Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн
психолог 👧 психолог для підлітка
Освіта
– Чернівецький Національний університет ім. Ю. Федьковича, реабілітолог;
- GLE International - Освітня програма екзистенційного аналізу та логотерапії
- Базовий курс "Основи логотерапії В. Франкла"
- Навчально-практичний курс „Giocare in Corsia” – основи психологічного супроводу дітей в умовах госпіталізації;
- Курс "Теорія та практика арт-терапії"
- Пропедевтика та психіатрія
- Базовий курс "Основи травмотерапії"
- GLE International - Освітня програма екзистенційного аналізу та логотерапії
- Базовий курс "Основи логотерапії В. Франкла"
- Навчально-практичний курс „Giocare in Corsia” – основи психологічного супроводу дітей в умовах госпіталізації;
- Курс "Теорія та практика арт-терапії"
- Пропедевтика та психіатрія
- Базовий курс "Основи травмотерапії"
Досвід психологічної практики
- On-line консультирование (Skype)
- Психолог-волонтер в центрі кризової психологічної підтримки;
- Групові логотерапевтичні сесії;
- Індивідуальна приватна практика з 2019 року.
- Психолог-волонтер в центрі кризової психологічної підтримки;
- Групові логотерапевтичні сесії;
- Індивідуальна приватна практика з 2019 року.
Працюю з запитами
спеціалізація, зона професійних інтересів
спеціалізація, зона професійних інтересів
- Проблеми або порушення особистої екзистенції:
- екзистенційна криза (втрата сенсу, мотивації, відчуття беззмістовності)
- екзистенційна ізоляція (міжособистісна та внутрішньоособистісна ізоляція, почуття втраченості, самотності, вантаж відповідальності та вибору)
- Втраченість "я" у світі (почуття занедбаності, втрата орієнтирів, відсутність опори)
- Втрата цінностей;
- емоційні труднощі (долаючи почуття провини, сорому, агресії, нудьги; агресія, страхи і тривоги тощо.)
- проблеми самовизначення, самоцінності, самоприйняття, відсутність ресурсів;
Але оскільки будь-який список не буде вичерпним, терапія потрібна тим - хто відчуває в ній потребу
- екзистенційна криза (втрата сенсу, мотивації, відчуття беззмістовності)
- екзистенційна ізоляція (міжособистісна та внутрішньоособистісна ізоляція, почуття втраченості, самотності, вантаж відповідальності та вибору)
- Втраченість "я" у світі (почуття занедбаності, втрата орієнтирів, відсутність опори)
- Втрата цінностей;
- емоційні труднощі (долаючи почуття провини, сорому, агресії, нудьги; агресія, страхи і тривоги тощо.)
- проблеми самовизначення, самоцінності, самоприйняття, відсутність ресурсів;
Але оскільки будь-який список не буде вичерпним, терапія потрібна тим - хто відчуває в ній потребу
Використовую підходи та техніки
Арт терапія
Логотерапія
Екзистенційна психотерапія
Персональний Екзистенційний Аналіз(ПЕА), Аналіз фунтаментальних мотивацій.
Логотерапія
Екзистенційна психотерапія
Персональний Екзистенційний Аналіз(ПЕА), Аналіз фунтаментальних мотивацій.
Середня вартість консультації
600 грн
Основне
Giocare in Corsia
Ассоциация детских и семейных психологов Буковины "Территория семьи"
місяців: 12
місяців: 12
Відповіді 202
Чому хлопець не іде на компроміс?
Доброго дня. Підкажіть, а в яких саме ситуаціях так буває? Може яийсь конкретний випадок? Яких тем стосується його категорична позиція?
Знаєте, тут можна спробувати запитувати у парнера "чому має бути так?" "чому тобі важливо, що було так?", якщо Він людина яка вміє дослухатись принаймні до себе то цей діалог може сприяти компромісам. Але знову ж таки, не означає, що скрізь.
У випадку ж, якщо для людини взагалі не характерний такий діалоговий формат, рефлексія та вміння дослухатись до інших, то буде це складна і дуже не вдячна справа - змінювати чи "перевиховувати" його.
Тому важливо розглядати випадки конкретно.
Знаєте, тут можна спробувати запитувати у парнера "чому має бути так?" "чому тобі важливо, що було так?", якщо Він людина яка вміє дослухатись принаймні до себе то цей діалог може сприяти компромісам. Але знову ж таки, не означає, що скрізь.
