Психолог Валентина Василівна Марченко Киев только онлайн

Даниил, твой друг напился таблеток, значит нужно было вызвать скорую помощь, чтоб спасти ему жизнь,а скорая помощь, знает что делать дальше.
Даниил, ты и вы оба боитесь сплетен, а это слишком по-детски.
Страхи всегда страшнее того, что на самом деле!
Твой друг хочет жить? Значит пусть полностью меняет жизнь! Пусть не курит, не пьет колеса или другую "дурь", пусть займется спортом и ходит в школу получать нужный минимум знаний, чтоб быть грамотным человеком. Пусть изменит круг друзей и девушек тоже,чтобы понять себя и стать адекватным молодым человеком.
Слабо? У самого это не получается?
Значит вам нужна помощь взрослых близких людей, учителей и др.взрослых. Ищите эту помощь! Помощь всегда рядом!

Відредаговано автором 19-01-2025 18:22:50

Добрый день, Даниил!
Cпасибо за обратную связь.
Пишу с уважением к тебе и твоему другу, и в доброжелательном тоне)
Перечитай свои сообщения, перечитай еще раз ответы психологов и в частности мои.
Ты не вникаешь в рекомендации, а практически всё отвергаешь и всему даешь свои опровержения. С твоих слов парню никак не помочь: родители его не понимают, для них это позор, положиться на других взрослых «не кому», своей маме ты тоже не доверяешь, а школьному психологу вы доверяете?

Тогда получается всё (!) помощи никакой не светит и нужно сложить руки?
Услышь, пожалуйста, рекомендации еще раз: твоему другу сейчас нужна только госпитализация, стационарное лечение (!) в больнице, если он в том состоянии, как ты описываешь.

Психолог не работает с пациентами, у которых прогрессирует психоз или у пациента галлюцинации, пойми это, Даниил .Такова специфика работы психолога.
Твоему другу в данный момент нужен психиатр, чтобы назначить лечение и устранить галлюцинации, укрепить сон и привести друга в более нормальное состояние. А потом уже можно работать психологу с твоим другом.

Даниил, ты пишешь, что «Убедить Диму не такая и большая проблема,он и сам согласен.»
Тогда бери своего друга за руку и идите в поликлинику к психиатру или поедьте в психиатрическую больницу на прием к психиатру и расскажите все, что ты здесь сообщил нам, психологам.
Специалист сам сделает вывод, какая помощь нужна твоему другу и вызовет его маму, если ситуация сложная.
Ты сообщаешь, что мама друга не придает значения проблемам сына, но как-то в это не очень верится.
Именно специалист-психиатр сможет убедить маму друга, на сколько важно лечение или не важно ее сыну.

Я предполагаю, что вы что-то скрываете или не все так понимаете, как есть на самом деле, вы или твой друг чего-то боитесь, опасаетесь.
Но сейчас речь идет о жизни твоего друга, поэтому его нужно спасать и сделать правильное решение.

Всегда есть выход из любой сложной ситуации и не один, а несколько.
Ты сам, Даниил, еще далеко не взрослый и не можешь до конца осознавать ситуацию и , как правило, подростки очень много придумывают в своих головах и оторваны от реалий жизни, так как вы живете в соцсетях и у вас не хватает знаний и практического опыта, поэтому нужна помощь взрослых. Все страхи у вас в голове от недостаточных жизненных знаний и от недоверия к взрослым в подростковом возрасте.

Нужно быть самим собой, а не подражать модным тенденциям в соцсетях, разным «пикми» или «квадроберам», например.
Важно иметь критическое мышление и развивать его, а не вешать на себя разные ярлыки.

Поэтому, Даниил, нужно правильно взрослеть. Возможно, поговори с мамой друга, с его разрешения, или со своей мамой, попросив ее, взять ответственность за ситуацию с твоим другом и не разглашать информацию, а сосредоточиться на помощи другу.
Часто подростки думают, что родители не поймут, поднимут крик, что-то плохое натворят, а все получается до наоборот, только родители могут помочь в большинстве случаев.

Еще раз повторюсь: спасение психического здоровья твоего друга на данный момент зависит от врача психиатра.
Ищи действенную помощь у психиатра! Психолог в данный момент для твоего друга не эффективен, только после лечения у психиатра, можно обращаться к психологу.
Берегите свое ментальное здоровье.
P.S.Возможно ты не знаешь, поэтому прими во внимание, что психолог не врач и поэтому не выписывает таблетки и не назначает лечение. Только психиатр назначает лечение в подобном случае, как у твоего друга.

