Вітаю, Маріє. Шкода, що ви відчуваєте таку дистанцію та небезпеку. Ви питаєте, чи можливо зрозуміти ваш тип прив'язаності - припустимо, він такий. або такий - чи це допомогло б вам вирішити більш глобальні питання, які ви згадуєте? " Я просто хочу приблизно взнати, який тип прихильності у мене може бути" - ..
і тут же зовсім інші запити, набагато глибші
- " в мене постійно якісь загони і емоційні гойдалки", "я постійно залишаюсь приховано незадоволеною", " я не знаю, що таке любов".
Емоційні гойдалки, відсутність здатності любити, тощо - це як правило, наслідок психічних травм, або ж це їх неодмінний супутник. Дуже і дуже гарний сигнал як на мене - це та ваша заглибленість та усвідомлення деяких власних особливостей. Скажіть, насправді ви хотіли б дізнатися тип прив'язаності, або ж не переживати такий дискомфорт і навчитися відчувати тепло до людей і те ж саме - в свою сторону? ) У такому разі я б порадила вам знайти "свого" спеціаліста який зможе підтримати вас і зорієнтувати в якій бік іти, враховуючи деяке "відсторонення" у перший час. (насправді, ви робите правильні кроки, коли замислюєтесь над цими питаннями). Сил вам та терпіння!

Здравствуйте! Хочу заранее принести извинения за поведение некоторых "коллег", надеюсь, что это вопрос, на который обратит внимание администрация. По-поводу вашего вопроса - попробуйте описать как вы себя в связи с этим всем ощущаете? Не в каждом отдельном случае, а скорее - насколько ваше восприятие себя и общий уровень переживаний изменились с начала ваших отношений? Вот это наверное один из "пограничных" столбиков которые вы сможете выделить хотя бы для себя. Вероятно, ваш парень тоже испытывает сложности с пониманием где его зона комфорта а где ваша - но исправлять это - потребуется его желание в том числе. Если у вас много общего и вы цените и любите его как человека - можно постараться работать над своим отношением к таким особенностям. Сил вам и мудрости!

Вітаю. Дуже шкода що ви пережили ці травматичні події.. Але добре, що ви орієнтуєтесь більш менш як здолати наслідки і в яку сторону рухатись. Ви хотіли б поради як саме це робити? Або шукаєте літературу? Спеціаліста?

Вітаю. Дуже сильно співчуваю що ви втрапили в таку непросту історію ще і в такий час. Скажіть, ви своїй мамі можете довіритись (взагалі, протягом життя), в складних обставинах вона вас підтримує? Ви питаєте шо робити, але дати просто вказівку ніхто так не зможе, окрім можливо, поради, звернутися по допомогу до спеціаліста або у групу підтримки жінок, які зазнають морального дискомфорту в сім'ї. Ви описали свого чоловіка як людину, яка психічно поводиться не зовсім врівноважено, чи це тимчасово, чи це ви втомились і берете багато на себе - отакі питання важливо буде підняти з тими людьми, які зможуть підтримати вас. Категорично не погоджуюсь з колегою яка радить одразу виселяти матір, яка до того ще і пережила окупацію, можливо, якщо у вас з нею хороші стосунки - то це те, що втрачати у стресовій ситуації дуже було б недоречно. Особливо враховуючи те, що чоловік погрожує заборонити годувати дитину і таке інше. Нажаль. Щоб вам було трішки простіше орієнтуватися у тій ситуації - спробуйте собі відповісти , дивлячись на якісь дуже суперечливі вчинки "якщо б я була на тому місці, які почуття змусили б мене таке робити?" І бажано в той же момент нагадувати собі що саме відчуваєте ви. І чого ви потребуєте. Можливо це дасть вам хоча б якийсь орієнтир, але це не відміняє мого побажання, щоб ви знайшли час та можливість для консультації зі спеціалістом. Сил вам і мудрості!

Вітаю.. З того, що ви описали - схоже що у вас змінились і стали різними ритми життя або ж спілкування. Але скажіть, між вами з нею зв'язок навіть коли ви не бачитесь, чи ви розумієте одна одну? Чи виникає між вами бажання спілкуватись з вами про щось особисте і чи є між вами підтримка? В моменти, наприклад, коли ви не маєте планувати зустрічі. Ви пишете коли були поряд на святах то "тоді вона казала, що я мало не краща подруга".. Вона каже "краща", начебто є друзі кращі і не зовсім) Як саме вона маніпулює? Тим, шо не йде на компроміс і потім ви ще почуваєте провину? Порозумітись можливо було б наприклад за допомогою асертивності. Тобто використовувати такі формулювання де ви залучаєте людину вирішити проблему разом. Але порозумітись було б легше, коли інша сторона шукала б порозуміння теж. Вона його шукає?

Здравствуйте. Сожалею, что вы столкнулись с таким пренебрежением. Согласна с коллегами выше. Понимание мотивов скорее всего не даст ничего. Есть лишь шанс что вы потратите силы на это и человек станет для вас более значимым просто по этой причине. То, что вы описали напоминает общение с психически не вполне благополучным человеком, к сожалению. Жаль, что он причинил вам боль, правда. Но по-хорошему , если представить себя на его месте - вот что заставило бы вести себя так, как он? И еще - скажите, вы переживали подобные травмы? Возможно, раньше? Я спрашиваю чтобы вы могли подумать над тем, почему для вас это имеет такой вес. Было бы здорово если бы вы проконсультировались со специалистом чтобы он смог помочь вам лучше разобраться в себе и в собственных границах, и научиться легче определять тех людей, с которыми вам не по пути. Сил вам!

