Психологиня Ирина Константиновна Зубиашвили Київ

Ваше состояние понятно.
Эмоциональная нестабильность возникла вследствие хронического стресса и вызвала гормональный сбой, что является причиной перепада настроения.
Ну а при помощи еды Вы сбрасываете напряжение, потому что по -другому это делать не умеете.
Но все можно исправить. Есть повод проверить щитовидную железу.
Диагностированием при перепадах настроения занимаются психиатры. Помимо осмотра и сбора анамнеза врачи проводят специфические тесты на определение состояния пациента. В лечении применяется лекарственная терапия (антидепрессанты) и психотерапия .
В результате человек полностью восстанавливает свою психику.

Ваш чоловік у глибині душі - маленький хлопчик, якого мама покликала вечеряти і він помчав додому, покинувши іграшки. Нехай він давно вже виріс, мамине слово - як і раніше, закон.
Але побудувати щасливі щирі стосунки можна лише після розлучення зі своїми батьками. Для цього потрібно звільнитися від нав'язаних ними програм та стати по-справжньому дорослою людиною.
Проблема в тому, що Ваш чоловік приймає цю роль. Коли він усвідомлює це і почне помічати, як це позначається на ваших стосунках, йому самому захочеться відокремитись від матері.
Звичайно, не варто влаштовувати війну та змушувати чоловіка обирати між вами та його матір'ю. Ви вчините мудро, якщо покажете чоловікові, що стосунки можуть бути вільними.
Просто кажіть чоловікові: "Тобі не здається, що твоєї мами з нами надто багато? А навіщо у наших стосунках так багато твоєї мами?"
Можете виносити на обговорення цю ситуацію: «Я бачу, що твої стосунки з мамою розвиваються краще ніж зі мною. Може, мені тут не місце?"
У вашій сім'ї порушено ієрархію стосунків між чоловіком і дружиною, така сім'я не розвивається, партнери не стають один одному ближче, а навпаки, віддаляються.

Відредаговано автором 30-08-2024 10:09:14

Ваша тревожность связана с неопределенностью. Вы не знаете, что происходит в организме и как это контролировать.
А причина может быть медицинская. Нужно обратиться к гастроэнтерологу.
Потому что то, что Вас беспокоит (неприятный симптом), может быть следствием заболевания желчного пузыря или дисбактериоза.
Все это легко устраняется с помощью лекарств.

Ирина, исходя из того. что Вы пишите, у Вас тревожное расстройство.
Вы часто фиксируетесь на самых плохих вариантах развития ситуации.
Важно продумать разные сценарии, чтобы развивать гибкость мышления.
Кроме того, тревожные мысли - это навязчивая реклама, на которую Вы не обязаны реагировать.
Но это общие рекомендации.
Вам уже написала Алла Владимировна, что нужна помощь психолога, чтобы разобраться в причинах возникновения тревоги, а она может быть и генетической.

Я понимаю, Вам очень хочется изменить решение девушки.. Но давайте обсудим ситуацию.
Скорее всего, девушка планировала это давно: и Вам необходимо осознать этот факт..
Переубедить её и удержать словами не получится даже при всём огромном желании.
Даже попытки вызвать в ней любовь дорогими духами и красивыми драгоценностями завершатся фиаско. У нее это вызовет лишь раздражение.
Сохраняйте спокойствие и скажите. что Вы уважаете ее решение. Но и это на нее не подействует. Сохраняйте спокойствие и достоинство.
ставьте психологическую точку. Это возможно ее заставит призадуматься. За время расставания отрицательные эмоции почти полностью рассеются. Девушка начнёт скучать по вашему присутствию и возможно сама захочет возобновить общение. Но вы не забывайте работать над собой и исправлять недостатки .
Главное не ставьте себя в унизительное положение слуги, ползающего на коленях перед барыней. И тогда Ваша твёрдая осанка привлечёт внимание достойной красавицы. Той, которая Вас оценит.

Відредаговано автором 27-08-2024 04:12:19

Вам моя колега все пояснила. У Вас немає психічного розладу.. не переживайте
Ви просто створюєте бажану картинку.
Маленькі діти грають у дочки-матері, варять кашу з кульбаб, виходять заміж, виховують дітей. З одного боку, вони по-справжньому живуть у грі, з іншого, цю кашу не їдять, а коли приходить час, згортають гру і йдуть додому.
Ви на вищому рівні вступили в рольову гру, взяли ресурси від уявного героя.
Не можна заважати дітям грати, адже для них це велика робота з формування уявлень про дорослий світ і своє місце в ньому. Так само і Ви робите певну роботу, розкріпачуючи фантазію та мрії, які будуть початком створення нового світу можливостей. Для цього чудово підходить вік із 12 до 14 років — а коли ще мріяти та формувати бажане майбутнє?
І все-таки була причина, яка спонукала Вас створити свій світ. Що Вас не влаштовує в реальності?
Реальність потребує сил, Ви черпаєте ресурси у своєму ідеальному світі.
Головне — спробуйте подумати, що саме насправді Вас напружує, від чого хочеться втекти. Не лайте себе за те, що знайшли місце для перепочинку.

