Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! По-перше, нічого абсолютно не втрачено, однозначно! Тому, що це Ваш чоловік, а не тієї добродійки... А от те, що "Я не могла дать ему простого общения. Элементарно спросить как дела, всячески унижала. Мне очень стыдно за это. У меня была обида. Когда я была беременна он также сказал что меня не любит и уходит к женщине. Собрал вещи и ушел. Эта обида у меня копилась 10 лет...", якраз з цим потрібно розбиратися у першу чергу... Ви пишете "Я просто незнаю как себя сейчас вести с мужем. Бросить всё и уехать к маме. Или бороться за него..." Кидати все і їхати до мами потрібно було трохи раніше, зараз таким кроком Ви лише дасте йому "зелене" світло... Про що, впевнена, будете потім дуже сильно шкодувати! У даній ситуації найкраща лінія поведінки, це продовжувати про нього турбуватися, ну, як турбуються про брата або сина, які важко хворі і не з'ясовувати ніяких стосунків! Він все одно Вас не почує, бо знаходиться у стані "емоційного сп'яніння". А от сексуально однозначно потрібно відсторонитися і ні при яких обставинах не іти на таку близькість! Це той важель, яким він може спробувати Вами маніпулювати, щоб зробити ще більш залежною! Тому що абсолютно всі хто зраджує, у таких ситуаціях, на рівні підсвідомості, почувають свою провину... І за всяку ціну, намагаються зробити так, щоб домовитися із своєю совістю.. Почнете скандалити, плакати, вимагати пояснень - ще більш заплутаєтеся, як муха у павутинні! А у нього з'явиться пояснення тому, чого він зраджує: жінка -істеричка! Що Вам зараз дійсно конче потрібно, це допомогти самій собі! І навіть, якщо опускаються руки, у Вас є син, який має право на свого батька... І потрібно негайно "розібратися" з почуттям провини до свого чоловіка. Бо сам е це почуття Вас "розгойдує" і може підштовхнути до неправильних дій...

Ответ отредактирован автором 09-03-2021 14:24:56

Доброго дня! Бажаю Вам швидкого одужання, бо з температурою дуже важко поводити себе якось більш менш спокійно... Те, що з Вами сталолся, боюсь що лише "забуванням" номеру телефону не вирішиш... Бо вочевидь вже сформована модель спілкування "жертва-палач"... Де Ви частіше "жертва"... Безумовно, якщо Вас влаштовують такі стосунки, це одна справа, але якщо не влаштовують... То, навіть, якщо Ви з цим чоловіком розійдетеся, модель поведінки потягнеться за Вами в подальше життя...

Доброго дня! Скажіть будь ласка, а Ви кого-небудь привітали з 8 березня? Спробуйте і в наступний раз Вас привітають вже обов'язково! Але, як на мене, питання не у тому що Вас ніхто не привітав... А у тому, як Ви на це реагуєте? Як до Вас батьки ставилися в дитинстві? Ви були дитиною, яку всі обожнювали? Чи - навпаки?

Доброго дня! Як на мене Ваше питання потрібно розділити на два... Перше, з яких пір Вас почало гнівити, коли на Вас не звертають уваги? І хто саме не звертає уваги? І друге - ставлення до Вас родичів Вашого коханого...

Доброго дня! Є одне неписане правило життя: не намагайся допомагати тому, хто не питає про допомогу. Як на мене, Ви перебираєте на себе те, що Вам не належить. Тим паче, що про його стан Ви знаєте лише з його слів... Ви або занадто мало часу спілкувалися до цього і У Вас ще не встановилася взаємодовіра, яка дозволяє бути відвертими до кінця... Або Вами маніпулюють таким чином, прикриваючи звичайнісіньке небажання продовжувати спілкування, розмовами про поганий настрій... Як на мене, допомога психолога потрібна, насамперед Вам, щоб навчитися правильно приймати стресові ситуації... Тим паче, що дитячих травм, з якими потрібно розібратися, у Вас вистачає...

Доброго дня Елла! Співчуваю Вам, адже ситуація невтішна для Вас. Слова діють на чоловіків лише тоді, коли людина, що їх говорить для них важлива. Ви потрапили в пастку вже тоді, коли згодилися проживати неофіційно з чоловіком, який ще є досі в шлюбі. Штамп в паспорті має значення саме для чоловіків, бо потребує вольових зусиль, які тягнуть за собою відповідальність за жінку, на якій він одружується. Тоді, як для жінки штам не суть важливо, бо сам факт наявності сексуальної близькості підсвідомо зв'язує її з представником сильної статі у міцний шлюб... Я розумію, що Вам несила вже все те терпіти, але як Ви самі відчуваєте, не так легко піти, тим паче, що Ви вагітна.. Я завжди у складних випадках виходжу з того, що якщо так вже склалося, отже ситуація для чогось потрібна... Тому надзвичайно важливо не "рубати з плеча", а спершу розібратися із собою... Чому Ви обрали саме його? Чи дізнавалися Ви чому він не живе разом із дружиною? Які там були стосунки? Яка дія найменше спричинить біль та складності саме Вам та Вашій майбутній дитині? Виходьте з почуття самозбереження... Адже саме від цього чоловіка Ви повинні народити дитину

