ДНУ імені О.Гончара (магістр)
Відвідувала додаткові семінари з психології кризових ситуацій, суїцидальної психології та психології втрат.
Курси:
- "Знати, як допомогти" (Ознайомчий онлайн-курс про базові принципи психології для роботи з травмами дітей та дорослих)
- "Резильєнтність дітей, що пережили травму, війну і катастрофи: глобальні перспективи" (Онлайн-курс Міннесотського університету)
Досвід психологічної практики
Проходила виробничу практику у Дніпровській міській дитячій лікарні №5, у якості помічника клінічного психолога. Проводила психологічні тести з пацієнтами лікарні та психологічні консультації з пацієнтами та їх батьками.
Консультую онлайн з 2020 року.
Звернутися до мене можна, надіславши повідомлення у Telegram або Viber. Консультую також в цих месенджерах.
Працюю з запитами спеціалізація, зона професійних інтересів
ПРАЦЮЮ З ТЕМАМИ:
- Суїцидальні думки, депресивні стани
- Міжособистісні відносини (дружні, сімейні, романтичні, професійні, тощо)
- Проблеми з мотивацією, самоорганізацією, вибором професії, життєвого шляху
- Криза ідентичності, пошук відповіді на запитання "Хто я?"
- Творча криза, розкриття власної креативності
- Втрата сенсу життя або задоволення від життя
- Втрата близької людини або тварини
- Стрес через перебування в екстремальних умовах або адаптації до нових умов (нова робота, місце навчання, новий колектив, нова країна)
- Знижена емпатія, складність у розпізнанні своїх або чужих емоцій
- Підозра на психічні розлади (даю контакти психіарта, надаю психологічний супровід людям з не психотичними розладами, які паралельно проходять лікування у психіатра)
- Хронічні захворювання (НЕ лікую захворювання. Надаю психологічний супровід людям, які вже спостерігаються у лікарів та потребують психологічної допомоги.)
- Труднощі у визначенні власної сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності
- Просто бажання отримати інформацію або підтримку стосовно Вашої проблеми
- Якщо не можете сформулювати запит - можу допомогти з формулюванням
- Можу надати консультацію англійською мовою, якщо буде така необхідність
НЕ ПРАЦЮЮ з:
- Невнолітніми
- Темами пологів і материнства/батьківства
- Психотичними розладами
- Людьми, які мають інтелектуальну інвалідність (не маю належної компетенції)
- Хімічними залежностями (алкоголь, психоактивні речовини)
- Ігровою залежністю
- РХП
- ПТСР
- Військовими, які мають психологічні травми через війну
- Темою сексуальної травми
- Людьми, які скоїли фізичне або сексуальне насильство. А також з людьми, що мають повторювану антисоціальну поведінку та не мають мотивації її змінити.
- Людьми, які жорстоко поводяться з тваринами
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Як Ви себе почуваєте зараз, які емоції Вас відвідують? Шо Ви намагались отримати від іншого хлопця, чого не вистачало в стосунках з нинішнім? Що Ви вкладаєте в поняття "напружені стосунки", які складнощі є саме у Вашій парі?
Якщо Ви ще не говорили цьому хлопцю про свої почуття до нього, можна це зробити, якщо Ви вважаєте за потрібне, і враховуючи його реакцію, визначитися, що робити далі. Якщо закоханість виявиться невзаємна, краще буде переключитися на інші аспекти свого життя і переключити фокус уваги на себе не залежно від ситуації.
Не стоит из-за потерянного значка и недопонимания с подругой вредить себе или бросаться под поезд. Подруге может быть обидно из-за значка, но это в конце концов просто вещь, и дружба дороже вещей. Если обида сильнее, чем ваша дружба, тогда общение прекращается. Важно в этот момент не корить себя за случившееся и не воспринимать ситуацию, как конец света, а залучиться поддержкой близких людей и заняться чем-то, что придаёт Вашей жизни смысл.
Если Вы до сих пор находитесь в таком состоянии, как описали, то попросите родителей записать Вас к психотерапевту, чтобы получить более эффективную помощь, чем на сайте.
Я бы не стала оценивать Ваше желание написать бывшей подруге как "нормальное" или "не нормальное", потому что норма относительна, и оценка другими людьми нормальности Ваших намерений ничего не меняет. То, что Вы задаётесь таким вопросом, означает, что Вы можете сомневаться в собственной адекватности и искать поддержки извне, а значит находитесь в эмоционально уязвимом состоянии. Вопрос не в том "нормально ли это" а в том, кто Вас приучил сомневаться в своей адекватности? Люди не рождаются с такими вопросами в голове, им их прививают другие, значимые люди.
