Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Я б Вам радила спершу порадитися з дитячим лікарем, щоб виключити медичний аспект проблеми... Якщо у медичному сенсі дитина здорова, то таке інколи трапляється... Тому що сучасна цивілізація, у своєму загалі, почала на багато менше їсти, ніж навіть ще наші батьки.. І це пов'язане з переходом людства на новий рівень розвитку, який інтенсивно відбувається останні п'ять -десять років. Тим паче, якщо це стосується м'яса... Спробуйте малюку давати більше фруктів та овочів у різному вигляді: тушковані або сирі... Справа в тому, що організм дитини набагато краще збалансований, ніж організм дорослої людини... І дуже хибне уявлення, що без м'яса нормальний розвиток неможливий! Якраз навпаки, особливо якщо дитина сама відмовляється від цих продуктів... Тому що енергії необхідної для нормального розвитку дитини величезна кількість саме у овочах та фруктах, а ще сухофруктах.... Більш детально можна говорити лише після індивідуальної діагностики... Але, я все ж наполегливо, спершу рекомендую, перевірити медичний аспект, щоб виключити хвороби...

Доброго дня! Скажіть, будь ласка, а яка така необхідність на всі вихідні віддавати дитину до дідуся та тата? Адже вихідні - призначені саме для душевного теплого спілкування дитини з близькою людиною. І виходить, що цією можливістю Ви власноруч нехтуєте... Тим паче, що дочці всього лише 4 роки, коли ще не розвинута емоційна сфера, коли дитина ще дуже залежна від почуттів та емоцій дорослих... Чи не задумувалися Ви, що причина такої поведінки дочки може бути зовсім не така, як Ви вважаєте? Адже дівчинка може сприймати тата у вихідні дні, як деяку зраду з Вашого боку, намагання від неї, перепрошую, відпочити... Те, що дитина швидко "відходить" і признається в любові до Вас - це нормально для малюка! Адже діти вміють дуже швидко прощати! Але це не означає, що на рівні підсвідомості не залишиться відчуття непотрібності та недолюбленості... Яке може "вистрелити" у підлітковому віці, а потім може мати не дуже приємні наслідки у її дорослому житті... Адже проблеми, які не вирішили батьки, автоматично лягають на плечі дітей... Я б Вам радила зробити індивідуальну діагностику ситуації... Тому, що як на мене, прогблема набагато глибша... І криється вона не у Вашому чоловікові і не у Вашій дитині...Ответ отредактирован автором 22-03-2021 15:06:02

Ответ отредактирован автором 22-03-2021 15:07:00

Доброго дня Анна! Ви пишете лише про дім та те, що ніяк не можете його поділити, але, як на мене, ситуація набагато глибша... Тому що мова іде про розлучення з чоловіком і знищення родини... А чи задумувалися Ви, як станете жити, якщо Ваш чоловік або Ваша мама згодяться продати будинок? Чи збережеться Ваша сім'я? Уявіть собі, що чоловік пішов і Ви залишилися з дочкою разом із мамою? Ситуація з будинком дуже швидко забудеться, а от родина навряд чи відновиться... Чи готові Ви жити одна до кінця свого життя? Адже, як на мене, існує величезна прив'язаність у Вас до Вашої мами... Можливо саме через це Ваш чоловік категорично хоче жити без тещі, бо вплив на Вас її величезний? Піде Ваш чоловік, можливо з'явиться якийсь інший, але батьком дочці він ніколи не стане - це раз! І друге - невирішену проблему з мамою Ви "потягнете" за собою і в нові стосунки, однозначно... Як на мене, Вам потрібно пройти механізм сепарації з мамою...

