Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Здравствуйте.

А как Вы представляете себе жизнь для себя? Как представляете жизнь далее в этих отношениях? Что в них происходит с Вами? Почему Вы остается в них, что есть важного? Готовы ли Вы быть с молодым человеком, если он никогда и никак не измениться? Только такой как сейчас.

Вижу в тексте много обиды и разочарования в партнере, но Вы говорите про оставаться в отношениях - оставаться ради чего? Какие положительные чувства Вы испытываете? Есть ли они? Перекрывают ли они плохие чувства?

Важно разобраться с мотивами и чувствами, что обуревают Вас. И, пока Вы спрашиваете какое решение принять - Вы уже одно принимаете. ПОка Вы с ним - Вы принимаете решение остаться. Хорошое ли это решение для Вас? Будет ли хорошим для Вас - их покинуть?

Сложно сказать что-то однозначное по поводу Вашего состояния, и лучше исследовать это в работе с терапевтом или психиатром, если навязчивость и дереалистичность этих мыслей, чувств излишне большая. Тут, к сожалению, в формате вопросов это не осущесвтимо.

Ситуации действительно неприятные, и похоже она сильна на Вас повлияла.

Часто чувство недостойности, несоответствия формируется в молодые, подростковые годы, из-за окружения, восприятия и критериев сравнивая, в которых Вы можете проигрывать, но не потому что Вы "плохо", а потому что что-то там Вам не свойственно. Или это чувство может вызываться навязыванием извне, в зависимости от опыта.
Лучшим решением было бы узнать более точно причины и механизмы Вашего отношения и к себе и к девушкам, конкуренцию с другими парнями, в работе с психологом, что бы уменьшить негативный фон, напряжение, укрепить понимание себя и то, что Вы достойны того чего и кого Вам хочется. Потому что достоинство можно либо чувствовать либо нет, им никто не способен наделить Вас, как и лишить его.

Доброго дня.

Ситуація з якою Ви стикнулись жахлива, і як чудово, що у Вас достатньо сміливості та рішучості прийняті міри безпеки та турботи про своє і благополуччя дитини.

Схоже питання, що було вище, чи знає дитина і чи бачила як батько був у стані сп'яніння? Чи говорили раніше щось їй про це?

Попри складну ситуацію для Вас, якщо дитина не розумію що сталось, вона все одно зчитує Ваші переживання, чи то злість чи страх чи тривогу, і коли причина цього не відома - стає тільки більш напружено.
Опираючись на те, що дитина знає - розкажіть їй, про погане його самопочуття, і що краще зараз Вам з ним побути окремо. Не варто згущувати фарби та говорити про чоловіка в поганому тоні, звинувачувати чи принижувати його, бо це завжди складно для дитини. Намагайтесь знайти нейтральні формулюванні, і говориит в спокійному стані. Можете сказати, що через алкоголь його стан поганий, і треба час, щоб йому стало краще. Тому що алкоголізм це хвороба, так чи інакше. Існують відео які доносять схожі проблематики до дітей, можете знайти для віку Вашої дитини, але це вже за Вашим бажанням.

Ви кажете про ніколи не повернетесь і це розумно, зважаючи на все, але не варто використовувати слова як "ніколи" і "назавжди" з дитиною, тому що вона може хотіти підтримувати зв*язок з батьком. Можете при потребі дозволити говорити по телефону, але тільки у стані тверезості іншого.
Важливо надати зараз мінімум необхідної інформації - чому Ви там де є, скільки будете, чи як вирішуватимете це зараз, що треба час. Не вивалюйте все але і не обманюйте дитину на пряму. Правду вона все одно або дізнається пізніше або здогадається сама, і це не покращить Ваших стосунків.

Доброго дня.


Андрій, а якщо б хтось із психологів сказав, що ні, "не нормально" Ви б намагались змінити цю свою позицію?

Запитую, просто тому, що коли Ви впевнені в тому як краще саме для Вас, а мати чи не мати дітей - тільки Ваше рішення, і якщо воно свідоме, відкрито заявлене нинішнім чи майбутнім партнерам - це тільки Ваша справа. як і будь-яка інша позиція, думка чи вподобання. І, незалежно від зовнішньої думки, пам*ятайте про це.

А стосовно питання - так, абсолютно нормально, поширено, і має право бути. Як і позиція зворотня. Як і тимчасове небажання мати дітей.

Здравствуйте.

В чем именно Ваш запрос на рекомендацию и ответ психологов?

Доброго дня.

