Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Здравствуйте.

« часто мысленно желаю другим зла,»; - а можете уточнить, насколько часто? Что навязчивого для Вас этих мыслях, в Вашем понимании? Как много времени из целого дня они занимают? И есть ли какие-то особенные ситуации или действия, что побуждают у Вас особенно злые мысли?

«ожидая расплаты за мои мысли постоянно.»; - Ваши мысли, это просто мысли. Это не равно действию, и никакие события они не призовут. Эти мысли могут навредить только Вашему состоянию.
Или Вы знаете, что какая-то расплата будет за них?

ОКР, страхи за здоровье, - если у Вас ОКР, навязчивые и тревожащие мысли один из симптомов. Посещаете ли Вы психиатра? Говорили ли о трудности справления с мыслями?

Знаєте, сама по собі навичка загладжувати конфлікти - крута ж, далеко не всі вміють згасити сильні емоцій і накал, зберігати стосунки через конфлікти буває не просто. Тому, це добре, що Ви це вмієте, і не варто розглядати таку навичку тільки як щось погане.
І не всі конфлікти треба роздувати, не на все реагувати - якщо це не зачіпає, то і сили витрачати не варто.
Проте, якщо в стосунках на першому місці стоїть збереження іншого, то з часом можна стикнутись з тим, що а більше нічого тут і немає. Виштовхувати себе, і свої почуття, потреби на задній план - працюватиме, але наскільки Ви тоді в цьому є? Як тоді дізнатись, чи дружить з Вами хтось через те, яка Ви класна людина, чи тому, що з Вами щоб не було - жодних нюансів негативних, і можна діяти як хочеш.

Ну і, на останок, скажу що бути бережним до людей це гарно, але спробуйте пороздумувати - чи немає чогось шкідливого для Вас в страху втрачати стосунки? Що з Вами станеться, якщо втратите подругу, яка погано з Вами обійшлась? І т.д. Розглядаючи такі умовні приклади, можна відслідковувати власні переживання і дізнатись про себе трохи більше)

Здравствуйте.

«Я не хочу разрывать с ними отношения»; - Если мы говорим про сепарацию от родителей и родительской семьи в целом, про достаточное отделение и свободу от их влияния(позитивного или негавтиного) - то так или иначе, без формирования дистанции и четких границ не обойтись. Это не про разрыв отношений, но они точно изменятся, особенно когда родители не готовы такое Ваше отдаление и взросление принимать.

« но стоит хоть раз сказать "нет" - они это либо игнорируют, либо устраивают скандал.»; - А что происходит когда начинается скандал? Они, очевидно, не довольны и не умеют с этим справляться. А что с Вами происходит? Как Вы выдерживаете это или не выдерживаете и сглаживаете ссору согласием на их условия? А как Вы реагируете и обходитесь с их давлением на Ваши решения? Что будет если эти скандалы допускать без "исправления"? Проверяли ли Вы, какая может быть у них реакция?

Кроме того, что родители не готовы отпустить Вас и видят ребенка, о котором конечно, хотят позаботиться, поскольку любят, но которого не умеют уважать и принимать, потому что не считаются с его мнением. Вы так же, остаетесь подвластным в этом союзе, поскольку не до конца прошли личностною сепарацию.
И это важная тема, для завершения которой, нужно прояснить как именно строились и строятся Ваши отношения с родственниками, и почему именно, Ваши границы и уважения к персональной ответственности нету. Это тема для работы с психологом, поскольку самостоятельно довершить процесс довольно сложно.

А если технически и на практике - для того, что бы принимать свои решения ВЫ должны не столько отстаивать их, сколько для себя и других донести - что это единственный вариант. Выстраивать границы, отказывать, много раз, можно слушать мнение других, но это не значит что оно должно влиять на Ваше. И конечно, нужно быть готовому к тому, что родственникам это не понравится.
Но по другому никак. Можно улучшать отношения постепенно после и в процессе, но без конфликта отстоять заслуженное Вами отдельное пространство - не выйдет. Когда нет готовности расстраивать и не угождать, нет возможности внести свое личное.

