Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Добрый день! Думаю, что Вы написали психологам, потому что сами начали чувствовать "тупиковость" такой сугубо сексуальной, в основном, физиологической жизенной нацеленности. Вы сами уже замечаетет, что никакие мастурбации и оргазмы на самом деле возбуждение не снимают. И то, что это начало мешать Вашей жизни - вполне закономерно и к сожалению приведет только к еще большим проблемам. Рано или поздно, действуя в том же формате, Вам девушки живьем вообще перестанут быть нужными как личности. Что, собственно, уже и начало происходить: критерии выбора партнерш в большей мере основываются на внешних критериях. Кроме того, формы удовлетворения сексуального желания могут все больше искажаться в погоне за получением удовольствия... Кроме того, постоянное возбуждение приводит к постоянному приливу энергии к детородным органам, что в свою очередь, очень часто провоцирует импотенцию... Как по мне, есть два варианта развития событий и только Вам решать, какой путь Вы выберете. Первый внешне очень легкий и приносит одни лишь вроде как удовольствия, но при этом разрушающий и приводящий к деградации личности в целом, да и разрушающий физически - это тот путь, которым Вы сейчас двигаетесь.И второй, внешне очень сложный, потому что требует полного переформатирования внутреннего восприятия жизни, смены мирровоззрения и ущемления в некоторой степени своих сексуальных удовольствий. Но этот путь открывает безграничные возможности как для развития личности в целом, так и для создания полноценных отношений и в результате - полноценной семьи...

Доброго дня! Як на мене, є дві ключові фрази у Вашій сумній розповіді. Перша: "Мои родители, друзья всегда были против и есть против него".І друга: "Я позвоню, он всегда сбрасывает, или говорит я занят. Домой приходит не раньше 12 ночи. Денег почти не даёт,тяну семью одна, а он вечно типо он на работах". По перше, існує такий фактор, як навіювання, особливо коли іде від близьких людей. І воно має надзвичайно руйнівну силу. І друге: відчувається величезний вантаж претензій та образ до чоловіка, що копичилися роками. Але в родині не буває такого, що винний тільки хтось один. Зовнішня явна поведінка одного висвітлює однозначно внутрішні труднощі іншого та невміння правильно себе поводити з близькою людиною. Які стосунки у Ваших батьків? Як вони ставилися до Вас в дитинстві?

Доброго дня! З Вашого допису відчувається, що Ви людина дуже розумна та виважена, але при цьому знаходитеся у пригніченому емоційному стані, який намагаєтеся на скільки це можливо контролювати. І такий стан зрозумілий, адже з першого погляду важко побачити, що насправді відбувалося між вами і що спонукало дівчину так почати себе поводити. Тому, що як правило, атмосфера безперервної близькості така, як локдаун, тільки загострює та витягує "нагору" ті чи інші внутрішні проблеми, але їх не створює. І зовнішня поведінка однієї людини як правило резонує з внутрішнім іншого. Так Ви пишете "Не считаю, что прогнулся под другой личностью. Я самодостаточный и желал другому человеку оказать помощь, решить ситуацию и понять суть происходящего". Тобто, головним, на перший погляд є бажання надати допомогу людині, яка по суті, про допомогу і не просила... Як склалися стосунки між Вами та Вашими батьками? Які стосунки у батьків між собою? Не розібравшись з цим. просто неможливо і розібратися з Вашими почуттями зараз...

Доброго дня! Так, дійсно, у Вас досить складна склалася ситуація, але, як на мене, не безнадійна. Те, що у Вашого коханого було складне життя і воно вплинуло на нього - це лише один бік "медалі". А от другий - це Ви сама і Ваше кохання до нього. Адже ніхто і ніколи просто так когось не зустрічає і тим паче не закохується. Отже для чогось саме Вам потрібно було зустріти його і мати з ним глибокі дружні стосунки. Ми притягуємо в житті до себе лише тих людей, які "дзеркалять" так чи інакше нас самих. І як на мене, щоб допомогти Вашому хлопцеві, найперше потрібно допомогти розібратися собі у своєму житті. Яким було Ваше дитинство? Як склалися стосунки у Вас з батьками та між ними самими?

