Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Здравствуйте.

« к сожалению моя мотивация зависит от поддержки »; - Поддержка дорогих людей действительно важный элемент для развития и стремлений, и очень жаль, что Ваши родные не разделяют Ваши ценности и не могут или не хотят оказать поддержку Вам. Но так же важно тут, уметь самому оказывать себе поддержку. Опираться на собственные желания, ведь если Вы не можете удерживать и отстаивать их - они куда более уязвимы к критике других. Умеете ли Вы поддерживать свои желания и начинания?
И что именно Вам дает поддержка других? Почему она важна, именно Вам?

Так же исходя из этого, что Вы хотели бы получить здесь? В чем именно нужна помощь?

Ситуація дійсно складна, і будь-який вибір може мати негативні наслідки і датися складно.

В такому випадку, Вам важливо зрозуміти з яким складно буде простіше і краще.
1. Складно - залишатись в таких стосунках, стикатись із приниженням, перекладанням відповідальності і звинуваченнями, намагатись загладити провину і виконувати умови чоловіка, що в такому разі збереже шлюб. Ви з дитиною вийдете на роботу і намагатиметесь доказати йому, що варті чогось. Але буде з його боку якась безпека, збережуться стосунки, Ви збережете сім*ю.
2. Складно - Ви залишаєте ці стосунки. Доведеться з дитиною йти на роботу, забезпечувати себе, можливо покладатись якийсь час на близьких людей. Буде сумно і важко після розлучення, втратяться стосунки, але Ви також не стикатиметесь із моральним шантажем, приниженням, фінаносовим і емоційним насиллям. Зможете облаштувати все за власним бажанням і діяти для свого благополуччя. Не доводитиметься вгадувати чого хоче чоловік, і доводити, що Ви чогось варті, бо просто так він цього не бачить чи бачити не хоче.

Важливі рішення часто бувають складними, але яке це складно і які у нього наслідки - вирішувати Вам. Тільки це зона Вашої відповідальності. В кожному з цих випадків доведеться прикладати зусилля, і можливо Вам буде корисною підтримка терапевта, близьких, рідних.

І, також, хочу сказати, що Ви у своїх словах і історії вже проявляєте багато внутрішньої сили, знань і рішучості, і Вам до снаги впоратись із тим, що Ви вирішите. А якщо подумати над тим, на що Ви можете опертись, покластись, який досвід Ви уже пережили - то тривога знизиться, і рішення та бажання стануть чіткіше.

Тривога дуже часто згущує фарби, все виглядає безвихідніше, гірше, складніше - і так воно ще й відчувається, бо сумніви і тривоги забирають дуже багато сил.

Стільки жахливих слів і відношення Вам доводилось переживати. І знаєте, тоді і не дивно, чому пробачати і відпускати їх не виходить, не хочеться. Бо, Ваші емоції, ображена гідність, не проживає це все, вони накопичуються і не забуваються, як це може здаватись. І звісно ж, це відбивається на Вашому сталвенні до себе. І тут, вже необхідно працювати над цим для власного благополуччя, в ідеалі з психологом.

Тоді, можливо це буде жорстке питання, але Ви принаймні для себе маєте його прояснити - а що тримає Вас в цих стосунках? Що Ви від них отримуєте? Від свого чоловіка?
Як наважились на третю дитину? І що дозволяє Вам так довго справлятись і терпіти таке сталвення?

Ви проявляєте себе дуже гідно, наагаючись зрозуміти та врегулювати конфлікт на рівних, дійсно, як доросла людина. « «ти доросла людина, от бери і думай сама як вирішити все».»; - а от подібні слова, якраз таки на іншому полюсі. Чи він вже вирішив не вирішувати Ваш конфлікт, чи не знає і не хоче розбиратись як це зробити і тому перекладає всю відповідальність за стосунок на Вас, що не дуже таки по "дорослому".
І доволі не справедливо з точки зору налагодження стосунків, тому що одна людина не може це зробити. Тут потрібні двоє.

Ви вчинили так як вчинили, з власних потреб та рішень, і чомусь вирішили залишити це в секреті від чоловіка. Він має право ображатись та сердитись на такий секрет, ще й тривалий у часі, але це не відміняє того, що Ви також мали право і на секрет, і на подібне рішення. Ви не могли покластись на нього, і спробували покластись на себе.
З цієї історії ніби залишається в тіні те, чому Ви не хотіли розповідати, що може бути підказкою щодо Ваших вже нинішніх рішень.

