Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Здравствуйте. Ни один из методов сам по себе будет эффективным только в рамках одной, узкой и конкретной проблемы. Если же Вы хотите психотерапию, как длительное и глубокое исследование личности - про кратковременность и эффективность вопрос не ставят.

Доброго дня. Я дуже співчуваю Вам, в тому стані який Ви описуєте. Це неймовірно важко розриватись між власними почуттями до дитини. Але хочу завірити Вас, таке буде часто і досить нормативно у багатьох мам, тим паче, коли це перша дитина. Звісно, удари дитини це погано, але це форма вираження вашого стану і її можна виправити.
Хочеться тільки підкреслити, що бути втомленою, злитись на дитину - це нормально. Ви не перестаєте її любити, новіть якщо іноді так здається.

Тільки тут, важлио розуміти особливості Вашого стану:
Як давно він такий? Як ще проявляється? Якою Вам взагалі видається взаємодія з дитиною коли син спокійний?

Ви кажете, що Вам допомагають, і сподіваюсь на це, але чи достатньо Вам на справді цієї допомоги? Як у Вас з відпочинком? З власним життям?

Це багато питань, і ще багато можна додати, але хочу запевнити Вас, що цей стан можна збалансувати та полегшити

Здравствуйте. Не могу сказать однозначно, но по Вашим словам про сон возожно Вы истощены не только морально.
Что происходит в Ваших днях, что они кажутся одинаковыми?

Важно понимать, как именно Вы худеете. Часто жесткие диеты и нагрузки оказываются мучительны не только для тела а и для душевного состояния. Это пренебрежение собой и состоянием своим. И мне очень жаль, что Вы в таком изнеможённом состоянии. Выходом можем быть смена Вашего метода похудения, который так изнуряет.

Вітаю, Анно. Уявляю, як непросто Вам справлятись останній рік, та переживати цей складний стан.
Важливо тут розуміти, що і Ваша пригніченість і страхи і самотність, тсно пов*язані і важливо шукати причину Ваших переживань.
Чого ВИ боїтесь від великої кількості людей? Якої реакції чекаєте, коли не наважуєтесь висловити свою думку на роботі? І т.д.

Також хочу зауважити, що особливо сумно, що маючи ряд таких переживань, Ви стикаєтесь із "ненавистю до себе" через відсутність партнера. Дуже дорстоко по ідношенню до себе. Чому це викликає у Вас таке ставлення до себе?

Здравствуйте. Очень жаль, что Вам пришлось так долго переживать такое грубое, ранящее и унизительное отношение. Это очень не просто, забыть бывает так же трудно. Все такие период жизни довольно большой.

Когда говорите о депрессии, что именно накатывает на Вас? Какие чувства состояния?

Как часто возвращаетесь мыслями к той руководительнице? Что за ощущения у Вас возникают? Что бы хотелось сделать? Или сказать?

Кроме самого жестокого обращения, важны моментом может быть и то, насколько Вы соотносились с этими словами? Принимали их? Верили? Возможно, у Вас есть много сожалений о том времени? Что Вы так долго терпели? Что с Вами так несправедливо обошлись?

Возвращение к этому этапу может быть связано з разными моментами, не только с самим проэктом.

Краще так, як відчуваєте. Чи закінчувати стосунки зараз вирішувати Вам, але краще щоб це було виважене ріщення, співвднесене з собою, щоб Ви були готові до того, як це буде.

З приводу роботи з психологом - формат може бути будь-який, як ви це уявляєте, як Вам дозволяють можливості та бажання. Ефективність від цього не залежить. Але сама робота стане для Вас першим кроком в налагоджені стосунків із собою і тим, які Ви стосунки хочете побудувати з життям взагалі.
Успіху Вам в кожному з починань)

Рада, що була корисна Вам хоча б трохи. І співчуваю, що Вам доводиться переживати такі стани, вони дійсно складні, тим паче коли перебуваєте на самоті. Але той, хто може з цим впоратись саме, і так чи інакше, Ви з цим справлялись, тими способами які були доступні. Але враховуючи Ваше останнє повідомлення, ресурси які Вам так потрібні, закінчуються і тому допомога і підтримка необхідні. Але саме для того, щоб сформувати нові способи справляння з самотністю, перебування на одинці з собою, і покращення стану загалом. І тому робота з психологом може стати для Вас тим місцем, де сили відновляться, стати опорою і можливістю для покращення та пошуку нових шляхів. Рекомендувала б Вам, подумати та потурбуватись про себе саме таким чином

Дякую, бачу Ваші переживання. Також мушу сказати, що починаючи і підтримуючи стосунки раціональною користю від них - Ви невідмовно стикатиметесь із незадоволенням і надалі.

Іноді, те що Ви переживаєте буває в наслідок спокійних та стабільних взаємовідносин, що видаються нудними і тому з*являється тяга та емоційний і сексуальний голод. Особливо, якщо попередні стосунки були дуже яскравими або проблемними.
В даному випадку, допомогти Вам якось впоратись із ставленням до хлопця - неможливо. Можливо почуття і з*являться, але викликати їх неможна.

