Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Стосовно суїциду та депресії Вам колеги дали вже гарні поради, тому не стану повторюватися... А от в причинах такого бажання весь час набирати кредитів я б порадила Вам розібратися глибше, адже саме ця нестримна тяга і призвела до сумних наслідків... Ви пишете "но прошло время и я опять в такой ситуации"... Кожна людина має певний запас сил, тому, відповідно цим силам, і має матеріальні блага... Якщо ми намагаємося штучно отримати те, що насправді ще не заслужили від природи, тоді опиняємося у ситуаціях рабства - вічних кредитів та боргів... І затягуємо в прірву не лише себе, а і своїх дітей... Як на мене, допомога рідних з грошами Вашої проблеми не вирішить: як тільки Ви вийдете з однієї кабали, то знову "залізете" в іншу через невміння правильно ставитися до фінансів і матеріальних благ... Окрім того, думки про суїциди - це намагання уникнути закономірної відповідальності за свої неправильні вчинки, які можуть дуже болісно вдарити по Вашим дітям через неприємні життєві ситуації... Тому задумайтесь, чи любите Ви своїх дітей насправді, чи Вами рухає лише егоїстичне бажання мати більше, ніж Ви можете заробити? Я б Вам порадила індивідуальну терапію, бо своєю схильністю до кредитів та емоційною нестабільністю можете ще глибше "затягнути вузол" проблем...

Доброго дня! Ви пишете "После того как вернулась, сразу он меня начал бить и орать. В итоге месяц подулся и извенился....Ничего не ест что я приготовлю, сказал, что в конце месяца давала половину за комуналку.. Что я просто дно!"... Чоловік та дружина - це одне ціле. Тому все, що відбувається з одним, "дзеркалиться" іншим внутрішньо... Ваш чоловік дуже агресивний зовнішньо і саме з Вами (адже до інших він ставиться дружелюбно), а це може говорити, як на мене, про те, що за зовнішньою Вашою приниженістю та покірністю ""А я уже как тряпка..." приховується дуже сильна "липучість", "прив'язливість", психо-емоційна залежність від нього... Тобто, ставлення до чоловіка як до своєї особистої власності, як до власного предмету або речі "Я уйду, но не хочу чтоб другая барышня трогала моё..."... Чоловіки насправді, реагують не стільки на зовнішні дії дружини, скільки на її внутрішній стан. І чим сильніше Ви внутрішньо боїтеся його втратити, чим сильніше "прикипаєте" до нього, тим гірше він до Вас ставиться - і це закономірно. Насправді, таке ставлення внутршньо "випалює" його , "душить", не "дає дихати"... І він так, несвідомо, насправді, просто захищається від Ваших почуттів та емоцій, які Ви не усвідомлюєте... Тому що жінка у 6 разів емоційно сильніша від чоловіків і насправді, вони у цьому сенсі абсолютно беззахисні і тому захищаються єдиним доступним за їх природою способом - зовнішньою агресивністю (що аж ніяк його не виправдовує, але - це факт)... Адже любов з такою прив'язаністю не має нічого спільного... На мою думку, щоб налагодити стосунки, зовсім не обов'язково розлучатися, і загалом - це не вихід, адже проблема все рівно залишиться всередині Вас самої... А от розібратися, звідки у Вас таке невміння будувати стосунки з чоловіками - край необхідно, тому що чоловіків ще потрібно і вміти виховувати, а не лише про них турбуватися... Але у Вас немає ані знань, як це робити, ані сил... Які стосунки були між Вашими батьками? Яким було Вашедитинство?

Доброго дня! Кожна мама дає своїм дітям все, що вона може, і на що вистачає у неї сили... І дуже хочеться потім отримати вдячність за свої докладені зусилля, та, зачасти, замість вдячності, отримують докори та претензії... І це дуже сильно ображає... Та від своєї дитини не "втечеш", навіть, якщо і перестанеш з нею спілкуватися... Адже до кінця життя діти та батьки пов'язані невидимими внутрішніми "ниточками". Тому все, що не подобається в своїй дитині, насправді тільки "відзеркалює" щось в середині самої мами... Тобто, не буває когось одного винного у конфліктних ситуаціях... І щоб спробувати Вам допомогти, потрібно трохи більше інформації... Ви пишете "Всех дома строит очень тяжелый в общении"... У кого ще в родині такий само "важкий характер"? Які у Вас стосунки з чоловіком?

