Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Доброго дня.

Видається, що ці стосунки даються Вам непросто і дуже мало позитивного для Вас в них залишилось.
А що, крім страху бути самою, Вас тримає поруч з чоловіком? На що добре Ви можете зіслатись в цих стосунках?

З усього описаного і сказаного Вами - без спільної роботи обох на парній та паралельній терапії - кожен з Вас продовжить так само страждати в цих стосунках, якщо не стане гірше. Як і Ваша донечка, тому що загальні настрої і атмосферу вона все одно вловлює. І тому, Вам необхідно вирішити, яке рішення приймати -
докладати сил, щоб відновити, покращити стосунки, і зробити їх більш комфортними.
- чи докладати сил, щоб їх завершити, знайти в собі сили та сміливість шукати для себе іншого благополуччя та спокою, відновлювати внутрішню впевненість в собі і вчитись бути по іншому. В роботі з психологом, краще всього.
- чи третій, витрачати сили щоб витримувати те, як воно відбувається зараз, витримувати поки будуть сили.
Вам обирати який з варіантів, але якщо Ви тут, і відмічаєте стільки проблем та відмічаєте їх як небажані - видається, що Ви хочете для себе кращого, бо Ви правда на це заслуговуєте.

Доброго дня.

Ліка, а Ви самі хочете спільну дитину з цим чоловіком? Якщо не враховувати умови, ризики та всі інші фактори. Чи хотіли б Ви дитину? І друге - а чи є у Вас власні умови для нього? Народжувати - в іншій, кращій країні, народжувати - коли він матиме більше фінансів, народжувати - коли ще щось необхідне Вам для комфорту та спокою.
Від відповіді на це питання залежить уточнення вже всіх інших.


А з приводу маніпуляції - скоріш за все зі сторони чоловіка це так і є. Адже домовленності це двобічний процес, а от його ультиматум - однобічний поки, як маніпуляція. Але для Вашого рішення це не має бути критерієм, тому що навіть якщо він не уявляє життя без другої дитини - не Ваш обов*язок йому це життя надавати.
Це Ваше тіло, Ваш вибір і Ваше право відмовитись. Звісно ж, з усіма наслідками які будуть але тут вже важливо співміряти для себе - що для Вас буде краще.

«а зараз змінила думку. Але я ж теж маю на це право»; - Звісно маєте. Ви праві в цьому. І тут, смію запитати, а чи на початку стосунку був у нього ультиматум щодо народження дитини? Не бажання, не прохання, не уявлення - а саме та форма що зараз. Якщо ні, то виходить він теж Вас "обманув" вказуючи, що стосунки з Вами мають для нього цінність без обов*язкової дитини. Це гра слів, звісно, але я хочу зауважити, що тут чоловік також вдається до знецінення та маніпуляції провиною. Ви маєте це відмічати для себе.

«як він каже, завжди хотів мати 2 дітей, без цього почувається нереалізованим.»;м - це не Ваше завдання, опікатись його реалізацією. Якщо він відчуває себе нереалізованим без двох дітей, з одним із яких не спілкується, це викилвє хвилювання сприводу батьківської позиції до другої дитини. Дитина не повинна закривати дірки в життєвих позиціях дорослих, це пагубно скажеться на ній і її житті.

Доброго дня.

Дуже цікава ситуація, враховуючи сказані чоловіком слова на початку. Пошук партнерки для сексу складно поєднати із "поцілунок багато важить".

Дозвольте прояснити, після поцілунку - Ви писали йому, чи телефонували, щоб прояснити що тоді відбувалось і його реакцію? Чому йому це не сподобалось, можна дізнатись тільки від нього.

Хоча повторю, сигнали взаємодії чоловік дає доволі суперечливі. Чи помічали ще в його словах чи діях розбіжності за ці дві зустрічі?

«в мене думки що він шукає серйозну жінку , а я показала себе не з кращої сторони»; - що у Вашому вчинку має погану сторону? Ви дорослі люди, на побаченні, Ви вирішили проявити свою симпатію - в цьому немає нічого поганого. Прикро, тільки що зустрілись з такою реакцією. Але можливо, це наслідок того, що бажання до тілесного контакту можна уточнювати словами, хоч це і втрачає романтичний фльор, зате позбавляє від незручностей.

