Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Доброго дня.

Насправді, у Вашій розповіді багато аспектів які важливо було б прояснити, але в рамках цього формату та враховуючи вік, можу вказати тільки загальні речі.

Зокрема, Ви вказуєте що все пробачаєте, спробуйте тоді подивитись чи працює це з усіма людьми навколо Вас чи тільки з окремими, які мають особливе значення?
І насправді, чи викликано це прощання відсутністю образи насправді, чи скоріше тим, що маючи цю образу і виражаючи її Ви ризикуєте зіпсувати стосунки якими так дорожите? Ви багато про це кажете, і може бути так, що Ваші негативні реакції на погані вчинки просто подавляються, і Ви відсутпаєте від себе для збереження стосунків, чи через страх їх втратити, якщо бути більш щирою.

Взагалі проявляти пробачення це добре, і часто може слугувати покращенням як для Вас так і для стосунків, але тільки коли це свідомий і звірений із власними цінностями вибір. Зокрема, принаймні ще толі, коли цього вибачення просять.

Також важливим тут є подивитись на те, чому стільки страху встратити стосунки? Як Ви себе в них почуваєте? Що було б, не пробачаючи Ви його?
Питання самоцінності та власних кордонів також мають тут велику роль. Але проясняти це краще з психологом, і якщо є така можливість за згоди батьків Ви можете звернутись. Особливо, якщо те що Ви описали поширюється на різні відносини і вчиняє негативний вплив на якість Ваших стосунків і самопочуття.

Здравствуйте.

Очень сумбурно Вы описываете Ваши "отношения". Не выдаете ли Вы желаемое за действительное?
С чего делаете вывод что он кайфует? Откуда впечатление что он знает о Ваших страстях к нему?
А не проявляет обыкновенную вежливость?

А даже если и знает, на чем основан Ваш вывод что он "ломается" а не просто не ощущает взаимности?
Если Ваше понимание ситуации основано только на догадках, тут можно сильно заблуждаться из-за собственного влечения к нему.

И в конце-концов, пытались ли Вы напрямую заявить о своей симпатии? Почему столько месяцев ждете действий от него именно?
Внесение некоторой конкретики очень прояснило бы ситуацию и отношения, давая возможность уже обходиться с фактами и думать даже по поводу работы более уверено.

Доброго дня.

Цікава поставновка питання у Вас. І колеги вище вірно підмічають, а як Вам в стосунках? Як Ви переживаєте і сприймаєте її відношення?

«По їх словам, зараз їй просто зручно зі мною, »; - чи влаштовує Вас така її мотивація стосунків?
«Чи бути разом з нею і допомогати в складний час?»; - звучить наче Ви намагаєтесь зрозміти як буде "правильно" і потрібно їй, але тоді питання а потрібна їй Ваша допомога для чого?

І взагалі важливий момент того, а для чого Вам ці стосунки? На поверхні ніби зрозуміло, відчуваєте що хочете бути з нею, але якщо глянути ширше і глибше - що є для Вас у цих стосунках?

Доброго дня.

А в чому саме Ви бачите проблему того, що в садочку донька проводить більше час на самоті, враховуючи, що їй так комфортно, з Ваших слів?

Чи була така різниця в поведінці при попередніх відвідуваннях садочку? І що сама дитина говорить про садок? Як їй час там?

Звісно, білш відсторонена поведінка може мати різні причини, починаючи з того, що їй в садку нші дітки чи сама організація часу некомфортна, викликає якийсь стрес, з яким дитина так справляється. Або це може бути пов*язано із зміною обстановки в якій вона відчуває потребу в окремому проведенні часу.

Насторожливим моментом скоріше є те, що при найменшому стику в садку вона плаче, а вдома, з Ваших слів добре себе захищає - можливо тут присутній певний острах чи настороженість або до дітей, або до реакції вихователя і донька не має безпеки в тому щоб себе захищати.

Тут важливо спостерігати за цим, іноді корисним є пробути певний час з дитиною в садку, якщо є така можливість і спостерігати за нею самостійно.

