Вікова психологія

Доброго дня! Моєму сину майже 4 роки. Тиждень тому до нас в гості прийшла моя подруга з 1-річною донькою. Подруга розмовляла до мого сина привітно, лагідно, з посмішкою. На руках в неї куйовдилася її донечка. Син підійшов і всівся біля подруги, якось дивно посміхався, потім сів поряд з її донькою на ноги подруги. Покрутився, поклав руки на її руки, почав погоджувати. Запідозрила, що все не так просто. Забрала його від неї під якимось предлогом і зрозуміла, що він збуджений. Вони пробули в нас ще півгодини після того, його туди до них тягнули. Я просто відволікала його на все, що могла придумати, не концентрувати уваги на цьому. Думала, то випадковість одноразова була. Та це вже повторилось ще кілька разів. На жінок, що посміхаються, якось надто радісно дивиться на вулиці, у логопеда були - коли мені його віддавали, то я побачила, що син всівся біля неї і радісно хотів погоджувати руку. На мою руку вдома чіплявся, та я увагу переключала. А сьогодні ми в бабусі нашої не лишилися ночувати, втекли додому, бо він від неї не хотів відходити. Обіймав, гладив її. Свекрусі я не могла нічого сказати, а вона його обціловувала сиділа, а син там балдів. Я тут теж намагалась рох'єднувати їх якось. Все це події одного тижня. Мене це дуже лякає. Як це зупинити? Наскільки це все погано? Або, наприклад, коли я не поряд (похід до логопеда), то взагалі не знаю, що відбувається. До слова! Минулого вересня я вже відучувала його від такого. Тоді його збуджували ноги. І не важливо чиї, дорослі чи дитячі, жіночі чи чоловічі. Він просто бачив, підходив і смикав за пальці. І збуджувався. Тоді за місяць відучила, забувся. Просто чоловіка і мою маму попередила, щоб говорили, що ноги/носки брудні, що я їх ще не помила. В садок дитячий не ходить і не ходив. Що мені робити? Як діяти? Чому це відбувається? Він же дитина. Що це означає? В мене вже страх його взагалі обіймати...

Мне 13 лет, и моя мать уже знает о моих наклонностях из-за того, что буквально месяц назад я наглоталас таблеток. После этого я действительно захотела жить, и жить нормально. С того момента я перестала наносить порезы на руки, и уже научлась жить без них. Скоро лето, а значит что мама в любом случае заметит шрамы, и я уже начала себя готовить к этому разговору. В скором времени я начну посещать психолога, и хочу ему всё рассказать, спросить о том, что мне делать и как сделать реакцию мамы лучше. Сейчас я корю себя за то, что делала это с собой и всей душой хочу всё исправить.

Добрый день, снова обращаюсь к вам с вопросом
Я парень, мне 29, через два месяца будет 30, и я чувствую в связи с этим тревогу. А конкретно проблема следующая.
Мне нравятся очень молодые девушки возрастом 18-22 лет, но пропасть между нами стремительно растет. Я и раньше не был особо востребован у женского пола. Из моих наблюдений девушки 25+ уже допускают отношения с более старшими мужчинами. А молодые ищут либо симпатичных ровесников, либо реже - папиков. Вот и получается, что я могу с ними замутить уже только за материальные ресурсы как спонсор-содержанка, так как из категории 20-29 перехожу в категорию 30-39. Но у меня нет еще потребности создавать семью - мне просто нужен временный половой партнер для эмоций. Понимаю что для более сбалансированной связи лучше искать девушку своего возраста или чуть помладше. Но все таки хочется хотя бы пару раз прыгнуть выше головы и хотя бы ненадолго почувствовать молодость и свежесть 20-летней девочки.
Причем раньше, лет до 26, я этот возраст как-то не замечал, потому что и сам еще не совсем зрелым был, а потом что-то перевернулось в голове.
Это кризис среднего возраста и как это преодолеть? Вроде сам недавно еще был студентом и психологически далеко не ушел, а теперь уже эта категория смотрит на меня на дядю. Как завоевать девушку с большой разницей в возрасте или уже все потеряно?