Співчуваю Вашому негативному досвіду, і тому, що це так вплинуло на Ваше життя. Те, як ці наслідки виглядають зараз безумовно сладні та деструктивні, як для Вас так і для людей, яких Ви б хотіли бачити поруч. Але, добре, що ці механізми, недовіри і агресії колись з*явились у Вас. Бо саме вони, захищали і допомогли у свій час впоратись із обставинами, так як це було можливо на той момент. Це те, що було необхідним для Вас. Але, як то буває із різними речами і ставленнями - ці механізми перестали бути ефективними, і діють тільки проти Вас.

І попри це, Ви так чітко їх відмічаєте і свідомо оцінює як ці риси впливають та згіршують Ваше життя. І це вже багато, повірте. Тому наступним крок це пропрацювання в спільній роботі із терапевтом. Там, де Ви зможете опертись і відпочити емоційно, де зможете по трохи, знімати захисти та зміцнюватись, але не ставати беззахисною. Самотужки впоратись може бути дуже складно.
Ви можете шукати безкоштовних або звертатись до тих, що зацікавили і просто запитати, чи можливі інші умови для спільної роботи. Повірте, багато терапевтів йдуть на зустріч клієнтам у складних обставинах.

Для самостійної роботи мало можна порекомендувати, оскільки це може тільки місцями укорінювати негативний досвід і емоцій. Проте, можете пошукати чи запитати про літературу, яка в доступній мові говорить на тему довіри чи агресії. Психологічна просвіта може стати допоміжнім фактором у покращенні стану.
Бажаю Вам в цьому успіху та бережності до себе

Доброго дня.

«Питання: як зрозуміти його психологію і зрозуміти себе що я хочу?»; - зрозуміти його психологію, справа складна, не надійна і може бути марна. Але при цьому, можна спробувати дізнатись, для чого і який для нього кайф в частому описі своїх бажань і фантазій.
І, перше, що приходить в голову у зв*язку з Вашим питанням - а чи хотіли б попросити його, щоб він не писав і не казав так часто? Чи може бути так, що описуючи свої бажання, хай і тільки словами, він переймає контроль над Вашим майбутнім сексом, тим саме позбавляючи його у Вас? Звідки і відчуття "проти волі".

Також, можна ще розглянути, а що за переживання з цим пов*язані, коли Він розказує? Чому слова про секс загалом викликають у Вас негативну реакцію?
Чи говорили Ви колись про свої фантазії чи бажання? Що б відбувалось з Вами, якби почали розказувати? Це неприємно, вульгарно, страшно, соромно - що виникає тоді?

« і зрозуміти себе що я хочу? »; - тільки шляхом дослідження власного ставлення, переживань, відношення. Щирого і уважного погляду на себе, самостійно чи з спеціалістом.

« До якого спеціаліста звернутися щодо цього: психолог чи сексолог?»; - Ви можете звернутись до обох, але тут варто відштовхуватись від того в чому корінь Вашого переживання. В словах про секс і самому сексі, чи у тому що відбувається з Вами і Вашими думками та емоціями у зв*Язку з тим? Насправді, сексолог також працює із емоціями, проте доволі часто, питання які начебто стосуються тільки тіла та сексуальності - знаходяться глибше та торкаються більше сфер життя, ніж здається. Тому як практична рекомендація - психолог, для початку.

Здравствуйте.

«Что делать если я не хочу идти работать как себя заставить?»; - если это Ваш основной вопрос, то сам он уже вводит в состояние напряжение и "заставляния" себя. Конечно, технически можно поискать сферы, которые сочетались бы с вашими хобби или увлечениями, но такая мотивация, как давление, не поспособствует развитию или успеху в области.

«НЕ ХОЧУ НА РАБОТУ, ХОЧУ БЫТЬ ДОМА С ДЕТЬМИ»; - говорили ли Вы с мужем об этом, объясняли ли почему хотите работать над бытом и заботиться о детях? Понимает ли муж, какие будут последствия того, что Вы пойдете на работу, кроме денег? Готов ли он разделять с Вами бытовые задачи и заботу о детях поровну, в случае работы обоих?

Думали ли над тем, как желание оставаться дома с чем связано? Что пугает или отталкивает в работе? Нет ли чего-то, чем Вам потенциально хотелось бы заниматься? Есть ли какая-то особенная ценность в домашнем быте?

«но мне жалко на себя потратить,»; - устраивает Вас такое отношение к себе? Как давно, Вы последний раз, делали что-то для себя?

«если я считаю что сделала очень много и всегда делаю больше, я больше вкладываю во все я живу за свои, к него практически не прошу»; - по мимо горечи в Ваших словах, тут так же много обвинения в сторону Вашего супруга. Всегда ли так было в Ваших отношениях? Почему делали так много, выбивая себя из сил? И на какую отдачу рассчитывали?

