Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Я дякую Вам за щирість... На мою думку, найбільшу роль в тому, що мама має такий величезний вплив на Вас, відіграє відсутність сепарації з нею, психо-емоційного відокремлення... До речі, у цьому може бути і причина відсутності серйозних стосунків з чоловіками... Тому що мама, насправді, на рівні підсвідомості, зайняла місце чоловіка (це важко зрозуміти одразу, але так буває дуже часто). Адже чим сильніше ми психо-емоційно прив'язані до когось в сім'ї, тим більший вплив вони на нас мають. До того ж, є поняття природи чолоіка та жінки, де чоловіки відіграють роль стабілізації почуттів та емоцій... А Ваша мама самотня... Як давно вона живе одна? Що сталося з Вашим батьком? Окрім того, жінки за своєю природою дуже сугестивні, тобто, схильні до навіювання. А це означає, що стан людини, з якою ми дуже близькі, може автоматично передаватися нам...Якщо ми, у свою чергу, не навчимося бути психо-емоційно сильнішими і не пройдемо етап сепарації з нею...

У цьому світі є певні закономірності: чим сильніше ми до чогось прив'язані, тим швидше воно зникає або руйнується... Як на мене, це стосується і фінансів і страхів вже більше ніколи не створити шедевр... Питання до Вас, звідки у Вас думка, що Ви знаходитеся у стані "у меня пограничное расстройство"? Вам про це вже хтось говорив? Про це вже сказали спеціалісти? Адже все, що відбувається, може бути просто постстресовим станом або кризовим станом, станом переосмислення, загалом, свого життя...

Доброго дня Nika! Перечитала декілька разів Ваші коментарії, багато в чому згодна з колегами, тому повторюватися не стану, а зверну увагу на один момент, який, як на мене, надзвичайно важливий... Вважаю, що родину не тільки можна зберегти, а і потрібно... Тому що невирішивши зараз ті проблеми, які виникли, їх можна потягнути за собою і в інші стосунки, якщо вони будуть... Тому буду виходити саме з питання збереження сім'ї... У кожної ситуації є дві площини для розгляду: зовнішня та внутрішня... Зовнішня вже дуже детально була розглянута, тому зупинятися на ній особливо не стану... Існує і внутрішня сторона ситуації, яка більш складніша для розуміння, але і більш ефективніша у результаті... Якщо створюється сім'я, як правило, чоловік та дружина "дзеркалять" один одного... Ви пишете "В общем ситуация очень запущена, я ничего не решаю и со мной ни в чем не советуются...". Те, що Ваш чоловік ще і досі не пройшов етап сепарації - і так зрозуміло, він дуже залежний від матері... Мама та дитина, особливо син, мають дуже сильні зв'язки і Ви це вже можете відчути через свою дитину... Особливо, якщо є емоційний зв'язок до якого додаються ще і фінансові важелі... І, якщо намагатися відкрито вступати у двобій з мамою за її сина, швидше за все виграє мама... Тому що природою закладено, що батьки - це базис, основа для дітей, які і у дорослому віці залишаються дітьми для своїх батьків... Тому пряма конфронтація, на мою думку, приречена на програш - це перше. Інша справа, як тепер впоратися уже з тим, як воно склалося, адже стосунки дуже сильно "підпорчені"... І тут потрібні певні знання із формування гармонічних стосунків в цілому.. Ви пишете "В общем ситуация очень запущена, я ничего не решаю и со мной ни в чем не советуются"... Окрім того, Вам, як на мене, не вистачає внутрішньої жіночої сили, яку Ви витратили на "війну" зі свекрухою. Тобто, не вистачає почуття самодостатності, і не вистачає важелів впливу на чоловіка, які несформовані, на превеликий жаль... Тобто, якщо хочете зберегти сім'ю та зробити щасливими стосунки, потрібно кардинально міняти тактику своєї поведінки практично у всьому...

