Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Здравствуйте.

Соглашаюсь с комментарием коллеги выше, но так же хочется добавить несколько моментов.

Вопросы которыми Вы задаетесь очень важные и нормативные в том периоде, в котором Вы находитесь. Это время часто приурочено к выбору пути и своим собственным жизненным ориентирам.

«Как добиться успеха в жизни ? как прийти к деньгам с чего ?»; - вот только выглядит так, будто успех и деньги стоят у Вас самоцелью. Сам по себе "успех" невозможен, и только ради успеха. Ставя перед собой вопрос таким образом, Вы не только не определяете в чем хотите успеха или развития, но и можно вообще выпустить из внимания то, что успех должен сопровождаться увлеченностью, делом которое само по себе приносит Вам интерес и удовольствие. Дело и процесс, когда они являются целью, дают больше пространства и возможности реализации.

Поэтому, очень важно не торопить себя а дать себе возможность понять чего бы хотелось. Что Вам нравится, что интересует, в чем Вы могли бы проявляться и проявлять свои сильные стороны.

А что бы узнать что именно Вам нравится, если с этим трудности, - пробовать. Вспоминать, получать разный опыт, разбираться в себе и своих желаниях.

Доброго дня.

Читаючи Ваше питання, по ходу виникало враження, що Ви говорите не про себе і свого партнера, як рівнозначного дорослого, з яким Ви розділяєте побут та життя, а про в певній мірі дорослого та підлітка. Це не про Вашого чоловіка загалом, а тільки в ситуації фінансового питання, та питання розподілу обов*язків.

Тому декілька питань для прояснення: а чи з самого початку стосунків та шлюбу було так? Чи обговорювали Ви колись з чоловіком ведення побуту та розподілення відповідальності? Чи вибудовували кордони того, де Ви маєте щось вкладати та робити і де він?

Також, більше до сучасного - чи говорили Ви чоловіку про свої переживання? Чи взагалі, відчуваєте, що можете з ним обговорювати це? Розділити свої тяготи? Адже партнерство, воно і для цього теж.

Якщо говорили, то яка була реакція? Якщо ні - то чому складно це зробити?

Те, що йому такий хід справ може бути зручним і благодатним, сумнівів не викликає, бо умови які Ви влаштували, з Ваших ж слів, дійсно дуже комфортні. Але тут важливо не тільки те, як він на них реагує але і те - а чому Ви саме так їх вибудували?

"звикла все тягнути на собі" - дуже прикра така звичка, адже самотужки справлятись з усім це поважно, але складно, не завжди справедливо і точно не завжди необхідно.
Чим зумовлена така Ваша звичка?

Здравствуйте.

«Подскажите как правильно выйти из сложившейся ситуации»; - ответ зависит от того, а какой "правильный" выход Вы видите? Какого выхода хотите?

Важно отметить, что походу Вашего текста сложилось впечатление, что помимо перерыва и разрыва отношений с бывшем мужем, сами отношения так и не закончились. Вот эти закрытые вопросы/ответы, общие дела и т.д. - для чего они Вам? Что Вы получаете от общения с б.мужем? И я понимаю, что есть обязательства, есть общий ребенок, и общение так или иначе необходимо - но границы этого общения выглядят очень размытыми.

МЧ начал отдаляться - а почему? Как это происходило и что важнее, как Вы с этим обходились? Как реагировали? Пытались ли объяснить что происходит и выяснить его реакции? Эти вопросы важны, поскольку только в тексте кажется что это произошло внезапно и сразу привело к разрыву отношений.

«как вернуть любимого человека и возникают мысли, может не надо этого делать,»; - почему не надо? Почему хочется вернуть и почему не хочется?

Очень красноречиво так же, что название Вашего сообщение включает треугольник, но на самом ли деле это так? И столь ли велико вмешательство Вашего б.мужа или же Вы скорее находитесь на развилке, сталкиваясь с выбором?

Для того, что бы разобраться в себе, необходимо более конкретно смотреть на то что происходит и по крайней мере - быть абсолютно честной с собой. В своих желаниях, мотивах, ощущениях.

Доброго дня.

Причини можуть бути різні і навіть не одна. Залежно від того, що саме за "неловкость" Ви відчуваєте? Чи є у Вас відчуття, що в таких ситуаціях людина має вибачитись? Чи потребували Ви колись вибачень?
Яка Ви тоді, коли перед Вами вибачаються?

Часто, буває такий феномен, коли після образи чи нехтування, ми можете внутрішньо дуже злитись на людину, критикувати і ображати у відповідь, це стає способом справлятись із образою, а коли людина вибачається - то це вже може бути не потрібно, але злість вже "виражена внутрішньо", і тоді виникає відчуття невідповідності.
Чи помічали схоже за собою?

Доброго дня.

