Психологиня Марія Радченко Дніпро лише онлайн

Доброго вечора, Ірино!

Схоже, чоловік просто маніпулює Вами. І ревнощі до колишніх стосунків - це його проблема, а не Ваша. Бо якщо чоловік хотів у Вас бути першим, і сердиться на Вас через те, що Ви його не дочекалися, - це його особисті комплекси щодо того, який з нього чоловік для Вас і чи може він Вас задовольнити. Тобто, він не почуває себе впевнено як чоловік, і при цьому перекладає на Вас відповідальність, роблячи винною в проблемі.

«Я думала запитати що сталося, але по-моєму це якось дивно.»;
Запитати, що сталося - це слушна думка. Ви ж не про особисте життя питатимете, а про роботу. Наприклад "Я написала тобі повідомлення з такого-то питання, чи не міг би ти мені відповісти на нього?"

«Як би «прогиналась» під ситуацію.»;
Так, ситуацію аб'юзу часто порівнюють з тим, коли жаба падає в кип'яток. Якщо вона потрапить одразу в окріп, то вистрибне, бо відчує що вода гаряча. А якщо вода буде холодна і поступово закипатиме, жаба лишиться в каструлі в звариться, бо поступово звикне до зростання температури, і коли температура буде критичною, вже не матиме змоги вижити. Тож дуже добре, що Ви обрали не бути жабою в каструлі і пішли з токсичних стосунків.

Наступного разу, спілкуючися з хлопцями і з людьми взагалі, Ви зможете більше довіряти своїй інтуїції, і якщо будуть дзвіночки та червоні прапорці - йти від людини, яка не має до Вас поваги.

Відредаговано автором 12-10-2023 17:51:15

«Основные темы у меня для общения - это всегда были работа и учеба.»;
Тогда можно начинать больше общаться в профессиональных кругах с людьми, которые вызывают у Вас симпатию. А вообще, если у Вас есть ещё какие-то интересы, помимо работы или учёбы, а также абстрактные или личные темы, на которые Вы любите общаться - не бойтесь стать инициатором разговора с интересными Вам людьми, и может из этого что-то выйдет.

Кстати, я как психолог работаю с запросами, похожими на Ваш, поэтому если что, можете обращаться.

P.S.

Категорично не рекомендую вішати на свою поведінку ярлики на кшталт "істеричка" та "істеричний", бо це змушує Вас вірити словам, якими Вас по суті принижували під час аб'юзу. Як би Ви бурхливо не висловлювали свої емоції, перебуваючи в деструктивних стосунках з хлопцем, зневага з його боку залишається зневагою. Він вже принижав Вас морально та виганяв з дому. А люди змінюються, тільки якщо самі цього схочуть, тому не думаю, що кличучи Вас назад, він збирається якось скоригувати свою поведінку. Тому погоджуюсь з Вами в тому, що Ви варті кращого ставлення до себе. Піклуйтесь про себе і вчасно звертайтесь по психологічну допомогу.

«даже на самые плохие вакансии с наинизшей зарплатой и то требует опыт работы 1 год как минимум»;
Можете попробовать рассылать резюме и на те вакансии, где нужно от одного года опыта работы. Иногда на такие должности берут в порядке исключения и людей без опыта. Но также не забывайте и про то, что вакансия в идеале должна быть Вам интересна, чтобы в будущем работа не стала таким же источником стресса, как и университет.
«мне люди еще со школьной скамьи говорили, что я занудный, дотошный, со мной скучно и неинтересно»;
Полагаю, что это были не Ваши люди. Мы все разные, и это хорошо. У каждого качества характера есть свои плюсы и минусы, это как две разные стороны медали. Например, "занудство и дотошность" для одних людей - это скрупулёзность, внимание к деталям и глубина мышления - для других. Просто Вы пока не нашли свой круг общения, где Ваши особенности ценятся, а не обесцениваются. И сами поверили в то, что Вы неинтересный.
«а со мной просто привет, пока и дай списать.»;
Жаль слышать, что с Вами общались только поверхностно и из выгоды. Думаю, по-настоящему близкие Вам люди бы так не поступали, потому что они ценили бы Вас за то, что Вы есть, а не за то, что Вы можете дать. Думаю, Вам пора пересмотреть некоторые деструктивные установки о себе, чтобы относиться к себе лучше и не обесценивать свой уникальный характер, который многим людям, на самом деле, может "зайти". А даже если кому-то не понравитесь - то Вы не миллион долларов, чтобы нравиться всем.
«Бывало много раз, что я и сам не мог найти о чем поговорить с собеседником, как не напрягал мозги»;
А о чём Вы любите говорить?

