Анкета цього психолога не оновлювалася понад півроку. Перевірте інших психологів в Київ
Років досвіду: 15
психолог👔 організаційний психолог
психолог👔 організаційний психолог
Освіта
З 1998р. по 2003р. навчалась в Сумському державному педагогічному університеті ім. А.С.Макаренка. Отримала диплом спеціаліста за спеціальністю "Практичний психолог в закладах освіти та викладач англійської мови".
В 2020р. закінчила трирічний курс підготовки з інтерперсональної психотерапії. Отримала Сертифікат із психотерапевтичного консультування Інституту консультування та психотерапії Асоціації Психологів України в методі "Інтерперсональна психотерапія".
Періодично працюю під супервізією психотерапевтів з багаторічним досвідом роботи в психоаналітичному напрямку та європейськими сертифікатами. Відвідую супервізійні та інтервізійні групи. Являюсь членом Асоціації Психологів України. Маю 230 годин індивідуальної та 72 години групової терапії.
Досвід психологічної практики
З 2010р. проводжу короткострокове консультування клієнтів з метою їх підготовки до співбесід для влаштування на роботу і з питань профорієнтації, якщо людина не може визначитись, яку професію обрати. Маю 15 років досвіду в підборі, адаптації та мотивації персоналу в міжнародних компаніях. Знаю, яким кандидатам надається перевага при працевлаштуванні, які помилки вони роблять, шукаючи роботу. Займаюсь кар'єрним консультуванням. Ділюсь своїм досвідом з клієнтами, рекомендую, що варто змінити чи на чому акцентувати увагу, щоб реалізувати себе професійно.
З 2019р. використовую в роботі психоаналітичний підхід з тими клієнтами, які звертаються з запитами на довгострокову терапію, якщо хочуть мати якісні зміни в своєму житті, професійну підтримку та готові досліджувати свій внутрішній світ. Отримала освіту в методі "Інтерперсональна психотерапія", який надає змогу вибудовувати довготривалі та глибокі відносини з клієнтами, що в результаті допомагає їм вирішити ті проблеми, які їх непокоїли роками. Людина спочатку спирається на мій професійний досвід та знання, отримує відповіді на свої питання та змогу з нових кутів подивитись на своє життя. Потім починає відчувати себе по-іншому, по-новому проявляє себе з близькими людьми та в суспільстві і через деякий час вже може обходитись без моєї допомоги.
Вільно володію українською, російською та англійською мовами. Використовую в спілкуванні з клієнтами ту мову, яка зручна для них.
Тривалість зустрічі – 50 хвилин.
Приймаю в кабінеті за адресою: м. Київ, вул. Володимирська 61/11, а також он-лайн.
Вартість очної консультації - 1200 грн., он-лайн - 1000 грн.
Веду сторінку в Інстаграм: @tetiana.shtapova. Також маю youtube канал: @TetianaShtapova.
Працюю з запитами спеціалізація, зона професійних інтересів
- самотність;
- низька самооцінка;
- невміння говорити про свої почуття та бажання, відстоювати свої кордони;
- проблеми у відносинах з чоловіком чи партнером, друзями, дітьми або батьками;
- ревнощі, зради;
- розлучення чи розрив стосунків;
- втрата близької людини;
- війна та її наслідки для психіки;
- втрата житла і/або відчуття безпеки із-за війни;
- вимушена еміграція, проблеми ВПО;
- виснаженість, в тому числі після народження дитини;
- безпліддя, втрата вагітності, підготовка до ЕКЗ;
- тривожність;
- часте переживання провини, сорому, образи;
- напружені робочі відносини;
- труднощі при пошуку роботи чи зміні професії;
- запит на кар'єрне консультування: перевірка резюме (в тому числі англійською мовою), підготовка до проходження співбесід з роботодавцями;
- втрата життєвих орієнтирів, невизначеність, в тому числі професійна.
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Залишили відгуки
[ Марія Ігорівна Панькова - аккаунт психолога закритий ]
«Как их помирить или что мне делать?»;
Добрый вечер. Вам бы хотелось, чтобы это было в Ваших силах изменить отношения между родителями и мужем. Но реальность такова, что если они чувствуют злость друг к другу, конфликтуют и сами не хотят ничего менять, то их злость никуда не испарится, что бы Вы не предпринимали.
