Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Ви пишете "Чувства к нему пропали наверно с момента когда я познакомилась с другим,(с ним была измена,в момент расхождения с мужем). После этого все не так. Сейчас я к мужу ничего не испытываю, единственное что,это жалось ,и то больше к себе,потому что затянула так на долго,об этом желею..." Вам той, новий чоловік, вже зробив пропозицію одружитися? Мені не хочеться Вас розчаровувати, але коли жінка зраджує чоловіка, (які б не були на те причини), її серце "закривається", стає холодним і вона опиняється в ситуації, коли може бути дуже ласою для чоловіків, але, як правило, лише у сенсі сексуального партнерства... Багато чоловіків "дорослішають" не одразу, і не останню роль відіграють у цьому уповільненні процесів надмірна опіка з боку батьків і невміння дружини правильно себе поводити... Адже чоловіка потрібно вміти правильно виховувати: слова та жіночі емоції не є тим важелем, який може щось змінити насправді... А от те, що Ви відсторонилися, вже спрацювало... І якщо тепер станете правильно себе поводити, Ви зможете не лише зберегти батька для своєї дитини, але і створити гармонічну щасливу родину... Те, що Ви називаєте "чувства пропали" насправді не зовсім так. на превеликий жаль, велика кількість люде плутають пристрасть з коханням... Чоловік хоче зберегти родину - проявіть мудрість, не поспішайте з різкими діями, подумайте і почніть працювати з
сімейним психологом... У цьому житті щасливу родину мають лише ті, хто зумів подолати перепони, адже вони бувають абсолютно у всіх...

Можу Вам лише поспівчувати, адже жінка, що не досипає на превеликий жаль щасливою сама бути не може, тому і випромінювати енергію щастя також не зможе і не тільки чоловіку, а дитині, у тому числі... Яка причина, на Вашу думку, така тотальна нестача сну? Окрім того, Ви пишете "Те источники, откуда я брала раньше энергию, из моей жизни исчезли"... Якщо старі джерела енергії щезли, отже вони вже не є актуальними і потрібно для себе знаходити інші, які не втратять актуальності ніколи... Як на мене, вам потрібно найперше повне "перезавантаження", а вже потім с повними силами вирішувати питання стосунків з чоловіком... У любому випадку, потрібно прагнути зберегти родину... Бо всі інші варіанти, Всесвіт, як правило, сприймає як "втечу" намагання уникнути задач, саме для рішення яких Ви і прийшли у це життя...

Добрый день! Вы пишите "семейные проблемы", а потом добавляете, что "С родителями хорошие отношения, нету давления с их стороны"... Тогда о каких семейных проблемах идет речь?

Доброго дня Катя! На скільки зрозуміло з Вашого допису, Ви дуже рішуча та наполеглива жінка... Що означає "отсутствие его помощи, поддержки"? Хто тоді весь час, поки Ви не працюєте забезпечує Вас та дитину матеріально?

Доброго дня Алефтина! Ви пишете "а девушка всем недовольна, и моим обществом в том числе, как будто мои ощущения неважны и неправильны... Я знаю что эти люди ему дороги, но мне в их обществе те 2 раза было плохо..." На скільки я зрозуміла, Ви дуже цінуєте своїми стосунками з хлопцем... Тоді і розумієте, що брат для нього - дуже важлива, близька людина... А та дівчина, у свою чергу, дуже цінна для брата... Так само як і Ви своєму коханому... Окрім того, існує певна закономірність, внутрішні проблеми "виходять назовні" лише у близьких стосунках. Тому, як на мене, ця ситуація аж ніяк не випадкова і за нею стоїть щось набагато глибше... Ми не вміємо читати думки іншої людини і дуже часто транслюємо свій стан та свої емоції на когось. Тобто, бачимо не те, що людина насправді відчуває, а те, що "сидить" в нас... Можливо та дівчина просто дуже сором'язлива або надміру критична до себе та тривожна і ій дуже важко розкриватися одразу з новими людьми... Але у даній ситуації більше привертає увагу до себе саме Ваша реакція - чомусь Вам навіть і на думку не спали інші варіанти окрім того, що "девушка всем недовольна, и моим обществом в том числе, как будто мои ощущения неважны и неправильны"... Хто у Вашому дитинстві не приймав Вас повністю? Хто нехтував Вашими відчуттями і вважав їх неважливими та неправильним?" Я б Вам радила звернутися індивідуально до психолога, тим паче що онлайн-консультації так саме ефективні як і офлайн , якщо, певне, Ви цінуєте стосунками з коханим і хочете створити в майбутньому родину... Тому що брат буде завжди братом - рідною людиною... І не варто, як на мене, ставити коханого перед вибором між Вами та ним - ні до чого гарного це не призведе...

