Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

І все ж... У родині "танго танцюють двое". Не буває такого, щоб винним був хтось один...І як на мене, причину потрібно шукати починаючи з періоду Вашої вагі тності "Все это проявилось когда я ушла в декрет.И дочке было 6 месяцев.Муж начал позволять себе часто ,каждый день сходить с друзьями погулять,начал хамить и обижать.Начал придираться с поводом и без.Я с ним пыталась говорить.Но все заканчивалось скандало". Просто розмови з чоловіками у такихї ситуаціях нічого не дають, особливо якщо ідуть претензії дружини на підвищених тонах. Вони почнуть все робити навпаки. Окрім того чоловіки реагують на конкретні дії, а не на претензії та скарги. Ну от як в ситуації, коли Ви пішли... Чому все змінилося в стосунках так раптово? Як на мене, на цей період у Вас аж ніяк ще не були вибудовані близькі (душевні стосунки), а сексуальні втратили свою актуальність. Мало того, практична вся Ваша любов та увага "перенаправилася" на дитину і чоловік підсвідомо міг відчути свою "зайвість". Тому став шукати "тепло" в компаніях з друзями. "Я никогда не жалела что родила родчу.Она для меня щастье и отдушина"... І таких прикладів, дуже багато, коли сім'я опиняється в кризовому стані після народження дитини. Як на мене, причина у абсолютно неправильно вибудованих стосунках з чоловіком. Вас кидає з крайності в крайність: Ви або покірно терпіли, або все руйнували скандалами...

Доброго дня Тетяно! Я не стану повторювати слушні слова своїх колег, зупинюся лише на деяких нюансах Вашого питання. Судячи з того, що Ви пишете, у дівчинки є не просто образа на вас, а швидше за все, є глибинна дитяча травма. "Обида что ее в детстве раннем наказывали, заставляли сидеть с братом. Вчера должны были ехать к младшему брату и к бабушке на дачу, ребёнок уехала к подруге и проигнорировала поездку к брату, на связь не выходит и пишет в смс кротко, мол забыла". Вона дійсно могла "забути" про те, що потрібно їхати. І це називається "витисненням" дуже чогось неприємного, намагання забути про щось, тобто наслідки непрожитої травми. І це може бути набагато серйозніше, ніж Вам здається. Тому ті дії, які Вам хочеться вчинити по відношенню до дівчинки, можуть набагато погіршити ситуацію. "Моё желание забрать телефон, ключи, деньги и что б дома сидела безвылазно". Адже підлітки у цьому віці вже не настільки залежні від дорослих, щоб виконувати всі їх безапеляційні накази. І схильні до дуже радикальних дій та реакцій у разі, якщо їх до чогось примушують. Особливо ті, з ким відсутні довірливі стосунки "Девочке 13 лет, по её словам и поступкам ей семья не нужна ей хорошо с друзьями и самой. Есть конфликты в семье и с отчимом и со всеми". На скільки зрозуміло з Ваших слів, дівчинка почуває себе надзвичайно самотньо в сім'ї, бо фактично ніхто з близьких так і не зміг налагодити з нею довірливі стосунки - що як на мене, дуже гірко! Адже, як би підліток або дитина себе не поводили неправильно, відповідальність за такі стосунки несуть дорослі і тільки дорослі. Але і самі дорослі поводять себе лише так, як навчилися поводити себе вже від своїх батьків. Як склалися стосунки у Ваших батьків? які стосунки у Вас з ними? Адже відповідь на ці запитання дасть можливість побачити корінь проблеми з Вашою дочкою...Ответ отредактирован автором 19-06-2021 16:01:46Ответ отредактирован автором 19-06-2021 16:02:46

