Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

На поверхні, величезне почуття провини, але може бути щось навіть і "під ним"... тільки індивідуально, по іншому - ніяк...

Думаю, что причина всего того, что происходит сокрыта в одной Вашей фразе "Про обеспечении семьи - основной доход его, но я не сижу полностью на шее, зарабатываю дома через интернет, но меньше чем хотелось. В этом году стала брать большие объёмы, чтоб повысить доход, собственно от этого и падаю вечером без сил. Муж говорил мне одно время, чтоб я завязывала со своей работой, но только на его зарплату нам не прожить и все наши планы не реализовать.". У Вас абсолютно неправильно расставлены приоритеты касаемо жизненных планов, извините... Но когда женщина хочет больше иметь финансов, чем может заработать муж и сама начинает "вкалывать, пардон, как лошадь", тогда надо выбирать: сохранить семью и остаться женщиной при этом возможно не имея чего-то там... Или разрушить семью и уже самой тащить на себе все... Кроме того, есть закономерность: чем больше зарабатывает жена, тем меньше денег зарабатывает муж... Вот даже в вопросе обращения к психологу Вы сразу сказали, что вдвоем муж не хочет ( то есть на семейную терапию хватило бы финансов), а пойти одной - денег нет... Вам не кажется, что это подсознательная отговорка, чтобы ничего не менять в себе?.. На мое мнение, причина того, что происходит на 90% в Вас, а не в Вашем муже...

Ніхто і не говорить, що ви обов'язково повинні жити з кимось... На скільки я зрозуміла, запит був до психологів щодо причини небажання Вашого хлопця переїздити... У родині, Ви ж це знаєте по своїй дружній сім'ї, все вирішується спільно, тобто, враховуються побажання і чоловіка, і дружини... Як тоді бути з бажаннями Вашого хлопця? Окрім того, на скільки я зрозуміла, є проблеми не тільки у спілкуванні з бабусею "Были какие-то необоснованные претензии в мою сторону со стороны его матери и бабушки"... Але ж Ви з мамою хлопця не живете разом, чи не так? Тобто, насправді, з переїздом зовсім не обов'язково, що проблеми у стосунках з родичами коханого повністю зникнуть... Тоді, може варто розібратися до переїзду, що саме Вас так дратує? Адже саме це дратування Ви перекидаєте на людину, з якою хочете створити сім'ю... Він же не поміняє своїх родичів... І можливо саме такі гострі Ваші реакції його гальмують і вселяють невпевненість у стосунках... Я б радила Вам індивідуально звернутися до психолога, бо полишати такі речі напризволяще - це дуже ризикувати своїми стосунками...

Ответ отредактирован автором 05-02-2022 21:28:15

Добрый день Алеся! Вы пишете " самое печальное, что никого это не напрягает...
Я не хочу разводиться. У меня хороший муж во всех отношениях. Но и делать интим своей работой по расписанию я тоже не хочу...". То есть, Вас все таки это все напрягает, если не хотите разводиться? У каждой семьи бывают периоды кризиса, когда необходимо сделать определенную переоценку всего... Сразу бросились в глаза Ваши слова "Он очень сдержанный и не романтичный, никаких цветов, сюрпризов, подарков. На др, 8е марта, нг - говорит купи то, что хочешь. А я как бы и без его позволения могу себе купить то, что хочу. Для меня важно, чтоб он подумал обо мне, подумал о подарке, заморочился с упаковкой и т.д. Важно именно внимание. Он же в свою очередь говорит, что не может придумать... И как бы все..." А что, если Ваш муж говорит Вам правду и он действительно в силу своего рационального склада ума не может дать Вам то, чего Вы хотите? (Романтику) На сколько я поняла, он обеспечивает семью полностью "А я как бы и без его позволения могу себе купить то, что хочу..." То есть, он Вам дает каждый день все, что Вам надо...но без романтики... мужчины не бывают идеальными... Например, может быть другой вариант: мужчина Вам даст романтику, но о семье заботиться не захочет... Тогда лучше? И я не сильно поняла Ваши слова "С его претензией ко мне я стараюсь бороться"... Как Вы боретесь? Если "я очень устаю и вечером мечтаю лечь спать, просто спать, чтоб никто не трогал. Но говорю себе, что так нельзя и все происходит...." То есть Вы делаете все, переступая через себя?.. И наверняка внутри накопилось огромное колличество обид и претензий и у Вас, и у Вашего мужа - ведь он наверняка тоже не понимает что происходит и как с этим быть... Поэтому не удивительно, что стали жить как соседи... Ведь очень часто за внешним безразличием скрываются "вытесненные" очень "больные" чувства... Я бы Вам с мужем искренне посоветовала обратиться к психологу (онлайн или офлайн - без разницы), чтобы разобраться во всем и наладить свою жизнь с чудесным, на самом деле, мужем...