Відредаговано автором 19-01-2025 13:21:23

Даня, добрый вечер!
У твоего друга очень серьезная проблема с психическим здоровьем.
Твоя дружеская поддержка и помощь достойны похвалы.

НО! Твой друг теряет здоровье и его ситуация ухудшается и будет ухудшаться, потому что твоему другу нужна профессиональная помощь психиатра и только психиатра. Твой друг сейчас не получает никакой медпомощи и это только ухудшает его состояние и усиливает отчаяние.

Твоя задача убедить друга, если он адекватен еще, если он считает тебя настоящим другом, то его нужно убедить в том, что ему нужна срочная(!) медицинская помощь, а именно лечение.

Стесняться сегодня психиатра – это прошлые дремучие заблуждения.
Сегодняшний мир стрессов и ускоренного техпрогресса , войны, экономическая нестабильность негативно влияют на нашу психику. Сегодня увеличилось количество таких болезней психики, как депрессии, эмоциональное выгорание, тревожность , панические атаки, которые пагубно влияют на ментальное/психическое здоровье.

Твоему другу срочно нужно перестать принимать энергетики или др. «экстази», если он принимает. Если зависим, то однозначно нужно идти к психиатру и просить помощи.
Сделайте первый шаг и пойдите к психотерапевту, чтоб он прописал антидепрессанты и лечение для улучшения сна.

Галлюцинации- это не шутка и «не весело». Пусть твой друг перестанет смотреть ужасы или др. подобную фантастику. Нарушение нейронных связей в головном мозге, когнитивных функций, как говорят – на лицо.
Всё лечится, если вовремя обратиться к специалисту. Психиатр может принять инкогнито, можете попросить не указывать фамилию или др. данные.

Состояние твоего друга никакими словами не облегчить. Нужна только медпомощь, лечение.
Пусть ляжет в больницу и пролечится.

Ни в коей мере не пугаю, а призываю к пониманию. Вы оба в свои 13 и 14 лет очень молоды и всего боитесь , потому что не понимаете многого. Вам нужна помощь и поддержка взрслых.

Подумай, Даниил, кому из взрослых ты можешь доверить проблему друга.
Это должен быть надежный человек: учитель или кто-то из родственников, возможно школьный психолог или сосед, дядя/тетя.
У твоего друга серьёзная проблема и вам подросткам ее самостоятельно не решить. Ищите помощь у взрослых и идите на прием к психиатру.
Хотелось бы знать в каком городе вы живете. На каком уровне у вас в городе мед. психологическое обслуживание.
Желаю вам обоим мудрости в правильном принятии решений, не бойтесь и не стыдитесь искать помощи у взрослых.
Ищите спасение и всегда найдете! Стучите и вам откроют!

Відредаговано автором 16-01-2025 23:45:49

Добрый вечер!
Из вашего сообщения: "...готов очень много читать и учиться."
Вы фактически ответил на свой вопрос.
Именно так и нужно поступать: учиться писать грамотно.
Жизнь такова, что вам в каком-то месте могут отказать в трудоустройстве, а в другом месте могут взять.
Вы задумайтесь над вопросом своей репутации: как вас будут принимать клиенты, как они вам будут доверять, видя безграмотность психолога?
Думаю, что вы всё исправите и научитесь писать грамотно. Специалист должен быть грамотным человеком.
У вас всё получится!

Відредаговано автором 16-12-2024 19:08:31

Олександра, добрий день!
Хочеться допомогти вашим відносинам з мамою. Я теж вивчаю Біблійську Мудрість, читаю Біблію і розмірковую над її Словом зі знатоками Біблії.
Треба розуміти, що релігія і Віра в Бога мають відмінності.
Віра в Бога дуже не проста та «сварлива» тема в плані легкості посваритись тим, хто її обговорює, не розуміючись на Біблії.

Релігійність, якщо коротко – це обряди, застарілі стереотипи, догми про віру, наприклад «стращання Богом» або в Церкву не можна заходити в брюках чи без платка, молитись треба тільки на колінах. А віра не має перешкод у відносинах з Богом, Бог любить всіх і чекає на всіх у молитві чи то вдома, чи то в Церкві і людина сама вибирає, як їй молитись чи стоя, чи сидячі чи на колінах. Бог сторонник Церкви – як соборності людей, щоб збиратись разом і нагадувати про заповіді Бога, молитись та допомагати один одному та в першу чергу тим, хто в біді.