Тому Вам важливо в першу чергу для себе і з поваги до друга, вирішити - чи можна так далі продовжувати? Як Вам обмежувати себе несправжніми стосунками і як буде йому, адже коли тебе не люблять - це важко ігнорувати.

Також рекомендую Вам звернути увагу на тему самотності. Ви сказали що боїтесь знову алишитись самою.
В чому тут страх який у Вас виникає? Наскільки самою боїтесь залишитись? Без кого? І як Ви переживали такий досвід раніше?

Ви маєте насправді декілька варіантів дії, більше ніж видається, просто важливо їх відкрити для себе та прийняти рішення. Визначити, що цінне в кожному із варіантів Ви отримуєте а від чого доведеться відмовитись

Доброго дня. А чого саме Ви б хотіли?

Як відчувається симпатія до інших хлопців, про яку Ви говорите? Як переживається?

"Не відчуваю фізичного задоволення" - це про що саме? Секс, тактильні контакти, збудження чи щось інше? Можливе все одразу?

І що стало керівним у Вашому рішенні ці стосунки прийняти?

Якщо Ви точно вловлюєте, що почуття тільки дружні - це важливий привід задуматись навіщо тоді Вам стосунки?
"Боюсь що пожалію" - в чому саме буде жаль? За чим саме?

Ответ важен, но он не должен быть важнее для Вас, нежели для собеседника. Что бы быть в диалоге и быть интересной, нужно проявлять себя, давать другим себя увидеть. усилия важны с обеих сторон.
Но, на что все таки хочу обратить внимание, в мыслях как ответить и из-за большого напряжения, Ваше внимание уходит на ответ и отворачивается от речи другого человека. Вы думаете о себе, о том как будете выглядеть Вы во время ответа. Если попробовать, держать это в скобках, позади, и именно что просто слушать, внутри у Вас так или иначе будет реакция и слова сформируются. Нужно учиться к этому прислушиваться.
И как Вы считаете, Вы интересный человек? Сами себе? Как много себе уделяете внимания? Как часто поддерживаете себя? Если отношения с собой не настроены, труднее проявлять себя, говорить и делать что-то что бы другие замечали Вас. Это сложно, но подумайте что Вам важнее - казаться и показываться "как-то",лишь бы привлечь чужой взгляд или быть и являться собой, что уже точно не будет проигнорировано, хотя бы Вами?

Здравствуйте. Навыки общения, это тоже умение, которое можно развивать, сродни любому другому. Важно только понять, что в вас Вам мешает? С чем связано напряжение? Почему ответ так важен для Вас? Желаете ли Вы правда быть в диалоге с другими, или же обеспокоены только собственной презентацией?

Здравствуйте. Ну, точно смогу подтвердить - да, так у всех. И всегда будут ситуации где Вам могут не так понять, приписать что-то другое, или навешать характеристику, которая к Вам не относиться. Но, влиять на других тут смысла мало и "по умолчанию" - к сожалению не получиться. Такой эффект, и то только кажется что это так, ощущается разве что при длительном близком общении, открытом и свободном.
Но Вы можете влиять на собственное: а) Обращать внимание на то, что Вы говорите и как поступаете, о том насколько искренне и соответственно себе, вы действуете. Если Вы тут "чисты", то тогда точно можно утверждать для себе что слова и интерпретация человека, это больше говорит про него, нежели про Вас. И злости может стать меньше
б) Вы всегда можете спросить, а почему кто-то сделал тот или иной вывод? Что в Вас ему об этом сказало? ВОзможно есть что-то, в Ваших внешних проявлениях, что Вы упускаете?

Здравствуйте. Анна, искренне сочувствую Вам в истории которою Вы написали. И переживания, с которыми Вы сталкиваетесь правда очень сложные, и на самом деле требуют более длительной работы, чем письменный ответ на сайте, хотя то что Вы обратились очень осознано.
Ситуация сепарации(морального и физического отделение от родителей) сложный и комплексный процесс, который может длиться долго. НО что хочу сказать сейчас - все дети так или иначе когда-то разочаровывают родителей, вызывают их злость и не понимание, что Нормально, ведь Вы отдельная личность. Что бы ничего такого не было, нужно остаться их копией, полностью от себя отказаться - готовы ли Вы на это?
И по правде, принятие Ваших решений это их ответственность. Вы ответственны за себя и своего ребенка.
В Вашей ситуации, они нуждаются в Вас, а Вам нужно понять, насколько Вы много готовы давать в эти отношения, причем вместо другой стороны тоже.
В общем, советовала бы обратится к терапевту, вед справляться одной будет достаточно тяжело.

Вірю, що Ваше кохання щире і глибоке,але яким би міцним воно не було,за двох кохати не можливо. І якщо любові зі сторони дівчини немає,та її слова під час сварки дійсно відображають її позицію та почуття(варто їх ще раз обговорити, бо імпульсивно можна наговорити різного) - Вам необхідно прийняти це. Це вакжо і боляче, але важкі переживання проходять.

Здравствуйте. А в чем собственно сам вопрос? Вам нужна характеристика Вашего партнера/его поведения?
Но кроме того, более сущностным есть вопрос, как Вы справляетесь и реагируете на его поступки? Как сами считаете, чем его поведение мотивировано?