Звісно, важливо вказати, що слова Вашої матері можуть бути не тільки свідомою думкою але і емоційно-необхідною розрядкою, щоб справлятись із її гірким досвідом та обставинами, принаймні робочими. І вона може мати всі підстави так думати і відчувати. Проте, це точно не робить її слова вагомими загалом і менш неприємними для Вас.
Такі речі точно не приємно слухати і бути умовним "учасником" тих чоловіків, про яких вона говорить. І вірно також може бути те, що у Вас окремо як "чоловіка" вона ще не бачить, але у неї точно є інші чоловічі фігури, яких вона навряд буде свідомо причисляти до тих поганих чоловіків. Але через емоційний стан - вона може не мати сил розділяти їх.
Це може бути як фрази людей про "всі завжди" або " я більше ніколи" і т.д., тобто узагальнення які ми використовуємо не віддаючи собі звіту наскільки вони відірвані від справжнього стану речей.

І це все я кажу точно не для виправдання слів Вашої матері, але як форма горизонту з якого Ви вже можете на це дивитись. І не тільки дивитись, але і повертати їй. Тобто, вказуючи що її слова Вам неприємні і бодай, щоб весь цей негатив не зливався на Вас у такій формі.

Ще один момент який хочеться зауважити, що навіть попри її заперечення Ви якось апріорі причисляєте себе до от цих "всіх" поганих чоловіків, і паралельно чекаєте від неї цього спростування. І це теж нормативна реакція, але так як на її слова та стан Ви не можете вплинути, важливо щоб в такі моменти Ви проясняли свій стан та свою позицію.
Бо щоб вона не говорила, якщо це не пряма претензія чи питання до Вас - воно Вас не стосується. І це розділення в першу чергу маєте провести Ви. І якщо у Вас немає сумнівів стосовно себе, стосовно того, яким чоловіком Ви є і яким хочете бути - жодні подібні вислови не будуть так зачіпати і не будуть про Вас, а лише про досвід тих, хто це говорить.

І хоча це може бути не просто, бажаю Вам сил і ресурсу, відділятись від її слів, і мати наснагу повертати їй той негатвиний вплив, що вона здійснює. Як мінімум, у Вас вже достатньо рефлексії та саморозуміння, судячи з Вашого звернення)

Здравствуйте.

Ваши отношения с мамой действительно кажутся сложными, с множеством критики и напряжения, быть откровенным в таких отношениях бывает очень трудно.

«какой-то "блок", что я её разочарую, сделаю только хуже и подобное.»; - Но все же, Вы переживаете о ее реакции на Ваш переезд. А как Вы себе представляете это будет происходить? Что она почувствует, что скажет?
С какой ее реакцией будет труднее всего? Попробуйте именно что почувствовать и смоделировать будто, эту сцену.

Так же, а что для Вас является основной причиной переезда? Военная ситуация или отношения с матерью?

«Основне питання: як правильно налаштувати себе аби згадати ту впевненість яка була раніше, вивести це на новий рівень, самій собі доказати та підняти самооцінку¿ Аби точно не боятися відстоювати свої кордони.»; - тут складно сказати однозначно, бо способи різні і кожному підходить щось своє.

Але принаймні, ви можете: - продумати, на що можете опертись в собі. ,Що є Вашим постійно, якісь риси, здобутки, вміння. Щось, що буде з Вами незалежно від того, що станеться. - продивитись, можливо навіть письмово, сві життєвий досвід, стресові ситуації, важкі ситуації чи важкі рішення - що тоді допомагало Вам впоратись? На що опирались? Що вдалось добре, що не до кінця? Ви можете стикнутись і з негативним досвідом переживання проблем, але важливо виокремлювати те, що може бути корисне. - працювати над самооцінкою і самоцінністю, в ідеалі з психологом, для загального укріплення, але також можете свідомо більше звертати уваги на те що робите днем, більше себе хвалити, відмічати скільки взагалі всього робите, розвивати якусь невелику навичну яка Вам подобається.
Взагалі є багато нюансів ще, але напрямок такий. Ви можете також звіритись, з якими викликами справляєтесь зараз в тих умовах, що є, як справляєтесь. Якщо справлялись раніше, справляєтесь зараз, то і надалі зможете.

