Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Здравствуйте. Вы довольно верно подметили в начале, что будет лучше проработать эти трудности с специалистом, поскольку те сферы которые затрагиваются в Ваших конфликтах с девушкой - в формате вопрос/ответ не разберешь.
Конечно, хорошо было б обратится к парному терапевту для работы вместе, но это не исключает необходимости каждого из Вас в отдельной терапии.
Потому что многое, что Вы описываете, в первую очередь касаемо Вас, и в том числе девушки - это не столько и не только про отношения между людьми, но и про отдельно Ваши свойства, особенности и трудности.

Осмелюсь разве что спросить одну вещь, на противовес Вашему последнему вопросу: А зачем и Вы и девушка пытаетесь сохранить эти отношения? Терпите друг друга и общие конфликты? Почему Вы искали компромисс с количеством секс-партнеров а девушка прощала и шла на встречу?
Когда мы говорим о улучшении отношения и отношений, то первое что нужно понять - а зачем они и тот человек Вам вообще?

Доброго дня. Якщо ми випускаємо варіант звернутись до психолога, то наступне, що варте уваги: спроби розуміння того, для чого Вам це?
Чому ревнуєте? Звідки у Вас причина не довіряти партнеру і можливо складнощі з питанням довіри взагалі? Чого Ви хочете, проявляючи над партнером "владу"? Що отримуєте з цього? Що трапиться, якщо цього не робити? І т.д.

Дуже багато питань та нюансів, що виникають у стосунках до людей, це лише декілька з них.

Доброго дня.

Щиро співчуваю Вашій утраті(

І я зовсім не уявляю, як Ви тоді, це горе переживали, як переживаєте зараз, але хочу зазначити, що щоб тоді з Вами не було - це було нормально. І те, що з Вами було "не так" - обставини життя, які доводилось приймати.

При цьому, досить короткий Ваш опис, дійсно може бути пов*язаний із депресивними епізодами. Чи викликані вони саме депресією чи іншими розладами стану - складно сказати, як і сказати, що з цим робити. Адже депресивні епізоди, апатію, втрату бажання спілкуватись, працювати, байдужість до людей і роботи, що часто приводить до їх втрати, в тій чи іншій мірі викликає не тільки пряма депресія як така.
Ефективним буде звернення до спеціаліста, яка стане Вам підтримкою і путівником в таких станах.

Доброго дня. Поки виникає більше питань, ніж відповідей стосовно Ваших слів.
В чому контролюєте? Чого хочете від неї? Що за питання? З яких мотивів? Що спонукає до цього? Чим викликана така потреба перевіряти і контролювати? Які взагалі Ваші стосунки?

Тут багато чого важливо прояснити, про Вас в першу чергу і про самі стосунки. Тому, краще це робити в терапії, оскільки в такому форматі обсяг всього гарантуватиме втрату якихось важливих елементів.

Доброго дня. Дуже круто і цінно, що Ви маєте таку позицію до підтримки партнера, намагаєтесь дати йому простір і час, але тут хочеться уточнити - а скільки часу йому потрібно? Скільки часу вже пройшло?
Це важливо, підтримувати стан партнера, але коли вже це настільки відображається на Вас самих і на ваших стосунках, це відхід в великий мінус, які тільки може все погіршити.

Чи говорили Ви з ним, про те як почуваєтесь? Про те, як його поведінка на Вас впливає? Чи знає він, скільки зусиль це Вам коштує?
І тут мова не про звинувачення, а про те, що іноді парнери просто не знаю, оскільки не вміють це розглядати, що іншого щось не влаштовує чи йому складно. Тому краще це прояснити словами.

При цьому, у Вашому уривку, навіть є більшість необхідних слів. Ви турбуєтесь про нього, хочете підтримати, але Ваш ресурс не безкінечний. Тому ті вимоги, які до нього є, з приводу побуту наприклад, важливо донести, не тільки як вимогу, але і як потребу. Справедливо для Вас це розділити, і почути як це для нього. Якщо ж брати на себе побут, чи якусь його частину, яка б Вас влаштовувала, йому не підходить, то тут можна провести межі, що тоді від нього необхідно в пошуках роботи і т.д., щоб залишатись рівноправними партнерами. І може бути і так, що йому це не сподобається, він відмовиться чи образиться, але це буде все одно відповіддю, від якої можна відштовхуватись і можливо, ставити вже інші питання. Чи згодні Ви продовжувати все так?

Не буду особливо розписувати про аю*юз зараз, але хочу підсвітити: коли Ви чесно і відкрито заявляєте про свої бажання та потреби, навіть якщо іншого вони можуть і не влаштовувати, то це здорово. А пригнічення свого стану, настрою, бажань, виливається в холодність, байдужість та роздратування, що може більше нашкодити і Вам, і стосункам, і партнеру.

Відредаговано автором 20-02-2024 12:11:59

Доброго дня. Доєднуюсь до слів колег вище, впоратись самостійно дуже складно і підтримка та супровід психолога буде найбільш корисним. АЛе при цьому, мінімум який Вам доступний вже, це говорити із партнером. Проговорювати йому те, що направлене на нього, наголошуючи, що це тільки Ваші страхи. Із Вашим слів, видається, ніби у Вас досить довірливі стосунки, партнер хоче Вас почути. Виносячи страхи та тривоги на поверхню, ми надаємо їм більше матерії, конкретизуємо і само по собі воно дозволяє зменшити напругу яка за ними слідує.

Доброго дня. А чи можете Ви виділити причини того, що побуджує так часто змінювати місця роботи? Що йшло не так? І також важливо, як Ви їх обирали, за яким принципом?

