Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня valivat! Співчуваю Вам - жити з такими переживаннями надзвичайно важко. Насправді, ревнощі знищують відчуття щастя і роблять людиною залежною від своїх домислів... Адже людина стає підозріливою, і своїми думками не тільки не покращить ситуацію, а може її навпаки ускладнити... Щоб спробувати Вам допомогти, потрібно набагато більше інформації про Вас та Ваше життя - все інше, може бути лише лише припущеннями спеціалістів. Ну, от наприклад, дівчата дуже чутливі до навіювань. Якщо, наприклад, хтось значимий сказав, що повненьких не люблять або тато весь час говорив мамі, або і самій дівчинці, що гарненькі тільки худорляві та стрункі дівчата, або тато кинув маму і пішов до худорлявої жінки... Або у Вас самої був власний негативний досвід з цього приводу... Таких "або" дуже багато... Тому я Вам раджу індивідуально звернутися на консультацію: і причина знайдеться Вашої ревнивості і Ви впораєтеся з цим "з'їдаючим" почуттям... У любому випадку, переписування з психологами у кращому випадку вкажуть на можливу причину ревності, але саму проблему ще потрібно буде трансформувати у щось більш корисне для Вас...::smile::

Доброго дня Olga! Причин того що відбувається, може бути достатньо багато. Тому, щоб знайти "коріння" потрібно набагато більше інформації про стосунки між Вашими батьками, про Ваше дитинство... От наприклад, дуже насторожує Ваша категоричність, як на мене "😅,хожу на свидания и разочаровуюсь каждый раз,... кто-то проявляемся и я наивная думаю что вот ,это тот самый ,при чем после свиданий либо я отбриваю человека,говоря что ничего у нас не получится ,либо же человек просто пропадает,хотя этому ничего не способует...". На мою думку, у Вас дещо завищені та ідеалізовані уявлення, загалом, про чоловіків. Тому згоджуюсь з Вашими словами "ведь принимаю на свой счёт ,как там…подобное к подобному 😅" Адже для того, щоб поруч з'явився "принц", потрібно жінці бути принцессою і не стільки зовні (я очень красива ,талантлива ,умна,интересна ,добра...). Нам тільки здається, що чоловіки реагують на зовнішній вигляд дівчини та її поведінку, (хоча частково це так), насправді, вони сканують її внутрішній стан - її підсвідоме ставлення до чоловіків взагалі. Які у Вас, до речі стосунки з батьком?... Я б Вам порадила індивідуальну зустріч, щоб розібратися у дійсній причині того, що відбувається. Певне, вчитися - це чудово, але і не варто затягувати з особистими питаннями. Бо для жінки все ж основне - це стосунки з коханою людиною... Без цього, вона навряд чи стане по справжньому щасливою...

Ответ отредактирован автором 08-02-2022 15:57:03

Ви пишете "Ці стосунки приречені, і я не знаю, як себе в цьому переконати. Я дуже довго емоційно відходила від перших стосунків, і боюся, що у цьому випадку буде ще гірше. Я не зможу все життя жити на дві країни. Прилетіти до мене він також не зможе ще кілька років, у нього діє заборона на виїзд за кордон у зв'язку з попередньою роботою. Тому я відчувю, що зараз все залежить від мене.". Зрозуміле Ваше бажання бути коханою, але... зустрічаючись з одруженим чоловіком (може він прилетіти чи не може), Ви апріорі зрікаєте себе на роль наложниці, другорядної жінки, і відбираєте у себе можливість мати родину та дітей загалом... Тому дуже дивує Ваша стурбованість стосунками з цим чоловіком і відсутність загалом бодай якого бажання налагодити своє щасливе жіноче життя. І у цьому контексті, абсолютно згодна з тим, що все дійсно залежить зараз від Вас, але не у плані продовження стосунків з одруженим чоловіком... Це дорога в нікуди... Час пройде швидко і Ви його втрачаєте, віддаючи свою молодість та красу чоловіку, який ніколи не дасть Вам родину і дітей...

Мається на увазі, що у кожної людини є вибудований внутрішній світогляд. І саме цей світогляд відображається певними поведінковими кордонами (у тому числі, інтимними) у кожної людини. Все, що відбувається потім в житті - є лише відображенням того самого світогляду. Тобто, принцип причини та наслідків. Судячи з того, що Ви написали про інтимні стосунки зі своїм хлопцем, кордони інтимних стосунків у Вас та Вашого коханого, як на мене, дещо "розмиті"... Якщо, відповідно Вашого світогляду, можна "секс втроём и груповушку и даже бисекс", тоді чому Вас так здивував інцест? Адже секс з мамою - це логічне продовження "залипання" на темі необмежених сексуальних задоволень загалом... Якщо людина починає іти у певному напрямку, вона повинна бути готовою до того, куди ця дорога її веде... Або зупинитися і задуматися, чи це саме той напрямок, який дійсно може принести людині щастя...