Звісно не варто ігнорувати і те, що з Ваши слів Ви і сестра також мають вузьке коло спілкування, і можливо позасім*єю доньці не цікаво, не комфортно або з її відчуттів не безпечно бути "як завжди".
А як Ви самі заохочуєте доньку до нових знайомств і спілкування з дітками? Чи часто вона крім садка буває в оточенні інших людей, крім родини? Як тоді себе поводить?

Здравствуйте.

Здорово, что для Вас важно разобраться, но для того что бы прояснить о возможных причинах и определить способ обхождения с этим который подойдет именно Вам - важно конкретней посмотреть в чем проблема.

«начал говорить обидные слова в мою сторону , винить меня во всем и т.д , »; - например как давно такое началось? Какие отношения были ранее? Какие события в отношениях предшествовали изменению поведения парня?
Говорили ли Вы парню о своей реакции на эти слова? Что в принципе Вы отвечаете обычно? И чего касаются эти обвинения чаще всего?

Здравствуйте, Алевтина.

Во многом, коллеги Выше основное сказали, но хотела все же выразить сочувствие, касательно Вашего опыта у психиатра. К сожалению, это не то обращение которые Вы должны были получить.
Но, к тому же, читая текст, хотелось отметить, что работа с психологом важна не меньше, чем психиатрическая, и даже возможно, была бы более ценной. Сложилось впечатление, будто Вы испытываете большое, огромное давления багажа Вашей истории, при чем с самого детства. Эмоциональные проявления можно стабилизировать и лекарствами, к чему Вы подходите очень сознательно и здорово, так и другими не фармакологичными техниками.

Но не работая с Вашим опытом в целом, не пытаясь проанализировать причины такой перегрузки как и того, почему Вы выбрали форму самонаказания, и именно такую - они не пропадут. И особенно то, что касается ощущения что Вы заслужили наказание. Очень жестоко к себе, и даже с этого отрывка - не справедливо.

Доброго дня.

З Ваших слів, доволі складно сприйимати те що Ви казали хлопцю як не претензію чи докір. незалежно від цього, а чи хотіли Ви власне докірнути йому в його виборі?

Цікаво, що після сварки хлопець одразу каже про розлучення. Так завжди було у Ваших стосунках? Як Ви реагуєте на сварки і такі погрози? Чи робите їх самі?

Те що Ви назвали себе тривожним типом - тут не так просто дати рекомендацію і використати її. Це внутрішня глибока характеристика і стратегія поведінки, і над нею потрібно працювати з психологом. Тому що надмірна тривожність, підозрілість, пасивна агресія що часто присутня у тривожних людей - все одно будуть впливати на стосунки і на Вас, навіть після виправлення однієї ситуації.

Здравствуйте.

Должно быть очень не просто переносить такие изменения в отношениях и оставаться в неизвестности касательно мнения партнера.
«Подскажите, пожалуйста, это кризис или уже конец? Поможет ли нам пауза в данной ситуации или уже нет смысла?»; - это может быть и то и другое. Важно понимать, что пауза может быть очень полезна, но Вы должны понимать, что она как может улучшить отношения так и подсветить, для кого-то из Вас, что продолжать их не хочется.

«хочу сохранить и улучшить их, начать всё с 0»; - видно, что партнер и отношения для Вас ценны, но к сожалению, с нуля всё начать не выйдет. Нельзя просто забыть все что было 6 лет, и Вы сами об этом пишете. 6 лет это большой срок. И такая перспектива, такое представления про "начать с нуля" может только усложнить возобновление отношений.

И по поводу нынешней ситуации с паузой. Насколько и как Вы ее выдерживаете?
Как я поняла с текста, Вы с партнером почти все время проводили вместе, рано начали жить вместе, и прочее., и этот факт, может оказывать некоторое связывающее влияние. Вы привыкли быть только вместе, поменяли свой быт, привычки, время на едине и возможно многое другое. И это не плохо. Но сейчас, во время паузы, и для себя и для партнера важно вспомнить а как Вы жили без него. Как проходили дни, чем Вы можете наполнить их сейчас, какие новые привычки ввести или вернуть старые. Возобновить хобби.
Я пытаюсь сказать, что сейчас помимо внимания на партнере и его чувствах важно вернуть свою самостоятельную жизнь. Дать возможность отношениям и своим чувствам "освежится". И понять, а действительно ли ценность в парне и отношениях или в страхе и непривычности быть без них.