Загалом, найчастіше саме для того і задають питання, щоб вже по відповідям спеціалістів знайти собі того, з ким хотілося б спілкуватися далі... Адже саме точність відповідей і дає можливість визначитися на скільки психолог володіє даною проблематикою. Окрім того, існує поняття особистої сумісності, яку можна відчути безпосередньо під час спілкування на сайті... Удачі Вам у вирішенні Вашого запиту!

Спасибо за ответ. Думаю, что основная причина того, что у Вас именно такой молодой человек это "Папа у меня мягкий человек, всю функцию главы выполняет мама. Матриархат, все слушают маму" У Вас явно прослеживается тенденция к созависимым отношениям... Не задумывались, почему столько всего терпите и от молодого человека и от его родителей? У явная склонность к подчинению более авторитарному человеку... То есть, склонность находиться в созависимости... Если хотите научиться строить гармоничные отношения, я бы Вам советовала трансформационную работу со своими моделями поведения и установками вместе с психологом индивидуально, тем более, что такая работа очень эффективна в том числе в онлайн-режиме... Одними разгворами на сайте Вам вряд ли удастся что либо разрешить, потому что проблема не только в молодом человека, она "зеркалится" внутри Вас Вашими подсознательными детскими установками, увы...

Ответ отредактирован автором 16-01-2022 17:27:59

Для таких випадків як у Вас, існують консультації в онлайн-режимі... І тоді абсолютно не має значення, це вихідні чи будні, просто домовляєтеся із спеціалістом про зручний для Вас час і проводите індивідуальну зустріч через вайбер, ватсам, телеграм або скайп...

Як на мене, проблема відсутності теплих стосунків з чоловіком і відсутності друзів має одне "коріння" і суть його криється у Ваших словах "Хз, хіба він є взагалі? Ми просто живемо і все..."... Це говорить про те, що у Вас немає цілісного, повністю сформованого світогляду, тому, насправді, відсутнє почуття самодостатності... А такі люди не викликають цікавості у оточуючих, хіба що навпаки, бо шукають собі в інших саме ту наповненість, якої самі не мають... Я б Вам радила декілька індивідуальних зустрічей з психологом...

Доброго дня! Ви пишете "Пол года назад познакомились с парнем, он был очень настойчив и очень в моем вкусе...". Які саме чоловіки Вам подобаються? А потім додаєте "«не умею отстаивать личные границы в отношениях»"... тільки з чоловіками чи загалом, з усіма оточуючими? Тому відповідаючи на Ваше питання "Вопрос - как решиться на разговор и можно ли как то повлиять на результат разговора?" скажу: що на мою думку, Ви не зможете тільки розмовою вплинути ні на його рішення, ні на ваші стосунки з ним вцілому... Тому що, як на мене, проблема стосується не лише цього чоловіка, а є - системною і торкається, загалом, Вашої здатності будувати гармонічні стосунки з чоловіками... І якщо навіть Ви зараз наважитеся розірвати штучно відносини - це може лише поглибити внутрішні проблеми, адже насправді, проблема не стільки в ньому... Яким було Ваше дитинство? Як до Вас ставилися батьки?

Ответ отредактирован автором 16-01-2022 15:57:51

Добрый день Диана! Ваше состояние вполне понятно, но оно, к большому сожалению не то, что не поможет, но еще больше может усугубить ситуацию... Ведь депрессия - это, на самом деле, тоже болезнь, сродни алкокоголизму, только по-женски, как бы это странно не звучало... Да, Вы правы, Ваш муж очень сильно нуждался в любви, которой ему было недостаточно в отношениях с родителями, и то, что Вы хотели ему эту любовь дать - прекрасно, но... Боюсь, что одного желания в таких случаях очень мало. А надо еще понимать как эту любовь давать и что такое "любовь" на самом деле... Как по мне, желание помочь без нужного понимания как, привело лишь к развращению Вашего мужа и к еще большей зависимости от алкоголя... Но это не означает, что ничего невозможно сделать... На мое мнение, у Вас теперь намного больше шансов "привести" мужа впорядок и сохранить семью, ведь Вы теперь живете на расстоянии, а значит не учавствуете непосредственно в конфликтах... Но мужем и женой остаетесь и это очень важно! Ведь муж и жена внутренне на уровне психики и души - одно целое. Поэтому любые изменения, которые станут происходить внутри Вас, начнут влиять неосознанно и на Вашего мужа (ведь он у Вас хороший человек на самом деле, просто пока болен). А то, что он Вас обвиняет - вполне закономерно, человек подверженный зависимости, всегда ищет виноватого, потому что пока не в состоянии взять ответственность за свою жизнь на себя... Каким было Ваше детство? Какие взаимоотношения между Вашими родителями?