Добрый день Алиса! На сколько я поняла, так не всегда было... Ваш муж работал и заботился о Вас до рождения ребенка? Несколько раз перечитала Ваш рассказ... У меня сложилось стойкое впечатление, что Вы его вместе с Вашими родителями элементарно разбаловали, даже можно сказать развратили своим попустительством... Да, вы издерганны всем, но... Крик и ругань вопросы не решают. мало того, Ваш муж уже воспринимает Вас как надоедливую муху, извините.. Что кроме криков и претензий Вы предпринимали в связи со сложившейся ситуацией? Какие конкретные условия ему ставили, спокойно, но твердо? Судя по всему, никаких... мужчины реагируют только на действия... Если он приносит денег только на неделю, вот и кормите его эту самую неделю... А на деньги родителей ешьте сами с ребенком... Или на время сьедьте к родителям, пусть поживет сам на свои деньги... Но не разводитесь... Мне кажется, Вы просто себя неправильно ведете... А Ваше состояние - это просто отражение Вашей жизни... Вы себя умеете уважать? Тащите здорового мужика, терпите оскорбления, потакаете ему во всем... естественно, что внутри куча подавленного неудовлетворения, по сути, Вы сами себя уже ненавидите... Вы себя уважаете?

Ответ отредактирован автором 07-02-2022 21:56:58

Доброго вечора! Щоб дат Вам більш менш нормальну відповідь, потрібно розуміти, як давно Ви себе так поводите і почуваєте? Що могло стати причиною таких змін? Ви пишете "Может это усталость такая или постоянное мое напряжение в которое и уходит моя энергия. Ведь я чаще всего зажата буквально ( плечи, лицо).". "Зажатість" може відображати якийсь непрожитий стрес, блок і т.д. Загалом, такі питання краще виносити на індивідуальну терапію...

Так, я з Вами згодна, між чоловіком та дружиною повинен бути контакт емоційний, але найбільше - душевний... Ви пишете "і я починаю виправдовуватись, що у мене така робота, що можу робити її дома. Я довго терпіла те що вона постійно дзвонила, ще під час зустрічання, він відводив мене додому, йому було 36, подзвонила його мама і він в трубку починав їй говорити де він і коли буде дома..." Тобто, Ви бачили такі стосунки чоловіка і його мами... Якщо чоловік у 36 років все розповідає своїй мамі, на що Ви сподівалися? А для чого терпіли? Чому одразу не говорили чоловіку про це? Дуже насторожують Ваші слова "...і я починаю виправдовуватись,.." Тобто, насправді, Ви невпевнені у собі, і як, на мене, саме у цьому основна причина... Окрім того, ви дуже обурюєтеся, що мама все намагається контролювати, але ж і Ви самі не проти це робити "Побачивши його телефон, там весь список дзвінків від його мами. Постійно йому пише якісь поради. Потім стирає деякі повідомлення. Я дивилась його телефон вже не раз, бо відчувала, що він обманює..." Як на мене, Ваш чоловік обрав собі в дружини такий собі прототип своєї мами... Тому не варто впадати у відчай - він потребує, щоб його хтось постійно контролював. Поки це більше робить мама, але це ж не назавжди... будете поводити себе мудро, контроль повністю перейде у Ваші руки... Але для цього, насамперед, потрібно позбавитися агресії до свекрухи.. Окрім того, чим більш контролюючі мама та дружина, тим нижче потенція у чоловіка... Ви його з двох боків "придавили" у плані емоцій ( у Вашому випадку - "придавлених", але від цього ще сильніших)... На скільки я зрозуміла, Ви у шлюбі не так вже і давно, том я б саме Вам порадила індивідуальну консультацію, щоб налагодити стосунки в родині... До речі Ваші батьки не так вже і неправі "осуду батьків, що при проблемах з чоловіком не змогла вирішити їх, а втікаю з стосунків" Щоб чоловік почав поважати дружину, у неї самої повинне бути почуття власної гідності і почуття самодостатності... А у Вас спостерігається величезна залежність і від чоловіка, і від його мами, а насамперед, від того, що про Вас скажуть Ваші батьки і оточуючі люди... То, де Ви сама? Починати потрібно саме з цього...

Ответ отредактирован автором 07-02-2022 21:40:44

Доброго вечора! Щоб допомогти Вам нарешті стати самостійною особистістю, спершу потрібно пройти етап сепарації від мами. просто сидіти і накопичувати у себе всередині ненависть до близької людини - шлях до самознищення... Ваша мама, навряд чи сама зміниться, тим паче, що з Вашого боку немає ніякого супротиву. І швидше за все, вона вважає, що Ви повинні їй дякувати за турботу про Вас... Це складні питання, які так одразу важко зрозуміти... судячи з того, що Ви пишете, Вашій мамі немає більше про кого турбуватися, окрім Вас і Ви для неї той об'єкт, який вносить у її життя якийсь сенс... І це не спеціально, і не "на зло"... Це вже на рівні звички... Тому, якщо дійсно хочете поміняти своє життя і стати дорослою жінкою, я Вам раджу індивідуально почати працювати з психологом (онлайн чи офлайн - не суттєво), бо у переписці такі питання не вирішуються... хіба що Ви просто хочете пожалітися на маму і на свою долю... Але, це шлях в нікуди...

