Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго ранку Татьяно!
Зараз такий час, коли кожна людина переживає якийсь свій, власний, не дуже легкий досвід. Але це навряд чи Вас заспокоїть. Бо кожному "болить своє" і це все дуже індивідуально. От як у Вас необхідність жити далеко від дому у абсолютно незвичних умовах.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що прогнозувати наперед життя просто неможливо. А це саме той фактор, який вибиває з під ніг всі попередні звичні опори. І залишається, або продовжувати жити в стражданнях, або шукати якийсь вихід.
Я зараз напишу речі, які, можливо, викличуть здивування і додаткові питання, але це саме те, що може не лише допомогти знайти внутрішню рівновагу, але і додасть шансів швидше повернутися додому...
Ви пишете "В чужом городе раздражает все вокруг, причём образ жизни, привычки приходится менять кардинально". І додаєте "...Тоска очень высокая. Я не могу жить в чужой квартире". Всім жінкам за своєю природою набагато складніше міняти житло та переїжджати, ніж тим же чоловікам. Бо житло - це елемент відчуття захищеності. Але, на превеликий жаль,, в нашому житті можливе абсолютно все. У тому числі те, що стається без нашої згоди.
І в таких випадках, ми або приймаємо ситуацію як ту, що вже сталася і на яку ми не маємо впливу, і намагаємося жити далі, або ми зрікаємо себе жити в постійному внутрішньому бунті проти свого ж життя... Втрачаючи ті ж самі, такі необхідні нам життєві ресурси та внутрішні сили. По факту - це постійна внутрішня війна з самими собою, бо ми є частиною свого ж життя.
Війна з власною "тінню".
Привертають увагу одразу Ваші слова
"...привычки приходится менять кардинально...".
А як швидко, зазвичай, в мирному житті, Вам вдавалося міняти свої звички?

Доброго ранку Aria!
Згодна з колегою щодо досвіду. Окрім того, є поняття того, що вже сталося, а отже, так і мало бути. Адже, наша підсвідомість знає все. І якщо ця зустріч має продовжитися, Ви з цим хлопцем ще зустрінетеся. Це перше. Отже, не має сенсу думати, а щоб було якби ...і нав'язувати собі хибне почуття провини.
Але є і інший аспект.
Якщо Ви відчуваєте, що поводитися все ж можна було по іншому, як на мене, варто серйозно розібратися, а що саме, яка звичка, чи які внутрішні установки та поведінкові моделі змусили Вас так закритися? Адже, нам тільки здається, що ми свідомо керуємо своїми спонтанними діями у несподіваних ситуаціях. Тоді, як насправді, нашими рефлексами керує наша ж підсвідомість. І вона ж, до речі, і створює ось такі події для чогось.
А як, зазвичай, Ви реагуєте, коли спілкуєтеся з хлопцями?

Доброго ранку Oko!
Дуже шкода, що так склалося у Вас з рідними людьми, але...
Інколи таке трапляється, і, повірте, не лише у Вас одної. Зрозуміло, що в 15 років дуже потрібна любов та підтримка рідних, бо ще не знайшли своє місце в житті. І все ж, це не "кінець світу". Бо,як правило, сильним людям на початку життя даються серйозні випробування. А отже, це означає, що Ви можете з усім впоратися. Ви запитаєте, для чого?
Відповім. Для того, щоб стати сильнішими і почали шукати опору в собі, а не сподіватися на когось в житті.
Щодо суїциду. Певне, вирішувати Ви будете самі, але який сенс це робити, якщо все одно ті ж самі проблеми залишаться з Вами, в Вашій душі у вигляді образ, страхів, тривог?.. Життя - це ж не сеанс в кінотеатрі, який можна просто вимкнути... Не просто ж так наші предки раніше тих, хто скоював суїцид, не ховали поруч з усіма іншими...
Окрім того, якщо Ви думаєте, що в такий спосіб змусите батьків та сестру жаліти за Вами і плакати, що погано до Вас ставилися... Ну і поплачуть, а потім все одно продовжать жити своїм життям, а от у Вас життя вже не буде...
Замість того, щоб сидіти і страждати, притягуючи своїми думками до себе найгірші сценарії життя, почніть цікавитися які існують закони життя, як наше життя влаштоване, який основний сенс нашого приходу в цей світ і як потрібно змінитися, щоб бути щасливою, гармонічною, успішною та багатою.
Почніть слухати лекції Олега Торсунова. Там дуже багато про закони життя і про стосунки між рідними людьми. Там знайдете відповіді, чому у Вас саме такі батьки та сестра, а не такі як у інших і чому батько п'є, а мама така недобра.
Як Ви думаєте, Ваша мама та батько щасливі?