Учитывая, что к психологам обращаетесь Вы, а не муж или родители, соответственно, плохо Вам, Вы могли бы научиться по-другому относиться к конфликтам, которые происходят вокруг Вас, не так тяжело их переживать. Есть вероятность, что их интенсивность снизится, если Вы не будете так эмоционально вовлекаться в эти ссоры. Имею в виду в первую очередь Ваши внутренние переживания.
У каждого из вас есть своя роль в семейном сценарии. Ваша похожа на роль свидетеля, которого все пытаются перетянуть на свою сторону. Если свидетель станет давать меньше чувств, возможно, конфликтующим будет уже не так интересно ругаться. Но для этого Вам нужно будет меняться, и лучше это делать с помощью психолога.
«Я приняла решение развестись, но боюсь его реакции - каждый раз когда я завожу об этом разговор он ничего конкретного не решает,уходит от ответов, до вечера может напиться алкоголя и начинает буянить и крушить все в доме. Как правильно выстроить диалог и решить все вопросы мирно и цивилизовано? Как с ним договориться и не нарваться на бурную агресивную реакцию с его сторны? Дать понять что я настроена решительно и до конца?»;
Ольга, добрый день. Если муж уже не раз вел себя агрессивно, ломал мебель и т.д., когда Вы начинали разговор о разводе, то какие бы слова Вы не подобрали, скорее всего он будет вести себя аналогично. Договариваться с ним можно будет после того, как он поймет, что с Вами так нельзя себя вести, что его методы запугивания не работают, что Вы можете себя защитить. Для этого Вам можно будет привлекать полицию, юриста. Проконсультируйтесь заранее, чтобы у Вас был план действий к тому моменту, как муж начнет крушить мебель.
«Мне очень тяжело ,так как у меня травма,меня очень агрессивно вели с собой родители,с которыми я до сих пор живу.Тяжело куда то вырваться,родители против. Поводу поехать в другой город нету. Как найти своих людей и не прожить жизнь зря?»;
Добрый день. Разве совместное проживание в 33 года с агрессивными родителями - это не повод для переезда в другой город? Или Вам нужно найти такой повод, который бы устроил родителей?
Чтобы найти своих людей, нужно сначала самой измениться. Пока Вы находитесь в роли жертвы в агрессивном окружении. Хотите убежать от злых людей, но можете столкнуться с такими же в любом городе, в любой стране. Вам стоит сначала научиться защищать себя в конфликтных ситуациях, давать отпор агрессивным людям. Это можно сделать, обратившись к психологу. Заодно будете с ним выяснять, где и каким образом Вы можете создавать новые отношения.
«Недавно, меня ужасно зацепило , то, ято она мне написала «договорилась погулять с девушкой своего бывшего, она хочет его бросить, хочу ее продержать»
Для нее посторонний человек важнее, чем встреча со мной.. я явно для нее не в приоритете»;
Анна, добрый вечер. Понимаю, что это печально, но видимо, в данный момент подруга получит больше того, что ей нужно, от встречи с девушкой бывшего, чем с Вами. Она хочет поддержать ту девушку, почувствовать свою значимость, что ее опыт может кому-то помочь. Наверное, у них сейчас больше общего, чем у нее с Вами.
«Мне уже надоело просить ее приехать , не хочется даже пытаться договориться о встрече , потому что всегда я буду куда-то ехать и подстраиваться под нее, хотя не раз говорила , что ограничена временем из-за того, что ребенка нужно покормить, поспать днем , я не могу сорваться и пойти , как минимум , потому что кто-то должен быть с малышом.»;
Как думаете, она может так вести себя из-за ревности, зависти? Вы сейчас очень много времени уделяете ребенку, которое раньше могли уделять ей, у Вас есть то, чего у нее нет.
«Такое ощущение , что я ей не нужна , что она не понимает моего «статуса» мамы, что я не могу проводить время так , как раньше
Мне обидно, что я отошла на задний план»;
Вы говорили подруге то, что написали здесь? У вас были откровенные разговоры о ваших отношениях после того, как Вы стали мамой?
