Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

У зв'язку з тим, що Ви написали, потребує уточнення, що саме стало причиною Вашого розлучення з першим чоловіком? Хто був ініціатором розлучення? Бо це також має величезне значення для подалього життя.... Справа в тому, що чергові стосунки "відкривають" якийсь новий "пласт" внутрішніх проблем... Це потрібно для того, щоб людина не застрягала у комфорті, а постійно розвивалася як особистість... І ще одне питання. Ви пишете "Поэтому этот мужчина для меня скорее единственный человек, который хоть как то помогает. Он обеспечивает меня и ребёнка. И старается заботиться." Якщо я правильно Вас зрозуміла, перший чоловік не турбувався так про Вас та дитину?

Ответ отредактирован автором 08-09-2021 13:13:03

Добрый день Виктория! Думаю проблема в том, что "главную скрипку" в неопределившихся отношениях "играет" Ваш молодой человек. Хотя, на самом деле, руководить процессом налаживания отношений должна женщина. Он Вас "отодвинул", потом снова "придвинул"... Как Вы себя при этом ощущаете? Почему позволяете так к себе относиться? Каким было Ваше детство? Какие у вас взаимоотношения с родителями?

Доброго дня Ауріко! Дітям властиве звинувачувати себе у всіх негараздах дорослих. І зараз, саме ці дитячі установки та страхи керують Вами, незважаючи на те, що Ви стали вже дорослою жінкою... А насправді, в нашому житті, до нас ставляться так, як ми це дозволяємо по відношенню до себе... І певне, щоб змінити ставлення до себе, абсолютно не обов'язково мати великі гроші, просто потрібно розуміти як напрацювати почуття самодостатності та почуття власної гідності... У цьому житті так буває, що перед нами ставляться досить серйозні задачі... Але, якщо такі задачі ставляться, отже ми можемо з ними і впоратися... Просто не завжди є розуміння з чого потрібно почати... Я б Вам радила почати саме з трансформації отих самих дитячих установок страху та безсилля...

Доброго дня! На скільки я зрозуміла, найбільше, що Вас турбує - це стан самотності і розчарування у своєму житті?

Дякую Аллочко! Відчувається, що відповідь була для Вас нелегкою, адже пов'язана, швидше за все, з недуже приємними моментами Вашого життя... Щоб Вам дійсно допомогти, потрібно дещо більше інформації. Які стосунки у Вас були із батьками? У чому виявлялося, що вони Вас "не чули"? Якщо це стосується саме батьків...

Доброго ранку! Дякую за відповідь, адже для Вас вона була досить болючою на скільки я зрозуміла... Як на мене, причина Ваших проблем з чоловіком, криється саме в стосунках з Вашими батьками... Адже, насправді, іде такий собі підсвідомий "перенос" очікувань в стосунках з батьків на чоловіка... Проблема в тому, що як нам здається, ми свідомо керуємо своїми вчинками. Хоча, насправді, нашими вчинками керують невидимі установки, які закладалися в дитинстві... І чоловік реагує, як це не дивно, зараз не на Вас теперішню, а на те, яка Ви є внутрішньо... Як на мене, без повною трансформації оцих самих підсвідомих установок, ніякі гарні поради Вам просто не допоможуть. Бо у складних ситуаціях ми діємо імпульсивно, не замислюючись.. А от же так, як "записано" було раніше...

Ответ отредактирован автором 08-09-2021 09:36:49

Доброго ранку Ната! Так, Ви абсолютно праві щодо установок. І справа саме в них, так як і були мої перші припущення. Щоб їх змінити, потрібна повна трансформація Ваших дитячих поведінкових моделей, які сформувалися під впливом батьківських... Окрім того, я б звернула увагу на те, що "коріння" може бути ще глибше. Адже у Вашої мами прослідковується така собі "жертовність" по відношенню до батька. Тобто, в наявності схема "жертва-тиран", яка поки що у Вас виявляється у формі надмірної відповідальності і страху помилитися або схибити...

Доброго дня Владо! У Вас дуже гарно розвинута інтуїція, адже Ви самі відчуваєте, що щось робите абсолютно не те що потрібно. Мати коло інтересів - то чудово! Але тільки для того, щоб стати щасливішою, щоб це приносило більше радості... У вашому випадку, все аж занадто... Ніколи ще жодній жінці вища освіта та купа дипломів не допомагали вийти заміж... Для цього потрібні абсолютно інші знання та вміння... Якщо я не помиляюся, за допомогою навчання Ви вирішили підняти власну самооцінку? Як на мене, потрібно глибше розбиратися у тому, чому до 30 років поки не склалося особисте життя... Які стосунки у Ваших батьків? Яким було Ваше дитинство?