Відредаговано автором 26-08-2024 04:20:35

Все, що Ви описали – це симптоми невротичного стану (неврозу).
Боятися цього не треба. Це можна подолати з допомогою психолога.
До речі, при панічних атаках таблетки не допомагають. Тому що неврози не лікують, а розуміють.

Ваше состояние понятно. Всегда сложно переживается неопределенность.
Причины могут быть разные.
Одной из причин такого поведения парня может быть проблема с привязанностью: он боится доверять и подпускать близко к себе. Такое поведение формируется с детства.
Вторая причина — возможно, ему показалось что-то некомфортным в отношениях, но он боится открытого конфликта: ему проще избежать «разборок». Он думает, что так будет легче всем. Это обычно характерно для нарциссов — они делают так, как удобно им, потому что лишены чувства эмпатии.
Самое главное здесь — понять, что с Вами все в порядке, и Вы не виноваты, что у человека «проблемы». Да, отношения закончены. Даже если он захочет вернуться, задайте себе вопрос: «Нужны ли мне такие неприятные сюрпризы?». Парень уже показал, что он не умеет строить здоровые отношения.
Ваша проблема— если Вы очень болезненно это переживаете. Обратите внимание на свои чувства и самооценку.
Ни в коем случае не фантазируйте плохое о себе. Если человек исчезает, не объяснив причину, говорите : «Я желаю тебе добра и счастья! Ты покинул мое сердце. И я тебя отпускаю».

Відредаговано автором 25-08-2024 02:45:40

Ваш ответ о многом говорит, в частности, о Вашем характере и негибкости Вашего мышления - отсюда и Ваши проблемы. Мое мнение не совпадает с Вашим и это уже вызывает у Вас негативные эмоции.
Я Вам не навязываю свою точку зрения. Принимать ее или не принимать - Ваше право.

Ваше состояние можно понять. Вы переживаете трудный момент в жизни.
В этот период Вам как никогда нужен объективный, адекватный анализ отношений, но Вы умная девушка и понимаете, что допустили ошибку, легко соглашаясь с парнем на близкие отношения.
Он ничем не заслужил их.
Когда нас бросают, мы теряем чувство собственной значимости. Нам кажется, что из нас сделали предмет, который можно просто выбросить. Обида, мешает нам жить дальше и строить новые отношения.
Вы переживаете "травму брошенного".
Вам больно от того, что Вы не имеете возможность завершить эти отношения, закрыть их для себя.
Такая травма может длиться от года до полутора.
Ваша проблема заключается в том. что Вы продолжаете жить с большой связью с человеком, который Вас бросил. Эмоционально Вы не завершили отношения. Вот именно с этой проблемой должен поработать психолог.
Нам всем часто кажется, что травма брошенного человека очень большая, а тот человек, который бросил, ему очень легко. Но у него есть другая проблема, у него есть ощущение, что он нарушил определенную этику, и у него есть чувство вины перед своим партнером. И он тоже с ним находится в определенной связи, пытается себе объяснить это тем, что он сделал это не зря, что он не виноват, что виноват в этом партнер, то есть это его психологическая защита.
Но он не осознает, что он в такой же травме, как и тот, которого он бросил. И ему тоже очень важно эту тему проработать, чтобы не получить психосоматическое заболевание.

Аня, не забывайте, что родители — обычные люди. Отец может иметь свою точку зрения и имеет право ее высказывать. В ответ на это Вы можете высказать свои возражения. Но он не обязан соглашаться с Вами — а Вы не обязаны соглашаться с ним.
Родители не всегда понимают, что у их взрослого ребенка свои взгляды на свою собственную жизнь. И они могут быть кардинально противоположны их взглядам..
Но не пытайтесь выиграть каждую битву.
Старайтесь выяснять отношения с отцом только в действительно важных для Вас случаях. Например, когда его поведение создает серьезные проблемы в Вашей жизни. И по возможности избегайте споров из-за абстрактных вещей вроде политики. Такие споры ни к чему не приводят..
Есть разные психологические типы отцов. Тип Вашего отца - "отец-агрессор", который не уважает личные границы детей.
Он никогда не был для Вас опорой. Поэтому Вам сложно принять его, а это приводит к невозможности выстраивать отношения, находить компромиссы. Наоборот, Вы взрываетесь от каждого слова и пытаетесь нападать. Такую же стратегию поведения Вы можете переносить и в отношения с партнером.
Что делать? Обязательно идти к психологу, чтобы разобрать негативный сценарий и понять, что отношения с отцом были деструктивны и он несет ответственность за это. И отдать ему ответственность за его поведение.

