Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

«Моя проблема в тому, що я тримаюся за той минулий образ людини, з якою мені було дуже добре і я ніби боюся визнати, що так більше не буде. »; - власне так і є. І коли уявлення та очікування розбігаються з реальністю - важко це сприймати і можна отримати дуже енприємний досвід.

«От і думаю можливо все ж варто зрозуміти, що ми виросли»; - в першу чергу, що Ви і сестра змінились. Спробувати побачити її і себе сьогоднішнім поглядом. Що є спільного зараз, які погляди різні, у чому категорично не погоджуєтесь, а де можна примиритись.
І чи потрібні близькі стосунки з тією сестрою, якою вона є зараз? Чи можливі вони, без відчуття дискомфорту для Вас? Чи можливо, з нинішніми обставинами - бачитись на свята є достатнім.

Прояснивши відкрито дял себе ці моменти, думаю можна буде поглянути на себе та неї по іншому і сформувати нову позицію. .якщо будут труднощі, можна провести все це з підтримкою психолога

Доброго дня.

Втрата попереденьої форми стосунків з такою близькою людиною, може бути дуже не простою. Прикро, що зараз між Вами з*Явилась така дистанція, але навряд її можна пояснити просто "роз*їхались і завели сім*ї"? Не кажу, що це не вплинуло, але чи тільки це?

«наші діалоги якісь такі поверхневі..»; - а в якій обстановці Ви зустрічаєтесь? Для свята родини, чи одна для одної? Як Ви самі оцінюєте, на який рівень близькості готові зараз? Що самі кажете "глибшого"?
Я не знаю, як до цього ставиться Ваша сестра, але Ви заявляєте про бажання відновити близькість - тоді хтось з Вас має показати, що готовий на неї. Як можна чекати зближення, не відриваючись самостійно.

«коли знаходжуся з нею вживу мені якось некомфортно і хочеться вийти з кімнати.»; - як давно така реакція у Вас? і що емоції тоді? Чому некомфортно?

Також, важливо розглянути а що Вас с=зближувало раніше - які теми, цінності, погляди, відношення до інших.
Може бути так, нажаль, що нічого спільного із життя до - не залишилось. І це прикро. Але це не означає, що не можна вистроїти нові стосунки з новими, нинішніми цінностями.
Тільки треба розуміти - для чого Вам ці стосунки? Для формальної близькості? Для теплої дружби? В память про старі стосунки?
Важливо прояснити це для себе і тоді стане ясніше і бачення Ваших сестринських відношень

Доброго дня.

«дуже важко себе заставити комусь довіритись, особливо чужій людині.»; - це зрозуміло і логічно, враховуючи непростий період який Ви витримуєте, ще й без достатньої підтримки, з Ваших слів. Але, самотужки побороти соціофобію не можливо, не тільки тому, що для неї потрібна спеціальна терапевтична робота, але і тому, що соціофобія як тривожна, болюча капсула яка закриває Вас від світу, і світ від Вас, і якийсь час в ній може бути добре, бо її мета захистити Вас - але далі ця сколупа тільки звужуватиметься, тиснутиме і позбавлятиме Вас того життя, яке Ви могли б мати. І тут, особливо в соціофобії, потрібен інший. Контакт з світом, який дасть досвід, неболючий досвід, що можна покластись і довіритись. Що можна бути поруч з іншим і бути комфортно.

Але для роботи з психологом треба готовність, бо соціофобічні стани не швидкі у пропрацюванні, а крім того важливо визначити чи тільки соціофобія у Вас. Просто ще додам, що рівень близькості можете визначати Ви, як швидко рухатись, що говорити, тримати ту дистанцію яка Вам комфортна і ніхто не змусить Вас відкриватись та ранитись, бо Ви не будете готові. Тому бажаю вілнайти в собі сили та готовність, у Вас їх багато, враховуючи як Ви довго обходитесь із своїм станом, і направити на власне благополуччя)

Гаразд.
«Як переконати на роботі, що Ви хворі?»; - а як ще Ви можете це зробити? Чому це взагалі потрібно, додаткові аргументи, враховуючи, що дійсно хворі? На роботі, зачасту, є необхідні документи для лікарняного, якщо Ви їх надали - особисте переконання керівника чи колег не є обов*язковим і потрібним. Ви не мусите це робити. Коли все таки відчуваєте необхідність, вона більше може йти від Вас, і те що Ви можете - опиратись на фактаж. Чи знали Ви що хворі так сильно? Чи мусили вгадати наскільки часу це затягнеться? Чи можете прискорити одужання?
Об*єктивно - з Ваших слів, відповідь на це ні, і на цьому Ви можете стояти.