А по поводу отношения с парнем - определите как и когда Вы общаетесь. Подумайте, чего каждому из Вас возможно не хватало, поговорите об этом на каких-то свиданиях. Спросите чего хотелось бы ему, а чего Вам? Условно, это можно назвать возвращение такого себе конфетно-букетного периода, с новыми впечатлениями и без слияния в доме.

Доброго дня.

Стани які Ви описуєте і переживання дуже непрості, але для того щоб щось з ними робити важливо зрозуміти чим вони викликані, та що саме з Вами відбувається. Важливо продіагностуватись або хоча б у психолога, або у психіатра.
І панічні атаки, і тривоги та страхи, можна побороти і дати собі кращий стан та якість життя, але самотужки це практично не можливо. Можете хіба спробувати зрозуміти, як давно ці переживання у Вас, чи було щось, після чого стали їх помічати? Як Ви зазвичай з ними обходитесь? І якщо немає можливості пропрацювати це, то звернутись до літератури у вільному доступі чи служб підтримки, які надають безкоштовні консультації з психологами.

Здравствуйте.

Соглашусь с ответом выше, вполне возможно, что Вы переживаете депрессивное состояние, но что бы определить это точно и пытаться улучшить Ваше состояние, необходимо продиагностировать его у психотерапевта или психиатра.

Если Вы так себя чувствуете уже пол года, это наверняка не просто. И важно определить а есть ли сферы или деятельность которая сейчас Вам интересна? Что приносит удовольствие? Какое настроение на протяжении дня у Вас? Поскольку есть разница между отсутствием желания и удовольствий и наличием плохого, подавленного настроения.

Самостоятельно Вы можете постараться, внести в жизнь больше моментов стимулирующих положительные переживания - приятные привычки, спорт, заменить прогулки, если этого не хочется на тот формат что не принесет дискомфорта. Ведь если оставлять и позволять состоянию все больше уходить в апатию и замкнутость, может быть еще тяжелее с него выйти.
Полезно так же отмечать, в конце дня что было приятного для Вас, что хорошего или интересного Вы можете сделать для себя завтра, возможно есть что-то к чему Вы давно не возвращались и попробовать снова.
Это может помочь облегчить состояние, но не факт что поможет с ним полностью, ведь для этого нужна работа с психологом.
Удачи Вам

Доброго дня.

Наспрвді причин може бути безліч, але попередньо більше схоже на психологічний наслідок стресу чи страху, якщо такі мовні проблеми почались раптово.
Проте, якщо це так, то їх точно ожна виправити та позбутись, розібравшись з причиною.
ПРоте для цього потрібна робота з психологом, а враховуючи Ваш вік - це можливо тільки за згоди батьків.

Чи могли б Ви поговорити про це батьками?

Доброго дня.

« Вона погоджується, але в останній момент «зливається» або дуже сильно запізнюється на зустріч. Так було не завжди, тож я не дуже розумію, що сталося. »; - ми можемо допускати дуже багато варіантів чому так, але точно Ви зможете переконатис тільки проговоривши все відкрито з подругою. Це ілюзія, що якщо не говорити про те, що в стосунках(будь-яких) щось не так, то це не буде помітно і не зіпсує їх.

«Як дізнатися це в неї так, щоб не посваритися у результаті, також не знаю»; - а чому Ви мали б посваритись, у випадку коли Ви б запитали у подруги про її ставлення чи зайнятість?

«Інших друзів у мене нема, тож я боюся обривати стосунки, але й обмін повідомленнями раз на півроку мене не влаштовує.»; - в такому випадку, складно і те й інше. Тільки Вам залишається обрати яке складно буде краще.

