ДНУ імені О.Гончара (магістр)
Відвідувала додаткові семінари з психології кризових ситуацій, суїцидальної психології та психології втрат.
Курси:
- "Знати, як допомогти" (Ознайомчий онлайн-курс про базові принципи психології для роботи з травмами дітей та дорослих)
- "Резильєнтність дітей, що пережили травму, війну і катастрофи: глобальні перспективи" (Онлайн-курс Міннесотського університету)
Досвід психологічної практики
Проходила виробничу практику у Дніпровській міській дитячій лікарні №5, у якості помічника клінічного психолога. Проводила психологічні тести з пацієнтами лікарні та психологічні консультації з пацієнтами та їх батьками.
Консультую онлайн з 2020 року.
Звернутися до мене можна, надіславши повідомлення у Telegram або Viber. Консультую також в цих месенджерах.
Працюю з запитами спеціалізація, зона професійних інтересів
ПРАЦЮЮ З ТЕМАМИ:
- Суїцидальні думки, депресивні стани
- Міжособистісні відносини (дружні, сімейні, романтичні, професійні, тощо)
- Проблеми з мотивацією, самоорганізацією, вибором професії, життєвого шляху
- Криза ідентичності, пошук відповіді на запитання "Хто я?"
- Творча криза, розкриття власної креативності
- Втрата сенсу життя або задоволення від життя
- Втрата близької людини або тварини
- Стрес через перебування в екстремальних умовах або адаптації до нових умов (нова робота, місце навчання, новий колектив, нова країна)
- Знижена емпатія, складність у розпізнанні своїх або чужих емоцій
- Підозра на психічні розлади (даю контакти психіарта, надаю психологічний супровід людям з не психотичними розладами, які паралельно проходять лікування у психіатра)
- Хронічні захворювання (НЕ лікую захворювання. Надаю психологічний супровід людям, які вже спостерігаються у лікарів та потребують психологічної допомоги.)
- Труднощі у визначенні власної сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності
- Просто бажання отримати інформацію або підтримку стосовно Вашої проблеми
- Якщо не можете сформулювати запит - можу допомогти з формулюванням
- Можу надати консультацію англійською мовою, якщо буде така необхідність
НЕ ПРАЦЮЮ з:
- Невнолітніми
- Темами пологів і материнства/батьківства
- Психотичними розладами
- Людьми, які мають інтелектуальну інвалідність (не маю належної компетенції)
- Хімічними залежностями (алкоголь, психоактивні речовини)
- Ігровою залежністю
- РХП
- ПТСР
- Військовими, які мають психологічні травми через війну
- Темою сексуальної травми
- Людьми, які скоїли фізичне або сексуальне насильство. А також з людьми, що мають повторювану антисоціальну поведінку та не мають мотивації її змінити.
- Людьми, які жорстоко поводяться з тваринами
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
«Я хочу ридати коли не розумію чіткості в чомусь і мені не дають відповіді на це коли питаю. Я впадаю наче в істерику, я ридаю та хочу бити себе. »;
З цими проявами варто звернутися до двох фахівців: психіатра та психотерапевта, бо вони можуть свідчити про проблеми з ментальним здоров'ям. Психіатр випише Вам медикаментозне лікування (амбулаторно, тобто без госпіталізації), якщо це потрібно, а психотерапевт або психолог - допоможе опрацювати психологічні травми, через які Вам зараз боляче.
«Скільки себе пам'ятаю, я не розумію, що відчуваю.»;
Це називається алекситимія. Що дословно перекладається з грецької "нема слів для почуттів"). Коли Ви відчуваєте емоції, але не знаходитесь в контакті з ними, тому не можете виразити вербально, тобто словами.
Такий стан, а також важкість у прийнятті рішень, може бути зумовлений особливостями батьківсько-дитячих стосунків там минулим досвідом, коли Вам забороняли, або Ви забороняли собі підсвідомо відчувати певні емоції, проживати їх. Тому зараз не знакодитесь в контакті з власними почуттями. Це потребує тривалої терапії, але з того що самостійно можна зробити - це прислухатися до сигналів власного тіла. Мені добре/погано? Мені холодно/спекотно? Я голодна, я збуджена, я втомлена? Що я відчуваю, коли чую чи ті інші слова близької людини? Яка емоція зароджується в моєму тілі в цей час? Чого я зараз хочу насправді, фізично і психічно? Так поступово відновлюється контакт із собою.
«Чи потрібна вона людині, чи вона лише шкодить?»;
Більшість почуттів і соціально сконструйованих уявлень людини про добро і зло можуть як приносити користь (морально скеровувати людину на шляху до тієї чи інщої поведінки, яка може бути конструктивною), так і шкоду (наприклад, якщо в людини токсичне почуття провини чи сорому за культурно неприйнятний вчинок, який по суті не є шкідливим). Думаю, совість еволюційно сформувалась саме для взаємодії людей в соціумі між собою, щоб люди зважали на кордони один одного і не чинили шкоди.
