Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Я не просто так задала своє питання. Тому що мала саме такі припущення стосовно повторів моделей поведінки у Вас, як "поведінкових сценаріїв" Ваших батьків. "Мама очень эмоциональна, папа более закрыт. В семье доминирует мама". Тобто, у ситуації з хлопцем Ви користуєтеся фактично моделлю поведінка мами (доманант), а у стосунках з керівницею-начальницею - моделлю поведінки батька (закрита, підлегла)... Справа в тому, що нам тільки здається, що ми самі керуємо своїм життям. Насправді нашим життям керує наша підсвідомість, яка закладається раніше, у тому ж дитинстві. Щоб щось змінити зовні, потрібно зробити повне "перезавантаження" своїх дитячих установок.

Спасибо, Тоня, за дополнение. В нем Вы и дали ответ на свой вопрос. "Он никогда не говорил мне что я хорошая, красивая и прочее но говорил что любит меня". Из-за того , что отец не дал Вам чувства защищенности, уверенности в себе, собственно - любви, Вы не верите подсознательно в то, что Вас можно вообще любить. Поэтому влюбляетесь в "чужих" мужчин. Он вроде как есть, но в то же время - его нет. Вами двигают детские установки. И проблема в том, что знать об этом для того, чтобы что-то поменять - недостаточно. Необходима "перезапись" установившихся моделей поведения.

Справа в тому Настя, як це не дивно, але набагато важливіше за наші дії чи бездіяльність наш внутрішній стан. Нам тільки здається, що ми притягуємо до себе людей своєю зовнішністю. Насправді, оточуючі реагують на внутрішній стан. Гарний приклад - маленька дитина, яка не іде на руки до однієї людини і плаче, коли їй посміхаються і простягають іграшку... Але іде чомусь до іншої, яка приваблює навіть без посмішки та без іграшки, при чому з радістю! У Вашому випадку, у мами хвилювання за тата ще не має "критичної" прив'язки до нього. А у Вас ця тенденція "переживати", "прив'язуватися" набагато більше за мамину. Тобто, прагення робити кохану людину головною метою життя - "зашкалює"...А от чому так сталося, потрібно вже розбиратися індивідуально.

Тоня, как правило, девушки, которые до конца не сепарировались с отцом, ищут или мужчину очень похожего на него. Или, наоборот, полную противоположность внешне. Какие у Вас отношения с отцом? Какие отношения между родителями? Судя по тому, что Вам нравиться несвободный мужчина, Вам подсознательно нравиться то, что Вам недоступно, что Вам принадлежать не может....

Дякую Вам за доповнення, Настя. У цьому житті все можливе, але... Якщо ситуація повторюється, і Ви самі це вже відчуваєте, значить перш, ніж такого отримати, щось потрібно зрозуміти... І як на мене, відповідь є вже у Ваших словах "Для мамы большое испытание если папа не отвечает несколько часов" міцно пов'язане з Вашим "Быстро привязываюсь...И я постоянно жду звонка или смс от парня. Не могу перестать проверять телефон. И очень переживаю если смс нет уже несколько часов. А если весь день нет смс, то у меня паника. Мои прошлые отношения закончились т.к. сильно требовательна, но по сути если нынешние закончатся, то причина будет та же. Только на этот раз другое требование не выполнено(мало внимания)". Ви надміру залежні від коханої людини, одразу "залипаєте" на стосунках, стаєте "липучкою" для чоловіків, а отже - втрачаєте себе як самодостатню особистість. Вам "дадуть" такого як тато чоловіка, коли Ви навчитеся не залежати так сильно від стомунків...

Тоня, пишу українською, бо моя рідна мова - українська і це український сайт, можливо Ви просто про це не знали. Якщо не розумієте українську мову, скажіть і я Вам перекладу. Дякую!

Ответ отредактирован автором 10-06-2021 16:45:37

Доброго дня Настя! Ваша проблема, як на мене, полягає в тому, що Ви елементарно не маєте знань щодо того, якими можуть бути чоловіки і як правильно будувати з ними стосунки. Перше, чоловіки бувають двох типів. Або вони приділяють 90% уваги жінкам, але при цьому не працюють і не можуть утримувати сім'ю. Або - багато працюють, віддаються роботі і при цьому зараобляють гроші необхідні для родини. Третього, в принципі бути не може. Бо сили не безкінечні і розірватися жива людина не може. Тому, Вам потрібно визначитися, що для Вас важливіше: чи коли хлопець весь час буде з Вами, але без фінансів. Чи 90% стане віддавати роботі, а з Вами бачитися за домовленістю. І друге. Що означає для Вас кохати близьку людину?

Доброго дня Тоня! Як правило, дівчатам, які не сепарувалися з татом, подобаються чоловіки, які або дуже схожі на батька, або які є йому прямою протилежністю. Які у Вас стосунки з батьком? Які стосунки у Ваших батьків між собою?