Ответ отредактирован автором 14-01-2022 16:51:22

Добрый день! Вы пишете "сейчас у меня Депрессивный период, Я много сидела дома и рассуждала на тему наших взаимоотношений. Постепенно я начала ощущать, что мои чувства остыли..." Когда у человека депрессия или депрессивное состояние, это очень сильно влияет на эмоциональный уровень... Поэтому я бы не стала вот так сразу впадать в крайности и считать, что чувства остыли... Тем более, что существует еще фактор развития отношений и их трансформации... Очень часто пылкую влюбленность путают с любовью и если эта пылкость вдруг начинает таять, пугаются, что и чувства ушли... Я бы Вам посоветовала вначале разобраться со своей депрессией. Ведь депрессия - это период, который подталкивает человека к переосмыслению своего мировосприятия и вообще жизни... А потому уже пытаться понять, что на самом деле Вы чувствуете к молодому человеку... Я бы Вам посоветовала индивидуально несколько встреч с психологм, чтобы внутренне определиться, тем более, что сейчас очень эффективно можно решать проблемы в онлайн-режиме...

Я Вам дякую за щирість! Як на мене, причина Вашого стану стосується саме того, що сталося за місяць до цього... Та ситуація з батьками, як на мене, "нагадала" про ті проблеми, які знаходилися невидімі всередині Вас до цих пір... А сформувалися ще в дитинстві... Коли дитина маленька, у неї дуже вразлива психіка і щоб захистити дитину, як правило, неприємні речі "ховаються" у підсвідомість до моменту дорослішання, коли вже людина має ресурси на їх подолання... І ця ситуація просто нагадала Вам, що прийшов час розібратися зі своїми установками... Адже перфекціонізм, як правило, формується під впливом надмірного контролю або вимогливості батьків... Схожа ситуація може бути і з перебільшуваними очікуваннями... Також, варто було б розібратися, на мою думку, і з тим, що відбувалося в дитинстві між батьками... Адже поведінка батьків безпосередньо впливає на психо-емоційний стан людини навіть у дорослому віці... Які стосунки були між батьками раніше?

Ответ отредактирован автором 14-01-2022 16:12:16

Доброго дня! На скільки я зрозуміла, Ви живете вдвох з мамою... Питання, яке я Вам задам, напряму стосується того, що відбувається з Вами... Чи були у Вас серйозні стосунки з чоловіками?

Добрый день! Вы пишете, что были у врачей, которые советуют все оставить позади... Но если бы так легко было "забыть" о своих детских травмах, тогда не понадобилось бы и врачей... Дело в том, что когда ребенок рождается, его психика еще очень незащищена - ребенок не умеет ни анализировать, ни
изменять ситуацию, он еще слишком зависит от взрослых... Кроме того, все действия родителей воспринимаются как закономерности и поэтому в виде рефлексов и установок "залегают" глубоко в подсознании... Когда человек взрослеет, ему очень часто кажется, что он уже все забыл и начал жить своей жизнью, но... На самом деле, непрожитые детские страхи и травмы не уходят самостоятельно, только потому что человек уже вырос... Вы пишете "Только до сих пор я не могу спать без ночника, не могу находиться одной в комнате, ночью просыпаюсь с ощущением что кто-то смотрит на меня, пару раз был сонный паралич, я видела человека перед собой. Я живу в вечной тревоге..." Поэтому следует задать себе вопрос, а кто на самом деле боится спать без лампы: взрослая женщина или маленький испуганны ребенок, который чувствует свою полную беспомощность?...

Доброго дня! Що саме сталося з Вами місяць тому? Ви пишете також про перфекціонізм та перебільшені очікування, у Вас вже раніше були якісь ситуації пов'язані саме з цим?

Доброго дня Анастасия! Коли Ви зустрічалися з чоловіком, Ви сподівалися, що рано чи пізно одружитеся? Це питання, як на мене, ключове, адже сама відповідь може допомогти Вам впоратися з тим, що Ви відчуваєте...