Доброго вечора! Я щиро Вам співчуваю, адже дуже важко живучи на одній площі, відстоювати свої власні інтереси. Тому що це може призводити до загострення стосунків і конфліктів... а жити у таких умовах вкрай важко... та і не конструктивно... Тому що Ваша проблема, як на мене, не зовня... І навіть, якщо б Ви почали жити окремо, Вас навряд чи залишать у спокої і будуть нав'язувати власні інтереси... Бо у Вас сформоване величезне почуття обов'язку і гіпертрофоване почуття відповідальності... На скільки я зрозуміла, батько з Вами не проживає? Які стосунки були у батьків? Як до Вас ставилися в дитинстві? Чомусь мені здається, що іде якийсь рольовий перенос в стосунках з мамою та сестрою і можливо він якось пов'язаний з Вашим батьком...Ответ отредактирован автором 07-09-2021 21:07:48

Ответ отредактирован автором 07-09-2021 21:08:11

Доброго дня Катя! Як на мене, у Вас прослідковується величезна психо-емоційна "прив'язка" до матері. Тобто, на превеликий жаль, не дивлячись на те, що Ви вже заміжня жінка, маєте власних дітей та живете окремо, у Вас відсутня сепарація з мамою. І Ваші стосунки мають виражені ознаки залежних стосунків, де мама відіграє роль "тирана", а Ви - роль "жертви"..Ви пишете "Не звонить ей я немогу, не общаться на время, то заново всё начнётся.". Але з Ваших слів складається враження, що телефонуєте - мама невдоволена, і не телефонуєте, мама також невдоволена. Тобто, Ваші зусилля, як на мене, не покращують ситуацію, а ще більше її погіршують. Адже мама відчуває, що може тиснути на Вас, і цим дуже вправно користується...Як на мене, Ваша проблема не стільки у невмінні правильно себе поводити (хоча і цеприсутнє), а у Вашій внутрішній залежності від близької людини. І до тих пір, поки Ви цю "залежність" не трансформуєте разом із психологом у почуття самодостатності ситуація не тільки не покращиться, а може навпаки навіть погіршитися... Бо несвідомо, Ви маму емоційно розбещуєте, як це не гірко звучить...

Доброго вечора Ната! Одразу привертає до себе увагу одна Ваша фраза "я дуже боюсь зізнатись у тому, що я чогось не знаю. Для мене це рівнозначно "провалу". Сам по собі страх відіграє досить позитивну роль. Адже застерігає нас від необдуманих вчинків, але... стає важким тягарем, якщо стає перебільшеним.... Думаю Ваш страх набагато глибший за зміну професії і якимось чином пов'язаний з Вашим дитинством...Як до Вас ставилися батьки? Чому невдача чи помилка для Вас рівнозначна провалу?

Почуття провини та почуття "всем должна" формується, як це не дивно, з перебільшеного почуття відповідальності. Яке само по собі надзвичайно потрібне та важливе. А у разі перебільшення, можуть створити почуття невпевненості у собі та навіть почуття приниженості... А це вже дуже залежний стан, який робить людину пригніченою та негарною... Як правило, такі "перегиби" ідуть як родові програми-установки. І передаються від батьків до дітей... І щоб з цим впоратися, одного усвідомлення, що існує проблема, на превеликий жаль, замало. Потрібно проблему витягувати "з корінням"...

Перечитала декілька разів Ваші відповіді. І знову привернули увагу Ваші слоа "С утра просто ушёл и теперь конечно обижен...не берет трубку когда я звоню.". І чим далі, тим більше я стверджуюся у своїх припущеннях, Ви поводите себе як класична "жертва" у стосунках. Він образився через те, що насправді образив Вас, а Ви намагаєтеся перед ним виправдовуватися і "обриваєте" йому телефон... Які стосунки у Ваших батьків? Які стосугки у Вас з ними ? Ви так і не дали відповіді на мої запитання... Чому?

Доброго дня Lina! Ви пишете "постоянно мирилась первая". Тобто, не зважаючи на те, як до Вас ставилися і як Ви себе після таких "сцен" почували? Як правило, так себе поводять маленькі діти, коли недоотримують любові, щоб привернути до себе увагу дорослих... Але він вже дорослий чоловік і Ви своїми "благими намірами", як на мене, ще більше його розбестили... Також, хочеться звернути увагу на те, що в парах проблема "дзеркалиться". Тобто, якщо один весь час ображається (знаходиться на позиції "тирана"), то інший весь час виправдовується (позиція "жертви"). Як у Вас клалися стосунки з батьками? Які у Вас з ними стосунки?

Доброго дня Дарья! Ви пишете "Я думаю я злюсь не из-за самой поездки, а потому что я не могу оставаться одна...". Скажіть будь ласка, у Вас вже були ситуації раніше, коли Вас залишали одну? Можливо, в дитинстві?