Добрый день Alesya! Я правильно Вас поняла, Вы с молодым человеком уже состоите в интимных отношениях все это время? И вариантов причин может быть несколько.... Он хочет, но еще недостаточно созрел для семьи и сам этого не осознает... Он хочет, но уже нет сильной мотивации, ведь получает все чего и хотел от Вас - интим... Он обманывает, потому что хочет Вами пользоваться и дальше не беря на себя никакой ответственности... Если Вы действительно хотите понять, что происходит, я бы Вам посоветовала индивидуально встретиться с психологом... Потому что очень даже может быть, что Вы сама неправильно себя ведете, став слишком зависимой от отношений. А мужчины такие вещи очень хорошо чувствуют... Потому что вариант "просто ждать" как по мне ни к чему хорошему не приведет...

Маленька дитина схильна ідеалізувати своїх батьків та їх стосунки в цілому... Ви пишете "були, звичайно, в дитинстві випадки фізичного покарання від мами, але це було як і у більшості дітей, і не доволі часто, я була досить зразковою дитиною". Мене одразу ж насторожили слова "як і у більшості дітей", тобто фізичне покарання вже сприймається як щось буденне, звичне... Коли насправді, фізичне покарання категорично недопустиме особливо відповідно дівчаток, їх жіночої природи... Коли в дитинстві дівчинку карають фізично, у неї несвідомо формується життєва установка "жертви", яою вона потім користується не розуміючи цього подорослішавши... Друге... "батьки планували розійтись, так як батько якийсь час був алко-залежним, але він нікого вдома не бив..." Сама залежність у батька вже може свідчити про те, що у родині не вистачало любові, адже горілка - такий собі ерзац-замінник щастя... Окрім того, є поняття зовнішньої агресії, а є поняття підсвідомої агресії, на яку здебільшого страждають ті жінки, які не вміють відстоювати себе, своє почуття гідності та загалом, висловлювати правильно свої почуття... І виражатися вона може почуттями образи, страху, презирства, претензій і т.д. Тому, на мою думку, все, що з Вами зараз відбувається, безпосередньо має глибоке "коріння" і потребує трансформаційної психологічної роботи, яку можна провадити ефективно і в онлайн режимі... Але це вже Вам вирішувати, чи тягнути за собою і далі проблеми, чи звільнятися від них і вчитися будувати гармонічні стосунки, яким Ви не могли навчитися від батьків. Бо вони і самі не дуже добре на цьому розумілися...