«Стосунків немає, а очікування та мрії залишилися до сих пір.»;
Розумію. Тоді розкажіть будь-ласка, чого Ви очікуєте, про що мрієте?

Доброго дня!

В психології розлучення з коханою людиною - це втрата. Не настільки тяжка емоційно, як смерть близької людини, але теж значуща і така, що нас змінює.
Певне. у Вас лишилися непрожиті почуття та емоції до колишньої дівчини, які не дають Вам спокійно жити по сьогодні. При чому, якщо стосунки з дівчиною були токсичними, а розлучення - тяжким, то й емоцій буде більше та їх вплив на життя - сильнішим. Рекомендую порефлексувати на тему того, що Ви відчуваєте до колишньої, і опрацювати цю тему з психотерапевтом.

Доброго дня!

Насамперед хочу сказати, що якщо у Вас є вибір (ситуація не екстрена) і Вам комфортніше з лікаркою, ніж з лікарем, або з майстринею з пірсінгу, а не майстром, нема нічого сексистського в тому, щоб на данному життєвому етапі надати перевагу жінці. Не з якихось ідеологічних причин, а тому що поки Ви відчуваєте надто сильний емоційний дискомфорт перед чоловіками, і такий вибір є для Вас питанням особистого комфорту, а не сексизму. Якщо Ви з часом наважитеся опрацювати цю тему з психологом, та знайти корені проблеми, можете спробувати вийти з зони комфорту і поступово включити в своє життя спілкування з чоловіками в професійному і особистому плані, якщо Вам звісно цього захочеться. Долати свої страхи важливо, але і силувати себе не варто, коли відчуваєте що ще не готові робити некомфортну для Вас штуку.

«боюся я тільки тих, хто мені подобається, а з тими хто ні - просто не зручно»;
Що страшного може трапитися, якщо поспілкуєтесь з хлопцем, який Вам подобається? А з тим, з яким просто не зручно? Які думки відвідують Вас в першому і другому випадку?

Доброго дня, Аньо.

Співчуваю. Напевне, дуже боляче емоційно пережити такий досвід зневаги з боку хлопця.
Ви правильно робите, що хочете порвати з хлопцем всі зв'язки та ізолюватися від нього фізично. Адже Ви, на мою думку, потрапили не просто у співзалежні стосунки, а в аб'юз. Бо хлопець маніпулював Вами, навіюючи Вам почуття власної неадекватності (називав істеричною і таке інше, коли Ви проявляли гнів і чинили йому опір), а це в психології називається газлайтинг (від назви старого фільму "Газове світло" де чоловік вирішив переконати свою дружину в тому, що та божевільна, постійно вмикаючи і вимикаючи світло, а потім кажучи, що їй здалося і нічого не було).
При чому, аб'юз зазвичай не відбувається одразу. Спочатку партнер поводить себе приязно, а потім поступово з'являються червоні прапорці, яких Ви на перших порах стосунуів могли не помітити. І потім відбуваються почергові цикли аб'юзу, від фази "медового місяця", де аб'юзер приязний і все начебто добре, до зростання напруги, де в аб'юзера накопичується на Вас агресія, потім стадія де аб'юзер чинить над Вами емоційне насильство (слава богу над Вами фізичного насильства не було, але зазвичай воно теж не трапляється раптово, і йому передує емоційне насильство, зневага і образи, щоб занизити жертві самооцінку). В середньому потерпіла від аб'юзу людина йде десь на сьомому такому циклі. Тому добре, що Ви після довгих років емоційних гойдалок все ж наважились піти від тієї людини. Раджу обрати психолога і попрацювати над цією темою, адже після емоційного насильства буває важко.

