Психологиня Марія Радченко Дніпро лише онлайн

Насправді непросте питання про те, як поводити. Змінити поведінку родичів Ви точно не зможете, бо вони вже такі, які є. І їхня поведінка більше не про Вас, а про їхні власні психологічні проблеми, що вони на Вас виміщують.
Можна дистанціюватися і виходити з діалогу, коли на Вас починають агресувати, бо агресія у відповідть лише підживлює сварку. Можна діяти за "методом сірого каменю", максимально нейтрально і не цікаво реагуючи на провокації родичів, на кшталт "це твоя думка", "це твоє бачення ситуації", "це твоя точка зору, але я з тобою не згоден", "ти хочеш посваритися, але у мене нема бажання це робити зараз". Бо людині в агресивному стані нема сенсу щось доводити, вона це не сприйме через свій емоційний стан.
І те, що Ви зараз відчуваєте свій неуспіх і, можливо, депресивний стан, є одним з наслідком того, що Ваші емоційні потреби в минулому не задовільнялися батьками, а ймовірні досягнення - знецінювались, тому Ви тепер не вірите у себе.

Щодо здоров'я і можливості знайти роботу. Сколіоз 3 ступеня - це серйозно. Тут треба обов'язково сходити до лікаря (спочатку сімейного, потім вже більш вузьких фахівців, куди Вас спрямують, наприклад, до вертебролога і ортопеда, а також на реабілітацію та лікувальну фізкультуру). Огляди багатьох фахівців (ортопед є в деяких державних поліклініках) безкоштовні, якщо вони працюють в державних лікарнях, і якщо у Вас є направлення від сімейного лікаря. Тому як мінімум первинну медичну допомогу Ви можете отримати безкоштовно.
Стосовно можливості роботи або навчання. Це було б хорошим стартом, щоб стати незалежним від сім'ї, бо у Вас з часом з'явиться фінансова стабільність і, можливо, власна професія. Можна поступити у ВИШ або коледж на бютжет і отримувати стипендію. Можна пошукати навчальний заклад з гуртожитком, щоб жити не вдома і не взаємодіяти з родичами.
Якщо хочете одразу піти працювати - то можна спочатку пройти якісь курси по темі, яка Вам цікава, чи обрати професію, що не потребує особливої підготовки чи серйозних фізичних навантажень. Можна буде більшу частину часу проводити на роботі і накопичувати на свій переїзд і своє лікування. Також можна працювати з дому, якщо у Вас погане самопочуття чи обмежена мобільність. І бажано працювати індивідуально з психологом, щоб відновлювати своє почуття самоцінності та спроможності справлятись з життєвими труднощами.

Здравствуйте.

Сами по себе чувствительность и эмпатичность - это не проблемы, которые нужно в себе искоренять, а просто особенности характера. Но если Вы часто чувствуете дискомфорт из-за своей эмоциональности, нужно разбираться, почему.
Когда Вы начали замечать за собой повышенную эмоциональность? Предшествовали ли этому какие-то травматичные или стрессовые события в жизни? Есть ли параллель между триггерами (ситуациями, которые вызывают у Вас эмоциональный отклик) и Вашим прошлым опытом?

Это только общие вопросы. Желательно записаться к психологу для того, чтобы рассмотреть Ваш запрос подробно. Также желательно пройти общий медицинский осмотр, возможно сдать анализы на гормоны, потому что сбой в их работе может быть причиной повышенной эмоциональности.

Доброго вечора.

Ви пишете, що буде зустріч. Ви узгоджували зустріч попередньо з дівчиною? І за яких обставин ця зустріч відбудеться?
Чому Ви почуваєте себе не впевнено? Які саме думки Вас відвідують, коли згадуєте про цю дівчину?

Відмова після зізнання у коханні - це неприємно і потрібен час на те, щоб це пережити. Але будь-яка відмова - це не про Вас особисто, а просто про те, що конкретній людині Ви як партнер не підходите. У зв'язку з цим в мене питання, чи прийняли Ви до кінця те, що зустрічатися з Вами, як із хлопцем, ця дівчина не буде? Чи плануєте Ви з нею надалі спілкуватися? І якщо так. то в якому форматі і з якою метою?

