Психологиня Наталия Горская Київ Русанівка

Так можна розмовляти без озвучування образ.

До того ж, ображатись тут немає на що, адже кожна доросла людина вчиняє так, як їй зручно.
Вона нічого Вам не винна, це ж не чоловік, який не приходить ночувати, (хоча обіцяв). Ніяких обов'язків між друзями немає.
Ображатись на те, що людині не потрібно стільки ж спілкування, скільки і Вам?

Важливо розділяти поняття"законів бабусі на її території " і втручання бабусі у ваші стосунки.

"Закони бабусі" (бо її територія) стосуються загальних речей- де що має лежати, як часто і як прибирати, не залишати за собою зайвого(речей, сміття тощо) і т.п.
Щодо ставлення до партнера та інших моментів, які стосуються суто вас двох- думка бабусі не має значення.

Якщо в ваших стосунках немає надмірної опіки, яка була в бабусі з її чоловіком, то те, що Ви живете на її території не означає, що Ви маєте копіювати її стиль стосунків.

Ви тільки користуєтесь її будинком, отже маєте виконувати правила щодо проживання в будинку.

Ви НЕ "користуєтесь" її онуком, а будуєте з ним стосунки, отже правила тут встановлювати вже не бабуся, а ви вдвох.

Краще знайти можливість все ж таки жити окремо, оскільки бабуся вже літня людина, скоріш за все, вона вважає, що має навчати Вас , як будувати стосунки "правильно ". Вона навряд чи колись усвідомить, що існують інші варіанти стосунків, і що її спосіб не підходить іншим. Сваритись або сперечатись з нею немає сенсу.
Краще знайти інше рішення щодо житла.

Yana, життя ваше, і вибори в ньому також тільки ваші.
Вам не подобається спеціальність.
А є та, яка подобається?
Магістратуру можна закінчити і в іншій сфері, яка подобається.
Заново поступити, або ж навіть перевестись.

Ваш вік -це вік відділення від батьків.
І в першу чергу -саме психологічного відділення.
Набуття уміння приймати свої власні рішення, навіть в умовах, коли всі проти .
При цьому рішення важливо приймати зважено.
Наприклад, продумати "а що далі"- це також частина рішення.

Ваше безсоння зараз виглядає як "от, дивіться, я вже навіть погано сплю, а ви все ще не погоджуєтесь зі мною".
Так, важливі рішення часто важко приймати.
Але ваше безсоння- це просто супутник вашої ситуації, батьки тут ні до чого.

Вам важливо прийти до самостійного , свідомого і зваженого рішення, а загалом до уміння приймати їх завжди.

Бо це ТІЛЬКИ ваше життя.
Ваші вибори.
І ваша відповідальність за наслідки цих виборів.
Чи знаєте, що будете робити, якщо кинете це навчання?

Можна поспілкуватись з подругою відверто і при цьому не втратити відчуття гідності.
А чи відчуваєте Ви щирість подруги при зустрічах, чи відчуваєте, що вона дійсно рада Вас бачити?
У кожної людини свої справи , можливо подрузі вистачає спілкування в тому об'ємі, який є, але вона також вважає Вас справжньою подругою.

"Правильно ставитись"- це щось схоже на те, що заборонити собі чути свої емоції та примусити себе відчувати "те, що правильно".

Не існує "правильного ставлення ".
Є те, яке є в реальності.

Не варто закресллювати те, що Ви вже відчуваєте.
Тільки на цьому будується ваше життя, ваші стосунки.

Якщо Вам це неприємно, важливо поговорити про це з чоловіком. Можливо після цієї розмови ваше ставлення зміниться.
Не факт, що Вам сподобається, але Ви будете спиратись на слова чоловіка, а не на свої домисли.

Чтобы устранить проблему важно разобраться в причинах.

