Психологиня Оксана Сенченко Черкаси лише онлайн
17-03-2020 Оксана Сенченко
Років досвіду: 5
Останній візит на сайт 90 днів тому.
Років досвіду: 5
Освіта
- вересень 2014 р. - грудень 2019 р. - Львівський національний університет ім. Івана Франка, ступінь бакалавра та магістра за спеціальністю "Психологія" (дипломи з відзнакою).
- вересень 2018 р. - лютий 2023 р. - 4-річне навчання на Європейському освітньому проєкті Транзакційний аналіз в напрямі психотерапії.
- з січня 2021 р. - навчаюся на проєкті з Пропедевтики.
- Член Української Асоціації Транзакційного аналізу (УАТА).
- більше 200 год індивідуальної психотерапії.
- постійний професійний саморозвиток (відвідування додаткових лекцій, майстер-класів, воркшопів, конференцій, групових та індивідуальних супервізій, інтервізій, читання фахової літератури і т. д.).
- вересень 2018 р. - лютий 2023 р. - 4-річне навчання на Європейському освітньому проєкті Транзакційний аналіз в напрямі психотерапії.
- з січня 2021 р. - навчаюся на проєкті з Пропедевтики.
- Член Української Асоціації Транзакційного аналізу (УАТА).
- більше 200 год індивідуальної психотерапії.
- постійний професійний саморозвиток (відвідування додаткових лекцій, майстер-класів, воркшопів, конференцій, групових та індивідуальних супервізій, інтервізій, читання фахової літератури і т. д.).
Досвід психологічної практики
Практикую в методі Транзакційного аналізу в напрямі психотерапії під керівництвом супервізора, маю досвід онлайн-консультування.
- 9 лютого – 8 березня 2017 р. – проходження виробничої практики у психологічному центрі «Добрий день» (м. Черкаси).
- 23 листопада – 20 грудня 2017 р. – проходження педагогічної практики в СШ № 62 у м. Львів.
- 25-28 липня 2019 р. – була волонтером у VI Всеукраїнському таборі з Транзакційного Аналізу.
- 14 жовтня - 10 листопада 2019 р. – проходження асистентської (педагогічної) практики в ЛНУ ім. Івана Франка.
- з квітня 2020 р. – індивідуальна психологічна практика під керівництвом супервізора.
- з вересня 2020 р. – проводжу тренінги, просвітницькі лекції для дітей у психологічному центрі "Добрий день" (м. Черкаси).
- з березня 2022 р. – волонтер у проєкті по психологічній підтримці "Розкажи мені" та ін.
- 9 лютого – 8 березня 2017 р. – проходження виробничої практики у психологічному центрі «Добрий день» (м. Черкаси).
- 23 листопада – 20 грудня 2017 р. – проходження педагогічної практики в СШ № 62 у м. Львів.
- 25-28 липня 2019 р. – була волонтером у VI Всеукраїнському таборі з Транзакційного Аналізу.
- 14 жовтня - 10 листопада 2019 р. – проходження асистентської (педагогічної) практики в ЛНУ ім. Івана Франка.
- з квітня 2020 р. – індивідуальна психологічна практика під керівництвом супервізора.
- з вересня 2020 р. – проводжу тренінги, просвітницькі лекції для дітей у психологічному центрі "Добрий день" (м. Черкаси).
- з березня 2022 р. – волонтер у проєкті по психологічній підтримці "Розкажи мені" та ін.
Працюю з запитами
спеціалізація, зона професійних інтересів
спеціалізація, зона професійних інтересів
Працюю із такими запитами:
- Як покращити стосунки (партнерські, подружні, дитячо-батьківські, професійні, дружні)?
- Як покращити свій емоційний стан і самоставлення?
- Як віднайти, зрозуміти та актуалізувати своє справжнє «Я» (пошук внутрішньоособистісних ресурсів, постановка цілей та їхня реалізація)?
- Як подолати кризові ситуації в житті (втрати, професійні кризи тощо) та вирішити внутрішньоособистісні конфлікти?
Не працюю із залежностями (алкоголь, наркотики, лудоманія).
Зараз консультую через Skype або Viber під керівництвом супервізора.
Я готова бути поруч і підтримувати Вас у подорожі самопізнання, саморозвитку і самозцілення. Вибір за Вами.
- Як покращити стосунки (партнерські, подружні, дитячо-батьківські, професійні, дружні)?
- Як покращити свій емоційний стан і самоставлення?
- Як віднайти, зрозуміти та актуалізувати своє справжнє «Я» (пошук внутрішньоособистісних ресурсів, постановка цілей та їхня реалізація)?
- Як подолати кризові ситуації в житті (втрати, професійні кризи тощо) та вирішити внутрішньоособистісні конфлікти?
Не працюю із залежностями (алкоголь, наркотики, лудоманія).
Зараз консультую через Skype або Viber під керівництвом супервізора.
Я готова бути поруч і підтримувати Вас у подорожі самопізнання, саморозвитку і самозцілення. Вибір за Вами.
Використовую підходи та техніки
Середня вартість консультації
1000 грн
Основне
⭐ Оцінка від колег-психологів
Рейтинг від колег: 10 з 10ти.
Усього оцінок: 10. хто оцінював
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Залишили відгуки
"ТА 101"
"Техніки роботи з дітьми: типи голоду та можливості їх задоволення"
"Чоловічі страхи"
"Психосоматика: етіологія, діагностика, терапія"
"Три рівня фінансових відносин в парі"
"Базовий курс навчання з Транзакційного Аналізу в галузі психотерапії"
"Вплив соціальних мереж на особистість дорослого та дитини. Транзактно-аналітичний підхід
Відповіді 5230
Как с этим бороться ?
«Такое состояние где - то под года , может немного больше . »;
Важливо зрозуміти, що трапилося із Вами за ці пів року-рік (можливо якісь кардинальні зміни чи стресові події).
«Отношения с друзьями - не плохие , но мы видимся крайне редко , общение в основном онлайн.»;
А Ви б хотіли зустрітися із ними в реалі? Що Вас зупиняє?
«Обычный день состоит из работы , чтения и соц сетей . Грустно и однообразно . »;
Безумовно, що "одноманіття" виснажує будь-яку людину, тому необхідно подумати, як Ви можете це "розбавити" і в яких сферах життя у Вас дефіцит. Поки що помітно, що у Вас дефіцит у соціальній сфері (спілкування із друзями, колегами і т. д.) та культурі відпочинку.
«Отношений тоже нет, предавали , лгали и веры больше нет...После были попытки , но все - тщетные . Не дольше двух месяцев . Расставания были не самыми простыми , так как я - человек эмоций.»;
Мені здається, що розлучення із хлопцем, з яким Ви прожили 3 роки безумовно вплинуло на Вас і, можливо, Ви психологічно їх не відпустили. Так само, Ви написали про зраду, а це безумовно травматичний досвід, який необхідно пропрацювати. Можливо Ви несвідомо і обираєте таких партнерів із якими будуєте нетривалі стосунки, щоб уникнути ретравматизації. Саме тому у Вас не складаються стосунки із настуними партнерами. Важливо зрозуміти чого саме Ви хочете від стосунків і що Ви вкладаєте у поняття "інтерес".
« Стена обстановки , я думаю , или эмоциональная перезагрузка , хочется испытать положительные эмоции , но пока приходится жить с отрицательными или же без них совсем . Иной раз мне кажется , что я смирилась с «пассивной» жизнью и что не живу ,а существую . Но приходят моменты , когда я задумываюсь , что дальше так жить нельзя , но сделать ничего не получается »;
Чому Ви пишете, що Вам "доводиться жити із негативними емоціями"? Що Вам заважає зробити цю "емоційну перегрузку"?
«На счёт психолога , думаю , вы правы . Много раз об этом думала , но почему -то что - то меня останавливает . Для меня это в новинку . »;
Давайте уявимо наступну ситуацію: Ви пішли до психолога. Що найгірше може трапитися (у Вашій фантазії)?
« думаю , действительно нужно заняться «самокопанием » и все проанализировать . »;
Дуже важливо, щоб Ви не займалися цим "самокопанням" самостійно тому, що це може загнати Вас у ще більшу депресію. Найкраще, звісно ж, звернутися індивідуально до спеціаліста.
Важливо зрозуміти, що трапилося із Вами за ці пів року-рік (можливо якісь кардинальні зміни чи стресові події).
