Вітаю. Дуже співчуваю, що ви переживаєте це все. Ви питаєте як вам вчинити, радикально чи помірковано.. Коли людина переживає зневагу і образи - важко бути раціональним і сповненим сил та рішучості. Самооцінка і світогляд дуже змінюються під впливом постійних сварок. Є вирогідність що ваша картина майбутнього може бути спотворена цими нещасливими стосунками. Не можу не погодитись з колегою, яка рекомендувала вище вам звернутися за консультацією до спеціаліста, щоб по-перше отримати підтримку, по-друге - розплутати цей клубок, зрозуміти власні бажання і переваги, і по-третє щоб прийняти це рішення зважено, щоб потім страхи та негативний досвід не мали відчутного впливу, яким би не було ваше рішення. Як давно ваш чоловік так ставиться до вас? Чи є у вас близькі люди, які можуть підтримати і зрозуміти?

Вітаю. Добре, що ви визнаєте те, що постійно говорите неправду, це вже краще ніж несвідомі дії. Але по-перше, для того, щоб позбавлятися якоїсь моделі поведінки, або звички - нам треба мати вагомий стимул, якийсь остаточний привід це зробити. Або щоб негативні наслідки від наших дій або бездіяльності - були набагато більшими за позитивні. Оскільки ви замислились після втрати зв'язку з дорогою вам людиною, то чи є у вас такий стимул на майбутнє? Тому що втрата вже сталася, а що вас мотивує змінювати це в подальшому? Ви робили так все життя, якщо переконані що правду ніхто не сприйме? У брехні ж були суб'єктивні плюси, вірно? (я не рекламую брехню як стиль життя, якщо шо))
І по-друге, постійна неправда, і переконання що люди не зможуть сприймати вашу особистість без неї - це на мою думку, свідчить про щось більш глобальне у вашому психологічному стані. Наприклад, це може бути самооцінка, або наслідок травм, негативний досвід, тощо. Тому було б непогано почати з причини, а не з наслідку. Чи ви зможете довіряти спеціалісту? Чи є взагалі хоч хтось теоретично з ким ви могли бути собою?

Вітаю. Теж схиляюся, що причини такого вашого самопочуття - скоріше за все походять з минулого. Ви описуєте стан, з якого помітно що у вас нестабільна самооцінка, і скоріш за все причини цього - у вашому минулому. Було б чудово, якщо б ви знайшли можливість і звернулися до спеціаліста, щоб краще вивчити себе і позбутися цих проблем з самосприйняттям. Також поміркуйте, чи були у вас в дитинстві чи після, випадки коли ваша думка або дія - знецінювались? Ви пишете, що це відчуття з'являється у вас після спілкування.. Можливо хтось з близьких людей робив вам болісні зауваження, критикував, або наприклад розповсюджував плітки? Або ви були свідком знецінення або нехтування по відношення до іншої близької вам людини?

Вітаю. Ви втратили відчуття близькості по відношенню до оточення, і що раніше ваше ставлення було іншим. Можливо, як ви самі написали - ви пережили розлуку і зараз підсвідомо уникаєте прив'язанності. Але можливо, у вашому оточенні просто немає зараз таких людей, які були б вам необхідні. І таких причин може бути багато. Ви відчуваєте що ця зміна інтересу до людей якось негативно на вас вплинула? Вас турбують ці зміни?

Вітаю. На мою думку, пояснити щось можна вдало, коли інша людина хоче цих пояснень, хоче вирішення тієї чи іншої проблеми. Звичайно, негативні емоції близької людини можуть турбувати, засмучувати і вимагати якихось дій.. Але ж це дивно змушувати близьку людину грати тільки одного персонажа у якого один і той же настрій, просто тому що так зручніше? Можливо, як написали колеги вище, ваш партнер не розуміє що робити з проявами емоцій, і просто не знає як себе поводити.
Якими були ваші відносини на самому початку? Ви могли проявляти щось окрім радості? Коли виникають якісь життєві складнощі - він реагує на це, вирішує якісь проблеми? Ця тема - єдина конфліктна для вас з ним зараз?

Здравствуйте. Сожалею, что вы пережили такой неприятный опыт. Да, вы наверняка заслуживаете хороших и гармоничных отношений, в которых будет взаимопонимание и забота . ;)

Здравствуйте. Вы описали очень тяжелую ситуацию.. Давно вы в таких, вероятно, токсичных и созависимых отношениях? Сразу ли ваша связь стала такой? Позволю себе небольшую иронию. После всего что вы описали - вы задали единственный вопрос "кто из нас нарцис?" Это точно тот самый вопрос, ответ на который даст вам подсказку где выход? Ищете ли вы этот выход?

Здравствуйте. Сочувствую, что вы пережили столько неприятных эмоций. Но я не увидела вопроса в вашем посте. Хотели ли вы спросить о чем-то?

Вітаю. Дуже дякую вашому чоловіку за його вклад, який він робить для нас всіх. І вам теж дякую, що піклуєтесь про нього, це дуже важливо.
Повертаючись до вашого питання - погоджуюсь з колегами які писали вище про самоконтроль і щирість. Якщо вас справді лякають і бентежать подробиці, які він розповідає - можна зізнатись в цьому, але підкреслити що вам хочеться підтримати його. З вашого посту можна зрозуміти що він виснажився, і втомився. В такому випадку багато хто вдається або до сарказму або до песимізму, думок що це кінець і тд. Будьте поруч, обов'язково навчиться триматись саме ви, тому що морально іноді вам доведеться бути йому опорою. Якщо його охоплють втома, страх - то можуть допомогти гумор (навіть чорний), жарти, по ситуації можна поділитися якимись побутовими справами щоб відволікти трохи, або попросити його згадати щось кумедне, недолуге з його теперішнього побуту. Якщо ж це не страх, а наслідки бойових зіткнень, або важкий стрес - тут можуть знадобитися прості повторювання "я з тобою", "я поряд", "я тебе кохаю, і дуже хочу обійняти" і тд. (важливо щоб це були щирі слова). Доречі, чи він сам жартує іноді? Буває в позитивному настрої? Якщо так - що саме він тоді розповідає, або про що думає, коли йому легше? І майте на увазі, що у військових часто виникають емоційні гойдалки - це наслідок постійного стресу і втоми, це потім мине, але саме тому щоб ви вміли спочатку заспокоїти себе, щоб потім заспокоїти його. Сил вам. І ще раз дякую!

