Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Annet! Ваш стан виник сам по собі чи все ж була якась причина для цього?

Доброго дня nik999! Як на мене, у Вас зараз почався переломний період, перехід з одного рівня розвитку на інший... Так буває... Без певних психологічних криз розвиток людини по факту неможливий... Ви пишете "В какой-то момент пришел к пониманию того, что жизнь это страдание. Что любое полученное удовольствие всего лишь разбег к ещё большему страданию в будущем". Коли людина знаходиться суто на матеріалістичній платформі бачення цього світу та свого життя, існування без страждань, дійсно, практично неможливе... "Пытался вспомнить себя, свое состояние год назад - когда у меня (метафорически) [стоял] на эту суету ради статусов, денег и так далее - надолго не могу себя задержать в этом состоянии ума. Пропало желание доминировать, побеждать, доказывать что-то кому-то..." І тепер Вас "хитнуло" у інший бік, у іншу крайність "уйти подальше от людей, убежать от этой бессмысленной ответственности ради иллюзорных целей"...Тобто, Вас "кидає" з крайності у крайність. Від бажання мати матеріальні блага та матеріальні задоволення до повної їх втрати і повного аскетизму... І причина того, що з Вами відбувається - абсолютно неправильно вибудований світогляд, який зараз перетерпає повну руйнацію... А як вибудувати новий Ви просто не знаєте...

Добрый день Masia36! На мою многолетнюю практику психолога у Вас идет очень мощное "зилипание" на любимом человеке. Так бывает тогда, когда мы кого-то или что-то возводим в абсолютную значимость или ценность... То есть по факту, любовь заменяется мощной психологической болезненной зависимостью... А это и весьма болезненно, до разрушения себя как личности, и очень небезопасно, потому что идет полная утрата себя как личности... Потому что любовь заменяется все сильнее сжигающей страстью, которая по факту, разрушает Вас постепенно как личность... Что у Вас происходило в детстве? Какие взаимоотношения с отцом? С родителями?

Ви пишете "Первый раз я "сбежала" не смогла признаться в том что я ее мысленно раздеваю, особенно грудь.
Второй раз. Я, "обиделась" на психолога за то что она в отпуск. Отходила 3 сессии 🛋️ 🚪 для галочки . Было желания поити к ее коллеги, пускай меня консультирует вместо моего психолога".
Як на мене, у Вас "включився" особистісний потяг до терапевта. Скажіть будь ласка. а до ситуації з психологом, у Вас виникали ще до якоїсь жінки такі суто інтимні бажання?

Ответ отредактирован автором 02-09-2021 11:35:22

Отец - это всегда первый мужчина в жизни девочки. И если отец не дал того, что необходимо, а это ощущение защищенности, нужности, счастья, девочка уже во взрослом возрасте свои ожидания по поводу отца неосознанно переносит на мужчину с которым общается. При чем неважно какого...То есть идет ожидание недополученной любви и радости... И оно настолько огромное, что начинает "тянуть" силы из мужчины, что его и отталкивает... Без проработки отношений с отцом, боюсь, Вам не справиться самой с этой зависимосью... А это можно сделать только с опытным психологом офлайн или онлайн - без разницы...

Тобто, Ви почали несвідомо "вибудовувати" особистісні стосунки з терапевтом... Загалом, закохуватися у лікаря або психолога то нормально для пацієнта... Але погано, коли це починає заважати самому процесу... Можливо Вам варто почати працювати з чоловіком-психологом?

На превеликий жаль, одне від одного відірвати просто неможливо... У любому випадку, жінка - істота соціальна і навіть на роботі вона "будує" або намагається будувати близькі стосунки... Що у Вас відбувалося в дитинстві? Які стосунки з батьками? Ви пишете "В основном я нахожусь в компании самой себя, мне так очень хорошо. И когда нужно, выхожу из гнездышка". Самодостатність - то чудова річ, але не тоді, коли занадто... "Ховатися" насамоті прагнуть ті, як правило, у кого брак сил та внутрішньої енергії... Або ж людина вже серйозно почала займатися духовними практиками... Але це не Ваш варіант, на скільки я зрозуміла...

Дякую Вікторіє за щирість! Як на мене, така гостра реакція на події з чоловіком однозначно резонує з вчинком батька... Окрім того, на превеликий жаль, дуже часто іде повтор родових сценаріїв. Тобто стилі поведінки та реакції передаються від матері до дочки, щоб"втілитися" у схожі життєві сценарії... Адже чоловіки-зрадники, як правило, "даються" жінкам, які дуже "залипають" на чоловіках, дуже на них схильні покладатися та довіряти, роблять з них ідолів і основний сенс життя... Ваша проблема не стільки зовнішня, скільки внутрішня...