Якщо у Вас психоз, то головне, - щоб Ви регулярно спостерігалися в свого психіатра і приймали ліки за його призначенням. А також лягали в лікарню в періоди, коли у Вас загострення (галюцінації, тощо). Коли Ви в лікарні, при Вас не повинно бути ніяких гострих предметів (бритви, ножиці, тощо), щоб собі не нашкодити, якщо у Вас буде змінений стан свідомості.

З блокпостом ДНР дійсно пощастило, що Вам нічого не зробили, коли знайшли у Вас військовий квиток. Основне зараз - берегти себе та лікуватися.

Доброго вечора.

Пам'ятаю Ваш минулий допис. Любовний перенос в терапії - часте явище, і цілком нормальне. Бо на психолога чи психотерапевта клієнти можуть проектувати свої емоції, бачити в терапевтові значущу фігуру, варту довіри. А також намагатися компенсувати певні емоційні дефіцити, тобто очікувати від психолога чогось, чого не вистачає в реальному житті.
Психолог в такому випадку не має права відповідати клієнту взаємністю та робити якісь жести романтичного чи сексуального характеру, бо це суперечить професійній етиці. Потрібно обов'язково обговорювати з клієнтом його переноси (проекції зі своєї уяви та з реального життя на психолога), бо це дуже цінний матеріал для аналізу, перш за все, особистісної динаміки, динаміки стосунків та емоційних потреб клієнта. Тобто, нормально якщо психологиня Вам не відповіла одразу, але з її боку було б добре запропонувати Вам обговорити Ваші переживання на наступній сесії з нею. Бо це явно не формати переписки чи телефонної розмови, тому що містить особисту інформацію про Вас.

Далі по тексту в мене чогось одні питання та жодної відповіді.
Психологиня зателефонувала Вашій мамі. З приводу чого? Адже Ви повнолітні, і якщо Ви повністю дієздатні (над Вами немає юридично оформленої опіки), то самі за себе відповідаєте, і психолог не має права обговорювати з Вашими родичами щось, що відбувається у Вашій з нею терапії. Навіть якщо клієнт неповнолітній, особисті подробиці з консультацій розкривати не можна, за винятком випадків, коли щось загрожує життю клієнта (наприклад, ризик самогубства), або клієнт порушив закон.
Ви не суїцидальні, закон не порушувати (нема закону, який би забороняв Вам закохуватись в своїх психологів). Якщо у Вас загострення ментального розладу, то про це повинен був повідомляти не психолог, а психіатр, і в першу чергу не Вашу маму, а Вас особисто. І те, що Ви дивилися історію дзвінків в телефоні мами, говорить про недовірливі стосунки у Вашій бальківській родині. Коротше кажучи, ситуація по меншій мірі дивна.
Стосовно бритви, то в психіатричних лікарнях ці предмети заборонено мати при собі суто з мір безпеки, щоб пацієнти собі не нашкодили. Тобто, навіть якщо Ви було в здоровому глузді і просто хотіли поголитися, дії терапевтки тут контроверсійні, бо на ній була б відповідальність, якщо б Ви (або інший пацієнт) використали бритву не за призначенням.

Щодо Вашого бажання спілкуватися з психологом далі. Підозрюю, що це радше перенос, який відчувається як симпатія до неї як до людини, аніж бажання працювати з нею як з психологом і надалі. В голові клієнта ці дві речі можуть перемішуватися, задача ж психолога - їх розділяти та дотримуватися професійної етики.
Також в мене виникло багато питань. Який у Вас діагноз (якщо Ви готові його оприлюднювати) ? І чи знаєте Ви свій діагноз взагалі? Яка була причина госпіталізації (чому Ви потрапили в лікарню)? Які у Вас відносини з батьками?
І окремо я б рекомендувала, за можливості, змінити психолога, бо тут дуже спірна професійна етика з її боку.

Як Ви себе почуваєте зараз, які емоції Вас відвідують? Шо Ви намагались отримати від іншого хлопця, чого не вистачало в стосунках з нинішнім? Що Ви вкладаєте в поняття "напружені стосунки", які складнощі є саме у Вашій парі?

Доброго вечора.