Доброго дня! По-переше, Ви все добре відчуваєте і вмієте аналізувати - це вже пів справи! По-друге, я не знаю, що Вас спонукало так рано вийти на роботу, але з дитиною повинна бути мама, а не бабусі в перші три-п'ять років! Тому що саме в цьому віці формується емоційна сфера малюка. Дитина вчиться взаємодіяти з оточуючим світом, спираючись саме на ту людину, яка постійно емоційно доступна для неї. Нічого дивного, що Ваш син як маму почав сприймати Вашу свекруху, адже вона йому дарує тепло та любов, які так дитині необхідні зараз. Окрім того, є ще один дуже неприємний ньюанс, маленька дитина висловити свої почуття та думки не може ще, але це не означає, що вона їх не має! Мама для дитини - це отой емоційний захист, який дасть можливість в житті почуватися впевнен, відчувати свою значимість та потрібність. Якщо ж мама з якоїсь причини не доступна емоційно дитині від народження до 5 років, у малюка відбувається дуже сильний стрес.... Якого зовні побачити практично не можливо, але на рівні підсвідомості закладається почуття непотрібності, покинутості, образи... Які проявляють себе, як правило, вперше, у підлітковому віці, а потім вже у дорослому житті... Те, що малюк від Вас відвертається, може лише, на превеликий жаль, підтвердити моє припущення.... Більш детально та точно можна сказати лише після індивідуальної діагностики.... Але причини для того, щоб терміново почати щось робити - дуже великі!

Доброго вечора! Для сімейних стосунків абсолютно нормально "перетікання" від ейфорії до дружби! І те, що у вас є дружба - це просто чудово! Бо величезна кількість сімей якраз цього і не мають. На превеликий жаль, у сучасній цивілізації не прийнято давати знання щодо побудови родини. І ми отримуємо їх, перепрошую, здебільшого з мильних телевізійних серіалів. Де емоції зашкалюють і люди проживши тридцять років разом стрибають одне до одного в ліжко як у вісімнадцять... Сексуальний потяг у парі має затухаючу природу: від сильного до слабкого або загалом, її зникнення. Природа так влаштувала задля того, щоб енергія йшла на побудову отих самих дружніх стосунків, які набагато сильніші за романтичну закоханість... А ще - на народження дітей! Бо секс енергію "з'їдає" і люди, які занадто ним перемаються, як правило, дітей не мають, або якщо і мають, то з великими труднощами... Отже, як на мене, Ваша проблема криється у відсутності інформації щодо побудови родинних стосунків взагалі. А ще Ви самі озвучили основну проблему "Мы по прежнему мало разговариваем, я по прежнему боюсь что-то озвучивать". Отже, я б Вам радила розібратися зі своїм страхом гворити про свої почуття та бажання... Тому що чоловіки поки що думки жінок читати не вміють! А чоловік у Вас дуже гарний! Це - Ваша половинка і це Ваша родина! Так що викиньте з голови навіть думки про розлучення! Бо думки можуть бути матеріальними: розлучитися можна швидко, а от створити родину інколи буває вже і не можливо...

Доброго дня! Ви прожили зі своїм чоловіком 17 років у шлюбі... Добре чи погано, то інша справа, але вас зв'язують роки сумісного життя, в якому він себе поводив так, як Ви йому дозволяли себе поводити... А Ви себе так поводили, бо по іншому не вміли, тому що, швидше за все, Ви з родини, де так себе поводили і Ваші батьки... Що робити і як діяти, можете вирішувати лише Ви одна, бо це Ваше життя і тільки Ви несете за нього відповідальність. Але можу сказати одне, що просто розлученням такі зв'язки не розриваються, бо проблема набагато глибша за погану поведінку Вашого чоловіка... Адже родина - це єдине ціле, де близькі люди "дзеркалять" одне одного... Те, що у одного зовні, у іншого глибоко всередині... І Ви це відчуваєте, інакше не стали б переживати щодо стану свого чоловіка... Так, за своє життя несе відповідальність він сам, але за руйнацію родини несе відповідальність той, хто її руйнує...На мою думку, у вашої родини є майбутнє, і майбутнє щасливе... Ви самі пишете, що чоловік перестав пити, отже він не безперспективний. Значить він здатний на зміни, так само як на зміни здатні і Ви...Змінитеся Ви, зрозумієте глибинні причини чому Ви так себе поводили, чому довгі роки дозволяли над собою знущатися, зміниться і Ваш чоловік, бо Ви станете іншою і зможете поводити себе по-іншому... Я б не радила Вам поспішати... Ви можете на якийсь час переїхати від нього до окремого житла, якщо певне є така можливість... І цей час використати для дуже серйозної роботи по розумінню та зміні себе... Адже не вирішивши внутрішні проблеми, Ви в любому випадку потягнете їх за собою... А до цього ще й додасться почуття провини, яке вже Вас мучить... Може вже прийшов час розібратися в своєму житті?