«Чи як реагувати на докопування з роботи?»; - а як Вам би хотілось відреагувати? Що за почуття у Вас виникають у відповідь на це? Реагуйте так, як воно реагується, якщо злить - зліться, засмучує - засмучуйтесь і т.д. Те, як Ви могли б цю реакцію виразити щодо колег - Ваш вибір, що може опиратись на пункти вище.

І попри все, зважайте на свій стан. Емоційне напруження не сприяє одужанню

Доброго дня.

Тривала хвороба, співчуваю Вам, відновлюйтесь і одужуйте)

Але чи могли б конкретизувати в чому Ваше питання?
Як переконати на роботі, що Ви хворі? Чи як реагувати на докопування з роботи? В чому саме потребуєте рекомендації психологів?

Здравствуйте.

«Как себя вести?»; - что конкретно Вы имеете введу? Как себя вести с ним? А как бы Вам хотелось?

Какая вообще у Вас была реакция на слова парня об отсутствии чувств? Есть ли у Вас к нему чувства?
Не знаю, к сожалению, зачем ему продолжать быть с Вами в отношениях, но хотите ли Вы их продолжать? Что Вы получите в итоге?

В контексте отношений нет однозначности в том, как себя вести с партнером, важно только то, как
Вы хотите. Нужны ли Вам эти отношения, есть ли в них что-то хорошее для Вас, достаточно ли Вам будет того отношения от парня которое он дает, без чувств?
Ваши переживания в отношениях - главный индикатор того, что делать и как себя вести.

Очень жаль, что Вы не можете положится на мужа в разделении ваших общих с ним дел, но при этом получаете много требований свыше того, что уже и так делаете.

Думали ли поискать работу онлайн? не ограничиваясь местом проживания. У Вас ценная профессия, что имеет много способов реализации, от самого преподавания до репетиторства и далее. Важно искать возможности в тех условиях, которые есть.
И так же, обратить внимание на Ваш отдых, досуг и расслабление. Это неизменные части жизни для поддержания не только хороших физических сил, но и против эмоционального выгорания. А в том режиме, который у Вас, выгорание грозит очень явно, так как на Вас много дел, ответственности, эмоциональной отдачи.
Возможно, со временем, когда моральное состояние улучшиться, идеи и возможности которых Вы не видели раньше станут заметней и привлекательней.
Удачи Вам в этом

Тогда тем более стоит их разбирать, смотреть с чем они связаны и как облегчить это невротическое навязывание, что бы оно не так влияло на Вашу жизнь. По крайне мере Вы даже после нескольких встреч, ВЫ сможете более каечвственно реагировать и обходиться с этими мыслями

Здравствуйте.

А как Вы представляете себе жизнь для себя? Как представляете жизнь далее в этих отношениях? Что в них происходит с Вами? Почему Вы остается в них, что есть важного? Готовы ли Вы быть с молодым человеком, если он никогда и никак не измениться? Только такой как сейчас.

Вижу в тексте много обиды и разочарования в партнере, но Вы говорите про оставаться в отношениях - оставаться ради чего? Какие положительные чувства Вы испытываете? Есть ли они? Перекрывают ли они плохие чувства?

Важно разобраться с мотивами и чувствами, что обуревают Вас. И, пока Вы спрашиваете какое решение принять - Вы уже одно принимаете. ПОка Вы с ним - Вы принимаете решение остаться. Хорошое ли это решение для Вас? Будет ли хорошим для Вас - их покинуть?

Сложно сказать что-то однозначное по поводу Вашего состояния, и лучше исследовать это в работе с терапевтом или психиатром, если навязчивость и дереалистичность этих мыслей, чувств излишне большая. Тут, к сожалению, в формате вопросов это не осущесвтимо.

Ситуации действительно неприятные, и похоже она сильна на Вас повлияла.

Часто чувство недостойности, несоответствия формируется в молодые, подростковые годы, из-за окружения, восприятия и критериев сравнивая, в которых Вы можете проигрывать, но не потому что Вы "плохо", а потому что что-то там Вам не свойственно. Или это чувство может вызываться навязыванием извне, в зависимости от опыта.
Лучшим решением было бы узнать более точно причины и механизмы Вашего отношения и к себе и к девушкам, конкуренцию с другими парнями, в работе с психологом, что бы уменьшить негативный фон, напряжение, укрепить понимание себя и то, что Вы достойны того чего и кого Вам хочется. Потому что достоинство можно либо чувствовать либо нет, им никто не способен наделить Вас, как и лишить его.