«коли я словесно кажу щось то він просто не сприймає це в серйозному тоні. »; - а що йому необхідно для того, щоб сприйняти це в серйоз? Які дії, чи докази, чи слова? Чи уявляє взагалі чоловік - як це можливо?
Бо якщо він не бачить того, як може відновити свою довіру, то Ви, щоб не робили, битиметесь в закриті двері.

І тут, ще додам, довіра, як і пробачення - це рішення. В даному випадку, як Ви приймаєте рішення, так має прийняти і Ваш чоловік - чи хоче він попри образу зберегти Ваші стосунки, бо вони важливіші, чи не хоче. Чи готовий він працювати над ними, чи ні. І це не те, на що Ви можете вплинути, навіть дуже стараючись. А виглядає, що Ви якраз таки, дуже стараєтесь.

«Я перестала йому довіряти і втратила відчуття єдності з ним»; - а втратили довіру в чому до нього? В його словах щодо Вас? Чи в його почуттях?

«Він часто говорить в моїй присутності про те що інші жінки кращі і що він міг би і був би не проти зайнятися з ними сексом»; - навряд чи такі слова сприятимуть покращенню Вашого стану та укріпленню довіри до партнера. Такі слова та тревдження завжди були у Ваших стосунках?

«Він просив пробачення »; - як гадаєте, чого в вибаченнях не вистачило? Чи відчували Ви їх як щирі?
Що могло б відновити Вашу довіру, на Вашу думку?

І ще питання - а коли чоловік казав Вам ті слова, що саме образливе в них було для Вас? Оцінка? знецінення? Слова про вагу чи про непривабливість для нього? Чи те, що тіло має для нього таке значення?

Для пробачення і покращення стану, відпускання образи, важливо віднайти що були втрачено при нанесенні цієї образи.
Ви пригадуєте, що інші хвалять Вашу зовнішність, а як Ви сама себе відчуваєте в тілі? Чи подобаєтесь собі?

Корисним в таких випадках є повторюване і чесне проговорення ситуації, уточнення того, що могло б все покращити, вказувати чоловіку на те, де довіра втрачена і як Він може її підкріпити. Що б Ви могли робити одне для одного, щоб відновити гарний стосунок.
Але, замало даних про стосунки, щоб сказати однозначно і можливо буде корисніше прояснити ці моменти в особистій консультації з психологом, принаймні про Ваш стан як такий.

Доброго дня.

Ситуація конфлікту виглядає для Вас непростою, особливо враховуючи дистанцію фактичну та моральну, що зараз присутня.

«ТРИВОЖНІСТЬ ВИБОРУ»; - але дозвольте також уточнити, а про який вибір Ви кажете? Які варіанти Ви для себе бачите? І що в них тривожного для Вас? Яка ця тривога?

Доброго дня.

Ваш чоловік обрав і сказав дуже жорстокі і знеціючі слова, що можуть глибоко зранити будь-кого, особливо в такому чутливому стані після нещодавніх пологів. Дуже прикро, що Вам довелось стикнутись з цим, ще й від близької людини.

«ЯК ПРОБАЧИТИ І ЧИ ВАРТО ПРОБАЧАТИ ЧОЛОВІКА ПІСЛЯ СИЛЬНОЇ ОБРАЗИ?»; - а як Ви вважаєте, чи варто? Чи хочеться Вам зараз пробачити йому це? І чи просив він Вашого пробачення?

Пробачення, звісно, в першу чергу важливе саме для Вас, оскільки це дозволяє не відчувати образи та цього неприємного стосунку далі. Але, не можна пробачити щиро, якщо є переживання які не прожились в цій ситуації.

«Я не можу після цього з ним лягати в ліжко і займатися сексом Мені неприємні його поцілунки та обійми»; - чи говорили Ви йому про це? Як взагалі відреагували на ті жорсткі слова? Чи чоловік взагалі знає, що образив Вас?

Що могло б, на Вашу думку, покращити ситуацію? Чого б хотілось від чоловіка чи взагалі наразі?

Доброго дня.