Доброго вечора! Я Вам співчуваю, бо непомітно Ви потрапили в тенета залежності від "маминої любові та її схвалення". Коли дитина маленька, вона не може жити без батьківської любові та підтримки. І якщо недоотримує ці почуття, у дитини внутрішньо починає формуватися почуття власної провини, що "я якась не така", тому визнання батьків потрібно "заслужити". Отже маленька дівчинка підсвідомо перебирає на себе дорослі обов'язки. Їй хочеться своїми діями показати, що вона заслуговує на любов, що вона "гарна дівчинка", яку потрібно любити та пестити... Але батьки дають стільки любові, скільки можуть дати і не більше... Відповідно своєму життю... Як склалися стосунки у Вашої мами з її батьками? Чомусь мені здається, що у Вашої мами також не все так просто у стоунках з ними... І ще, авжеж, дуже добре, це зібрати речі і поїхати від мами... Та якщо відсутня психологічна сепарація, фізично життя, як правило, просто не дає це зробити.... Отже, єдиний шлях, як на мене, це зробити перезапис життєвого сценарію, зустрітися віч на віч зі своєю маленькою недолюбленою дівчинкою і дати їй можливість стати дорослою...

Ответ отредактирован автором 21-03-2021 18:43:27

Доброго дня! Ви пишете, що не можете до літа щось змінити у своєму житті і при цьому життя разом з мамою стало дуже важким... Нам тільки здається. що обставини складаються випадково... Так само як і не буває випадкових зустрічей та контактів... Розумію, що вам буде боляче навіть читати те, що я напишу, але... Люди просто розходяться лише тоді, коли всі "міжособистісні питання закриті"... У Вашому випадку питання прощення та прийняття своєї мами лежить просто на поверхні і ці проблеми не вирішені! (Прощення та прийняття не означає вседозволеність та розбещеність). Вам тому і не вдається більш відсторонено сприймати те, що відбувається, бо "з'їдає" образа та гнів на маму... Навіть, коли приїде чоловік, зовсім не факт, що Вам вдасться відокремитися фізично від мами, бо саме життя буде вимагати рішення внутрішньої проблеми... І ще, невирішені проблеми з мамою, так чи інакше, але торкнуться згодом і ваших стосунків з чоловіком. Мало того, з часом можуть торкнутися і ваших дітей. Бо є життєве правило, чим більше ми засуджуємо своїх батьків, тим швидше ми починаємо себе поводити саме так як вони... Тому найгірше, це сподіватися, що якось воно саме вирішиться і що можна змінити маму... Мама якщо і зміниться, то дуже не скоро і у випадку, якщо почне сама докладати величезні зусилля... Тому єдиний вихід, це вирішити проблему в середині себе...