Але якщо в людини немає совісті, не обов'язково значить, що вона буде вести себе антисоціально. Багато таких людей адаптуються в соціумі шляхом маскування своїх рис, і намагаються не чинити шкоди оточуючим, керуючись логікою вбо вигодою.
«і чи нормально це, коли людина вчинила злочин і не жалкує про це?»;
"Злочин" - теж культурно сконструйоване явище, яке базується на законі і моралі. Закон і мораль різні у різних державах, і в одному середовищі щось вважається цілком прийнятною поведінкою, в іншому - злочином. Тому так, це суб'єктивне питання, відповідь на яке залежить від стану морального розвитку суспільства де живе людина, в тому, яку позицію в суспільстві займає правопорушник, з якими мотивами чинить злочин. Нормально щось чи ні з клінічної точки зору, визначають лікарі, а моральна норма відносна.
«Ок, гуд, але 14 років різниці.»;
Чому Вас бентежить, різниця у 14 років, про що вона для Вас? Важливо зрозуміти, де тут Ваші переконання, а де культурно сформовані установки.
Схоже, і хлопець не хотів видавати свій справжній вік, бо боявся, що різниця у віці стане на заваді стосункам. І Ви боїтеся, що саме це є перешкодою. В цьому ви з ним схожі. Але якщо Вас обох до цього часу все влаштовувало, може можна якось переглянути свій погляд на ситуацію?
Розкажіть, будь ласка, детальніше, чому Ви вважаєте малюнок сина знайомих дивним? Що Вас непокоїть в ньому? Які у Вас відносини з цими знайомими, і чому небайдужа ця тема?
Трактування малюнку цікавить Ваших знайомих чи Вас особисто? Якщо Вас особисто - то психологи не мають право його інтерпретувати без дозволу батьків. Якщо знайомих - то вони можуть звернутися до психологів сайту самостійно, і запитати що їх цікавить.
Значить, у ваших стосунках виникла криза. Це нормальне явище, коли в житті когось із партнерів (або обох одразу) змінюються обставини.
Реакція на холод з боку хлопця може бути обумовлена тривожним типом прив'язаності. Тип прив'язаності формується ще в дитинстві, у стосунках з батьками. Людині з тривожною прив'язаністю може здаватися, що коли партнер емоційно холодний, то він не любить, навіть коли це не так. Тип прив'язаності Вашого хлопця визначити не можу точно, бо його нема на консультації, але він може мати уникаючий тип прив'язаності. Тобто, відсторонюватись від емоційної близькості, особливо, у нових, стресових для себе обставинах (зміна місця навчання - теж свого роду стрес). Оскільки ви обидва по-різному реагуєте на нові для себе обставини, виникає конфлікт. Його можна вирішувати в контакті з самим хлопцем, у формі "я-висловлювань", без звинувачень і з взаємним розумінням.
Нема однієї чіткої правильної відповіді на запитання "як жити". Але у Вашому стані - однозначно, берегти себе, бути уважною до свого психічного стану, за потреби звертатись до фахівців. У Вас також може мати місце депресивна реакція на тимчасову розлуку з хлопцем, звідти сум, тривога і неможливість отримати задоволення ні від чого іншого. Варто поговорити з батьками, щоб вони записали Вас на консультацію до психолога, якщо такий стан триває вже довго і заважає Вам жити.
«Я хочу переступити і жити як жила»;
Переступити як через щось несуттєве, певно, не вийде. Скоріше вийде прожити всі емоції, пов'язані зі змінами стосунків (біль, сум, гнів). А ще більше приділяти собі уваги і піклуватися про себе, більше просити підтримки в близьких і займатись чимось, що приносить особисто Вам задоволення.
«але в висновку сваримось»;
Що саме служить причиною для сварки? Зазвичай, якщо в партнерів різні інтереси і потреби, виникає конфлікт, але іноді конфлікт буває конструктивний, не завжди він переростає у сварку. Можливо, ви з хлопцем не чуєте або не так розумієте одне одного, тому виникає сварка.
Залежно від того, чи хочете ви з хлопцем продовжувати стосунки або завершити їх, цей період може переживатись або як втрата відносин, або як криза у відносинах, обирати вам.
Ви не є неправильною людиною через те, що сумуєте після віддалення з хлопцем. Це цілком нормальна реакція на те, що відбувається. Ви обговорювали свої почуття і бажання більше спілкуватися з ним напряму? Можливо, він дійсно занятий, але навіть якщо так, ви можете домовитись певний проміжок часу проводити разом.
Також Ви можете обговорити ситуацію з близькими людьми, яким довіряєте (серед родичів, друзів, або звернутися до психолога у Вашому навчальному закладі). Також Ви можете попросити батьків записати Вас до психотерапевта, тому що до повноліття звернення можливо лише з їх згоди.
Думаю, Вам варто відвідати лікаря-психіатра, тому що втрата задоволення від життя може бути ознакою депресії. Багато стресу в повсякденному житті, а також війна, можуть призводити до депресивного стану, який варто вчасно виявляти і лікувати.
Також не завадить звернення до психолога або психотерапевта, для психологічного супроводу у вирішенні Ваших проблем.
