Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Доброго дня.

Стани які Ви описуєте і переживання дуже непрості, але для того щоб щось з ними робити важливо зрозуміти чим вони викликані, та що саме з Вами відбувається. Важливо продіагностуватись або хоча б у психолога, або у психіатра.
І панічні атаки, і тривоги та страхи, можна побороти і дати собі кращий стан та якість життя, але самотужки це практично не можливо. Можете хіба спробувати зрозуміти, як давно ці переживання у Вас, чи було щось, після чого стали їх помічати? Як Ви зазвичай з ними обходитесь? І якщо немає можливості пропрацювати це, то звернутись до літератури у вільному доступі чи служб підтримки, які надають безкоштовні консультації з психологами.

Здравствуйте.

Соглашусь с ответом выше, вполне возможно, что Вы переживаете депрессивное состояние, но что бы определить это точно и пытаться улучшить Ваше состояние, необходимо продиагностировать его у психотерапевта или психиатра.

Если Вы так себя чувствуете уже пол года, это наверняка не просто. И важно определить а есть ли сферы или деятельность которая сейчас Вам интересна? Что приносит удовольствие? Какое настроение на протяжении дня у Вас? Поскольку есть разница между отсутствием желания и удовольствий и наличием плохого, подавленного настроения.

Самостоятельно Вы можете постараться, внести в жизнь больше моментов стимулирующих положительные переживания - приятные привычки, спорт, заменить прогулки, если этого не хочется на тот формат что не принесет дискомфорта. Ведь если оставлять и позволять состоянию все больше уходить в апатию и замкнутость, может быть еще тяжелее с него выйти.
Полезно так же отмечать, в конце дня что было приятного для Вас, что хорошего или интересного Вы можете сделать для себя завтра, возможно есть что-то к чему Вы давно не возвращались и попробовать снова.
Это может помочь облегчить состояние, но не факт что поможет с ним полностью, ведь для этого нужна работа с психологом.
Удачи Вам

Доброго дня.

Наспрвді причин може бути безліч, але попередньо більше схоже на психологічний наслідок стресу чи страху, якщо такі мовні проблеми почались раптово.
Проте, якщо це так, то їх точно ожна виправити та позбутись, розібравшись з причиною.
ПРоте для цього потрібна робота з психологом, а враховуючи Ваш вік - це можливо тільки за згоди батьків.

Чи могли б Ви поговорити про це батьками?

Доброго дня.

« Вона погоджується, але в останній момент «зливається» або дуже сильно запізнюється на зустріч. Так було не завжди, тож я не дуже розумію, що сталося. »; - ми можемо допускати дуже багато варіантів чому так, але точно Ви зможете переконатис тільки проговоривши все відкрито з подругою. Це ілюзія, що якщо не говорити про те, що в стосунках(будь-яких) щось не так, то це не буде помітно і не зіпсує їх.

«Як дізнатися це в неї так, щоб не посваритися у результаті, також не знаю»; - а чому Ви мали б посваритись, у випадку коли Ви б запитали у подруги про її ставлення чи зайнятість?

«Інших друзів у мене нема, тож я боюся обривати стосунки, але й обмін повідомленнями раз на півроку мене не влаштовує.»; - в такому випадку, складно і те й інше. Тільки Вам залишається обрати яке складно буде краще.

Адже ні Ви, ні хтось інший. не вплине ан Вашу подругу. В неї таке ставлення, яке є, можливо саме відвертої розмови не вистачає, щб все прояснити Можливо їй треба менше спілкування ніж Вам, можливо їй щось не подобається, можливо справа дійсно просто у зайнятості або будь-що інше.

« Інших друзів у мене нема»; - а чи хотілось би Вам? Запитую тільки тому, що інколи, коли ми дуже прив*язані до довго знайомих нам людей, ми самі ж і не даємо собі змоги заводити інший друзів, знайомих, близьких. Наче стверджуючи, що одніє бест-френд мені достатньо.
Чи достаньо цього для Вас?

Доброго дня.

Дуже прикро за Ваш складний досвід дитинства і юності, це, напевне, були важкі для Вас часи з якими Ви так чи інакше впорались. І не аби як, Ваша нинішня рефлексія свого стану, вивчення інформацію стосовно нього та відкритість до аналізу свого досвіду - вражає. Особливо враховуючи булімію, адже зачасту компенсаторна очищуюча поведінка сприяє тому, що рефлексія та емоційне переживання відсуваються на другий план.

