Доброго дня!

У ваших стосунках вся влада у хлопця. Він може відписувати, ігнорувати і ще й соромити вас за відстоювання своїх почуттів. А хто з ваших родичів вас ігнорив та грав в мовчуна? Можливо вам це знайоме з дитинства.

Рекомендую не бігати за ним з вибаченнями, а залишити йому його почуття, якщо він такий свідомий, то може пережити це. Вам же потрібно не відмовлятись від своєї злості і не западати у почуття провини. Ви не зробили нічого такого, щоб вас наказувати ігнором. Ви теж велика цінність, принаймні для себе, а якщо цінний лише він у цих стосунках, то як вам розміститись і перебувати поруч?)

Відредаговано автором 10-05-2024 15:38:02

Катрин, здравствуйте!

Ваши отношение сестрой пропитаны пассивной агрессией и конкуренцией. Мне кажется и ей, и вам не хватает признание, поэтому она занимает такую модель поведения, когда утверждается об ваш счет. Вы от нее ожидаете поддержки, солидарности, но почему то молчите и тихо страдаете. Вы ее боитесь, это же тоже о вашей подавленной силе, сестра более смелая, агрессивная, а что будет если и вы рядом станете живой и проявленной?

Только вы допускаете то, что с вами можно или нельзя в контакте с ней. Можно не выяснять отношения, а говорить о чувствах своих и спрашивать: «А зачем ты рассказываешь мои постыдные истории и высмеиваешь меня в присутствии других?». Смотрите, здесь можно говорить о себе и от себя, призывая ее к ответственности за проделанные вещи. Кстати, вы также можете больше не брать ее в свою компанию и это тоже о вашей силе и агрессии. Вы имеет право защищать себя и не допускать токсичности в свой адрес.

Здраствуйте!

Единственный выход - стать нужным себе! Заняться собой, отгоревать того, чего нету и посмотреть на, что есть. У вас пустота и одиночество - доминирующие чувства и подумайте, а разве такие люди привлекают желание дружить? Вам нужно наполнить себя любовью, интересами и воодушевиться жить, познавать мир. Поразмышляйте на тему какой вы друг, что можете дать в дружбе, в чем ваша ценность?

В жизни у каждого есть такой этап разочарования и одиночества, когда важно использовать это время и пространство для переосмысление себя и своих возможностей. Переведите одиночество в уединение, в котором можно наполняться и развиваться, и к такому состоянию потянуться и окружающие.

Здравствуйте!

Сочувствую! Ваша ситуация с нарушением не только эмоциональных границ, но и физических. Неадекватность реакции собеседника - это не ваша сфера влияния. Я думаю, что вы испытали ощущение стыда, возможно позора, так как это было на виду у других людей. Я предлагаю вам разделить это чувство с этой женщиной, она первая перешла зону, вы скорее занимали оборонительную позицию. И ей должно быть стыдно. Распускать руки - это не признак взрослого человека, возможно теперь все поймут на что она способна в порыве гневе.

Я думаю вы не оценили степень своей агрессии в разговоре, потому что ответ был реактивный. Рекомендую вам исследовать тему собственной агрессии. Слова могут ранить сильнее кулаков.

Вопрос оскорблений подымает также вашу уязвимость. Лучше отойти, когда другой вымещает свою ненависть об вашу значимость. Я в таких случаях говорю: « Спасибо за мнение, но я не спрашивала его!».

Коли нас повчають, то нас поміщають в дитячу позицію. І це вертикальні стосунки, коли немає рівності, бо партнерство - це про горизонталь взаємодій, коли ми можемо бути на рівних!

Ваше усвідомлення вже прояснює ситуацію, тому можливо коли ви агресуєте, то ніби висловлюєте своє невдоволення свекрусі? Ваш чоловік ніби ще в полоні цих батьківських комплексів і просто об вас відіграє свою дитячу історію, як робили з ним і можливо поки по-іншому не вміє, не розуміє, не знає.

Але подумайте і ви, на скільки років ви себе почуваєте, коли ображаєте його? Що такого відбувалось у вас у цьому віці і чого саме ви потребували від своїх батьків?

Вам потрібно розвернути динаміку ваших стосунків, не в русло хто правий, а в дослідження хто кому хто і що ви хочете один від одного.