Добрый день! В жизни бывает очень по разному. И случается так, что близкий человек "уходит" на сторону - это всегда очень больно. Потому что жить спредательством сложно и горько. И просто так такие ситуации не развязываются. Потому что муж и жена связаны жизненными невидимыми нитями, которые даже после развода продолжают людей держать вместе. Поэтому, как по мне, Вы очень правильно делаете что не разводитесь.. Но вот терпеть такое отношение молча, тоже нельзя ни в коем случае- попустительство всегда еще больше развращает. И для того, чтобы начать себя правильно вести, необходимо понять причину такого поведения мужа. Ведь если в семье между мужем и женой гармония, мужчина никогда другую женщину искать не станет. Судя по тому что Вы пишете, Вы слепо привязаны к мужу. А так бывает, когда женщина основной жизненной целью делает близкого человека, пытаясь от него получить счастье. То есть фактически к нему "прилипает" и не понимая этого, начинает его лишать "кислорода" в отношениях. Но Вы тоже в этом не виноваты, скорее всего действуют какие то ранее заложенные установки... Как у Вас сложились отношения с родителями? И как сложились отношения между родителями?

Дякую за щирість. Я можу сказати спираючись на багаторічний досвід: дуже не завжди те, що ми думаємо, що нам здається і те, що є насправді - співпадає. ІАле допомогти людині можна лише тоді, коли вона сама вже усвідомлює наявність проблеми в собі та своєму житті. На превеликий жаль, поки що Ви корінь проблеми бачите лише у своїй тещі. Але чоловік та дружина "дзеркалять" один одного однозначно. Якщо б у Вас все було в гармонії, Ваша дружина ніколи не пішла до своєї матері. І це аксіома! Але то ваш вибір. Поки що Ви не готові прийняті допомогу та вирішити свою проблеми - потрібен час та життєве переосмислння себе та свого життя. Удачі Вам!

Доброго дня! Так, Ваш хлопець не відокремився повністю від мами психологічно, але, питання в іншому... Чому Ви до себе притягнули саме такого хлопця? Як склалися стосунки у Ваших батьків? Хто з батьків головніший в родині?

Добрый день! Дело в том, что просто так уйти и бросить Вы все равно не сможете. Потому что - это Ваш муж и отец Вашего ребенка. Существуют определенные жизненные правила, которые ни обойти, ни игнорировать просто не получится. У всех абсолютно! есть свои жизненные экзамены, просто у каждого они свои. Ваш муж - это Ваш экзамен! И проблема не в том, что Вы "тряпка", а проблема в отсутствии у Вас необходимых знаний и умений как надо себя вести и что делать в таких ситуациях... И Вы правильно боитесь, что жизнь может или дать схожего мужчину, или не дать вообще никакого... Как по мне - есть один правильный путь: использовать все доступные Вам возможности, чтобы изменить свою судьбу. А для этого необходимо разобраться, почему Вы в свою жизнь "притянули" именно такого мужчину: пьяницу, гулену и лентяя... Как правило, такие проблемы не возникают на ровном месте... очень часто действуют так называемые "родовые программы"..Как сложились отношения у Ваших родителей? Как к Вам относился отец в детстве?

Як на мене, просто так сидіти і очікувати також не потрібно... Я б цей час присвятила зміцненню себе психологічно та духовно... Адже, як на мене. основна проблема не в дружині, і не в тещі... А в тому, що Ви не маєте на дружину достатнього впливу. А це свідчить про Вашу внутрішню недостатню силу... Не все так просто, як здається, бо саме Вам потрапила саме така жінка з саме такою тещею... Адже і Ви росли без батька, а отже в родині у любому випадку, була порушена певна гармонія... танго завжди в родині танцюють двоє... Не вистачає сили ще і тоді, коли є певні внутрішні блоки, які формуються в дитинстві... А це може бути що завгодно: образа, страх, тривога, біль, гнів... Варіантів велика кількість... І поки це не пропрацьоване, теща буде "вигравати", на превеликий жаль...

