Психологиня Алина Иосифовна Фирсель Wien лише онлайн

Тоді вибір за вами: свобода, але поки що нестабільність...так теж може бути, але є одно "але": якщо ви б могли витримувати тривогу і напругу...судячи з вашого запиту вам це дається доволі складно. Тому важливо шукати шляхи стабілізації тривоги: одна з них дійсно іти в найм.

Доброго дня. Ви переживаєте доволі складний період: на старті самостійної юридичної практики, без стабільного доходу, без підтримки, ще й під тиском з боку клієнтів і батьків. Це абсолютно зрозуміло викликає сильний стрес, тривожність, розчарування і відчуття безвиході.
Що зараз відбувається з вами психологічно

1. Виснаження через невизначеність. Ви не знаєте, чого чекати завтра: будуть клієнти чи знову звинувачення. Це виснажує.

2. Відсутність опори. Немає внутрішньої впевненості, підтримки від оточення (батьки тиснуть, замість підтримки).

3. Також у вас спостерігається конфлікт бажаного та можливого. Ви хочете розвивати свою справу, але ситуація змушує думати про «найм і терпіння», що вам не до душі.

Що можна зробити вже зараз:
Дайте собі право на страх і втому. Визначте, чого саме ви хочете:
Ви хочете стабільності?
Ви хочете свободи, навіть зі складнощами?
Ви хочете мати стаж/пенсію? Сформулюйте, що для вас пріоритет зараз і тоді рішення стане зрозумілішим.

Можна знайти тимчасовий баланс (мені здається це найкращім в вашому випадку):
Це може бути тимчасова робота в наймі, щоб мати стабільний дохід, але паралельно вести 1–2 свої справи.
Поставте собі чіткий термін
Наприклад: “Я даю собі 6 місяців, щоб спробувати стабілізувати свою практику. Якщо не вийде — повернуся до найму, і це не буде провалом, а вашим власним дорослим кроком.”

Відредаговано автором 01-06-2025 08:58:35

Доброго дня. Дуже вам співчуваю..
Те, що ви переживаєте це дуже тяжко, але якщо можна сказати, "нормально" в цій ситуації.

Ви зараз перебуваєте на гострій стадії горювання. Втрата матері — особливо останньої рідної людини — це величезна травма. До того ж ваші стосунки були непростими, що додає почуття провини, жалю і внутрішньої плутанини. Це називається «ускладнене горювання», і воно потребує особливої уваги.

Кілька важливих моментів:
1. Відчуття самотності й ізоляції
( "Я раптом стала невидима або заражена всім цим".)
Це дуже типовий стан після втрати: ніби між вами і рештою світу з'явилася стіна. Вам може здаватися, що ніхто не розуміє або не помічає вашого болю. Це не божевілля, а природна реакція психіки на сильну втрату.
2. Провина і жаль
( "Я все частіше зривалася", "я розгубила всі зв'язки".)
Ви шкодуєте, що не все було сказано чи зроблено інакше. Це природно. Але важливо пам’ятати: ви робили все можливе у тих складних обставинах, особливо якщо йдеться про деменцію — хворобу, яка сама по собі руйнує стосунки.
3. Немає з ким поділитися
( "Абсолютно немає з ким поділитися...")
Дуже важливо не залишатися з цим болем наодинці. Навіть написання цього повідомлення — вже крок до себе. Подумайте, можливо, вам варто звернутися до психолога.

Що може допомогти:
Дозвольте собі горювати — не квапте себе «встати і йти далі». Сльози, порожнеча, апатія — це нормально.
Пишіть — як ви вже зробили. Можна вести щоденник, писати листи мамі (не обов’язково надсилати).
Шукайте «своїх» — групи підтримки для тих, хто пережив втрату, навіть онлайн, можуть дати відчуття, що ви не одні.
Рутина і турбота про себе — навіть маленькі ритуали (чай, прогулянка, книга) можуть повернути ґрунт під ногами.

Добрый день. Симптомы, которые вы описали, говорят о глубокой внутренней боли, с которой ваша психика "воюет" через симптомы переедания и навязчивого расчесывания кожи головы.
Сразу скажу: необходима помощь нескольких специалистов: психиатра, психолога (психотерапевта) .
Вы описываете стмптомы серьёзного психического пищевого расстройства (предположительно булимия??) С диагнозом и медикаментозной помощью должен определиться врач психиатр. Расчесывание головы - это навязчивое состояние (ОКР?? Также врач должен подтвердить или исключить) и да, это самоповрежение (также может говорить о внутренней боли и агрессии, направленной на себя).
Эта проблема с вами достаточно долго и, вероятно, потребуется длительная терапия с психотерапевтом. Но только после консультации врача.
Также, есть ли у вас возможность с кем то из близких поделиться всем этим? Кто знает о вашей проблеме? Очень жаль, если со всем этим вы справляетесь в одиночку.
Уверена, что со всем этим можно справиться, если серьезно взяться за лечение. Удачи и сил вам.

Добрый день. Ничего не бывает на ровном месте. 4-летние отношения не рушатся в 1 день. Проблема в том, что мы часто предпочитаем не видеть некоторые "тревожные звоночки". Наверняка, он здесь были. В любом случае важно было бы все прояснить, для самого себя, поговоив с ней. Но не всегда второй человек готов к диалогу. Для того, чтобы давать какие то рекомендации слишклм мало информации о том, как выглядели ваши отношения все эти 4 года.

Це ваше рішення, говорити йому чи ні. Як вам комфортно...що розібрати, я вам написала вищє.

