Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Дякую Вам за щирість, адже розумію на скільки Вам важко було писати про стосунки з мамою... Як на мене, у Вас непрожита дитяча травма "были сильные скандалы, мы не могли сойтись в мнениях, ее раздражало все, что я говорю или делаю,... мама даже иногда била меня, за то что я говорила, что мне не приятны родственники с ее стороны"... Яка увійшла в резонанс із ситуацією з вчителькою... (Однаковий психотип з Вашою мамою). І зараз оті самі внутрішні травми надзвичайно сильно впливають на Ваші відповіді... Адже Ви знову підсвідомо очікуєте криків та зневаги... Самотужки з такими проблемами впоратися дуже важко... Як на мене, потрібно декілька зустрічей із психологом, щоб змінити дитчі неконструктивні установки...

Доброго дня Англелина! Ваш страх, як на мене, виник не зараз. Він якимось чином пов'язаний, швидше за все, із Вашим дитинством. "я очень боюсь что-то не так сказать, чтобы преподаватель злился на меня из-за этого (хотя я ещё не видела, чтобы наши преподаватели злились или кричали если кто-то неправильно ответил). Які у Вас стосунки з Вашими батьками? Хто на вас кричав, злився, був вами весь час невдоволений?

Ответ отредактирован автором 21-09-2021 14:36:40

Кожна людина має лише те, що вона має... І на що має внутрішні ресурси... Ваш суто прагматичний підхід, як на мене, вже зіграв з Вами не дуже гарний гумор - Ви потрапили в "пастку" і тепер не знаєте як з неї вийти... Якщо все так дуже просто і вкладається у суто прагматичну інструкцію
(1. Внешность этой женщины и умение и удача хорошо выйти замуж.
2. Чётко написанный план по поводу как выйти замуж или иметь отношения с мужчиной, который даст этот ресурс.), тоді чому Ви самі досі не скористалися нею?

Ви самі собі суперечите "Никто мне не гарантирует что мы будем жить вместе и он умрёт после меня. Получается моя жизнь зависит от многих фактов, которые я не в силах управлять. А оставаться в таком положении это сверх необдуманно". Тобто, усвідомлюєте, що таке життя не принесе Вам ніяких гарантій на майбутнє. А з іншого боку - розумієте, що є речі, які насправді від Вас не залежать, а це - саме те, про що я вам вже писала... Він одружений? Адже, у разі офіційних стосунків, Ви стаєте дружиною. І за законодавством - першою наступницею всього майна, тобто - стаєте захищеною юридично і фінансово... Що Вам заважає взяти шлюб із ним? Ви пишете "Ему удобно. Иметь регулярный секс, иметь рядом молодую и ничего не требующую женщину, которая благодарна просто за еду." Як на мене, Вас у таке становище "загнав" Ваш величезний страх "залишитися ні з чим", страх безпомічності, страх втратити хоча б якусь підтримку, страх бідності... І як на мене, всі ці страхи та установки мають пряме відношення до того, що відбувалося у Вас в дитинстві... Ви можете намагатися зовні застосовувати величезні зусилля щодо зміни свого становища, але... Так влаштоване наше життя, що керують нами та подіями не наша свідомість, а наша підсвідомість... І це саме вона створює Вам от такі складні ситуації, коли і жити так немає сил, але і змінити Ви нічого не можете...

Ответ отредактирован автором 21-09-2021 14:22:33

Доброго дня! Згодна з колегами. Тому тільки зупинюся додатково на деяких деталях. По-перше, якщо у дівчини не складаються взаємні стосунки з хлопцями - це однозначно пов'язане з не дуже гарними стосунками з батьком. Бо без поваги (або просто прийняття таким яким він є) до тата, не з'явиться і глибинної поваги до чоловіків. І іде "перенос" агресії з тата на хлопця, хоча зовні це виглядає просто як роздратування...Окрім того, дівчинка, як правило, на тата дивиться "маминими очима". Тобто, є певні поведінкові установки, які просто "передаються" у спадок дитині від батьків... Також, кохання без взаємності виникає тоді, коли ми надміру "залипаємо" на близьких стосунках. Тобто, робимо їх основним сенсом життя... І щоб вийти з такого, як у Вас, залежного стану, необхідна повна трансформація Ваших внутрішніх установок та Ваших життєвих сенсів... А зробити це можна лише індивідуально за допомогою психолога...

Доброго дня! Ви пишете "Предложения оставить его сейчас не актуально, потому что сейчас я полностью от него финансово завишу. Найти дополнительно работу и самой зарабатывать это значить для меня выбрать более тяжёлый путь. Как договориться с собой?" Домовитися із собою можна лише в одному випадку, коли Ви зможете цілком внутрішньо прийняти те, що Вам дала вже Ваша доля. Бо поки, не розуміючи цього, Ви живете у стані суцільних протиріч: з одного боку, кинути не можете, а з іншого - боїтеся закохатися, бо хочете мати більш заможного чоловіка... Насправді, як на мене, Ви, не усвідомлюючи цього, вже перетворили своє життя у одне суцільне страждання. Де жодний із варіантів влаштувати Вас в принципі не може... І як на мене, причина такого стану полягає у абсолютно хибному розумінні того, як влаштоване наше життя. За Вашою версією, всі наші бажання без винятку повинні справджуватися і якомога швидше... Тоді, як виконання бажань має дуже серйозні певні умови. Як наприклад, такі. Нічого у цьому житті випадкового не буває - раз. Ми завжди маємо лише тих людей поруч, які повністю відповідають нашим підсвідомим установкам - два. Кількість грошей залежить від кількості внутрішньої сили людини, і особливо - жінки. Бо гроші мають жіночу енергетику - три. Якщо нас не влаштовує той варіант, який є зараз, одного бажання замало - чотири. Потрібні дуже серйозні внутрішні трансформації, які дадуть можливість людини "перейти" на новий рівень - п'ять... Якщо Ви дійсно хочете зрозуміти себе та змінити своє життя - без допомоги психолога Вам навряд чи вдасться обійтися... І чим швидше Ви почнете індивідуальну роботу, тим швидше більш гармонічним стане Ваше життя... Тим паче, що працювати зараз із спеціалістом можна онлайн...