«Отношения с друзьями - не плохие , но мы видимся крайне редко , общение в основном онлайн.»;
А Ви б хотіли зустрітися із ними в реалі? Що Вас зупиняє?
«Обычный день состоит из работы , чтения и соц сетей . Грустно и однообразно . »;
Безумовно, що "одноманіття" виснажує будь-яку людину, тому необхідно подумати, як Ви можете це "розбавити" і в яких сферах життя у Вас дефіцит. Поки що помітно, що у Вас дефіцит у соціальній сфері (спілкування із друзями, колегами і т. д.) та культурі відпочинку.
«Отношений тоже нет, предавали , лгали и веры больше нет...После были попытки , но все - тщетные . Не дольше двух месяцев . Расставания были не самыми простыми , так как я - человек эмоций.»;
Мені здається, що розлучення із хлопцем, з яким Ви прожили 3 роки безумовно вплинуло на Вас і, можливо, Ви психологічно їх не відпустили. Так само, Ви написали про зраду, а це безумовно травматичний досвід, який необхідно пропрацювати. Можливо Ви несвідомо і обираєте таких партнерів із якими будуєте нетривалі стосунки, щоб уникнути ретравматизації. Саме тому у Вас не складаються стосунки із настуними партнерами. Важливо зрозуміти чого саме Ви хочете від стосунків і що Ви вкладаєте у поняття "інтерес".
« Стена обстановки , я думаю , или эмоциональная перезагрузка , хочется испытать положительные эмоции , но пока приходится жить с отрицательными или же без них совсем . Иной раз мне кажется , что я смирилась с «пассивной» жизнью и что не живу ,а существую . Но приходят моменты , когда я задумываюсь , что дальше так жить нельзя , но сделать ничего не получается »;
Чому Ви пишете, що Вам "доводиться жити із негативними емоціями"? Що Вам заважає зробити цю "емоційну перегрузку"?
«На счёт психолога , думаю , вы правы . Много раз об этом думала , но почему -то что - то меня останавливает . Для меня это в новинку . »;
Давайте уявимо наступну ситуацію: Ви пішли до психолога. Що найгірше може трапитися (у Вашій фантазії)?
« думаю , действительно нужно заняться «самокопанием » и все проанализировать . »;
Дуже важливо, щоб Ви не займалися цим "самокопанням" самостійно тому, що це може загнати Вас у ще більшу депресію. Найкраще, звісно ж, звернутися індивідуально до спеціаліста.
У меня нет друзей
Доброго вечора, Nastia07.
«В какой коллектив я не попаду, всегда у меня плохие отношения с друзьями. Мы постоянно ссоримся. Меня не уважают. Я чувствую себя лишней.»;
Скажіть, будь ласка, а через що, зазвичай, у Вас виникають конфлікти із друзями? В чому саме проявляються ці "погані стосунки із друзями" та їхня "не повага"? Що Ви вкладаєте у поняття "дружба"? Ви говорили про свої труднощі із батьками?
«В какой коллектив я не попаду, всегда у меня плохие отношения с друзьями. Мы постоянно ссоримся. Меня не уважают. Я чувствую себя лишней.»;
Скажіть, будь ласка, а через що, зазвичай, у Вас виникають конфлікти із друзями? В чому саме проявляються ці "погані стосунки із друзями" та їхня "не повага"? Що Ви вкладаєте у поняття "дружба"? Ви говорили про свої труднощі із батьками?
Как с этим бороться ?
Доброго дня, Sweetheart.
Скажіть, будь ласка, як давно у Вас почався цей стан? Чи сталися у Вашому житті, за цей період, якісь стресові події чи кардинальні зміни? Як проходить Ваш звичний день? Чи є у Вас друзі? Які стосунки із одногрупниками (колегами)? Які стосунки із батьками? Ви обговорювали свій психологічний стан із кимось?
«Чувствую себя одиноко . Практически все время провожу в одиночестве. »;
На Вашу думку, що має змінитися, щоб Ви не почували себе такою самотньою?
Скажіть, будь ласка, як давно у Вас почався цей стан? Чи сталися у Вашому житті, за цей період, якісь стресові події чи кардинальні зміни? Як проходить Ваш звичний день? Чи є у Вас друзі? Які стосунки із одногрупниками (колегами)? Які стосунки із батьками? Ви обговорювали свій психологічний стан із кимось?
«Чувствую себя одиноко . Практически все время провожу в одиночестве. »;
На Вашу думку, що має змінитися, щоб Ви не почували себе такою самотньою?
Чувствую себя неудачницей, потому что девственница
«У меня нет отца с самого детства. Я выросла с мамой и бабушкой. То есть я понимаю, что не привыкла к мужскому окружению.»;
Дуже співчуваю, що у Вас не було батька. Безумовно, ця ситуація здійснила свій вклад у Вашу модель розбудови стосунків із чоловіками. Можливо саме тому Ви і боїтеся, що чоловіки покинуть Вас (як це зробив батько), тому намагаєтеся будь-якою ціною "заслужити їхнє прийняття", ігноруючи власні інтереси. Можливо, як Ви вказали раніше, Ви і обираєте несвідомо таких чоловіків із якими Ви можете вибудувати лише короткострокові стосунки, щоб відворити дитячо-батьківські стосунки і пропрацювати цей конфлікт. Водночас, біль під час статевого акту може бути викликана не лише біологічними причинами, але і психологічними, адже секс - це про близькість (страх і, як наслідок, неможливість розслабитися, зажими у тілі тощо).
«Ощущение, что в наше время девственность в 24 это порок и некоторые думают, что с тобой что-то не так, если не было ни отношений ни секса.»;
Звідки у Вас такі уявлення? Вас хтось критикував із друзів, знайомих? Які погляди на стосунки у Вашої мами та бабусі? Зі свого досвіду можу сказати, що є люди, які справді цього не розуміють, а є люди, які свідомо не хочуть стосунків "на одну ніч", а підходять до вибору партнера свідомо (і це здорова позиція), навіть будучи незайманими у 20+. Все залежить від того, які люди знаходяться у Вашому найближчому оточенні. Тут йде мова про цінності кожної особистості.
«Были случаи (мало), когда смеялись над моим внешним видом в детстве ( по типу, что выросла грудь) Сейчас я понимаю, что это глупо :), но это сильно отпечаталось в памяти и скорее всего эти ситуации отобразились на дальнейшем восприятии себя.»;
Я погоджуюся із Вами. Приблизно у підлітковому віці формується наша сексуальна ідентичність. Водночас, коли хтось починає висміювати наші прояви сексуальності, то ми і починаємо сприймати це як "Не ОК" і не важливо, чи ми можемо раціонально розуміти, що тоді це лише були прояви підліткової конкуренції, адже непрожита травматизація залишається на емоційному рівні і саме на цьому рівні її необхідно пропрацьовувати.
Помітно, що Ваша проблема "багатошарова" і тому її необхідно поступово знімати шар за шаром та пропрацьовувати.
Бажаю Вам знайти хорошого спеціаліста та пропрацювати себе. Вірю у Вас, удачі!
Дуже співчуваю, що у Вас не було батька. Безумовно, ця ситуація здійснила свій вклад у Вашу модель розбудови стосунків із чоловіками. Можливо саме тому Ви і боїтеся, що чоловіки покинуть Вас (як це зробив батько), тому намагаєтеся будь-якою ціною "заслужити їхнє прийняття", ігноруючи власні інтереси. Можливо, як Ви вказали раніше, Ви і обираєте несвідомо таких чоловіків із якими Ви можете вибудувати лише короткострокові стосунки, щоб відворити дитячо-батьківські стосунки і пропрацювати цей конфлікт. Водночас, біль під час статевого акту може бути викликана не лише біологічними причинами, але і психологічними, адже секс - це про близькість (страх і, як наслідок, неможливість розслабитися, зажими у тілі тощо).
«Ощущение, что в наше время девственность в 24 это порок и некоторые думают, что с тобой что-то не так, если не было ни отношений ни секса.»;
Звідки у Вас такі уявлення? Вас хтось критикував із друзів, знайомих? Які погляди на стосунки у Вашої мами та бабусі? Зі свого досвіду можу сказати, що є люди, які справді цього не розуміють, а є люди, які свідомо не хочуть стосунків "на одну ніч", а підходять до вибору партнера свідомо (і це здорова позиція), навіть будучи незайманими у 20+. Все залежить від того, які люди знаходяться у Вашому найближчому оточенні. Тут йде мова про цінності кожної особистості.