Поки Він не виходить на зв*язок, тільки Ви проявивши ініціативу можете прояснити для себе чого очікувати і як діяти далі.

Доброго дня.

Так, тиск зі сторони колег буває просто колосальним, особливо при стресовій роботі. Варіанти ігнорування також можуть бути ефективні, але тільки якщо задовільняють Вас, а не стільки впливом на інших.

Щоб точніше прояснити ситуацію і дати Вам щось відповідне, і вартісне - чи могли б Ви навести декілька прикладів саме претензій? Що Вас в них особливо зачіпає, виводить з колії? І важливим для Вас є, що сам - відстоювання себе і створення чітких кордонів, щоб Вас не займали, чи "поставити на місце" відкинувши схожі остроти і претензії саме в бік людини?

Позиції різні, і користь з них різна. Що Важливо для Вас?

Здравствуйте.

«КАК ПОНЯТЬ, ЧТО ПОРА УХОДИТЬ?»; - первыми индикаторами того что пора становиться постановка такого вопроса.
« Без него просто невыносимо, тоска, отчаяние, очень тяжело. Но и с ним сейчас не могу никак, каждый вопрос это ссора»; - это нормальная реакция на расставание, но В Ваших словах вызывает беспокойство форма Ваших отношений, и возможно, это только допущение, Вы в со-зависимых отношениях.
Уходить из таких очень трудно и болезненно, как и оставаться.

Вы должны прояснить и четко понять для себя - такие ли это отношения каких Вы бы для себя хотели? Хорошо ли Вам в них сейчас? Чувствуете ли Вы, что смогли бы оставаться в них долго, если ничего не измениться?
Ваши эмоции, они настоящие, и эмоции влюбленности в том числе, но порой наш разум так же жесток с нами, как и окружающие. Можете ли ВЫ отделить разумное для Вас решение от эмоционального?
Что будет хорошо для Вас?

Конечно, тяжело справляться с таким давлением и в отношениях и вне их, от себя же, поэтому рекомендую Вам обратиться к психологу, что бы прояснить для себя, что лучше для Вас, психолог так же поможет справиться с переживаниями при любом Вашем решении.

Доброго дня.

Ви з таким трепетом кажете про людину, якій хочете дарувати свою любов, з такою повагою і простором. Це дуже свідома і виважена позиція.

Але чи можливо ставитись до когось так, давати іншому щось цінне і спражнє, коли не наважуєтесь давати це собі?
Ви так дистанційовано кажете про якусь "схему", "природу", цього плазування, наче в цьому вбачаєте лицемірний прямий задум. Хоча перші Ваші слова протилежні цьому.

Звісно, з цього можна вийти, віднайти внутрішні опори і ресурси, щоб стояти прямо перед іншими. Але важливо щоб центральною мотивацією цього було бажання стояти за себе. І це велике тема для роботи з психологом, тому що самостійно пробиратись крізь захисти дуже складно. А це саме вони.
Звісно, така форма поведінки результативна і має свої плюси, колись Ви і обрали її саме через це, через найменший супротив і результат, через безпеку такого обходження.
А зараз, необхідно дослідити її, і досвід з цим "плазунством" пов*язаний, щоб обрати для себе інші способи, стати "прямо", віднайти ту цінність себе і силу, яка у Вас є.

Здравствуйте.
Колега Выше уже дала довольно развернутый ответ, но хотелось бы добавить еще об одном фрагменте.

Говорили ли Вы с ним об этом? В Вашем сообщении, помимо того что Вы пишите о ревности, нет злобы или открытой претензии, по крайней мере она не кричащая, но есть искреннее любопытство. Как и уважение к своему партнеру, в том как Вы об этом говорите. ПОэтому, важным становиться то, а могли бы Вы с ним так же открыто об этом поговорить? Спрашивали ли, почему ему нужно "радовать Эго"? Я тут про чуть больший уровень откровенного разговора, чем вопрос/ответ.