Доброго дня.

Доєднуюсь до слів колег вище. Основне на що варто звернути увагу:
- а чому для Вас важливо щоб пом*якшувати конфлікти, уникати їх і т.д.?
- проблема не стільки в наявності конфліктів, бо самі по собі конфлікти стосунки не руйнують. Це тільки спір, суперечка, неприємна ситуація - вирішивши яку і прояснивши, стосунки можна продовжувати і укріплювати. ЯКщо це потрібно.
- проблематичними конфлікти стають, коли Ви в них постійно займаєте миролюбиву і заспокійливу роль, тим самим розширючи власні кордони для інших людей і допускаючи, що з Вами можна так обходитись. Ви це сприймаєте і дозволяєте.
- І чи розумієте Ви, а як хотіли б реагувати? Що залишається у Ваших переживаннях після конфліктів і що саме хотілось би змінити?

Здравствуйте.

«тоит поговорить и всё скорее всего повторится, либо уходить?»; - а что Вы собственно бы хотели сделать? Важно ли Вас понять почему он хранил фото или само действие, не соотносится с тем, что Вы допускаете в отношениях? Откуда у Вас уверенность что повториться? И что именно, что он опять не удалит фотки? Могли бы Вы с ним договориться, сделать это вместе? Важно донести не только то, что он делает что-то неправильное или плохое, "косячит",, а то что для Вас это имеет значение и вызывает неприятные чувства.

«ревность в наших отношениях очень часто»; - это не совсем в тему Вашего вопроса, но было бы важно для гармоничных отношений обратить внимание на частую и сильную ревность, с любой стороны, поскольку она редко стает опорой серьезных и здоровых отношений.

Доброго дня.

«Можливо я не достатньо мудра, може, не достатньо кохаю, недостатньо стараюсь, недостатньо велике бажання маю, щоб все налагодилось?»; - а звідки у Вас уявлення, що мудрістю чи коханням можна впоратись із залежністю чи лудоманією(азартними іграми)? У Вашої мудрості чи почуттів є багато можливостей впливу на Вас, Ваших близьких, але чи не надто велику відповідальність Ви берете на себе наділяючи себе цілющими здібностями?


З Вашого тексту, основними проблемами виступають дистанціювання емоційне та деструктивні залежності чоловіка.
Що Ви хотіли б з цим робити? Хотіли б зблизити та налагодити стосунки з чоловіком? Чи щоб Він став вести себе "краще"? Чи Ваші питання направленні на те, щоб прояснити чи варто розлучатись?

«А з іншого боку, відчуття, ніби все йде по колу»; - і Ви тут праві. Цикли залежностей чи періодичні кризи так і проходять, і без належної праці над собою просто так не закінчаться. І я маю на увазі працю чоловіка. Круто, що він докладав зусиль та став кращим партнером, ніж колись, але чи достатньо Вам цього? Чи достатньо цього для Вашої дитини?
ЧИ наголошуєте Ви чоловікові на важливість того, щоб він працював над алкоголем і азартними іграми?

«почала замислюватись про розлучення, але страшно,»; - те що Вам страшно - це нормально, розлучення це серйозний і великий та серйозний крок. Як давно Ви задумуєтесь про це? Чи уявлялали, як могли б справлятись самотужки? Що лякає в цьому більше всього?

І певне, одне з головних питань, що залишається для Вас важливого і цінного в стосунках з чоловіком? Чи хочеться Вам вберегти саме їх з ним, саме його у Вашому житті? Як партнера і людину, чи скоріше є необхідність вбереження шлюбу як такого?

Відредаговано автором 26-06-2024 11:54:09

Здравствуйте.

Найти верное решение можно только в случае, если Вы знаете какое решение будет верным для Вас. Не просто выгодным, эффективным или правильным по общим определениям, а верным именно для Вашей жизни. Если такого понимания нет, если нет уверенности в том что хорошо для Вас - любое решение рано или поздно будет приводить только к токсическим сожалениям, о потерянном времени и возможностях.

