Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Доброго дня.

Після тривалого періоду принижень та знецінення, що дуже глибоко на Вас відобразилось, з Ваших слів, не дивно, що колишній викликає таку складну реакцію. Це свого роду повторна травматизація, і це не просто подолати, тому точно не варто ще й самі себе за це критикувати чи тиснути на себе.

В цьому плані, важливо прояснити для себе що і які стосунки із колишнім у Вас залишились. І тут не про дітей, а про те які зв*язки та впливи він здійснює на Вас або Ви на нього. Пропрацювавши минулий досвід, переживши образи та тяготи, з якими Ви стикались, може допомгти в зниженні напруги.

«я згадую всю ту гидоту яку говорив мені колишній і мене це болить , »; - як болить? Що за переживання з цим пов*язані? Жаль? Сум? Образа? Смуток? Туга? Злість?
З Вами несправделиво і жорстоко поводились, і чудово, що зараз Ви отримуєте краще ставлення, і кажете про любов до себе. А як щодо Вашого ставлення до Вас тоді? Як Ви це оцінюєте? Не тільки поведінку колишнього але й себе?

Чи колись Ви говорили колишньому свої переживання? Злість і образу? Про те, як він жахливо поводився і як Вас це зачіпало?
Іноді, не прожите і не виговорене з минулого люди намагаються компенсувати тим, чого тоді ніби не вистачало, але цього не достатньо - тому що болить не тільки зараз, але й тоді. І відкрито виразити негатив тому, хто його заслужив - буває дуже терапевтично.

Доброго дня.

Після тривалого періоду принижень та знецінення, що дуже глибоко на Вас відобразилось, з Ваших слів, не дивно, що колишній викликає таку складну реакцію. Це свого роду повторна травматизація, і це не просто подолати, тому точно не варто ще й самі себе за це критикувати чи тиснути на себе.

В цьому плані, важливо прояснити для себе що і які стосунки із колишнім у Вас залишились. І тут не про дітей, а про те які зв*язки та впливи він здійснює на Вас або Ви на нього. Пропрацювавши минулий досвід, переживши образи та тяготи, з якими Ви стикались, може допомгти в зниженні напруги.

«я згадую всю ту гидоту яку говорив мені колишній і мене це болить , »; - як болить? Що за переживання з цим пов*язані? Жаль? Сум? Образа? Смуток? Туга? Злість?
З Вами несправделиво і жорстоко поводились, і чудово, що зараз Ви отримуєте краще ставлення, і кажете про любов до себе. А як щодо Вашого ставлення до Вас тоді? Як Ви це оцінюєте? Не тільки поведінку колишнього але й себе?

Чи колись Ви говорили колишньому свої переживання? Злість і образу? Про те, як він жахливо поводився і як Вас це зачіпало?
Іноді, не прожите і не виговорене з минулого люди намагаються компенсувати тим, чого тоді ніби не вистачало, але цього не достатньо - тому що болить не тільки зараз, але й тоді. І відкрито виразити негатив тому, хто його заслужив - буває дуже терапевтично.

Доброго дня.

У Вас дуже не простий життєвий досвід, через що щиро співчуваю Вам, але Ви стійко з ним справляєтесь, будуєте своє життя, отримуєте навчання, попри те, як це не просто.

Ваша злість на дівчат в темі батьків має місце, як і їх злість на батьків, бо вони теж мають на це право. Ваш досвід різний і наслідки різні.

Чую, як для Вас складно справлятись самотужки, тим паче тримаючи своє минуле в таємниці. І шкода, що Вам зустрічались люди, які не готові були прийняти Вас такою як є, але приховуючи щось таке важливе для себе - Ви в першу чергу створюєте собі вантаж і напруження, що також забирає моральні сили.

і попри все, а що б Ви хотіли отримати тут? Ви запитуєте, "що робити" - а що робити з чим саме?

Здравствуйте.