Якщо ви та мама вірите в Бога, то повинні розуміти, що Бог – це Любов, це цілюще Світло. Бог не наказує людей, та ще й хворобами, за те що в нього не вірять чи мало вірять або не ходять до Церкви. Бог дає людині свободу вибору на Землі та відповідальність за свої діяння: «що сієж то і жнеш».

Щоб ваша мама заспокоїлась, та перестала маніпулювати вами, я б вам порадила все ж таки сходити до Церкви чи до тієї церковної громади, куди ходить ваша мама та про все що ви нам написали розповісти віч-на-віч священнику чи то пастору громади.
Тому що ваша мама помиляється, а ви не зможете їй пояснити саме в чому, бо треба дуже гарно знати Біблію. Ви можете отримати від священика чи пастора Церкви важливі знання та рекомендації, як себе вести з мамою.

Доведіть мамі, щови її любите своїми діями :дома в якісь часи, можливо, можна молитися разом з мамою за здоров*я всіх та за ваші життєві потреби, щоб ваша мама відчувала єдність з вами та Богом.

Відредаговано автором 27-11-2024 12:55:53

Добрий вечір!
Валерій, не втрималась, захотілось відповісти вам.
Ви сумуєте за часом, що він швидко йде, вас це тривожить, вам це не подобається, але ви повідомлюєте ключову тезу:..." Хоча я нічого не роблю для цього."
Ви навчаєтесь на магістра, ви вивчаєте спеціальність, яка повинна служити вам і суспільству на користь.
То хіба ви гаєте час?
А от що буде далі? То вже питання до вас? Як ви будете використовувати свої знання, своє навчання?
Після війни Україні будуть потрібні розумні молоді люди, професіонали, спеціалісти в різні галузі, щоб піднімати економіку держави. Як ви? Готові відбудовувати свою державу? Чи ви тільки про своє?

Я сторонниця шококової психотерапії і іноді вона дуже допомагає людині. Шокотерапія - це методи, пропозиції, які приводять до емоційного або когнитивного потрясіння. Людина зависла, як то кажуть, а тут її шокували чимось і в неї починається переосмислення. Так буває в житті.
То ж хочу вам запропонувати декілька варіантів:
- Жалкуєте що не маєте сім*ю у свої 24 роки, дітей? То ж це не проблема! Придивіться до оточуючих дівчат і когось запросіть до Загсу. Через 9 місяців у вас буде дитина з плачем по ночах, підгузники, невисипання, проблем купа і час сповільниться. Ви як вважаєте? Ви готовий зараз мати сім*ю, годувати її та відповідати за її безпеку?
- Ви вчитесь і вам здається що ви гаєте час. "У мене за 4 роки не має здобутків серйозних"
То ж є достойний чоловічої відваги та здобутків варіант - піти до служби ЗСУ і захищати свою Батьківщину. Там багато можна чому навчитись, примінити свої знання та здобути чоловічу повагу, а не киснути, бездіяльно рахуючи скільки мені років і як плине швидко час.
Чому ви жалієтесь на свою бездіяльність? То ж Дійте!

Добрый вечер!
Ваше сообщение - это Боль (!), это Крик о помощи!
Суицид- это дорога в один конец... в никуда. Это ложный вариант, как избавиться от острой боли, сейчас или в какой-то момент.
Выбор в пользу Жизни - это суметь пережить боль и жить ради кого-то или чего-то ценного, это вызов себе и обстоятельствам быть счастливым. Жизнь - это значит видеться с детьми, участвовать в их жизни, быть им хорошим отцом - наставником и остаться друзьями с матерью детей.
В формате сайте вам тяжело помочь. Только живое общение с тем, кто вас ценит, кто вас любит - друг, родители, брат или сестра, могут разделить вашу Боль.
Хотелось бы узнать ответы на вопросы, которые появились, читая ваше сообщение.
Вы развелись официально или формально? Развод - это не значит всё и всех потерять.
Вы пишите: "Психотерапия не помогает".
Вы уже обращались к психотерапевту? А сколько сеансов психотерапии вы прошли?
Спасти вас можно, если вы этого хотите и правильно понимаете значение психотерапии или помощь психолога.
У вас сейчас острая боль, поэтому требуется скорая медикаментозная помощь психотерапевта, возможно невролога, а потом можно к психологу походить, чтобы понять, как самому справляться со своим состоянием, как его улучшить, понять как пережить сильнейший кризис в вашей жизни.
Вам нужен не любой психолог, а тот, который специализируется на проблемах психотравмы после утраты.
Я уверена, что вы примете правильное решение и не причините боль и травму любящим вас близким.