Ви пишете "Они раньше жили в этом доме все вместе. Бабушка, дед, его мама с двумя его сестрами и отчим. Потом мама с сестрами и отчимом переехали..." Тобто, всі жили разом, і ті також, про яких Ви пишете "на свою бабушку ему всё равно, а этот дед вообще никто ему...". Я не знаю чи звернули Ви увагу, але у них в родині є певні закономірності: бабуся живе з другим (чи третім, немає значення) іншим чоловіком, так само як і мама Вашого хлопця з його вітчимом... І вони також вже є членами їх родини... Не хочу Вас засмучувати, але, певне, Ви не дуже відчуваєте як виглядає родинна близькість (До речі, близькі люди якраз і найчастіше сваряться). Тому, щодо того, що "на свою бабушку ему всё равно, а этот дед вообще никто ему..." у мене великі сумніви... До речі, Ви так і не відповіли, а які стосунки між Вашими батьками? І як вони ставляться до Вас?

Дякую за відвертість. Ви пишете "Стрессы, как на работе, так и в отношениях с матерью. Она, некоторое время была в непростой ситуации. Я долгое время, переживал за её безопасность.
Я люблю свою девушку. Она любит меня. Хоть я и не достоен её любви..." Думаю, саме у цих словах і криється причина того, що відбувається... Як це недивно, але стосунки з мамою, переживання за неї та стосунки з дівчиною - резонують... Вони обидві для Вас дуже цінні... І дуже насторожують слова "Хоть я и не достоен её любви.."... Ваші батьки розлучені? Які у них стосунки? Які у Вас стосунки з батьком? Це, дійсно психо-соматика... Потрібна робота з підсвідомістю, терапевтична сесія, щоб "нащупати пусковий гачок" та його "зняти"... Це можна зробити при індивідуальній зустрічі, як онлайн так і офлайн...У переписці такі проблеми не вирішуються...

Доброго дня! Дуже сумна історія життя... Як на мене, все дійсно знаходиться "всередині" Вас самої і безпосередньо пов'язане з Вашим дитинством. Ви завжди навчалися відмінно, досягли багато чого в житті... Дівчатка з "комплексом відмінниці" з одного боку дуже прискіпливо ставляться до оточуючих, при чому відбувається це несвідомо... Чоловіки, як це недивно, але жінок "сканують" і навіть про це не здогадуються... Просто так як у Вашому випадку, не підходять знайомитися, бо відчувають, що "не потягнуть"... А з іншого боку - вони надзвичайно сильно потребують схвалення, визнання, цих самих оточуючих... і тому ладні терпіти любе ставлення до себе аби тільки відчувати свою потрібність комусь "Через пів року він мене покинув.Без пояснень.Ми ніколи не сварилися.І я не знаю, що тоді сталося.З інтервалами в пів року, іноді рік, ці стосунки відновлювалися ще багато разів.І знову без пояснень закінчувалися.Так тривало 5 років.Потім він одружився, у нього народилася дитина.Але продовжував зі мною бачитись, запевняючи, що зробив найбільшу помилку в житті.Я пережила роки депресій і нервових розладів" і саме через це дуже швидко втрачають себе в стосунках і стають чоловікам нецікавими... "вони обидва були наполегливі і добивалися моєї уваги. А потім так само швидко ставали байдужими". Це такий собі комплекс внутрішніх проблем, не вирішивши які, навряд чи вдасться сильно вплинути на зміни у житті... І всі ці проблеми родом з "дитинства" і напряму пов'язані із стосунками батьків між собою і Вашими стосунками з батьком " Була просто людина, яка жила з нами під одним дахом до моїх 18 років. Образи не тримаю. Просто мені байдуже..." Тому що дитина несвідомо переймає моделі поведінки своїх батьків і їх стиль спілкування - це перше. Тому потрібно розбиратися чому батьки саме так жили... А друге - батько , перший чоловік у житті дівчинки, і якщо "стосунків немає", немає стосунків і з чоловіками... Тобто, потрібно повністю трансформувати Ваше ставлення до батька (покійний чи живий - абсолютно немає значення). Тому що, як правило, за байдужістю приховуються глибоко у підсвідомості образи, страхи, невтамоване почуття щоб любили, турбувалися, провини і маса усього не менш болючого... І я не згодна з Вашим висловом повністю "Змінити своє минуле і його вплив на майбутнє я не можу". Так, ми не можемо змінити сам хід подій, але ми можемо змінити своє ставлення до усього вже з позиції дорослої людини... Бо, поки що, вашим життям керує з підсвідомості та маленька дівчинка, яка намагалася усіма доступними їй способами доюитися любові від батька ( а можливо і мами)... Чи не для того та дівчинка так намагалася весь час бути успішною, щоб її нарешті почали любити... (Насамперед, її батьки...) Я Вам раджу індивідуальну терапію (онлайн чи офлайн - не має значення. Значення має Ваше бажання все нарешті змінити і професійність спеціаліста)...