«Мои родители живут не в нашем городе, его родители живут рядом и никто ни разу не приехал помочь. Когда я подняла эту тему - он вызвал своих родителей, позвонил моим, его родители позвонили моей матери - мол приезжай ее успокаивай она кричит на нашего сынульку»;
Добрый вечер. Ваши родители или может только мама могли бы периодически к вам приезжать, чтобы помогать с ребенком и домашними делами?
« Постоянно мне указывает на дверь и что бы я переезжала к родителям , я так и делала пару раз. Родители мои конечно же все понимали, почему я ни с того приехала, пару раз я просила меня забрать. В его понимании - молчала бы небыло б скандалов. Я не имею права ничего сказать, он сразу закроет мне рот разводом »;
Ваш муж ведет себя очень деспотично. Видимо, он не был готов к появлению ребенка в вашей семье, хоть сам и предложил его родить. Его ожидания не совпали с реальностью. На самом деле это естественно, когда происходят серьезные изменения в отношениях пары после рождения ребенка. Ведь раньше это были отношения вас двоих, а сейчас в них появился третий.
Поднимается очень много чувств, от радости и умиления до злости и ненависти. Еще недавно счастливую пару может трясти из-за недостатка внимания, хронического переутомления, ревности к ребенку. И эту злость мужчина и женщина направляют друг на друга. Например, Вашего мужа может очень злить, что ту любовь и заботу, которую Вы раньше проявляли к нему, сейчас вместо него достается ребенку. И он сам ведет себя как маленький ребенок, которого вдруг перестала любить мама.
Ваши отношения с мужем уже никогда не будут такими, как прежде. Но они могут идти как в сторону дальнейшего разрушения, так и в сторону восстановления после кризиса. Если заинтересованы во втором варианте, но чувствуете, что само по себе это не произойдет, обратитесь к психологу.
«Спросил о моем муже, я ответила, что он - прекрасный человек, просто у нас непростой период сейчас»;
Добрый день. Вы согласились на отношения с любовником вместо того, чтобы решать те проблемы, которые возникли в отношениях с мужем. Что это Вам дало?
«Как выйти из этих отношений, сохранив при этом нормальные рабочие?»;
Это то, что Вас больше всего беспокоит в сложившейся ситуации?
Вы уже пробовали выйти, когда прекращали переписку и встречи, и был результат. Можете повторить.
«Меня начало накрывать - я постоянно мечтала и думала о нем, как наркоманка о дозе. Муж начал чувствовать, что со мной что-то не то, подозревать в измене, упрекать в холодности. Все как будто начало рушится. »;
Что сейчас чувствуете к мужу? Каким хотели бы видеть свое будущее? Есть ли в нем место мужу?
Лілія, доброго дня. Повітряні тривоги та ракетні обстріли чи запуск безпілотників по мирним українським містам та селам, на жаль, це наша реальність, яка не означає, що ці події є нормою для людської психіки. Всі реагують на них по-різному. У Вас зростає внутрнішнє напруження, посилюється тривожність, що не є чимось дивним. Ракети несуть реальну загрозу, їх ціль - вбивати. У Вас спрацьовує інстинкт самозбереження, Ви не можете бути в розслабленому стані і спати під звуки сирен.
Чи є у Вас можливість періодично говорити про те, що з Вами відбувається із-за війни в Україні, про свій болючий досвід, як Ви її переживаєте? Якщо ні, Вам варто звернутись до психолога, щоб адаптуватись до тих подій, які Ви вимушені переживати. Коли людина говорить про те, що її хвилює, не боячись "пригрузити" оточуючих своїми переживаннями, її тривожність знижується. І навпаки, чим більше тяжких почуттів людина тримає в собі, тим складніше їй з ними жити в умовах, коли немає безпечного середовища.
«Я працювала над собою заради здорових стосунків, і змінювала своє ставлення до багатьох речей, але на практиці усе набагато складніше.»;
Karine, доброго ранку. Ви працювали самостійно чи з психологом?
«Я стала залежна від уваги, хоча я отримую її достатньо»;
Що з Вами відбувається, коли відчуваєте, що недостатньо уваги? Це для Вас щось нове, чи були раніше схожі відчуття? Вам вистачало уваги батьків?