Відредаговано автором 09-11-2024 19:24:02

Добрый день!
Прочитав ваше сообщение, у меня возникло желание предостеречь вас.
Не наладив отношений с мужем, не улучшив свое психическое состояние не искушайте себя в том, что рождение второго ребенка вдруг всё изменит и решит все ваши проблемы одним махом.
Ключевая причина ваших отношений с мужем - ваше ментальное здоровье, которое не в норме.
Постарайтесь решить проблему со своей плаксивостью и тревожностью.
Ваше такое состояние негативно влияет и на ребенка, поэтому есть причины заняться собой и обратиться к психологу или психотерапевту.

Вибачте, вишла якась помилка!
Моя повна відповідь не з*явилась, тому прийдеться звертатись до адміна).
Спробую ще раз опубліукувати)
___________________________________________________________
Вітаю!
Маю надію, що не будеш проти на "ти" )
Відчула твій відчай і разом з цим твоє бажання у 17 років (!) розібратись у своїй агресії. Це дуже добре!
Твоє повідомлення : " ...після чого я намагаюсь зрозуміти що саме спровокувало в мене таку реакцію , але все одно не розумію" дає поняття, що ти шукаєш причини своєї агресії і хочеш розібратись в собі та в інших . Супер!
Відчувається, що ти дівчина розумна і спостережлива.

Схоже в ти холерик, скоріше за все в тебе збудливий характер. А це вроджені якості людини і цього не треба боятися чи комплексувати через це. Таких людей багато і це не означає, що такі люди погані. Ні в якому разі!

В тебе тільки починається пізнання дорослого життя, оточуючих людей, причинно-наслідкових зв*язків життєвих ситуацій. Тому ти ще мало розумієш навколишнє і інших людей. Це нормально!
Прийми до уваги, що зараз в тебе йде гармональне розвинення, тому можуть бути всплески настрою, емоцій і тому не розуміння себе, своїх дій.
Життєва аксиома: мало досвіду - мало розуміння. То ж обов*язково правильно розвивайся і дорослішай: читай, слухай практиків, науковців, досліджуй життя.

Ти пишеш: "...зазвичай у мене такі емоції визивають якісь поступки людей..." Так, саме дії інших ми не розуміємо найчастіше.
Як треба зрозуміти, що хотіла або чому саме так зробила людина?
Тільки через запитання (!), тільки через прохання пояснити свої дії ми можемо зрозуміти дії інших.
Тому раджу тобі контролювати свій гнів, агресію, злість через розуміння того, що ми всі різні і виховувались по-різному, на нас впливали різні вчителі, близькі та оточуючі люди.
То коли в тебе виникне злість чи гнів, вироби в себе звичку сказати собі одразу "Стоп!", а далі, якщо ця людина тобі важлива, тоді
продумай питання, які ти хочеш задати. І головне ці питання задавати у спокійному стані. Через якийсь час чи одразу треба лише сказати людині: " Я тебе не зрозуміла, тому розізлилась (чи образилась). Поясни мені, будь ласка, про що ти казала/казав, поясни детальніше, щоб я зрозуміла тебе".
Більше за все сварки у сім*ях, у колективах, між друзями відбуваються через непорозуміння в комунікаціях.
Тому вивчай тему комунікацій, вона дуже важлива в житті, як для особистої, так і професійної сфери, особливо в бізнесі, підриємництві.

Можешь завести щоденник для аналізу свого гніву та злості. Записувати ситуації, як ти їх сприйняла, які питання у тебе виникли, як ти вирішила причину непорозуміння чи конфлікту. Через деякий час ти, перечитавши свої записи обовязково проясниш хоча б
декілька причин свого гніву.
Ще зрозумій не завжди ти винна у розмові, можливо тебе не зрозуміли і тому інші не правильно зреагували, а ти розізлилась. Тоді задай питання: "Чи ти зрозумів/ла мене? " А далі поясни спокійніше своє бажання чи прохання, наприклад.
Якщо не зможеш справитись сама, тоді шукай психолога, який спеціалізується на питаннях агресії, гніву та його подолання.
Щасти!