«Чем можно объяснить такое поведение? »;
Это называется проекция (механизм психологической защиты). Часто тема, которая болезненна для самого человека, выходит наружу в виде таких комментариев. Может быть, он сам не Аполлон или не считает себя красивым, поэтому проецирует свои комплексы на других.
Ещё это может быть обесценивание Ваших данных, чтобы принизить Вас и удержать таким образом возле себя. Очень неприятная манипулятивная тактика в отношениях, которую здоровой не назовёшь.
Но точно знать причину может только сам автор критики.
Другой вопрос, почему это Вас задевает настолько, что заставляет исправлять существующие и нет недостатки во внешности? Сама по себе коррекция внешности - не что-то плохое, но она тоже может быть психологической защитой от критики и осуждения общества, значит психика уже травмирована и заставляет не принимать себя такой, какой Вы есть на самом деле. Возможно, причина как раз в подростковых комплексах, возможно - в чём-то другом, тут нужно разбираться со специалистом.
«Я думаю переїхати в його нове місто, бо я працюю віддалено, мені це не вплине суттєво на моє життя. Але я боюсь, що це його може налякати, занадто сильний напір.»;
Це бажання продиктоване тільки тим, що там живе Ваш друг?
«Коли я раніше прямо говорила про свої почуття, він ніби лякався і не хотів чути про це.»;
Ну, якщо він боїться і прямо не каже про те, що хотів би побудувати стосунки, варто прийняти це за неготовність чи небажання будувати стосунки конкретно з Вами або в принципі. Це сумно, але так буває. Бажання щось робити повинне бути висловлене словами, чітко і ясно, а не символічними діями/натяками, бо другі можуть бути інтерпретовані хибно.
«Ця людина справді дуже важлива для мене»;
Він важливий Вам тільки тому, що Ви в нього закохані, чи є й інші почуття, які Вас об'єднують? Чи влаштовуватиме Вас, якщо він скаже, що не хоче за Вами стосунків?
Я погоджуюсь з колегами щодо необїідності індивідуальної терапії для Вас, вона в будь-якому разі допоможе розібратися. Також доречна відверта розмова з другом про те, як він Вас сприймає і в якій формі хотів би спілкуватись. Тиснути на людину чи переслідувати не треба, а спокійно поговорити можна.
«Помічала, що мама це робила»;
Тоді варто опрацювати з психологом і стосунки з подругою, і відносини з мамою, тому що їх динаміка дещо схожа. І та, й інша людина не сприймала Вас як окрему особистість з власними кордонами. Можливо також, мав місце газлайтинг (переконання Вас в тому, що Ваше сприйняття - викривлене і ви не адекватно дивитесь на ситуацію), тому Вам тепер важко довіряти собі.
«Это всё я поняла, когда уже вышла танцевать. Я вышла, посмотрела на любимого мужчину - он в это время разговаривал с администратором заведения и не обращал внимания на меня, потом переключился на меня и смотрел на мои танцы с самым кислым выражением лица.»;
Ваш парень часто так реагирует, когда Вы хотите, чтобы он уделил Вам внимание?
Достаточно ли внимания Вы получали в детстве от родителей, пытались ли "заслужить" их любовь?
«Он мне сказал, что это он в данной ситуации пострадавшая сторона»;
Пострадавшая от пол денса сторона? Довольно странно звучит и похоже на манипуляцию. Вы конкретно ничего плохого не сделали, даже если танец получился не таким, как планировалось. И Вы не обязаны радовать парня каждым своим действием, потому что Ваша ценность не должна зависеть от оценок окружающих, даже если это близкие люди.
«Неужели это нормальное поведение в отношениях? Или мне только кажется, что это какое-то моральное насилие надо мной?»;
Полагаю, что у вас с парнем созависимые отношения, где он отыгрывает роль режиссёра на кастинге, а Вы - актрисы, которая проваливает пробы на роль любимой женщины. В голове парня есть какой-то идеальный образ, которому Вы пытаетесь соответствовать, и очень расстраиваетесь, если не получается. Но Ваша ли это работа вообще - пытаться втиснуть себя в какие-то рамки, чтобы получить расположение партнёра?
«Я не знаю, как на это вообще реагировать, не знаю, как разговаривать с ним и стоит ли звонить писать ещё.»;
Решение тут за вами. Первая реакция на происходящее (обида, возмущение) - это не то, что Вы можете контролировать сознательно, и она показывает, как Вы изначально относитесь к ситуации. Оставаться или нет в отношениях - зависит от ценности для Вас этих отношений и от того, комфортно ли Вам в них?
Вопрос, как поступить, зависит от того, что Вы хотите делать, и готовы ли дальше терпеть подобное отношение, где Вас оскорбляют и с Вашими потребностями не считаются?
Похоже, что Вы сейчас находитесь в эмоциональном абьюзе со стороны мужа, поскольку он привык вымещать на Вас гнев, и временные затишья в плане конфликтов происходят только тогда, когда для него есть угроза расставания. Но насколько имеет смысл продолжать находиться в отношениях, постоянно угрожая расставанием - это тоже вопрос.