Я задаю так много вопросов, потому что Важно ясно смотреть на ситуацию, свою роль в ней и желанную позицию, иначе есть риск всегда оставаться неудовлетворенной.

К тому же, рассматривали ли возможности, сочетания Вашего желания с необходимостью работы? Может ли быть работа на дому, или частичная? Насколько широкий спектр возможности Вы рассматривали?
И последнее, но не по значимости, если Вы не хотите работать, и четко понимаете почему, понимаете что Вы потеряете и получите в таком раскладе - можно пытаться отстаивать это решение. Но так как оно касается не только Вас, постарайтесь искренне поговорить с мужем и рассмотреть что Вы друг для друга можете сделать.

Здравствуйте.

В Ваших словах много тревоги и беспокойства, был ли подобный Вашим страхам опыт у Вас?

«я иногда себя считал недостойным встречаться с такой красоткой »; - а что значит быть достойным? Откуда такие представления? Это жестокие слова в свой адрес, как давно Вы считаете так?

Для того, что бы ответить почему именно у Вас есть эти беспокойства и чувство несоответствия, недостойности, нужно анализировать Ваш опыт и события, переживания, что подобные мысли сформировали.
Для этого лучше пройти работу с психологом, что бы не множить собственную неуверенность и страхи, ведь в дальнейшем они будут только крепчать.

Доброго дня.

Виникає обурення і прикрість, читаючи на відношення з яким Ви стикнулись зі сторони чоловіка. Це дуже складно.

Але, нажаль, способи як Ви могли б вплинути на нього - неймовірно обмежені. Важилвим елементом вирішення таких ситуацій є близькі, довіриливі розмови, коли обидва слухають і чують, але якщо тема відкритості та емоційності для нього складна - це мало ймовірно до виконання.

Крім особистої терапії для чоловіка, хоч досвід про який Ви кажете не вдалий, важливо намагатись ще, тому що просто так його "жадібність" не зникне. І крім того, було б корисно скористатись парною терапією. Щоб в процесі були обоє, проте, це теж може бути непростим досвідом але воно може бути того варте.

Що можете зробити Ви для себе? Що отримуєте хорошого в цих стосунках? Чи є щось з того що Він робить для Вас, що можна було б збільшити і компенсувати недостачі в інших сферах? Чи могли б Ви з ним домовитись про якісь романтичні дні? Фіксована спонтанність так би мовити, чи могло б це трішки заповнити Ваше бажання? Чи казав колись чоловік, в нормальній, поважній формі, чого йому хотілось би від Вас в стосунках?

Відредаговано автором 05-06-2024 11:20:01

Доброго дня.

Співчуваю Вашій втраті стосунків, але питання "як повернути хлопця" - тільки деструктивне і обмежуюче. Він все таки не залишена десь річ. Це було його рішення, свідоме чи ні, остаточне чи ні - поки не відомо, але все одно рішення.

Якщо хлопець зараз не виходить на зв*Язок, і прояснити розрив не виходить, що безумовно складно, але Вам неохідно бути уважною і дбайливою до себе. Переживати втрату цих стосунків, давати вираження почуттям і дбати про себе, заручитись підтримкою, якщо самій складно. Це необхідний етап після розриву, і треба дати йому час.
Якщо особливо довго не ставатиме легше - пропрацювати з психологом. Але "вирішити питання" з хлопецм - може не зменшити Вашого болю, а тільки погіршити.
Зараз важливо подбати про себе і свої переживання.

Доброго дня.

Так свідомо, що Ви попри відчуття сорому наважились написати, і це точно вказує на те, наскільки Вас непокоїть ці ситуації.

А чи пригадуєте Ви, наскільки давно матір так вчиняє? Коли Вам стало це помітно і неприємно?
Чи думали, може намагались, зауважити, що Вам неприємний тактильний контакт як такий? Просто наполягти на тому, щоб вона тримала дистанцію? (Можете не відповідати тут, якщо це складно, можна в особисті або просто подумайте та проясність для себе)

«насправді це зі мною щось не так.»; - з Вами все впорядку. Ви маєте право неприймати торкання, дії чи слова, які Вам не подобаються, не залежно від причинити чи того хто це робить. Це Ваше тіло і Ваш особистий простір.

Вам немає чого соромитись, бо Ви не робите і не причасні ні до чого, вартого сорому. Тому якщо відчуваєте складність з матір'ю, то підтримка терапевта була б тут доцільна. Для початку, мінімум для того, щоб провести чіткі кордони та створити дистанцію, на якій Вам буде простіше, цю тему аналізувати.