Если объективно посмотреть на ситуацию. Вы больше года пишете бывшей подруге с определённой периодичностью. И она каждый раз отвечает, что не хочет с Вами общаться, потому что до сих пор обижена. Я не спрашиваю, на что именно она обижена, так как это для меня в данной ситуации не очень важная информация. Я вижу, что Вы привязчивый человек, которому сложно отпускать людей и который, возможно, склонен к самокритике. Такого склада люди вряд ли стали бы вредить кому-то умышленно настолько сильно, чтобы обиженные ими не могли прийти в себя годами. Поэтому мне и не важно, на что обижена Ваша "подруга". Она выбрала не прощать Вас и продолжать испытывать обиду дальше, и это её выбор, за который Вы не ответственны. Плохая новость в том, что Вы не можете вернуть подругу и перестать делать так, чтобы она на Вас не обижалась. Но может, это и хорошая новость, потому что у Вас будут минус одни созависимые отношения.
Сомнения же в себе и склонность к созависимым отношениям лучше всего проработать с психологом.
Ну, с психологической точки зрения Дьявол (как персонаж) - это, во первых, ходячая тёмная триада личностных свойств (нарциссизм, макиавеллизм и психопатия), поэтому он склонен к обману и манипуляциям.
В Юнгианской психологии (раздел психоанализа) ему соответствуют архетипы Трикстера (персонаж, разыгрывающий и обводящий вокруг пальца других, по природе своей хаотичный, не являющийся по своей сути ни хорошим, ни плохим) и Бунтаря (потому, что Люцифер в прошлом был ангелом, и взбунтовался против Бога, за что был низвергнут). А ещё архетип Тени, то есть, качества, которые в себе не принимает человек (у каждого человека это свой набор качеств, но часто они социально не одобряемые).
Как человек не религиозный, но интересующийся разными культурами, я бы сказала, что у каждого народа и каждого отдельного человека в воображении есть свой архетип (персонаж) антигероя, наделённого негативными или морально спорными чертами. И чаще всего, эти черты - проекция "теневых" черт самого человека. То есть, условно говоря, в каждом человеке можно найти и творца, и дьявола, и мудреца, и героя, потому что люди отыгрывают в течение жизни разные социальные роли.
Поэтому нельзя сказать, что теневые стороны личности - 100% плохие. Они могут служить источником вдохновения для творчества. А также здоровый уровень агрессии и хитрости может помочь человеку в экстренных ситуациях, где надо отстаивать себя и свои интересы. Главное, не идти на поводу у деструктивных импульсов, так как это может принести вред.
Вы не гей, у Вас пропало влечение к этой конкретной девушке из-за того, что у Вас ретроспективная ревность к её прошлому сексуальному опыту. Ретроспективную ревность стоит прорабатывать с психологом. А сомнения в своей ориентации тут на фоне тревоги, а не потому что Вы относитесь к ЛГБТ.
"Сильный мужчина" - это культурное определение. То есть, культура, в которой мы живём, определяет, что такое сила и мужественность. Не каждый мужчина соответствует тому, как общество в среднем видит силу и мужественность, и это в целом не плохо. Просто определение силы намного шире общепринятого.
Например, сила ассоциируется со здоровьем. Но при этом, бывают люди с хроническими болезнями. Так, у Вас шизофрения и Вы чувствуете себя слабым. При этом, Вы не выбирали свою болезнь (это 100% генетика) и лечитесь у психиатра. То, что Вы лечитесь у психиатра, я считаю проявлением силы, потому что умение обращаться за помощью - это тоже признак сильного человека.
Я бы рекомендовала со своим психиатром обсудить этот вопрос. То есть, рассказать о своих переживаниях и о том, что Вам трудно за себя постоять. Возможно, Вы получите рекомендации, которые подходят для Вашего конкретного случая. Возможно, Вам посоветуют психотерапию, чтобы Вы научились отстаивать личные границы. Но это должен быть психотерапевт с медицинским образованием или клинический психолог, у которого уже был опыт работы с клиентами с шизофренией, чтобы он учитывал специфику Вашей болезни тоже.
Тут нема однозначно вірної відповіді. Відповідальність за спілкування і ймовірні відносини з хлопцем - на Вас і на тому хлопцеві, тому жоден психолог не може давати прямих порад, як вчинити. Може тільки допомогти розібратися в собі та своїх потребах.
Якщо розбирати по фактах, то:
- У вас були сварки. З приводу чого? Хто був їх ініціатором, і як ви обидва реагували на конфлікти? Чи повторювалися одні й ті самі сварки багато разів, і якщо так, то що, на Вашу думку, заважало проблему вирішити?
- Ви припускаєте наявність якогось невротичного сценарію, який відігрується у відносинах з хлопцем. Що це може бути за сценарій? Чи були у Вашій батьківській сім'ї ситуації, що нагадують характер відносин з хлопцем?