Адже ні Ви, ні хтось інший. не вплине ан Вашу подругу. В неї таке ставлення, яке є, можливо саме відвертої розмови не вистачає, щб все прояснити Можливо їй треба менше спілкування ніж Вам, можливо їй щось не подобається, можливо справа дійсно просто у зайнятості або будь-що інше.

« Інших друзів у мене нема»; - а чи хотілось би Вам? Запитую тільки тому, що інколи, коли ми дуже прив*язані до довго знайомих нам людей, ми самі ж і не даємо собі змоги заводити інший друзів, знайомих, близьких. Наче стверджуючи, що одніє бест-френд мені достатньо.
Чи достаньо цього для Вас?

Доброго дня.

Дуже прикро за Ваш складний досвід дитинства і юності, це, напевне, були важкі для Вас часи з якими Ви так чи інакше впорались. І не аби як, Ваша нинішня рефлексія свого стану, вивчення інформацію стосовно нього та відкритість до аналізу свого досвіду - вражає. Особливо враховуючи булімію, адже зачасту компенсаторна очищуюча поведінка сприяє тому, що рефлексія та емоційне переживання відсуваються на другий план.

Нажаль, формат не дозволяє коментувати інші коментарі, але прикро що деякі з них Вам довелось прочитати.
Але судячи з Ваших слів - Вам не потрібні "попередження", рекомендації чи поради тут. Ви і так знаєте, що робити. Крім вивчення літератури, необхідно робота з терапевтом. Є хороші терапевти не за дуже виоскі прайси, а в краньому випадку, Ви можете спробувати домовитись про оплату. Оскільки, розуміння - не достатньо. Переживання досвіду, проживання та завершенні процесів які не завершились в Вашій юності складно пройти самостійно і тільки по книгах. Навіть, якщо такі дії і похвальні Не
Зараз, Вам важливо прийняти рішення стосовно свого стану, тому що перебуваючи в ньому. перебуваючи під впливом вашеої матері, перебуваючи у цих не сепарованих в емоційному плані і залежних від неї стосунках - Ви своє життя обмежуєте. Ви віддали цьому розладу вже багато часу з свого життя, більше, ніж вони заслуговують.
Успіху Вам в пошуках спеціаліста та лікуванні.

Доброго дня.

Звісно, чути таке знецінення від близької людини неприємно і воно впливає на Вас та Ваше самопочуття. Але ставлячи питання в тому, як донести щось матері, можна впиратись в непрохідну стіну - тому що якщо вона не захоче бути уважніше і розділяти Ваше право самовираження, ви не зможете її в цьому переконати.

І спосіб, яким можна справлятись з такою критикою трохи легше - це розібратись в тому, а чи достатньо Вам вашої впевненості в тому, що Ви так можете робити, і що це Ваш стиль, Ваша автентичність.

Адже зазвичай, коли є потреба комусь щось довести чи в чомусь переконати і це сильно зачіпає - важливо дивитись в середину, адже скоріш всього ця необхідність є і перед собою.

Також, попри загальні положення, але чому саме Вам важливо, щоб мама приймала Ваш стиль?

Доброго дня.

А що саме в його мастурбації, навіть такій рідкій, Вас ображає? Як Ви себе тоді почуваєте? Як я розумію, хлопець цього від Вас не приховує і Ви доволі відкриті в темі сексуальних потреб.

Колеги вище, вірно підмічають, що мастурбація для чоловіків відрізняється значно меншою емоційною навантаженістю, ніж для жінок, і більше того, необхідність її обумовлена біологічними потребами. Для більш детального розуміння, можете перевірити інформацію про роботу статевої чоловічої системи, та того, як тривале утримання від еакуляції часто є шкідливим фізично для чоловіків.

І також, важливим моментом є те, що хлопець кажучи що без проблем витримує тиждень без сексу а потім мастурбує - тут важливо відрізняти, робить він це через наявне сексуальне бажання, чи скоріше через сексуальний імпульс через утримання. Бо саме у чоловіків, мастурбація може проводитись і без сексуального потягу направленого на когось. І це велика відмінність від жінок.