Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Доброго дня.

Це нормально, не справлятись із депресивними тенденціями самотужки. Це неймовірно складно. Тому Вам важливо потурбуватись і допомогти собі, звернувшись до психіатра для визначення діагнозу та до терапевта, для супроводжуючої терапії. З якісною роботою і медикаментозним супроводом з часом Вам стане краще. Головне не відкладайте надовго, тому що чим затяжніші депресивні стани, тим складніше з ними вправлятись і глибша прірва депресії.
Успіху Вам в цьому.

«раніше ще переймалася,що не зможу забезпечити дитину сама,потім не хотіла,щоб дитина росла без батька, і плюс звичка до нього,що він є в моєму житті»; - Ваші тривоги зрозумілі, і звісно, мають вагу. Проте, чи задумувались Ви, що знаходитесь в стосунках заради мотивів "не погіршення", але не з задоволення і отримання благополуччя. Тобто є страхи про те як буде без, бо зараз звично, але нічого поки про те, що щоб щось отримувати і радіти вже зараз.
Також, звісно Ваші хвилювання про дитину важливі, але варто розуміти, що принесе більше шкоди - відсутність повного складу сім*ї чи сім*я де кожен не дуже щасливий.

Чи думали пропрацювати своїх переживання з психологом? "Звичку до людини" замість почуттів, свої страхи та тривоги. Те що вони об*єктивні, не означає, що вони корисні. І можливо, впорашивсь та прояснивши своїх можливості і звільнившись від страху - Ви зможете побачити більше можливостей для себе, внести більше радості і спокою як у своє життя, так і в життя дитини.

Доброго дня.

Не обов*язково мати діагноз в карті, щоб вімічати, що почуваєтесь не добре, щось йде не так, як хотілось і якісь місця і цінності у Вашому житті - не правильно розташовані. А Ви пройшли складний, дуже складний шлях із власним тілом. Це саме по собі має значення, навіть без діагнозів.

Звісно, я не можу ставити Вам діагноз, але це однозначне РХП, а якого типу - це вже деталізація, залежно від компенсуючої поведінки. Якщо Вам важливо розуміти саме наявність, а тип РХП можна знову продіагностувати. Проте, чи то розлад чи то порушення харчової поведінки - це важкий, і дуже потребуючий уваги та турботи стан. Роботи з психіатром чи терапевтом, в ідеалі з двома. Але Ви це і так знаєте.
Дуже свідомим, розумним та виваженим видається Ваше ставлення до РХП, питань мами та свого стану, це дуже багато коштує, насправді. І Ви можете цінувати і хвалити себе за це.

«але згадую як була щаслива коли психіатр сказала мені про булімію. може, це попросту бажання бути 'не такою, як всі'?»; - а Ви відчували тоді, що раді бути не такою як всі чи те, що розумієте і маєти утвердження, що "не придумали собі труднощів на рівному місці"??
Доволі часто, люди які страждають і самостійно справляються із розладами різного спектру, але які не є діагностованими - стикаються іхз сумнівами, стигматизацією, критикою, що це просто перебільшення і т.д. Або страхом що не розуміють свого стану. І тоді діагноз - стає полегшенням та проясненням.

«а ще, є думка про те, що це могло передатися від батьків. мама постійно худне, тато переїдає.»; - Ви можете мати рацію, адже часто порушення харчової поведінки є наслідком особливого обходження з їжею вдома, наділення чи зняття з неї символічних значень, обміну, цінності, і т.д. В кожного по різному.

Чи проходите наразі підтримуючу терапію? Чи відчуваєте потребу в ній?

« а я себе повела як мужик, почала цілувати його, ну я була ще під дією алкоголя»; - Ви проявили своє бажання, і в цьому немає нічого поганого, якщо Ви не шкодуєте саме про поцілунок, а не його наслідки. Ви не знаєте, як Ви все було б, не зроби цього, і це не дає гарантії, що стосунки б продовжились.

Ви підігрували на його бажання, а чого Ви хотіли? Попри все?

«Ні, більше не писала я йому .»; - чому не розглядаєте такого варіанту?

Можу тільки уявити, який тиск Ви відчуваєте у зв*язку з цим усім.

«він витратив на мене роки життя, в які міг би мати родину з дитиною.»; - як і Ви, бо могли так само мати стосунки, які не були б зараз під загрозою, через неочікувані невиправдані вимоги.

І дуже прикро, що уявляючи поруч з цим чоловіком певні варіанти майбутнього - Вас це лякає. Це дуже важливий критерій. Тому що на місці страху, має бути впевненість, що поряд з людиною - буде легше.