Доброго дня Альбіно! Колеги вже написали багато корисного, тому зосереджуся лише на одному. Жіноча природа так влаштована, що коли дівчина закохується вперше, сильніше вона вже любити нікого не зможе... Це як певна установка у підсвідомості... І щоб її "відпустити" потрібна повна трансформація і стосунків з мамою, і стосунків з вчителем... особливо, якщо вони знаходяться у резонансі...Дуже допомагають у цьому сенсі сімейні розстановки... Все стає на свої місця. Бо нас "турбує" лише те, що ми до кінця не усвідомили і не "прожили"...

Доброго дня! Коли Ви "ділили" дітей, чий це був вибір? Чому саме син залишився з Вами?

Дякую за щирість! Тобто, на скільки я зрозуміла, Ваш депресивний стан пов'язаний із невдалими попередніми стосунками? Ви ще й досі "прив'язані" до того чоловіка? Серце жінки так влаштоване, що коли туди "потрапляє" один чоловік, для іншого там вже не залишається місця... І до тих пір, поки Ви не розберетеся разом із психологом з почуттями до першого, у Вас, на превеликий жаль, можуть не скластися почуття не тільки до теперішнього, а і до чоловіків загалом... Саме так жінки залишаються самотніми... Окрім того, Ви пишете "у меня большие проблемы с самооценкой...все всегда по жизни делала сама.." Яким було Ваше дитинство? Які стосунки з Вашими батьками?

Ответ отредактирован автором 01-09-2021 17:32:29

Доброго дня Аліно! Ваші переживання цілком зрозумілі.... Тому, як на мене, є ключові слова, на які варто приділити увагу "С одной стороны мне норм, т.к. я не вижу смысла и интереса для себя в этих беседах, с другой стороны коллега позволяет себе подтрунивать надо мной..." Зовні здається, взаємо виключаючі речення, але насправді - це одне і теж і стосується питання Вашої внутрішньої самодостатності та почуття власної гідності - не плутати з пихатістю... Так, всі ми різні і у кожної людини є певне коло її інтересів - у Вас воно не таке як у Ваших колег і це абсолютно нормально. Але питання не у тому, що вони не такі як Ви, а у тому, що Вам важко з ними... Тобто,певний рівень психо-емоційного виснаження і є певне внутрішнє відчуття деякої зверхності, а люди це дуже швидко відчувають... Можна спробувати змінити колектив, піти на іншу роботу... Та, як на мене, краще навчитися відновлювати свої внутрішні ресурси та навчитися спокійно приймати людей такими, які вони є. А для цього потрібна повна світоглядна трансформація...

Доброго дня Юліє! Ваші внутрішні страждання цілком зрозумілі... І як на мене, є два ключові моменти, на які варто звернути увагу. Перший "(у меня проблемы со здоровьем, депрессия уже 5 лет)". Що стало "пусковим механізмом" Вашої депресії, які події, ситуації, люди? І другий. До тих пір, поки у Вас депресивний стан, розібратися з почуттям буде просто неможливо. Адже депресія - це зупинка, блокування життєвих сил... І є величезна вірогідність, що Ви не тому не кохаєте, що немає почуттів, а тому, що вони просто "закриті" і Ви їх не відчуваєте. Бо на кохання потрібні сили, яких у вас просто немає...

Добрый день Алена! Думаю Ваша ситуация на работе - только верхушка айсберга. Ведь умение или неумеие отстаивать свои интересы и права формируются, как правило, в детстве... Как сложились отношения Ваших родителей? Кто и кем манипулировал? Какие у Вас с ними отношения?

Доброго дня Аллочко! Ви пишете "Почему меня никто не слышыт, когда я говорю нет ?". У зв'язку з цією фразою виникає два запитання. Чому саме такого чоловіка Ви "притягнули" у своє життя? Які саме його якості резонують з Вашими, які дії. емоції, почуття і т.д. Адже випадковостей не буває, однозначно... І друге. Людину можуть "не слышать" тоді, коли вона сама внутрішньо дуже залежна від стосунків взагалі, не самодостатня... Адже ключові слова "меня никто не слышыт, когда я говорю нет ?". Отже, ця ситуація далеко не перша, коли Вам важко відстояти свої права, вибудувати особистісні кордони? то ще Вас не чує, не чув, можливо, у дитинстві? Які склалися у Вас стосунки з Вашими батьками?

Ответ отредактирован автором 01-09-2021 16:58:48