Після тривалого періоду принижень та знецінення, що дуже глибоко на Вас відобразилось, з Ваших слів, не дивно, що колишній викликає таку складну реакцію. Це свого роду повторна травматизація, і це не просто подолати, тому точно не варто ще й самі себе за це критикувати чи тиснути на себе.

В цьому плані, важливо прояснити для себе що і які стосунки із колишнім у Вас залишились. І тут не про дітей, а про те які зв*язки та впливи він здійснює на Вас або Ви на нього. Пропрацювавши минулий досвід, переживши образи та тяготи, з якими Ви стикались, може допомгти в зниженні напруги.

«я згадую всю ту гидоту яку говорив мені колишній і мене це болить , »; - як болить? Що за переживання з цим пов*язані? Жаль? Сум? Образа? Смуток? Туга? Злість?
З Вами несправделиво і жорстоко поводились, і чудово, що зараз Ви отримуєте краще ставлення, і кажете про любов до себе. А як щодо Вашого ставлення до Вас тоді? Як Ви це оцінюєте? Не тільки поведінку колишнього але й себе?

Чи колись Ви говорили колишньому свої переживання? Злість і образу? Про те, як він жахливо поводився і як Вас це зачіпало?
Іноді, не прожите і не виговорене з минулого люди намагаються компенсувати тим, чого тоді ніби не вистачало, але цього не достатньо - тому що болить не тільки зараз, але й тоді. І відкрито виразити негатив тому, хто його заслужив - буває дуже терапевтично.

Доброго дня.

Після тривалого періоду принижень та знецінення, що дуже глибоко на Вас відобразилось, з Ваших слів, не дивно, що колишній викликає таку складну реакцію. Це свого роду повторна травматизація, і це не просто подолати, тому точно не варто ще й самі себе за це критикувати чи тиснути на себе.

В цьому плані, важливо прояснити для себе що і які стосунки із колишнім у Вас залишились. І тут не про дітей, а про те які зв*язки та впливи він здійснює на Вас або Ви на нього. Пропрацювавши минулий досвід, переживши образи та тяготи, з якими Ви стикались, може допомгти в зниженні напруги.

«я згадую всю ту гидоту яку говорив мені колишній і мене це болить , »; - як болить? Що за переживання з цим пов*язані? Жаль? Сум? Образа? Смуток? Туга? Злість?
З Вами несправделиво і жорстоко поводились, і чудово, що зараз Ви отримуєте краще ставлення, і кажете про любов до себе. А як щодо Вашого ставлення до Вас тоді? Як Ви це оцінюєте? Не тільки поведінку колишнього але й себе?

Чи колись Ви говорили колишньому свої переживання? Злість і образу? Про те, як він жахливо поводився і як Вас це зачіпало?
Іноді, не прожите і не виговорене з минулого люди намагаються компенсувати тим, чого тоді ніби не вистачало, але цього не достатньо - тому що болить не тільки зараз, але й тоді. І відкрито виразити негатив тому, хто його заслужив - буває дуже терапевтично.

Доброго дня.

У Вас дуже не простий життєвий досвід, через що щиро співчуваю Вам, але Ви стійко з ним справляєтесь, будуєте своє життя, отримуєте навчання, попри те, як це не просто.

Ваша злість на дівчат в темі батьків має місце, як і їх злість на батьків, бо вони теж мають на це право. Ваш досвід різний і наслідки різні.

Чую, як для Вас складно справлятись самотужки, тим паче тримаючи своє минуле в таємниці. І шкода, що Вам зустрічались люди, які не готові були прийняти Вас такою як є, але приховуючи щось таке важливе для себе - Ви в першу чергу створюєте собі вантаж і напруження, що також забирає моральні сили.

і попри все, а що б Ви хотіли отримати тут? Ви запитуєте, "що робити" - а що робити з чим саме?

Здравствуйте.

Симпатия и ее проявление это хорошо и важно, но так же важно понимать допустимые границы проявления. Вы не сделали ничего вопиющего и плохого, проявили интерес. Даже извинились за это перед родителями, что окей если Вы хотели это сделать, но Вы точно не обязаны объясняться.

но важно понять и принять то, что девушка Вам отказала. Мы можем говорить про настойчивые ухаживания, но сейчас между ними и тем что девушка может воспринимать как приставания, особенно учитывая ее возраст, грань тонкая.
Вы вольны выбирать модель поведения сами, но ради Вашего состояния - учтите количество ресурсов и последствий что будут в любом из вариантов.

