Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Мар'яно! Ви почали свій текс з хвали Іісусу Христу! Отже, вважаєте себе віруючою людиною. Хоча, як на мене, у Вас суцільне марновірство... По-справжньому віруюча людина вірить у Божий захист і не звертає уваги на дурню, яку робить сусідка. І тим паче, не бігає по гадалкам...Є таке поняття в психології як самонавіювання. Як на мене, у Вас є почуття провини та страху, які важким тягарем лягли на Вашу душу, перейшли на рівень психо-соматики і почалися хвороби... Ось з цим я б і радила Вам працювати з психологом, якому Ви довіряєте...

Доброго вечора! Можна лише поспівчувати, що Ви пройшли таким "кругом"... І можна зрозуміти, коли пишете, що вже нікому не вірите... Але, у мене одразу виникає зустрічне питання: якщо нікому не вірите і не вірите, що знайдете людину, яка допоможе, для чого тоді зайшли на цей сайт? І друге, а чи не може бути такого, що Вам пропонували шляхи допомоги, а Ви просото або не звертали на них уваги, або були не готові щось змінювати в собі та своєму житті? І ось, як приклад... (Нічого особистого, повірте) Я Вам особисто написала, що, на мою думку, як психолога з двадцятирічним стажем роботи, потрібно робити щоб почати відновлювати сили...При чому, безкоштовно... Але ж Ви навіть не відреагували! Не помітили? Не звернули уваги? Вирішили, що то маячня? Чи не може такого бути, що Ви сліпо проходили повз всі варіанти допомоги, не бачачи їх, не звертаючи уваги, вважаючи маячнею?

Доброго дня! Причин такого Вашого емоційного стану може бути дуже багато... Від невдоволеності своєю роботою, своїми стосункам, своїм життям загалом, внутрішньою невиговореною образою, протестом проти чогось... І до елементарного психо-емоційного виснаження... У любому випадку, я б Вам не радила все пускати "за водою" і очікувати, що якось саме владнається.. З багаторічного досвіду психолога, скажу, що як правило, не вирішені внутрішні проблеми можуть лише стати більшими і навіть перейти на рівень психосоматики, а отже рівень хронічних захворювань..

Доброго дня! Одразу хочу сказати, що ідея на деякий час роз'їхатися була просто чудова! І судячи з усього, ви виставили правильні чіткі умови... Але чому зупинилися на цьому? Почав пити - знов роз'їхалися і умови повинні були більш жорсткі... Щодо розлучення, Вам правильно сказали колеги, це тільки Вам вирішувати... Але є маленьке але... Як на мене, проблема не лише у Вашому чолоовікові, адже Ви чомусь обрали саме такого для спільного життя? Тут можна задавати багато питань... І як склалося життя у Ваших батьків? І чому Ви так довго нічого не робили, коли чоловік Вас обманював, поводив себе погано? Ви можете розлучитися з ним, але, якщо не розберетеся з усім цим, проблеми "потягнете" і у наступні стосунки... Потрібний "перезапис" життєвого сценарію, однозначно...

Доброго дня! Співчуваю однозначно, тому що Ви вагітна і у Вас вже двоє дітей на руках... Але, як на мене, поведінка Вашого чоловіка - суцільно відображення того, що Ви не вмієте тримати себе з гідністю та відсторонюватися, коли він поводить себе відверто по-хамськи. "Сегодня я ему написала сама, тк долго не могу находиться в ссоре. Попросила у него прощение за резкие слова , что снова ему про развод сказала , объяснила, что всё это на эмоциях было сказано из-за злости за то что он не ночевал дома и не предупредил ни о чём". Як на мене, це елементарна розбещеність з його боку, до якої і Ви "приклали руку". Ситуація зараз з нелегких, але і не катастрофічна! Вам просто потрібно себе навчитися правильно поводити. Бо Ви емоційно "спалахуєте" і тільки шкодите собі. Адже Ви йому полегшили життя і тепер Ви самі себе ще і зробили винною... Це результат того, що Ви надмірно "залипли" на ньому, а Вам потрібно стати внутрішньо сильною, самодостатньою (не плутати із самостійною, бо це абсолютно різні речі). Чи можна такою стати? Можна! І у Вас ще буде чудова родина і троє прекрасних діточок!

Доброго дня! Як на мене, у Вас елементарне емоційно-психологічне виснаження. Ліки допомагають лише тоді, коли у людини є запас внутрішніх сил... А у Вас сил немає... Тому про які ліки може іти мова? А по-друге, вже все інше вирішується тоді, коли у Вас з'являться сили і Ви зміцнієте: і низька самооцінка і відсутність самодостатності, і слабка стресостійкість... Отже, спершу потрібно просто відновитися.. Почніть елементарно бігати на свіжому повітрі.. При чому дуже повільно, у розслабеному темпі, насолоджуючись природою... Почніть з 25-35 хвилин... кожного дня...Якщо зможете бігатии 55 хвилин, можна вже через день, а якщо 1,5 години - раз на три-чотири дні. Якщо готові рухатися цим шляхом, зв'яжіться зі мною приватно...