Из описанного разговора с женщиной, которая разоблачила- решение соврать было принято в момент, когда вроде как нужно было подчеркнуть весомость своих слов и при этом остаться на хорошей волне с этой женщиной.
Вроде как "я не поучаю Вас, я сама как Вы, тоже имею такого маленького ребёнка ".
То есть, тут , возможно, руководило желание не быть отвергнутой и при этом всё таки покритиковать.
Тут скорее причиной было не то, что ваша жизнь Вам не нравится, и Вы выдумываете параллельные жизни, а то, что Вы не осмелились покритиковать "без прикрытия "(что-то типа , у меня есть уважительная причина).
Как у Вас с высказыванием недовольства в целом?
Нужно ли, чтобы высказать свое несогласие, "укрепить почву под ногами", почувствовать себя имеющей право на высказвание?
Маме можете высказать то, что не нравится?
И ещё, не чувствуете ли внутри себя желания покритиковать окружающих ?

Nasta, каждый человек рано или поздно приходит к пониманию того, что мама права не всегда).
Слёзы- это выход эмоций.

К сожалению, очень многие люди просто не знают, что делать рядом с плачущим человеком.
А у многих свои проблемы забирают столько сил, что утешать других уже нет ресурса.
Удобнее сделать вид, что этого не существует, поэтому в мире так распространен уход от эмоций и соответствующая "теория" о том, что слезы это слабость/мальчики не плачут/ надо быть сильным и т.п.

Сильным быть очень важно, никто не спорит.
Но плачут и сильные тоже.
Сильно плачут.
И их сила НЕ в отсутствии слез, а в том, что они делают после того, как поплачут- они НЕ сдаются.

Возможно маме самой сейчас непросто, возможно её не научили её родители обходиться со слезами, -мы не знаем.
Просто ты видишь, что со слезами она не умеет взаимодействовать.
Хорошая новость в том, что ты можешь научиться делать то, что пока не умеет мама. А потом, возможно, и её научить.

Пока что, можешь запомнить, что плакать-это нормально, ведь человеку бывает очень нужно прожить ту грусть, или потерю, или какие-то другие чувства.
Просто каждые слезы важно потом обдумать-что это произошло, что именно вызвало мои слезы.
Проанализировать ситуацию, найти выход из проблемы.
Плакать-чтобы выпустить эмоции.
Но не сдаваться в решении проблем.

Есть ли у тебя кто-то, с кем тебе комфортно плакать?
Какие отношения с мамой, кроме темы слез?
Есть ли возможность обратиться к психологу, например, в школе.

"Нужно ли мне существовать"- я бы предложила заменить слово "существовать", на слово жить.
Ответ однозначный- жить стоит.
В жизни есть много разного- и интересного, и непростого .
Слезы-это только маленькая часть всего того, что есть в жизни.
Нужно всего-то научиться с ними обходиться.
А ещё я бы предложила тебе порассуждать о том, что в жизни может быть интересного, что ты хотела бы попробовать в этой жизни (возможно, что-то научиться делать/ где-то побывать/ работать в какой-то профессии /иметь семью/ как-то проводить время и т.п.

Віро, в тому, що Вам хотілося б спілкування з іншими ніякої дитячої позиції немає.

А от у вашому трактуванні стосунків з тими "друзями", що є - можливо і є.

Нажаль, Вам доводиться долати труднощі з вихованням особливої дитини. Це дуже непросто.
Люди, які Вас оточують, (і яких Ви називаєте "друзями"), не дуже зацікавлені в спілкуванні.

Ви відчуваєте , що нав'язуєтесь, бо ініціатива тільки з вашого боку.
Можливо це і так.
А можливо люди просто зайняті, або дуже рідко взагалі мають потребу чи можливість кудись вийти.

Образа тут -повністю дитяча позиція.

Коли Ви запрошуєте когось на прогулянку чи в гості, важливо пам'ятати, що Ви в першу чергу турбуєтесь про себе, бо саме Вам в цей момент хочеться кудись вийти, поспілкуватись. От Ви і пропонуєте це людині.
При цьому людина може не мати такого бажання , бо в неї є якісь більш важливі для неї справи, і вона відмовляє.
Людина в дружбі залишається вільною щодо свого вибору.
Як і Ви.
Але, здається, Ви сприймаєте відмову , як відштовхування особисто Вас.