У Вас є почуття до людини, є вдачність і повага, і це дуже багато каже про Вас та те якими були стосунки ці два роки. Але, нажаль, все піддається змінам, і це також. Далі вони не будуть попередніми, враховуючи який зараз на Вас склали вплив.
І залишається обирати, на що витрачати себе і сили - утримання старого чи будування нового. Що для Вас буде добрим.
З Ваших слів, Ви видаєтесь виваженою, розумною і ясною в баченні можливостей жінкою, тому в кількость Ваших вмінь і сил сумніватись не доводиться. Ваші слова і питання, можуть йти в розріз з почуттями до чоловіка, але направленні на Ваше благополуччя, тому у прийнятті рішень - довіряйте собі і своїм відчуттям. Особливо негативним, тому що Вони перший критерій того, де нам бути не добре.

Доброго дня.

Це дуже цінна риса, допомагати іншим, і це тільки характеризує Вас як добру та чутливу людину. Але важливо, щоб ця допомога не була в шкоду собі.
Скажіть, а як часто Ви отримуєте допомогу, підтримку? Отримували раніше? Є люди, на яких Ви можете опертись в складний час?

Тут дійсно, проглядається наче Ви здатні відчувати свою цінність та бути собою, коли потрібні комусь, коли відчуваєте включенність і силу, допомогти. Що з Вами тоді? Яка Ви тоді? Як гадаєте, як виглядаєте для інших тоді?
Чи був у Вас досвід, коли іншій людині нічого від Вас не хотілось? Не треба було?
І чи знайомий Вам досвід - коли людині потрібна допомога, але Ви не можете нічого для неї зробити?

Перепрошую, якщо завалила Вас питаннями, просто робити висновки з короткого опису складно і не правильно. Якщо у Вас буде бажання відповісти на них, то можемо прояснити трішки Вашу необхідність допомагати, якщо ж ні - спробуйте відповісти бодай для себе, і можливо відкриється щось нове.

Здравствуйте.

Тревоги что Вы описываете, настолько разные, громоздкие и даже сквозь текст в них сквозит напряженность. Должно быть непросто постоянно с ними быть и справляться.

А как давно эти страхи и тревоги начали беспокоить Вас? Сразу в такой же силе и интенсивности, или разрастались постепенно? Как это влияет на Вашу жизнь сейчас? Распорядок, сон, занятия делами, хобби?

Конечно, говорить так поверхностно неправильно, но возможно, у Вас развивается или уже развито какое-то из тревожных расстройство. Диагноз может поставить только психиатр, но советую обратить на это внимание и для собственного благополучия проверить.

Для борьбы с тревогой, есть разные способы. Техники саморегуляции, медитации, дыхательные техники - для управления чувствами тут и сейчас. Работа с психологом - лучший и эффективный способ, хотя бы для начала, что бы проработать их причины. К сожалению, для проработки тревог и страхов, нужно будет часто с ними встречаться, и это может быть не просто.
Конечно, есть книги, можете найти в общем доступе, их довольно много. Если есть желание, можете написать и я смогу отправить Вам небольшую методичку, как справляться с приступами тревоги. Профилактично и ситуативно.

Доброго дня.

«Бо постійно розумію,що я нав’язуюсь»; - звідки Ви це знаєте?

А як Ви починаєте дружбу з кимось? Які критерії для друзів у Вас? Як Ви поводите себе в таких стосунках? В чому це "нав*язування" проявляється?

Так, дуже важко бути на одинці, коли хочеться бути із іншими і серед інших. І я щиро співчуваю, Вашому жахливому досвіду із булінгом.

Але те, що у Вас є труднощі із втримання та пошуком друзів, не означає, що проблема в нав*язуванні чи тому, що з Вами щось не так. Скоріше з тим, кого Ви для себе обираєте і як проявляєте себе.
Насправді, це варто дослджувати в терапії з психологом, тому що тут не тільки про дружбу, але про стосунки з іншими взагалі, про потребу, про самоцінність Вашу, про те, на який людей орієнтуєтесь і підходите.

Якщо Ви могли б відповісти на питання, можемо спробувати розібрати трошки ці феномени тут, або в особистій роботі, якщо Ви на це готові і хотіли б впоратись із труднощами.

Доброго дня.

Видається, що ці стосунки даються Вам непросто і дуже мало позитивного для Вас в них залишилось.
А що, крім страху бути самою, Вас тримає поруч з чоловіком? На що добре Ви можете зіслатись в цих стосунках?

