Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Надіє! Вам зараз не позаздриш... Але те, що відбувається, сталося не "зараз". Ви пишете "В острые наши моменты я включила женственность, гибкость, нежность, мудрость и сохраняла отношения, потому что люблю. Последнее время, то ли ресурса нет, то ли женские качества исчерпались, у меня к нему злость, обида, боль, даже ненависть, поэтому постоянные скандалы. Раньше молчала, сейчас не могу". Те, що Ви пишете про " женственность, гибкость, нежность, мудрость и сохраняла отношения, потому что люблю" дуже схоже на прив'язаність, "злипання" та намагання навіть ціною принижень, втримати біля себе чоловіка. Це схоже на дуже залежні псхо-емоційно стосунки. Спершу Ви "давили" себе, підлаштовувалися, "прогиналися", знищуючи свою індивідуальність та неповторність. А коли ресурс закінчився (адже, коли весь час принижуєшся, сили згорають практично миттєво). У Вас пішла неконтрольована агресія на чоловіка, а отже автоматично і на його сина. "Последнее время, то ли ресурса нет, то ли женские качества исчерпались, у меня к нему злость, обида, боль, даже ненависть, поэтому постоянные скандалы. Раньше молчала, сейчас не могу". Як на мене, Ви просто не розумієте, не знаєте як правильно будувати стосунки.І тому залежність сприймаєте як кохання. Коли жінка поводить себе принижено або агресивно, (що насправді два боки однієї проблеми), чоловік таку жінку ніколи поважати не буде. У Вас несформоване почуття власної гідності та повністю відсутня самодостатність (не самостійність - це різні речі). Окрім того, Ви самі себе поставили у позицію "наложниці", згодившись жити з чоловіком без офіційного шлюбу. Що Вам робити зараз? Як на мене, якщо є хоча б найменша можливість домовитися з чоловіком - домовляйтеся та залишайтеся і терміново почніть працювати з психологом. Бо Вам потрібно відновитися і розібратися із собою та почати себе правильно поводити.

Доброго дня Kseniya! На превеликий жаль, те що у Вас така сильна неприязнь до готування їжі - це не тривіальне питання, а наслідок дитячої травми "Когда то в детстве я готовила где то от 10-12 лет, потому что мама умерла когда я была маленька папа нашел себе мачеху он с ней то жил, то она уходила, есть еще два брата старшие. Очень часто готовить должна была я хотя я нехотела и делала ето как обезательство". І під небажанням готувати криється дещо набагато глибше і болючіше. Там може бути дуже багато всього, про що можна тільки на відстані здогадувати, наприклад, неприйняття маминої смерті, (дитяча психіка зачасти несправляється з проблемою і "заганяє" її у підсвідомість), образи, гнів на батька, братів, саме життя, невдоволення їм, внутрішнє бажання таким чином відстояти своє право на недоотримане дитинство, бажання хоч так помститися і т.д... Зовні , незначне питання, яке може стати, у тому числі, перепоною у створенні налагодженні вже своєї родини... Яке у Вас зараз особисте життя?

Доброго дня! Як на мене у Вашого питання є два аспекти. Перший, суто психологічний. Ви живете сім'єю з чоловіком вже два роки, а досі називаєте його просто "мужчина". Тоді, як насправді, він вже Ваш чоловік. Тобто, підсвідомо, Ви сама його не сприймаєте, як людину, з якої б Вам хотілося прожити все своє життя. І друге "много лет тому у меня были отношения, где МЧ тоже таким образом пропадал и объявлялся раз в сутки. Потом оказалось, что он изменял. Так что присутствует страх предательтсва" У Вас не просто страх, у Вас непрожита травма, яка зараз фактично руйнує Ваше життя. Скажіть будь ласка, чи були зради між вашими батьками?

Спасибо Вам за искренность. Вы пишете "Пытался задеть за живое, типа бил по больному, что я якобы никто без него, что в жизни ничего не добьюсь и не заработаю, что и внешность моя деланная, что и трачу я на нее много и пятое-десятое". Есть, как по мне несколько аспектов Вашей проблемы. Первая: "задеть за живое" можно только тогда, когда у нас есть по этому поводу недовольство собой, неудовлетворенность: "ничего не добьюсь" и акцент на внешности. И второе: мужчина так себя ведет тогда, когда чувствует собственную несостоятельность, отсутствие собственной значимости в семье, в глазах жены... Вы пишете, что очень обиделись на мужа сразу... А Вы пытались прежде выяснить у него, в чем была необходимость такого действия? Очень похоже на недоверие к Вам как к жене в плане умения распоряжаться деньгами... Как сейчас Вы получаете деньги на необходимые расходы? Ведь муж как то дает Вам необходимые деньги, я правильно Вас поняла?

Є таке поняття, як природа жінки. На превеликий жаль, зачасти жінка вступаючи у інтимні стосунки, навіть не розуміє, що підсвідомо вже сприймає хлопця як свого чоловіка. Тим паче, що ви були разом 5 років. І оте, що Ви пишете "Совершенно недавно я ему написала , с претензией того что он начал опять липнуть к одной и той же девушке, хотя он обещал мне когда мы переставали общаться что с ней он даже пересекаться не будет (так как мне было неприятно это) на что он ответил что я ему уже надоела, что это не мое дело, чтобы я отвалила от него." - є цьому прямим підтвердженням. Те, що відбувається - ревнощі. Окрім того, у Вас неправильно сформоване відношення до чоловіків. Ви ставитесь до хлопця як до своєї власності, як до іграшки, яку можна "заховати" у шафу, а потім звідти витягнути. Але "іграшка" чомусь не захотіла сумирно сидіти там, куди її поставили і почала сама приймати рішення. Відбувається злам стереотипів, які були закладені з дитинства. Це - так званий, розрив шаблонів... Навряд чи Вам вдасться з цим впоратися самій, мені шкода... Але поради психологів не дуже дієві у таких випадках, потрібна терапія.