«я більше сама себе недооцінюю, я стала більш вразлива і що мені важко буває прийняти правильне»; - нажаль таке трапляється, коли доподиться стикатись із великою кількістю негативних, знецінючих та складних ситуацій і слів. Але це й спосіб повернути процес. Говоріть і відмічайте про себе речі гарними словами, хваліть себе, підбадьорюйте, робіть компліменти, робіть для себе щось приємне, по можливості. Це не обов*язково якісь дорогі речі чи те, до чого нема доступу. .Це може бути дрібниці, які подобаються але давно собі не дозволяли.
І звісно час. Адже, щоб загнати Вашу самооцінку і ставлення до себе і рішень в такий стан - треба було час, і тому щоб вийти з цього - також. Будьте турботливі до себе в цьому. І все вийде)

Ну, если говорить в общем - то конечно возможно. И с поддержкой эмоционально легче, даже если хватает сил и упорства справиться самостоятельно. Но если без поддержки вообще не получается или опускаются руки - важно понять, какую отсутствующую часть в человеке заполняет поддержка другого. Веру в себя, силы, уверенность, отдых моральных, подбадривание себя и т.д. Но это все можно получить взрастить в себе самостоятельно.

Ну, и к тому же, если есть люди что не поддерживают Вас, не понимаю ценности этого дела для Вас - это их право, и так бывает. Но это не значит, что такими же будут реакции других людей. Если не хватает какого-то вида поддержки - можно поискать его в другом месте, от других людей. От коллег, незнакомцев, тех кто занимается похожим, от психолога в конце концов. Вариантов много)
Но, повторюсь, если внутренней поддержки самой себя не достаточно - ни одна внешняя ее не перекроет и не восполнит

Здравствуйте.

« к сожалению моя мотивация зависит от поддержки »; - Поддержка дорогих людей действительно важный элемент для развития и стремлений, и очень жаль, что Ваши родные не разделяют Ваши ценности и не могут или не хотят оказать поддержку Вам. Но так же важно тут, уметь самому оказывать себе поддержку. Опираться на собственные желания, ведь если Вы не можете удерживать и отстаивать их - они куда более уязвимы к критике других. Умеете ли Вы поддерживать свои желания и начинания?
И что именно Вам дает поддержка других? Почему она важна, именно Вам?

Так же исходя из этого, что Вы хотели бы получить здесь? В чем именно нужна помощь?

Ситуація дійсно складна, і будь-який вибір може мати негативні наслідки і датися складно.

В такому випадку, Вам важливо зрозуміти з яким складно буде простіше і краще.
1. Складно - залишатись в таких стосунках, стикатись із приниженням, перекладанням відповідальності і звинуваченнями, намагатись загладити провину і виконувати умови чоловіка, що в такому разі збереже шлюб. Ви з дитиною вийдете на роботу і намагатиметесь доказати йому, що варті чогось. Але буде з його боку якась безпека, збережуться стосунки, Ви збережете сім*ю.
2. Складно - Ви залишаєте ці стосунки. Доведеться з дитиною йти на роботу, забезпечувати себе, можливо покладатись якийсь час на близьких людей. Буде сумно і важко після розлучення, втратяться стосунки, але Ви також не стикатиметесь із моральним шантажем, приниженням, фінаносовим і емоційним насиллям. Зможете облаштувати все за власним бажанням і діяти для свого благополуччя. Не доводитиметься вгадувати чого хоче чоловік, і доводити, що Ви чогось варті, бо просто так він цього не бачить чи бачити не хоче.

Важливі рішення часто бувають складними, але яке це складно і які у нього наслідки - вирішувати Вам. Тільки це зона Вашої відповідальності. В кожному з цих випадків доведеться прикладати зусилля, і можливо Вам буде корисною підтримка терапевта, близьких, рідних.

І, також, хочу сказати, що Ви у своїх словах і історії вже проявляєте багато внутрішньої сили, знань і рішучості, і Вам до снаги впоратись із тим, що Ви вирішите. А якщо подумати над тим, на що Ви можете опертись, покластись, який досвід Ви уже пережили - то тривога знизиться, і рішення та бажання стануть чіткіше.

Тривога дуже часто згущує фарби, все виглядає безвихідніше, гірше, складніше - і так воно ще й відчувається, бо сумніви і тривоги забирають дуже багато сил.

Стільки жахливих слів і відношення Вам доводилось переживати. І знаєте, тоді і не дивно, чому пробачати і відпускати їх не виходить, не хочеться. Бо, Ваші емоції, ображена гідність, не проживає це все, вони накопичуються і не забуваються, як це може здаватись. І звісно ж, це відбивається на Вашому сталвенні до себе. І тут, вже необхідно працювати над цим для власного благополуччя, в ідеалі з психологом.

Тоді, можливо це буде жорстке питання, але Ви принаймні для себе маєте його прояснити - а що тримає Вас в цих стосунках? Що Ви від них отримуєте? Від свого чоловіка?
Як наважились на третю дитину? І що дозволяє Вам так довго справлятись і терпіти таке сталвення?

Ви проявляєте себе дуже гідно, наагаючись зрозуміти та врегулювати конфлікт на рівних, дійсно, як доросла людина. « «ти доросла людина, от бери і думай сама як вирішити все».»; - а от подібні слова, якраз таки на іншому полюсі. Чи він вже вирішив не вирішувати Ваш конфлікт, чи не знає і не хоче розбиратись як це зробити і тому перекладає всю відповідальність за стосунок на Вас, що не дуже таки по "дорослому".
І доволі не справедливо з точки зору налагодження стосунків, тому що одна людина не може це зробити. Тут потрібні двоє.

