Психологиня Марія Радченко Дніпро лише онлайн

Доброго вечора!

Перш за все, хотілось би відмітити Ваш високий рівень усвідомлення власних проблем та їх витоків, це вже перший крок до вирішення питань, що за весь цей час накопичилися.

А якщо подумати, що особисто Вам би хотілося робити, без огляду на поради матері або чоловіка? Яким уявляєте своє життя в ідеалі? Які у Вас є таланти, здібності, захоплення, що потенційно можуть стати професією?

Доброго вечора!

«Я не очікувала, що у його матері така неприязність до мене і після такого я не зможу переступити його дім і мило посміхатися його мамі.»;
Ви після одруження планували жити з чоловіком та його мамою? Чи є можливість жити окремо від його мами, щоб вона не впливала на ваше життя так сильно?

«На другий день мені його мама пише у вайбер смс: шукайте собі іншу весільну маму, бо я вам не угодна. Вона підслухала нашу розмову, коли я сказала, що в нашому краї вдовам не можна купувати обручки і замовляти коровай.»;
Я бачу, що для Вас велику роль грає дотримання традицій рідного краю. У мами нареченого, в свою чергу, є свої уявлення про те, яким повинне бути весілля. Ви з нею звісно можете спробувати дійти компромісу, але все ж таки, остаточне рішення, як саме влаштовувати весілля і чи влаштовувати взагалі - за Вами і тільки за Вами. Образливо, що потенційна свекруха втручається у ваше з хлопцем особисте життя, але для відстоювання власних кордонів потрібна послідовність дій та впевненість, що це тільки Ваші кордони.

« мене душа не на місці. Я просто не витримую морально, тримаюсь заради дитини. »;
Правильно, тримайтеся. Добре, що Ви звернулися за психологічною підтримкою Бережіть себе і дитину, в першу чергу, піклуйтесь про своє здоров'я, і плануйте справи на день вперед, щоб не перевантажувати психіку. Крок за кроком Ви прийдете не тільки до материнства, а і до інтуїтивно і логічно вірного для Вас рішення, що робити далі зі своїм життям.

Доброго дня!

Тут потрібна допомога лікаря-психіатра і психотерапевта (це в ідеалі повинні бути два різних фахівця - один з медичною освітою для діагностики можливих тривожних і депресивних станів і прописування медикаментів, інший - з медичною або психологічною освітою, щоб допомогти вирішити психологічні проблеми і покращити життєву ситуацію).

До психіатра Ви самі можете звернутися в психоневрологічний диспансер Вашого населеного пункта або області. При собі треба мати паспорта, щоб зробити в реєстратурі картку. Заздалегідь варто дізнатися, чи є послуга психіатра платною чи безкоштовною, і чи приймає конкретний лікар підлітків (у дитячих поліклініках іноді бувають психоневрологічні диспансери, де точно приймають підлітків).

До психотерапевта або психолога Ви по закону можете звернутися зі згоди батьків, поки Вам ще нема 18 років. Але по екстрену допомогу (типу цього форуму чи гарячих ліній психологічної допомоги) Ви можете звертатись самостійно в будь-який зручний час.

Доброго вечора.

Шкода, що брат Вас б'є і не дослухається до батьків. Поки брат неповнолітній, батьки несуть відповідальність за його виховання (а не Ви). А коли йому виповниться 18, він сам за себе відповідає. До речі, усвідомлення таких дій, що не варто бити людей під час звичайних повсякденних конфліктів, з боку брата краще було б засвоїти раніше, інакше труднощів у взаєминах з людьми не уникнути.

Розкажіть, будь ласка, через що відбуваються сварки з братом? Які у Вас та у нього стосунки з батьками, як вони реагують на те, що відбувається? Чи можете Ви фізично ізолюватись від брата, коли Він розлючений? Чи є можливість почати жити окремо від батьків? Чи можете ви звернутися в поліцію з заявою про побиття братом?