Часто життя "розводить" людей, які раніше відчували себе друзями. Бо змінюються інтереси, потреби, відчуття.
Якщо подруга, яку Ви звикли вважати найкращою, більше не виявляє ініціативи, то, можливо, ваші "напрямки руху " в житті змінились.
І прийшов час відшукати собі нових людей для спілкування, чи дружби.
Зазвичай, люди зі схожими інтересами/проблемами можуть стати цікавими один одному, адже в них є спільні теми для спілкування.
Можливо батьки особливих дітей з керекційних занять, якщо Ви такі відвідайте, можуть стати новим полем спілкування.

З подругою можно відверто поговорити, щоб зрозуміти, що відбувається. Можливо, вона не вміє знаходитись поруч з вашою дитиною і боїться не впоратись зі своїми почуттями, а можливо її вже просто не цікавить спілкування з Вами, оскільки вона має інші інтереси.

Людмило, Ви соромитесь бути Собою серед інших. Це має корені у вашому ставленні до себе, а це, в свою чергу, формувалось в батьківській родині.

Харизма, по суті, це вільний доступ до цікавої особистості всередині людини.
Тобто, тут важливі 2 пункти:
1. Щоб людина була насправді цікавою.
Ніби здається, що це про "бути цікавою для інших".
Але насправді це поверхневе бачення.
Цікавою для інших може бути тільки та людина, яка сама цікавиться. Цікавиться Життям в різних його проявах.
2. Щоб людина могла вільно доносити те, що думає і відчуває .
Не боятися бути "не так зрозумілою", або "не достатньо ..." якоюсь там.
Бути впевненою, що її думку, чи почуття не треба приховувати.

Отже, щоб стати "харизматичною", як Ви хочете, варто попрацювати над двома напрямками:
1. Наповнення себе зсередини, цікавість до життя.
2. Робота зі своєю самооцінкою, своєю цінністю для себе самої.

"Ниоткуда " раздражение не берётся, возможно Вы пока не очень отслеживаете конкретно что именно Вас так злит.
Понятно, что Вам хочется чувствовать себя свободной, это следует из задач вашего возраста.
Но "детальки " присутствуют каждый момент.
Например, если Вы знаете, что мама не одобряет что-то (какую-то одежду, или когда остаётся немытая посуда или неубранная постель , или когда ваш парень что-то делает/говорит и т п.), то Вы неосознанно можете ожидать критику с её стороны и напрягаться "заранее".
Или, возможно, если Вы чувствуете свою ответственность за маму, какие то прям неподъемные обязательства, то это может тяготить, и мама, как символ этого всего, может вызывать раздражение.
Или смотрите на маму вроде как "глазами парня", и не хотите, чтобы она его раздражала.
Лучше разобраться, что именно вызывает негатив.
Чтобы разложить "по полочкам" то, что волнует.
Например, что-то может оказаться совсем не таким, как кажется на первый взгляд, и при более глубоком анализе перейдёт в категорию "ну вроде норм". А что-то отпадёт совсем, как неактуальное.

Тут важно научиться видеть ситуацию целиком, все её аспекты.
Ведь мама "не виновата" в том, что Вы уже хотите, но пока не можете жить отдельно.
Всему свое время, важно качественно подготовиться к тому, чтобы потом стать самостоятельной. Например, освоить специальность, которая позволит снимать жилье и жить материально независимо.

Вы пишете, что живёте вместе с парнем и мамой.
А как парень относится к вашей маме?
Зарабатывает ли парень достаточно, чтобы содержать себя, или и Вас тоже?
Как вы втроём обеспечиваете питание, как происходит уборка квартиры, кто несёт ответственность за вынос мусора?
Получается ли договариваться и все ли соблюдают эти договорённости?

Ви намагались зробити все самостійно, і це варте поваги.

Але те, що всередині Вас було відчуття, що є певна несправедливість, обумовило ваші слова , сказані в сварці.

