Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Елена! Співчуваю і розумію Вас! Дуже неприємна та болюча ситуація. А якою була причина вашої розлуки?

Доброго дня! Ваш чоловік потрапив "у лапи" до жінки абсолютно аморальної. На превеликий жаль, чоловіки самі по собі не мають захисту від таких жінок. Ваш чоловік став психо-емоційно від неї залежним. Насправді, це хвороблива прив'язка на рівні пристрасті, коханням там і не пахне. Він тому так багато разів і повертався, що підсвідомо чекав від Вас допомоги. Але образи та претензії просто не дали Вам цього зробити... На превеликий жаль, у Вашому випадку, розлучення мало чим може допомогти, адже Ви "зв'язані" емоціями і емоціями зі знаком "-". Ви правильно відчуваєте, що ненависть до чоловіка та тої жінки у першу чергу руйнують Вас та болісно б'ють по дитині. Окрім того, подолавши образи, зможете відновити і свою нормальну родину. Вам не вистачає елементарно знань, як подолати свій гнів. На превеликий жаль, самотужки з цим Ви навряд чи впораєтеся. Вам однаково прийдеться звернутися до спеціаліста. Тим паче, що при професійному підході потрібно і не так вже і багато зустрічей.

Доброго дня! Перше - у кожної людини є певний запас життєвих сил, які тануть, якщо не вміти себе оновлювати. І друге - депресії починаються тоді, коли людина "застрягає" на минулому і втрачає сенс життя. І у Вас є вибір: або продовжувати страждати далі, або звернутися по допомогу до фахівця. Достатньо розібратися з сенсом життя, зрозуміти, що заважає рухатися далі, що тримає з минулого та навчитися відновлювати сили....

Доброго дня! Ви пишете "Выяснять отношения никогда не хочет, просто молчим неделю. Себя виноватым никогда не чувствует. А мне обидно. В чем я не права, и как дать понять мужу, что со мной тоде нужно считаться, я же не пустое место". Як на мене, про причини такого ставлення до себе Ви самі вже написали у своїй розповіді. Чоловікам всім загалом невластиве з'ясовування стосунків! Для чоловіків психо-емоційно це надзвичайно складно! Адже у Ваших словах дуже багато прихованих образ та претензій. Ваш чоловік реагує не на слова, а на Ваші емоції і від них закривається таким чином. Тому, що жінка по своїй природі у 6 разів психо-емоційно потужніша! І те, що для жінки є нормою, для чоловіка - катастрофа. І ще - силоміць, образами та прентензіями, нікого, а тим паче чоловіка, змінити неможливо. А от зруйнувати стосунки можна дуже легко! Як на мене, Вам не вистачає елементарних знань, як правильно чоловіка виховувати. І, до речі, яка причина Вашого першого розлучення?

Доброго дня! У Вашому випадку ще не пізно повернутися до природнього стану свого тіла та своєї психіки. Якщо, певне, Ви хочете мати родину та дітей...

Доброго дня! Співчуваю Вам, адже жити з відчуттям власної неспроможності дуже важко. Як на мене причин Вашої приоблеми декілька. (Я не стану повторювати абсолютно доречні питання своїх колег щодо Вашого дитинства). Перша - відсутність почуття власної гідності та несприйняття себе такою якою Ви є. І друге: намагання контролювати ситуацію. Чим більше ми щось намагаємося контролювати, тим швидше ми цей контроль втрачаємо - це аксіома. Тобто, хочете вміти адекватно реагувати, зніміть контроль над своїми діями та діями оточуючих. А щоб зняти контроль - потрібно бути внутрішньо самодостатньою, тобто впевненою у собі та спокійною. Отже, все впирається у Ваш внутрішній стан, а не у Ваше невміння вчано реагувати...

Ответ отредактирован автором 17-05-2021 16:23:53

Доброго дня! Рорзумію Ваш стан, адже у Вас дійсно прекрасний чоловік, який аж ніяк не заслуговує на такі претензії. Але, насправді, оте, що з Вами відбувається не лежить на рівні свідомості, коли свої реакції можна контролювати. Ваші реакції спонтанні, тобто, неконтрольовані, а отже рефлективні. І їх контролювати просто неможливо! Основна проблема полягає в тому, що у Вас абсолютно неправильне внутрішнє бачення світу. Так, хотіти поїхати відпочити, мати достатньо їжі та одягу - це абсолютно нормально, але до тих пір поки це не стає сенсом життя. Як на мене, у Вас внутрішня налаштованість на суцільне отримання щастя від життя "Короче, все время было "вот когда-то будет легче", и до сих пор не легче". Тобто, Ви фактично не живете сьогодні, Ви жєвете якимись надуманими, побаченими, почутими десь мріями. А це і не життя загалом. Тому Вас так і "прориває" періодично. Вам потрібно дуже серйозно пропрацювати свій світогляд і загалом, зрозуміти, сенс людського життя. Для того, щоб не "застрягати" на дрібницях і не знецінювати ані своє життя, ані життя коханої людини.