Ви вчинили так як вчинили, з власних потреб та рішень, і чомусь вирішили залишити це в секреті від чоловіка. Він має право ображатись та сердитись на такий секрет, ще й тривалий у часі, але це не відміняє того, що Ви також мали право і на секрет, і на подібне рішення. Ви не могли покластись на нього, і спробували покластись на себе.
З цієї історії ніби залишається в тіні те, чому Ви не хотіли розповідати, що може бути підказкою щодо Ваших вже нинішніх рішень.

«коли я словесно кажу щось то він просто не сприймає це в серйозному тоні. »; - а що йому необхідно для того, щоб сприйняти це в серйоз? Які дії, чи докази, чи слова? Чи уявляє взагалі чоловік - як це можливо?
Бо якщо він не бачить того, як може відновити свою довіру, то Ви, щоб не робили, битиметесь в закриті двері.

І тут, ще додам, довіра, як і пробачення - це рішення. В даному випадку, як Ви приймаєте рішення, так має прийняти і Ваш чоловік - чи хоче він попри образу зберегти Ваші стосунки, бо вони важливіші, чи не хоче. Чи готовий він працювати над ними, чи ні. І це не те, на що Ви можете вплинути, навіть дуже стараючись. А виглядає, що Ви якраз таки, дуже стараєтесь.

«Я перестала йому довіряти і втратила відчуття єдності з ним»; - а втратили довіру в чому до нього? В його словах щодо Вас? Чи в його почуттях?

«Він часто говорить в моїй присутності про те що інші жінки кращі і що він міг би і був би не проти зайнятися з ними сексом»; - навряд чи такі слова сприятимуть покращенню Вашого стану та укріпленню довіри до партнера. Такі слова та тревдження завжди були у Ваших стосунках?

«Він просив пробачення »; - як гадаєте, чого в вибаченнях не вистачило? Чи відчували Ви їх як щирі?
Що могло б відновити Вашу довіру, на Вашу думку?

І ще питання - а коли чоловік казав Вам ті слова, що саме образливе в них було для Вас? Оцінка? знецінення? Слова про вагу чи про непривабливість для нього? Чи те, що тіло має для нього таке значення?

Для пробачення і покращення стану, відпускання образи, важливо віднайти що були втрачено при нанесенні цієї образи.
Ви пригадуєте, що інші хвалять Вашу зовнішність, а як Ви сама себе відчуваєте в тілі? Чи подобаєтесь собі?

Корисним в таких випадках є повторюване і чесне проговорення ситуації, уточнення того, що могло б все покращити, вказувати чоловіку на те, де довіра втрачена і як Він може її підкріпити. Що б Ви могли робити одне для одного, щоб відновити гарний стосунок.
Але, замало даних про стосунки, щоб сказати однозначно і можливо буде корисніше прояснити ці моменти в особистій консультації з психологом, принаймні про Ваш стан як такий.

Доброго дня.

Ситуація конфлікту виглядає для Вас непростою, особливо враховуючи дистанцію фактичну та моральну, що зараз присутня.

«ТРИВОЖНІСТЬ ВИБОРУ»; - але дозвольте також уточнити, а про який вибір Ви кажете? Які варіанти Ви для себе бачите? І що в них тривожного для Вас? Яка ця тривога?

Доброго дня.

Ваш чоловік обрав і сказав дуже жорстокі і знеціючі слова, що можуть глибоко зранити будь-кого, особливо в такому чутливому стані після нещодавніх пологів. Дуже прикро, що Вам довелось стикнутись з цим, ще й від близької людини.

«ЯК ПРОБАЧИТИ І ЧИ ВАРТО ПРОБАЧАТИ ЧОЛОВІКА ПІСЛЯ СИЛЬНОЇ ОБРАЗИ?»; - а як Ви вважаєте, чи варто? Чи хочеться Вам зараз пробачити йому це? І чи просив він Вашого пробачення?

Пробачення, звісно, в першу чергу важливе саме для Вас, оскільки це дозволяє не відчувати образи та цього неприємного стосунку далі. Але, не можна пробачити щиро, якщо є переживання які не прожились в цій ситуації.

«Я не можу після цього з ним лягати в ліжко і займатися сексом Мені неприємні його поцілунки та обійми»; - чи говорили Ви йому про це? Як взагалі відреагували на ті жорсткі слова? Чи чоловік взагалі знає, що образив Вас?

Що могло б, на Вашу думку, покращити ситуацію? Чого б хотілось від чоловіка чи взагалі наразі?