Підсумовуючи, відносини можна зберегти, якщо в обох партнерів є бажання бути разом та змінювати паттерни поведінки, які шкодять здоров'ю стосунків. Тобто, в ідеалі потрібна індивідуальна терапія Вам і хлопцю (вона практично всім людям потрібна, навіть якщо ті не знаходяться в стосунках, суто для свого ментального стану). Часто партнери ходять до двох різних психологів. Можливо і до одного і того ж, бо психолог не повинен розповсюджувати інформацію отриману від клієнтів, в тому числі серед інших клієнтів та їх близьких. Але варіант зі спільним психологом можливий, тільки якщо обом партнерам буде комфортно, що фахівець працюватиме з ними обома.
За бажанням, можна проходити парну терапію, якщо є запит на налагодження комунікації між вами. Але на мою думку, тут все-таки важливіше, щоб кожен опрацьовував свої особості проблеми і не тягнув їх у відносини.
І ще, збереження стосунків не обов'язково повинно бути пріоритетом. Тобто, якщо ви з хлопцем вирішите розлучитися, тому що не бачите сенсу в стосунках, "не вивозите" їх емоційно або відчуваєте їх, як якусь нездорову історію - це теж нормально, головне щоб будь-яке рішення було обдуманим і відповідало Вашим цінностям та потребам.
Признаком ориентации является сексуальное влечение. Влечение - это возбуждение по отношению к конкретным людям. То есть, по тому, к людям какого пола есть влечение, и определяется ориентация человека.
Возбуждение в отрыве от влечения имеет место быть, если оно не имеет конкретного субъекта (человека, на которого оно направлено), и вызвано другими факторами (реакция на физическое воздействие, у некоторых людей - эйфория или наоборот стресс, и т.д.).
Уровень некоторых гормонов могут повышать человеку либидо (сексуальную возбудимость), но НЕ менять направленность влечения.
А чем наполнено Ваше свободное время? Вы работаете, учитесь, у Вас есть хобби, друзья, домашние любимцы? Что-то или кто-то кроме парня, что придавало бы Вашей жизни ощущение осмысленности и удовлетворённости?
По поводу ваших с парнем ссор. Как давно у Вас начались конфликты? Это Ваши первые отношения, или до этого ещё были какие-то? Если были, то была ли в них такая же проблема? Как Вы себя чувствуете в отсутствие парня, какие мысли и эмоции Вас посещают? Как вы обычно проводите время вместе, хватает ли Вам его внимания? И если нет, обсуждаете ли Вы этот вопрос?
Если выплёвывает в туалете, значит может соображать до такой степени, чтобы избавиться от токсина в организме, дойдя перед этим до туалета. Если друг в сознании, то ему нужно промыть желудок (выпить много воды и вызвать у себя рвоту), но лучше сразу вызвать скорую, чтобы в больнице другу сделали промывание и поставили капельницу. Если он без сознания, то кладите друга на бок (чтобы он не захлебнулся рвотными массами) и вызывайте скорую. Согласна с психологом выше, чем быстрее, тем лучше.
Так, антидепресанти назначаються і відміняються психіатром, тому питання до нього. Про побочки теж треба сказати своєму лікарю, щоб Вам можливо замінили препарат на такий, що цих побочок не дає.
Від себе додам, що антидепресанти не п'ють два тижні. Тобто, за два тижні у Вас обмін серотоніну не налагодиться, це надто короткий термін. Антидепресанти мають накопичувальний ефект, для досягнення якого їх можуть приймати і рік, і більше, залежно від конкретного випадку. Тому проконсультуйтеся зі своїм лікарем.
Не знаю, это лучше всего спросить у оператора сервиса, занимающегося Вашей моделью смартфона. Я обычно чищу общий кеш на смартфоне, и не заморачиваюсь тем, чтобы удалять его у отдельных приложений, а как поступать Вам - выбор за Вами.
Интересно, что Вы уже второй раз обращаетесь на форум с вопросом, не связанным с психологией. Сначала про то, почему люди плачут при рождении, а потом - про кеш на смартфоне. Почему Вы не спрашиваете это в Гугле, или у чата GPT например? Там можно узнавать общедоступную информацию. Здесь же лучше спрашивать психологов о том, что касается психологии.
С физиологической точки зрения, ребёнок при рождении плачет (а точнее кричит), потому что у него раскрываются лёгкие. Это сопровождается болью, и поэтому ребёнок кричит, но таким образом он делает первый вдох. Если ребёнок при рождении не кричит, то это говорит об угрозе его жизни и требует вмешательства врачей.
То есть, это вообще не про эмоции, а про физиологию.
На похоронах люди плачут, потому что испытывают скорбь. Но не обязательно скорбящие только плачут, они могут молчать испытывать гнев или даже смеяться, это всё нормальные реакции на чью-то смерть.
От культуры тоже зависит. В некоторых культурах, наоборот, принято веселиться на похоронах человека, потому что согласно местным верованиям он уходит в "лучший мир". Но это уже не психологические особенности, а культурные различия.