Доброго дня!

У Вашій розповіді вже є розгорнута відповідь на питання, чи абьюзер Ваш чоловік. Він кричить на Вас, принижує, кидає у Вас предметом (а це вже ознака фізичного насильства), загрожуючи безпеці Вас і дитини. Що робити в даній ситуації - вирішувати Вам, але на першому місці, в будь-якому випадку, повинна стояти Ваша особиста безпека і безпека дитини, а в ситуації домашнього насильства її немає.

Якщо складно розлучитися з чоловіком і Вас там тримає тільки звичка, то варто звернутися по допомогу до психолога, щоб розібратися в причинах цього і ставити себе на перше місце було легше.

Здравствуйте, Машутко!

Вы подняли очень важный и актуальный вопрос, вопрос самоценности. Действительно, не всеми людьми в детстве была усвоена установка, что я ценен сам по себе не зависимо от того, насколько идеален, насколько у меня много достижений, и не зависимо от того, насколько высоко мои внешние и внутренние качества оценивают окружающие. Так происходит в результате нарциссической травмы, когда родители воспринимают ребёнка как нарциссическое расширение (продолжение своей личности) и хотят, чтобы ребёнок реализовывал их неисполненные в прошлом желания. Тогда ребёнок получает материнскую и/или отцовскую любовь только условно. "Вот получишь пятёрку/нобелевскую премию/заработаешь миллион/выйдешь удачно замуж, тогда признаю твою ценность и полюблю тебя". После этого сложно научиться любить себя просто так, а не за что-то.

Выработать этот навык лучше всего помогает психотерапия. Именно в тандеме с психологом можно будет постепенно научиться принимать себя с установкой, что не святые горшки лепят, и практически любые начинания в жизни делаются не людьми с идеальной внешностью и характером, не самыми прошаренными экспертами в своей области, а часто приходится начинать что-то с нуля, будучи совсем не сведующим в том, чему учишься, и это нормально.

Если любите животных, можете представить свои неидеальные черты в виде вещей, которые может сделать Ваш кот или собака. Например, погрызть мебель или разбудить Вас в три часа ночи. Это, безусловно, раздражающие вещи, но Вы не будете меньше любить своего питомца от того, что он иногда ведёт себя социально неприемлемым образом. А, скорее, проявите терпение, и постараетесь ненасильственными методами воспитать его, или же смириться с особенностями его поведения, где это возможно. Тогда почему с собой не поступить так же?

Здравствуйте!

Мы не можем знать наверняка, говорит правду другой человек или лжёт, но можем разобраться в том, что сейчас чувствуете Вы и что хотите с этим всем делать.

Скажите, как бы Вы эмоционально отреагировали, если она говорит правду? А если она лжёт?

Как давно у Вас есть недоверие к парню и подозрение его в том, что он может изменить, после каких событий в жизни? Недоверие не возникает на пустом месте. Обычно это означает, что в отношениях есть проблемы, либо же проблемы в отношениях с другими значимыми людьми были у Вас задолго до появления этого конкретного партнёра.

Вы писали, что считаете ту девушку легкодоступной и считаете странным что они были наедине с парнем. Но ведь парень взрослый человек, обладающий свободой воли. Он способен выбирать, с кем ему заниматься сексом, значит в случае измены ответственность была бы и на нём тоже. Из рассказа видно, что недоверие к партнёру у Вас так сильно, что есть мысль, что он может Вас оставить ради другой женщины, просто потому, что она может хотеть с ним переспать. Давал ли парень раньше почву для таких подозрений? Были ли конфликты в Ваших отношениях до случая, описанного в посте?

Знаете, это что-то из разряда плохого танцора, которому постоянно что-то мешает, или человека, у которого бревно в глазу, но он придирается к чужим соринкам. Человек, у которого нет своих выраженных комплексов, не будет критиковать всех своих партнёрш и выискивать в них недостатки.

Доброго дня!

