ДНУ імені О.Гончара (магістр)
Відвідувала додаткові семінари з психології кризових ситуацій, суїцидальної психології та психології втрат.
Курси:
- "Знати, як допомогти" (Ознайомчий онлайн-курс про базові принципи психології для роботи з травмами дітей та дорослих)
- "Резильєнтність дітей, що пережили травму, війну і катастрофи: глобальні перспективи" (Онлайн-курс Міннесотського університету)
Досвід психологічної практики
Проходила виробничу практику у Дніпровській міській дитячій лікарні №5, у якості помічника клінічного психолога. Проводила психологічні тести з пацієнтами лікарні та психологічні консультації з пацієнтами та їх батьками.
Консультую онлайн з 2020 року.
Звернутися до мене можна, надіславши повідомлення у Telegram або Viber. Консультую також в цих месенджерах.
Працюю з запитами спеціалізація, зона професійних інтересів
ПРАЦЮЮ З ТЕМАМИ:
- Суїцидальні думки, депресивні стани
- Міжособистісні відносини (дружні, сімейні, романтичні, професійні, тощо)
- Проблеми з мотивацією, самоорганізацією, вибором професії, життєвого шляху
- Криза ідентичності, пошук відповіді на запитання "Хто я?"
- Творча криза, розкриття власної креативності
- Втрата сенсу життя або задоволення від життя
- Втрата близької людини або тварини
- Стрес через перебування в екстремальних умовах або адаптації до нових умов (нова робота, місце навчання, новий колектив, нова країна)
- Знижена емпатія, складність у розпізнанні своїх або чужих емоцій
- Підозра на психічні розлади (даю контакти психіарта, надаю психологічний супровід людям з не психотичними розладами, які паралельно проходять лікування у психіатра)
- Хронічні захворювання (НЕ лікую захворювання. Надаю психологічний супровід людям, які вже спостерігаються у лікарів та потребують психологічної допомоги.)
- Труднощі у визначенні власної сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності
- Просто бажання отримати інформацію або підтримку стосовно Вашої проблеми
- Якщо не можете сформулювати запит - можу допомогти з формулюванням
- Можу надати консультацію англійською мовою, якщо буде така необхідність
НЕ ПРАЦЮЮ з:
- Невнолітніми
- Темами пологів і материнства/батьківства
- Психотичними розладами
- Людьми, які мають інтелектуальну інвалідність (не маю належної компетенції)
- Хімічними залежностями (алкоголь, психоактивні речовини)
- Ігровою залежністю
- РХП
- ПТСР
- Військовими, які мають психологічні травми через війну
- Темою сексуальної травми
- Людьми, які скоїли фізичне або сексуальне насильство. А також з людьми, що мають повторювану антисоціальну поведінку та не мають мотивації її змінити.
- Людьми, які жорстоко поводяться з тваринами
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Осуждать Вас тут не будут. В жизни бывает всякое, все люди иногда запутываются в себе и ошибаются. А осуждение во время консультации со стороны психолога - это признак его непрофессионализма.
У Вас с парнем сложилась неоднозначная ситуация вначале Вашей истории, так как вообще непонятно было, будете вы с ним вместе или нет. Из-за этого Вы боялись быть брошенной, и это толкнуло Вас на общение с другим парнем. В итоге, ситуация разрешилась и парень Вас простил, но Вы сейчас себя простить не можете.
Тут я вижу две основные проблемы: чувство вины за поступок, который Вы сами относите к моральной измене, а также страх быть покинутой. И то, и другое прорабатывается вместе с психологом.
Понимаю Ваш внутренний конфликт. Вы всё ещё любите бывшего парня и хотите вернуть отношения с ним, но не уверены, возможно ли это сделать, так как неизвестно, хочет ли его нынешняя девушка долгосрочных отношений с этим парнем, так как её романтическое влечение может пропасть при намёке на долгосрочную романтическую связь.