Ответ отредактирован автором 10-06-2021 16:01:50

Доброго дня! Ви самі фактично дали відповідь на своє запитання. Ви пишете: "с родителями отношения хорошие. Единственное, я очень закрытый человек и в последнее время стараюсь установить свои границы и сепарироваться от родителей. Это тяжело для всех, но уже пора). Так как я редко с кем по жизни советуюсь, конечно делаю много ошибок". "отношения хорошие" и "закрытый человек",який намагається ще й досі "установить свои границы и сепарироваться от родителей" входить у резонанс зі словами "хорошие отношения". Коли насправді близькі, душевні стосунки, закриватися та встановлювати кордони - не потрібно. Тому, як на мене, Ваша проблема напряму пов'язана з Вашою мамою та батьком. У мене до Вас питання: Ваша мама яка? Який у неї характер? А який характер у тата? Хто з них сильніший? Хто домінує?

Доброго дня! Як це не дивно, але причину Вашого стану я б порадила шукати в дитинстві. Які стосунки з батьками? Що відбувалося? Які були ситуації? Аджде Ви саму себе не приймаєте, фактично ненавидите, тому намагаєтеся заподіяти собі шкоди, як покарання за щось, у чому вона - "маленька дитина" на її думку, була винна... Коли дитина маленька, вона не має ресурсів, щоб подолати проблему. Тоді ця проблема "осідає" глибоко" в підсвідомості. Зачасти доросла людина навіть вже і не пам'ятає про саму ситуацію, тобто "витісняє" її зі своєї пам'яті, якщо вона була дуже травмуюча... Также никого не хочется видеть и слышать, причем это может быть даже в полусонном состоянии, я барикадируюсь подушками, чтобы открывая глаза никого не видеть". Але сама проблема залишається і не дає нормально жити. Кого Ва м не хотілося в дитинстві бачити і чути? Від кого Ви намагаєтеся ще і досі закриватися? Окрім того, Ви не хочете мати дітей - це також може бути доказом того, що Ваш стан якось пов'язаний з Вашим дитинством. І ще. Невирішена проблема, що "застрягла" у підсвідомості, зачасти блокує нормальний розподіл життєвих сил. І тоді людина почуває себе виснаженою, постійно потребує відпочинку, немає сил ні на що...

Доброго дня! Як на мене, дуже дивна ситуація. Ви працюєте з психологом, то чому не озвучите психологу свої страхи, свої переживання? Це преше. І друге, як давно Ви працюєте з психологом? Адже, судячи з усього, Ваш стан не покращився...

Доброго дня! Те, що з Вами відбувається, дійсно напряму залежить від того, що відбувалося з Вами в дитинстві. Адже Ви звикли, що мама Вас "приймає" лише тоді, коли Ви себе "правильно поводите". Тому у дорослому житті Ви намагаєтеся так само підлаштовуватися під оточуючих, тобто - "правильно себе поводити". А коли Вам цього не вдається - "виходите в іншу кімнату", тобто закриваєтеся і відгороджуєтеся від всіх. Всі моделі поведінки, які закарбувалися в дитинстві, так чи інакше, керують нашою поведінкою у дорослому житті. І навіть, якщо ми вже усвідомлюємо, що щлось з нашим життям не так, ці установки, так звані "прграми", продовжують діяти. У Вас не відбулася внутрішня сеперація з мамою, Ви так само підсвідомо намагаєтеся мамі "догодити", тому для Вас так важливо, щоб Вас визнали - це перше. І друге, такі "програми" потребують "перезапису", щоб Ви нарешті стали сама собою...

Добрый день! Я правильно Вас поняла, Вы теперь не знаете как себя правильно вести с парнем, который опять появился? И не знаете, что теперь делать?

Доброго дня Регіно! У Вас дуже високий рівень невпевненості та залежності від думки оточуючих. Як Ви спілкувалися з однолітками в дитинстві, у підлітковому віці? Окрім того, те, що Ви годинами можете говорити з рідними - це також певна ознака високої тривожності (Страх, що Вас не дослухають до кінця? Що не буде більше можливості виговоритися? "Застрягання" на внутрішніх проблемах?..)

То, что у Вас хорошая атмосфера в семье - чудесно! Но для мальчика 2,5 лет - очень мало, чтобы сепарироваться от мамы. Это первое. И второе. Говорить правильные слова и наполнять ребенка "правильными" чувствами - очень большая разница. Я все же склонна считать, что причина в ваших с ним внутренних контактах. Ведь до 5 лет именно мама играет наиглавнейшую роль в жизни ребенка. Я бы Вам посоветовали индивидуальную консультацию, чтобы иметь возможность разобраться в действительной причине такого поведения ребенка. К сожалению, формат переписки не даст возможности провести с Вами необходимую диагностику...

Ответ отредактирован автором 10-06-2021 09:58:45