Дякую за щирість! Ви абсолютно праві, у стосунках все "дзеркалиться"... Тому те, що нам здається абсурдом, насправді є лише ретроспективою якихось недопрожитих внутрішніх проблем... Коли намагаюся допомагати як психолог, завжди виходжу з того, що змінювати ми когось не можемо силою, а отже залишається єдиний дієвий спосіб - це почати розбиратися у собі і вже через себе змінювати кохану людину... Ви пишете "я наоборот младшая сестра, и мне мама чаще всего говорила, какой брат умный у него все получается, а у меня нет.. папа был почти всегда на работе, а из-за строгости мамы с ней я ничем делится не могла..." Коли маленька дитина недооторимує з якоїсь причини любові, вона починає несвідомо звинувачувати себе, адже батьки для неї "недоторканні" два божества... І тоді може сформуватися установка "я не така як треба", "я неправильно себе поводжу" і т.д., причому вона буде настільки несвідома, що подорослішавши ми навіть не зможемо пов'язати якісь події з тим, що відчували в дитинстві... Окрім того, почуття ревності виникає тоді, коли і ми, і до нас ставляться ідеалістично, дуже предметно, як до своєї власності... Що означає схильність до психо-емоційного "залипання", надмірної наївності та прив'язливості... Що підтверджується стосунками коханого з його рідними "Его родители тоже больше внимания уделяли младшему брату и во всем обвиняли его, поэтому он тоже согласен с тем что его «недолюбили».. Окрім того, є таке поняття як самодостатність, якого, як на мене, вам також не вистачає. Бо тільки воно дає можливість у разі потреби вміння виховувати свого чоловіка не доводячи до фізичного або психологічного насилля... І ще, ми зачасти дуже сильно помиляемося вважаючи близькістю стосунки, які ще тільки знаходяться у стані формування і стаємо надміру відвертими та довірливими... Це чимось схоже з тим, як хлопчина, надивившись важкоатлетів,хоче одразу підняти непідйомну гирю і ...надривається... так само, відвертість може "надірвати" ще не укріплені стосунки... Та, як на мене, потрібно зробити все можливе, щоб ситуацію змінити і зберегти відносини. Бо у любому випадку, прийдеться ті ж самі проблеми вирішувати, тільки, можливо у більш складніших стосунках... а Ваш хлопець висловлює наміри розбиратися... А те, що він озвучує... У всякому випадку, він говорить те, що відчуває і йому це також дуже болить... І ще... на початку стосунків нам показують такий собі "рекламний ролик" як воно може бути, якщо ми постараємося... Тому проблеми виникають пізніше, щоб нам було важче уникнути вирішення проблеми, адже розставатися вже дуже боляче... І це також, як на мене, додає шансів на збереження гармонічних стосунків та щасливий шлюб...

Ответ отредактирован автором 17-01-2022 15:01:36

Доброго дня! Те, що ви вдвох налаштовані вирішувати проблему "Я его люблю и он меня любит, и говорит, что готов эту проблему решать, но в тоже время говорит, что никогда это не приймет, не согласится с моим прошлым ", як на мене, додає шансів зберегти стосунки... І певне, робота з
сімейним психологом вас двох могло ю пришвидчити гармонізацію та трансформацію... Але потрібно зрозуміти, що насправді викликає таку реакцію коханого, адже те, що він "мной брезгует" лише верхівка "айсбергу" і "відзеркалює" як на мене, щось всередині Вас самої, як би це дивно не звучало... Тому у мене до вас два запитання? Перше. Ви самі йому розповіли про стосунки з чоловіками? І друге. А як Ви самі ставитеся до того, що у Вас були чоловіки до нього і, особливо, до стосунків з німцем та турком?

Доброго дня! Ви пишете "Я перед выбором терпеть мужа и забеременеть и родить и жить спокойно и разойтись с мужем?"... Зробити вибір можете лише Ви, адже це Ваше життя... Та, як на мене, випадковостей в житті не буває, тому якщо зараз не розібратися, як так сталося, що Ви опинилися саме в таких стосунках, і надалі Ви станете опинятися саме у таких відносинах... Ви пишете, що "он меня обзывает,оскорбляет не ценит,ни во что не ставит". Про що Ви "споритесь каждый день"? Як Ви ставитеся до себе сама? Як до Вас ставилися Ваші батьки?