Доброго дня! Є такі прикмети, (найцікавіше, що вони практично завжди підтверджуються), що коли повинна народитися дівчинка, обов'язково бувають фінансові проблеми. А якщо хлопчик, можуть виникнути труднощі психологічного характеру. Тобто, те, що зараз на Вашу думку не вистачає грошей, як на мене, і не так вже і погано. Адже у Вас може народитися саме дочка, про яку Ви мрієте. Тому, як на мене, є тільки одна дилема, - що саме Ви обирете: гонитва за грошима чи народження донечки. До речі, якщо народжується дитина, життя про дитину завжди дбає. І зачсти, саме з народженням дитини, зростає і фінансовий статок. Я б Вам радила з психологом пропрацювати Ваші навіяні батьками та оточуючими страхи і народжувати дитину!

Доброго дня! Я Вам співчуваю. Діти реагують на зовнішні подразники тільки тими способами, які сприйняли в родині. Тобто, переймають певні моделі поведінки від дорослих. Якщо Ваша мама та Ви спілкуєтеся на підвищених тонах. І Вам не вдається себе стримувати, хоча Ви і дуже сильно намагаєтеся, то дитина просто немає жодних шансів якось по іншому реагувати в складних ситуаціях. До тих пір, поки не зміниться поведінка мами, не зміниться і поведінка дитини. "Я вчу, щоб цього не робили, але я напевно реагую сильно бурхливо і вони не чують.Пробувала стримувати себе і говорить більше і домовлятися, але син почав кидатися всім чим попало, злиться, грюка дверима, кричить так, що вуха закладає і ховається під стіл, якщо йому це не подобається". Окрім цього є всі ознаки маніпулятивної поведінки Вашого сина, а це означає тільки одне - абсолютно неправильний стиль виховання хлопчика. "Чоловік сильний характером може підвищити голос може пригрозити ременем, але це не спасає ситуацію,можна щось заставити тільки шантажем(поїсти, переодягтись)". Ви самі пишете, що з чоловіком використовуєте шантаж - дитина діє таким самим чином, як і ви: "почав кидатися всім чим попало, злиться, грюка дверима, кричить так, що вуха закладає і ховається під стіл, якщо йому це не подобається.". Тобто, намагається шантажем через крик та кидання речей добитися того, що він хоче. Окрім того, дітям елементарно не вистачає не просто присутності батьків, а душевної близькості з вами. Тому вони б'ються за Вашу увагу і тому саме поведінка сина загострилася в садочку. Можна 24 години бути поруч з дитиною, але насправді, бути відсутніми. Діти сприймають не зовнішню поведінку та турботу, а внутрішній стан батьків, особливо мами. Ви, як на мене, внутрішньо "закриті", у Вас немає сил на душевні контакти з дітьми, перекритий сердечний зв'язок з ними. І, як на мене, те, що відбувається зараз - це вже наслідки, а причина проблем лежить у Ваших стосунках з Вашою мамою, психо-емоційної виснаженості та незнанням як правильно виховувати хлопчика. Бо підхід до дівчинки і до хлопчика повинен бути абсолютно інший!
---
Подробнее на «У Психолога»: https://upsihologa.com.ua/ask/ Вопросы психологам онлайн

Ответ отредактирован автором 17-05-2021 15:55:05

Доброго дня! Ви зараз знаходитеся у шоковому стані. А приймати якісь рішення в такий момент просто неможливо. Я вважаю, що нічого ще не втрачено, навіть зважаючи на те, що чоловік Вам привіз гроші. І те, що він просить Вас залишитися в друзях - цьому підтвердження. Як на мене, було дійсно зроблено багато помилок, але це не означає що все "пропало". Це чоловіку тільки так здається, що можна одним рухом розірвати те, що зв'язувалося 15 років. Жінка має такі ресурси і такі сили, про які навіть не здогадується! І ці сили не лежать "на поверхгні", вони зі сфери жіночої психіки... Прсто зараз прийшов час переолсмислення ваших стосунків, прийшов час "здавати екзамен" на зрілість і на право мати родину. Тому дуже важливо спершу зрозуміти як заспокоїтися, а потім почати правильно діяти. Життя та доля на Вашому боці. Тепер головне почати працювати над собою...