Відредаговано автором 16-12-2024 10:19:58

Ви пишете "На додачу, в мене є риса знецінення всього, що я роблю,хоча я не розумію чому в мене низька оцінка себе".
Я все ж схиляюся до того, що причину потрібно шукати в дитинстві. "Мене не балували, але в мене була своя кімната, все необхідне,бабусі,які мене любили..."
Так, звісно, батьки любили Вас, власне, як люблять практично кожну дитину по мірі того, як вміють любити самі і як їх любили в дитинстві. Справа в тому, що, по перше, нам дуже важко бути об'єктивними по відношенню до своїх рідних. Дитині властиве ідеалізувати і свою сім'ю і своїх батьків і це нормально. По друге, ми самі є частиною батьківської системи, в якій виховуємося. І знову ж таки, нам складно побачити зі сторони стосунки між батьками та іншими членами родини.
Так, наприклад, якщо у мами та батька була внутрішня установка, що жінка обов'язково повинна працювати і робити кар'єру - це автоматично могло передатися і їх дитині. Тоді вона в дорослому житті стане дуже сильно переживати, якщо з якоїсь причини, не зможе працювати і робити кар'єру. І сама не буде розуміти, чому. "Зараз я-мама,мене трошки рве в душі, що я не працюю і не будую кар'єру". Хоча, насправді, Ваша "робота" зараз - бути люблячою мамою і не п'є нічого важливішого за це...
А щодо знецінення... Ви пишете, що батьки не дуже балували , але Вас сильно любили бабусі ...
З ким Ви проводили більшу частину часу: з батьками, чи з бабусями?
Насправді, бути єдиною дитиною в сім'ї, мати свою кімнату і все необхідне, ще не означає бути по справжньому щасливою... Складається враження, що на рівні підсвідомості сталася певна підміна: своя кімната і все необхідне стало певним замінником теплих, довірливих стосунків з батьками. Бо лише такі стосунки формують в дитині почуття само цінності та самодостатності.
"була єдиною дитиною в сім'ї, в мене була увага і похвала матері і батька"... "Увага і похвала"... Тобто, вимальовується образ "гарної дівчинки, можливо, відмінниці", яка весь час повинна була бути "гарною", щоб отримати увагу та похвалу батьків, яка так важливо в такому віці...
Чи не тому Вам так важко відстоювати власні кордони з подругою, так важко адекватно реагувати на її відверті приниження та образи, що Ви не можете вийти з образу "гарної дівчинки"? Яка не може собі дозволити бути "поганою", а отже, сказати в очі все, що думає і про подругу і про стосунки з нею?

Відредаговано автором 15-12-2024 18:28:24

Доброго дня Яно!
Я правильно зрозуміла, питання загального характеру "Як знайти себе та своє місце в житті"?
Якщо це так, тоді потрібно зрозуміти що саме всередині Вас самої блокує всі Ваші наміри? Адже, "Если чего-то хочу сразу выгорание, даже не начав🤦 Не замужем ,детей нет..." так, зазвичай, буває тоді, коли немає внутрішнього ресурсу, тобто сил, енергії... І відсутнє, вцілому, розуміння сенсу самого життя... Це як дерево, у якого немає верхівки. Ніби то і живе, але не росте...
А як Ви почували себе в дитинстві? У Вас були якісь бажання до школи, чи в школі?

Доброго дня Оксано.
Як на мене, однією з головних причин того, що Ви не можете відмовитися від спілкування з одруженим чоловіком - це його зовнішня зацікавленість Вами: "Я і йому писала ти одружений, у тебе дружина, чому тобі не хочеться її радувати, з нею все покращувати, а витрачати час на інших жінок. На що він відповів, а коли Ви були щасливі? Ви самотні 11 років (я сама про це у спілкуванні сказала йому). Коли Ви відчували хоча б елементарну допомогу від чоловіка, підтримку?.."
Він Вам відповів на Ваше запитання про те, чому він не хоче "радувати, з нею (дружиною) все покращувати..."? Якщо не відповів, тоді, як на мене, це може бути дуже тонкою, можливо навіть, несвідомою маніпуляцією Вами. Адже, замість конкретної відповіді, він почав говорити про Вас і задавати запитання, які стовідсотково зацікавили б любу самотню жінку.
На сайт знайомств, як правило, заходять ті одружені чоловіки, які хочуть, або легкого сексу на стороні, або ж намагаються "закрити" щось, що не добирають в стосунках з дружинами. Наприклад, відчуття власної ціннісності, значимості, необхідності... Тобто, щоб жінка ним зацікавилася і він зміг відчути себе таким собі "мачо", якому "заглядають в очі", бо з дружиною вдома він відчуває себе дуже залежним, а отже, невпевненим в собі...
Інколи трапляються "екземпляри", які спеціально виставляють себе як одружених чоловіків, щоб користуватися жінкою, при цьому, не беручи за неї ніякої відповідальності. Як на мене, ті, що відверто та прямолінійно говорять про секс, менш небезпечні для самотніх жінок, яким потрібні повноцінні стосунки з чоловіками. Тоді як от такі, що розуміються на психології самотньої жінки, і віртуозно грають на її почуттях та потребах, можуть бути дуже
небезпечними... Бо самотня жінка, як правило, має
властивість сильно прив'язуватися до чоловіка.
Власне, це все припущення. В любому випадку, він одружений. І, навіть, якщо станете спілкуватися лише віртуально, навряд чи зможете бути по відношенню до нього відсторонені. Тобто, почнете "залипати" на ньому. А значить, нікого іншого, вільного, в Вашому житті з'явитися вже не може поки він поруч існує. Чому? Бо ніхто інший буде просто не цікавий та непотрібний....
Тому, якщо дійсно хочете влаштувати своє особисте життя, я б порадила спершу розібратися, а чому Вам трапляються лише одружені чоловіки?
(Одразу відкидаю статистику, на кшталт того, що з віком холостих чоловіків стає все менше). Це зовнішній фактор, який, насправді лише є відбитком нашого внутрішнього стану. Знаю жінок, які в п'ятдесят років обирають чоловіка серед декількох претендентів на її "руку та серце".
Тобто, вік тут ні до чого. Зате мають значення, як складалися попередні стосунки, чому розсипалися? Які стосунки були між батьками? Бо жінка притягує до себе одруженого чоловіка лише тоді, коли внутрішньо залишилися глибинні блоки у вигляді душевних травм та непрожитих стресів.

