Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Тобто: Вам не говорили, чи Ви не запитували ні у батьків, ні у чоловіка?

Доброго дня! Як на мене, Ви абсолютно заплуталися не тільки у своїх почуттях, і у стосунках з хлопцем, а і загалом, у тому, що таке стосунки і для чого вони створюються. Чим сильніше дівчина "нав'язує" себе, тим менш вона подобається хлопцеві. Уявіть, що поруч з Вами чоловік, який весь час дивиться на Вас жалісними очима і вимолює у Вас почуття любові та сексу?... Окрім того, сексуальна енергія має спадаючу природу. І це стосується абсолютно всіх! Кохання - це далеко не те, що зачасти показують у фільмах. Тобто, спершу іде величезне сексуальне бажання, потім це бажання природньо зменшується. Тому, що стосунки повинні перейти на інший, більш глибокий рівень: довіра один до одного, турбота, порозуміння і т.д. У Вашому випадку, Ви на стільки закохалися у хлопця, що практично втратили себе як особистість. І почали себе поводити дуже принижено. Фактично, дозволили так до себе ставитися... Але це не Ваша провина. Як на мене, Ви почали шукати в ньому те, чого ні він, ні якийсь інший чоловік просто дати не може...Які у Вас стосунки з батьками? З батьком?

Добрій день Рита! Возможно я сейчас напишу то, что на первый взгляд может показаться странным... Поведение мужа напрямую зависит от того, что Вы носите ребенка... Думаю, что Ваш муж и сам не очень понимает, что на самом деле с ним происходит... Именно поэтому он никуда не хочет сьезжать - на самом деле и не хочет никого нового искать... Чтобы в этот мир пришел новый человечек, родители должны оказаться готовыми к его приходу не только внешне, но и глубинно. Потому что мама, папа и ребенок даже на этом этапе развития малыша уже взаимосвязаны. И особенно важна готовность именно мамы. Поэтому ей даются определенные испытания. А через кого испытания будут самыми эффективными? Конечно же, через тех, кто ближе и роднее всего. Как по мне, первый этап Вы уже прошли успешно не отказавшись от ребенка. Теперь необходимо пройти следующий этап - в отношениях с мужем... Сделав это правильно, Вы сохраните и ребенка, и мужа, и прекрасную семью...

А яка причина того, що з Вашими батьками він не спілкувався? Адже, причина повинна бути... Як, на мене, Ваші батьки чогось дуже бояться...

Доброго дня! Ви пишете "Мне судьба даёт мало хороших людей, живу в небольшом посёлке, и боюсь потерять подружку". Як правило, ми надмірно боїмося втратити когось, якщо у нас не було глибоких, теплих стосунків з батьками в дитинстві. І це почуття "відторгнутості", внутрішньої "неприкаяності" змушує нас робити все можливе, щоб бодай хоча б одна близька нам людина залишилася поруч, щоб не почувати себе самотньою... І чим більше прагнемо "зберегти" цю людину, тим швидше складаються ситуації, при яких в середині нас можуть з'являтися почуття, які можуть почати руйнувати ці ж стосунки: страх, злість, образи, претензії тощо...

Доброго дня! Скажіть, будь ласка, чи не спів пав вступ Вашого сина до школи з тим, що чоловік втратив роботу? Як Ви відреагували на втрату ним роботи? Хто більше був з сином і займався його вихованням, коли чоловік ще працював? Хто більше заробляв? До якого віку Ви були з сином у декреті? Така психо-соматична реакція у дитини може бути ще і через те, що він не почуває себе "емоційно захищеним", тобто, емоційно прийнятим, звідси може бути почуття невпевненості, страху... Як дитина виражає свої емоції? Чи буває скутою під час спілкування? І це ще не повний перелік запитань, відповіді на які допомогли б знайти "коріння" проблеми... Окрім того, потрібно зробити психодіагностику сина, а це дійсно краще зробити при очній зустрічі... Хоча, в моїй практиці були випадки, коли психодіагностику дитини робили онлайн - це трохи складніше і потребує більше зусиль... Дитина повинна довіритися психологу, відкритися йому... А тоді вже вирішувати, який комплекс дій необхідний у Вашому випадку. Швидше за все - це можуть бути очні зустрічі з дитиною, і при необхідності, оф лайн або онлайн зустрічі з батьками... Як правило, робота з батьками необхідна, бо дитина є частиною родини...

Ответ отредактирован автором 13-10-2021 14:30:37

Доброго дня! Ви пишете "не живу с мужем,развод,но суть не в этом...". Та, як на мене, суть може бути, в тому числі, і в цьому... Зачасти, ми самі не розуміємо, чому саме так себе поводимо - це я по відношенню до Ваших батьків. А коли розбираєшся глибше, виявляється, що всередині існують якісь бажання, які перешкоджають здійсненню чогось нового... Що стало причиною розлучення? Як батьки ставилися до Вашого чоловіка? Ви проживали разом з Вашими батьками на той час чи окремо?