Кажется, на Вас сейчас так много давления, и мне аж горько от того, насколько оно все разное - стыд, тревоги, ответственности, необходимости, неудовольствие, стрессы, напряжение, траты.. Очень не просто с этим всем справляться. И как то правильно разрешить все не возможно.
Тяжело быть на этой специальности но и тяжело пойти против представлений, родителей и друзей и выбрать другое. Какое тяжело в итоге будет для Вас лучше?
Насколько Вы знаете себя и то чего хотели бы?
Представляли ли Вы Вашу жизнь дальше, следуя этому пути с этой ненавистной специальностью - какая она будет?
Что будет если выберете другое?
И там и там будут какие-то потери, только важно понимать как они скажутся на Вас и Вашем качестве жизни. То что плохо сейчас, не значит что будет плохим и далее. Как и наоборот.

В этой зажатой, словно тиски, ситуации, мне кажется, Вам необходимо разобраться в собственных мотивах, желаниях и ресурсах, что бы избавиться от несвободы, хотя бы, собственных убеждений. И тогда принимать решения или увидеть новые - будет более возможным. Вы давите на себя, родители давят на Вас, окружение и ожидания - под таким гнетом тяжело увидеть горизонт возможностей и то, что будет лучше для Вас.

Доброго вечора.

Ви власне самі і відповіли на своє питання - якщо загально, то Ви виснажена, на піку емоційного і фізичного вигорання, вимушені справлятись із великим стресом, що сказується на різних сферах життя, в тому числі на снів, емоціях, їжі, відпочинку, контактах з людьми.

«предмети мені виглядають інакше меньше більше другого кольору, а всі інші люди говорять що то виглядає как завжди що нічого не змінилося.»; - придивіться ще до цього стану, тому що, знову ж таки попреденьо, але це може бути дереалізація - що виникає в наслідок перевтоми та стресу. Чи буває відчуття що змінюються форми, розміри, відстані, гучність чи яскравість? Відчуття себе та кордонів свого тіла?
Не лякайтесь, таке явище трапляється але важливо відмітити частоту.

Чи могли б Ви додати у свій графік більше якісного відпочинку? Морального в першу чергу. Важливо знизити рівень стресу та підтримувати ресурси організму.
Також важливо звернути увагу на емоційний рівень - що приносить задоволення? Що могло б компенсувати проблеми з роботи? Чому Ви залишаєтесь на ній? Чи подобається те чим займаєтесь?
Цінним у цьому випадку буде комплексна робота з психологом, але для початку важливо потурбуватись про себе і бодай фізично організувати собі більше відпочинку та простору. Буде корисно для врегулювання стану практикувати релаксації чи медитації. Техніки саморегуляції від стресу. Ви можете знайти їх у вільному доступі чи написати психологу.

Це напевне, дуже ускладнює стосунки для Вас із партнером, особливо з наявністю почуттів. Але тут потрібно розбиратись з чим це пов*язано.
Ваше "не подобалось" - це що за емоції? Відраза? Огида? Злість? СТрах? Ще щось чи їх сукупність? Які думки виникають при поцілунках чи думках про них? Якісь чіткі слова, можливо?

А як з іншими людьми? Обіцями, поцілунки в щоку, торкання? Ви вказували, що з попереднім хлопцем проблем не було, чи відбувалось якесь потрясіння, особисте, у Вашому житті в період між стосунками?

Доброго дня.

А як Вам відчуваються інші контакти тактильні з чоловіком? Така реакція тільки на поцілунки, чи на будь-які доторки?
Всі три роки на поцілунки така реакція? Як Ви справлялись раніше?
Якщо ні, то коли і можливо після якої подіїї поцілунки стали неприємними?