«А я человек, закончивший вуз с красным дипломом и написавший сам диссертацию, ни дня не работал бухгалтером, и преподавателем в вуз меня не хотят устраивать.»;
Понимаю. Вам очень обидно и досадно из-за того, что человек, не имеющий такого же уровня компетенции и образованности, как у Вас, хуже разбирающийся в узкой отрасли бухгалтерского учёта и науки в принципе, добивается больших высот в карьере, чем Вы. К сожалению, в мире бывают несправедливые ситуации, и далеко не всегда работу получает человек, у которого компетенция больше или интеллект выше. Часто вопрос решает наличие связей, хорошо подвешенный язык и другие качества, к профессии прямого отношения не имеющие.
«Да и уже и года идут, мне скоро 30, а у меня ни дня опыта в своей профессии, из-за отсутствия опыта работодатели не возьмут на работу. То, что я писал там всякие диссертации - в практической сфере это не ценится, всем нужен опыт.»;
Это тоже всем известный горький парадокс. "Чтобы найти работу, нужно получить опыт работы, а где его взять-то, если без опыта не берут?" Плавали, знаем... Но я думаю, что Вы на себя сильно давите из-за возраста. У нас в культуре есть эйджизм (стереотипы, связанные с восприятием возраста обществом). И к сожалению, в странах СНГ на молодых мужчин и женщин 30+ лет, не реализовавшихся в какой-либо сфере жизни, могут смотреть так, как будто их жизнь уже грубо говоря кончена, и это, мягко говоря, давит на психику. Но если посмотреть, например, на европейский опыт, то там 30-летний человек - это сравнительно молодой специалист и зрелая, но в то же время не ограниченная в свободе мышления и жизненного выбора личность, у которой ещё вся жизнь впереди. Попробуйте посмотреть на ситуацию под другим углом: Вам не УЖЕ 30, а ЕЩЁ 30. Даже если бы Вам было 80, я бы сказала то же самое, потому что шансы устроить свою жизнь у Вас есть всё то время, пока Вы живы и можете что-то делать (а Вы можете).
Ещё рекомендую чуть шире взглянуть на свою жизнь с перспективы трудоустройства. Ваша кафедра и руководительница - это не единственные шансы устроиться в жизни. В Украине (и за рубежом) есть много ВУЗов, где нужны преподаватели со степенью. Так что когда получите степень, можете смело пробовать устраиваться, куда хотите. Не возьмут в одно место - возьмут в другое, только продолжайте пробовать. Ещё есть много мест, где нужны бухгалтеры. Можно пробовать рассылать свои резюме на вакансии, где не обязателен опыт. Также Вы в любом возрасте можете сменить род деятельности, если бухгалтерия осточертеет.
«Когда я начинал писать ее работу - мы вообще не оговаривали стоимость.»;
Это не психологическая рекомендация, но как человек, работающий на себя, могу посоветовать ОБЯЗАТЕЛЬНО оговаривать цену перед тем, как браться за чей-то заказ. И ОБЯЗАТЕЛЬНО брать предоплату. Хотя бы 50%, чтобы если заказчику не понравится работа и он не захочет платить, Вас не кинули на деньги и не было жалко потраченного времени и сил на человека. И не мелочитесь с ценой своего труда, Вам же он стоит времени. а это самое дорогое, что есть в жизни.
«Мне нечем было заняться на выходных, у меня нет друзей, нет девушки, со мной никто не хочет общаться»;
А Вы хотите, чтобы у Вас были друзья и девушка? И почему думаете, что никому не интересны? Это люди Вам так сказали, или Вы сами так думаете?
« Что-то похоже на синдром вечного студента, хотя я не буду ставить себе диагнозы, все-таки я не психолог»;
Понимаю... Мне Ваше состояние напоминает синдром самозванца. Когда человек чувствует себя некомпетентным в своей сфере, и никакие объективные доказательства обратного не убеждают человека и не повышают ему самооценку. Корни такого состояния могут лежать ещё в детстве, когда родители или другие близкие люди обесценивали Ваши достижения, а теперь Вы делаете это с собой сами. При этом Вы низко оцениваете свой труд, а человеком, который низко себя оценивает как профессионала и/или как личность, легче манипулировать. Поэтому рекомендую поработать с психологом над этой темой, чтобы лучше понять себя и не давать собой пользоваться.

Здравствуйте, Денис!

«В чем секрет ее везения?»;
Секрет её везения очевидно в том, что она делегировала Вам почти всю свою работу, и не тратила свой ресурс (силы и время) на то, чтобы её выполнять, а тратила Ваши. То есть, это "везение" - по сути, результат Вашей упорной работы по продвижению коллеги по карьерной лестнице. По сути, Вы с таким же успехом можете вкладывать силы и время в продвижение себя как специалиста, не тратя их на людей, которые не хотят сами работать, а хотят пользоваться Вами.

«За практически готовую диссертацию она мне заплатила мне всего 6500 грн. »;
А что мешало Вам запросить более высокую плату? Раз уж соглашаетесь писать чужую диссертацию, то можно попробовать оценить свой труд выше. То есть, в следующий раз, если к Вам обратятся за такими услугами, Вы можете спросить себя "А нафига это мне?" (грубо говоря), и если Вам оно надо - то запросить такую плату за работу, какую Вы действительно заслуживаете, или же с чистой совестью отказаться, потому что чужая диссертация - не Ваша ответственность.