Симпатия и ее проявление это хорошо и важно, но так же важно понимать допустимые границы проявления. Вы не сделали ничего вопиющего и плохого, проявили интерес. Даже извинились за это перед родителями, что окей если Вы хотели это сделать, но Вы точно не обязаны объясняться.

но важно понять и принять то, что девушка Вам отказала. Мы можем говорить про настойчивые ухаживания, но сейчас между ними и тем что девушка может воспринимать как приставания, особенно учитывая ее возраст, грань тонкая.
Вы вольны выбирать модель поведения сами, но ради Вашего состояния - учтите количество ресурсов и последствий что будут в любом из вариантов.

Доброго вечора.

Крізь текст відчувається, як багато смутку, втоми та тривоги у Ваших словах. Переживати та справлятись з таким станом доволі не просто.
Підкажіть, а як давно такий неспокій відчуваєте?

Ви вірно відмічаєте, що стан залежить не стільки від того де Ви, а як Вас всередині, і тому перше важливо свідомом подивитись на свій стан. Поки, якщо дуже поверхнево виглядає наче емоційне вигорання в результаті морального виснаження, і чим двоше такий стан, тим більше вірогідності, що він може перейти в депресивний, якщо вже не перейшов.

Кажете, що не хочете працювати по спеціальності, а чим би хоітлось займатись? Якщо зараз немає бажання ні до чого, що буває у субдепресивних чи вигорівших станах, то чим хотілось колись?, Що подобалось і радувало, коли стан був інший? Які були цілі?
Ви багато кажете про те чого не хочете, і це важливо вміти розділяти, але крім того щоб бачити де Ваше "ні", треба повертати себе до того де "так", до того, чого Вам хочеться.

Питання шляху і сенсу питання екзистенційні, і по досвіду роботи саме з ними, можу сказати, що це потребує часу і сил, віднайти те, що саме Ваше. А це складно, коли є труднощі на інших сфера - моральні сили, фізичні, бажання, мотивація, переживання досвіду і т.д. Це вимагає уваги та турботи про себе.

В першу чергу зараз, важливо подвитись де Ви є, що маєте і можете. Чого б хотілось, як і де Ви б могли брати ресурси і сили, розібратись з тривогою і занепокоєнням, зняти це напруження. Бо коли постійний тиск і тяжкість - багато сил психіки йде на підтримання мінімального рівня життя, тоді не сенсів і т.д.
Тому врівноважити та відновити свій стан до норми, а потім відшукувати сили і напрямок руху. І якщо Ви тут і задаєтесь питанням і пошуком для покращення свого стану - Ви вже на правильному шляху.

Вы правы, но тут и состоит загвоздка. Переживая и беспокоясь о возможном пропадании мотивации, которое не происходит, Вы нагружаете себя довольно неприятными тревогами и дополнительным напряжением, что сказывается на Вашем психическом состоянии и с большей вероятностью может вызвать ухудшения состояния, и соответственно угасание мотивации.

Поэтому важно ограничивать и справляться с такими беспокойствами заранее. То есть, важно то что есть сейчас. Сейчас мотивация есть и Вы можете делать то что хотите, а то как будет дальше - это еще не случилось, этого может не случиться, Вы сейчас все равно никак не повлияете на это и потому, эти мысли нужно отбрасывать.

Мотивация, даже не зависимо от заболеваний или проблем, может пропасть просто так, поскольку изменилась ценность, желание, утратились силы или дело просто больше не нравится - и это нормально. Но опасаясь вероятного, мы обрекаем себя на то, что бы вообще ничего не делать.

Воплощение дестких мечтаний, это очень круто и важно. Но позвольте уточнить - Ваша мотивация уже угасает или Вы спрашивали только из страха, что такое в принципе может случиться? То есть, этого еще не происходит?

Здравствуйте.