Нажаль, формат не дозволяє коментувати інші коментарі, але прикро що деякі з них Вам довелось прочитати.
Але судячи з Ваших слів - Вам не потрібні "попередження", рекомендації чи поради тут. Ви і так знаєте, що робити. Крім вивчення літератури, необхідно робота з терапевтом. Є хороші терапевти не за дуже виоскі прайси, а в краньому випадку, Ви можете спробувати домовитись про оплату. Оскільки, розуміння - не достатньо. Переживання досвіду, проживання та завершенні процесів які не завершились в Вашій юності складно пройти самостійно і тільки по книгах. Навіть, якщо такі дії і похвальні Не
Зараз, Вам важливо прийняти рішення стосовно свого стану, тому що перебуваючи в ньому. перебуваючи під впливом вашеої матері, перебуваючи у цих не сепарованих в емоційному плані і залежних від неї стосунках - Ви своє життя обмежуєте. Ви віддали цьому розладу вже багато часу з свого життя, більше, ніж вони заслуговують.
Успіху Вам в пошуках спеціаліста та лікуванні.

Доброго дня.

Звісно, чути таке знецінення від близької людини неприємно і воно впливає на Вас та Ваше самопочуття. Але ставлячи питання в тому, як донести щось матері, можна впиратись в непрохідну стіну - тому що якщо вона не захоче бути уважніше і розділяти Ваше право самовираження, ви не зможете її в цьому переконати.

І спосіб, яким можна справлятись з такою критикою трохи легше - це розібратись в тому, а чи достатньо Вам вашої впевненості в тому, що Ви так можете робити, і що це Ваш стиль, Ваша автентичність.

Адже зазвичай, коли є потреба комусь щось довести чи в чомусь переконати і це сильно зачіпає - важливо дивитись в середину, адже скоріш всього ця необхідність є і перед собою.

Також, попри загальні положення, але чому саме Вам важливо, щоб мама приймала Ваш стиль?

Доброго дня.

А що саме в його мастурбації, навіть такій рідкій, Вас ображає? Як Ви себе тоді почуваєте? Як я розумію, хлопець цього від Вас не приховує і Ви доволі відкриті в темі сексуальних потреб.

Колеги вище, вірно підмічають, що мастурбація для чоловіків відрізняється значно меншою емоційною навантаженістю, ніж для жінок, і більше того, необхідність її обумовлена біологічними потребами. Для більш детального розуміння, можете перевірити інформацію про роботу статевої чоловічої системи, та того, як тривале утримання від еакуляції часто є шкідливим фізично для чоловіків.

І також, важливим моментом є те, що хлопець кажучи що без проблем витримує тиждень без сексу а потім мастурбує - тут важливо відрізняти, робить він це через наявне сексуальне бажання, чи скоріше через сексуальний імпульс через утримання. Бо саме у чоловіків, мастурбація може проводитись і без сексуального потягу направленого на когось. І це велика відмінність від жінок.

Здравствуйте.

Соглашаюсь с комментарием коллеги выше, но так же хочется добавить несколько моментов.

Вопросы которыми Вы задаетесь очень важные и нормативные в том периоде, в котором Вы находитесь. Это время часто приурочено к выбору пути и своим собственным жизненным ориентирам.

«Как добиться успеха в жизни ? как прийти к деньгам с чего ?»; - вот только выглядит так, будто успех и деньги стоят у Вас самоцелью. Сам по себе "успех" невозможен, и только ради успеха. Ставя перед собой вопрос таким образом, Вы не только не определяете в чем хотите успеха или развития, но и можно вообще выпустить из внимания то, что успех должен сопровождаться увлеченностью, делом которое само по себе приносит Вам интерес и удовольствие. Дело и процесс, когда они являются целью, дают больше пространства и возможности реализации.

Поэтому, очень важно не торопить себя а дать себе возможность понять чего бы хотелось. Что Вам нравится, что интересует, в чем Вы могли бы проявляться и проявлять свои сильные стороны.

А что бы узнать что именно Вам нравится, если с этим трудности, - пробовать. Вспоминать, получать разный опыт, разбираться в себе и своих желаниях.

Доброго дня.

Читаючи Ваше питання, по ходу виникало враження, що Ви говорите не про себе і свого партнера, як рівнозначного дорослого, з яким Ви розділяєте побут та життя, а про в певній мірі дорослого та підлітка. Це не про Вашого чоловіка загалом, а тільки в ситуації фінансового питання, та питання розподілу обов*язків.

