Психолог Юрій Юрійович Змієнко Тернопіль

Перефразую ваше речення...
Что нужно сделать? возможно чтобы перестать ревновать (нужно) стать уверенной в себе девушкой?

Для початку звернутись на обстеження до лікаря невролога. Якщо ви вбачаєте психологічне підгруння даного прояву то як вам знається що на це впливає?

Доброго вечора! В житті інколи випадковості не випадкові! У вас є схильність до статусності про яку ви на почату писали, і таке враження що саме через порівнювання ви починаєте нарікати на чоловіка, хоч зразу в тому ж реченні переключаєтесь на захист. Можливо ви вибрати такого чоловіка тому що він відповідав яким внутрішнім цінностям, а тозвнішні фактори здля вас тоді були не так важливі. Тепер все змінилось, і ви в багато чому праві про роль чоловіка. З іншої сторони у нього теж можуть бути внутрішні конфлікти яким він докінця не може поділитись бо це зачіпає його самооцінку досить глибоко. Раз ви у відносиних то у вас є можливість для розвитку, як пара. Коли є для чого тоді можливе будь яке ЯК?!. З екзистенційної позиції це криза для вас, вашого чоловіка, і вашої сімї. Думаю варто спочатку розібратись з собою, що для вас є важливим, а тоді що для вас є можливим, бо ілюзією є також те що кожен може стати міліонером чи тому подібне.

На вашу розповідь виникає враження що "все має бути ідеально" Тай собі максималізм і перебільшення. Треба шукати що ж вас так невдовільняє в житті, і які страхи з цим повязані насправді.

Карантин, цей період від початку року нажаль вплинув на кожного, в більшій чи меншій мірі. В цей час багото людей регресували в ті стани з яким успішно справлялись до цього. Що можна зробити з цим, напевно не гнати вперед, а всеж переоцінити свої вожливості, і знайти що відбувається зараз з вами насправді.

«Серце провіряла. Воно в нормі, окрім пульса, він високий. Сказали звернутися до невролога...... А шлунок- звичайний гастрит. Я не думаю що він може давати таке недомогання. Я цілі дні з дитиною 3.9 дома. Вона дуже характерна, а я хочу щоб вона себе гарно проводила. От в нас і виникають конфлікти. Одного разу вона підійшла до вікна, а я її сказала відійти бо воно відкрите і можна впасти. То вона сказала мені то ти впади, а я буду з папою. Ніхто не буде кричати на мене......»;
В цьому віці дитина проходить свої етапи психічного розвитку, ваше бажання контролювати її поведінку йде в супереч з її потребою проявлятись, цікавитись досліджувати і робити по свойому. В словах дитини треба почути те що їй важливо в цей період, а це не крик і контроль. Не можуть діти бути зручними.
Агресія на дитину яка поводиться не так як вам зручно, це про вашу потребу в тому щоб було по вашому? Думаю що багато відігрується на сімї, а з часом це може стати дійсьно нестерпним. Вам дійсньо важливо навчитись саморегуляції, спробуйте пошукати групову терапії, вона буде дишевша по ціні але не менш ефективною.

Перш за все варто встановити що у вас зі шлушком і провірити серце. Тобто важливо визначити фізичний стан. І також не в режимі чату а звернутись особисто до психолога. Розібратись в собі це процес який варто проводити організовано під контролем спеціалістів.

Спробуйте зайнятись власним життям, навчання, хобі, робота, тощо. Таким чином вас буде менше для нього. Далі самі побачите якщо віддалиться далі то значить ваші стосунки таки були вашою ініціативою. Принаймі перестаньте чекати, а житіть далі.