Ви просто дозволили собі це озвучити , бо відчули "своє право" через те, що Вам не сподобалось, що каже батько.

Доросла людина має нести відповідальність за свої слова.
Ви сказали все те тому, що ОБРАЛИ це сказати.

Ви могли сказати, що Вам неприємно, що він звинувачує Вас у бездіяльності та не помічає того, скільки зусиль Ви вклали в покупку машини та отримання прав. Це була б правда, адже це дійсно образливо, коли стараєшся, а тебе звинувачують, що нічого не робиш.

Але Ви обрали сказати щось неприємне про нього, щоб зробити йому боляче.
Всі пояснення про "він перший почав", "зло на зло ", "я зірвався "- це рівень НЕдорослої людини, яка ховається від відповідальності.
Батько ваш обрав так казати, як він казав.
А Ви обрали дозволити собі звинуватити його в тому, що він не здатен так вчиняти, як його брат.
Можливо Ви дійсно не жалкуєте про це, бо вважаєте це правдою.
Але НЕ тому, що Вас "довели ", а тому, що Ви-доросла свідома людина, яка обрала саме так висловитись.

Знаєте, як оті "чоловіки", що здатні вдарити жінку, кажуть "та я ж це зробив, бо вона мене довела "- ні він це зробив, бо дозволив собі це зробити.
Міг словами сказати, що йому щось не подобається, міг задуматись, а чи він сам не став причиною конфлікту- та ні, захотів вдарити та зняти з себе відповідальність.

Відповідальність - важлива риса дорослої людини, пропоную не перекладати її на інших/обставини.

1. Вы НЕ сможете делать так, "как он хочет ".
"Понимание своих ошибок " НЕ равно умению действовать иначе.

То, что есть внутри Вас , "диктует" Вам те или иные мысли и чувства к, и "толкает" на те или иные действия.
В данном случае- контролировать, держать около себя, "плохо поступать".
Важно разобраться во внутренних причинах ваших поступков, чтобы стали возможны изменения.

2. НЕ НУЖНО делать так, "как он хочет ".
Потому, что тогда в отношениях НЕ будет Вас.

В отношениях важно быть Собой, при этом соблюдая баланс, не нарушая границ Другого человека.

Раз человеку нужна свобода, значит его слишком сильно её лишали.

Вы умеете быть вместе и не лишать свободы?

Есть ли в вашей жизни что-то такое же интересное, как у мужа сейчас работа, чтобы Вы кайфовали?

Ви звинувачуєте батька в тому, що він не такий успішний , як його брат, та в тому, що він не здатен забезпечити Вас так само добре, як його брат забезпечив свого сина.
Як вважаєте, Ви маєте на це право?

Ваше життя -це тільки ваша відповідальність.
Якщо Ви хочете гарно заробляти, то варто замислитись як це можна здійснити.
Комусь в житті допомагають, але це стосується тільки тих людей.
Не у всіх є можливість допомогти.
Можливо Ви сплануєте своє життя так, що теж зможете купити синові машину, або допомогти влаштуватись на роботу.
А можливо, Ви вирішите, що корисніше для сина буде добитись всього самостійно.

Важливо займатись Своїм життям, тоді воно точно зможе стати таким, як хочеться.

Хлопець бачить певні проблеми, які для нього настільки важливі, що він хоче розійтися.
Ви це не вважаєте серйозними проблемами.
Можна припустити, що Ви дійсно його не чуєте.
Що саме Ви не чуєте, на думку хлопця?
А на вашу?

"Зберігати" старі стосунки- це знов створювати дискомфорт для хлопця.
Але якщо змінити щось всередині себе- є шанс збудувати нові.
Навіть з тим же партнером.

"Стати липучкою"- можливо для Вас бути щирою та відкрито розмовляти про свої почуття це аналог бути нав'язливою?
Ви не станете "липучкою" тільки через те, що спробуєте відкрито поспілкуватись.
Можливо Вам заважає формувати стосунки дещо перебільшена захисна позиція?
Чому не пропонуєте самі ніяких рішень?
Які це могли б бути рішення?