Якщо Ви ще не говорили цьому хлопцю про свої почуття до нього, можна це зробити, якщо Ви вважаєте за потрібне, і враховуючи його реакцію, визначитися, що робити далі. Якщо закоханість виявиться невзаємна, краще буде переключитися на інші аспекти свого життя і переключити фокус уваги на себе не залежно від ситуації.

Не стоит из-за потерянного значка и недопонимания с подругой вредить себе или бросаться под поезд. Подруге может быть обидно из-за значка, но это в конце концов просто вещь, и дружба дороже вещей. Если обида сильнее, чем ваша дружба, тогда общение прекращается. Важно в этот момент не корить себя за случившееся и не воспринимать ситуацию, как конец света, а залучиться поддержкой близких людей и заняться чем-то, что придаёт Вашей жизни смысл.
Если Вы до сих пор находитесь в таком состоянии, как описали, то попросите родителей записать Вас к психотерапевту, чтобы получить более эффективную помощь, чем на сайте.

Я бы не стала оценивать Ваше желание написать бывшей подруге как "нормальное" или "не нормальное", потому что норма относительна, и оценка другими людьми нормальности Ваших намерений ничего не меняет. То, что Вы задаётесь таким вопросом, означает, что Вы можете сомневаться в собственной адекватности и искать поддержки извне, а значит находитесь в эмоционально уязвимом состоянии. Вопрос не в том "нормально ли это" а в том, кто Вас приучил сомневаться в своей адекватности? Люди не рождаются с такими вопросами в голове, им их прививают другие, значимые люди.

Если объективно посмотреть на ситуацию. Вы больше года пишете бывшей подруге с определённой периодичностью. И она каждый раз отвечает, что не хочет с Вами общаться, потому что до сих пор обижена. Я не спрашиваю, на что именно она обижена, так как это для меня в данной ситуации не очень важная информация. Я вижу, что Вы привязчивый человек, которому сложно отпускать людей и который, возможно, склонен к самокритике. Такого склада люди вряд ли стали бы вредить кому-то умышленно настолько сильно, чтобы обиженные ими не могли прийти в себя годами. Поэтому мне и не важно, на что обижена Ваша "подруга". Она выбрала не прощать Вас и продолжать испытывать обиду дальше, и это её выбор, за который Вы не ответственны. Плохая новость в том, что Вы не можете вернуть подругу и перестать делать так, чтобы она на Вас не обижалась. Но может, это и хорошая новость, потому что у Вас будут минус одни созависимые отношения.

Сомнения же в себе и склонность к созависимым отношениям лучше всего проработать с психологом.

Треба спитати це у свого психіатра, який виписував Вам пароксин. Психологи не відповідають на питання щодо призначення і дозування ліків.

Ну, с психологической точки зрения Дьявол (как персонаж) - это, во первых, ходячая тёмная триада личностных свойств (нарциссизм, макиавеллизм и психопатия), поэтому он склонен к обману и манипуляциям.
В Юнгианской психологии (раздел психоанализа) ему соответствуют архетипы Трикстера (персонаж, разыгрывающий и обводящий вокруг пальца других, по природе своей хаотичный, не являющийся по своей сути ни хорошим, ни плохим) и Бунтаря (потому, что Люцифер в прошлом был ангелом, и взбунтовался против Бога, за что был низвергнут). А ещё архетип Тени, то есть, качества, которые в себе не принимает человек (у каждого человека это свой набор качеств, но часто они социально не одобряемые).

Как человек не религиозный, но интересующийся разными культурами, я бы сказала, что у каждого народа и каждого отдельного человека в воображении есть свой архетип (персонаж) антигероя, наделённого негативными или морально спорными чертами. И чаще всего, эти черты - проекция "теневых" черт самого человека. То есть, условно говоря, в каждом человеке можно найти и творца, и дьявола, и мудреца, и героя, потому что люди отыгрывают в течение жизни разные социальные роли.

Поэтому нельзя сказать, что теневые стороны личности - 100% плохие. Они могут служить источником вдохновения для творчества. А также здоровый уровень агрессии и хитрости может помочь человеку в экстренных ситуациях, где надо отстаивать себя и свои интересы. Главное, не идти на поводу у деструктивных импульсов, так как это может принести вред.

Здравствуйте.