Доброго вечора.

Крізь текст відчувається, як багато смутку, втоми та тривоги у Ваших словах. Переживати та справлятись з таким станом доволі не просто.
Підкажіть, а як давно такий неспокій відчуваєте?

Ви вірно відмічаєте, що стан залежить не стільки від того де Ви, а як Вас всередині, і тому перше важливо свідомом подивитись на свій стан. Поки, якщо дуже поверхнево виглядає наче емоційне вигорання в результаті морального виснаження, і чим двоше такий стан, тим більше вірогідності, що він може перейти в депресивний, якщо вже не перейшов.

Кажете, що не хочете працювати по спеціальності, а чим би хоітлось займатись? Якщо зараз немає бажання ні до чого, що буває у субдепресивних чи вигорівших станах, то чим хотілось колись?, Що подобалось і радувало, коли стан був інший? Які були цілі?
Ви багато кажете про те чого не хочете, і це важливо вміти розділяти, але крім того щоб бачити де Ваше "ні", треба повертати себе до того де "так", до того, чого Вам хочеться.

Питання шляху і сенсу питання екзистенційні, і по досвіду роботи саме з ними, можу сказати, що це потребує часу і сил, віднайти те, що саме Ваше. А це складно, коли є труднощі на інших сфера - моральні сили, фізичні, бажання, мотивація, переживання досвіду і т.д. Це вимагає уваги та турботи про себе.

В першу чергу зараз, важливо подвитись де Ви є, що маєте і можете. Чого б хотілось, як і де Ви б могли брати ресурси і сили, розібратись з тривогою і занепокоєнням, зняти це напруження. Бо коли постійний тиск і тяжкість - багато сил психіки йде на підтримання мінімального рівня життя, тоді не сенсів і т.д.
Тому врівноважити та відновити свій стан до норми, а потім відшукувати сили і напрямок руху. І якщо Ви тут і задаєтесь питанням і пошуком для покращення свого стану - Ви вже на правильному шляху.

Вы правы, но тут и состоит загвоздка. Переживая и беспокоясь о возможном пропадании мотивации, которое не происходит, Вы нагружаете себя довольно неприятными тревогами и дополнительным напряжением, что сказывается на Вашем психическом состоянии и с большей вероятностью может вызвать ухудшения состояния, и соответственно угасание мотивации.

Поэтому важно ограничивать и справляться с такими беспокойствами заранее. То есть, важно то что есть сейчас. Сейчас мотивация есть и Вы можете делать то что хотите, а то как будет дальше - это еще не случилось, этого может не случиться, Вы сейчас все равно никак не повлияете на это и потому, эти мысли нужно отбрасывать.

Мотивация, даже не зависимо от заболеваний или проблем, может пропасть просто так, поскольку изменилась ценность, желание, утратились силы или дело просто больше не нравится - и это нормально. Но опасаясь вероятного, мы обрекаем себя на то, что бы вообще ничего не делать.

Воплощение дестких мечтаний, это очень круто и важно. Но позвольте уточнить - Ваша мотивация уже угасает или Вы спрашивали только из страха, что такое в принципе может случиться? То есть, этого еще не происходит?

Здравствуйте.

Если говорить про соотношение Вашего состояния с мотивацией, то да, безусловно оно влияет на нее, но из-за нарушения эмоциональной сферы, не только гасит мотивацию но и усиливает ее. И тут важно, для поддержания ее длительное время, так же понимать, что любой из полюсов может негативно сказать на длительности мотивации. Хотя, когда она высокая, с этим намного проще)

Вы говорите о чувстве и деле в прошлом времени, но важным критерием в удержании мотивации это реализация. Если эта мотивация искренна и к определенному делу - то в самом процессе выполнения, участия, реализации или создания - мотивация подкрепляется.
Реализовывали ли Вы это дело?

И к тому же, важно понимать а в чем корень Вашей мотивации? Это дело, оно чем нравится Вам? Чем ценно? Почему важно не потерять желание и сделать его? Мотивация - это соотношение желания с ощущением силы его исполнить. И тут нужно быть внимательным так же к тому, что в Вашем желании и есть ли у Вас силы.