Відредаговано автором 28-10-2024 14:08:57

Ната, добрий вечір!
З вашого повідомлення: "Колишній просе дуже привести в лікарню дитину, побачитися з нею."
Я звернула увагу на «просе дуже» і це, дійсно, виглядає, як благання..

Ви пишите: колишній чоловік не платив аліменти, 3 роки ви розлучені, ви маєте цивільного чоловіка вже 2 роки, але колишній чоловік – є батьком дитини. Він має право з ним бачитись та спілкуватись.
На війні часто міняються чоловіки та їхні пріоритети і цінності життя. Але ж, звісно, не на всі 100%.
То ж які у вас відчуття? Колишній чоловік, відчуває своє батьківство чи змінив погляди?

Якщо ваша дитина пам*ятає тата – це одна ситуація.
Якщо не пам*ятає, а признає вже теперішнього чоловіка татом – це вже інша ситуація.

Якщо погодитесь на прохання колишнього, то дитину обов*язково треба підготувати, щоб вона розуміла на яку зустріч поїде і з ким, щоб не злякалась відсутності руки у тата.
Зараз дорослі вирішують долю дитини: зустрічатись їй з татом чи ні. Це дійсно складне рішення,щодо розуміння ситуації дитиною та пояснення їй дорослими навіщо ця зустріч потрібна.

Дорослим, як свідчить практичне життя, не варто передавати дітям свої образи минулих стосунків з колишніми, бо діти виростають, а потім у більшості випадків звинувачують матерів, які заважали спілкуватись з біологічними батьками.

То ж треба спочатку дорослим домовитись чи потрібна зустріч дитини з батьком саме зараз, важливо домовитись про що буде розмова (краще, щоб вона була нейтральною та недовгою).
Або перенасти зустріч на більш зручнішу ситуацію, можливо за межами лікарні.
Ната, ви знаєте свою дитину, тому вам вирішувати: на скільки вона емоційно чутлива, тривожна – це важливі складники для дитини, щоб психологічно не травмувати її.

Якщо не наважитесь зараз влаштувати зустріч, то ж тоді надайте зрозумілу і аргументовану відповідь колишньому чоловіку про причини відмови, щоб не пригнічувати психологічний стан батька дитини. Як варіант запишіть відео з дитиною і відправте його татові.

Запишіть собі питання, які вас хвилюють, щодо зустрічі тата і дитини і без сорому задайте їх колишньому чоловіку. Треба, щоб ви та тато дитини домовились про, як кажуть, «червоні лінії»- табу, тобто, про що не говорити з дитиною.
Саме від вас, як мами, багато залежить, як ви підготуєте дитину і як пройде зустріч дитини з татом.
Бажаю зробити правильний вибір.

Добрий вечір, Міа!
Прочитала ваше повідомлення про стан відносин з чоловіком і одразу згадала книгу психолога Эріка Берна "Люди, які грають в ігри". Почитайте на дозволі.

Міа, пишу до вас з повагою та відчуттям жалю до ваших відносин з чоловіком.
Ви дорослі люди, батьки дітей, а граєтесь у відносинах наче підлітки.
В Україні повномасштабна війна вже майже 3 роки! Вона зруйнувала та покалічила наші родини!
Тяжко жінкам, які вівезли дітей за кордон і тяжко чоловікам, особливо, які воюють за свої сім*ї і не бачать їх.

Ви пишите "бо раніше він був прекрасним чоловіком та батьком".
Хіба це не головне? Хіба це - не більше ніж ваші образи одного на одного?
Людина не може так швидко помінятись з гарної на пагану. Через страждання і у вас, і у чоловіка виникли образи. Зрозумійте, чоловікам так само, як і жінкам боляче, бо ми з одного тіста зроблені.
То ж чому б вам не написати листа чоловіку?
" Любий, вибач мені мої образи!
Я тебе люблю і діти тебе люблять, бо ти гарний батько і чоловік.
Давай домовимось, не згадувати цей період нашої кризи, давай не будемо згадувати образи наші.
Я не хочу розлучатись з тобою.
Давай надалі будемо підтримувати один одного і домовлятись, як діяти разом."

Ваш чоловік тягне з розлученням. Невже ваше серце не відчуває, що він не бажає розлучатись?
То ж навіщо гратись у якісь ігри протистояння та образ?