Відредаговано автором 15-12-2024 14:16:10

Доброго дня!
Ви пишете "Як поступив до університету в мене почалось найгірший період в житті дім-робота-дім і я один і більше нікому не потрібен..."
А як у Вас було в житті до університету?
Ви не почували себе самотнім? Чому? Чи були у Вас вдома друзі і куди вони поділися зараз? Які стосунки у Вас з батьками?

Доброго вечора!
Дуже шкода, що з Вами таке сталося.
Але, як Ви правильно зрозуміли, це не безвихідь і не остаточний приговор.
Людський організм, насправді, унікальна самовідновлююча система. І інколи, те, що ми вважаємо для себе великою проблемою, може виявитися захисною реакцією організму і несподівано стати серйозним поштовхом до наших глибинних змін в майбутньому.
Ну, от наприклад, Ви пишете, що "Цей стан виник у мене під час перегляду фільму в моєму навчальному закладі, але до того як це сталось я дуже сильно хвилювалась, і саме через це хвилювання у мене з'явився сильний стрес а потім самі симптоми дереалізації та деперсоналізації".
Тобто, сам цей стан виник не випадково, а був як реакція організму на Ваші сильні хвилювання, тобто, перенавантаження нервової системи. І по факту, цей стан він ніби "виключив" Вас з реальності. У такий спосіб відсторонюючи від проблеми і допомагаючи менше хвилюватися....
Як на мене, Ви рухаєтеся в правильному напрямку, намагаючись налагодити режим дня та здорове харчування.
Окрім того, я б ще порадила спробувати розібратися з тим стресом, який Ви переживали на момент появи цього стану. Тобто, піти від зворотнього. Якщо організм у такий спосіб заблокував Ваші переживання, тоді трансформуючи саму стресову ситуацію заднім числом, можна спробувати "відключити" сам стан як вже непотрібний.
Плюс обов'язковий рух та фізичні вправи на свіжому повітрі для зміцнення всього організму, в тому числі, нервової системи і духовні практики.

Доброго ранку Алекс!
Насправді, всі події в нашому житті мають глибинний сенс, навіть такі важкі як зараз. В певні періоди ми всі здаємо екзамени на істинність тих внутрішніх опор, якими жили до цих пір.
І якщо наше життя обмежувалося лише зовнішніми факторами, як правило, відбувається їх серйозна руйнація. Для чого? Щоб ми нарешті почали шукати опору в собі. Тобто те, що не зламається, не зруйнується і не зникне, навіть, якщо розпадеться сім'я, друзі роз'їдуться, зруйнується або зміниться житло, наше тіло зістариться...
От Ви пишете "Духовных целей НЕТ, не время". Якщо зараз "не врем'я", а вчора в мирному житті що? Не було бажання, бо і так все було добре? То коли тоді "время"?
Насправді, ми навіть не замислюємося, що в цьому світі все закономірно. І чим ми сильніше зрікаємося своєї справжньої природи, чим менше замислюємося над основним сенсом життя, тим більші руйнації можуть почати "будити" нас. Адже, і війни розпочинаються саме задля того, щоб ми нарешті пробудилися і зрозуміли "Хто ми? Звідки прийшли? І куди підемо далі?"