У випадку ж, якщо для людини взагалі не характерний такий діалоговий формат, рефлексія та вміння дослухатись до інших, то буде це складна і дуже не вдячна справа - змінювати чи "перевиховувати" його.
Тому важливо розглядати випадки конкретно.
Чому я не можу бути відкритою перед хлопцем?
Доброго дня. А чому тема Вашої відкритості перед хлопцем турбує Вас? Ви відчуваєте, що не можете йому відкритись?
При цьому, хочеться відмітити що Ви можете мати різний рівень близькості з різними людьми, можливо для того щоб бути відкритою(в тому сенсі який Ви вкладаєте) з людьми Вам просто треба певний час, і для різних людей Він різний.
Крім того, попри все, стосунки з хлопцем відрізняються від стосунків з подругами. Тим паче, Ви вказуєте, що вони ще й перші. І Ви можете в них бути трохи різною, головне, щоб Вам було комфортно та була змога проявляти себе так, як Вам це відповідає.
Можливо у Вас є стопи, які не дозволяють відкритись хлопцю, але для початку дайте собі час, комфорт, говоріть з ним про це і цього може бути достатньо.
При цьому, хочеться відмітити що Ви можете мати різний рівень близькості з різними людьми, можливо для того щоб бути відкритою(в тому сенсі який Ви вкладаєте) з людьми Вам просто треба певний час, і для різних людей Він різний.
Крім того, попри все, стосунки з хлопцем відрізняються від стосунків з подругами. Тим паче, Ви вказуєте, що вони ще й перші. І Ви можете в них бути трохи різною, головне, щоб Вам було комфортно та була змога проявляти себе так, як Вам це відповідає.
Можливо у Вас є стопи, які не дозволяють відкритись хлопцю, але для початку дайте собі час, комфорт, говоріть з ним про це і цього може бути достатньо.
Морально устала
Здравствуйте.
Сочувствую Вашей ситуации и грузу которых свалился на Ваши плечи. Очень несправедливо, что Вы остались одна с этими обстоятельствами, хотя большая часть из них не входит в Вашу зону ответственности.
Есть ли кто-то, к кому Вы можете обратиться за поддержкой? Моральной и возможно физической, в качестве помощи?
Говорили ли матери, что Вам тяжело справляться и ее присутствие или другая организация быта необходима?
И по поводу множества дел, которые Вы выполняете в убыток собственному времени и здоровью - все ли их них обязательны? Можете ли вы от "сделай то или другое" отказаться? Перенести на какое-то другое время, оставив себе чуть больше времени?
Сочувствую Вашей ситуации и грузу которых свалился на Ваши плечи. Очень несправедливо, что Вы остались одна с этими обстоятельствами, хотя большая часть из них не входит в Вашу зону ответственности.
Есть ли кто-то, к кому Вы можете обратиться за поддержкой? Моральной и возможно физической, в качестве помощи?
Говорили ли матери, что Вам тяжело справляться и ее присутствие или другая организация быта необходима?
И по поводу множества дел, которые Вы выполняете в убыток собственному времени и здоровью - все ли их них обязательны? Можете ли вы от "сделай то или другое" отказаться? Перенести на какое-то другое время, оставив себе чуть больше времени?
Отношения с мужем
Здравствуйте. Подскажите, а как давно появились эти конфликты с мужем? Происходило ли это отдаление постепенно или Вы заметили только один момент с какого времени общение изменилось? И как долго Вы в отношениях вообще?
Вы кажетесь довольно внимательной и бережной по отношению к чувствам и характеру парня, что касательно его усталости или желания побыть наедине, и это очень хорошо. Но подскажите, была ли у Вас в отношениях впринципе норма обсуждать тягости и проблемы друг-друга? Может ли партнер делиться с Вами проблемы и чувствами и делал ли так раньше?
Возможно его дистанцирование и вызвано какими-то личными трудностями, о которых он не хочет или не умеет говорить. Но, что так же важно, судя по Вашим словам партнер остается глух к Вашим чувствам. Причин этого может быть много, но возможно обсудить это получиться если сменить обстановку и условия. Предложите провести вместе время необычным образом, внести разнообразие. Поинтересуйтесь его мыслями и желаниями на этот счет.