В час великих потрясінь треба мати холодний розум та бути сильнішими і терплячими.
Чоловіки теж плачуть і можуть допустити слабкість чи якісь помилки. А може через обставини війни, щось не зробити вчасно.
В час війни чоловіка та ще й гарного чоловіка та батька жінка повинна підтримувати та надихати.
Бажаю вам мудрості та сімейного щастя.

Відредаговано автором 20-10-2024 21:54:10

Александр, добрый вечер!
Ты 4 года (!) мастурбируешь на порно.
Ты понимаешь, что ты выработал "вредную" для себя и только для себя привычку?
А какие у тебя отношения с девушками? Они тебя возбуждают, как это заложено природой?
Ты понимаешь, что твое на первый взгляд "безобидное" увлечение порно не развивает тебя, как мужчину, а превращает в раба привычки.
Тебе, как и наркоману у же не достаточно стандарнтой дозы допинга, а нужно уже более что-то "тяжелое".
Не убивай в себе мужчину, ищи сексолога и обратись к нему за помощью.

Вітаю!
Мене дуже здивували ваші, вибачте, "діагнози": "я тривожно уникаючий тип прихильності", а партнер - "уникаючий".
То ви, як зробили такі висновки у свої 18 років?
Не можна без спеціаліста привласнювати собі тип особистості або вішати на себе ярлики.

Ви 2 роки разом і часто сваритесь, але пишите, що кохаєте один одного.
Головне і ключове у вашому меседжі те, що ви любите один одного, але не чуєте один одного!

Тому треба йти до психолога, який має досвід у сімейному консультуванні.
Вам, скоріше за все треба навчитись обом правильним комунікаціям, правильному діалогу, щоб чути один одного та навчитись домовлятись навіть тоді, коли ваші бачення чи бажання різняться.
Раджу вам попрацювати над собою та своїми відносинами з професійним психологом, в якого досвід консультування сімейних пар не менше 5 років.
Щасти вам!

Дана, дякую за зворотній зв*язок!
Приємно, що ви без образи сприйняли мою відповідь та колеги, щодо ваших відносин, які все ж таки мають присмак маніполяцій та перетягування канату: хто чим повинен поступитися.
Дана, пишу з повагою, до вас і без критики чи повчань.

Ваші відносини насторожують і не радують, бо не зрозуміло, хто задав їм маніпуляційний тон: " я так хочу -то ти винен мені".
Якщо відносини будуть у вас продовжуватись в такому ж руслі, то вони скоро вас обох приведуть до виснаження.
Тягатися, що можна залишити чи придбати заради відносин, то не є правильним.
Відносини мають влаштовувати один одного без ультиматумів чи маніпулявань (ящо ти будеш отак робити, то я тебе буду любити).
Так, треба обговорювати те, що роз*єднує пару та домовлятися робити те, що об*єднує. Але при цьому повинно бути бажання у обох і розуміння, що це нам обом потрібно і домовленність повинна мотивувати обох заради майбутнього, заради спільних цілей чи мрій, а не рахуватися: хто кому винен підкорятися.
Спробуйте звернутись до психолога, якщо цінуєте цього хлопця і бажаєте будувати з ним сім*ю.

Відредаговано автором 18-09-2024 22:09:31

Вітаю!
Не следует так сильно переживать в 13 лет, что "со мной что-то не так".
Все так и все так и происходит у большинства подростков в 12-14 лет.
Это время детско-подрасткового, так называемого кризиса, который всегда проходит благополучно, практически у всех. Сейчас у тебя начинается взросление и самокритичное отношение к своей внешности.
В этот период происходят гармональные всплески, поэтому может портиться настроение или проявляться внутренний дискомфорт самочувствия. Такова физиология нашего организма.

Не верится, что ты ничего не умеешь)
Важно быть объективной к себе и не нужно самоунижать себя.
Попробуй сесть и записать свои умения, свои лучшие качества характера.
Я уверена, что ты умеешь многое, как и окружающие тебя сверстники.
В формате данного сайта не возможно заниматься с тобой повышением самооценки.
Не стесняйся обращаться к школьному психологу, можно поговорить откровенно о взрослении с тем, кому ты доверяешь: родителям, например, старшей сестре, тете, учителю или кл. руководителю.
Лучше посвяти время знаниям, своей эрудиции, чтоб ты стала грамотной девушкой и выглядела в компании сверстников интересной и привлекательной.
Ничего не нужно придумывать, будь сама собой.

Відредаговано автором 18-09-2024 17:26:13