Тому декілька питань для прояснення: а чи з самого початку стосунків та шлюбу було так? Чи обговорювали Ви колись з чоловіком ведення побуту та розподілення відповідальності? Чи вибудовували кордони того, де Ви маєте щось вкладати та робити і де він?

Також, більше до сучасного - чи говорили Ви чоловіку про свої переживання? Чи взагалі, відчуваєте, що можете з ним обговорювати це? Розділити свої тяготи? Адже партнерство, воно і для цього теж.

Якщо говорили, то яка була реакція? Якщо ні - то чому складно це зробити?

Те, що йому такий хід справ може бути зручним і благодатним, сумнівів не викликає, бо умови які Ви влаштували, з Ваших ж слів, дійсно дуже комфортні. Але тут важливо не тільки те, як він на них реагує але і те - а чому Ви саме так їх вибудували?

"звикла все тягнути на собі" - дуже прикра така звичка, адже самотужки справлятись з усім це поважно, але складно, не завжди справедливо і точно не завжди необхідно.
Чим зумовлена така Ваша звичка?

Здравствуйте.

«Подскажите как правильно выйти из сложившейся ситуации»; - ответ зависит от того, а какой "правильный" выход Вы видите? Какого выхода хотите?

Важно отметить, что походу Вашего текста сложилось впечатление, что помимо перерыва и разрыва отношений с бывшем мужем, сами отношения так и не закончились. Вот эти закрытые вопросы/ответы, общие дела и т.д. - для чего они Вам? Что Вы получаете от общения с б.мужем? И я понимаю, что есть обязательства, есть общий ребенок, и общение так или иначе необходимо - но границы этого общения выглядят очень размытыми.

МЧ начал отдаляться - а почему? Как это происходило и что важнее, как Вы с этим обходились? Как реагировали? Пытались ли объяснить что происходит и выяснить его реакции? Эти вопросы важны, поскольку только в тексте кажется что это произошло внезапно и сразу привело к разрыву отношений.

«как вернуть любимого человека и возникают мысли, может не надо этого делать,»; - почему не надо? Почему хочется вернуть и почему не хочется?

Очень красноречиво так же, что название Вашего сообщение включает треугольник, но на самом ли деле это так? И столь ли велико вмешательство Вашего б.мужа или же Вы скорее находитесь на развилке, сталкиваясь с выбором?

Для того, что бы разобраться в себе, необходимо более конкретно смотреть на то что происходит и по крайней мере - быть абсолютно честной с собой. В своих желаниях, мотивах, ощущениях.

Доброго дня.

Причини можуть бути різні і навіть не одна. Залежно від того, що саме за "неловкость" Ви відчуваєте? Чи є у Вас відчуття, що в таких ситуаціях людина має вибачитись? Чи потребували Ви колись вибачень?
Яка Ви тоді, коли перед Вами вибачаються?

Часто, буває такий феномен, коли після образи чи нехтування, ми можете внутрішньо дуже злитись на людину, критикувати і ображати у відповідь, це стає способом справлятись із образою, а коли людина вибачається - то це вже може бути не потрібно, але злість вже "виражена внутрішньо", і тоді виникає відчуття невідповідності.
Чи помічали схоже за собою?

Доброго дня.

Звісно, важливо вказати, що слова Вашої матері можуть бути не тільки свідомою думкою але і емоційно-необхідною розрядкою, щоб справлятись із її гірким досвідом та обставинами, принаймні робочими. І вона може мати всі підстави так думати і відчувати. Проте, це точно не робить її слова вагомими загалом і менш неприємними для Вас.
Такі речі точно не приємно слухати і бути умовним "учасником" тих чоловіків, про яких вона говорить. І вірно також може бути те, що у Вас окремо як "чоловіка" вона ще не бачить, але у неї точно є інші чоловічі фігури, яких вона навряд буде свідомо причисляти до тих поганих чоловіків. Але через емоційний стан - вона може не мати сил розділяти їх.
Це може бути як фрази людей про "всі завжди" або " я більше ніколи" і т.д., тобто узагальнення які ми використовуємо не віддаючи собі звіту наскільки вони відірвані від справжнього стану речей.

І це все я кажу точно не для виправдання слів Вашої матері, але як форма горизонту з якого Ви вже можете на це дивитись. І не тільки дивитись, але і повертати їй. Тобто, вказуючи що її слова Вам неприємні і бодай, щоб весь цей негатив не зливався на Вас у такій формі.