Доброго дня Вікторія! Насправді, психологи можуть лише будувати свої припущення. Адже для того, щоб знайти дійсну причину того, чому Ваш хлопець так опирається (опирався) переїзду може знати лише він... Хоча, як на мене, він сам цю причину не усвідомлює... Тобто, насправді, Вас кохає і хоче переїздити, але щось всередині нього цьому дуже противиться... І він сам не розуміє, що... Можливо, це згадка про свою родину До речі, а чому він не переїхав разом зі своїми батьками? Окрім того "Он часто мне задаёт вопрос, мол почему я так с ним разговариваю, если он все для меня делает и хорошо относится ко мне? Мол, что он такого плохого сделал, что я так с ним общаюсь? Но в душе я злюсь на него, потому что он меня привел жить в этот дом и он создал для нас такие условия". чоловіки реагують насправді не на зовнішні дії жінки, а на її внутрішній стан... от те Ваше роздратування... І це, елементарно, може викликати у нього підсвідому невпевненість в Вас, як це не дивно... Якщо "перекласти" на мову чоловіків, це може звучати приблизно так "вона мене любити може лише тоді, коли я дам їй те, чого вона хоче... А якщо я колись просто не зможу їй дати те, чого вона хоче, що тоді? Вона перестане мене любити і мене кине?"... Як на мене, у нього вже є сумніви... Які б не були стосунки у нього з бабусею та дідусем, але це його рідні люди, яких він дуже любить... Навряд чи варто змушувати кохану людину вибирати між Вами та ними... До речі, а які стосунки між Вашими рідними?

Добрый день! Сочувствую Вам, ведь жить в таком перманентном состоянии сложно... Но, учитывая, что вы вместе со школы, думаю что вместе справитесь... Вы пишите "когда мы дружили было так что то он хотел встречаться то нет , то он любит то не любит , позже та же ситуация с женитьбой то он сначала хочет то нет, в итоге когда я поставила ультиматум либо мы женимся либо расстаёмся то он все таки решился..." Мужчины редко сами хотят жениться, не только Ваш муж, точно так же обстоят дела и с детьми - они элементарно боятся, ведь вся ответственность ляжет на их плечи... А то, что он говорит "он хотел бы познать другую сторону жизни т.е как это жить одному и он боится сделать этот шаг, но он бы очень хотел..." тоже, впринципе обьяснимо - ведь Вы вместе все время и он просто, как близкому человеку и другу, открыл свои какие то нерализованные желания... (Совершенно не означает, что действительно на это решиться, учитывая его склонность к колебаниям)... Его нежелание иметь детей может быть лишь защитной реакцией от разочарования (собственно как и депрессия - как следствие чего то, что не сложилось). Да, думаю, что вам двоим следовало бы обратиться на совместную терапию (неважно - онлайн или офлайн)... Мужу - научиться понимать себя и свои действия и осознавать, что можно говорить жене, а чего - не стоит... Кроме того, судя по тому что вы пишете, у вас двоих может быть склонность делать желания самоцелью, а это уже чревато их разрушением... Ведь не просто так вы вместе... Муж и жена - всегда "зеркалят" друг друга... И еще... Отношения мужчины и женщины чем то напоминают принцип резинки... Чем женщина больше склонна к "прилипанию", тем мужчине больше будет подсознательно хотеться отстраниться... Но как только достаточно отстраниться (женщина психо-емоционально "отлипнет"), мужчину "притянет с новой силой...