Так же, если это возможно, было бы продуктивно пройти совместную терапию парную.
Вы кажетесь довольно внимательной и бережной по отношению к чувствам и характеру парня, что касательно его усталости или желания побыть наедине, и это очень хорошо. Но подскажите, была ли у Вас в отношениях впринципе норма обсуждать тягости и проблемы друг-друга? Может ли партнер делиться с Вами проблемы и чувствами и делал ли так раньше?
Возможно его дистанцирование и вызвано какими-то личными трудностями, о которых он не хочет или не умеет говорить. Но, что так же важно, судя по Вашим словам партнер остается глух к Вашим чувствам. Причин этого может быть много, но возможно обсудить это получиться если сменить обстановку и условия. Предложите провести вместе время необычным образом, внести разнообразие. Поинтересуйтесь его мыслями и желаниями на этот счет.
Так же, если это возможно, было бы продуктивно пройти совместную терапию парную.
Син постійно ліниться
Доброго дня.
«постійно ліниться.»; - власне по ситуації, можлив Ви сприймаєте це як лінь, але для ного - це нормальний порядок речей, адже з описаного - якщо йому не потрібно щось, він це робити не буде, бо Ви все одно це зробите.
Ви праві, що в 12 років дитина вже може обслуговувати себе, виконкувати багато домашній обов*язків, забепечити свої базові потреби в дома. Але що важливо, він МОЖЕ але не мусить робити це постійно.
З приводу харчуання - навряд він буде голодувати, а невпорядкованй прийом іжі може бути пов*язаний як з відсутність сформованої харчової поведінки, так і просто з небажанням, чи збитим режимом.
А щодо речей чи порядку - не знаю, чи є сформоване у сина розуміння того, навіщо щось робити по дому, навіщо тримати речі в чистоті, і навіщо там прати ту білу річ вручну і прати взагалі. Якщо немає цінності і внутрішньої потреби до виконання цих речей, вони для нього можуть бути просто безкорисними і відповідно навіщо тоді їх робити.
На цю тему можна говорити з ним і запитувати, чому він хоче і робить так, чи йому це нормально і т.д.
Крім того, якщо до нього часто є вимога щось виконати, але при цьому за її невиконання немає жодних санкцій і більше того, вона виконається кимось іншим - дуже логічно задуматись а навіщо взагалі старатись?
Тому в певній мірі, по трохи(не одразу у всьому) але можете спробувати відмовляти йому у "обслуговуванні". Дозвольте йому стикнутись із наслідками того, що буває, коли він не слідкує за чистотою своїх речей і т.д.
Але тут важлива міра, і не забувати, що більша частина обов*язків і відповідальноті все таки не Вас(в плані забезпечння дому , їжі, взагалі і т.д.)
А вже по реакції сина, можна буде далі вести розмову.
«постійно ліниться.»; - власне по ситуації, можлив Ви сприймаєте це як лінь, але для ного - це нормальний порядок речей, адже з описаного - якщо йому не потрібно щось, він це робити не буде, бо Ви все одно це зробите.
Ви праві, що в 12 років дитина вже може обслуговувати себе, виконкувати багато домашній обов*язків, забепечити свої базові потреби в дома. Але що важливо, він МОЖЕ але не мусить робити це постійно.
З приводу харчуання - навряд він буде голодувати, а невпорядкованй прийом іжі може бути пов*язаний як з відсутність сформованої харчової поведінки, так і просто з небажанням, чи збитим режимом.
А щодо речей чи порядку - не знаю, чи є сформоване у сина розуміння того, навіщо щось робити по дому, навіщо тримати речі в чистоті, і навіщо там прати ту білу річ вручну і прати взагалі. Якщо немає цінності і внутрішньої потреби до виконання цих речей, вони для нього можуть бути просто безкорисними і відповідно навіщо тоді їх робити.
На цю тему можна говорити з ним і запитувати, чому він хоче і робить так, чи йому це нормально і т.д.
Крім того, якщо до нього часто є вимога щось виконати, але при цьому за її невиконання немає жодних санкцій і більше того, вона виконається кимось іншим - дуже логічно задуматись а навіщо взагалі старатись?