Відредаговано автором 26-02-2024 22:42:47

Здравствуйте. К сожалению, из вашего поста непонятно что именно у вас происходит... Действительно ли вы провоцируете конфликты с партнером и после - осознаете что виной всему были чрезменрные эмоции? Кроме вашего партнера на вашу раздражительность кто-то жаловался? Если вы раздражаетесь - то на что, как по-вашему? Есть ли у вас на это причины, которые вы можете назвать? Какие отношения у вас с партнером?

Здравствуйте.. Скажите, вы не обращались к психотерапевту или к клиническому психологу? Вы описываете в своем посте - эмоциональную нестабильность и агрессию, которая может наступать при многих диагнозах, и вероято имеет смысл пройти курс психотерапии чтобы научиться справляться с тем, что составляет для вас проблему. В этих состояних, которые вы описали - вас беспокоит то, что вы можете совершить что-либо противозаконное, или вы переживаете что препараты не подходят? С начала приема медикаментов что-то изменилось в лучшую сторону в вашем самоощущении? Вы пишете о диагнозе - но так или иначе каждая личность сложнее устроена чем просто описание диагноза. Если вы уже сделали первый шаг и обратились за рецептом - то не менее важно продолжить терапию. Форумы это здорово, но у каждого из нас есть своя история, свои системы защит, свои системы адаптации.. Почему у вас те или иные проявления и что с ними делать - это тоже вопрос для индивидуальной терапии. Именно поэтому работа со специалистом, а также подбор+коррекция препаратов это наилучший выбор. Здоровья вам!

Вітаю! А що саме, як ви думаєте, могло вплинути на цей ваш стан? Надмірна кількість думок - як давно це? Ви питаєте до кого звернутись і чи потрібні пігулки... Якщо ваш стан виключно фізіологічний, тобто все в порядку в житті і ви не пов'язуєте це з психічними переживаннями, стресом або психічними травмами - тоді, напевно, краще до невролога. Якщо ж цей стан - це симптом який можна віднести до психогенного - то раджу звернутися або до психіатра або до клінічного психолога, якщо у вас є така можливість. Одужуйте!

Здравствуйте. Прозвучу занудой - но чтоб убедиться что диагноз - именно депрессия - то лучше обратиться к специалисту непосредственно. Но если вам плохо - то, как сказали коллеги выше, даже если диагноз будет с каким-то другим названием, то это не повод не позаботиться о себе. Там где вы живете - есть возможность проконсультироваться у психиатра, невролога либо у клинического психотерапевта? Либо записаться на видеоконсультацию? Я искренне сочувствую вам, и состояние как "на грани" - явно не то, чего вы заслуживаете. Желаю вам сил и поскорее найти своего специалиста чтоб справиться с этим состоянием.

Вітаю. Теж підтримую те що сказала колега вище.. Вся інформація яка є у вас - вона від вчителів. І про поцілунки і про характер того хлопчика. По-перше хочеться одразу спитати - як самі вчителі планують соціалізовувти його, якщо він може шкодити іншим? Чи є у них план?) Я це так трохи іронізую, тому що не зовсім розумію навіщо вони розповідають такі подробиці батькам інших дітей, і чи не вплине це негативно потім на цю соціалізацію. А по-друге, торкаючись вашого основного питання - то так, найкраще це довіра - і щоб не злякати і не ставити під сумнів довіру з вашою дитиною - це проявити терплячість і цікавість, щоб при нагоді вона сама могла поділитися з вами секретами чи думками. Згадайте себе в дитинстві - які питання та яка поведінка родичів - дозволяли вам почуватися у безпеці і довіряти? Плюс - діти іноді "граються" у героїв кіно і поцілунки чи обійми можуть не мати того зафарблювання яке дорослі їм придають. Але щоб з'ясувати що сталося і не злякати - найкраще спрацює довірлива атмосфера. Доречі, ваша донька загалом як з вами спілкується? Ви можете обговорювати якісь особисті речі з нею?

Здравствуйте.. Сожалею, что вам приходится все это переживать. Чтоб не повторяться, так как во многом согласна с коллегами - замечу, что ваш парень из вашего рассказа - предлагал вам расстаться уже несколько раз за эти годы. Вероятно, он относится к вашим отношениям иначе, чем вы, либо они значат для него меньше - тут я могу только гадать. Но скажите, что вас именно держит с ним? Почему именно он? Вы пишете, что вам тяжело что рушатся планы на будущее, и я допускаю, что больно из-за привязанности.. Если же этот человек уже сейчас столько раз хотел расстаться - то вы уверены что будущее будет безоблачным и лишенным таких попыток с его стороны и ваших страданий? Было бы очень здорово если бы вы нашли возможность и обратились к специалисту за консультацией, чтоб разобраться в себе и своих чувствах и травмах, которые вы пережили. И чтоб будущее уже больше зависело от вас и вашего осознанного выбора. Сил вам, и терпения!