Ответ отредактирован автором 17-01-2022 13:54:23

Доброго дня! Як на мене, у Вас немає гармонічних стосунків з чоловіком, за якого Ви хочете вийти заміж і мати спільних дітей... Окрім того, ці стосунки носять хворобливий, залежний характер з Вашого боку, якщо Ви ще і досі з людиною, яка Вас так зневажає... До нас ставляться лише так, як ми дозволяємо це робити... Якщо хочете мати нормальні стосунки, найперше потрібно зрозуміти, що Вас змушує так себе поводити? Які у Вас стосунки з батьками? Яким було дитинство?

Добрый день! Думаю, что в основе проблемы лежит вцелом неприятие себя самой... Поэтому желание искусственно "переделать" себя приводит к таким срывам - тело и психика "мстит" за внутреннюю дисгармонию... Я бы в первую очередь посоветовала Вам решить внутренню личностную проблему вместе с психологом, тогда Вам не прийдется так над собой издеваться, что остановит повтор срывов...

Доброго дня Алиса! Ви пишете "Может орать просто часами, никакой ответной агрессии не даю во время этого, молчу и плачу, иногда пытаюсь объяснить, что то, о чем он говорит невозможно, но это делает только хуже и я замолкаю... Уйти из этих отношений не хватает сил, успокаиваю себя тем, что это пройдёт и Все наладится, но чем дольше, тем сложнее. " Те, що Вам не вистачає сил, щоб розірвати такі хворобилві стосунки або їх змінити, як на мене, свідчить, що Ви вже знаходитеся у співзалежних стосунках, "жертва-тиран". Тому питання "Как ему помочь?" потрібно перефразувати у "Як допомогти самій собі?". У цьому житті нічого не буває випадковим і те, що Ви "притягнули" саме такого чоловіка як на мене, швидше закономірність... Бо оточуючий світ "відзеркалює" у тих, хто поруч нас внутрішніх і наше ставлення до себе... Адже до нас ставляться лише так, як ми дозволяємо ставитися... Хто в Вашій родині поводив себе як тиран? Яким було Ваше дитинство?

Доброго дня! Як на мене, Ваше питання складається з двох половинок. Перша: у Вас явно психо-емоційне вигорання, яке може викликати такі симптоми як "сейчас постоянные неврозы и из -за них каша в голове. Остро реагирую на критику окружающих ,замыкаюсь в себе...". І друга. Могла статися якась потужна душевна травма, що призвела до "замикання" на собі і своїх недоліках, бо не була вчасно "пропрацьована" і тепер "зависла" у вигляді емоційного блоку, що перешкоджає відновленню внутрішніх сил... Тому, щоб Вам допомогти, потрібно мати трохи більше інформації... Що сталося? що могло призвести до зникнення Вашою впевненості у собі? Та, загалом, я б Вам радила звернутися одразу індивідуально, щоб нарешті вийти із коловороту "дня сурка", бо самі Ви навряд чи впораєтеся...

Доброго дня Наталия! Ви пишете "Возможно здесь что-то связанное с папой или какие-то травмы?". Як на мене, така реакція "я испытываю чувства к недоступно у человеку, как только он заинтересовался во мне я охладеваю и теряю интерес. Он меня раздражает и противен." дійсно може бути пов'язана з якоюсь глибинною дитячою травмою, можливо, безпосередньо, пов'язаною з Вашим батьком... Маленька дитина дуже потребує любові батьків, вона без неї не може нормально жити і розвиватися і , якщо, з якоїсь причини цю любов недоотримує, може несвідомо почати її шукати в інших людях, чоловіках... І, певне, не отримуючи того, що очікувала, розчаровуватися і починати шукати знову... Такі проблеми складні тим, що "записуються" підсвідомо тоді, коли дитина ще не вміє аналізувати і не має сил їх "переварити", тому в дорослому житті уже виявляється у вигляді певних незрозумілих установок... І змінити своє життя можна лише у випадку повної внутрішньої трансформації разом із психологом цих установок... Які у Вас були в дитинстві стосунки з батьками?