Доброго дня!

У вашему тексті багато протиріч - хочу знайти своє і хочу щоб інші сказали, що мені робити. Так важко розщеплювати себе. Коли ви залишаєтесь наодинці вас накриває тривога, відчай, сумніви, апатія та лінь. Співчуваю, дійсно дуже важко рухатись в такому стані. І ще ви боїтесь помилятись, занадто високі вимоги до себе, що легше нічого не робити ніж зробите не те. Ви самі себе заганяєте. Чи є люди, з якими можна ділитись своїми переживаннями без прохання вирішувати що вам робити? Бути в тій точці, де ви є, а не одразу в успішному майбутньому? Ви зараз перебуваєте в кризі, де треба прорости та віднайти зв’язок з собою.

Єдине, що ви вже можете зараз - бути собою, розгубленим, наляканим і ще поки невизначеним. Це все треба прожити і обробити, тому раджу вам звернутись до психолога! А після цього рішення та можливі орієнтири з’являться. Коли затоплюють почуття, то берегів стабільності не видно. Співчуваю!

Доброго дня!

Стосунки з партнерами завжди підіймають пласт дитячих переживань. В мене склалось враження, що ваша існуюча модель схожа не на подружню, а на батьківську-дитячу. Чоловік хоче щоб ви виконували його потреби (як для маленької дитини) і місцями щоб ви його слухались, погоджувались (як батька/матір), а ваша реакція реактивна як у підлітка. Ваші переживання подібні афекту і необхідно їх досліджувати. На кого з батьків він схожий в таких моментах?

Вам треба переглянути свої ролі, обов’язки та потреби. Коли дуже багато претензій, образ, конфліктів потрібен хтось зі сторони, хто допоможе знайти спільну мову.
Раджу вам психотерапію! Можливо навіть для початку індивідуальну!

https://youtu.be/lNTdfRsHwRI?si=4CvL7EllZtEPAGk0

Рекомендую вам цю техніку!
Потрібно відкрити на комп’ютері, щоб був великий екран.
Сфокусуйтесь на дискомфортний ділянці всередині тіла (утримуйте весь час увагу на ній) і слідкуйте за кулькою. Ця методика обробляє рухами очей тривожні депресивні нав’язливі стани.
Проте необхідно звернутись до психолога!

Це значить, що ви дуже тривожна. З цим треба працювати з спеціалістом.
Будь яка запара вибиває стабільність з під ніг і ваше тіло реагує такими реакціями. Але я не можу відповідати на всі ваші питання з приводу, що це значить. Вам потрібно звернутись до психолога! Здається робота - це суцільний стрес для вас, вона поглинає вас і ви втрачаєте контроль над собою.

Доброго дня!

Співчуваю вам! Ви перебуваєте в досить токсичному середовищі майже все життя і пора сепаруватись від думки мами, від її впливу. Вона не прийме вашого жодного рішення, навіть коли ви будете заробляти гроші. Вона хоче влади над вашим життям і ви здається погоджуєтесь на це((

Вам пощастило, що є хлопець. Тримайтесь цих стосунків і шукайте психотрепевта. Ваші потреби нормальні, вся її патологія не має застосунку до вас. Підтримую колегу Басанського Павла Леонідовича, що треба себе рятувати. Так страшно, йти в доросле життя і з такими материнськими «прокльонами», проте тут немає іншого шляху. В якийсь момент буде пізно, а зараз саме той час щоб обрати себе, навіть якщо комусь це не подобається. Ви живете своє життя і ви творець своєї реальності! Бажаю вам сил та мужності!

Доброго дня!

Чоловік дуже хотів того, що хотів саме він і обурився, що все пішло не за його правилами. Ви хотіли іншого і захищали свої потреби, а він стелив доріжку в свою сторону.

Так буває, а обурення та образи - це дитячі реакції, які направлені лише на нього, йому цікавий він. Ви можете подобатись і він може подобатись, проте у кожного з вас свої очікування по відношенню один до одного і чудово коли вони співпадають, а тут вийшло навпаки.

Здравствуйте!