Тому в певній мірі, по трохи(не одразу у всьому) але можете спробувати відмовляти йому у "обслуговуванні". Дозвольте йому стикнутись із наслідками того, що буває, коли він не слідкує за чистотою своїх речей і т.д.
Але тут важлива міра, і не забувати, що більша частина обов*язків і відповідальноті все таки не Вас(в плані забезпечння дому , їжі, взагалі і т.д.)
А вже по реакції сина, можна буде далі вести розмову.
Стосунки, як вчинити?
Доброго дня. Читаючи описане Вами, виникає дуже багато питань, не тільки по відношенню Вашому до хлопця але і до стосунків загалом. Чи були схожі сумніви і коливання у Вас в попередніх стосунках? Ви коли думаєте про розрив стосунків, які мотиви виходять на перший план? І крім того, у Ваших словах відчувається певне навіювання від соціальних стереотипів і наче сором, пов*язаний з партнером. І коли Ви пишите, що комплексуєте через зріст - комплексуєте ВИ чи Вам соромно за ріст хлопця? Чому це має для Вас значення?
Також, рекомендувала б пропрацювати тему стосунків із спеціалістом, оскільки із описаного виглядає певна прикріпленість до несвідомого сценарію, який у стосунках повторюється і який Ви в цих коливаннях проживаєте.ЦЕ тільки припущення, сформоване по досвіду роботи, і воно омже бути помилкове, оскільки інформації не так багато, але буде в будь-якому випадку корисно звернути увагу на динаміку різних Ваших стосунків.
Також, рекомендувала б пропрацювати тему стосунків із спеціалістом, оскільки із описаного виглядає певна прикріпленість до несвідомого сценарію, який у стосунках повторюється і який Ви в цих коливаннях проживаєте.ЦЕ тільки припущення, сформоване по досвіду роботи, і воно омже бути помилкове, оскільки інформації не так багато, але буде в будь-якому випадку корисно звернути увагу на динаміку різних Ваших стосунків.
мені потрібно з кимось поговорити
Доброго дня. Стани про які Ви пишете, дуже непрості, і напевне справлятись з ними також дуже складно.
Ви б хотіли поговорити тут? Чи можете тоді більше росказати про те що відбувається?
Як давно Ви з цими переживаннями?
Ви б хотіли поговорити тут? Чи можете тоді більше росказати про те що відбувається?
Як давно Ви з цими переживаннями?
Как перестать заниматься селфхармом?
Здравствуйте. Соглашусь с коллегами, что чтобы справиться с самоповреждениями необходима работа с психотерапевтом хотя-бы. Но для этого Вам необходимо сообщить родителям, учитывая возраст. Эт возможно для Вас сейчас?
Если сделать это сейчас особенно трудно, можете поделиться этим с кем-то близким из других взрослым, кому можете довериться.
Если сделать это сейчас особенно трудно, можете поделиться этим с кем-то близким из других взрослым, кому можете довериться.
Відносини з батьками на відстані
Доброго дня. Чую про Ваш сум за рідними, але чи говорили Ви про це їм безпосередньо? Чи ділились своїм сумом і переживаннями з мамою?
Це досить нормативна річ, коли діти і батьки живуть окремо, і можуть бачитись дуже-дуже рідко, окреме і незалежне життя необхідне кожному з ним, і чатсо це те, чого батьки і чекаю від своїх дітей. Можливо, дистанція яка некомфортна для Вас Вашою мамою бачиться як щось саме-собою зрозуміле, і якщо розгорнути це питання - можна буде інакше на це поглянути і дізнатись більше. Можливо і більше дізнатись як ця розлука сприймається ними, і про причини, чому вона власне так є.
Але тут також варто бути готовою і до відповідей, адже вони можуть бути і важкими. Батькам може бути просто зручно так, і з цим нічого не поробиш.
Також гарною ула ідея проявлення власної активності, тобто щоб Ви поїхали до них, з власної потреби. Як Ви і казали, якщо є сильне бажання то можна здійснити це так чи інакше.
Крім того, важливо для Вас в першу чергу, звернути увагу на власне життя і те, що Ви не уявляєте його без чоловік, на Ваші слова про "морально жива". Близькість це добре, але нездадтність бути окремо "живою" - поганий ознак. Цей момент краще пропрацювати з терапевтом, адже він суттєво впливає на якість життя. Тим паче, що Ви чекаєте дитину, такі переживання та пригнічення, будуть ставати ще складнішими.