Предлагаю Вам сконцентрироваться не на том, чтобы влиять на бывшего или разбираться в романтической ориентации его девушки, а на своих собственных эмоциях и мотивах. Так как выбор бывшего парня и отношение к Вам поменять нельзя. Он волен поступать со своей жизнью, как хочет, даже если он выбрал не Вас и Вас это расстраивает. А свои эмоции Вы проработать можете.
Что Вы чувствуете по отношению к этому молодому человеку? Как развивались ваши отношения, и почему вы с ним расстались? Какие эмоциональные потребности закрывает общение с ним?
И ещё, бывали ли в Вашем детстве ситуации, когда Вы пытались заслужить любовь родителей или других значимых взрослых? Такие события могут привести к попытке заслужить любовь в отношениях с другими людьми во взрослом возрасте, вместо построения отношений с человеком который Вас уже любит. Такая проблема решается с помощью психотерапии.
Во-первых, Вы правильно делаете, что обращаетесь за помощью. Психологи не осудят, так как осуждение клиентов за их проблемы исключено нашей профессиональной этикой. Если специалиста триггерит какой-то вопрос от клиента, он перенаправляет клиента к другому психологу, который к подобным темам относится спокойно.
Во-вторых, не зоофилия как психическое расстройство нелегальна, а жестокое обращение с животными. То есть, Ваши мысли и сексуальное влечение, даже если они социально не приемлемы в большинстве культур, не наказываются законом, ведь у нас нет полиции мысли, за такое не арестовывают и в тюрьму не сажают. Нелегальным был бы половой акт с животным, так как это попадает под жестокое обращение, но Вы сейчас, к счастью, никому не вредите, так что можно быть спокойным.
Скорее всего, отношение Ваших родителей к теме сексуальности (сильно отругали за мастурбацию вместо того, чтобы спокойно объяснить, что это нормальное занятие, просто нужно мастурбировать наедине, не в публичных местах и не нарушая чужие границы), могло как раз "отбить" сексуальный интерес к людям как что-то запретное и вытеснить в подсознание. Которое и придумало перенаправить влечение на животных. Но это только мои догадки, точнее может сказать психотерапевт при очной встрече.
Вам стоило бы попросить родителей записать Вас к психотерапевту, так как по закону Вы до совершеннолетия можете обратиться к психотерапевту только с разрешения родителей. Истинную причину обращения к специалисту родителям можете не говорить. Можете назвать любую относительно приемлемую для них причину, типа мне грустно, тревожно, всё раздражает, что-то не получается, а с психологом уже откровенно обсудить что Вас волнует. Специалист не будет иметь право разглашать подробности Вашей проблемы посторонним, даже родителям (поскольку Вы не нарушаете закона, не вредите себе и окружающим, не планируете преступление или самоубийство, то есть ничего такого, о чём специалист обязан уведомить родителей). Если психолог Вас осудит - меняйте специалиста.
Дуже рекомендую звернутися до лікаря-психіатра у психоневрологічний диспансер свого населеного пункта або області. При собі треба мати паспорт, щоб зробити в реєстратурі картку. Напрямок від сімейного лікаря до психіатра не потрібен, можна йти без нього. Вас там розпитають про загальне фізичне та психологічне самопочуття, зададуть уточнюючі питання щодо Вашого ментального стану, за необхідності дадуть пройти певні психологічні тести, поставлять діагноз і дадуть рецепт на медикаменти. Також можуть дати напрямок на додаткові обстеження (ЕЕГ, аналіз крові на гормони щитовидки), щоб отримати більше інформації про Ваш стан.
Скоріш за все, це будуть антидепресанти. Антидепресанти допомагають налагодити обмін серотоніну в мозку, бо нейробіологічна природа розладу - це те, що серотонін занадто швидко "тікає" з синапсів нейронів, не затримується на них, а медикаменти допомагають уповільнити цей процес. Вони мають накопичувальний ефект, тому покращення Ви відчуєте не одразу, а через пару місяців після початку, тоді як саме лікування буде довготривалим.