«Были случаи (мало), когда смеялись над моим внешним видом в детстве ( по типу, что выросла грудь) Сейчас я понимаю, что это глупо :), но это сильно отпечаталось в памяти и скорее всего эти ситуации отобразились на дальнейшем восприятии себя.»;
Я погоджуюся із Вами. Приблизно у підлітковому віці формується наша сексуальна ідентичність. Водночас, коли хтось починає висміювати наші прояви сексуальності, то ми і починаємо сприймати це як "Не ОК" і не важливо, чи ми можемо раціонально розуміти, що тоді це лише були прояви підліткової конкуренції, адже непрожита травматизація залишається на емоційному рівні і саме на цьому рівні її необхідно пропрацьовувати.
Помітно, що Ваша проблема "багатошарова" і тому її необхідно поступово знімати шар за шаром та пропрацьовувати.
Бажаю Вам знайти хорошого спеціаліста та пропрацювати себе. Вірю у Вас, удачі!
Чувствую себя неудачницей, потому что девственница
Доброго дня, Виола.
«Мне не хочется спешить, но я слушаюсь парней и уступаю им. Думаю, если я им уступлю, то меня не бросят, но получается наоборот))))»;
Помітно, що Ви втрачаєте у стосунках себе (ігноруєте свої бажання, почуття, інтереси і т. д.). Скажіть, будь ласка, які у Вас стосунки із батьками (особливо татом)?
«Со временем я становлюсь более открытой, показываю свои эмоции, не стесняюсь первая начинать разговор. Но спать с парнем на первых свиданиях не для меня. И мне кажется это нормальным, когда первые недели вы узнаете друг друга не в кровати, так скажем. »;
Погоджуюся з колегами, що Ваша позиція є психологічно зрілою.
«Но я хочу быть собой в отношениях. НО часто "ищу отношений", потому что все мои подруги давно живут с парнями....Возможно я подсознательно выбираю мужчин, которые хотят быстрых отношений. (Чаще всего знакомства происходят через соц.сети или сайт знакомств) »;
Таке відчуття, що Ви, з одного боку, хочете стосунків, а з іншого - ні. Ви чогось у них боїтеся. Перш за все, вирішіть для себе, що Ви вкладаєте у поняття "стосунки" і якого хлопця Ви б хотіли бачити поряд. Де Ви можете знайти такого хлопця. Ви говорите, що несвідомо обираєте таких хлопців, що хочуть швидких відносин і тут вже варто працювати зі спеціалістом над Вашим життєвим сценарієм, установками і т. д.
« Боюсь, что всю жизнь буду одна и не смогу встретить парня для которого покажется такая ситуация нормальной. Не хочу быть обьектом насмешек среди друзей или парней. »;
Помітно, що Ви не любите і не приймаєте себе. А як Вас можуть прийняти, якщо Ви не можете навіть прийняти саму себе? Крім цього, як гадаєте, звідки у Вас цей страх самотності (мені здається, що з Ваших дитячо-батьківських стосунків)?
«С парнями отношения не складываются, боюсь признаться, что никогда не пробовала. »;
А кому Ви б хотіли зізнатися? Що найгірше може трапитися, якщо Ви зізнаєтеся?
«Были дважды попытки ее лишиться, но было очень больно и на следующий день парни переставали общаться, писали что-то в роде -я не готов к отношениям. »;
Дуже співчуваю, що Ви пережили такий травматичний досвід стосунків.
У будь-якому разі погоджуюся з колегами, що Вам необхідно звернутися індивідуально до психолога-психотерапевта.
«Мне не хочется спешить, но я слушаюсь парней и уступаю им. Думаю, если я им уступлю, то меня не бросят, но получается наоборот))))»;
Помітно, що Ви втрачаєте у стосунках себе (ігноруєте свої бажання, почуття, інтереси і т. д.). Скажіть, будь ласка, які у Вас стосунки із батьками (особливо татом)?
«Со временем я становлюсь более открытой, показываю свои эмоции, не стесняюсь первая начинать разговор. Но спать с парнем на первых свиданиях не для меня. И мне кажется это нормальным, когда первые недели вы узнаете друг друга не в кровати, так скажем. »;
Погоджуюся з колегами, що Ваша позиція є психологічно зрілою.
«Но я хочу быть собой в отношениях. НО часто "ищу отношений", потому что все мои подруги давно живут с парнями....Возможно я подсознательно выбираю мужчин, которые хотят быстрых отношений. (Чаще всего знакомства происходят через соц.сети или сайт знакомств) »;
Таке відчуття, що Ви, з одного боку, хочете стосунків, а з іншого - ні. Ви чогось у них боїтеся. Перш за все, вирішіть для себе, що Ви вкладаєте у поняття "стосунки" і якого хлопця Ви б хотіли бачити поряд. Де Ви можете знайти такого хлопця. Ви говорите, що несвідомо обираєте таких хлопців, що хочуть швидких відносин і тут вже варто працювати зі спеціалістом над Вашим життєвим сценарієм, установками і т. д.
« Боюсь, что всю жизнь буду одна и не смогу встретить парня для которого покажется такая ситуация нормальной. Не хочу быть обьектом насмешек среди друзей или парней. »;
Помітно, що Ви не любите і не приймаєте себе. А як Вас можуть прийняти, якщо Ви не можете навіть прийняти саму себе? Крім цього, як гадаєте, звідки у Вас цей страх самотності (мені здається, що з Ваших дитячо-батьківських стосунків)?
«С парнями отношения не складываются, боюсь признаться, что никогда не пробовала. »;
А кому Ви б хотіли зізнатися? Що найгірше може трапитися, якщо Ви зізнаєтеся?
«Были дважды попытки ее лишиться, но было очень больно и на следующий день парни переставали общаться, писали что-то в роде -я не готов к отношениям. »;
Дуже співчуваю, що Ви пережили такий травматичний досвід стосунків.
У будь-якому разі погоджуюся з колегами, що Вам необхідно звернутися індивідуально до психолога-психотерапевта.
Ответ отредактирован автором 27-07-2020 18:32:18
Я правильно поступил?
Доброго дня, More.
«У жены начались месячные.»;
Як Ви про це дізналися?
«Я предложил: ''Предлагаю сегодня ночью любовью не заниматься''. »;
А Ви і раніше таке пропонували? Ви кожного дня займаєтеся сексом? Ваша дружина заявляла тоді про бажання мати із Вами секс? Ви думаєте вона б захотіла із Вами займатися сексом під час менструації? Для чого саме була сказана ця фраза?
«Оправдываюсь, говорю: ''Любимая, сейчас у тебя месячные, давай завтра. Ты же знаешь, что я люблю только тебя. Никто другой мне не нужен.'' »;
Це було не "виправдання", а договорення відсутнього "пазлу" інформації.
«А жена без настроения. Уже и сожалею, что такое предложил.»;
Ви не відповідальні за почуття іншої людини. Лише дружині вирішувати, як їй реагувати. Що Вас лякає у її поганому настрої?
«А жена обиделась и сказала, что я запланировал ей с кем-то изменить. »;
Як давно у Вас спостерігається відсутність взаємодовіри у стосунках?
«У жены начались месячные.»;
Як Ви про це дізналися?
«Я предложил: ''Предлагаю сегодня ночью любовью не заниматься''. »;
А Ви і раніше таке пропонували? Ви кожного дня займаєтеся сексом? Ваша дружина заявляла тоді про бажання мати із Вами секс? Ви думаєте вона б захотіла із Вами займатися сексом під час менструації? Для чого саме була сказана ця фраза?
«Оправдываюсь, говорю: ''Любимая, сейчас у тебя месячные, давай завтра. Ты же знаешь, что я люблю только тебя. Никто другой мне не нужен.'' »;
Це було не "виправдання", а договорення відсутнього "пазлу" інформації.
«А жена без настроения. Уже и сожалею, что такое предложил.»;
Ви не відповідальні за почуття іншої людини. Лише дружині вирішувати, як їй реагувати. Що Вас лякає у її поганому настрої?
«А жена обиделась и сказала, что я запланировал ей с кем-то изменить. »;
Як давно у Вас спостерігається відсутність взаємодовіри у стосунках?
Ответ отредактирован автором 27-07-2020 17:54:41
Ретроспективная ревность
Доброго дня, nik611.
«узнала, что ещё в начале наших с ним отношений он проводил время с бывшей, водил ее домой и пр. Обманывал меня. Подтвердил это, объяснив, что сам тогда запутался, что со мной ещё не было ничего серьезного, а с ней они просто остались друзьями..»;
А як саме Ви про це дізналися? Як Ви дійшли до цієї розмови?