Це досить нормативна річ, коли діти і батьки живуть окремо, і можуть бачитись дуже-дуже рідко, окреме і незалежне життя необхідне кожному з ним, і чатсо це те, чого батьки і чекаю від своїх дітей. Можливо, дистанція яка некомфортна для Вас Вашою мамою бачиться як щось саме-собою зрозуміле, і якщо розгорнути це питання - можна буде інакше на це поглянути і дізнатись більше. Можливо і більше дізнатись як ця розлука сприймається ними, і про причини, чому вона власне так є.
Але тут також варто бути готовою і до відповідей, адже вони можуть бути і важкими. Батькам може бути просто зручно так, і з цим нічого не поробиш.
Також гарною ула ідея проявлення власної активності, тобто щоб Ви поїхали до них, з власної потреби. Як Ви і казали, якщо є сильне бажання то можна здійснити це так чи інакше.
Крім того, важливо для Вас в першу чергу, звернути увагу на власне життя і те, що Ви не уявляєте його без чоловік, на Ваші слова про "морально жива". Близькість це добре, але нездадтність бути окремо "живою" - поганий ознак. Цей момент краще пропрацювати з терапевтом, адже він суттєво впливає на якість життя. Тим паче, що Ви чекаєте дитину, такі переживання та пригнічення, будуть ставати ще складнішими.
Кажется что вру
Здравствуйте. Согласна с коллегой касательно синдрома самозванца. И это правда лучше анализировать с терапевтом. Но, Вы можете так же попробовать самостоятельно рассмотреть эти чувства.
Например, когда кто-то хвалит Вас за что-то, можете спросить человека - а чем по его мнению Вы похвалу заслужили? Как он видит Ваше достижение?
Второй момент, подумать а как Вы видите свои достижения? Когда Вам кажется, что Вы врете другим, врете о чем? О том что что-то хорошо сделали? Или о своем мотиве? Или не считаете что это было действительно хорошо?
И так же, а что Вам нужно было бы, что бы Вы сами сказали что повала Вас - это правда? Чтобы "ложь" превратилась в правду для Вас. Можно рассматривать на примере конкретной реальной ситуации, и смотреть, реалистичны ли вообще Ваши представления.
Например, когда кто-то хвалит Вас за что-то, можете спросить человека - а чем по его мнению Вы похвалу заслужили? Как он видит Ваше достижение?
Второй момент, подумать а как Вы видите свои достижения? Когда Вам кажется, что Вы врете другим, врете о чем? О том что что-то хорошо сделали? Или о своем мотиве? Или не считаете что это было действительно хорошо?
И так же, а что Вам нужно было бы, что бы Вы сами сказали что повала Вас - это правда? Чтобы "ложь" превратилась в правду для Вас. Можно рассматривать на примере конкретной реальной ситуации, и смотреть, реалистичны ли вообще Ваши представления.
Відчуття провини перемішане з відстоюванням кордонів.
Доброго дня.
З приводу 1 Вашого питання - а погоджуючись на запрпоновану ними допомогу, Ви підписували поневільний контракт? Почуття вдячності до когось, не означає, що Ви повинні применшувати всі інші почуття та реакції. Можна бути і вдячним за допомогу, але не мати бажання спілкуватись. Це дуже добре, що Ви так уважно ставитесь до своїх почуттів та відслідковуєте що саме викликає ті чи інші реакції у Вас. Тут можна довго думати і шукати способи, щоб зменшити конфлікти із цією жінкою і навчитись з нею комунікувати, але чи варте воно того? Іноді найкращий спосіб це той який Ви і обрали.
А ще у Вашому питанні звучить про "право" - а хто мав би його дати? Як можна було б його отримати взагалі?
Так чи інакше, хочеться пдкреслити, що якщо Ви відчуваєте щось - то це виправдано і апріорі має право на існування.
А от з почуттям образи вже складніша ситуація. Можна злитись на будь-кого і це абсолютно нормально, але ящо це прям розїдає Вас(а так воно часто і буває), тоді краще корінь застиглості цього почуття пропрацювати із спеціалістом.