Вітаю, Таню! Ви пишете дещо суперечливі речі ) " в мене таке враження, що ніяк не можу вирости" поряд з " я ніби залишаю дітей на призволяще" ) Насправді ви досить добре бачите ситуацію, мислите у вірному напрямі, з приводу сепарації, або можливо навіть співзалежних відносин. У такому стані, коли межі стираються між людьми і коли соціальні ролі змішуються - нормально відчувати те, що ви описали. І провину, і опасіння, і невпевненість і навпаки гіпервідповідальність.. Я дуже радила б вам звернутися до спеціаліста, який зміг би підтримати вас та допомогти зробити ті кроки, які ви задумали. Ви питаєте, чи може переїзд допомогти вам подорослішати? Можливо. А чи можливо що ви переїдете і почнете власне життя а цей контроль з обох сторін продовжиться? ) Або, а що буде якщо все залишиться як є? Я трішки жартую у першому питанні, лише натякаючи що сепарація, та, яка здорова, вона настає ще і з середини людини, не тільки ззовні. Сил вам і мудрості!

Вітаю! Насправді, інколи деякі люди дивляться якісь види порнографії які не хотіли б втілювати в реальність.. І це не означає що вони перестали цінувати своєго партнера. Чи ви розповідали йому про власні почуття, про тривогу, яка виникла і про сумніви? Справді допомогти зрозуміти може відверта розмова між вами, ніж хвилювання та підозри. Вам вистачає його уваги? Чи не траплялось якихось конфліктів окрім цього випадку, в ваших відносинах?

Вітаю.. Прочитала ваше питання і ваші доповнення. Ви пишете, що частіше почали сваритися і що секс був чимсь, що не викликало конфліктів. Ви питаєте, чи це проблема в вас?.. Ну коли його відповідь "а що, мені хочеться" яка стикається з вашим "боляче від цього і гидко " - це свідчить про глибокі непорозуміння між вами. Ви переживаєте, що дівчата там симпатичніші.. Можливо, вам не вистачає тепла і впевненості, що він вас любить? Він так демонстративно себе поводить - можливо йому теж чогось не вистачає (я зараз не про статевий акт)). Якщо ви з чоловіком бережете ваші стосунки - то я б дуже радила звернутися до сімейного терапевта, щоб навчитися вирішувати конфлікти без сварок і образ, і щоб розуміти один одного краще. Як ви на це дивитесь? Ви з чоловіком готові були б попрацювати над вашими відносинами? Ви бачите ваше майбутнє поряд з ним?

Вітаю. Шкода, що ви зіштовхнулися з такою ситуацією.. Але я погоджуюся з колегами, важливо щоб ви змогли допомогти собі в першу чергу. Ви згадуєте, що вам стає легше вдвох - виходить що ви і самі відмічаєте цю потребу... Взагалі, окрім сина, чи є у вас близькі або друзі, які зможуть підтримувати вас у важкі хвилини? Дитина так чи інакше бере приклад з батьків, хоч вона і окрема людина, тому важливо самій прийти до більш-менш врівноваженого стану. Сил вам!

Вітаю, Анна! Скажіть, чи заважає вам у житті, те, що ви описуєте? Що змінюється частіше, ідеї, сприйняття себе як персони, або ж ваш емоційний стан? Чому ви думаєте, що самоідентифікація також не включає в себе і наслідування когось або чогось? А також - чи є у вас близькі люди, друзі, які інколи відмічають якісь "виключно ваші" риси? Я щиро рекомендувала б вам попрацювати зі спеціалістом, хоча б якийсь час щоб вам було легше і гармонійніше сприймати себе та світ. Звісно, якщо є бажання і можливість.

вітаю! Співчуваю вам з приводу такого втручання в особистий простір.. І повністю погоджуюсь, з колегами, якщо ваш чоловік нервує і шукає докази зради, тому що в нього був такий поганий досвід - тоді йому треба працювати над довірою, або з сімейним, або з власним терапевтом індивідуально, або у групі підтримки. Якщо він переживає, що звертатися до спеціаліста - це слабкість, то навпаки, в цьому немає приводу для сорому, а от нишпорити без дозволу та потім конфліктувати - це трішки не ок як для самооцінки )). Ви кажете, що боїтесь що цей випадок може зруйнувати шлюб.. Але ви питаєте поради, щоб його зберігти? Чи є ще щось, що впливає на ваше до нього ставлення?

Вы же не шутите? О какого рода помощи вы просите? Ей нужна помощь после того, что произошло?

Вітаю.. Ви пережили важкий досвід, дуже вам співчуваю. Чи є у вас близькі люди, яким ви довіряєте, які можуть підтримати? А також, чи є у вас можливість все ж таки звернутися до спеціаліста, тому що у такому стані - дуже буде важко логічно і виважено діяти. Не тому що ви не справляєтесь, просто тому що нервова система дуже виснажена, судячи з того, що ви пишете. В ідеалі якщо це буде доцільно - поєднати фармакологічну терапію та психотерапію, щоб нормалізувати сон і знизити тривогу а потім почати розбиратися що робити далі. Сил вам!

Вітаю. Дуже шкода, що ви пережили це все. Клятви це супер, але чи є насправді причина у вас не для недовіри, а для довіри? Чи робив ваш чоловік якісь кроки, щоб цю довіру повернути? Те, що ви переживаєте - мало під собою причини. Але чи має зараз? І ще - чи ваші відносини з ним у іншому - хороші? Добре було б якщо б ви звернулися до спеціаліста хоча б для того щоб і справді навчитися краще розуміти себе. Сил вам і порозуміння.