Ответ отредактирован автором 16-05-2021 12:02:50

Дякую Катерино за доповнення! Ви пишете, що з батьками гарні стосунки, але "Отношения с родителями хорошие,но мне не хватает их поддержки,даже когда я похудела,они мне не сказали ,что я молодец там и все такое". Тобто, немає глибокого емоційного контакту, не вистачає емпатійності. А це саме те, чого не вистачило, щоб прийняти своє тіло таким як воно є і не дати можливості знущатися над собоюю "Я ем лишнее ,когда мне одиноко,когда грустно,в основном это сладкое,когда съем мне становится легче на какое-то время,ноо потом я ненавижу себя за это и получается какой-то замкнутый круг.Я заедаю все свои переживания.." Саме в дитинстві напрацьовується механізм прийняття себе як особистості, а також механізм проходження складних ситуацій - на превеликий жаль, цього у Вас не сталося. Ваша проблема, швидше за все, "родом з дитинства". За цими Вашими "заїданнями" криється дитяча травма, і не тільки на дітей... Думаю, що найперше, потрібно розібратися дуже уважно з батьками. Дитяча психіка не має механізмів, щоб впоратися з образами, тому приховує їх у своїй підсвідомості до "кращих часів", поки людина не подорослішає і не буде вже мати ресурси на їх подолання. Ви - вже доросла і прийшов час розв'язати всі "вузлики", щоб нарешті напрацювати механізми прийняття себе та вміння проходити складні ситуації...

Доброго дня! Вам зараз дуже важко, адже депресія - це зупинка в розвитку, втрата цілей, зацикленість на минулому, неприйняття якоїсь ситуації або життя вцілому. І якщо б не було дитини, Ви б вже могли накоїти страшних речей! "Но не могу уйти, по тому что есть ребенок, которий потом никому не нужен будет". Слава Богу, що у Вас є дитина і є відповідальність за неї. Депресія - не вирок, депресію можна подолати. Для початку, знайдіть когось, кому ще важче, ніж Вам і просто елементарно спробуйте допомогти хоча б у чомусь... Не сидіть вдома - ідіть з дитиною гуляти, багато гуляйте... Виберіть спеціаліста та почніть з ним працювати... Вам можна допомогти, однозначно!

Доброго дня! Ви пишете "Я с мужем вместе уже около 30 лет. Я хочу с ним расстаться. Но не знаю как правильно это сделать". Тобто ви разом прожили не 3 дні,не 3 роки, а 30... Ваш чоловік таким як зараз, був завжди?

Доброго дня, Катерино! Як на мене, проблема не у зайвій вазі, а у прийнятті себе загалом. Ви пишете, "С детства я была полным ребенком,в школе были издевательства,дальше многие парни говорили ты хорошая ,но нужно похудеть". Дитячі непрожиті травми надзвичайно сильно впливають на подальше життя. І те, що потім Вам хлопці почали говорити про Вашу повноту могло вже бути просто відзеркаленням Вашого негативного ставлення до себе. "Меня злит ,что я все знаю,что все умею,окончила курсы диетолога,ноо у меня не получается взять себя в руки". Ваша проблема не зовня, тому просто взяти себе в руки не вийде. Які у Вас стосунгки з батьками?

Доброго дня Ліліє! Я співчуваю Вам. Тому що зрада близької людини - це одне з найважчих випробувань, які бувають в сімейному житті. Але, щоб максимально Вам допомогти, потрібні деякі уточнення. Ви пишете "Раніше неодноразово знаходила у нього переписки з іншими, сама їх і усувала". Тобто, Ви без дозволу чоловіка, брали його телефон та видаляли його контакти з жінками? Я правильно Вас зрозуміла? Якщо це так, тоді дії щодо блокування власного телефона Вашим чоловіком дуже логічні - це його особиста територія, яку Ви порушували. І такі дії тільки можуть ще більше посилити прірву між Вами, але не допомогти... Ви його таким чином тільки ще більше відштовхуєте від себе. Як на мене, Вам просто бракує знань, що робити в ситуації, коли є підозра, що чоловік зраджує - у таких ситуаціях життя завжди на боці дружини. Якщо дружина перестає поводити себе як нишпорка, та як наглядач. Вам бракує до того і почуття власної гідності та самодостатності (не плутати із самостійністю). Певне, якщо Ви хочете зберегти родину!