Але можете ще про себе подумати чи у цій злості і образі є якесь очікування направлене на цю жінку? Буває важко відпустити образи, коли навіть попри злість і віддторгнення до людини, ми чекаємо від неї чогось - виправлення, вибачення, покарання її поганих вчинків, і це не дає нам попрощатись і з людиною і з негативом до неї.
З приводу 1 Вашого питання - а погоджуючись на запрпоновану ними допомогу, Ви підписували поневільний контракт? Почуття вдячності до когось, не означає, що Ви повинні применшувати всі інші почуття та реакції. Можна бути і вдячним за допомогу, але не мати бажання спілкуватись. Це дуже добре, що Ви так уважно ставитесь до своїх почуттів та відслідковуєте що саме викликає ті чи інші реакції у Вас. Тут можна довго думати і шукати способи, щоб зменшити конфлікти із цією жінкою і навчитись з нею комунікувати, але чи варте воно того? Іноді найкращий спосіб це той який Ви і обрали.
А ще у Вашому питанні звучить про "право" - а хто мав би його дати? Як можна було б його отримати взагалі?
Так чи інакше, хочеться пдкреслити, що якщо Ви відчуваєте щось - то це виправдано і апріорі має право на існування.
А от з почуттям образи вже складніша ситуація. Можна злитись на будь-кого і це абсолютно нормально, але ящо це прям розїдає Вас(а так воно часто і буває), тоді краще корінь застиглості цього почуття пропрацювати із спеціалістом.
Але можете ще про себе подумати чи у цій злості і образі є якесь очікування направлене на цю жінку? Буває важко відпустити образи, коли навіть попри злість і віддторгнення до людини, ми чекаємо від неї чогось - виправлення, вибачення, покарання її поганих вчинків, і це не дає нам попрощатись і з людиною і з негативом до неї.
Невезение в отношениях
Здравствуйте.
Читая Ваши слова, хочется уточнить - а зачем Вам отношения как таковы ? Что это для Вас? Какими Вы их видите?
Грусть и слезы которые возникают у Вас при теме отношений - они о чем? Это слезы печали? Сожаления? Одиночества? Или возможно все еще слезы по потерянным отношениям Вашим?
И важно еще отметить что иногда новые отношения не складываются не потому что с Вами что-то не так(да и это "не так" только негативная установка к себе), и даже не из-за того что партнеры какие-то плохие - причина может быть просто в том, что Вы возможно к ним не готовы. И можете неумышленно транслировать это тем с кем находитесь в контакте.
Читая Ваши слова, хочется уточнить - а зачем Вам отношения как таковы ? Что это для Вас? Какими Вы их видите?
Грусть и слезы которые возникают у Вас при теме отношений - они о чем? Это слезы печали? Сожаления? Одиночества? Или возможно все еще слезы по потерянным отношениям Вашим?
И важно еще отметить что иногда новые отношения не складываются не потому что с Вами что-то не так(да и это "не так" только негативная установка к себе), и даже не из-за того что партнеры какие-то плохие - причина может быть просто в том, что Вы возможно к ним не готовы. И можете неумышленно транслировать это тем с кем находитесь в контакте.
Что делать с чувством вины
Здравствуйте. Сразу хочется уточнить, по хронологии немного не понятно, это чувство вины у Вас с 17 лет? Уже два года после описанной ситуации?
Я сочувствую этим тяжелым ощущениям, с которыми Вы живете, но хочется сразу и категорически сказать, хоть это и не соответствует Вашим чувствам, но Вашей вины в той ситуации нет никакой! "Дала повод" - это негативный социальный стереотип, который не имеет отношения к реальности. Ваше хорошее отношение и общение с кем-то не дает никому права к любому контакту, который Вами не желателен. Вашей вины в поведении одногруппника нет никакого, Вы не могли это предсказать. И судя по Вашим словам, на него не ответили, не согласились на то что тот одногруппник транслировал.
«не знаю измена ли это, мне кажется как будто да»; - люди считают изменой разные вещи, но самое важное - это Ваш мотив и желание. Вы не были ни инициатором, не мели ни чувств, ни желания к этому поцелую.
Рассказывать парню или нет, Вы должны решить сами, но держать такие неприятные секреты должно быть сложно и выматывающе. Возможно, если поделиться с близки человеком часть напряжения пропадет.
Так же, остается непонятно, а чем эта встреча закончилась з одногруппником? Продолжаете ли Вы общаться? Какой была Ваша реакция ему?