Важливо зрозуміти, які переживання стоять за цією реакцією, тому що однозначного "вгадування" чому це так не буває

Головне, що у Вас є бажання покращити свій стан та життя. Якщо воно ще актуальне, то знайти терапевта по вартості доступній Вам - можливо. Принаймні, можу запросити Вас в роботу і обговорити, чи є вартість яка буде комфортна для обох. Як можливість, якою Ви можете скористатись)

Шкода, що Вас оточують такі люди, які не здатні стати для Вас гарними друзями. Але можливо, варто пошукати в інших осередках?
Взагалі, можна було б заглиблюватись далі і знайти спосіб краще розуміти себе і людей навколо Вас, не йти на ці довбані компроміси, особливо там, де їх не оцінюють, тому що робити надто багато для інших - шкідливо для Вас самих.
Тут скоріш за, важливою темою є те, як Ви виглядаєте для інших, і можливо, несвідомо, але страх, що друзі використають, що проігнорують чи що Ви нав*язуєтесь - помітний у спілкуванні з Вами, більше, ніж Ви гадаєте, і це відштовхує якихось людей. Це варто пропрацьовувати із психологом, але нажаль, оскільки Ви ще не повнолітня, я не можу запропонувати Вам спільну роботу чи глибше продовжувати її тут - без дозволу батьків.
Подумайте, чи хотіли б Ви інакше з цим всім обходитесь і попросіть батьків про терапевтичну роботу, із психологом, що буде Вам до душі.

Хмм, дійсно цікаво, але щоб точніше розібратись в причинах та тому, як на це вплинути, потрібно проясняти більше деталей. Досліджувати різні стосунки, уявлення і досвід. Можливо, це наслідок не готовності в стосунки вступати, попри свідоме бажання, або якісь із варіантів вище.

Якщо практично, як варіант, можна спробувати стежити за своїми почуттями і не виходити якийсь час із стосунків. Дивитись як Вам чути подальші слова кохання, подумати, які речі, дії чи слова партнера могли б сколихнути Вас. Слідкувати, чи не стає і як стає нудно, чи байдуже. Також ефективним може бути спроба розпитати більше у своєї половинки про те, що він до Вас відчуває, що подобається, і слідкувати що з Вами відбувається.

Точно не варто намагатись демонструвати почуття, яких немає, реагуйте так, як це відчуваєте.
Такий феномен "згасання" часто проявляється коли стосунки тривають довго, в входять в так звану "сімейну фазу" або, коли людина переходить із не здорових, емоційно залежних стосунків, тоді звичайні - не викликають таких почуттів.

Також, можете письмово відмітити собі, що так особливо Вам подобається до моменту зізнання. Дії, слова, речі, торкання - і з Вашого боку і з боку партнера. Чи може бути так, що Вам подобається так званий процес "завоювання", щоб почуття до Вас виникли, бо це основна ціль, насправді, а не стосунки.

Ви можете досліджувати це самостійно або с психологом, але однозначно важливо дивитись на Ваш ти прив*язаності, досвід близькості, почуття самоцінності та ролі, яку Ви займаєте коли закохуєте у себе когось. І звичайно, приділити увагу тому, чому Ваші почуття до пори такі сильні, чи не для того, щоб надати стосункам романтизму та інтенсивніше впливати на партнера? Теж тема для пропрацювання.

Дякую, за відповідь. А чи відрізняються Ваші думки про людину до цього згасання та після? Як вони виглядають?

Це завжди так було у Вас? Якщо ні, то як давно почали помічати це?

Доброго дня.

Тут важливо прояснювати, що саме з Вами відбувається.
Можливо, згасання Ваших почуттів - це захисна реакція, блокування перед серйозним зближенням і тими ж тривалими стосунками, почуттями інших людей. А можливо, згасають не тільки почуття але інтерес, бо ціллю заведення романтичних відносин є саме "романтичний букетний період", а далі вони втрачають свою цінність для Вас.
Є різні причини та сценарії розвитку, але важливо розуміти як це проходить саме у Вас.

« кожен раз коли я отримую взаємність на мої почуття»; - як саме це відбувається? Ви вже в стосунках чи тільки на етапі входження? Це про залицяння і симпатію, чи зізнання в коханні в уже якихось стосунках?
Як Ви б могли описати свої почуття до цього моменту згасання? Скільки часу зазвичай проходить з людиною, перш ніж вона стає Вам байдужою?

Якщо не проти, було б цінно прояснити ці моменти для початку.