Здравствуйте.

На самом деле, тема которую Вы поднимаете куда объёмней чем кажется, и исследовать причину такого поведение и отношения на протяжении многих лет - через сообщения сложно. Это лучше делать в индивидуальной работе, где столкнувшись с разными событиями своего опыта, Вы сможете сразу получить опору и поддержку в лице терапевта.

Но, если начать двигаться в сторону понимания:
«Почему меня в ужас приводят вопросы людей про личную жизнь»; - а когда Вас спрашивают или спрашивали про личную жизнь, в чем была опасность для Вас? Если попробовать вспомнить и дофанатазировать - что случилось расскажи Вы о личной жизни? Был ли кто-то с кем Вам было комфортно ее обсуждать? Создается пока легкое впечатления, что изолированность отношений кажется Вам безопасной гаванью, и тогда вопрос - а как и что из-вне может на отношения повлиять? Есть ли для Ваших отношений угроза от друзей, родственников и других спрашивающих?

«Через 4 года он сделал мне предложение, но я не была в восторге. Почему? Я не могу дать себе ответ?»; - не можете дать себе ответ или ответ который сформулировался Вам не понятен или не нравится? Вы в итоге отказали парню, как я понимаю. Это ответ. Тогда следующий вопрос в том - помимо чувств, представляли ли Вы супружескую жизнь з этим парнем? Подходил ли он Вашим мечтам о семье и ребенке, именно в роли мужа и отца?
Были ли Вы готовы тогда, вступать в брак? Представления и реальность могут отличаться, и то что Вы мечтали о семье не значит что должны быть готовы к ней в любой момент. Это нормально.

«Почему, когда его нет рядом, я скучаю, а когда вместе, у меня пропадает настроение?»; - для этого нужно более наглядно рассматривать именно Ваши отношения. Ведь суть кроется в том, как они проходили. Если, например, поведение парня в переписке было более милым, романтичным и внимательным, чем в жизни - то логично, что дистанция будет ощущаться более приятной. Это только поверхностная гипотеза, более обшая, но суть в том что бы понять что было в ваших отношениях в разных периодах.

«Понятное дело, с ним отношения закончились, но я хочу знать, что со мной?»; - знаете, это очень сознательное формулирование вопроса. Что бы понять, важно рассматривать Ваши формы привязанности, другие отношения, не только романтические, модель отношений в представлении и очно. Опять же, сами отношения с парнем и как они на Вас влияли. Какая Вы были в отношениях, какой казались для других людей. В чем опасности быть "видимой" в отношения, или в замужестве.

Вопросов много и они довольно не простые, но даже написав свои вопросы тут, Вы уже двигаетесь к лучшему пониманию себя.

Доброго дня.


«Він каже: дуже втомлюється на роботі. Приходить, їсть і лягає спати. Я, як завжди, готую шикарну вечерю, стараюся, але це вже ніби, як так і треба.»; - тут і далі, досить чітко відчувається, шо Ви вкладаєте багато моральних та фізичних ресурсів в стосунки з чоловіком, і це дуже важливо, вміти вкладати щось у свої стосунки. Але чи відчуваєте Ви відповідну віддачу? І який вклад хотіли б від чоловіка? Чи співмірно Ви вкладаєте в стосунки, в першу чергу, емоційно?
ЯКщо існує дисонанс в цьому аспекті, то і дискомфорт може відчуватись сильніше і дистанція збільшуватись.
Особливо. якщо на вклад одного партнера, іншим не може віддати стільки ж, через власні причини.

«що він розповів ПЕРШІЙ мамі, що їхню службу можуть мобілізувати! А мені сказав лиш сьогодні, і то мимоволі.»; - а про що для Вас це? Чи думали запитати у чоловіка прямо, чому не міг чи не хотів подилитись із Вами спочатку?

«адже це мама, а я себе накручую та проявляю ревність?»; - а до чого в даному випадку Ви ревнуєте? Ви вказали, що відчуття дистанції з чоловіком останні два тижні, чи було це відчуття ревновів у Вас раніше?

«Втомилася постійно бути ініціатором усього, що нас зближує»; - це не погано ініціювати близкість, хотіти чогось і створювати умови. Але дійсно, а куди ще окрім стосунків з чоловіком, Ви вкладаєте стільки сил, ресурсів? Чи займаєтесь чимось для себе? Скільки часу проводите окремо? Чи може бути так, що нестача уваги від чоловіка така велика, тому що інші сфери життя також зараз не можуть приносити Вам задоволення?