Ответ отредактирован автором 21-03-2021 18:19:03

Доброго дня! Вирішила ще дещо написати Вам... Ви пишете, що нещодавно вийшли на роботу і це допомагає якось переключатися... Хочу трошки Вас засмутити, це якщо і допоможе, то дуже не надовго... Робота та дім - це як дві ходулі, на які Ви спираєтеся, бо "ногами ходити не вмієте, або забули як це робиться... Це тимчасово та неефективно... Вам потрібно те, що наповнює та додає сил, а дім та робота сили забирають... От біг повільний на свіжому повітрі - вже дещо краще... Вам та вашому чоловіку онозначно потрібна терапія. І, було б дуже добре, якщо б ви працювати почали в парі... Тим паче, що Ви пишете, що кохаєте одне одного і чоловік хоче змінити своє житття.... Повірте, це вже дуже багато! У всякому випадку, шанси врятувати родину у вас дуже великі. Тому не сподівайтеся, що саме якось минеться...

Дякую за відвертість, це вже дуже багато! Біда сучасного суспільства в тому, що ми знаємо багато чого, окрім найголовнішого: природніх властивостей психіки чоловіка та жінки... Чоловіки за своєю природою у шість разів слабші жінок емоційно та психологічно! І для них не те, що крик, а просто яскраво забарвлені слова жінки - як ніж встромлений у серце... З того, що Ви пишете, я загалом дивуюся, що він досі, перепрошую, взагалі живий... І те, що він робить - це елементарне підсвідоме бажання "втекти", "закритися" від невимовного душевного та психічного болю... Робить як вміє, і як може - це акт самозахисту... Крик ще нікого не виховував і нікому не допомагав. Крик лише руйнує розум людини і робить її безпорадною та слабкою... Як на мене, вихід у Вашій ситуації є, але він лежить у площині допомоги саме Вам, а не Вашому чоловіку... Якщо Ви навчитеся себе правильно поводити, окріпнете внутрішньо, Ваш чоловік знайде сили також змінитися... Чоловік та жінка - це взаємодоповнюючі емкості. Окрім того, за своєю природою, саме жінка відповідає за психо-емоційний стан родини... І це - аксіома, подобається це нам чи ні... Так що думайте... Як на мене, намагання змінити когось, то суцільна профанація... Потрібно почати з себе, ну, певне, якщо Вам потрібна родина...

Доброго дня! Згодна з колегами, Вам потрібно обов'язково проконсультуватися з юристом щодо оформлення купівлі квартири... А інше... Просто так ситуації не міняються.... Щось напевне за ці три роки відбувалося, на що Ви просто не звертали уваги, однозначно.... А як Ви з самого початку ставилися до мами чоловіка? Головне, дайте собі відверту відповідь... адже можна нічого не говорити вголос, можна просто відчувати... Сім'я - це завжди єдине ціле! У тому числі Ви, ваші діти, Ваш чоловік .... і мама Вашого чоловіка... Нам тільки здається, що ми приймаємо рішення розмірковуючи чи співставляючи факти... На справді основну інформацію ми отримуємо на рівні підсвідомості, на рівні почуттів, особливо жінки... Можливо Ваш чоловік відчув що Ваше тавлення до мами не таке, як би йому хотілося? І він елементарно, як син, намагається захистити свою маму... Або відчув, що Ваші гарні стосунки базуються суто на матеріально-меркантильному фундементі... Адже Ви пишете "как всегда все вместе, все для нас, а тут он подстраховывает себя все...". Можливо Ви дали якийсь привід не довіряти Вам і навіть не звернули на це уваги? Спробуйте згадати, спробуйте себе уявити свекрухою, яка живе разом із невісткою і, в принципі, нічого поганого не робить... Окрім того, що живе разом із дітьми... Це як варіант того, що могло спонукати Вашого чоловіка до таких дій.... І ще, Ви пишете, що любите одне одного і у всьому крім квартири - все добре.... Чи не обманюєте Ви себе? Адже ситуація з квартирою, як на мене, говорить дещо про інше... У любому випадку - це Ваша родина і просто розійтися навряд чи принесе Вам та Вашим дітям щастя....