«(И почему-то частого недоверия с его)»;
А в чому саме проявлялася його недовіра?
«Но каждый раз у меня истерика, когда эта его бывшая упоминается в разговорах общих знакомых, мелькает в соцсетях, мониторит мои страницы (хотя у неё уже муж есть) или вообще случайно пересекаемся в жизни. Не могу отпустить. Хоть уверена, что они даже не вспоминают друг друга и глупо ревновать к его прошлому.»;
Ваша реакція свідчить про те, що Ви не довіряєте хлопцю. Скажіть, будь ласка, а що Вам дають ці стосунки, а чого у них не вистачає? Ви пишите, що його колишня "моніторить" Ваші сторінки. Як Ви про це дізналися? Ви переглядаєте її сторінки (адже Ви звідкись знаєте, що у неї вже є чоловік)? Чому Ви її не заблокуєте? Як Ви "перетинаєтеся в житті"? Ваш хлопець підтримує із нею контакт?
Не достатньо лише "розуміти" і на раціональному рівні "переконати себе", що Ви йому пробачили. Важливо це зробити емоційно. Водночас, взаємодовіра - це фундамент стосунків. Коли взаємодовіра руйнується, то над її відновленням повинні працювати обоє партнерів. Ви казали хлопцю, що Вас це досі мучає? Чи у Вас був досвід зради (у попередніх стосунках), або Ви спостерігали такий (родичі, друзі тощо)?
«узнала, что ещё в начале наших с ним отношений он проводил время с бывшей, водил ее домой и пр. Обманывал меня. Подтвердил это, объяснив, что сам тогда запутался, что со мной ещё не было ничего серьезного, а с ней они просто остались друзьями..»;
А як саме Ви про це дізналися? Як Ви дійшли до цієї розмови?
«(И почему-то частого недоверия с его)»;
А в чому саме проявлялася його недовіра?
«Но каждый раз у меня истерика, когда эта его бывшая упоминается в разговорах общих знакомых, мелькает в соцсетях, мониторит мои страницы (хотя у неё уже муж есть) или вообще случайно пересекаемся в жизни. Не могу отпустить. Хоть уверена, что они даже не вспоминают друг друга и глупо ревновать к его прошлому.»;
Ваша реакція свідчить про те, що Ви не довіряєте хлопцю. Скажіть, будь ласка, а що Вам дають ці стосунки, а чого у них не вистачає? Ви пишите, що його колишня "моніторить" Ваші сторінки. Як Ви про це дізналися? Ви переглядаєте її сторінки (адже Ви звідкись знаєте, що у неї вже є чоловік)? Чому Ви її не заблокуєте? Як Ви "перетинаєтеся в житті"? Ваш хлопець підтримує із нею контакт?
Не достатньо лише "розуміти" і на раціональному рівні "переконати себе", що Ви йому пробачили. Важливо це зробити емоційно. Водночас, взаємодовіра - це фундамент стосунків. Коли взаємодовіра руйнується, то над її відновленням повинні працювати обоє партнерів. Ви казали хлопцю, що Вас це досі мучає? Чи у Вас був досвід зради (у попередніх стосунках), або Ви спостерігали такий (родичі, друзі тощо)?
Как избавиться от токсичной продуктивности и научиться ценить свои достижения?
«Денег. Мне не хватает денег.»;
ОК, як Ви можете отримати гроші, що Вам для цього необхідно?
Опишу Ваше замкнуте коло: Ви говорите, що у Вас немає сил і Ваш психологічний стан поганий. Тоді Вам треба відновити сили і покращити Ваш психологічний стан. Для цього Вам необхідно співпрацювати зі спеціалістами (бо прочитання книг, рекомендації - це "перша допомога"). Але у Вас немає грошей. Але у Вас немає сил йти на роботу...
І тут я пропоную наступні шляхи вирішення: звернутися в соц. службу чи телефон довіри. Ви пишете, що там працює знайома Вашої матері. Я відповідаю, що там працюють різні спеціалісти і Ви можете звернутися не до неї + співпрацювати із соц. службами олнайн в інших містах. Лише Вам вирішувати, чи Ви цим скористаєтеся.
Водночас, я і колега, пропонуємо Вам варіанти, що можуть "зменшити емоційну навантаженість Вашого стану" (книги, вихід на вулицю, менше перебування в психологічно нездоровій домашній атмосфері, відеодзвінки із подругами і т. д.). Знову ж таки - чи Ви їх справді візьмете для себе, вирішувати лише Вам.
«Психологи и люди с позитивным мышлением всегда так говорят, мол да у тебя сейчас все плохо, но ты соберись, постарайся и все наладится!! »;
Я Вам цього не казала, Ви додумали і внесли свій суб'єктивізм. Я сказала, що незалежно від запропонованих варіантів вирішення проблеми, Ви говорите "Так, але...". Ви заперечуєте будь-які найменші запропоновані варіанти, не дивитися на запропоновани кут зору, знову ж таки, підтверджуючи, що ситуація безвихідна. На жаль, я не дам Вам підтвердження, що у Вас не існують шляхи вирішення проблеми, бо вони є, однак Ви ними не користсуєтеся - це Ваша відповідальність. Я ніяким чином не заперечую, що Вам психологічно важко і боляче, а співчуваю Вам + пропоную Вам позбутися цього дискомфорту.
«Это все равно, что говорить человеку с депрессией "просто не грусти". Когда у тебя нет никаких сил, мотивации и веры в свое будущее, это все граничит с невозможным.»;
Ок, Ви знаєте, що роблять люди з депресією? Співпрацюють індивідуально із психологом та психіатром (бо депресія може бути і ендогенною). Ви говорите, що у Вас немає фінансів. Попередньо я казала Вам про телефон довіри, соц. служби.
«Меня питают только негативные эмоции, только моя злость и ненависть заставляет меня делать хоть что-нибудь для того, чтобы изменить свое положение. »;
Звідки у Вас таке уявлення, що лише злість та лють рухає Вами? Можливо саме тому Ви і несвідомо саботує вихід із цього стану? Як Ви думаєте, чи далеко "зайде людина" на гніві? Чи не впаде вона по дорозі?
«Вы можете быть со мной не согласны и говорить, что нужно сосредоточиться на хороших вещах, но они не покрывают всю ту вселенскую грусть, которую я испытываю, каждый раз осознавая, где я нахожусь.
»;
Я не говорила Вам, що Ви маєте "зосередитися на позитиві", я говорила, що Ви маєте поступово рухатися у бік виходу зі свого стану. У психології побутує думка, що людина може сумувати за якоюсь значною подією приблизно пів року. Якщо говорити про вираження суму під час спілкування (емпатійного, активного слухання), то 1 рік життя - це 1 хвилина суму, гніву, страху і т. д. Відповідно, все що перевищує вищезазначені ліміти - це рекет (Ваш несвідомий життєвий сценарій, якому Ви намагаєтеся слідувати). Коли у людини є можливість вийти із цього сценарію, то їй стає страшно, дискомфортно і її захичні механізми не дають її такої можливості. У такому випадку важливо їх усвідомити та отримувати підтримку під час "перших кроків". Саме тому я кажу Вам про телефон довіри, соц. служби, - Ви нарешті отримаєте там активне, емпатійне слухання + у Вас з'явиться психологічна підтримка, коли Вам буде страшно, дискомфортно робити "перші кроки".
«Обычно мои подруги на этом сдаются и соглашаются со мной.
Это им ни в коем случае не упрек, просто я ненавижу "выигрывать" этот спор с ними.»;
Ви також очікуєте, що я погоджуся із Вами і Ви виграєте цей "спір"? Ви сприймаєте цю розмову "як поле битви"? Моє завдання - допомогти Вам, а не "доказати щось". Іноді допомога і підтримка полягає у тому, щоб конфронтувати якісь Ваші несвідомі негативні установки. Припускаю, що Ви проектуєте на мене і на Ваших подруг якісь батьківські фігури.
ОК, як Ви можете отримати гроші, що Вам для цього необхідно?
Опишу Ваше замкнуте коло: Ви говорите, що у Вас немає сил і Ваш психологічний стан поганий. Тоді Вам треба відновити сили і покращити Ваш психологічний стан. Для цього Вам необхідно співпрацювати зі спеціалістами (бо прочитання книг, рекомендації - це "перша допомога"). Але у Вас немає грошей. Але у Вас немає сил йти на роботу...