Доброго дня Володимире!
Згодна з колегою щодо можливої наявності якихось особистісних причин.
Але окрім цього, є ще і загальні причини, які стосуються законів стосунків. У ВСІХ чоловіків спершу включається до жінки лише сексуальний потяг. Який вони плутають з коханням. Бо щоб з'явилося кохання, необхідно докладати зусилля по поглибленню, насамперед, душевних стосунків, дружби, турботи один про одного... І якщо інтимні стосунки стаються занадто рано, сексуальна потреба задовольняється і все...інтерес повністю зникає... До речі, це відбувається так само, як і у тварин. Але у тварин секс потрібен лише для розмноження. Тому зустрілися, і розбіглися...
Як на мене, у Вашому випадку є необхідність дуже серйозно дослідити можливі особистісні проблеми, наприклад, попередній травматичний досвід, або приклад таких само поведінкових моделей...
І плюс, більш глибоко почати вивчати питання стосунків чоловіка та жінки...
А для цього я б Вам радила індивідуальні консультації, а не переписування на сайті... Якщо, певне, хочете створити повноцінну щасливу сім'ю.

А що було на початок стосунків?
Це почуття самотності з'явилося після тих стосунків? Чи почуття самотності з дитинства? Ви довго переживали завершення попередніх стосунків?

Мені прикро, але змушена внести деякі корективи в слова колеги. До сімейного психолога ходять по різному: і в парі, і індивідуально. Вважати, що ходять тільки парами - це певні шаблони та штампи, які не мають ніякого відношення до практики.
Адже, далеко не завжди двоє одразу налаштовані на роботу із спеціалістом. Бо, як правило, "прокидається" першим хтось один.
А от коли починаються глибинні зміни в одному з пари, ці зміни обов'язково торкаються і іншого. Бо сім'я - це єдине ціле. Де чоловік та жінка найчастіше "віддзеркалюють" одне в одному свої глибинні проблеми.

Насправді в житті кожної сім'ї є певні кризові моменти. І це ще не означає, що сім'я остаточно розпалася. Сімейні зв'язки набагато міцніші, аніж нам інколи здається. Це перше.
Друге. Ви пишете "я погодилась, що можливо коли ми будемо жити окремо то я не буду розраховувати на його підтримку та допомогу і мені буде легше, але вирішили дати ще час". Тобто, Ви вважаєте, що Вам не потрібна буде допомога чоловіка? А чому? Чи не тому, що всі роки спільного життя тягнули все на собі? Але ж у Вас є дитина, який в любому випадку потрібен батько...
Знаєте, в таких випадках, дійсно, не варто чоловіка тримати силою біля себе, але... Якщо жінка так легко відпускає, це викликає багато питань...
Вам здається, що роз'їзд все вирішить? Не думаю.
Тим паче, що чоловік може піти від жінки лише тоді, коли жінка його сама виштовхує із сім'ї своїми думками, своїм внутрішнім станом, своєю внутрішньою ненаповненістю та прив'язливістю...
Вас не дивує, чому вже пройшло два тижні, а чоловік нікуди не йде?
А мене не дивує... Це якраз докази моїх слів про ті зв'язки між чоловіком та жінкою, про які ми навіть не здогадуємося.
Я вважаю, що вашу родину можна не лише врятувати, а і перевести на зовсім інший рівень стосунків, більш гармонічний та щасливий і, як це не дивно, але багато в чому це залежить саме від Вас.
Вам, як мінімум, потрібно припинити плакати і почати розбиратися в собі.
Чому Вам так боляче? Чи не тому, що все Ваше життя
було зосереджене на чоловікові? І зараз всі Ваші ілюзії зруйновані? Але ж чоловік не Бог...
Чоловіки себе поводять лише так, як їм дозволяють жінки. А те, що Ви зав'язли повністю лише на побуті і його весь час тягнули на собі - це факт. А така поведінка робить чоловіка невдячним та розбещує.
Ви повинні стати наповненою та щасливою, припинити бути "жертвою". І він не те, що нікуди не дінеться, він ще і кардинально зміниться по відношенню до Вас.

Відредаговано автором 11-12-2024 20:15:53

Знаєте, дуже сподобалися Ваші слова
"Не склались, бо не відчувалось розвитку..." Насправді, любі, самій найкращі відносини, зречені на затухання, якщо в них не має розвитку. Певне, і в плані серйозних намірів. Але це далеко не все.
Насправді, ми притягуємо в своє життя людей, які внутрішньою віддзеркалюють наш стан... Ви і в тих стосунках відчували себе на їх початок самотньою як і в цих?

Як на мене, це чудово для даної ситуації з чоловіком.
Якщо можна, задам Вам питання, яке, можливо, допоможе і Вам в майбутньому мати щасливу сім'ю. Ви пишете, що чоловік рятує Вас від самотності... А у Вас були вже стосунки до цього чоловіка? І якщо були, чому не склалися?