Доброго дня.

Ситуація з якою Ви стикнулись жахлива, і як чудово, що у Вас достатньо сміливості та рішучості прийняті міри безпеки та турботи про своє і благополуччя дитини.

Схоже питання, що було вище, чи знає дитина і чи бачила як батько був у стані сп'яніння? Чи говорили раніше щось їй про це?

Попри складну ситуацію для Вас, якщо дитина не розумію що сталось, вона все одно зчитує Ваші переживання, чи то злість чи страх чи тривогу, і коли причина цього не відома - стає тільки більш напружено.
Опираючись на те, що дитина знає - розкажіть їй, про погане його самопочуття, і що краще зараз Вам з ним побути окремо. Не варто згущувати фарби та говорити про чоловіка в поганому тоні, звинувачувати чи принижувати його, бо це завжди складно для дитини. Намагайтесь знайти нейтральні формулюванні, і говориит в спокійному стані. Можете сказати, що через алкоголь його стан поганий, і треба час, щоб йому стало краще. Тому що алкоголізм це хвороба, так чи інакше. Існують відео які доносять схожі проблематики до дітей, можете знайти для віку Вашої дитини, але це вже за Вашим бажанням.

Ви кажете про ніколи не повернетесь і це розумно, зважаючи на все, але не варто використовувати слова як "ніколи" і "назавжди" з дитиною, тому що вона може хотіти підтримувати зв*язок з батьком. Можете при потребі дозволити говорити по телефону, але тільки у стані тверезості іншого.
Важливо надати зараз мінімум необхідної інформації - чому Ви там де є, скільки будете, чи як вирішуватимете це зараз, що треба час. Не вивалюйте все але і не обманюйте дитину на пряму. Правду вона все одно або дізнається пізніше або здогадається сама, і це не покращить Ваших стосунків.

Доброго дня.


Андрій, а якщо б хтось із психологів сказав, що ні, "не нормально" Ви б намагались змінити цю свою позицію?

Запитую, просто тому, що коли Ви впевнені в тому як краще саме для Вас, а мати чи не мати дітей - тільки Ваше рішення, і якщо воно свідоме, відкрито заявлене нинішнім чи майбутнім партнерам - це тільки Ваша справа. як і будь-яка інша позиція, думка чи вподобання. І, незалежно від зовнішньої думки, пам*ятайте про це.

А стосовно питання - так, абсолютно нормально, поширено, і має право бути. Як і позиція зворотня. Як і тимчасове небажання мати дітей.

Здравствуйте.

В чем именно Ваш запрос на рекомендацию и ответ психологов?

Доброго дня.

Співчуваю Вашому негативному досвіду, і тому, що це так вплинуло на Ваше життя. Те, як ці наслідки виглядають зараз безумовно сладні та деструктивні, як для Вас так і для людей, яких Ви б хотіли бачити поруч. Але, добре, що ці механізми, недовіри і агресії колись з*явились у Вас. Бо саме вони, захищали і допомогли у свій час впоратись із обставинами, так як це було можливо на той момент. Це те, що було необхідним для Вас. Але, як то буває із різними речами і ставленнями - ці механізми перестали бути ефективними, і діють тільки проти Вас.

І попри це, Ви так чітко їх відмічаєте і свідомо оцінює як ці риси впливають та згіршують Ваше життя. І це вже багато, повірте. Тому наступним крок це пропрацювання в спільній роботі із терапевтом. Там, де Ви зможете опертись і відпочити емоційно, де зможете по трохи, знімати захисти та зміцнюватись, але не ставати беззахисною. Самотужки впоратись може бути дуже складно.
Ви можете шукати безкоштовних або звертатись до тих, що зацікавили і просто запитати, чи можливі інші умови для спільної роботи. Повірте, багато терапевтів йдуть на зустріч клієнтам у складних обставинах.

Для самостійної роботи мало можна порекомендувати, оскільки це може тільки місцями укорінювати негативний досвід і емоцій. Проте, можете пошукати чи запитати про літературу, яка в доступній мові говорить на тему довіри чи агресії. Психологічна просвіта може стати допоміжнім фактором у покращенні стану.
Бажаю Вам в цьому успіху та бережності до себе