І тут я пропоную наступні шляхи вирішення: звернутися в соц. службу чи телефон довіри. Ви пишете, що там працює знайома Вашої матері. Я відповідаю, що там працюють різні спеціалісти і Ви можете звернутися не до неї + співпрацювати із соц. службами олнайн в інших містах. Лише Вам вирішувати, чи Ви цим скористаєтеся.
Водночас, я і колега, пропонуємо Вам варіанти, що можуть "зменшити емоційну навантаженість Вашого стану" (книги, вихід на вулицю, менше перебування в психологічно нездоровій домашній атмосфері, відеодзвінки із подругами і т. д.). Знову ж таки - чи Ви їх справді візьмете для себе, вирішувати лише Вам.
«Психологи и люди с позитивным мышлением всегда так говорят, мол да у тебя сейчас все плохо, но ты соберись, постарайся и все наладится!! »;
Я Вам цього не казала, Ви додумали і внесли свій суб'єктивізм. Я сказала, що незалежно від запропонованих варіантів вирішення проблеми, Ви говорите "Так, але...". Ви заперечуєте будь-які найменші запропоновані варіанти, не дивитися на запропоновани кут зору, знову ж таки, підтверджуючи, що ситуація безвихідна. На жаль, я не дам Вам підтвердження, що у Вас не існують шляхи вирішення проблеми, бо вони є, однак Ви ними не користсуєтеся - це Ваша відповідальність. Я ніяким чином не заперечую, що Вам психологічно важко і боляче, а співчуваю Вам + пропоную Вам позбутися цього дискомфорту.
«Это все равно, что говорить человеку с депрессией "просто не грусти". Когда у тебя нет никаких сил, мотивации и веры в свое будущее, это все граничит с невозможным.»;
Ок, Ви знаєте, що роблять люди з депресією? Співпрацюють індивідуально із психологом та психіатром (бо депресія може бути і ендогенною). Ви говорите, що у Вас немає фінансів. Попередньо я казала Вам про телефон довіри, соц. служби.
«Меня питают только негативные эмоции, только моя злость и ненависть заставляет меня делать хоть что-нибудь для того, чтобы изменить свое положение. »;
Звідки у Вас таке уявлення, що лише злість та лють рухає Вами? Можливо саме тому Ви і несвідомо саботує вихід із цього стану? Як Ви думаєте, чи далеко "зайде людина" на гніві? Чи не впаде вона по дорозі?
«Вы можете быть со мной не согласны и говорить, что нужно сосредоточиться на хороших вещах, но они не покрывают всю ту вселенскую грусть, которую я испытываю, каждый раз осознавая, где я нахожусь.
»;
Я не говорила Вам, що Ви маєте "зосередитися на позитиві", я говорила, що Ви маєте поступово рухатися у бік виходу зі свого стану. У психології побутує думка, що людина може сумувати за якоюсь значною подією приблизно пів року. Якщо говорити про вираження суму під час спілкування (емпатійного, активного слухання), то 1 рік життя - це 1 хвилина суму, гніву, страху і т. д. Відповідно, все що перевищує вищезазначені ліміти - це рекет (Ваш несвідомий життєвий сценарій, якому Ви намагаєтеся слідувати). Коли у людини є можливість вийти із цього сценарію, то їй стає страшно, дискомфортно і її захичні механізми не дають її такої можливості. У такому випадку важливо їх усвідомити та отримувати підтримку під час "перших кроків". Саме тому я кажу Вам про телефон довіри, соц. служби, - Ви нарешті отримаєте там активне, емпатійне слухання + у Вас з'явиться психологічна підтримка, коли Вам буде страшно, дискомфортно робити "перші кроки".
«Обычно мои подруги на этом сдаются и соглашаются со мной.
Это им ни в коем случае не упрек, просто я ненавижу "выигрывать" этот спор с ними.»;
Ви також очікуєте, що я погоджуся із Вами і Ви виграєте цей "спір"? Ви сприймаєте цю розмову "як поле битви"? Моє завдання - допомогти Вам, а не "доказати щось". Іноді допомога і підтримка полягає у тому, щоб конфронтувати якісь Ваші несвідомі негативні установки. Припускаю, що Ви проектуєте на мене і на Ваших подруг якісь батьківські фігури.
Как избавиться от токсичной продуктивности и научиться ценить свои достижения?
«Я БЫ С УДОВОЛЬСТВИЕМ! Проблема в том, что я на данный момент не могу.»;
Подивіться, що Вам необхідно для того, щоб переїхати від батьків. Які ресурси у Вас є, яких ресурсів Вам не вистачає і де та як Ви їх можете набути.
«Свою самую близкую подруг я даже спрашивать не буду, она занята 24/7. Даже на сообщения раз в день отвечает, куда там звонки.»;
Для Вас текстова відповідь раз на день - це мало? Як на мене, це досить хороший показник. Водночас, можливо для Вас було б набагато ресурсніше, якби Ви зідзвонювалися раз на тиждень по відеодзвінку, ніж переписувалися одним повідомленням кожного дня.
«но у меня сейчас желание только ныть и нет никаких сил делать вид, что если мы созвонимся то отлично проведем время. У меня есть еще эта проблема, что я чувствую себя словно я должна всех развлекать и если разговор не очень интересный, то я должна сделать что-то, чтобы это исправить.»;
Те, що Ви описуєте, схоже на драйвер, який Ви несвідомо взяли від батьків "Райдуй інших". Ви не маєте постійно когось "веселити", Ви можете сумувати і люди всерівно продовжуватимуть Вас приймати. Якщо ні, то задумайтеся, чи Вам потрібні люди у найближчому оточенні, які не готові приймати всі Ваші сторони.
«Я понимаю, что никто не обязан реагировать на ВСЕ, что я пишу или говорю, но мне наверное не хватает в жизни такого же человека, чтобы смог воспринять этот напор.
цитата:»;
Помітно, що у Вас існує внутрішній дефіцит у прийнятті та увазі, однак це як бездонний колодязь - Вам дають, але Ви не наповнюєтеся. Це виключно індивідуальна робота із психотерапевтом (пропрацювання Ваших травм у дитячо-батьківських стосунках, досвіду прив'язаності).
Знаєте, у мене зараз складається враження, що ми граємо з Вами у психологічну гру "Так, але...". Ви намагаєтеся і надалі підтвердити Вашу позицію безвихідності. Чи Ви і далі будете продовжувати грати у цю гру - вирішувати лише Вам.
Подивіться, що Вам необхідно для того, щоб переїхати від батьків. Які ресурси у Вас є, яких ресурсів Вам не вистачає і де та як Ви їх можете набути.
«Свою самую близкую подруг я даже спрашивать не буду, она занята 24/7. Даже на сообщения раз в день отвечает, куда там звонки.»;
Для Вас текстова відповідь раз на день - це мало? Як на мене, це досить хороший показник. Водночас, можливо для Вас було б набагато ресурсніше, якби Ви зідзвонювалися раз на тиждень по відеодзвінку, ніж переписувалися одним повідомленням кожного дня.
«но у меня сейчас желание только ныть и нет никаких сил делать вид, что если мы созвонимся то отлично проведем время. У меня есть еще эта проблема, что я чувствую себя словно я должна всех развлекать и если разговор не очень интересный, то я должна сделать что-то, чтобы это исправить.»;
Те, що Ви описуєте, схоже на драйвер, який Ви несвідомо взяли від батьків "Райдуй інших". Ви не маєте постійно когось "веселити", Ви можете сумувати і люди всерівно продовжуватимуть Вас приймати. Якщо ні, то задумайтеся, чи Вам потрібні люди у найближчому оточенні, які не готові приймати всі Ваші сторони.
«Я понимаю, что никто не обязан реагировать на ВСЕ, что я пишу или говорю, но мне наверное не хватает в жизни такого же человека, чтобы смог воспринять этот напор.
цитата:»;
Помітно, що у Вас існує внутрішній дефіцит у прийнятті та увазі, однак це як бездонний колодязь - Вам дають, але Ви не наповнюєтеся. Це виключно індивідуальна робота із психотерапевтом (пропрацювання Ваших травм у дитячо-батьківських стосунках, досвіду прив'язаності).
Знаєте, у мене зараз складається враження, що ми граємо з Вами у психологічну гру "Так, але...". Ви намагаєтеся і надалі підтвердити Вашу позицію безвихідності. Чи Ви і далі будете продовжувати грати у цю гру - вирішувати лише Вам.