Доброго дня! Те, що Ви соромитеся - є абюсолютно нормальним для молоденької дівчинки у спілкуванні з хлопцем! Так діє закон самозбереження. Раніше дівчатам до заміжжя взагалі не дозволяли спілкуватися з юнаками, бо природа дівоча така, що вона може до нестями закохатися в нього і втратити повінстю владу над собою та своїм життям. Адже психіка дуже ранима та вразлива. Тому краще бути трошки надміру сором'язливою та обережною, ніж довірливою та необачною... До речі, саме ці якості (сором'язливість та невпевненість) дуже поважають представники сильної статі. Особливо у тих дівчат, які не поспішають іти на близькі стосунки... Розкутість у дівчини Вашого віку може привабити чоловіків, але не на довго, аби потішитися... Нехай Ваша сором'язливість стане Вам найкращою допомогою у спілкуванні з хлопцями! Той, хто з повагою буде ставитися до Вас, стане поважати і Вашу невпевненість та сором'язливість.

Доброго дня! Не можна недооцінювати значення існування друзів... Якщо вони є в нашому житті, вони для чогось нам потрібні... Особливо важливо розібратися в стосунках з тими, хто спричиняє нам біль. Адже вони висвітлюють якийсь бік самих нас... "ты всегда уходишь, если что-то не нравится..." И я включилась в эту игру сделать наоборот, не уйти". Як давно Ви стали "тікати" від вирішення конфліктних ситуацій? І чи може щось змінити кардинально "кидання з крайності у крайність"? Як поводили себе Ваші батьки у конфліктних ситуаціях?

Доброго дня! Виправте, якщо я не правильно Вас зрозуміла: Ви спілкувалися лише опосередковано через соцмережі?

Доброго дня! А якої саме допомоги Ви очікуєте від психологів? І ще Ви пишете "Как же я устал от этих неприятностей. Конца краю нет. Конечно не без моего участия...."Що Ви маєте на увазі, коли говорите "не без моего участия"?

Доброго дня! Співчуваю! Те, що Ви описуєте називається відсутність сепарації з батьками (внутрішнього відокремлення). Ви на рівні підсвідомості ще й досі залишаєтеся отією маленькою дівчинкою, яка так потребувала материнської любові, що ладна була робити що завгодно аби цю любов отримати... І на життя Ви також дивитеся не очима дорослої жінки, а очима дитини.. І від Вас це не залежить... Бо це наслідок так званих дитячих травм... До тих пір, поки Ви не знайдете в собі сили "витягнути" травми на поверхню, вони будуть Вас "з'їдати"... Вам однозначно потрібна індивідуальна терапія з психологом...

Доброго вечора! Підтримую свою колегу повністю... Адже дуже дивно, що Ви побачили проблеми лише зараз! Швидше за все Ви про них знали, але як страус просто "закривали" на це очі... Є таке поняття як "сліпа материнська любов", коли мама або батьки настільки знаходяться в "рожевих окулярах", настільки ідеалізують свою дитину, що просто відмовляються бачити її справжню... Якщо Ви дійсно хочете допомогти своєму сину, починати потрібно з себе... Розібратися, що саме спонукало Вас до "злипання" з ним аж на стільки, що у Вас атрофувалося почуття небезпеки та самозахисту... Це потрібно для того, щоб перестати його засуджувати і змогти прийняти його з усім тим "що вже є"... Уточнюю, прийняти не означає продовжувати розбещувати. Прийняття якраз і потрібне для того, щоб з'явилися внутрішні сили для ефективних та розумних дій...

Дякую Оля! І Вас також вітаю із святом і щиро бажаю удачі на шляху розвитку та самовдосконалення!

Доброго дня! Підтримую колег та хочу додати ще дещо. Зовнішні обставини "формуються" під впливом нашої підсвідомості... Ви пишете, що чоловік весь час не з Вами, що він почав сильно випивати... Коли ми дуже "зациклюємося", "залипаємо" на якихось бажаннях, ці бажання мають властивість розвалюватися... У Вашому випадку - це бажання мати чоловіка поруч і отримувати від нього енергію щастя.. Це все чудово, але до тих пір, поки не стає "занадто".... Це як тісні обійми, де не можна навіть зробити вдих та видих вільно... Коли жінка центорм всесвіту робить свого чоловіка, він, щоб "не згоріти" у полум'її її ідеалізацій, підсвідомо змушений рятувати себе від її очікувань... Як на мене, причина не в ньому, а у Вашому підсвідомому ставленні до нього та до самої родини вцілому.. Як склалися стосунки у Ваших батьків?

Справа в тому, що для нашої підсвідомості немає значення жива людина чи ні.. Адже проблема, в першу чергу, існує у Вашій голові... Все що з нами відбувалося "записується" в нашій глибинній пам'яті... І навіть, якщо ми про це зовні забули, підсвідомість все пам'ятає і керує нашим життям! Отже, потрібно зробити "перезавантаження" Вашої глибинної пам'яті... І робиться це за допомогою "витягування" та переосмислення витіснених раніше почуттів...