«нещодавно зʼявився страх щодо дітей, я їх дуже люблю але не хочу тому зо не винесу якщо мій партнер буде любити когось більше ніж мене.»;
У Вас вже був досвід, коли когось любили більше, ніж Вас? Чи є у Вас брати, сестри?
«Як почати знову вірити в себе, і полюбити себе так щоб не бути залежною від любові інших?»;
Потрібно, щоб спочатку Ви відчули, що в Вас вірить інша людина, знайти в цьому опору для себе. Це може бути психолог, з яким Ви можете продовжити працювати над собою, ставати більш впевненою в собі, тим самим зменшуючи залежність від любові інших.
«Да потому что они мне нравились очень и я все ждала, раз они визуально проявляют тоже интерес, то они познакомятся. »;
Вы ждали, они улыбались, кроме этого ничего не происходило, а Вы все больше влюблялись в свои фантазии о них. Вам почему-то нужна была влюбленность без отношений. Есть предположения, почему? Возможно, Вас что-то смущает или тревожит, когда думаете об отношениях с парнями? Кстати, были ли парни, которые знакомились с Вами, проявляли внимание? Если да, как Вы на них реагировали?
«Уже сколоняюсь к выводу, что это порча. Ведь так и не было у меня романтических отношений, на которые я надеялась.»;
Можно искать внешние факторы, почему у Вас не было отношений, а можно выяснять, почему в Вашей жизни были такие ситуации, какой Ваш вклад в них. Если считаете, что кому-то нужно, чтобы у Вас не было парня, а Вы к этому отношения не имеете, можете обращаться к тем, кто будет снимать порчу. Если готовы прояснить, какое отношение Вы имеете к отсутствию романтических отношений, и начать меняться в сторону их создания, тогда может помочь психолог.
«Почему они все мне улыбаются, но ни один не проявил инициативу? Что в голове у этих мужчин? Я им нравилась? Тогда почему они не проявили инициативу и не предложили встречаться? Объясните мне, рожалуйста, чтоб я легче в будущем понимала мужчин и не велась на их улыбки. Я уже не доверяю этим улыбкам, улыбаются, смотрят даже страстно (было так пару раз), но все равно ничего.»;
Добрый вечер. Можно предположить, что Вы нравились этим мужчинам, но они не были готовы к отношениям с Вами (причины известны только им) или не решались познакомиться.
Вопрос в том, почему Вы придавали такое большое значение их улыбкам, если не было никаких действий с их стороны? Зачем это Вам нужно было, влюбляться в мужчин, с которыми нет отношений?
«думка, яку мені трошки тяжко озвучити, це те, що от захочу я познайомитися з хлопцем, а він подумає, щось типу боже яка вона страшна. або він захоче перший познайомитися, ми почнемо розмовляти, а він вже і не радий буде, що зачіпив мене.»;
Вам варто звернутись до психолога, щоб з'ясувати, чому невпевнені в собі і очікуєте, що хлопці будуть Вас знецінювати, і навчтись по-іншому себе відчувати при знайомстві з ними.
«І я не розумію чому, бо в принципі нічого не ставалося. Все було як завжди. Я думала можливо я зробила щось не правильно стосовно завдань... Але чому б не сказати мені про це.»;
Ольга, доброго дня. Дві людини можуть одну й ту саму ситуацію оцінити абсолютно по-різному. Можливо, Ви на щось не звернули уваги, а в нього це викликало роздратування. Можливо, справа взагалі не в ваших стосунках, а в нього змінилось ставлення до менторства, він вже не хоче щось пояснювати колегам. Причини його поведінки мужть бути які завгодно.
«Я думала запитати що сталося, але по-моєму це якось дивно. Бо в нас не якісь близькі стосунки. Але одночасно мені дискомфортно від цієї ситуації. Що порадите вчинити?»;
Про робочі стосунки також варто говорити. Інакше Вам буде все більше дискомфортно працювати, якщо не будете розуміти, що відбувається, це буде впливати на Ваш настрій.