З усього описаного і сказаного Вами - без спільної роботи обох на парній та паралельній терапії - кожен з Вас продовжить так само страждати в цих стосунках, якщо не стане гірше. Як і Ваша донечка, тому що загальні настрої і атмосферу вона все одно вловлює. І тому, Вам необхідно вирішити, яке рішення приймати -
докладати сил, щоб відновити, покращити стосунки, і зробити їх більш комфортними.
- чи докладати сил, щоб їх завершити, знайти в собі сили та сміливість шукати для себе іншого благополуччя та спокою, відновлювати внутрішню впевненість в собі і вчитись бути по іншому. В роботі з психологом, краще всього.
- чи третій, витрачати сили щоб витримувати те, як воно відбувається зараз, витримувати поки будуть сили.
Вам обирати який з варіантів, але якщо Ви тут, і відмічаєте стільки проблем та відмічаєте їх як небажані - видається, що Ви хочете для себе кращого, бо Ви правда на це заслуговуєте.

Доброго дня.

Ліка, а Ви самі хочете спільну дитину з цим чоловіком? Якщо не враховувати умови, ризики та всі інші фактори. Чи хотіли б Ви дитину? І друге - а чи є у Вас власні умови для нього? Народжувати - в іншій, кращій країні, народжувати - коли він матиме більше фінансів, народжувати - коли ще щось необхідне Вам для комфорту та спокою.
Від відповіді на це питання залежить уточнення вже всіх інших.


А з приводу маніпуляції - скоріш за все зі сторони чоловіка це так і є. Адже домовленності це двобічний процес, а от його ультиматум - однобічний поки, як маніпуляція. Але для Вашого рішення це не має бути критерієм, тому що навіть якщо він не уявляє життя без другої дитини - не Ваш обов*язок йому це життя надавати.
Це Ваше тіло, Ваш вибір і Ваше право відмовитись. Звісно ж, з усіма наслідками які будуть але тут вже важливо співміряти для себе - що для Вас буде краще.

«а зараз змінила думку. Але я ж теж маю на це право»; - Звісно маєте. Ви праві в цьому. І тут, смію запитати, а чи на початку стосунку був у нього ультиматум щодо народження дитини? Не бажання, не прохання, не уявлення - а саме та форма що зараз. Якщо ні, то виходить він теж Вас "обманув" вказуючи, що стосунки з Вами мають для нього цінність без обов*язкової дитини. Це гра слів, звісно, але я хочу зауважити, що тут чоловік також вдається до знецінення та маніпуляції провиною. Ви маєте це відмічати для себе.

«як він каже, завжди хотів мати 2 дітей, без цього почувається нереалізованим.»;м - це не Ваше завдання, опікатись його реалізацією. Якщо він відчуває себе нереалізованим без двох дітей, з одним із яких не спілкується, це викилвє хвилювання сприводу батьківської позиції до другої дитини. Дитина не повинна закривати дірки в життєвих позиціях дорослих, це пагубно скажеться на ній і її житті.

Доброго дня.

Дуже цікава ситуація, враховуючи сказані чоловіком слова на початку. Пошук партнерки для сексу складно поєднати із "поцілунок багато важить".

Дозвольте прояснити, після поцілунку - Ви писали йому, чи телефонували, щоб прояснити що тоді відбувалось і його реакцію? Чому йому це не сподобалось, можна дізнатись тільки від нього.

Хоча повторю, сигнали взаємодії чоловік дає доволі суперечливі. Чи помічали ще в його словах чи діях розбіжності за ці дві зустрічі?

«в мене думки що він шукає серйозну жінку , а я показала себе не з кращої сторони»; - що у Вашому вчинку має погану сторону? Ви дорослі люди, на побаченні, Ви вирішили проявити свою симпатію - в цьому немає нічого поганого. Прикро, тільки що зустрілись з такою реакцією. Але можливо, це наслідок того, що бажання до тілесного контакту можна уточнювати словами, хоч це і втрачає романтичний фльор, зате позбавляє від незручностей.

Поки Він не виходить на зв*язок, тільки Ви проявивши ініціативу можете прояснити для себе чого очікувати і як діяти далі.

Доброго дня.

Так, тиск зі сторони колег буває просто колосальним, особливо при стресовій роботі. Варіанти ігнорування також можуть бути ефективні, але тільки якщо задовільняють Вас, а не стільки впливом на інших.