Я не думаю, що в цій ситуації можливі прямі поради, що вам треба робити в стосунках. Так звичайно говорити потрібно з ним, але як я розумію, ви вже не одноразово говорили і людина продовжує казати "ничего страшного"...тому моя порада розберіться саме з собою і бажано з психологом де саме ви хочете бути...

Доброго дня. Вся ситуація виглядає неприємною і непривабливою для вас. Проблема в тому, що ви вже майже "зламали" свій мозок, намагаючись зрозуміти мотивацію інших людей. Коли нам боляче так..ми включаємо такий захист. Майже всі ми так іноді робимо.. Він доволі розповсюджений цей захист: якщо мені боляче і незрозуміло, здається, що стане легше, якщо я зрозумію, які саме мотиви керують іншими людьми: вашим другом, а також його бившою дівчиною.. чому він говорить про сумісні плани, чому спілкується з багатьма жінками, чому допускає всі ці переписки, чому не приховує їх від вас..
Все це ваш мозок питається обробити і не знаходить відповіді..
Бо відповідь насправді болюча і неприйнятна..він пропонує вам свої правила життя: типу хочеш граємо за моїми правилами, не хочеш не граємо..а вам явно не підходять такі правила, ба більше: я скажу багатьом людям вони ТОЧНО не підійшли б.
Тому вам слід і правда повернутися в своїх роздумах до того, що вам робити з цією купою людей, їхніх заплутаних відносин і де там ви і ваше місце..і наскільки вас вистачить все це обробляти своїм мозком і своєю душою...
Прикро...але...в будь-яких стосунках з будь- ким найбільш страждає той, хто найбільше зацікавлений в цій стосунках....нажаль...

Відредаговано автором 30-05-2025 10:46:29

Из того, что вы пишете, тема денег для вас сложная и, возможно, даже травматичная. И с деньгами часто связаны вопросы границ и самоуважения. Поэтому, возможно, вам так сложно распознавать, где ваши границы нарушаются.

Я думаю, вам стоит поменять магазин и не брать больше в долг. Потому что здесь отношения перешлю в разряд токсичних и с размытыми границами и вряд ли их можно вернуть в деловое русло.

Добрый день. Вы описываете ситуацию, которая выглядит так, как будто вы на крючке у этой продавщицы. И да, это ситуация проломленных границ. Но часто мы не замечаем, как страдают наши границы, когда и сами имеем некоторую выгоду (например вещи в долг). Когда магазин для вас нарушает свои правила , его продавцы считают себя в праве грубить, троллить и манипулировать.
Вы говорите, что хотите позитивного общения, но не замечаете некоторых "красных флажков", которые наверное происходили раньше, чем когда продавщица вас уже стыдит, сравнивает с другими и даёт советы как вам жить.
Замечать эти :красные флажки" очень важный навык, который показывает как с нами нельзя. Например в данной ситуации, подумайте, что было уже изначально не хорошо и не комфортно в общении с этой продавщицей?
Важно помнить: мы приходим в магазин покупать, а не дружить. Ну разные это задачи.
Ну и ещё один важный навык: короткий вежливый диалог без лишних объяснений и оправданий: не беру, не подходит, сейчас не располагаю средствами. НЕ надо объяснять ныть почему.

Відредаговано автором 26-05-2025 21:14:00

То, что вы описали, похоже на проявления тревожной привязанности с этим можно работать.

1. Понимание истерик

Ваши слёзы и вспышки — это не «просто капризы». Это реакция на чувство небезопасности, которое, возможно, заложилось ещё в детстве. Например: страх быть отвергнутой или брошенной, ощущение, что вас не слышат или не уважают. В момент истерики мозг включает "аварийный режим", и трудно контролировать себя. Но с практикой можно научиться «останавливаться» до вспышки.

2. Что делать в момент тревоги или истерики
Техника «СТОП»:

С — Стоп. Замрите, не говорите и не действуйте резко.

Т — Тело. Сделайте глубокий вдох и выдох (3 раза).

О — Оцените. Что именно вы сейчас чувствуете? Страх? Грусть? Злость?

П — Подумайте. Есть ли объективная угроза? Или это старая боль, которая снова включилась?

3. Про работу над взрослением и спокойствием

«Повзрослеть» в отношениях — это:
Принять, что люди разные, и не обязаны всегда быть рядом или делать как вы хотите.
Учиться регулировать свои эмоции, а не подавлять их.
Давать партнёру свободу и доверие — даже если это страшно.
Очень важно: Развивать хобби и интересы вне отношений — чтобы не зависеть только от партнёра. Партнёр не должен быть основным источником и эгергией всей жизни. То, что является единственным источником как правило, быстро иссякнет.

Відредаговано автором 26-05-2025 19:43:41

Я не думаю, что шанс есть, судя по тому, что вы описали. Я повторюсь, что вам нужно поработать со своим состоянием. К сожалению, мы не властно над поведением другого человека, но мы можем что то делать с собой, чтобы стало легче.

Ваи треба розібратися і поговорити з психологом, думаю

Добрый день. Блокировка это очень агрессивный и манипулятивный акт. Когда человек блокирует другого, это говорит о том, что отношения для него потеряли ценность. Когда хотят идти на контакт ищут пути возможного разрешения ситуации. Здесь же это может выглядеть как наказание, манипуляция или просто решение больше не общаться. В любом случае так НЕ делают с тем, кто ценен и кого уважают. Да, вы можете написать ему, сказать, как для вас важно оставаться на связи и продолжить общение. Но: я бы предложила вам вернуться к своему состоянию и к тому, что с вами делает его поступок. Вы попали в эмоциональные качели и проблема здесь не в том, чтобы он вас разблокировал, в том, чтобы вы разблокировали саму себя и пересмотрели отношение к самой и себе и своей ценности . Это не всегда просто, но желаю вам это сделать.