Якщо багато працювати на роботах, які Вас зовсім не влаштовують, напружують та виснажують, морально в першу чергу, це може призвести до вигорання і як наслідок, не бажання та неможливість взагалі включитись в якусь діяльність. Особливо, коли є неприємний досвід пов*язнаний з цим.

Здравствуйте. Подскажите, а как долго длится такое состояние?
Конечно рано говорить только по это урывку, но вполне возможно, что у Вас развивается или Вы уже находитесь в депрессии. Поэтому точно не стоит смотреть на свое состояние сквозь пальцы.
Обращались ли со своим состоянием к родителям? Возможно, Вас следовали бы пройти консультацию у клинического психолога или психиатра, что бы своевременно получить помощь.

Здравствуйте. Хочется сразу прояснить, что поиск себя и своего пути, любимого занятия абсолютно нормальный в любом возрасте. К сожалению сейчас, из-за соц.сетей и медиа, создается искривлённая картинка жизни где все, как Вы говорите, "супер успешные и креолизированные", но ориентирование на это не совсем правильно и реалистично.

Выбор того чем заниматься зависит от многих личностных особенностей, и важно прислушиваться к себе а не опираться на внешние общие советы. Особенно эффективно это прорабатывать этот вопрос с психологом, где возможно не только увидеть лучше свои стремления и желания, но и разобраться с тем что мешало сделать это раньше и что утяжеляет Ваш путь.

Здравствуйте. Из Ваших слов, осмелюсь сделать предположение что это не первый случай таких претензий со стороны мужа. И выходит, что раньше Вы уступали ему - а почему не готовы уступить сейчас?

Ответ зависит от того чего Вы хотите в результате и от чего готовы отказаться. То есть, если Вы готовы уступить чувству несправедливости по отношению к Вам, то можно извиниться, но стоит так же понимать, что тогда такая модель будет продолжаться и дальше с его стороны.

И знаете, возможно Ваш муж не поймет, что он был неправ и может до конца считать, что всё сделал правильно - но вопрос в том, беспокоит ли его отсутствие общения с Вами так как Вас. Или это его тоже устраивает.

Здравствуйте. Судя по Вашим словам, Вы видите что она "делает из себя жертву" и переворачивает Ваши слова, и делает это умышлено. Что мешает Вам не вступать в этот сценарий "обиженой мамы"?

«очень хочется обидеться и не подходить к ней. »; - а почему не делаете так? Чувство вины, про которое Вы говорите - это вина за то что она обиделась или за то что Вы "в соре" и не общаетесь?

А кроме отношений с мамой, насколько по Вашему мнению, Вам удается отстаивать свои границы с другими людьми? Идете ли всегда первой извиняться и с другими?

И есть ли у Вас ощущение, что Ваши недовольства - оправданы? Что Вы правы и имеет место это недовольство?

Здравствуйте, Катя.

Знаєте, первое что хочется сказать, что то что делает Ваш муж это не просто унижение - это физичекое, психологическое и финансовое насилие. Это отношение которого Вы не заслуживаете и в котором не виноваты.
Мне очень жаль, что Вам приходиться переживать это и по Вашим словам кажется, будто переживаете Вы это по большей мере в одиночку.
Может ли кто-то Вас поддержать? Можете ли Вы обратиться за поддержкой?
И самое главное, как Вы видите продолжение Вашего брака?
Какого решения Вашей ситуации Вы бы хотели?
Потому что действовать и исправлять или менять ситуацию, можно если Вы представляете куда ее двигать.

Доброго дня. Підкажіть, а в яких саме ситуаціях так буває? Може яийсь конкретний випадок? Яких тем стосується його категорична позиція?

Знаєте, тут можна спробувати запитувати у парнера "чому має бути так?" "чому тобі важливо, що було так?", якщо Він людина яка вміє дослухатись принаймні до себе то цей діалог може сприяти компромісам. Але знову ж таки, не означає, що скрізь.

У випадку ж, якщо для людини взагалі не характерний такий діалоговий формат, рефлексія та вміння дослухатись до інших, то буде це складна і дуже не вдячна справа - змінювати чи "перевиховувати" його.
Тому важливо розглядати випадки конкретно.

Доброго дня. А чому тема Вашої відкритості перед хлопцем турбує Вас? Ви відчуваєте, що не можете йому відкритись?

При цьому, хочеться відмітити що Ви можете мати різний рівень близькості з різними людьми, можливо для того щоб бути відкритою(в тому сенсі який Ви вкладаєте) з людьми Вам просто треба певний час, і для різних людей Він різний.
Крім того, попри все, стосунки з хлопцем відрізняються від стосунків з подругами. Тим паче, Ви вказуєте, що вони ще й перші. І Ви можете в них бути трохи різною, головне, щоб Вам було комфортно та була змога проявляти себе так, як Вам це відповідає.

Можливо у Вас є стопи, які не дозволяють відкритись хлопцю, але для початку дайте собі час, комфорт, говоріть з ним про це і цього може бути достатньо.

Здравствуйте.

Сочувствую Вашей ситуации и грузу которых свалился на Ваши плечи. Очень несправедливо, что Вы остались одна с этими обстоятельствами, хотя большая часть из них не входит в Вашу зону ответственности.
Есть ли кто-то, к кому Вы можете обратиться за поддержкой? Моральной и возможно физической, в качестве помощи?
Говорили ли матери, что Вам тяжело справляться и ее присутствие или другая организация быта необходима?

И по поводу множества дел, которые Вы выполняете в убыток собственному времени и здоровью - все ли их них обязательны? Можете ли вы от "сделай то или другое" отказаться? Перенести на какое-то другое время, оставив себе чуть больше времени?