Складна ситуація, з однієї сторони ваше бажання оберігати іконтролювати, з іншої він дочки і потреба в сепарації від батьків, з іншого боку розлучення і відсутність батька. Припускаю що дівчинка переживає з однієї сторони через розлучення (батькові 0 уваги) можливо диструктивна поведінка щоб щось показати або вам або батькові. Підлітковий бунт на ті норми які ви пропонуєте. Можливо вона мстить за розлучення а можливо наказує себе, можливо... таких можливо дуже багато. Все це говорить про одне що дочка переживає не простий період, в якому їй потрібна підтримка. Можливо вона її знаходить там де пропадає. Наказувати її за що? Можливо те що ви переживаєте є частковим відображення її переживань. Ви намагаєтесь її ставити в рамки а вона їх порушує і ви страждаєте а вона це бачить, тому одночасно і почуття вини, і наказування вас як вираження тієї болі - злості яка накопилась. Що ж робити? Можливо проявити розуміння до неї, здатись, запитати у неї поради що робити, чим їй допомогти. Хоча насправді складно тут щось радити, важливо занайти порозуміння, вийти на діалог відкритий, незнаю чи зможе вона з вами на нього вийти. Такий діалог можна розвинути в роботі з психологом, психотерапевтом. Але якщо вона цього захоче.

Очевидно що ви не в пріорітеті. Ці стосунки більше потрібні вам ніж йому. Отже він не хоче а ви хочите, що з цього може вийти? він втікає а ви переслідуєте (виніс мозку) він так це бачить тому ваші дії будуть призводити до відчуття надокучання йому.

Доброго вечора! Що ви вкладаєте в поняття "я хочу сімю"? Для МЧ ваші відносини задовільні як і для вас, але розмови про сімю можуть сприйматись надто вимогливо. По ідеї стосунки якщо вони наповнені взаєморозумінням, підтримкою та любовю приведуть до цього рішення. Ви ще молоді люди і можливо важливо ще не спішити, спробуйте проговорити ще раз що між вами відбувається, хто як бачить відносини. Можливо під сімєю ви хочите сказати що хочите бути поруч з ним і більше віддавати йому себе, і в ньому бачите того з ким би хотіли розділити батьківство.

Ці зміни можливі. Вони не миттєві, потребують роботи терапевтичної. Зверніться на індивідуальну психотерапію. Важливо не тільки розумово помітити установки а теж пропрацювати їх на глибибших рівнях психіки, емоції і стани передують думкам, і тому розуміння це лише частина змін.

В таких умовах і обставинах незнаючи вас і вашу історію поради ніхто не дасть. Кожна ситуація складна, щоб прийняти будьяке рішення необхідно все добре зважити. Тут багато намішано, емоцій, сімейної історії, ваші стосунки з чоловіками, і ви. Найкраще для вас буде звернутись до спеціаліста, як мінімув щоб внормувати ваш стан. Все ж таки ви маєте справу з життям ненародженої дитини, тому не варто спішити.

Доброго дня! Ваш опис більше зосереджений на побуті (принаймі так виглядає мені). Попередній ваш досвід який ви описали...Туда не ходи, то не делай, так не говори, так себя не веди.... Тобто так виглядає що для вас стосунки це виконання певної ролі (стірка, уборка і тд.) Тобто через асоціювання відносин з цим у вас винакає подвійне почуття, ніби і хочиться щоб був чоловік поруч, але одночасно він сприймається якось неприємно.
Щоб когось впустити в своє життя, треба бути відкритим, а коли існує певна негативна настороженість то з цим ви самі можете блокувати відносини.
Спробуйте звернутись, і попрацювати з цією темою.

Співзалежність, проявляється у вашому випадку в контролі (упованні). Тобто ви зосереджені на володінні ним, розтворяєтесь, і ігноруєте погане ставлення, а значить можливо переслідуєте особисту вигоду. Так ніби він надто хороший для вас, і поки він з вами ви маєте можливість "розтворятись" попри погане поводження. Коли ви самі то страх шо ваш парень піде за іншою, тобто ви не впевнені ні в ньому ні в собі. Тоді найкраще підійде слово "злиття" злитись з людиною. В закоханні є такий елемент ідеалізації, тому варто розбиратись дитально.
Основне це те щоб ваше життя теж розвивалось і попри ці стосунки.