Если говорить про соотношение Вашего состояния с мотивацией, то да, безусловно оно влияет на нее, но из-за нарушения эмоциональной сферы, не только гасит мотивацию но и усиливает ее. И тут важно, для поддержания ее длительное время, так же понимать, что любой из полюсов может негативно сказать на длительности мотивации. Хотя, когда она высокая, с этим намного проще)

Вы говорите о чувстве и деле в прошлом времени, но важным критерием в удержании мотивации это реализация. Если эта мотивация искренна и к определенному делу - то в самом процессе выполнения, участия, реализации или создания - мотивация подкрепляется.
Реализовывали ли Вы это дело?

И к тому же, важно понимать а в чем корень Вашей мотивации? Это дело, оно чем нравится Вам? Чем ценно? Почему важно не потерять желание и сделать его? Мотивация - это соотношение желания с ощущением силы его исполнить. И тут нужно быть внимательным так же к тому, что в Вашем желании и есть ли у Вас силы.

Доброго дня.

Видається, що у Вас багато тиску і напруження в житті, що, нажаль, часто забирає дуже багато сил і ресурсів, навіть викликаючи депресивні епізоди чи інші, не менш неприємні стани. З цим дуже не просто буває.

Як Ви справляєтесь в такі періоди? Що саме на рівні емоцій з Вами відбувається? Як давно? Чи достатньо .Ви відпочиваєте взагалі? Радуєте себе? Бо в житті, де тільки відповідальність і справи, є логічним і послідовних втрата радісних цілей чи настроїв.

« іншим людям не вдається мене зрозуміти і вислухати просто, я не можу пояснити навіть близькій людині »; - то як на Вашу думку, справа більше в не розумінні інших чи в тому, що Ви не можете донести те, що насправді відчуваєте?

Здравствуйте)

Вы очень ясно смотрите на себя и то, что вызывает проблемы в Ваших отношениях, это очень ценное качевство. Но, увы, не всегда достаточно только внимательного взгляда на себя, что бы понять. В большинстве случаев, необходима совместная работа, как и тут, что бы не просто понять почему, откуда такая форма поведения, а что бы и научиться с ней справляться, использовать когда есть желание получить заботу, но не быть заложницей этого образа. В общем колеги Выще уже ответили, мне хотелось только подчернуть, что намного эффективней будет проработать эту тему с психологом.

И так же, один вопрос:
А вообще, как Вы отслежваете когда ведете себя по детски а когда нет? Это зависит от настроения, желания, сознательно начинаете или включается только с мужчинами и Вы не успеваете менять свое поведение в процессе общения? Пытались ли сознательно изначально вести себя по другому?

Здравствуйте.

Сочувствую Вашему разрыву, это должно быть не просто. Но, как Вы представляете отношения если удастся вернуть парня? Что должно измениться?

Вернуть кого-то - это скользкое формулирование, поскольку человек не вещь, потерянная где-то. Уйти - это было его решение. Вы можете выразить свои переживания, сказать, то, как дорожите им и т.д. Но вернется она или нет - это его решение. Воспринимая это как последствие своих действий - Вы только берете на себя лишнюю нагрузку.

И, возможно, это не совсем по вопросу, но это есть в Вашем тексте. - Отношения не будут гармоничными и здоровыми, пока у Вас нет любящего, гармоничного и здорового отношения к себе. Установка, держаться за человека из страха что больше никто не полюбит, или что Вас любят недостаточно - это влияет на партнера больше, чем Вам кажется. И как раз эта тема - самая важная, для построения отношений.

У Вас був складний період, з переїздами, адаптацією, зміною всього і тим паче по при небажанні переїзду взагалі - це не просто переживати, і це тільки поверхня того, що Ви назвали, тому що багато процесів могли бути просто не поміченими.

Тому, якщо розбиратись із темою панічних атак та тривоги - це один напрям, що потребує уваги. Якщо говорити про страх майбутнього - то інше, і можна почати самостійно із фактажа і примірювання, чи підходять Ваші минулі уявлення про зайнятість на тепер. Виділять собі час і прям подумайте та випішіть: - що Ви любите робити, що приносить натхнення і задоволення. - що з цього попри "подобається" Вам особливо гарно вдається чи що виходить без особливих зусиль. - Сфери де Ви б хотіли реалізовуватись. І уважно роздивлятись, чи є переплетення десь, чи є можливість поєднати все, чи можливо, щось з цього особливо пріорітетне.
Важливо знаходити місця і дії, на які Ви можете спертись, зосереджувати увагу на тому, що можете робити. Буквально - що я можу робити зараз для того, щоб отримати навичку/прийняти рішення/отримати задоволення.