Дякую Вам за щирість! Хто поміж батьків головний? Хто приймає рішення?

Доброго дня! А Ви не думали, можливо Вас просто дуже сильно "зачепило", що вже він Вас не хоче бачити? Адже до цього процесом керували Ви... І якщо "зачепило", то чому? Як у Вас склалися стосунки з батьком? Які стосунки у батьків? Адже Ваша проблема набагато більша, як на мене, аніж один випадок з хлопцем...

Ответ отредактирован автором 05-06-2021 16:57:30

А загалом, як на мене, є дуже непоганий спосіб обрати собі спеціаліста, окрім тих, що вже порадили психологи - просто почитати відповіді та поради терапевтів на схожі з Вами питання на сайті. Можливо піде відгук у серці.

Добрый день! Как по мне, Ваша реакция на свекров - это "верхушка айсберга, ведь Вы и сами говорите, что в принципе ничего плохого они не делают. Значит проблема не в действиях, а скорее в реакции на эти действия. Что то внутри Вас заставляет постоянно отстаивать себя и свое право делать все самостоятельно. "Вы пишете "Когда они нарушают мои границы..." Кто в детстве постоянно нарушал Ваши личностные границы? Кто лишал Вас права на самостоятельные решения?

Доброго дня Рито! Ви пишете "Сама знаю что причина в моём детстве". Що змусило Вас так думати? Які події чи стосунки дали Вам це зрозуміти? Адже, за невпевненістю у собі, інколи приховується набагато більше, аніж спершу здається...

Доброго дня Яно! Я Вам співчуваю, бо Ви опинилися в ситуації, коли самі, не розуміючи цього, почали "тікати в роботу", намагаючись притамувати почуття страху, самотності, непотрібності... Так, поштовхом до Вашого теперішнього стану, безумовно стали останні трагічні події. Але, як на мене, за зовнішніми, не дуже приємними почуттями, криється набагато сильніша проблема - нерозуміння сенсу свого життя. Адже смерті "обнулили" попереднє бачення світу, а нового поки що Ви не віднайшли... І те, що чоловік знайшов роботу і там "пропадає" цілими днями, не є, як мені знову ж таки здається, проблемою насправді. Просто його відсутність і Ваша раптова зупинка по завершенню роботи пікреслила, виділила внутрішню самотність.... І це чудово що прийшло усвідомлення, що зовнішні дії аж ніяк не допомагають вирішувати глобальні внутрішні питання... хіба що на деякий час дають забутися... Але, як на мене, саме такі "зупинки" допомагають переосмислювати вже пройдене та шукати вихід на новий рівень життя. Певне, якщо сама людина цього захоче і готова до внутрішньої роботи...

Ответ отредактирован автором 05-06-2021 15:14:19

Доброго дня! Щоб спробувати допомогти Вам, потрібно більше інформації. Ви пишете "Как представлю что ухожу от мужа, хотя хочу этого, окутывает сильный страх, становится плохо физически". Яка причина Вашого бажання піти? Чому Ви це хочете зробити?

Співчуваю Вам стосовно втрати чоловіка. Кожна втрата - це дуже сильний стрес для людини. Інколи проходить час і здається вже все пережито, але, насправді, травма залишається глибоко в душі людини і керує її життям підсвідомо. Ви вже один раз втратили близьку людину і страх самотності змусив шукати когось, щоб заповнити оту страшну порожнечу "Чоловіка не стало і я пробувала когось знайти.Вдалось вийти заміж ...". Як на мене, у Вас весь час повторюється один і той же сценарій - будь яким способом і буд-яким чоловіком заповнити порожнечу в душі... Окрім того слова щодо батьків "А стосунки у нас звичайні,нічого особливого", як на мене, не дають повної картини стосунків з батьками. Стосунки з батьками близькі, душевні, Ви розумієте один одного? Чи вони досить відсторонені, побутові?

Доброго дня tania"! Ви пишете Один раз проводили ночь вместе за все время. Суть в том, что сейчас он меня даже не слышит. Я ему пытаюсь объяснить, что мне не хватает ласки, нежности, внимания, заботы. Он в тупую меня не слышит. Только кричит, что я его задолбала, что я ему выношу мозг, что это не по взрослому и тд.". Я не стану говорити, що потрібно намагатися уникати "службових романів", адже необхідно якомога швидше шукати вихід із ситуації, яка вже склалася...". І щоб допомогти Вам максимально, потрібно зрозуміти звідки така швидка "прив'язливість" до чоловіків. Як у Вас склалися стосунки з батьком? загалом із батьками?

Ответ отредактирован автором 05-06-2021 15:26:43

Доброго дня Ksenja! Дуже зрозуміле бажання як для жінки "хочу,щоб коли мені буде погано, було б на кого покластись". Ви пишете "Чоловіка не стало і я пробувала когось знайти.". Що сталося з Вашим чоловіком? Адже це дуже важливе питання, щоб зрозуміти, у чому Ваша проблема. І ще "Я звикла бути чемною дівчинкою і жити по стандартах ( сім'я,робота,діти).". Як склалися стосунки з Вашими батьками? За ВАашими ніби простими словами криється щось набагато більше. Для кого в родині Ви повинні були бути "чемною дівчинкою" і для чого?

Ответ отредактирован автором 05-06-2021 14:28:42