«можливо, це моє ставлення до чоловіків/хлопців якесь трохи сексистське? мабуть, але зараз це велика проблема для мене. я не можу нормально відповідати хлопцям, які мені дійсно подобаються, не можу будувати стосунки. я змушую себе щось сказати, написати (це завжди легше, але не сильно) навіть якщо мені дуже хочеться з ним поспілкуватися. таким чином, я втратила вже як мінімум 3 потенційних хлопців, які були мені цікаві, але я чогось їх боялася»;
Ірино, доброго дня. У Вас багато тривоги та напруження по відношенню до хлопців та чоловіків. Варто знайти причину. Можливо, вона пов'язана з Вашою сім'єю. Які відносини з батьком у Вас були в дитинстві? Які відносини у батьків між собою? Чого боїтесь у відносинах з хлопцями?
«Як обережно підказати потрібні речі і де знайти слова. Я не сплю вже і постійно думаю, як допогти йому, коли він не хоче чути»;
Доброго ранку. Син не хоче чути Ваші поради, а Ви запитуєте, які можна слова підібрати, щоб він Вас почув, тобто як все-таки "заподіяти добро" людині, яка цього не потребує.
Звичайно, Ви як мама хочете бачити свого сина щасливим і Вам боляче від того, що він не може вирішити поточні проблеми. Але для того, щоб реалізуватись професійно, кожна людина проходить свій шлях. У нього він не такий, який був у Вас чи його батька.
Сина може дратувати, що Ви начебто не визнаєте його дорослим, коли даєте поради, яких він не просить. Відмовляючись Вас слухати, він таким чином дорослішає, вчиться самостійно приймати рішення. Відбувається сепарація дорослої дитини від батьків, це цілком природній процес. Вам варто навчитись довіряти сину. Молоді люди часто роблять помилки на початку свого професійного шляху, але нічого дивного в цьому немає. Таким чином здобувається власний досвід.
Ви зможете допомогти сину, якщо займетесь зниженням своєї тривожності і дасте йому більше свободи. Якщо він буде відчувати, що Ви приймаєте його таким, який він є, з його помилками та складнощами, йому буде легше адаптуватись до дорослого життя.
«я починаю дратуватися ,мене це виводить,бо не поїсть значить буде цілу ніч хникати ,а колихати напротязі ночі мені тяжко ,бо зараз маю 7 місяць вагітності.Думки іноді ще похуже бувають.Потім я це розумію і просто в іншій кімнаті плачу ,часів 2,поки дитя спить.Я намагаюсь тримати себе в руках ,але іноді це тяжко.»;
Бути мамою малої дитини - це насправді дуже тяжка робота, особливо якщо більшість часу мама одна доглядає за дитиною. Ваша ситуація плюс ще ускладнюється тим, що чоловік воює, а Ви вагітна. Це складне випробування. Напевно, у Вас мало часу для відпочинку, своїх справ. Але намагайтесь хоть інколи займатись собою, відпочивати від дитини. Таким чином Ви будете відновлюватись.
Чи може ще хтось, окрім свекрухи, допомагати Вам з дитиною чи домашніми справами?
До речі, можете прочитати книгу "Мама на нулі". В ній багато прикладів різних мам, яким було тяжко після народження дитини, є практичні рекомендації. Вона допомагає мамам, які народили першу дитину і розуміють, що все відбувається зовсім не так, як вони собі уявляли.
«А як тільки приїжджає свекруха ,вона себе чудово веде,ніяких істерик, а зі мной вона істерить 24/7.Просто іноді вже опускаються руки, я люблю свою дитину більш за все але іноді вона мене прям виводить ,до ненависті.Бачу як вона гарно з свекрухой веде себе ,і розумію що я погана мама,що вона була би кращой,що дитині з нею було би краще,що я тут лишня.»;
Багато дітей найгірше себе поводять з мамами і краще з людьми, які для них на другому місці. Вони відчувають, що з мамою можна проявляти всі емоції, в тому числі й негативні. А з іншими людьми не відчувають себе настільки вільно. Тому поведінка Вашої доньки свідчить про те, що саме Вас вона сприймає як маму, найріднішу людину, з якою можна бути різною, не тільки слухняною дитиною.