крім того, важливо ділитись своїми переживаннями. Чим більше пригнічуєть тривога і напруга, тим гірше і частіше вони виникатимуть. Вербалізація переживань - також їх зменшує і розряджає.
А в ідеалі, поговоріть з батьками, і якщо у Вас є бажання та потреба - зверніться до психолога, який Вам імпонує і дослідіть ці теми.

Доброго дня.

Те що у світі і людей і більші проблеми, не означає що Ваші переживання і болі не варті того, щоб про них говорити чи вони мають бути легші.

Скажіть, чи відмічали момент після якого стан погіршився? Можливо подію, розмову, рішення якесь, особливий час?

Ви кажете про тривоги майбутнього - іноді такі переживання через сильну тривожність і тим паче пригнічену довгий час, можуть викликати депресивні симптоми і переживатись дуже складно. Чи вмієте Ви обходитись із своїми негавтиними переживаннями? Бути на позитиві, це чудово, гарна навичка та риса, але в певній мірі це обман себе - тому що життя не тільки позитивне, і всьому неприємному треба віддати його місце.

Які саме тривоги про майбутнє? Ви закінчили школу, і певна тривога тут поширена, але щоб покращити Ваш стан важливо розуміти - як це для Вас. І судячи із Ваших слів, це переживання майбутнього центральне, але так як раніше воно скоріш за все пригнічувалось Вами, а зараз так проявилось, бо терміни "відкладання" закінчились.

Тут важливо прояснити саме ці тривоги та уявлення про себе і майбутнє. Адже така сильна реакція може перейти і в складніші стани, якщо з нею не справлятись. І тому тут важливо заручитись підтримкою психолога, щоб пройти і пропрацювати ці моменти і теми, для власного благополуччя.

Доброго дня.

Цікаво, що вказуючи на відсутність спілкування з партнером - звертаючись тут - Ви теж обмежуєте спілкування.

Кризи це нормативний період в стосунках, але всі їх можна подолати і тим самим покращити стосунки. Якщо є бажання в них залишатись.

Чи хотіли б Ви розповісти більше, щоб отримати фітбек? Чого б хотіли взагалі?

Здравствуйте.

А сколько внимания Вам нужно, что бы чувствовать себя хорошо? Отмечаете ли Вы внимание которое получали или получаете? И, есть впечатление, исправьте меня, если ошибночное, что у Вас будто равносильно то что Вы "хотите нравится людям" и "быть в центра внимания группы". Это для Вас одно и то же? И по каким критериям, ВЫ хотели бы нравиться? Зачем Вам это? Что это дает Вам?

А после проработки самооценки - как Вы себя чувствуете? Оцениваете? Цените ли? Нравитесь ли себе? Что считаете важным в себе? Создалось впечатление, что фактор внешней привлекательности основной для внимания, при чем не только по отношению других к Вам, но и Вы говорите по большей мере об этом. Когда Вы общаетесь с людьми, сколько процентов из всего внимания занимает его внешность?

Это очень важно, что Вы работали на собой и своим благополучием, но большое внимание у Вас на самооценке, но не чувствуется самоценности. Разница в том, что при самооценке - мы вынуждены оценивать и хвалить, и любить себя за "что-то". Внешность, работа, успехи, дела, какие-то фактичные вещи. И когда в этом аспекте реальность отличается от ожиданий(это не значит что реальность всегда плоха, просто ожидания часто завышены) - самооценка сразу страдает.
Самоценность - это ценить и беречь себя. Просто так. Не зависимо от того, как можно себя оценить. Например, "несмотря на то что другая красивая - и я тоже красивая. " Знакомо ли Вам это чувство?