Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Добрій вечер Ольга! Спасибо за откровенность. Вы пишете "мне не хватает чувства собственного достоинства,но это чувство больше помогает разрывать плохие отношения,а не строить". К большому сожалению существует большая неразбериха в понимании, что такое чувство собственного достоинства. Поэтому его очень часто путают с гордостью, гордынией и самомненем... Чувство собственного достоинства - это внутренне равновесие, гармония, которые дают возможность не "залипать" на близких людях. Это умение держать при необходимости эмоциональную дистанцию, умение воспитывать, умение чувствовать где, когда и как надо поступить... Далее Вы пишете "Когда жили вместе,с папой постоянно были скандалы,характер у него ужасный,по любому поводу цеплялся-не там села, встала. Маме всю жизнь нервы портил,и сейчас продолжает.Мама очень нервная,тревожная,с этим всегда тоже были проблемы". Дело в том, что отец - это первый мужчина в жизни девочки. А родители - это тот фундамент, на которм строится вся дальнейшая жизнь. Поэтому "жить отдельно" не решает вопроса внутренних проблем с отцом (обид, претензий, гнева, страха и т.д.), которые закладываются в детстве, разве что только на время их приглушить и отсрочить. К большому сожалению. А поскольку эти эмоции закладываюся на уровне подсознания, они неосознанно влияют на нашу жизнь. Говоря проще: подсознательная агрессия к отцу считывается абсолютно всеми мужчинами как агрессия направленная по отношению к ним. (Обиды, страхи, недовольство, претензии и т.д. - это все та же агрессия, только в латентном состоянии)... А судя по тому, что Вы говорите о отношениях мамы и отца - обиды к мужчинам уже фактически родовые, удвоенные и утроенные... Поэтому без проработки взаимоотношений с родителями, без проработки детских забытых травм обойтись вряд ли получится. Если конечно Вы хотите вырваться из замкнутого круга...

Доброго дня! Ваші тривоги зрозумілі, адже це стосується Вашого сина. Та спроба без його бажання, допомогти сину, як на мене, помилкова. По-перше через те, що підлітки дуже категоричні і тому зроблять все навпаки, аби тільки не так як говорять батьки. Тому що саме зараз намагаються віднайти свою індивідуальну ідентичність. А для цього потрібно сепаруватися від батьків обов'язково. І по-друге, виховання по-факту, закінчилося на моменті переходу у пубертат. Тепер можна лише відслідковувати поведінкові реакції підлітка як відзеркалення якихось хибних дій у дитинстві... Тому як на мене, є два варіанти розвитку подій. Перший - силове нав'язування своєї допомоги. І тоді син або ще більше закриється і стане некерованим, намагаючись протидіяти вашому тиску. Або Ви з чоловіком його просто зламаєте і зробите інфантилом, яким зможете керувати не лише ви, а загалом будь хто... Я б Вам порадила звернутися за індивідуальною консультацією до психолога і вже разом із ним детально розібрати причини поведінкових крайнощів та шляхи виходу з такої ситуацій... Самотужки Ви навряд чи з цим впораєтеся, бо емоційно "зав'язані"...

Ответ отредактирован автором 13-08-2021 19:55:15

Добрый день! Возможны конечно варианты, но как по мне, Вы стали участницей банального любовного треугольника. Если мужчина "сожительствует" с женщиной много лет, по факту он имеет семью, как бы там он про это не рассказывал. Никогда ни один мужчина жить с женщиной, если он того не хочет - не станет, это все отговорки "самца", которому хочется иметь и жену и любовницу... Если мужчина за четыре года не попределился, он вряд ли определиться вообще. Цветы, колени, упрашиания - пересмотрите фильм "Зимняя вишня", как то очень по сценарию схоже... Как по мне, элементарные эгоистические манипуляции... А Вы, к тому же берете на себя не очень хорошие вещи, общаясь с человеком, который уже имеет семью (не имеет значения, официальную или нет). Поэтому я бы задалась вопросом, а почему вы попали в такую ситуацию? Как сложились отношения у Ваших родителей? Почему распались отношения с отцом Вашего ребенка? Кто был инициатором?