Его не отпущенные отношения, не обязательно связаны с чувствами симпатии, что там остаются, часто это так же обида, боль, которую не удалось пережить, привязка в недоверии и желании увидеть исход. Не Ваша задача избавлять его от этой привязки, от незавершенных отношений - но Вы можете прояснить, что именно там остается и уже решить для себя, то ли это с чем Вы готовы сталкиваться. Возможно, это можно было б разрешить на его терапии, а для этого Вы могли бы оказать поддержку.

Оставаться или нет в отношениях - Ваше решение, и тут нет "правильного" или "не правильного", только то, что Вам больше соответствует. Вы можете указать, что Вам важно что бы его прошло оставалось его, но было именно прошлым, и не тянулось уже так долго. Кроме того, как я поняла, отношения были довольно короткими.

А что касаемо Вашей ревности - ревность всегда патологична, даже если обусловлена поводами. Вы можете либо решить ему доверять, и увидеть исход, либо решить отойти на дистанцию, и не дожидаться того, чем обернётся.
Вы говорите что хотите остаться с человеком - и теперь важно понять, сколько Вы готовы принимать в Ваших отношениях и сколько вкладывать

«Моя проблема в тому, що я тримаюся за той минулий образ людини, з якою мені було дуже добре і я ніби боюся визнати, що так більше не буде. »; - власне так і є. І коли уявлення та очікування розбігаються з реальністю - важко це сприймати і можна отримати дуже енприємний досвід.

«От і думаю можливо все ж варто зрозуміти, що ми виросли»; - в першу чергу, що Ви і сестра змінились. Спробувати побачити її і себе сьогоднішнім поглядом. Що є спільного зараз, які погляди різні, у чому категорично не погоджуєтесь, а де можна примиритись.
І чи потрібні близькі стосунки з тією сестрою, якою вона є зараз? Чи можливі вони, без відчуття дискомфорту для Вас? Чи можливо, з нинішніми обставинами - бачитись на свята є достатнім.

Прояснивши відкрито дял себе ці моменти, думаю можна буде поглянути на себе та неї по іншому і сформувати нову позицію. .якщо будут труднощі, можна провести все це з підтримкою психолога

Доброго дня.

Втрата попереденьої форми стосунків з такою близькою людиною, може бути дуже не простою. Прикро, що зараз між Вами з*Явилась така дистанція, але навряд її можна пояснити просто "роз*їхались і завели сім*ї"? Не кажу, що це не вплинуло, але чи тільки це?

«наші діалоги якісь такі поверхневі..»; - а в якій обстановці Ви зустрічаєтесь? Для свята родини, чи одна для одної? Як Ви самі оцінюєте, на який рівень близькості готові зараз? Що самі кажете "глибшого"?
Я не знаю, як до цього ставиться Ваша сестра, але Ви заявляєте про бажання відновити близькість - тоді хтось з Вас має показати, що готовий на неї. Як можна чекати зближення, не відриваючись самостійно.

«коли знаходжуся з нею вживу мені якось некомфортно і хочеться вийти з кімнати.»; - як давно така реакція у Вас? і що емоції тоді? Чому некомфортно?

Також, важливо розглянути а що Вас с=зближувало раніше - які теми, цінності, погляди, відношення до інших.
Може бути так, нажаль, що нічого спільного із життя до - не залишилось. І це прикро. Але це не означає, що не можна вистроїти нові стосунки з новими, нинішніми цінностями.
Тільки треба розуміти - для чого Вам ці стосунки? Для формальної близькості? Для теплої дружби? В память про старі стосунки?
Важливо прояснити це для себе і тоді стане ясніше і бачення Ваших сестринських відношень

Доброго дня.

«дуже важко себе заставити комусь довіритись, особливо чужій людині.»; - це зрозуміло і логічно, враховуючи непростий період який Ви витримуєте, ще й без достатньої підтримки, з Ваших слів. Але, самотужки побороти соціофобію не можливо, не тільки тому, що для неї потрібна спеціальна терапевтична робота, але і тому, що соціофобія як тривожна, болюча капсула яка закриває Вас від світу, і світ від Вас, і якийсь час в ній може бути добре, бо її мета захистити Вас - але далі ця сколупа тільки звужуватиметься, тиснутиме і позбавлятиме Вас того життя, яке Ви могли б мати. І тут, особливо в соціофобії, потрібен інший. Контакт з світом, який дасть досвід, неболючий досвід, що можна покластись і довіритись. Що можна бути поруч з іншим і бути комфортно.