у разбитого корыта.
«Моя проблема в том что мне очень тяжело перестать думать об этой всей ситуации с мч и планами на жизнь. Как заставить себя взять себя в руки. »;
Розлучення - це втрата і як будь-яка втрата Ви переживатимете ряд стадій: шок, заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття. Дуже важливо, щоб Ви пережили конструктивно всі стадії, адже, якщо Ви не вивільнете гнів чи сум, то можете застрягти на одній із них і не пройти всю криву втрати. Припускаю, що ось це "обдумування" є ознакою того, що Ви знаходитеся на стадії "торгів".
Розкажіть детальніше, про що ці думки?
Для того, щоб Ви нарешті змогли відпустити ці стосунки, Вам необхідно:
- якомога частіше обговорювати свою втрату із іншими;
- напишіть листа хлопцю (про який вище писав колега) і спаліть його;
- проаналізувати Ваш досвід цих стосунків (основні недоліки та переваги);
- якщо Ви бачите, що Ваш стан не покращується, то варто звернутися індивідуально до психолога, щоб він допоміг Вам якомога екологічніше пережити втрату.
«постоянное давление родителей...Родителей я уважаю и они за меня переживают. У меня с ними прекрасные отношения.»;
Ваші слова суперечать один одному. У мене таке відчуття, що у Вас стоїть "блок" на переживання гніву (можливо якісь батьківські установки). Начебто гнів - це неповага і це погано. Можливо саме оце блокування не дає Вам можливості зараз погніватися на колишнього партнера і нарешті завершити криву втрати. Водночас, Ви перенаправляєте цей гнів на себе (адже цю психічну енергію потрібно якось вивільнити), що призводить до депресії.
Розлучення - це втрата і як будь-яка втрата Ви переживатимете ряд стадій: шок, заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття. Дуже важливо, щоб Ви пережили конструктивно всі стадії, адже, якщо Ви не вивільнете гнів чи сум, то можете застрягти на одній із них і не пройти всю криву втрати. Припускаю, що ось це "обдумування" є ознакою того, що Ви знаходитеся на стадії "торгів".
Розкажіть детальніше, про що ці думки?
Для того, щоб Ви нарешті змогли відпустити ці стосунки, Вам необхідно:
- якомога частіше обговорювати свою втрату із іншими;
- напишіть листа хлопцю (про який вище писав колега) і спаліть його;
- проаналізувати Ваш досвід цих стосунків (основні недоліки та переваги);
- якщо Ви бачите, що Ваш стан не покращується, то варто звернутися індивідуально до психолога, щоб він допоміг Вам якомога екологічніше пережити втрату.
«постоянное давление родителей...Родителей я уважаю и они за меня переживают. У меня с ними прекрасные отношения.»;
Ваші слова суперечать один одному. У мене таке відчуття, що у Вас стоїть "блок" на переживання гніву (можливо якісь батьківські установки). Начебто гнів - це неповага і це погано. Можливо саме оце блокування не дає Вам можливості зараз погніватися на колишнього партнера і нарешті завершити криву втрати. Водночас, Ви перенаправляєте цей гнів на себе (адже цю психічну енергію потрібно якось вивільнити), що призводить до депресії.
Ответ отредактирован автором 27-07-2020 15:09:20
у разбитого корыта.
Доброго дня, nika31.
Дуже Вам співчуваю. Скажіть, будь ласка, хто був ініціатором розлучення і якою була основна причина? Як давно ви офіційно припинили стосунки?
«но.... очень тяжело найти работу. постоянное давление родителей »;
В чому саме проявляєюся тиск батьків?
Яку роботу Ви хотіли б? У Вас є якісь критерії? Ви вже намагалися шукати її? Якщо так і Вам відмовили, то якими були аргументи відмови?
«из за парня ушла с работы, для того что бы сделать документы и уехать за в другую страну. прошел год ожидания этих документов.»;
Перш за все, варто сказати, що це було виключно Ваше рішення і не варто перекладати всю відповідальність на хлопця. По друге, не зовсім зрозуміло, чому Ви звільнилися, коли почали робити документи (адже на них потрібен час). Вам подобалася Ваша робота? Як Ви забезпечували себе впродовж цього року (Вам допомагали батьки)?
Дуже Вам співчуваю. Скажіть, будь ласка, хто був ініціатором розлучення і якою була основна причина? Як давно ви офіційно припинили стосунки?
«но.... очень тяжело найти работу. постоянное давление родителей »;
В чому саме проявляєюся тиск батьків?
Яку роботу Ви хотіли б? У Вас є якісь критерії? Ви вже намагалися шукати її? Якщо так і Вам відмовили, то якими були аргументи відмови?
«из за парня ушла с работы, для того что бы сделать документы и уехать за в другую страну. прошел год ожидания этих документов.»;
Перш за все, варто сказати, що це було виключно Ваше рішення і не варто перекладати всю відповідальність на хлопця. По друге, не зовсім зрозуміло, чому Ви звільнилися, коли почали робити документи (адже на них потрібен час). Вам подобалася Ваша робота? Як Ви забезпечували себе впродовж цього року (Вам допомагали батьки)?
Ответ отредактирован автором 27-07-2020 11:44:45
Отпускать ли парня на свадьбу?
Доброго дня, nik526.
Скажіть, будь ласка, а що може найгірше трапитися, якщо хлопець піде свідком на свадьбу? Чого Ви боїтеся? Помітно, що Ви не довіряєте хлопцю. У Вас були реальні прицеденти, щоб не довіряти хлопцю? У Вас був досвід зради (у попередніх стосунках) або Ви спостерігали такий (батьки, родичі, друзі). Які у Вас стосунки із батьками, які стосунки батьків між собою?
Скажіть, будь ласка, а що може найгірше трапитися, якщо хлопець піде свідком на свадьбу? Чого Ви боїтеся? Помітно, що Ви не довіряєте хлопцю. У Вас були реальні прицеденти, щоб не довіряти хлопцю? У Вас був досвід зради (у попередніх стосунках) або Ви спостерігали такий (батьки, родичі, друзі). Які у Вас стосунки із батьками, які стосунки батьків між собою?
Ответ отредактирован автором 27-07-2020 11:38:06
Не вера в себя. Потерянность
Доброго дня, Ніка.
Дуже Вам співчуваю, помітно, що Ви знаходитеся зараз у важкому емоційному стані, тому хочеться Вас підтримати.
«У меня было очень много стрессов за последнее время , я сдавалась, плакала, рыдала , не хотела жить , меня упрекала мать, говорила проклены, давка со стороны парня , потому что у меня травмы , которые отобразились на нем
Выяснение постоянное во всех сферах »;
Скажіть, будь ласка, як довго це триває? Ви живете разом з батьками? За що саме Вас попрікає мама і в чому саме проявляється "давка" хлопця? Про які травми йде річ?
«У меня сильно упала самооценка , сейчас у меня висит 6 сообщений с целью помочь мне в моем бизнесе финансово, но я не отвечаю уже 2 дня, потому что боюсь , что не получится , боюсь услышать нет, хотя раньше не боялась , боюсь опять взяться и бросить( это тоже моя проблема-незавершённые дела ) , у меня чувство, что ничего не получится и что я ни на что не способна , хотя раньше было по-другому»;
Ви пишете, що раніше не боялися, так що ж змінилося? Давайте уявимо найгіршу можливу ситуацію: Вам сказали "Ні". Що далі? Ви говорите, що одна із Ваших проблем - це незавершеність будь-чого і, на скільки я зрозуміла, у Вас це спостерігалося неодноразово. Якщо говорити з точки зору психології, то це говорить, що у Вас існує несвідомий життєвий сценарій, яких необхідно пропрацювати індивідуально на психотерапії (засвоєнні батьківські установки, життєві позиції, заборони і т. д.).
«Да все говорят , пойти»;
Хто саме Вам це говорить?
«Но я не могу, потому что нет денег , а они есть , но мне это внушили родители и их установки
Деньги всегда есть и были и можно заработать , но я не хочу
Не хочу ни работать ни стараться»;
Знаєте, розбирати Вашу ситуацію в режимі переписки - це як прикладати подорожник до відкритого перелому - неефективно і може бути ще більш травматичним. Можливо Ви не хочете не лише працювати, але і виходити із цього стану, адже, таким чином, нарешті "викривлено" даєте собі дозвіл на відпочинок та зменшуєте вимоги до себе (хоча, як не парадоксально, не відпочиваєте і заганяєте себе у ще більшу депресію)?