Ответ отредактирован автором 19-06-2021 16:03:44

Доброго дня Ліка! Колеги психологи вже дали багато корисних порад, тому зупинюся лише на деяких моментах, які на мою думку, є дуже важливими у Вашому питанні. Перше. Ви пишете. "Видимся раз в месяц. Позвал меня на море, куда скоро и поедем. Но, скорее всего, в связи с тем, что был болезненный прошлый опыт в отношениях у меня навязчивые мысли, что и нынешний парень может меня бросить, что он остыл". По-перше, привернули увагу слова, "Видимся раз в месяц. Позвал меня на море, куда скоро и поедем". Тобто, фактично "живцем" Ви з хлопцем не спілкуєтеся і знаєте його тільки з романтичного боку, я правильно вас зрозуміла? Але при цьому вирішили їхати разом відпочивати... Друге. Були вже стосунки, які спричинили Вам травму "Прошлые отношения тоже были на расстоянии, но там мне изменили. В нынешнем парне я уверенна на все 100%, что здесь такого не будет, но все же в общем по поводу отношений тревога есть, так как хочется, чтоб они были длительными". Сама позиція бути впевненим на 100% - є досить ідеалістичною, тому що ми навіть самі у собі бути впевненими на всі 100% не можемо . І третє. "Родители в разводе, всю жизнь с мамой живу". Батьки, які не змогли створити гармонічні стосунки, на превеликий жаль навчити своїх дітей їх будувати, просто не можуть в принципі. Тому дітям потрібно навчитися будувати гармонічні стосунки самотужки. Що є надзвичайно складно, бо немає правильних внутрішніх установок на те, як потрібно себе поводити з чоловіками. Виходячи з усього, Ваша тривожність видається, як на мене, дуже доречною. Адже підсвідомо Ви відчуваєте, що все може виявитися далеко не так, як Ви собі "намалювали" у думках. І не тому, що хлопець поганий, а тому що Ви просто не розумієте законів, за якими розвиваються міцні стосунки... У всякому випадку, спільна поїздка з чоловіком, якого бачите раз на місяць, видається не дуже слушною. Адже на морі Ви почнете певне жити як дружина живе з чоловіком... Для хлопця - це нічого абсолютно ще не означає - просто він отримає задоволення від близькості з Вами... А от для жінки близькі стосунки значать надзвичайно багато... Ви готові після моря повернутися назад до таких саме стосунків як і зараз? Як Ви станете себе почувати? Чи готові Ви до того, що будете бачитися так само раз на місяць і без усіляких продовжень? Адже чоловіки якраз і "охолоджуюся" тоді, коли отримують те, чого прагнули, якщо не встигли сформуватися більш глибокі, душевні довірливі відносини При чому без усіляких зобов'язань... Ідеалістичне бачення оточуючих якраз і призводить до найбільших розчарувань та завдає найбільших травм...

Як на мене, дуже мудре рішення. Тим паче, що на сьогоднішній день, для того, щоб зустрітися з психологом, зовсім не потрібно кудись їхати - існує зручна можливість отримати консультацію онлайн.

Дякую за щирість. От Ви самі і дали відповідь на своє запитання. У Вас "недопрожите" перше кохання. Тобто Ви досі дивитеся на неї очима 16-річного юнака. А така залежність аж ніяк не дасть можливість будувати зрілі стосунки, бо Ви не маєте можливості реально оцінити ні свої почуття, ні саму ситуацію. Я б Вам порадила одну-дві консультації з психологом, щоб для себе зрозуміти, що насправді відбувається. І щоб позбавитися нездорової залежності "Чем меньше женщину мы любим, тем больше нравимся мы ей"... Якось так...

Справа в тому, що діти, які дорослішають, несвідомо використовують поведінкові моделі батьків і навіть про це не здогадуються. Давати гроші дівчині, яка не стала ще навіть Вашою нареченою, дуже схоже на підсвідоме бажання таким чином її до себе "прив'язати"... Ви ж хочете розібратися у питання стосунків з коханою, а для цього потрібно розуміти внутрішні механізми її сприйняття Вас та її вчинків. Адже оточуючі люди завжди "відзеркалюють" нас самих... Щось же їй не дає можливості вас сприймати як претендента на руку та серце...