Але для роботи з психологом треба готовність, бо соціофобічні стани не швидкі у пропрацюванні, а крім того важливо визначити чи тільки соціофобія у Вас. Просто ще додам, що рівень близькості можете визначати Ви, як швидко рухатись, що говорити, тримати ту дистанцію яка Вам комфортна і ніхто не змусить Вас відкриватись та ранитись, бо Ви не будете готові. Тому бажаю вілнайти в собі сили та готовність, у Вас їх багато, враховуючи як Ви довго обходитесь із своїм станом, і направити на власне благополуччя)

Гаразд.
«Як переконати на роботі, що Ви хворі?»; - а як ще Ви можете це зробити? Чому це взагалі потрібно, додаткові аргументи, враховуючи, що дійсно хворі? На роботі, зачасту, є необхідні документи для лікарняного, якщо Ви їх надали - особисте переконання керівника чи колег не є обов*язковим і потрібним. Ви не мусите це робити. Коли все таки відчуваєте необхідність, вона більше може йти від Вас, і те що Ви можете - опиратись на фактаж. Чи знали Ви що хворі так сильно? Чи мусили вгадати наскільки часу це затягнеться? Чи можете прискорити одужання?
Об*єктивно - з Ваших слів, відповідь на це ні, і на цьому Ви можете стояти.

«Чи як реагувати на докопування з роботи?»; - а як Вам би хотілось відреагувати? Що за почуття у Вас виникають у відповідь на це? Реагуйте так, як воно реагується, якщо злить - зліться, засмучує - засмучуйтесь і т.д. Те, як Ви могли б цю реакцію виразити щодо колег - Ваш вибір, що може опиратись на пункти вище.

І попри все, зважайте на свій стан. Емоційне напруження не сприяє одужанню

Доброго дня.

Тривала хвороба, співчуваю Вам, відновлюйтесь і одужуйте)

Але чи могли б конкретизувати в чому Ваше питання?
Як переконати на роботі, що Ви хворі? Чи як реагувати на докопування з роботи? В чому саме потребуєте рекомендації психологів?

Здравствуйте.

«Как себя вести?»; - что конкретно Вы имеете введу? Как себя вести с ним? А как бы Вам хотелось?

Какая вообще у Вас была реакция на слова парня об отсутствии чувств? Есть ли у Вас к нему чувства?
Не знаю, к сожалению, зачем ему продолжать быть с Вами в отношениях, но хотите ли Вы их продолжать? Что Вы получите в итоге?

В контексте отношений нет однозначности в том, как себя вести с партнером, важно только то, как
Вы хотите. Нужны ли Вам эти отношения, есть ли в них что-то хорошее для Вас, достаточно ли Вам будет того отношения от парня которое он дает, без чувств?
Ваши переживания в отношениях - главный индикатор того, что делать и как себя вести.

Очень жаль, что Вы не можете положится на мужа в разделении ваших общих с ним дел, но при этом получаете много требований свыше того, что уже и так делаете.

Думали ли поискать работу онлайн? не ограничиваясь местом проживания. У Вас ценная профессия, что имеет много способов реализации, от самого преподавания до репетиторства и далее. Важно искать возможности в тех условиях, которые есть.
И так же, обратить внимание на Ваш отдых, досуг и расслабление. Это неизменные части жизни для поддержания не только хороших физических сил, но и против эмоционального выгорания. А в том режиме, который у Вас, выгорание грозит очень явно, так как на Вас много дел, ответственности, эмоциональной отдачи.
Возможно, со временем, когда моральное состояние улучшиться, идеи и возможности которых Вы не видели раньше станут заметней и привлекательней.
Удачи Вам в этом

Тогда тем более стоит их разбирать, смотреть с чем они связаны и как облегчить это невротическое навязывание, что бы оно не так влияло на Вашу жизнь. По крайне мере Вы даже после нескольких встреч, ВЫ сможете более каечвственно реагировать и обходиться с этими мыслями