Добрый день! Сочувствую, потому что состояние дискомфорта мешает нормально отдыхать и восстанавливаться после рабочего дня... Как по мне, можно поискать звукоизоляционные материалы для потолка, пола и стен... Но не факт, что после того, как вы совершите затраты финансов и сил, не появится еще какой то более сильный раздражитель... Поэтому, чтобы Вам помочь, необходимо ситуацию рассмотреть вцелом... Вы пишете, что жили в кирпичном доме, а потом купил квартиру в панельном... В этой жизни есть определенные законы и правила и одно из них - ничего случайным не бывает... Исходя из этого, самое оптимальное - это рассматривать ситуацию как ту, которая призвана что то изменить в самом Вам... Как Вы раньше реагировали на раздражители? Вы пишете, что любите слушать музыку, как реагировали бывшие жильцы на такое Ваше хобби?

Доброго дня Нина! Ситуація неприємна, дійсно... Але, кожна людина на одну і ту ж ситуацію реагує індивідуально, в залежності від своїх внутрішніх установок та свого бачення самої ситуації... Жіночій природі властиве загалом бути більш боязкою та чутливою до таких питань, але... Як на мене, те що сталося, просто висвітлило глибинну проблему в середині Вас самої. І, як на мене, це загалом усвідомлення самого факту життя та смерті... І тим паче, зовсім не випадково, що все сталося саме тоді, коли Ви захотіли зачати малюка... Це така собі перевірка самого життя на вміння зберігати почуття любові незалежно від ситуацій... Адже діти народжуються лише з любові... А аборт - це якраз відсутність любові... Щоб зараз вистояти і зробити правильний вибір, потрібно дуже уважно розібрати тему світогляду, на мою думку, адже саме в цьому "ключ" до правильного "проходження" ситуації і , загалом, народження дитини...

Я Вам дякую за щирість... Ще більше впевнююсь в тому, що "коріння" приховане саме в дитинстві... Якщо Ви дійсно хочете впоратися зі своїм станом, без глибокого аналізу та трансформування дитячих переживань, навряд чи вдасться змінити свої рефлекси. Адже вони вже почали "працювати" на рівні психо-соматики... Ви маєте можливість працювати індивідуально з психологом? Тим паче, що зараз ефективна робота можлива в онлайн-режимі...

Тоді, чому Ви написали ""еще с детства меня преследует ОКР которое проявлялось в маленьких ритуалах без выполнения которых было тревожно...". Інколи ми несвідомо говоримо те, що у нас приховано дуже глибоко і про що ми вже забули або просто нерозуміли через свій дитячий вік... Це могло просто виявлятися у вигляді підвищеного рівня тривожності, знервованості, як це описуєте Ви... А з часом, під впливом конкретної ситуації, проблема могла просто "вийти назовні" і вже стати більш явною... Та все одно, тільки знаходження "коріння" виникнення самої проблеми, дасть можливість з нею впоратися... Тоді, як "пропрацьовування" похідних детелей може дати лише якесь нетривале полегшення... Які стосунки були між батьками та їх родичами?

Доброго дня Masha! Ви пишете "еще с детства меня преследует ОКР которое проявлялось в маленьких ритуалах без выполнения которых было тревожно...". Що саме могло спровокувати, на Вашу думку в дитинстві таку реакцію? Які у Вас були стосунки тоді з батьками? Що відбувалося у Вашому дитинстві? Адже, судячи з усього, проблема "родом з дитинства", тому і починати її вирішувати потрібно саме розуміючи причину появи проблеми...

Доброго дня Лера! Я можу лише висловити Вам своє співчуття як психолог, адже конкретну якусь допомогу у вигляді тих самих порад можна надавати лише повнолітнім особам або з дозволу їх батьків... Ви пишете дійсно страшні речі і, як на мене, це Ваша мама і бабуся повинні бігти до психологів самі або, принаймні усвідомити, що все те, що відбувається - є лише наслідками тих дій, які вони самі і вчинили...