Добрый день Алиса! Безусловно,благословение родителей очень облегчает жизнь, и то что слова мамы могут срабатывать как некий суггестивный код (навеивание) - тоже факт , потому что дети очень чувствительны (особенно девочки) к словам матери или отца: "Родители не возлюбили его, а мать так вообще его за спиной высказывалась нелестно и намекала, что мы разведёмся рано или поздно…" Но даже если родители невзлюбили мужа по каким то причинам - все еще можно изменить полностью, главное хотеть и знать как... Дети и родители - это одно целое, собственно, так же как муж и жена... Поэтому сказанное или сделанное кем то в сторону другого человека верно как в отношении родителей к детям, так и в отношении детей к родителям... И главным перевешивающим фактором является правильно выстроенное мировоззрения и верования, которым человек живет... Потому что в большинстве своем, мы даже не догадываемся какой силой обладают наши внутренние установки и убеждения, которые влияют на нашу жизнь подсознательно, создавая те или иные ситуации... Но так же верно, что эти самые установки можно "перекодировать" и начать совершенно по другому относиться к себе, своим близким и ксвоей жизни, чтобы эта самая жизнь начала под влиянием наших изменений тоже меняться... Я бы Вам советовала несколько индивидуальных встреч с психологом, тем более, что так же эффективны на даный момент и встречи в онлайн-режиме...

Сразу пирвлекли к себе внимание Ваши слова "Понравился именно характером, который властный и авторитетный..."... Какие у Вас отношения были с родителями в детстве? Кто имел властный и авторитарный характер?

І все ж, я все більше схиляюся до того, що проблема не тільки у оточуючих, вірнише, загалом не в оточуючих... От Ви пишете "Все серо и однообразно. Сидим по выходным каждый за своим компом и чет ищем в сети, даже не чего сказать друг другу...". Тобто, навіть стосунки з найближчою людиною не стали довірливими та теплими, живете, насправді, як сусіди... Але ж саме жінка, дружина, відповідає за атмосферу в родині... Є поняття зовнішнього життя, а є поняття - внутрішнього... На мою думку, саме відсутність внутрішнього життя впливає на всі сфери Ваших стосунків з оточуючими... Щоб з нами захотіли дружити, ми самі повинні бути настільки наповненими, настільки цікавими, щоб з'явилося бажання з нами будувати глибоку дружбу... Адже дружба, це насамперед, спілкування душами... Який для Вас основний сенс життя?

Прочитала Вашу відповідь... Думаю є плутанина у поняттях товаришування та дружби... всі стосунки, які Ви описуєте не дотягують до статусу "дружби"... Дружба - це взаємність та рівноцінність у стосунках... Не просто ж так говорять, що друг - це другий "Я"... Як на мене, потрібно більш детально розбиратися чому саме таких людей Ви "притягуєте"... Почніть просто допомагати комусь: людям, тваринам, тим, хто потребує допомоги, без очікувань чогось у відповідь...

Ответ отредактирован автором 15-01-2022 21:56:12

Доброго дня! У дітей та підлітків дуже чутлива психіка, а ресурсів здолати травмуючі ситуації практично немає... Тому, як правило, стреси, "застрягають" на рівні підсвідомості певними установками і навіть, коли людина дорослішає, і здається, що вона вже сама може керувати своїм життям, насправді нею керують от ті самі установки, що сформувалися раніше... У таких випадках потрібна трансформаційна робота разом із психологом (онлайн консультації так само ефективні як і онлайн), щоб змінити закріплений стресом рефлекс...

Добрый день Полина! Думаю, что основная проблема заключается в то, что Вы еще не прошли полностью путь сепарации от родителей... И внешне отстаивая свое право на самостоятельную жизнь, внутренне остаетесь все еще очень сильно заисимыми от их реакций и эмоций... Отсюда накал чувств и как результат, чувство вины, которое Вас так мучает...