Ваша кібербезпека дійсно важлива, тому якщо не хочете, щоб Ваші фото та інший контент використовувався в подібних цілях, Ви можете зробити свій акаунт закритим або ж обмежити аудиторію, яка буде переглядати певні матеріали. Наприклад, зробити їх доступними тільки для друзів та підписників, щоб сторонні тролі не могли нічного побачити і, відповідно, зробити.

З іншого боку, можна поставитись до проблеми більш філософськи. Ви уявляєте, яке повинне бути нудне життя в людини, щоб вона тим і займалася, що кепкувала з Ваших фото? Є багато цікавих речей щоб їх робити, а людина цілеспрямовано обирає саме жартувати над Вами. Люди, впевнені у собі, так не вчиняють, бо їм нема потреби самостверджуватись за рахунок інших.

Здравствуйте, Вадим!

У Вас наблюдаются признаки социальной тревожности. Повышенная тревожность - это особенность нервной системы в сочетании с особенностями социализации. Например, Ваш ранний опыт общения с семьёй и с ровесниками мог повлиять на дальнейшую жизнь и вызвать страхи в духе "Что обо мне подумают? Наверное, со мной что-то не так."

Вы на правильном пути, так как страхи преодолеваются постепенным сближением с объектом, которого Вы боитесь (когда это безопасно и технически осуществимо), с выполнения шаг за шагом тревожащих Вас действий от тех, которые пугают Вас меньше, к тем, которые тревожат больше всего, по мере того, как психика привыкает к новым условиям и расширяет свою зону комфорта.

Но помимо того, чтобы практиковать навыки общения, стоит ещё обратиться к психологу или психотерапевту с тем, чтобы выяснить причины такого состояния и проработать установки, мешающие Вам чувствовать себя уверенно в общении. Обычно это что-то навязанное извне, а не Ваше личное.

Когда возникают сомнения в истинности собственного восприятия в отношениях с человеком, который обвиняет Вас в отстаивании собственных границ (ака "некрасиво говорить что я общаюсь на повышенных тонах"), - это признак того, что Вами пытаются манипулировать.

Я не знакома лично с Вашим партнёром, чтобы оценивать его действия с моральной точки зрения. Но с психологической точки зрения это для меня выглядит так:
Вы чувствуете, что в общении с парнем Вам некомфортно. Говорите ему об этом, и даже информацию в интернете ищете для подкрепления собственных слов. А он это оборачивает против Вас, говоря, что Вы неправы, отстаивая свои границы.

Вы имеете право говорить, что Вам неприятны какие-то действия со стороны парня (например то, что он на Вас кричит) не зависимо от того, считает ли он это "красивым" или нет. И как это вообще - "красиво" реагировать на повышение голоса со стороны партнёра?
Стоит задуматься над тем, что Вам дают эти отношения, и что заставляет сомневаться в истинности собственных ощущений, когда Ваши границы нарушают.

Я вже писала ідентичну відповідь іншому користувачеві на форум, але продублюю її, бо це потрібно знати всім, в кого зараз депресивний стан та думки про самогубство, і хто ще не звернувся по допомогу до фахівців.

Дуже рекомендую звернутися до лікаря-психіатра у психоневрологічний диспансер свого населеного пункта або області. При собі треба мати паспорт, щоб зробити в реєстратурі картку. Напрямок від сімейного лікаря до психіатра не потрібен, можна йти без нього. Вас там розпитають про загальне фізичне та психологічне самопочуття, зададуть уточнюючі питання щодо Вашого ментального стану, за необхідності дадуть пройти певні психологічні тести, поставлять діагноз і дадуть рецепт на медикаменти. Також можуть дати напрямок на додаткові обстеження (ЕЕГ, аналіз крові на гормони щитовидки), щоб отримати більше інформації про Ваш стан. Скоріш за все, це будуть антидепресанти. Антидепресанти допомагають налагодити обмін серотоніну в мозку, бо нейробіологічна природа розладу - це те, що серотонін занадто швидко "тікає" з синапсів нейронів, не затримується на них, а медикаменти допомагають уповільнити цей процес. Вони мають накопичувальний ефект, тому покращення Ви відчуєте не одразу, а через пару місяців після початку, тоді як саме лікування буде довготривалим.