Доброго дня! Так, Ви абсолютно праві, коли пишете, що наробили помилок через свою емоційну нестриманість та поспішність... Тепер Ваш коханий буде дуже обережний, бо вже не довіряє Вам так як раніше і побоюється емоційних сплесків... Тим паче, як мені здається, Ви не все бачите, бо дивитеся своїми очима... І оце Ваше нав'язливе бажання налагодити стосунки з батьками, може сприйматися як намагання "прив'язати хлопця силоміць"... Уявіть, що хтось намагається Вас до чогось примусити силою? Вам, у першу чергу, потрібно навчитися бути самодостатньою, щоб зайвими емоціями не руйнувати стосунки та не обтяжувати життя іншим людям... гарячка у питаннях шлюбу ніколи ні до чого гарного не приводила... Отже, як на мене, допомога потрібна Вам у становленні Вас як дівчини, що має власну гідність... Тому що поки, на превеликий жаль, є лише дівчина, яка щось впрошує та вимолює... Але так відновити стосунки навряд чи вдасться...

Ответ отредактирован автором 30-03-2021 16:03:36

Доброго дня! Перепрошую, але якщо я правильно Вас зрозуміла, Ви фактично у деякі дні жили шлюбними стосунками?... Тому це не можна назвати "зустрічалися". Чоловік, коли йому подобається дівчина, намагається її одразу "зхатягнути в ліжко" і коли цього добивається, йому стає нецікаво. Тому що своєї мети він вже досяг, а глибоких стосунків не склалося, то для чого одружуватися?... А от для Вас такі зустрічі були дуже значимими, бо Ви його вже сприймали як свого чоловіка... Якщо Ви зараз не зрозумієте свої помилки, та не навчитеся правильно вибудовувати стосунки, на превеликий жаль, це може завадити Вам зараз налагодити їх або, якщо цього не вдсться, всі помилки можете потягнути за собою і в інші...

Доброго дня! А яка мета Вашого бажання "сьехаться"? Можливо Ваша мета жити разом і мета Вашого коханого дуже різняться?

Доброго дня! Перепрошую, що відповідаю тільки сьогодні, було дуже багато консультацій. Як на мене, причина криється саме у стосунках ваших батьків між собою та дитячих травмах... Це чудово, що Ви налагодили стосунки з батьком і на маму не тримаєте образи, але... Справа в тому, що травма сама по собі не проходить, навіть, якщо ми зовні ніби то все переосмислили.. Це як відбиток, який потрібно "стирати" та замість нього створювати новий образ... Як мені здається, Ваша недолюбленість батьками (а вона є однозначно, бо виховувала здебільшого сестра) перенеслася на Вашого коханого... Ваші необгрунтовані ревнощі, то страх маленької дівчинки, що вона не потрібна і її можуть кинути... Якщо Ваша проблема ще актуальна, і Ви не знайшли собі психолога до душі, зв'яжіться зі мною... Гарного Вам дня!

Доброго вечора! А як давно Ви перебуваєте у такому стані? Чи були якісь події, що підштовхнули Вас до такого стану? Як часто Ви перебуваєте на природі? Тому що це може бути не депресія, а депресивний стан, який виникає інколи як наслідок емоційно-фізичного виснаження...

Доброго дня! Скажіть будь ласка. а що у Вас відбувалося в дитинстві? Складається враження, що Ви знаходитеся в стані бажання привернути увагу до себе як маленька дівчинка, якій уваги дорослих не вистачає... І це бажання Ви підсвідомо переносите на всіх оточуючих...

Ответ отредактирован автором 23-03-2021 21:25:51

Доброго дня! Те, що Вас ображає навіть думка про зраду - дуже зрозуміло! Бо довіра - основа родинних стосунків... Але чи не поспішаєте Ви з висновками? Адже в житті кожної родини бувають кризові періоди, і це нормально. Тому що настає момент, коли все потребує пероцінки та переосмислення. Живучи довго в родині, подружжя ніби "злипається". І тоді може статися так, що хтось втрачає себе - не розуміє, що з ним відбувається. Судячи з того, що Ви пишете, у вас саме такий момент. Саме по собі "злипання" ніби нічого поганого в собі не містить, але... Близькі люди настільки починають ідеалізувати один одного, що найменша невідповідність уявному ідеалу викликає невимовний біль... То що ж робити? Найкраще в таких ситуаціях - це вміння бути самодостатнім та вміти ніби відсторонюватися, дивитися на все не перебуваючи в середині подій, а ніби дещо зі сторони.. Ви скажете, як? Коли душа болить... Чим більше ми ідеалізуємо людину, тим більший біль отримуємо... І зовсім не обов'язково руйнувати родину, для того щоб знову віднайти себе і у всьому розіброатися... Чи можна з цим впоратися? Можна і потрібно! Тільки варто зробити "перезапис" не самих ваших стосунків, а Вашого особистого ставлення до всього...

Ответ отредактирован автором 23-03-2021 21:14:48

Доброго дня! Загалом, потрібно розбиратися індивідуально, бо може бути причина, яка не на поверхні... Скажіть, будь ласка, а як склалися стосунки у Ваших батьків?

Доброго дня! А як часто Ви буаєте на свіжому повітрі? Чи займаєтеся якимсь видом спорту, фітнесом?