Ще один момент який хочеться зауважити, що навіть попри її заперечення Ви якось апріорі причисляєте себе до от цих "всіх" поганих чоловіків, і паралельно чекаєте від неї цього спростування. І це теж нормативна реакція, але так як на її слова та стан Ви не можете вплинути, важливо щоб в такі моменти Ви проясняли свій стан та свою позицію.
Бо щоб вона не говорила, якщо це не пряма претензія чи питання до Вас - воно Вас не стосується. І це розділення в першу чергу маєте провести Ви. І якщо у Вас немає сумнівів стосовно себе, стосовно того, яким чоловіком Ви є і яким хочете бути - жодні подібні вислови не будуть так зачіпати і не будуть про Вас, а лише про досвід тих, хто це говорить.

І хоча це може бути не просто, бажаю Вам сил і ресурсу, відділятись від її слів, і мати наснагу повертати їй той негатвиний вплив, що вона здійснює. Як мінімум, у Вас вже достатньо рефлексії та саморозуміння, судячи з Вашого звернення)

Здравствуйте.

Ваши отношения с мамой действительно кажутся сложными, с множеством критики и напряжения, быть откровенным в таких отношениях бывает очень трудно.

«какой-то "блок", что я её разочарую, сделаю только хуже и подобное.»; - Но все же, Вы переживаете о ее реакции на Ваш переезд. А как Вы себе представляете это будет происходить? Что она почувствует, что скажет?
С какой ее реакцией будет труднее всего? Попробуйте именно что почувствовать и смоделировать будто, эту сцену.

Так же, а что для Вас является основной причиной переезда? Военная ситуация или отношения с матерью?

«Основне питання: як правильно налаштувати себе аби згадати ту впевненість яка була раніше, вивести це на новий рівень, самій собі доказати та підняти самооцінку¿ Аби точно не боятися відстоювати свої кордони.»; - тут складно сказати однозначно, бо способи різні і кожному підходить щось своє.

Але принаймні, ви можете: - продумати, на що можете опертись в собі. ,Що є Вашим постійно, якісь риси, здобутки, вміння. Щось, що буде з Вами незалежно від того, що станеться. - продивитись, можливо навіть письмово, сві життєвий досвід, стресові ситуації, важкі ситуації чи важкі рішення - що тоді допомагало Вам впоратись? На що опирались? Що вдалось добре, що не до кінця? Ви можете стикнутись і з негативним досвідом переживання проблем, але важливо виокремлювати те, що може бути корисне. - працювати над самооцінкою і самоцінністю, в ідеалі з психологом, для загального укріплення, але також можете свідомо більше звертати уваги на те що робите днем, більше себе хвалити, відмічати скільки взагалі всього робите, розвивати якусь невелику навичну яка Вам подобається.
Взагалі є багато нюансів ще, але напрямок такий. Ви можете також звіритись, з якими викликами справляєтесь зараз в тих умовах, що є, як справляєтесь. Якщо справлялись раніше, справляєтесь зараз, то і надалі зможете.

«я більше сама себе недооцінюю, я стала більш вразлива і що мені важко буває прийняти правильне»; - нажаль таке трапляється, коли доподиться стикатись із великою кількістю негативних, знецінючих та складних ситуацій і слів. Але це й спосіб повернути процес. Говоріть і відмічайте про себе речі гарними словами, хваліть себе, підбадьорюйте, робіть компліменти, робіть для себе щось приємне, по можливості. Це не обов*язково якісь дорогі речі чи те, до чого нема доступу. .Це може бути дрібниці, які подобаються але давно собі не дозволяли.
І звісно час. Адже, щоб загнати Вашу самооцінку і ставлення до себе і рішень в такий стан - треба було час, і тому щоб вийти з цього - також. Будьте турботливі до себе в цьому. І все вийде)

Ну, если говорить в общем - то конечно возможно. И с поддержкой эмоционально легче, даже если хватает сил и упорства справиться самостоятельно. Но если без поддержки вообще не получается или опускаются руки - важно понять, какую отсутствующую часть в человеке заполняет поддержка другого. Веру в себя, силы, уверенность, отдых моральных, подбадривание себя и т.д. Но это все можно получить взрастить в себе самостоятельно.

Ну, и к тому же, если есть люди что не поддерживают Вас, не понимаю ценности этого дела для Вас - это их право, и так бывает. Но это не значит, что такими же будут реакции других людей. Если не хватает какого-то вида поддержки - можно поискать его в другом месте, от других людей. От коллег, незнакомцев, тех кто занимается похожим, от психолога в конце концов. Вариантов много)
Но, повторюсь, если внутренней поддержки самой себя не достаточно - ни одна внешняя ее не перекроет и не восполнит