Доброго ранку! Як на мене, основна причина не у багатстві,а утому, що між вами не вистачило тієї глибини в стосунках, коли фінанси та матеріальні цінності перестають бути важливими... Окрім того, дівчинка у тому віці, коли саме життя сприймається дуже категорично: або біле, або чорне... І, як на мене, може бути ще одна причина того, що дочка від Вас поїхала - це Ваша схильність надмірно "прив'язуватися" до близьких людей і робити їх основним сенсом свого життя... Щоб Вам допомогти, потрібно розібратися в причинах, що спонукало дитину поїхати... Яким було Ваше дитинство? Які були фінансові статки?

Доброго дня Анджеліно! По факту, Ви вже самі написали причини такої своєї поведінки, надмірної психо-емоційної "прив'язки" до коханої людини "у меня с детства нету мамы, а в семье с мачехой и братьями очень плохие отношения. И мне всегда не хватало любви от отца. Я влюбилась очень сильно, этот человек стал для меня первым во всем. Я стала ревнивой. Он давал поводы: гулял с подругами и врал мне, рассматривал фотографии других, сохранял их, был очень груб первые 2 года отношений. Но потом, мы как будто поменялись ролями и стала грубой я". Основна причина криється у Ваших стосунках з батьками. Далі всеускладнили стосунки з першим чоловіком, Ви "засвоїли" модель поведінки "жертва-тиран". І тепер просто періодично міняєте ролі у рамках однієї і тієї ж негармонічної схеми...Як на мене, ніякі переписки на сайт і тим паче критика, Вам не допоможуть. Необхідна терапія, робота з Вашими поведінковими установками на рівні почуттів та емоцій...Обирайте психолога, тим паче, що зараз зустрічі можливі онлайн і, якщо дійсно хочете мати нормальні стосунки та родину, починайтепрацювати зі спеціалістом...

Добрый день! Согласна с коллегой - Ваше состояние похоже на депрессивное, вызванное психо-эмоциональным истощением. И если сейчас его не "купировать", дальше могут быть большие осложнения... У каждого человека есть определенный запас сил и если эти силы только использовать и не знать как пополнять, начинаются вот такие реакции как у Вас. И особенно, это касается людей, которые очень много времени проводят за учебой или работой в городах...

Добрый день! Думаю Ваша проблема может иметь несколько взаимосвязанных между собой причин: ревность и желание наслаждаться безпрерывно близким человеком...То есть, отношение к нему, как к собственной вещи... И все это может происходить подсознательно, из-за абсолютно неправильно выстроенного мировоззрения. Какие у Вас отношения с родителями?

Добрый день! Уход человека в другие миры всегда очень тяжелое событие, особенно преждевременный и неожиданный... Если Вы очень хотите отпустить его, но не получается, на это, как по мне, есть очень веские причины, которые касаются более сложных понятий, чем просто материальное восприятие человека... Те незримые "ниточки", которые вас связали при его жизни, все еще "держат" вас вместе и одним желанием их "развязать" увы, бывает или очень тяжело, или невозможно без понимания самих процесов жизни и смерти... А отпустить надо обязательно, чтобы можно было продолжить жить полноценной жизнью и иметь новые отношения... Я бы Вам советовала поработать с психологом - иногда бывает досттаточной нескольких встреч, чтобы решить такую проблему...

Добрый день! Некоторая застенчивость женщину только украшает, но до тех пор, пока не начинает мешать общаться с людьми... У каждого человека есть свои личностные комуникативные особенности... Скажите, Вам так трудно общаться только с друзьями мужа? Вы пишете "Я очень скромная и всегда закрываюсь в себе". Эта закрытость у Вас с детства? Каким было детство? Ведь необходимо, как по мне, найти причину такой преувеличенной закрытости...

Добрый день! Разводы - это всегда травма и не только для взрослых, а в первую очередь для детей... Вы только собираетесь это сделать, а Ваша женщина уже давно живет в этом сосотоянии и возможно очень хорошо прочувствоала как развод отразился на детях... Поэтому ей страшно брать на себя еще и ответственность за Ваших детей... А может быть и иная причина такого ее поведения: непрожитая травма расставания с мужем, страх новых отношений (который подсознательно скрывается за страхом обидеть детей)... Я бы Вам советовала вдвоем обратиться к психологу, чтобы понять причины такой ее и Вашей реакции...

Доброго здоров'я! Чоловік стає чоловіком лише тоді, коли вчиться сам вирішувати свої проблеми. А судячи з того, що Ви написали, син звик, що батьки за нього вирішують його проблеми... Вам приймати рішення як бути, але, як на мене, поки не пізно, просто посадіть його поруч та дивлячись у очі спокійно та з любов'ю скажіть синочку, що ви його любите, але він тепер вже дорослий чоловік і якщо приймає якесь рішення, то повинен вміти і нести відповідальність за своє рішення. Він вже Вам дав обіцянку більше не брати позики і порушив її... Тож, тепер Ви маєте повне право не гасити за нього борги...

"Всегда" - означает с самого раннего детства? Дело в том, что сочувствие - это прекрасное качество, но до тех пор пока человек не начинает "перебирать" на себя чужую жизнь и чужое решение... каким было Ваше детство? Какие у Вас отношения с родителями?