Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Наталі! Я Вам співчуваю, адже зрада близької людини - дуже сильна травма, яка сама по собі не зникає. Зовні нам здається, що ми вже все прийняли, "переступили" та пішли далі, але... Насправді, коли людина не має ресурсу на її подолання, травма "занурюється" глибоко у підсвідомість і вже звідти "керує" нашим життям. Вона "відтягує" на себе всі життєві сили, як це трапилося і з Вами. Ви фактично все ще живете минулим, тому у Вас немає сил на сьогодення. І стан, який зараз у Вас - це депресивний стан. Тобто - зупинка в русі, тупік... Як давно сталася та ситуації із зрадою?

Ваши "муки совести" очень похожи на желание быть "хорошей девочкой", о которой все думают хорошо и говорят хорошо. Для кого в детстве Вам хотелось быть хорошей? От чьего мнения вы так сильно зависели? Чьей любви, поддержки, тепла Вам не хватало?

Для того, щоб суд віддав Вам дитину, потрібні вагомі докази: типу зняття побоїв з дитини, факти її залякування - висновок психіатра і все у письмовому вигляді та фото... А ще свідчення свідків... Це дуже складний процес, адже держава, як правило, на боці матері. Якщо, вона певне, не асоціальна... Співчуваю Вам щиро.

Маленька дитина завжди потребує дуже багато сил та уваги. І те, що може дати малюку мама, не зможе дати ніхто із найближчих родичів - це природа і ми її не змінимо. А от навчитися поповнювати свої сили та розподіляти правильно ті, які є - ми можемо. Як на мене - це якраз те, чого Вам не вистачає. І це не так вже і складно. Просто кожна людина індивідуальна і у кожної людини своя психо-фізіологічна структура, що потребує індивідуального підходу.

Я Вам дуже співчуваю, особливо з дитиною, яка ні в чому не винна. Те, що він хоче одружитися, як на мене, тільки намір. А от як воно буде насправді - велике питання! особливо зважаючи на те, що Ваша дружина вже "отримує" на горіхи. Ви вже офіційно розлучилися, чи ще поки в шлюбі?

Дякую за відвертість! Причин насправді такої поведінки може бути дуже багато, але найпростіша - йому не потрібні серйозні стосунки, тоому міняє жінок часто. "Награється" і знайде іншу. Але я б сформулювала Ваше питання трошки по-іншому: чому Ваша жінка пішла до нього? Як на мене - це важливіше. Ви намагалися з'ясувати причину такого вчинку?

Доброго дня! Цей чоловік має до Вас якесь безпосереднє відношення?

Добрый день Stas! По поводу быстрых способов - Вы обратились не по адресу, мы помогаем людям жить, а не "сбежать с поля боя" жизни. По сути, Вы готовы дезертировать при малейшей неудаче. Собственно, это Ваше решения, точно так же как и Ваша жизнь. Можно верить в последствия таких действий для своей души, можно не верить... Ну, а если все таки существует ответственность за суицид перед Вселенной? И Вам все равно прийдется сто раз возвращаться в тот момент, с которого Вы хотите сбежать (Ну, как день Сурка)? Мало того, могут ситуацию еще больше усложнить по сценарию... Ну, например, не дать Вам родителей вообще... Или родитесь больным инвалидом, над которым все станут издеваться... Или родитесь в грязной лачуге и Вас станут продавать в сексуальное рабство... Вариантов море... Поэтому, если вы думаете, что Ваш - самый тяжелый - думаю, Вы глубоко ошибаетесь...

Доброго дня Лена! Як на мене, Ви вже самі дали відповідь на частину свого запитання "Проблема во мне и моих нервах, спокойные люди на такое не обращают внимание". И справа, дійсно, не у самому кашлі, а у Вашій реакції на нього. Як на мене це почуття страху... І тут багато варіантів: страх захворіти самій, страх того, що прийдеться турбуватися більше про маму, якщо вона захворіє, страх смерті як загального явища, страх втрати безтурботного життя, страх, що не зможете почувати себе щасливою...

Добрый день! Сочувствую. Но, чтобы попытаться помочь Вам, нужны уточнения. Что означает "Но вчера поговорили о том,что он ничего не хочет делать в мою сторону
Говорит,что я вижу как ты стараешься,пытаешься всё сделать в этих отношениях,а у меня этого нет.." Что означает "ничего не хочет делать в мою сторону"? И что означает "а у меня этого нет...". Чего нет?