Доброго дня! Згодна зі своїми колегами. Єдине хочу додати, що так просто тепер взяти і почати "думати про себе" навряд чи вийде, адже роками чоловік звик отримувати те, чого він хотів не турбуючись про Ваші почуття. Як на мене, категоричність в стосунках - це не найкращий вихід. Тому я б до Вашого питання поставилася трохи по іншому. Коли люди живуть у шлюбі 10 років, сподіватися, що саме секс допоможе зміцнити родину та стосунки - величезна омана. Адже щасливі шлюби базуються дещо на іншому, ніж сексуальні втіхи. Потрібне глибоке почуття поваги один до одного, а воно само по собі не з'являється. Бо при тісному багаторічному контакті, коли люди вбачають основним сенсом життя чоловіка або дружину, стосунки мають властивість "замулюватися"... Це як вода у закритому ставочку, яка нікуди не рухається. Чоловіки дуже реагують навіть не на зовнішні дії дружини, а на її внутрішній стан. І якщо дружина "злиплася" з коханим, вона втрачає повністю важелі впливу і стає для нього просто самицею, яку можна лише використовувати... Тобто, Вам не вистачає почуття самодостатності та почуття власної гідності... Чому не вистачає? - потрібно розбиратися вже конкретно... А вже після цього разом із психологом поступово на стільки трансформувати застарілі поведінкові та емоційні установки, що це кардинально змінить Ваш внутрішній стан. Який у свою чергу вплине і на бажання Вашого чоловіка - без скандалів, конфліктів та суперечок...

Доброго дня! Ви пишете "Дуже часто думаю про щось погане, і через це в мене відбуваються напади панічних атак". Як на мене саме "думання" не є основною причиною того, що з Вами відбувається. На мою думку, причина криється у великій кількості накопичених стресів та низькому рівні стресостійкості. Що, у свою чергу, напряму залежить від абсолютно неправильно вибудованого світогляду. А звідси і неможливість справлятися зі стресами... Панічні атаки - це лише зовнішня реакція, тобто психо-соматична реакція на невміння справлятися з перевантаженнями... Потрібне повне переформатування внутрішнього світогляду та вміння правильно знімати стреси, а не "заганяння" їх у підсвідомість...

Доброго вечора! Перечитала декілька разів Ваші уточнення... Все зовні у стосунках батьків та Вашим дитинством ніби чудово... Але... "А сейчас снова попала под "ты не сможешь", " Она намного красивее тебя", "посмотри на себя в зеркало". Я не хочу опять опускаться на дно"... З багаторічного досвіду, як би це не здавалося дивним, але причину все одно потрібно шукати у Вашому дитинстві... Інколи буває так, що надмірна ідеалізація стосунків батьків та ідеалізація загалом стосунків з чоловіком призводить до іншої крайності, ну от як наприклад у Вас... І тоді однозначно потрібна повна трансформація погляду на стосунки в родині загалом. Окрім того, як на мене, повна відсутність знань щодо чоловічої та жіночої природи та механізму заробітку грошей в родині... А те, що у Вас все починається "по новому колу" мене абсолютно не дивує... І на превеликий жаль, така схема може стосуватися не лише цього чоловіка... Це так звана поведінкова установка, яка потребує повної кореляції, тобто "перезапису"...

Добрый день! Ваше состояние очень понятно, ведь когда живешь вместе очень долго, уже не знаешь, где заканчивается любовь и начинается привязаннность... А чем сильнее привязанность, тем болезненнее любой разрыв отношений или даже намек на возможность каких либо изменений... То есть по факту, надо дать ответ на два вопроса: что на самом деле такое любовь? И как стать внутренне самодостаточной на столько, чтобы перестать тревожиться?

Доброго дня! У цьому житті випадковостей просто не буває. І якщо Ви зустріли саме цього хлопця, саме такі питання Вам і потрібно навчитися вирішувати. Тобто, змінивши свою поведінку: ставлення до себе та свого коханого - Ви зміните і своє сімейне життя, однозначно. Нам здається, що ми керуємо своїм життям, насправді на 98% нашим життям керує наша підсвідомість. І те, що Ви почали на себе переймати чоловічі функції, як на мене, вже було закладене у Вашій родовій "внутрішній програмі". Чим сильнішою стає жінка, тим швидше чоловік перетворюється на інфантила та захребетника. Як склалися стосунки у Ваших батьків? Які у Вас стосунки з батьком?