И есть так же ощущение, возможно и ошибочное, но что такое сильное чувство вины, РПП, и депрессивные эпизоды - имеют более глубокие корни, которые лучше рассмотреть с психологом.
Я сочувствую этим тяжелым ощущениям, с которыми Вы живете, но хочется сразу и категорически сказать, хоть это и не соответствует Вашим чувствам, но Вашей вины в той ситуации нет никакой! "Дала повод" - это негативный социальный стереотип, который не имеет отношения к реальности. Ваше хорошее отношение и общение с кем-то не дает никому права к любому контакту, который Вами не желателен. Вашей вины в поведении одногруппника нет никакого, Вы не могли это предсказать. И судя по Вашим словам, на него не ответили, не согласились на то что тот одногруппник транслировал.
«не знаю измена ли это, мне кажется как будто да»; - люди считают изменой разные вещи, но самое важное - это Ваш мотив и желание. Вы не были ни инициатором, не мели ни чувств, ни желания к этому поцелую.
Рассказывать парню или нет, Вы должны решить сами, но держать такие неприятные секреты должно быть сложно и выматывающе. Возможно, если поделиться с близки человеком часть напряжения пропадет.
Так же, остается непонятно, а чем эта встреча закончилась з одногруппником? Продолжаете ли Вы общаться? Какой была Ваша реакция ему?
И есть так же ощущение, возможно и ошибочное, но что такое сильное чувство вины, РПП, и депрессивные эпизоды - имеют более глубокие корни, которые лучше рассмотреть с психологом.
Я зриваюся на дітях
Доброго дня. Дуже важливо і добре, що Ви відмічаєте для себе цю поведінку і виносите її тут, як те що відбувається якось не так.
Хочеться звернути увагу на те, що така поведінка може бути наслідком Вашого виснаження і перевтоми, як фізичного так і морального. Як Ви можете описати свій стан попри відношення до дітей? Чи почуваєте себе добре чи відчуваєте стабільність у емоціях? Як Ваш сон? Фізичний стан?
Інший момент, важливо розуміти, а які дії дітей викликають таку реакцію? Який вік у Ваших діток? Що вони такого роблять, що Вас так виводить?
І, що б за неполухи не було зі сторони дітей, відповідальність за Вашу поведінку тільки на Вас, і важливо розібратись, краще із спеціалістом, з тим, як Ви можете регулювати свій стан, свої реакції та поведінку. З причинами того, що такі спалахи у Вас викликає. Бо зазвичай, це не прямо пов*язано із поведінкою дітей.
Хочеться звернути увагу на те, що така поведінка може бути наслідком Вашого виснаження і перевтоми, як фізичного так і морального. Як Ви можете описати свій стан попри відношення до дітей? Чи почуваєте себе добре чи відчуваєте стабільність у емоціях? Як Ваш сон? Фізичний стан?
Інший момент, важливо розуміти, а які дії дітей викликають таку реакцію? Який вік у Ваших діток? Що вони такого роблять, що Вас так виводить?
І, що б за неполухи не було зі сторони дітей, відповідальність за Вашу поведінку тільки на Вас, і важливо розібратись, краще із спеціалістом, з тим, як Ви можете регулювати свій стан, свої реакції та поведінку. З причинами того, що такі спалахи у Вас викликає. Бо зазвичай, це не прямо пов*язано із поведінкою дітей.
вечное ощущение безысходности
Здравствуйте. Сочувствую Вашему состоянию, это должно быть очень сложно справляться с этим в одичноку
А как давно Вы с таким состоянием? Как оно начиналось? Возможно, что-то произошло после чего Вы можете отследить ухудшение состояния?
И на самом деле рекомендуется обратиться к психологу или психиатру, так как такое затяжное состояние может оказаться депрессией и дальше будет только сложнее. Есть ли у Вас возможность и силы обратиться к специалисту?
А как давно Вы с таким состоянием? Как оно начиналось? Возможно, что-то произошло после чего Вы можете отследить ухудшение состояния?
И на самом деле рекомендуется обратиться к психологу или психиатру, так как такое затяжное состояние может оказаться депрессией и дальше будет только сложнее. Есть ли у Вас возможность и силы обратиться к специалисту?
Публикації психолога 1
Інтерв'ю 8
Повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.