И ещё, хотела спросить, как у Вас с личными границами? Легко ли Вам их отстаивать, говорить людям "нет", не брать на себя чужую ответственность? Эти трудности есть у Вас только на работе, или в жизни в целом (с друзьями, любимыми, родственниками)? Потому, как если есть проблемы с отстаиванием границ, это может привести к тому, что Вы становитесь удобным человеком для других себе в ущерб, и предаёте таким образом сами себя.

«"це не параноя, мої питання не мають нічого спільного з манією переслідування"»;
Я погоджуся з думкою колеги про те, що переживання дружини не є наслідком параної, а є наслідком тривоги за ваше спільне майбутнє. І корені тривоги лежать у минулому. Або в минулих стосунках дружини з іншими чоловіками (тоді їй дійсно варто звернутися на індивідуальну консультацію до психолога з цього питання), або ж підозри виникають через певний розлад в стосунках між Вами і дружиною, який змушує її думати, що Ви їй зраджуєте (в цьому випадку вам дійсно краще звернутися до психолога вдвох, щоб у вашому конфлікті з'явився неупереджений посередник, що бачить ситуацію з боку і допоможе порозумітися без сварок).

Ви кажете, що відчуваєте роздратування. Про що це роздратування, які думки у Вас виникають під час нього? Що, як замість підвищувати голос на дружину, спокійно сказати їй, що не налаштовані на розмову прямо зараз, бо роздратовані? І що готові повернутися до цієї теми, в момент коли будете спокійні? Будь-які конфлікти краще вирішувати на холодну голову, щоб не наламати дрів.
Можете спитати дружину, якої допомоги чи підтримки вона від Вас хоче, коли непокоїться, і які Ваші дії запевнять її в тому, що Ви їй вірні? Або ж, навпаки, чого вона не хоче, щоб Ви НЕ робили, щоб не тригерити її тривогу. І дізнавшись відповідь, вирішити, чи можете Ви дати дружині те, що вона потребує від стосунків.
Може дружині не вистачає якихось конкретних дій, які для неї є проявами любові. Наприклад, подарувати квіти/прибити полицю/обійнятися/подивитись разом фільм/приготувати разом вечерю/зайнятись сексом, тощо. Це лише можливі приклади, що може хотіти один з подружжя від іншого. Щоб дізнатись, чого вона хоче - треба питати прямо і спокійно.
Може її тригерять якісь Ваші дії, які у минулих її чоловіків були асоційовані зі зрадою. Наприклад, довга відсутність вдома і невідповідання на дзвінки і повідомлення, холодне емоційне ставлення, те ж роздратування (яке змушує її думати що на ворі шапка горить).

Але це все лише мої припущення, бо ми не телепати і не можемо знати, що у Вашої дружини в голові. Особливо я не можу знати, бо не спілкувалась із нею особисто і знаю лише одну сторону конфлікту (Вашу). Тому дуже раджу парну консультацію вам обом, якщо бажаєте налагодити стосунки.

«может потому что стесняется и его надо разговорить»;
Тогда Вы можете попробовать прямо узнать у парня причину молчания (может и правда стесняется или занят, мы этого наверняка знать не можем). Но если молчание последует и дальше - готовы ли Вы мириться с этим, или всё-таки пойдёте дальше своим путём?

Доброго дня!

Я думаю, що питання подружньої вірності бентежить в певній мірі і Вас, і Вашу дружину. Дружину - бо, вочевидь, їй зраджували в минулому і вона боїться повторення ситуації, Ви - бо задаєте це питання на форум, і відчуваєте роздратування через часте повторення таких питань від жінки.
Ви можете делікатно поцікавитися у дружини, наступного разу, коли Вона буде це питати, чому вона так часто про це запитує, що її непокоїть. Хай поділиться з Вами своїми переживаннями, не звинувачуючи Вас у зраді. А Ви просто намагайтеся зрозуміти її сторону. Може в дружини є травматичні спогади про минулі стосунки, або є незакриті емоційні потреби у спілкуванні з Вами. Тому раджу вислухати дружину, не засуджуючи її за підозрілість. Ви обидва дорослі люди з досвідом, і думаю, що добре впораєтеся.

Також я б радила вам обом звернутися на парну консультацію або парну терапію до психолога, якщо вас обох турбує питання налагодження стосунків у шлюбі.