Доброго дня Анна! Як на мене, у Вас всі ознаки психо-емоційного виснаження. Фактично, Ви витягуєте з чоловіка силоміць своїми зривами енергію, якої Вам не вистачає. Те, що відбувається, ще називається психо-емоційним "вампірізмом". Коли людині не вистачає сил, вона сама цього не розуміючи, починає її тягнути з найближчих. Тому, як на мене, зрозуміло, чому чоловік дає енергію не найкращої якості, адже все що "береться" примусово, навряд чи зможе додати комусь радості та щастя... "Очень часто нахожусь в плохом настроении, требую от мужа поддержки, внимания, заботы потому что мне кажется что это может улучшить моё состояние. Но изза моих вечных упреков и недовольства желания радывать меня не появляется". Окрім того, є деякий, досить егоїстичний погляд на стосунки "...требую от мужа поддержки, внимания, заботы потому что мне кажется что это может улучшить моё состояние". Тобто, всі думки лише про себе та свій поганий стан, що, певна річ, зрозуміло. Адже, коли людині погано, вона ні про кого окрім себе думати вже не може. То може краще знайти інші джерела енергії, щоб і собі допомогти і наповнити свою родину щастям?

Їхати, як на мене, не потрібно "Я б очень хотела тоже туда поехать . Но боюсь . Инфо не от нет". Поїхати, означає самій себе поставити ще раз у позицію приниження, людини дуже залежної, а отже, не маючої права на повагу... Краще поїдьте кудись Ви самі, як на мене . Чим далі, тим краще, щоб не могли одразу легко повернутися за першим його дзвінком... Якщо зателефонує, не спішіть виправдовуватися та щось говорити першою - просто слухайте, що скаже він... Якщо знову почне звинувачувати - просто мовчіть. А скаже, давай зустрінемося - то із задоволенням, але зараз я не вдома і буду через декілька днів або завтра... Не спішіть зустрічатися... І ще. Ця ситуація аж ніяк не випадкова! Вона повинна була статися, щоб підштовхнути Вас до рішення старої проблеми... Адже попередній чоловік чомусь пішов... Ви зрозуміли причину такого вчинку, розібралися з нею? Окрім того, що у Вас панічний страх, що Вас кинуть, ще є і надмірна схильність прив'язуватися до близької людини... А така поведінка навряд чи викликає повагу з боку чоловіка, що дасть підстави до звинувачень та маніпуляцій...

Доброго дня! Ви пишете "я привязана до хлопця"... Так буває, коли у дівчини не сформоване почуття власної гідності і абсолютно відсутнє особисте життя. Тоді вона намагається жити тільки його життям, а по факту - привласнює собі те, що їй не належить. Уявіть собі, що хлопець контролює кожний Ваш крок, хоче бути скрізь з Вами разом, навіть, коли Вам хочеться побути насамоті чи поспілкуватися з подружками. Як Ви себе станете тоді почувати? Що Ви станете почувати до хлопця, який весь час буде "тримає Вас за спідницю"? У Вас не вистачає внутрішніх сил, для того, щоб стати самодостатньою (не самостійною), у Вас немає внутрішньої опори - це як плющ, який повинен об когось обпертися... Але навряд чи хлопцю такий стан речей довго буде подобатися...

Доброго дня! Колеги сказали вже дуже багато цінного, тож я зосереджуся лише на одному... Дуже зрозуміле Ваше бажання мати свою родину, тим паче, що ви вже три роки зустрічаєтеся і вкладено стільки дужевних сил у стосунки. Але, як на мене, присутня така собі внутрішня надмірна залежність від чоловіка. У ваших стосунках відчувається дуже сильний "перекос": Ви пай-дівчинка, яка немає права на жодну помилку. І це тоді, коли ви ще не одружилися... Що робити зараз? Не телефонувати самій. Адже з кожним дзвінком, Ви ще більше підтверджуєте його тезу щодо Вашої вини. А коли передзвонить, також не можна одразу "вішатися" на шию, бо це допоможе сформувати у Вашого чоловіка певну модель поведінки з позиції звинувачення... І Ви все життя будете ходити у цій ролі... Єдине, чи хватить Вам сил так себе повести? адже внутрішня залежність не дає бути самодостатньою... Як на мене, в саме в такі моменти потрібно мати поруч спеціаліста, який зможе допопгти правильно себе поводити, щоб виправити ситуацію...

Власне, Alex те, що з Вами выдбувається - це питання Вашого вибору. Адже людина з Інтернету дуже рідко співпадає з людиною, яка є насправді. І чим довше Ви затягуєте з побаченням (хоча б зустріч онлай, але з відео), тим більша вірогідність нового розчарування. Адже те, що Ви відчуваєте - це на 80-90% плід Вашої уяви. І Насправді - це втеча від реального життя у віртуальний світ через страх душевного болю. Певне, Ви можете жити так і далі, але час плине дуже швидко. Окрім того, формуються певні внутрішні установки: все менше сил стане залишатися на те, щоб почати спілкуватися у реальному світі. І де гарантія, що Ваше віртуальне спілкування буде тривати довго? Що Ви станете робити, якщо він не вийде у якийсь день на контакт? Це знову ж таки буде розчарування, біль душевний... То може краще навчитися все ж "тримати" удари життя? Тим паче, що не розчаровуються лише ті, хто не зачаровується та не входить в ілюзію..

Ответ отредактирован автором 03-06-2021 12:43:01