Також дуже рекомендую, за можливістю, звернутися до психотерапевта або психолога (паралельно зі зверненням до лікаря), щоб опрацювати свої психологічні проблеми. Бо зовнішні негаразди і внутрішні конфлікти, які є у людини, виснажують її психічний ресурс і призводять до депресії. А психотерапія допомагає ці конфлікти розплутати і мінімізувати шкоду від тих життєвих обставин, на які ми повпливати не можемо.
Я не могу сказать, что не так с Вашим парнем, поскольку не разговаривала с ним лично и за помощью обратился не он. Но Вы точно имеете право на свои эмоции по отношению к сложившейся ситуации, поскольку она довольно таки фрустрирующая.
И Вы имеете право поступать так, как хотите: нет правильного и неправильного решения в случае, когда парень делает признание в симпатии к другой девушке. Для кого-то было бы приемлемым сохранить отношения, для кого-то - напротив, разорвать их.
Вопрос в том, что заставляет Вас пытаться разобраться в причинах поведения парня? И почему думаете, что действуете сгоряча?
«Я склонен считать, что она делает это лишь из-за того, что она видит во мне объект своего влечения.»;
А что заставляет Вас так думать? Девушка ведь не говорила Вам такого, значит, это Ваше личное предположение.
А у вас с ней есть какие-то общие темы, на которые вам обоим интересно общаться? Если попробовать сосредоточиться на них, на последних событиях в которых вы оба участвовали или, на худой конец, помолчать, чтобы не давить на себя ожиданиями в духе "я парень и должен проявлять инициативу" или "если я нравлюсь девушке, надо чтобы она со мной много разговаривала", и посмотреть, что из этого выйдет?
Отношения могут сложиться, могут нет, но в любом случае общение - это процесс, который должен быть комфортен обоим. И комфортным бывает не только разговор, но и молчание, если уметь его разделить с другим человеком.
Сочувствую, что Вам пришлось столкнуться с абьюзом со стороны матери, и что её поведение до сих пор влияет на качество Вашей жизни.
Онанизм с 4 лет это нормально, поскольку дети через мастурбацию исследуют своё тело. Но я так поняла, что в тексте имеется в виду, что мастурбация служила Вам способом снятия тревожности. Такое тоже бывает, это не хорошо и не плохо. Плохо тут то, что на Вас постоянно кричали.
Вы не обязаны брать маму к себе жить, если этого не хотите. Вам и так тяжело самой с маленьким ребёнком всё вывозить, поэтому Вы правильно делаете, что бережёте свою психику. Если будет тяжело - всегда можете обратиться за консультацией к психологу.
У Вас з бабусею можуть бути різні погляди на те, з якого віку можна почати фарбуватися, і це нормально. Справа в тому, що люди з різних поколінь росли в різних культурних умовах. Якщо зараз фарбуватися починають, переважно, з підліткового віку, то в минулому сторіччі косметика дійсно вважалась чимось більше "для дорослих".
Те саме можна сказати про фразу "нащо фарбуватись якщо ти і так вродлива?" Це раніше косметику вважали переважно засобом приховування власних недоліків зовнішності, зараз же фокус все більше зміщується з покращення свого вигляду на самовираження через макіяж.
Бабуся може не розуміти Вас в деяких питаннях і дійсно вважати, що Вам з її порадами буде краще. Ви можете ввічливо доносити свою точку зору, що ти думаєш ось так, а я інакше, і нічого поганого в цьому немає. Удачі!
Можно попробовать поговорить с девушкой и узнать у неё лично, в чём дело. Может быть, она интроверт и ей комфортно не разговаривать слишком много. Может, она стесняется, и поэтому молчит. А может, она хорошо себя чувствует рядом с Вами, и поэтому не видит необходимости всё время говорить что-то. Вариантов может быть множество, и точно узнать этого нельзя, не спросив её.
А какие у Вас отношения с родителями? Как они поялияли на ставновление Вашей психики?