Дуже Вам співчуваю, помітно, що Ви знаходитеся зараз у важкому емоційному стані, тому хочеться Вас підтримати.
«У меня было очень много стрессов за последнее время , я сдавалась, плакала, рыдала , не хотела жить , меня упрекала мать, говорила проклены, давка со стороны парня , потому что у меня травмы , которые отобразились на нем
Выяснение постоянное во всех сферах »;
Скажіть, будь ласка, як довго це триває? Ви живете разом з батьками? За що саме Вас попрікає мама і в чому саме проявляється "давка" хлопця? Про які травми йде річ?
«У меня сильно упала самооценка , сейчас у меня висит 6 сообщений с целью помочь мне в моем бизнесе финансово, но я не отвечаю уже 2 дня, потому что боюсь , что не получится , боюсь услышать нет, хотя раньше не боялась , боюсь опять взяться и бросить( это тоже моя проблема-незавершённые дела ) , у меня чувство, что ничего не получится и что я ни на что не способна , хотя раньше было по-другому»;
Ви пишете, що раніше не боялися, так що ж змінилося? Давайте уявимо найгіршу можливу ситуацію: Вам сказали "Ні". Що далі? Ви говорите, що одна із Ваших проблем - це незавершеність будь-чого і, на скільки я зрозуміла, у Вас це спостерігалося неодноразово. Якщо говорити з точки зору психології, то це говорить, що у Вас існує несвідомий життєвий сценарій, яких необхідно пропрацювати індивідуально на психотерапії (засвоєнні батьківські установки, життєві позиції, заборони і т. д.).
«Да все говорят , пойти»;
Хто саме Вам це говорить?
«Но я не могу, потому что нет денег , а они есть , но мне это внушили родители и их установки
Деньги всегда есть и были и можно заработать , но я не хочу
Не хочу ни работать ни стараться»;
Знаєте, розбирати Вашу ситуацію в режимі переписки - це як прикладати подорожник до відкритого перелому - неефективно і може бути ще більш травматичним. Можливо Ви не хочете не лише працювати, але і виходити із цього стану, адже, таким чином, нарешті "викривлено" даєте собі дозвіл на відпочинок та зменшуєте вимоги до себе (хоча, як не парадоксально, не відпочиваєте і заганяєте себе у ще більшу депресію)?
Ответ отредактирован автором 27-07-2020 11:33:47
Как избавиться от токсичной продуктивности и научиться ценить свои достижения?
«Не скажу, что работать с детьми это мое призвание, но работа была хорошей, к тому же я всегда хотела побывать в Азии. В Пекине, как и везде, есть свои недостатки, но не смотря на весь стресс я могла бы сказать, что те два месяца были лучшими за последние пять лет моей жизни.»;
А коли Ви працювали у Харкові, Ви жили окремо від батьків? В будь-якому разі, Ви вже знаєте куди рухатися і це перший крок. Тепер подумайте, що саме Вас приваблювало у роботі в Пекіні, щоб вивести основні критерії (спеціалізація, клількість робочих годин і т. д.).
«Поездка куда-то это, конечно, здорово, но мне бы на Харьков пришлось сильно потратиться. Одни только билеты 600 грн. + надо где-то остановиться. Есть еще близкая подруга в Киеве, но у нее муж и ребенок, не хочу их напрягать.»;
Порахуйте, чи Ви зможете виділити собі таку суму грошей + запитати у подруги - це не нав'язування. Повторю ще раз: нав'язування - це коли Вам відмовили, а Ви продовжуєте наполягати.
«Но справедливости ради скажу, что мне не хватает живого общения.»;
Спілкування - це базова потреба будь-якої людини і якщо Ви її не задовольняєте, то з'являється фрустрація, що може переходити в депресію. Тому Ви маєте продумати цей момент. Наприклад, домовтеся з подругами, що раз в тиждень, в такий-то день, з такої-то по такуто-годину Ви зідзвонюєтеся по відеодзвінку - це доросла позиція. Якщо говорити про соц. мережі то, на жаль, це лише "штучна заміна", яка не дає повноти всього контакту (погляд, міміка тощо). Ви писали, що не реагує на твіти лише одна подруга, а інші реагують - концентруйтеся на них.
«Раз в месяц-два приезжает моя давняя школьная подруга, так я хоть живой себя чувствую.»;
Супер! Так у Вас є ще одна подруга, з якою Ви можете бачитися вживу!
«Я не спрашивала, если честно.»;
Якщо схожа ситуація повториться (а я сподіваюся, що ні), то обов'язково запитайте - це норма. Іноді відмова може бути пов'язана не особисто з Вами, а, наприклад, зі скороченням замовлення чи появою претендента з великим досвідом у цій сфері. Крім цього, це зайвий раз показує Вашу зацікавленість у роботі для роботодавця + Ви аналізуєте, які ресурси Вам необхідно "підтянути".
« Я ведь туда иду с опытом работы в инстаграм, планом продвижения и аналитикой, но мой анализ их не особо интересовал. В ответ я лишь получила замечание насчет того, что мне нужно сделать макияж, прическу и маникюр в салоне. »;
Ви себе недооцінюєте! Ви дуже конкурентноспроможна, водночас, піти в салон може будь-яка дівчина.
«Это все конечно нужно исправлять постепенно, но что мне делать с моей завистью сейчас?»;
Заздрість - це природня емоція, яка еволюційно призначена для того, щоб спонукати нас розвиватися, бути більш пристосованими до виживання. Найгірше - це заперечувати заздрість чи подавляти її - тоді з'являються її викривлені форми. Для того, щоб не бути токсичною людиною, так і скажіть своїм подружкам, під час розмови, про свої переживання ("З одного боку я радію, що у Вас все добре, а з іншого - я гніваюся і мені сумно, що у мене цього немає. В такі моменти я починаю гніатися на себе за такі переживання тому, що я хочу підтримати Вас у Вашій радості, а у мене чомусь не виходить"). Можливо саме через те, що Ви не хочете здаватися їм "токсичною" Ви і обмежили своє соціальне коло (і самі від цього стражджаєте). Ви маєте казати собі: НЕ "Я не маю того, що мають вони", А "Я хочу мати те, що мають вони і у майбутньому у мене це буде". Крім цього, подумайте над тим, що маєте Ви, чого не мають Ваші подруги (наприклад, вони не були в Пекіні, у них вже не буде "першого трепету від зустрічі із своїм майбутнім партнером", вони не вміють робити аналітику в інстаграмі, перед Вами ще безліч незвіданих варіантів вибору, у Вас більше вільного часу для себе і т. д.).
Крім цього, Ви маєте дозволити бути собі "не ідеальною" та нарешті пожаліти саму себе (Ви є не менш цінною, ніж Ваші подруги, які мають те, чого не маєте Ви. Ви вже цінна тому, що існуєте). Постійне перебування серед депресивних, песимістичних людей навряд чи покращить Вас психологічний стан (Ви лише заглиблюватиметеся у нього).
А коли Ви працювали у Харкові, Ви жили окремо від батьків? В будь-якому разі, Ви вже знаєте куди рухатися і це перший крок. Тепер подумайте, що саме Вас приваблювало у роботі в Пекіні, щоб вивести основні критерії (спеціалізація, клількість робочих годин і т. д.).
«Поездка куда-то это, конечно, здорово, но мне бы на Харьков пришлось сильно потратиться. Одни только билеты 600 грн. + надо где-то остановиться. Есть еще близкая подруга в Киеве, но у нее муж и ребенок, не хочу их напрягать.»;
Порахуйте, чи Ви зможете виділити собі таку суму грошей + запитати у подруги - це не нав'язування. Повторю ще раз: нав'язування - це коли Вам відмовили, а Ви продовжуєте наполягати.
«Но справедливости ради скажу, что мне не хватает живого общения.»;
Спілкування - це базова потреба будь-якої людини і якщо Ви її не задовольняєте, то з'являється фрустрація, що може переходити в депресію. Тому Ви маєте продумати цей момент. Наприклад, домовтеся з подругами, що раз в тиждень, в такий-то день, з такої-то по такуто-годину Ви зідзвонюєтеся по відеодзвінку - це доросла позиція. Якщо говорити про соц. мережі то, на жаль, це лише "штучна заміна", яка не дає повноти всього контакту (погляд, міміка тощо). Ви писали, що не реагує на твіти лише одна подруга, а інші реагують - концентруйтеся на них.