Вы западаете в очень детскую позицию, где есть образ оценивающего критикующего родителя. Попробуйте отработать свой страх, не будучи внутри такой доминантой давящей фигурой власти. Вы важнее любой работы, скажите своему внутреннему ребенку это и что вы с ним пройдете весь этап собеседования, разделяя и страх, и триумф, и возможно провал. В жизни все возможно, но вы точно будете держать руку на пульсе и будете плечом поддержки и опоры чтобы не случилось для своей пугливой внутренней части.

Вы сейчас на пороге нового, а в новом много неизвестности и тревоги, это нормально бояться, но важно проходить эти страхи и ставать сильнее них. Дайте себе принятие и любовь, а не унижение и обесценивание.

Кристина, здравствуйте!

У вас нормальная реакция на ненормальное поведение. Мужчина травмирован и вы верно подметили, что вы не его психолог.

Единственное, на что бы я обратила внимание, что в этой истории он вас обесценивал и это сильно задевало вас. Вы не могли поверить как любящий и заботливый мужчина превращался в абсолютную противоположность. Такой тип мужчин очень энергичен, властный, уверенный, напористый, но все это лишь оболочка. Близость невозможна, хотя впечатление роскошное. Поэтому и давали ему шанс в ущерб себе. Он не способен вас слышать и увидеть, он вас сравнивает, оценивает и мочит. Неясно, что в следующий раз станет причиной его плохого поведения. Похож на психопата, но не уверена. Люди не меняются так быстро, а тем более травмированные и не осознающие себя. У него внутри невымещанная ярость к женщинам, боль унижения, травма брошенности и еще кучу всего. При каждом удобном случае он будет делиться этим добром, а когда от него будут уходить, будет нежным травмированным мальчиком, от которого нельзя уйти и бросить. Нормальная реакция на это - злость, а не жалось и чувство вины, на которые он вас разводит.

Этот опыт поднимает у вас вопрос самоценности, границ и треугольника (предыдущая женщина как фантом в этих отношениях). Я не вижу вас абьюзером, скорее жертвой, возможно он поднимает какую-то вашу историю прошлого. Как у вас обстоят дела с самоценностью? Вас сравнивали и обесценивалии в детстве? Как вы себя защищаете? Как можете за себя постоять?

Я рекомендую вам психотерапию. Найдите специалиста, который работает с нарциссами и психопатами. Это может быть психиатр- психотерапевт.

Вітаю, Соня!

Співчуваю вашій історії. Дуже багато напруги, відчаю, страху та безсилля відчуваю від вашого тексту. Мені здається ви якраз не проживаєте всю цю палітру. Ваша голова ще трошки і вибухне від думок та накручувань. Вам потрібен лікар чи хтось, хто спроможній вас заспокоїти, що з вами все ок. Доречі, чому ви самі так про себе не думаєте? Якщо ви не справляєтесь на роботі і вам там нестерпно, то можливо ви набагато важливіші ніж робота і це треба визнати. Дуже важливо усвідомлювати, що я можу, а що ні. Це заземлює в тіло, бо в голові ніби все можливо, але це відрив від почуттів та контакту з собою. Доречі, з ким ви ділитесь своїми переживаннями, проблемами? Дуже багато стресу у вас всередині, який потребує підтримки та співчуття, якщо не з вашого боку, то з боку друга, мами, спеціаліста, лікаря.

Щиро раджу знайти змогу піти до психолога. Просто поділившись цими переживаннями, вам стане набагато легше! Тут навіть не потрібна глибинна робота, просто декілька сеансів щоб ви повернули собі себе!

Доброго дня!

Тяга до алкоколю - це вже укріплена звичка, яка знеболюю і розслабляє. У вас не з’явилось ніякої альтернативи як ще ви можете потурбуватись про себе. У кожного з нас вразливі місця, хтось заїдає, хтось спить, хтось сидить в іграх віртуальних, а хтось прикладається до спиртних напоїв. Все це способи вийти з нестерпної реальності, в світ ілюзій. Ви не навчились справлятись з напругою, витримувати фрустрацію, вам одразу хочеться це скинути.

Я рекомендую вам роботу з психологом, щоб дослідити цю тему більш глибинно та якісно. Ви вже усвідомлюєте проблему і просто порадами тут не обійтись .