Ответ отредактирован автором 20-03-2021 18:14:22

Доброго дня! Співчуваю! Бо Вам і так складно було з чоловіком до переїзду його мами... Як на мене, у психолога Ви лише трошки полегшили ситуацію, але не докопалися до кореня проблеми... Тому навіть, якщо б не було свекрухи, проблема все одно знову з'явилася б рано чи пізно... Мама зіграла роль каталізатора, не більше! Залежність - це хвороба, яка за три секунди не лікується, бо стосується сфери психіки... Сім'я - це єдине ціле. Тому, якщо зовні проблема з'являється у одного члена сім'ї, психологічно вона стосується всіх. Люба залежність - це відсутність глибоких життєвих цілей, коли людина не знає задля чого вона взагалі живе... Задайте також і собі питання про мету Вашого життя? Повірте, це не тривіальне запитання... А що стосується свекрухи? Зовні, одними лише кардинальними діями, навряд чи ситуацію вирівняєте... Навіть якщо Ви її відправите назад, де вона до цього жила, проблема залишиться... Окрім того, додасться ще і образа Вашого чоловіка на Вас за свою маму... Вашу проблему потрібно вирішувати планомірно, та системно... Ваш чоловік хоче змінити себе чи його все влаштовує? Як він пояснює свої дії?

Доброго дня! Я Вам дуже співчуваю, бо говорити легко, а бути в такій ситуації - не позаздриш! Але одне можу сказати напевне - це Ваша родина, і це Ваш чоловік! Тому правда на Вашому боці однозначно! Тому не поспішайте щось зараз кардинальне робити, можна лише заплутатися ще більше і зашкодити у першу чергу собі. Також з'ясування стосунків навряд чи щось сильно змінить! Якщо вже чоловік почав зраджувати і робить це не в перший раз, він, швидше за все, стане " в глуху оборону" і буде від усього відмовлятися... Отже, Ви тільки ще більше засмутите себе, тим паче, що Ви вагітна і залежите від чоловіка матеріально... У Вашому становищі потрібно робити те, що менше зашкодить саме Вам! Вам однозначно потрібна підтримка, але, як правило, мами та тата ще більше все ускладнюють, еомоційно "розхитують човен", тому це швидше за все не варіант... Близька подруга, якій можна довіритися... Але чи не почне вона радити піти від чоловіка, або ще більше Вас емоційно "накрутить" проти нього? Як на мене, чим впадати у відчай, краще спробувати розібратися, що спонукало Вашого чоловіка піти на зраду... Адже пошук причини може допомогти розрулити і саму дуже складну ситуацію... Окрім того Вам просто конче потрібна правильна психо-емоційна підтримка... Щоб хоча б з'явилися сили займатися собою та дітьми... Бо відчай не кращий помічник! У всякому випадку, не по силам Бог нам нічого не дає...

Доброго дня! Вітаміни весною - це просто чудово! Але те, що Ви описуєте, як на мене, вже вийшло за рамки просто перепадів настрою... Це, швидше, неправильно сформовані в дитинстві моделі поведінки... Підкажіть, будь лакска, Вам батьки давали все, про що Ви їх просили? Як в дитинстві Ви реагували, якщо з якоїсь причини, не отримували миттєво те, чого хотіли? Справа в тому, що неправильна поведінка з часом переходить на рівень психосоматики... Поки що у Вас лише перепади настрою та бурхливе з'ясування стосунків з мамою...

І ще! за свою родину потрібно боротися! Мало чого чоловіки говорять, сила у Вас, а не у нього. Якщо жінка внутрішньо чоловіка не "виштовхує", він нікуди не дінеться! Та тьотя йому набридне дуже швидко, адже вона так само нге вміє будувати стосунки з чоловіком. І проблеми почнуться вже дуже скоро...Це Ваш чоловік перед Богом та перед людьми і життя на Вашому боці! Але робити це правильно, без імпульсивних дій, які можуть зашкодити ще більше...

Ответ отредактирован автором 09-03-2021 14:30:53