Добрый день! Всегда у любой ситуации, которая нас напрягает, есть очень глубинные причины, однозначно. И не всегда простыми внешними действиями эту ситуацию можно решить, к сожалению... Ведь окружающие реагируют не на нас внешних, а на то, что у нас скрыто глубоко внутри... Однозначно, есть то, что заставляет Вас так остро реагировать на слова родственников... И это что-то необходимо обязательно "нащупать"... На поверхности - это очень сильная ревность... Но, как по мне, есть еще что-то более глубинное... Как у Вас сложились отношения с Вашим отцом? С вашими родителями? Родители живут вместе?

Добрый день! Как по мне, у Вас остались "непрожитые травмы", который Вы на время отодвинули в подсознание. Но как только вернулись в родные края, Ваша память мгновенно напомнила о том, что ничего на самом деле не закончилось. И убежать от самой себя просто невозможно. Кроме того, что осталась боль от разрыва с мужем, мне кажется, есть более глубокие травмы, связанные с детством... И отсутствие друзей - одно из таких напоминаний... Как у родителей сложились отношения? Какие у Вас отношения с ними?

Доброго дня Маріє! загалом для жінки нормально бути сильно прив'язаною до своїх дітей, але до тих пір, поки не надмірно... Як у Вас склалися стосунки з Вашою мамою, батьком? Яке у Вас було дитинство?

Доброго дня! Перепрошую, але не мала можливості з вами спілкуватися вчора. Ще раз перечитала все написане і вважаю, що є багато шансів на те, щоб зберегти стосунки. Тим паче, що Ваша дружина не подає на розлучення, хоча і говорить про це - і це чудовий знак! Життя завжди на стороні тієї людини, яка хоче зберегти родину. Вам не варто подавати на розлучення. І як на мене, зараз говорити про щось із дружиною також немає сенсу- вона все рівно не почує, бо перебуває у якихось своїх думках. Трохи на деякий час психологічно спробуйте відсторонитися, щоб дати їй можливість самій взяти на себе відповідальність і це - дуже серйозний момент... Загалом, вам потрібно вдвох звернутися до сімейного психолога, але поки дружина до цього не готова, я б вам порадила самому звернутися до спеціаліста, щоб знати як правильно себе поводити і "не наламати" дров...

Доброго дня! Співчуваю Вам. Як на мене, проблема не лише в тещі, але, як це не дивно, у Вашому до дружини відношенні. Ви її залюбили і цим розбестили. Ви зробили свою дружину метою свого життя, "залипли" на ній і фактично втратили себе як особистість. А таких чоловіків жінки не поважають, отже - і не можуть кохати. Ви б стали кохати людину, яка "падає в ноги"? Як на мене, Вам потрібно стати самодостатнім, перестати бути рабські залежним психологічно від жінки. І друге, Ваша мама, впевнена, чудова людина, але ми не завжди можемо об'єктивно оцінити своїх близьких людей і побачити їх зі сторони... Думаю. не все так просто. Тим паче, що Ви росли фактично без батька і дуже прив'язані до мами... Я б Вам радила індивідуальну консультацію з психологом... У всякому випадку, "хапати за поли" свою дружину - не найкращий вихід. Це ще сильніше примусить її тікати...

Добрый день! заставлять девочку нежелательно. Думаю, что надо обратиться к психологу. Мне кажется, дело не только в страхе. Возможно ребенок нажатие воспринял как акт насилия над ее желанием. А это намного серьезнее... Иногда за простым случаем может стоять что-то намного большее, что касается не только ребенка...