Також дуже рекомендую, за можливістю, звернутися до психотерапевта або психолога (паралельно зі зверненням до лікаря), щоб опрацювати свої психологічні проблеми. Бо зовнішні негаразди і внутрішні конфлікти, які є у людини, виснажують її психічний ресурс і призводять до депресії. А психотерапія допомагає ці конфлікти розплутати і мінімізувати шкоду від тих життєвих обставин, на які ми повпливати не можемо.

Відредаговано автором 04-11-2023 15:15:01

Здравствуйте, Виктория.

Знать, почему мужчина обесценивает Вашу внешность, может только он сам. А если и он не может - то не может никто. Но с точки зрения психологии, обесценивание чужих качеств внешности или характера - это проекция собственных комплексов и неуверенности в себе на окружающих.

Скорее всего, этот парень обладает высоким уровнем нарциссизма и нестабильной самооценкой, из-за чего пытается Вас вогнать в "прокрустово ложе". Буквально, этот афоризм происходит от древнегреческого персонажа Прокруста, который клал людей в агрегат для пыток определённой длины, и если человек был выше "ложа" и не помещался в него - обрубал ему конечности, если ниже - искусственно вытягивал, чтобы рост человека и длина ложа совпадали.
То же самое сейчас пытаются делать с Вашей психикой. Не подходишь по росту - вытянись, потому что я так хочу. И это только начало общения. А если отношения продолжатся, там будет ещё море "красных флагов", в которых можно потерять себя.

Что делать в данной ситуации, решать только Вам. Но напрашивается логичный вопрос: ну и зачем такой манипулятор?

Доброго дня.

Донести свою точку зору можна в діалозі. Наприклад "Мені неприємно, коли ти знецінюєш мій психологічний стан, кажучи, що він тобі не подобається, тоді як сам часто буваєш пригніченим і не йдеш на діалог. Можеш, будь ласка, не критикувати мене, коли меня погано, а замість цього зробити те-то і те-то, бо це може мене підтримати?"

Здравствуйте, Виктория!

Хорошо, что Вы обратились сюда с этим вопросом.

Самоповреждение, или селфхарм, - это распространённая психологическая проблема, которая может быть симптомом психического расстройства, например, депрессии. Ваша дочь вменяема, просто она испытывает очень сильную психологическую боль, и чтобы как-то её выразить и испытать облегчение, наносит себе порезы, не имея другого способа рассказать, почему ей плохо. Не стоит её пугать или надавливать на неё, чтобы она рассказала, в чём дело, потому что это может привести к обратному эффекту (она ещё больше закроется в себе).

Лучшее, что Вы можете сделать для дочери - это записать её к психиатру и к психотерапевту, для диагностики возможного депрессивного состояния и прохождения дочкой психотерапии, где она в безопасной обстановке сможет поделиться своими переживаниями и научиться способам справляться с психологической болью иначе, чем через порезы. Психотерапия будет происходить конфиденциально, то есть, большую часть из того, что дочь обсуждает со специалистом, Вы знать не будете. Психотерапевт может только в общих чертах описать Вам состояние, в которой находится дочка, и обьяснить, что можно и нельзя делать в общении с ней, чтобы ей не стало хуже.

И ещё, то, что дочь режет себя, не означает, что Вы плохо её вырастили. Очень много людей сталкиваются с психологическими проблемами и вредят себе, и причины у этого часто комплексные, не только воспитание родителей, но и другие проблемы в жизни. То, что про Вас знакомые могут плохо подумать - это правда не самая большая проблема в Вашей ситуации. Главное- это здоровье Вашего ребёнка.