Щоб точніше прояснити ситуацію і дати Вам щось відповідне, і вартісне - чи могли б Ви навести декілька прикладів саме претензій? Що Вас в них особливо зачіпає, виводить з колії? І важливим для Вас є, що сам - відстоювання себе і створення чітких кордонів, щоб Вас не займали, чи "поставити на місце" відкинувши схожі остроти і претензії саме в бік людини?

Позиції різні, і користь з них різна. Що Важливо для Вас?

Здравствуйте.

«КАК ПОНЯТЬ, ЧТО ПОРА УХОДИТЬ?»; - первыми индикаторами того что пора становиться постановка такого вопроса.
« Без него просто невыносимо, тоска, отчаяние, очень тяжело. Но и с ним сейчас не могу никак, каждый вопрос это ссора»; - это нормальная реакция на расставание, но В Ваших словах вызывает беспокойство форма Ваших отношений, и возможно, это только допущение, Вы в со-зависимых отношениях.
Уходить из таких очень трудно и болезненно, как и оставаться.

Вы должны прояснить и четко понять для себя - такие ли это отношения каких Вы бы для себя хотели? Хорошо ли Вам в них сейчас? Чувствуете ли Вы, что смогли бы оставаться в них долго, если ничего не измениться?
Ваши эмоции, они настоящие, и эмоции влюбленности в том числе, но порой наш разум так же жесток с нами, как и окружающие. Можете ли ВЫ отделить разумное для Вас решение от эмоционального?
Что будет хорошо для Вас?

Конечно, тяжело справляться с таким давлением и в отношениях и вне их, от себя же, поэтому рекомендую Вам обратиться к психологу, что бы прояснить для себя, что лучше для Вас, психолог так же поможет справиться с переживаниями при любом Вашем решении.

Доброго дня.

Ви з таким трепетом кажете про людину, якій хочете дарувати свою любов, з такою повагою і простором. Це дуже свідома і виважена позиція.

Але чи можливо ставитись до когось так, давати іншому щось цінне і спражнє, коли не наважуєтесь давати це собі?
Ви так дистанційовано кажете про якусь "схему", "природу", цього плазування, наче в цьому вбачаєте лицемірний прямий задум. Хоча перші Ваші слова протилежні цьому.

Звісно, з цього можна вийти, віднайти внутрішні опори і ресурси, щоб стояти прямо перед іншими. Але важливо щоб центральною мотивацією цього було бажання стояти за себе. І це велике тема для роботи з психологом, тому що самостійно пробиратись крізь захисти дуже складно. А це саме вони.
Звісно, така форма поведінки результативна і має свої плюси, колись Ви і обрали її саме через це, через найменший супротив і результат, через безпеку такого обходження.
А зараз, необхідно дослідити її, і досвід з цим "плазунством" пов*язаний, щоб обрати для себе інші способи, стати "прямо", віднайти ту цінність себе і силу, яка у Вас є.

Здравствуйте.
Колега Выше уже дала довольно развернутый ответ, но хотелось бы добавить еще об одном фрагменте.

Говорили ли Вы с ним об этом? В Вашем сообщении, помимо того что Вы пишите о ревности, нет злобы или открытой претензии, по крайней мере она не кричащая, но есть искреннее любопытство. Как и уважение к своему партнеру, в том как Вы об этом говорите. ПОэтому, важным становиться то, а могли бы Вы с ним так же открыто об этом поговорить? Спрашивали ли, почему ему нужно "радовать Эго"? Я тут про чуть больший уровень откровенного разговора, чем вопрос/ответ.

Его не отпущенные отношения, не обязательно связаны с чувствами симпатии, что там остаются, часто это так же обида, боль, которую не удалось пережить, привязка в недоверии и желании увидеть исход. Не Ваша задача избавлять его от этой привязки, от незавершенных отношений - но Вы можете прояснить, что именно там остается и уже решить для себя, то ли это с чем Вы готовы сталкиваться. Возможно, это можно было б разрешить на его терапии, а для этого Вы могли бы оказать поддержку.

Оставаться или нет в отношениях - Ваше решение, и тут нет "правильного" или "не правильного", только то, что Вам больше соответствует. Вы можете указать, что Вам важно что бы его прошло оставалось его, но было именно прошлым, и не тянулось уже так долго. Кроме того, как я поняла, отношения были довольно короткими.

А что касаемо Вашей ревности - ревность всегда патологична, даже если обусловлена поводами. Вы можете либо решить ему доверять, и увидеть исход, либо решить отойти на дистанцию, и не дожидаться того, чем обернётся.
Вы говорите что хотите остаться с человеком - и теперь важно понять, сколько Вы готовы принимать в Ваших отношениях и сколько вкладывать