«Раз в месяц-два приезжает моя давняя школьная подруга, так я хоть живой себя чувствую.»;
Супер! Так у Вас є ще одна подруга, з якою Ви можете бачитися вживу!
«Я не спрашивала, если честно.»;
Якщо схожа ситуація повториться (а я сподіваюся, що ні), то обов'язково запитайте - це норма. Іноді відмова може бути пов'язана не особисто з Вами, а, наприклад, зі скороченням замовлення чи появою претендента з великим досвідом у цій сфері. Крім цього, це зайвий раз показує Вашу зацікавленість у роботі для роботодавця + Ви аналізуєте, які ресурси Вам необхідно "підтянути".
« Я ведь туда иду с опытом работы в инстаграм, планом продвижения и аналитикой, но мой анализ их не особо интересовал. В ответ я лишь получила замечание насчет того, что мне нужно сделать макияж, прическу и маникюр в салоне. »;
Ви себе недооцінюєте! Ви дуже конкурентноспроможна, водночас, піти в салон може будь-яка дівчина.
«Это все конечно нужно исправлять постепенно, но что мне делать с моей завистью сейчас?»;
Заздрість - це природня емоція, яка еволюційно призначена для того, щоб спонукати нас розвиватися, бути більш пристосованими до виживання. Найгірше - це заперечувати заздрість чи подавляти її - тоді з'являються її викривлені форми. Для того, щоб не бути токсичною людиною, так і скажіть своїм подружкам, під час розмови, про свої переживання ("З одного боку я радію, що у Вас все добре, а з іншого - я гніваюся і мені сумно, що у мене цього немає. В такі моменти я починаю гніатися на себе за такі переживання тому, що я хочу підтримати Вас у Вашій радості, а у мене чомусь не виходить"). Можливо саме через те, що Ви не хочете здаватися їм "токсичною" Ви і обмежили своє соціальне коло (і самі від цього стражджаєте). Ви маєте казати собі: НЕ "Я не маю того, що мають вони", А "Я хочу мати те, що мають вони і у майбутньому у мене це буде". Крім цього, подумайте над тим, що маєте Ви, чого не мають Ваші подруги (наприклад, вони не були в Пекіні, у них вже не буде "першого трепету від зустрічі із своїм майбутнім партнером", вони не вміють робити аналітику в інстаграмі, перед Вами ще безліч незвіданих варіантів вибору, у Вас більше вільного часу для себе і т. д.).
Крім цього, Ви маєте дозволити бути собі "не ідеальною" та нарешті пожаліти саму себе (Ви є не менш цінною, ніж Ваші подруги, які мають те, чого не маєте Ви. Ви вже цінна тому, що існуєте). Постійне перебування серед депресивних, песимістичних людей навряд чи покращить Вас психологічний стан (Ви лише заглиблюватиметеся у нього).
Я хочу покоя
Доброго вечора, Константин.
Дуже Вам співчуваю, помітно як Вам зараз боляче. Насправді зрада - це велика травматизація і руйнування фундаменту стосунків - взаємодовіри. Ви маєте право гніватися і сумувати. Водночас, для того, щоб відновити довіру - потрібен час і співпраця обох партнерів. У Вашій ситуації найкращим варіантом було б спільне зверненя із дружиною до сімейного психолога. Ви говорили про цей варіант дружині?
«Она говорит что любит меня и хочет быть со мной. Но и к нему у неё какие-то чувства. Проблема в том что они вместе работают. »;
Ви запитували у дружини, що їй давали ті стосунки із чоловіком?
«У нас последнее время началось отдалении друг от друга. Откровенный разговор не получался. Было все плохо. Иногда домой не хотелось. Но шёл. У меня там семья. Она же пошла по лёгком пути. Это я так воспринимаю. »;
Помітно, що у ваших стосунках вже давно почалися проблеми. Водночас, зрада - це реакція на дефіцит і незадоволення в стосунках. Скажіть, будь ласка, коли саме Ви помітили це "віддалення"? Можливо це почалося після якоїсь стресової події, великого конфлікту чи кардинальної зміни (наприклад, народження дітей і т. д.)?
Що Вам дають ці стосунки, а чого у них не вистачає? Ви бачите у них майбутнє?
«Честно только дети сразу сдержали.»;
Знаєте, щасливі батьки - це щасливі діти. Безумовно, що діти відчувають "напружену" атмосферу в сім'ї + у них закладається модель стосунків, подружнього життя, які вони будуть будувати у майбутньому. Іноді найкращий варіант - це розлучитися, ніж змушувати страдати себе, партнера та дітей.
«Но и к нему у неё какие-то чувства...Увольнятся она её хочет....Ходит страдает что ему плохо. Иногда разговаривают про эту ситуацию. »;
І як Вам чути це? Ви готові і надалі перебувати у цих стосунках, якщо Ваша дружина не захоче змінювати свою поведінку і працювати над цими стосунками?
«Я хочу уйти, но я не могу без неё. И от этого только хуже. »;
А чого саме Ви найбільше боїтеся в розлученні? Давайте уявимо таку ситуацію: ви розлучилися. Що далі?
« Пока сдерживаюсь. Но боюсь что сорвусь...Ловлю иногда себя на мысли о суициде...А тут реву как маленький мальчик. Причём доходит до истерики. Это не постоянно но иногда накрывает. Я боюсь сойти с ума и на творить чего-то.»;
Скажіть, будь ласка, Ви говорили із кимось про свій психологічний стан (друзі, родичі, колеги і т. д.)? Чи є люди, які могли б Вас зараз підтримати?
Дуже Вам співчуваю, помітно як Вам зараз боляче. Насправді зрада - це велика травматизація і руйнування фундаменту стосунків - взаємодовіри. Ви маєте право гніватися і сумувати. Водночас, для того, щоб відновити довіру - потрібен час і співпраця обох партнерів. У Вашій ситуації найкращим варіантом було б спільне зверненя із дружиною до сімейного психолога. Ви говорили про цей варіант дружині?
«Она говорит что любит меня и хочет быть со мной. Но и к нему у неё какие-то чувства. Проблема в том что они вместе работают. »;
Ви запитували у дружини, що їй давали ті стосунки із чоловіком?
«У нас последнее время началось отдалении друг от друга. Откровенный разговор не получался. Было все плохо. Иногда домой не хотелось. Но шёл. У меня там семья. Она же пошла по лёгком пути. Это я так воспринимаю. »;
Помітно, що у ваших стосунках вже давно почалися проблеми. Водночас, зрада - це реакція на дефіцит і незадоволення в стосунках. Скажіть, будь ласка, коли саме Ви помітили це "віддалення"? Можливо це почалося після якоїсь стресової події, великого конфлікту чи кардинальної зміни (наприклад, народження дітей і т. д.)?
Що Вам дають ці стосунки, а чого у них не вистачає? Ви бачите у них майбутнє?
«Честно только дети сразу сдержали.»;
Знаєте, щасливі батьки - це щасливі діти. Безумовно, що діти відчувають "напружену" атмосферу в сім'ї + у них закладається модель стосунків, подружнього життя, які вони будуть будувати у майбутньому. Іноді найкращий варіант - це розлучитися, ніж змушувати страдати себе, партнера та дітей.
«Но и к нему у неё какие-то чувства...Увольнятся она её хочет....Ходит страдает что ему плохо. Иногда разговаривают про эту ситуацию. »;
І як Вам чути це? Ви готові і надалі перебувати у цих стосунках, якщо Ваша дружина не захоче змінювати свою поведінку і працювати над цими стосунками?
«Я хочу уйти, но я не могу без неё. И от этого только хуже. »;
А чого саме Ви найбільше боїтеся в розлученні? Давайте уявимо таку ситуацію: ви розлучилися. Що далі?
« Пока сдерживаюсь. Но боюсь что сорвусь...Ловлю иногда себя на мысли о суициде...А тут реву как маленький мальчик. Причём доходит до истерики. Это не постоянно но иногда накрывает. Я боюсь сойти с ума и на творить чего-то.»;
Скажіть, будь ласка, Ви говорили із кимось про свій психологічний стан (друзі, родичі, колеги і т. д.)? Чи є люди, які могли б Вас зараз підтримати?
Публикації психолога 2
Відео психолога 3
всі категорії ...
Особистісне зростання та корисні поради
Стереотипи, забобони, міфи
Самооцінка
Повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.