Доброго дня! Я не стану повторюватися, адже колеги висловили вже дуже багато правильних думок. Зверну увагу на декілька моментах. Як правило, алкоголізм, тяга до випивки "тягнеться" по роду". При чому, зачасти, і в родині чоловіка, і в родині жінки. І обумовлена так званою тенденцією нестачі любові в сім'ях, а отже нестачі радості та щастя (не плутати з бажанням насолоджуватися, пристрастю та психо-емоційною залежністю). Це невміння правильно ставитися один до одного. І саме цю нестачу, чоловіки намагаються неусвідомлена замістити горілкою, яка дає на деякий час ефект "забуття", розслабленості, щастя та радості. Тобто, алкоголізм - це дійсно хвороба, яка лікується любов'ю. А любов має два боки: вона може бути щедрою, терпимою, милосердною, розуміючою і у той же момент - вимогливою та строгою. Окрім того, коли чоловік вже увійшов у такий стан, потрібно дуже добре розуміти як правильно себе поводити. Адже вмовляння, погрози, сльози та шантаж - можуть зробити тільки гірше... Але алкоголізм - не вирок. Знаю випадки, коли з однією жінкою чоловік пив нещадно, а з іншою - не взяв до рота ні краплі і народив ще двох синів. При цьому він ніде не лікувався... Тобто, правильна поведінка дружини сильніша за бажання пити...

Ответ отредактирован автором 12-08-2021 20:29:58

Уточнение. Лечат больных врачи. Психологи работают со здоровыми людьми и помогают клиенту самому найти решение своей проблемы. А по поводу женщина или мужчина... На мое мнение, это сути вопроса не меняет. С одной стороны - Вы хотите, чтобы муж Вам открылся. А с другой стороны ищете способы воздействия, чтобы заставить его Вам все рассказывать... Как по мне, основная проблема, которая заставляет мужа таится от Вас - это Ваше преувеличенное желание контролировать. Причем контроль латентный, внешне невидимый, но влияет очень сильно... Родители Вас держали сильно под контролем в детстве?

Перечитала несколько раз Ваши ответы... Ваше негодование вполне понятно и понятно желание изменить свою маму... Но так система не работает - мы можем менять только себя и свое отношение к кому то или чему то. Другого человека мы силой изменить не можем... Разве что заставить на какое то время вести себя немного иначе шантажом или манипуляцей... Но такое поведение заканчивается очень плохо и для одного, и для другого... Кроме того, до тех пор пока Вы не поймете, что обиды, претензии, критика, гнев... разрушают того, кто имеет эти чувства, увы, ситуация вряд ли поменяется. Потому что ничего и никогда просто так не происходит, и у Вас именно такая мама, а не другая. Мы все имеем лишь то, что заставляет нас развиваться и меняться... А вот разобраться для чего нужна именно такая мама - это шаг к решению проблему вообще... Внешнее меняется тогда, когда есть серьезные внутренние подвижки...

Добрый день! Судя по тому, что Вы пишете, Вашу маму все устраивает да и Вашего отца, если он живет вместе с нею. И по факту, проблема есть только у Вас, потому что это Вас мама так раздражает и так раздражает ее отношение к отцу и братьям. еловек очень эгоистичен по своей сути и нам всегда хочется, чтобы это кто-то другой изменился - ведь так проще.. И очень сложно менять себя и свое отношение к тому, что уже сложилось. Вы пишете "Я вроде бы умею все делать по дому но мне это так тяжело даётся,потому что я привыкла жить в вечном хаосе и бардаке,тоже самое касается внешнего вида и гигиены.". То есть Вы на себе ощутили на сколько тяжело самой меняться и менять свое поведение... А почему не задаться тем же вопросом по отношению к маме? Возможно она тоже привыкла так жить? Тем более, что ее это совершенно не беспокоит... К стати, такая болезненная реакция на родного человека и может свидетельствовать о том, что не прошла сеперация (отделение)... Скажите, Вас силой можно изменить? Вам помогут меняться претензии и обиды близкого человека?

Перепрошую, а Вам захотілося б довіритися людині, яка себе не поважає? Яка повністю себе втратила як особистість і у якої немає відчуття власної гідності? Де Ви у стосунках? Вам дійсно подобається те, чим займається Ваш чоловік маючи дружину?

Собственно, вы уже дали свой ответ "Она важна тем,что страшно найти нового,ибо очень трудно найти дельного в этой специальности,ибо по специальности она мне очень подходит,но вот это ее остальное очень портит настроение".Вы внутренне не хотите (страшитесь) решать свои проблемы, поэтому подсознательно оттягиваете момент принятия решения словами о "специалисте в этой сфере". Еще раз повторюсь, какая разница в какой сфере работает специалист? Это что панацея обязательно идти в одном направлении? Тем более, что проблемы Ваши остаются с Вами? Как по мне, Вы сами себя обманываете и теперь у вас двойное наслоение: к Вашим проблемам добавились еще проблемы связанные с Вашим психологом...

А для чого Вам так потрібно "разделять его пристрастия. Я думаю хотябы попробовать это сделать определённо нужно именно мне"? Невже Ви сподіваєтеся, що таким чином втримаєте свого чоловіка біля себе? Вам подобається бути третьою, п'ятою, десятою у стосунках?