Доброго дня! Цілком закономірно відчувати образу та ревнощі, якщо з'явилися серйозні почуття... Адже за ними, швидше за все, може стояти почуття недовіри "она охотно рассказывала о своих прошлых отношениях и бывших парнях (была в серьезных отношениях 2 раза по году, всего было пять половых партнеров)". Чому розпалися у неї попередні стосунки? - це перше. І друге. Для чого Ви, загалом, підтримували розмови про минулих чоловіків, Вам подобалося тоді про колишніх слухати?

Добрый день! Вы пишете "прошло больше двух лет как не стало мужа, но мысли о нем меня не отпускают". На мое мнение, дело не в том, что Вас не отпускают мыслы, а в том, что Вы никак не хотите сама "отпустить" мужа или по какой то причине не можете этого сделать... И ситуация намного сложнее, чем просто этап горевания... Вы "застряли" на этапе проживания шока. По факту - из него не вышли... А это действительно чревато депрессивными состояниями. Ведь депрессия - это остановка, тупик... И Ваши близкие чувствуют, что у Вас внутри "включен" процесс саморазрушения... Вам не просто "нужен ли мне психолог...", Вам еще "вчера" надо было обратиься к специалисту... Само по себе такие состояния не проходят, разве, что просто "затолкаете" вглубь подсознания на уровень психо-соматики... Я Вам советую индивидуальную терапию (онлайн или офлайн - не имеет существенного значения). Главное Ваше чувство доверия к психологу, его професионализм и Ваше желание выйти из этого состояния...

Доброго вечора! А що, власне, Вас дивує? Ви ж вітаєте "груповушку"... "Мы с ним попробовали и секс втроём и груповушку и даже бисекс." Коли в родині немає ніяких моральних цінностей та кордонів, тоді, власне, немає і чому дивуватися...

Доброго дня! Зрозуміло, Ви на емоціях, вас все дратує і ображає... Але у стосунках не буває такого, щоб тільки хтось один був у всьому винний... Ви пишете "Я собі навіть не представляю, щоб мої батьки так щодня до мене дзвонили і питали особисті речі.". А які саме у Вас стосунки з батьками? Які стосунки між Вашими батьками? Ці питання не просто так, адже розвестися Ви можете хоч сьогодні, але де гарантія, що такі ж або схожі проблеми не з'являться в нових стосунках? Якщо проблема не вирішена, ми як правило "тягнемо" її далі за собою... Окрім того, і проблеми у стосунках, і проблеми з потенцією можуть бути наслідком Вашого такого надміру прискіпливого ставлення до мами чоловіка... Адже агресія дуже відчувається чоловіками... І чим сильніше Ви їх ненавидіте, тим гіршими будуть ставати стосунки... Як на мене, це не дуже гарний шлях...

Доброго дня Тина! Як на мене, у Вас залишилася "непропрацьована" травма з попередніх стосунків у вигляді установки "Як тільки пропадає, значить вже кинув" - це перше... І друге. Як на мене, проблема може бути глибшою, у вигляді, загалом, підвищеної тривожності і схильності до контролю... І ось це, набагато важливіше... Ви ж не зможете безкінечно контролювати партнера... В решті решт, це йому просто може набриднути, як набридає закрите приміщення... Які стосунки між батьками? Які події відбувалися в дитинстві?

Доброго вечора! Якщо проблема дійсно тільки в тому, що чоловік не ділиться почуттями, "Если я вижу, что он расстроен и начинаю раскрашивать, он замыкается, отделывается от меня отговорками, мол всё нормально и т.д." тоді, основна проблема в тому, що у Вас елементарно немає знань про чоловічу природу... І Ви "своїми руками" почали руйнувати стосунки... Жінка повинна ділитися з чоловіком своїми почуттями обов'язково, і повністю йому відкриватися - тоді він відчуває, що вона йому довіряє і це його дуже підтримує... А от чоловікам зовсім не властиво ділитися почуттями - вони налаштовані на дію... Уявіть собі, що Ваш чоловік "падає Вам на плече" і починає "вивалювати" на Вас всі свої переживання... Ви такого хочете? Ви після цього будете почувати себе захищеною поруч із сильним чоловіком? Навряд чи... Я б Вам порадила більше довідатися про суть природи жінки та чоловіка і саму суть стосунків...

Ответ отредактирован автором 07-02-2022 18:15:56

Якщо Вам психолог пише про установки і поведінкові моделі, то мабуть він з ними і працює... У інших випадках, психологи про роботу з підсвідомістю не говорять взагалі. Перечитайте уважно хто і що Вам написав у відповідь на Ваші питання... А Ви почали дзвонити кому? Тим, з ким загалом не спілкувалися? І якщо психолог нервує по телефону, швидше за все, він не працює такими методами... Ви ж доросла людина...