Доброго дня! Як на мене, ваша проблема в тому, що Ви розбестили свого чоловіка. Дуже яскраво вимальовується бажання вирішувати проблеми за чоловіка. От як і в ситуації з фінансовими проблемами. Це Ваш чоловік повинен був брати кредити, якщо виникла проблема, але аж ніяк не Ви. Звідки це у Вас? Звідки бажання "забігати всі дороги" чоловіку? Звідки бажання все тягнути на собі? Хто в родині батьків вирішує всі проблеми? Щодо кредиту, я загалом не розумію, як Вам вдалося його взяти, адже Ви не працювали на той момент. Тобто у Вас повинен був бути обов'язково "поручитель". Хто ним став? І ще. У Вас неповнолітня дитина і в таких ситуаціях, якщо боржник не має можливості виплатити борг, борг перекладається на поручителя. Я б Вам радила проконсультуватися з юристом щодо цього перш, ніж бігти виплачувати борг чоловіка. Адже виплативши борг, Ви ще більше погіршите ситуацію, ваш благовірний загалом перестане з Вами рахуватися... Без терапії, однозначно, Ви ситуацію зі стосунками з чоловіком не "вирулите", бо у Вас абсолютно неправильне ставлення до нього...

Дякую за доповнення! Голодування - це дійсно чудова практика. І те, що Ви не вживаєте алкоголь та тютюн - вище усіляких похвал. Під час голодування не тільки запускаються очищувальні функції, а ще й підсилюється внутрішня підсвідома налаштованість людини. Тобто, якщо вибудовано правильний світогляд - це допомагає швидше розвиватися. І навпаки, якщо неправильно - голодування "підштовхує" в бік "перекосу". Як на мене,у Вас переважає прагматичний погляд на життя. В принципі, це чудово, адже Ви точно знаєте чого хочете, але... Як на мене, Ваша проблема саме у надмірній раціональності... звідси невдачі з дівчатами та проблемна шкір... Якщо ми надміру на чомусь "залипаємо", нам цього ніколи не дадуть... Аж поки не встановиться певна внутрішня рівновага...

Це чудово, що Ви як чоловік ладні підставити "плече" своїй коханій. Але чи не може такого роду "допомога" перерости у споживацьке ставлення до Вас? Адже дівчина може почати сприймати такі речі як так і повинно бути. І, якщо в якийсь момент Ви не зможете допомогти матеріально, вона сприйме це як особисту образу і просто піде... таких життєвих прикладів, на превеликий жаль, дуже багато. Чи не поспішили Ви з цим? Адже спершу потрібно зав'язати душевні стосунки, коли разом дуже цікаво... У всякому випадку, я б Вам порадила все таки Ваше питання розібрати більш глибоко. А які стосунки у Ваших батьків?

Дякую за доповнення. На превеликий жаль, якщо жінка вже почала пити та курити, одними вмовляннями Ви їй не допоможете. Якщо у людини вже є залежність ( і особливо небезпечними є саме жіночі залежності), вона сама повинна дуже сильно хотіти їх позбавитися. Вона хоче позбавитися?Другий не дуже втішний ньюанс. Якщо я правильно Вас зрозуміла, жінка вже перебувала у шлюбі до Вас і цей шлюб розпався через схожу поведінку "часто вспоминаются роли бывшего в ее жизни, друзья". Тобто, нею керують ті ж самі установки, що і з попереднім чоловіком, чоловіками? І є ще один бік ситуації. Як на мене, Вам важко розібратися, тому що є деяка залежність від цієї жінки і не тільки побутового характеру....Вам дійсно не вистачає почуття самодостатності (не плутати з матеріальною незалежністю, хоча і вона, швидше за все має місце)...

Доброго дня! Ви пишете, що у Вас з жінкою інтимні стосунки. Жінки, як правило, чоловіка з яким такі стосунки вже існують, сприймають як свого чоловіка - це перше. Друге. Якщо я правильно Вас зрозуміла, Ви їй пропозицію щодо шлюбу не робили? Тобто, Вам хочеться насолоджуватися стосунками без обов'язків? Якщо так, тоді зрозуміла реакція жінки щодо відмови допомагати на дачі... Адже Ви їй практично прямо сказали, що серьозних стосунків з нею не плануєте "Сказал, что мне бы и свою жизнь устроить было бы хорошо (дом потерял и все хозяйство на военном конфликте). Обиделась, ходит молча и удивлена, что я так поступил". І чому тоді вас обурює, що вона звертається за допомогою до друга? Їй же потрібно якось вирішувати свої проблеми? І якщо Ви не дозволяєте собою керувати, тоді чому вважаєте можливим давати вказівки їй щодо того пити їй чи не пити і як вона повинна Вас кохати?