Доброго дня Dima26! Відчувається, що Ви дуже глибока людина, яка прагне до розвитку - і це дуже важливо, як на мене, для рішення Вашої ситуації. Основна помилка багатьох у цьому світі - це впевненість в тому, що ми самі можемо когось собі знайти. Насправді, ми "знаходимо" тоді, коли внутрішньо (мається на увазі не зовнішні бажання) повністю готові до зустрічі. Тобто, наша підсвідомість "відкрита" до зустрічі. І, як на мене, причина того, що дівчата зараз не "ідуть на зустріч" може полягати у тому, що після травмуючого розставання "Последние отношения у меня закончились в 21 год, закончились печально, это были сильные эмоциональные переживания от разрыва. Из-за этого я закрылся и долгое время не хотел отношений вообще" залишився певний "слід". Тобто, для нашої підсвідомості не існує поняття минулого. І якщо там "застрягли" почуття образи, невпевненості, злості, страху і т.д. по відношенюю до тої дівчини ), а судячи з того, що Ви пишете, травма залишилася - тоді і всі інші дівчата стануть реагувати не на Вас як на особистість, а на ці самі почуття... Тобто, нам тільки здається, що ми людину сприймаємо візуально, тактильно чи через голос, тоді як насправді, ми реагуємо на її внутрішні "програми"...

Доброго дня! Щоб спробувати Вам допомогти, потрібно більше інформації. Вас так захоплюють лише корейські серіали? Чи бувало подібне і з іншими? З якого часу з'явилася така схильність?

Доброго дня Maria! Судячи з того, що Ви пишете "Меня часто посещают мысли о суициде", у Вас всі ознаки депресивного стану. Як правило, такий стан може бути пов'язаний або з якимись травмуючими життєвими обставинами, або, загалом, із втратою життєвих цілей... Що відбувалося у Вас за ці п'ять років, що могло на стільки підірвати віру в себе? Які у Вас стосунки в родині? (Народження дитини та догляд за нею могли просто поглибити проблему через психо-емоційне виснаження, але, навряд чи могли стати самою причиною аж на стільки...

Доброго дня! Те, що Ви пирймали ліки - добре. Ви змогли трохи заспокоїтися та перепочити. Але ліки знімають лише симптоми, та не лікують самої пичини проблеми. Ви пишете, що "самый первый такой спад был вызван резким потрясением и стрессом после. это было 4,5 года назад". Як на мене, Ваш стан спровокований саме тим потрясінням та стресом, який Ви зовні ніби забули, але, на превеликий жаль, він так і залишився на рівні Вашої підсвідомості. Неправильно прожитий стрес має тенденцію до блокування життєвої енергії. Насправді Ви внутрішньо "залишилися" там. Тобто, по факту, живете минулим. Саме "застрягання" на минулому і провокує депресивні стани, депресії та панічні атаки... Я б Вам радила пропрацювати проблему з психологом. Тим паче, що зараз це можна зробити онлайн і навіть не обов'язково показувати своє обличчя допоки не з'явиться довіра до спеціаліста... Без цього жодні консультації на форумах та ліки просто не допоможуть, на превеликий жаль...

Я вітаю Ваш вибір... Можливо завдяки своєму терпінню Ви дійсно зможете переконати свого коханого, що любите його по справжньому і дуже змінилися. Удачі Вам!

Доброго вечора! Ви пишете "Не зовут на свидания, не предлагают встречаться. Или зовут, но в тот момент когда я уже переосмыслила отношение к человеку или зовет тот человек который меня и вовсе не интересует как партнёр". Як на мене, причина в тому, що у Вас глибинно вибудовано абсолютно неправильне розуміння стосунків в цілому. Адже насправді, найкращі шлюби створюються не з інтиму, а із дружби... І у мене складається враження, що Ви пройшли повз великої кількості достойних кандидатів... Адже інтим пропонує одразу той чоловік, який до дівчини ставиться як до самиці (перепрошую). І якщо чоловіки з Вами товаришують, як на мене, це не погано, а навіть навпаки - Вас поважають та цінують... Інша справа, що Ви самі не розумієте, чого насправді хочете... Адже інтимні стосунки повинні бути продовженням стосунків, а не їх початком...

Доброго вечора Анно! У вас ще дуже маленький син, що змушує Вас працювати цілу добу? Адже така робота виснажує всіх і особливо жінку... Ваш син у цьому віці потребує тепла, любові, ніжності мами. Та, судячи з того, що Ви розповідаєте, саме цих почуттів дитина і не отримує. Тому капризує, коли Ви приходите, щоб бодай у такий спосіб отримати Вашу увагу та Вашу любов, без якої дитина в принципі жити та нормально розвиватися не може! Окрім того, Ви пишете "в детстве ко мне все время не справедливо относились:-били и орали и я до сих пор говорю,что это не правильно и ранит психику ребенка,как итог делаю тоже самое". І це абсолютно закономірно! Адже чим сильніше ми засуджуємо своїх батьків, тим швидше починаємо поводити себе абсолютно так само! Це закон життя, який у такий спосіб дає нам можливість на собі відчути те, як почували себе батьки... При чому все відбувається на рівні рефлексів, неусвідомлено... Саме тому ніякі поради порахувати та абстрагуватися не спрацьовують і не спрацюють в принципі... Потрібна дуже серйозна робота по стосункам з батьками, образами, дитячими травмами та скопійованими у батьків моделями поведінки... Певне, якщо Ви хочете, щоб Ваш син ріс щасливим, без травм та комплексів, які можуть дуже сильно впливати на подальше доросле життя...

Доброго вечора! Як правило, нам задають саме ті питання, які найбільше торкаються наших внутрішніх проблем та переживань... За принципом "загострення" проблеми, щоб ми звернули на неї увагу... А які почуття викликають у Вас заняття хокеєм Вашого сина? Ви спокійні? Тривожні? Боїтеся чи знаходитеся в рівновазі? Тощо...