Бывает так, что если родители навязывают ребёнку свою волю и не оставляют права выбора жизненного пути, он во взрослом возрасте не научается слышать себя и свои потребности. Поэтому не устраивают жизненные выборы, которые уже взрослый человек делает, и также у него может вообще не быть ощущения, что интересно и что на самом деле нравится.
Этот вопрос лучше всего исследовать вместе с психологом, чтобы разобраться, что мешает делать то, что Вам на самом деле походит.
На тлі чого у Вас з хлопцем відбуваються сварки, хто їх зазвичай ініціює? Як хлопець реагує на Ваш емоційний стан під час суперечок, чи просите Ви його підтримки, коли потребуєте її?
Які особисто Ви "за" і "проти" бачите в цих відносинах?
Схоже, що у Вас тривожний тип прив'язаності, тому Ви боїтесь його втратити і бути покинутою. Можна опрацювати з психотерапевтом свої страхи, пов'язані з розставанням, і виявити, що за ними може стояти.
Я так розумію, під голосами Ви маєте на увазі не галюцінації, а голос внутрішнього критика, який ваказує на Ваші недоліки. Можете сказати, кому з Вашого життя цей голос може належати? Зазвичай ми не народжуємося з внутрішнім критиком в голові, цей образ формується під впливом вихвання батьків та спілкування з найближчим оточенням в дитинстві та підлітковому віці.
Також рекомендую звернутися до лікаря-психіатра у психоневрологічний диспансер Вашого населеного пункту або області, щоб пройти діагностику та предмет тривожного розладу. Тривога - це нормальна емоція, яку час від часу відчувають всі люди, але якщо тривога заважає повсякденному життю, то може знадобитись медикаментозне лікування. Паралельно з лікуванням у психіатра, дуже рекомендую звернутися до психолога або психотерапевта, щоб попрацювати над психологічними причинами свого стану. Удачі!
«Щодо того, що відчуваю, то мабуть якусь образу, таке враження ніби він мене зрадив, хоча це типу нелогічно, але таке відчуття»;
Якщо розмірковувати суто логічно, то хлопець набув першого сексуального досвіду, коли ще не був знайомий з Вами, якщо я все правильно розумію. Тож, він не міг Вам зрадити, не знаючи на той момент Вас і не маючи з Вами відносин. Тоді він обрав іншу людину для стосунків, бо зустрів її першою, а тепер він обрав Вас, а не іншу людину.
«я намагалася пропрацювати це, ходила до психолога, але скільки б ми не пробували це пройти як казала моя психологиня "ця проблема ще законсервована"»;
З цією проблемою краще за все звертатися до психотерапевта зі спеціалізацію "травмафокусована терапія" і досвідом роботи з сексуальною травмою, тому що Ви у дитинстві зазнали сексуальних домагань з боку дорослого чоловіка, і це повпливало на Ваш теперішній психїологічний стан.
Дійсно, ситуація непроста. Те, що ви психологи, підвищує ваш з хлопцем рівень усвідомлення своїх особистих проблем. Але і психологам (навіть, я би сказала, психологам у першу чергу) буває потрібна психологічна допомога, адже не з усіма проблемами ми можемо впоратися самотужки, і це нормально. І дантисти ходять лікувати зуби в інших лікарів, і хірурги іноді лягають на операційний стіл до інших хірургів, адже сам не завжди всі аспекти проблеми побачиш і собі допоможеш.
Розкажіть, будь ласка, якщо Вам зручно, як до теми сексу та сексуальності ставилися у Вашій батьківській родині? Чи були розмови та настанови на ці теми з боку батьків чи інших родичів?
Про що для Вас особисто те, що у хлопця до Вас був секс з дівчиною, що Ви з цього приводу відчуваєте?
Якщо складно розібратися самій, запрошую до мене на індивідуальну консультацію, я з такими темами працюю. Також можу запропонувати парну консультацію разом з хлопцем, якщо виникне така потреба у вас обох.