Ответ отредактирован автором 17-06-2021 13:47:34

Доброго дня! Співчуваю Вам, адже у такі моменти відбувається руйнація звичних стереотипних бачень своїх рідних. І це завжди боляче. Не стану повторювати поради своїх колег, скажу лише, що у цьому світі ідеальних людей не існує, у тому числі - і батьків. Кожна людина може помилитися або схибити. І чому вона саме так вчинила, нам може сказати лише вона сама. А зроузуміти повністю можна лише тоді, коли сам опинишся на тому ж місці. Як на мене, проблема полягає в тому, що потрібно навчитися сприймати своїх батьків без ідеалізації, яка властива дитині. І Мало того, навчитися любити своїх батьків не зважаючи ні нащо, просто тому, що вони дали життя...

Доброго дня! Абсолютно згодна з колегами. Як на мене, Ваше питання у першу чергу стосується стосунків між Вашими батьками. Та Вашою реакцією на їх поведінку як сина. А все інше, то шляхи "переносу" проблеми" в інше русло. Ви пишете "Меня беспокоит мысль о том, что если с ними что-то произойдет в правовом поле, я не смогу им помочь". Чому не зможете допомогти? І що Ви взагалі маєте на увазі, говорячи про "допомогу"? Адже правові інститути залишаться ті ж самі і після Вашого від'їзду, якщо Ви маєте на увазі юридичний бік проблеми. А якщо говорити про суто психологічний, то найкраще, як на мене, це розібратися зі своїми страхами та невпевненістю. Які, до речі, є також певними проявами латентної агресії...

Доброго дня! Розумію Ваші побоювання щодо повернення та того, що чоловік почне себе поводити так само як і раніше. Але і зрозуміло, що родину отак похапцем руйнувати також немає сенсу. Та й взагілі, не варто її руйнувати. Адже чоловіки поводять себе тільки так, як їм це дозволяють робити жінки. Тому розлучення не принесе вирішення внутрішньої проблеми. От Ви пишете "И могла просто сорваться.Я быстро остывала,просила извинения что так глупо все получилось....иногда я могла уснуть не ужинав..". Як на мене, біда в тому, що Ви просто не знаєте як правильно себе поводити з чоловіком, щоб він змінив свою поведінку. Вас кидає з краності в крайність. Ви або працюєте як віл, і займаєте таку собі позицію "жертви" або "включаєте" від перенапруження та втоми агресивність. А ні те, ні інше аж ніяк не вплине позитивно на близьку людину. Чоловків потрібно не лише кохати, їх ще потрібно вміти виховувати. Величезна кількість прикладів, коли один і той же чоловік поводить себе абсолютно по-різному з різними жінками. Окрім того, чоловіки не реагують на слова, для них це "пустий звук", якщо ще не сформовані по справжньому близькі душевні стосунки. А у Вас вони ще поки на стадії формування, не більше... Тому, як на мене, потрібно чоловіку ставити умови. Але, певне, потрібно вміти це правильно робити. Тому я б Вам порадила декілька зустрічей з
сімейним психологом, щоб напрацювати правильну тактику поведінки... У Вас є діти, тому родину варто прагнути зберегти!

Ответ отредактирован автором 17-06-2021 12:46:40

Знаете, если это "Ваша девушка" она Вас рано или поздно "увидит". Но ведь Вам надо, чтобы увидела не как друга, правда? На сколько я поняла, она Вас пока воспринимает как того, кто будет рядом в нужный момент. То есть, как нечто, что можно при желании "достать" или "задвинуть". При такой постановке отношений, она Вас вряд ли увидит как мужчину, с которым хотелось бы иметь семью. Тем более, что семья - это огромная ответственность для мужчины. Вы уверены, что "потянете" семью? Ведь хотеть и "мочь" - достаточно разные вещи...