Вы не гей, у Вас пропало влечение к этой конкретной девушке из-за того, что у Вас ретроспективная ревность к её прошлому сексуальному опыту. Ретроспективную ревность стоит прорабатывать с психологом. А сомнения в своей ориентации тут на фоне тревоги, а не потому что Вы относитесь к ЛГБТ.

Здравствуйте!

"Сильный мужчина" - это культурное определение. То есть, культура, в которой мы живём, определяет, что такое сила и мужественность. Не каждый мужчина соответствует тому, как общество в среднем видит силу и мужественность, и это в целом не плохо. Просто определение силы намного шире общепринятого.

Например, сила ассоциируется со здоровьем. Но при этом, бывают люди с хроническими болезнями. Так, у Вас шизофрения и Вы чувствуете себя слабым. При этом, Вы не выбирали свою болезнь (это 100% генетика) и лечитесь у психиатра. То, что Вы лечитесь у психиатра, я считаю проявлением силы, потому что умение обращаться за помощью - это тоже признак сильного человека.

Я бы рекомендовала со своим психиатром обсудить этот вопрос. То есть, рассказать о своих переживаниях и о том, что Вам трудно за себя постоять. Возможно, Вы получите рекомендации, которые подходят для Вашего конкретного случая. Возможно, Вам посоветуют психотерапию, чтобы Вы научились отстаивать личные границы. Но это должен быть психотерапевт с медицинским образованием или клинический психолог, у которого уже был опыт работы с клиентами с шизофренией, чтобы он учитывал специфику Вашей болезни тоже.

Доброго вечора, Міло!

Тут нема однозначно вірної відповіді. Відповідальність за спілкування і ймовірні відносини з хлопцем - на Вас і на тому хлопцеві, тому жоден психолог не може давати прямих порад, як вчинити. Може тільки допомогти розібратися в собі та своїх потребах.

Якщо розбирати по фактах, то:

- У вас були сварки. З приводу чого? Хто був їх ініціатором, і як ви обидва реагували на конфлікти? Чи повторювалися одні й ті самі сварки багато разів, і якщо так, то що, на Вашу думку, заважало проблему вирішити?

- Ви припускаєте наявність якогось невротичного сценарію, який відігрується у відносинах з хлопцем. Що це може бути за сценарій? Чи були у Вашій батьківській сім'ї ситуації, що нагадують характер відносин з хлопцем?

Підсумовуючи, відносини можна зберегти, якщо в обох партнерів є бажання бути разом та змінювати паттерни поведінки, які шкодять здоров'ю стосунків. Тобто, в ідеалі потрібна індивідуальна терапія Вам і хлопцю (вона практично всім людям потрібна, навіть якщо ті не знаходяться в стосунках, суто для свого ментального стану). Часто партнери ходять до двох різних психологів. Можливо і до одного і того ж, бо психолог не повинен розповсюджувати інформацію отриману від клієнтів, в тому числі серед інших клієнтів та їх близьких. Але варіант зі спільним психологом можливий, тільки якщо обом партнерам буде комфортно, що фахівець працюватиме з ними обома.
За бажанням, можна проходити парну терапію, якщо є запит на налагодження комунікації між вами. Але на мою думку, тут все-таки важливіше, щоб кожен опрацьовував свої особості проблеми і не тягнув їх у відносини.

І ще, збереження стосунків не обов'язково повинно бути пріоритетом. Тобто, якщо ви з хлопцем вирішите розлучитися, тому що не бачите сенсу в стосунках, "не вивозите" їх емоційно або відчуваєте їх, як якусь нездорову історію - це теж нормально, головне щоб будь-яке рішення було обдуманим і відповідало Вашим цінностям та потребам.

Признаком ориентации является сексуальное влечение. Влечение - это возбуждение по отношению к конкретным людям. То есть, по тому, к людям какого пола есть влечение, и определяется ориентация человека.

Возбуждение в отрыве от влечения имеет место быть, если оно не имеет конкретного субъекта (человека, на которого оно направлено), и вызвано другими факторами (реакция на физическое воздействие, у некоторых людей - эйфория или наоборот стресс, и т.д.).
Уровень некоторых гормонов могут повышать человеку либидо (сексуальную возбудимость), но НЕ менять направленность влечения.

Відредаговано автором 23-01-2025 14:59:17