Ответ отредактирован автором 05-02-2022 16:57:15

Доброго дня Kate18! Як на мене, Ваш підвищений рівень тривожності може давати той фізичний стан, у якому Ви зараз перебуваєте... Психологічний стан жінки зачасти має прямий вплив на все, що відбувається з нею, у тому числі, давати "угрози" викиднів... Звідки у Вас ці страхи? У Вас вже був власний досвід вагітності? "...постоянные страхи замершей беременности, не знаю как справиться..."

Те, що чоловік не хотів звертатися до психолога - мене аж ніяк не дивує. Чоловіки до останнього намагаються вирішити проблеми самі, вони так влаштовані... В родині всі взаємопов'язані на невидимому рівні. Тому, якщо у ситуації починає розбиратися один - починаються "зсуви" і у іншого... То що стосовно почуття провини? Як на мене, те що Ви з чоловіком розійшлися зовні, не означає, що розійшлися загалом - Вас тримають непрожиті почуття і їх, як на мене, достатньо... Вони просто "витіснені" на рівень підсвідомості... І саме вони блокують всі Ваші почуття тепер... Потрібно, на мою думку, розбиратися насамперед з усім тим, з чим не захотіли розбиратися у шлюбі... Вас щось стримує?

Доброго дня! Як на мене, проблема того, що відбувається стосується вас двох і знаходиться в кожному з Вас. Ви - залежні психо-емоційно від хлопця, а хлопець - залежний від комп'ютерних ігор, куди він, на мою думку, несвідомо "тікає" від Ваших безкінечних претензій... Я б Вам порадила звернутися разом до психолога (онлайн чи офлайн - без різниці) - це найкраще. Але, якщо хлопець не захоче - тоді Вам. Просто так, вмовляннями, наказами, претензіями та сльозами такі речі не виправляються, чим сильніше будете "довбати" чоловіка проханнями приділити Вам увагу, тим сильніше він буде невдоволений і тим сильніше стане сидіти у своїх іграх... уявіть собі, що Вас кожного дня намагаються до чогось примушувати, наприклад, безкінечно їсти морозиво... Як Ви думаєте, що буде далі? Потрібно, насамперед, розбиратися, чому Ви так потребуєте ласки? Які були стосунки з батьками в дитинстві?

Якщо були скандали, якась була і причина цих скандалів... Ви зверталися тоді до психолога, намагалися зрозуміти причину скандалів? Адже пояснення на кшталт "разные взгляды на все были..." дуже розмиті, як на мене... Окрім того, викликають настороженість слова Вашого чоловіка "в разводе он винит меня, говорит что ребёнку жизнь испортила...". А як Ви вважаєте? Ви відчуваєте почуття провини? Як на мене "Я не могла отпустить мужа внутри долгое время, разочарование сильное было. Хотя и сейчас не уверена, что до конца его отпустила" и попередні слова про почуття провини - взаємопов'язані і безпосередньо впливають на те, що відбувається зараз з Вами в нових стосунках... Я б Вам порадила індивідуальну зустріч, бо як на мене, іде підсвідоме блокування почуттів - можливо як покарання самої себе за щось...

Ответ отредактирован автором 05-02-2022 15:58:41

Доброго дня! Вам дійсно потрібна допомога, бо інтимно-особистісні питання найболючіші... Тому, якщо Ви хочете з усім розібратися, Ваші батьки повинні дати дозвіл на роботу з психологом. Ви можете психолога обрати, у тому числі, і на цьому сайті, щоб працювати з ним онлайн чи офлайн, а потім вже Ваші батьки з ним зв'яжуться на предмет зустрічей з Вами. Сама тематика зустрічей може бути анонімна до тих пір поки Ви сама не захочете поділитися з батьками і якщо це не несе шкоду життю та здоров'ю Вам або комусь іншому... Такі правила, у разі, якщо клієнт - неповнолітній...

Доброго дня Денис! На скільки я зрозуміла, у Вас до Вашої дівчини дуже серйозні почуття? "Я её люблю, она мой лучший друг с которым я могу поговорить о всём...." Як у Вас кладалися інтимні стосунки з дівчатами до цього і як Ви до них ставилися?