Ваш стан можна зрозуміти.
Але сім'я - це система. Розставання – це наслідок хвороби системи, отже, щось важливе або було втрачено від початку, або не склалося у процесі, і це вже привід для серйозних роздумів. Вони потрібні для того, щоб зрозуміти себе та чоловіка. І пережити біль.
Те, як Ви переживаєте своє розлучення, залежить від Вашого сприйняття. Якщо Ви кажете "він мене покинув", то це сприйняття однозначно жертви і покинутої іграшки, і як наслідок, Ви відчуваєте безпорадність і образу. Якщо Ви кажете собі "у нас не склалося, ми розлучилися" то це вже зовсім інша постановка питання.
У процесі переживання важливо буде побачити, як ви один одного обрали, і чи було у цих стосунках справді добре вам двом. Адже штамп у паспорті – це лише початок проекту, і цей проект може зазнати краху, це нормально. Щоб усе вийшло, важливий внесок та бажання обох.
Вам слід пережити негативні емоції. Так, з вами трапилося нещастя, так, Ви залишилися одна - поплачте. Нині найголовніше – звільнити свої негативні емоції, виявити їх, не дозволяючи їм застрягти і мучити Вас потім довгий час
Але дуже важливо не застрягати у негативних емоціях. Ідіть у театр, зустрічайтеся з подругами, проводьте час з дитиною, поміняйте зачіску, сходіть у магазин та оновіть гардероб.
Зробіть генеральне прибирання. Це важливий обряд! Влаштовуючи вологе прибирання, Ви ніби змиєте весь негатив, всю його руйнівну енергію. Ви відчуєте полегшення та звільнення.
Подивіться на цю ситуацію як на невипадкову у Вашому житті. Як на момент, який дав Вам змогу навчитися, розібратися і знайти вихід, щоб не робити знову помилок, які привели до такого результату ваш шлюб.
Якщо складно впоратися самостійно, то краще звернутися до фахівця,

Відредаговано автором 22-08-2024 01:28:13

Завмерла вагітність - складна тема, яка здатна потрясти життя будь-якої жінки.
Завмерла вагітність може бути пов'язана з генетичною патологією.
Плід формується з генетичною помилкою, тобто сама природа вважає їого нежиттєздатним.
Не кожна втрачена вагітність – явне зло. Так природа подбала про те, щоб виправити генетичну помилку. У дитини були несумісні з життям відхилення у розвитку.
Вашої провини у цьому немає.
Дайте собі можливість прожити Ваші почуття. Не треба говорити собі «я не плакатиму, я сильна, я стримаюся». Є лише один спосіб завершити сумування — прожити свої почуття, не зупиняти себе, не намагатися бути сильною
Дуже важлива підтримка оточуючих. Як правило, треба людям прямим текстом говорити, що від них потрібно. Наприклад: «Приходь, будь ласка, приготуй мені суп. Я зараз не можу готувати, а їсти треба». Або так: "Приходь і дай мені просто поруч з тобою помовчати і поплакати"
Щоб тривоги при наступній вагітності було менше, важливо відгорювати цю втрату і дати дитині її особисте місце у своєму житті, у своєму серці, визнати її. Зрозуміти, що є її місце у материнському серці. І є місце для майбутніх дітей.
Зараз, коли Ви зіткнулися з такою ситуацією, здається, що довкола Вас — один біль.
Але через якийсь час крізь цей біль ви почнете трохи бачити життя. Поступово болю поменшає, а життя — стане. більше. Все тому, що життя більше за біль. І любов до дитини більше, ніж біль.
Через якийсь час, можливо, залишиться тільки велике кохання у вашому серці. Ви вже назавжди мама цієї дитини - незалежно від того, скільки часу вона прожила. Пам'ятайте та знайте: Ви хороша мама для своєї дитини і Ви їй залишитеся назавжди.

Відредаговано автором 21-08-2024 03:06:01

Маргарита, в Вашей проблеме надо разбираться.
Семейная жизнь основывается на эмоциональной и сексуальной связи.
Почему так долго нет интимных отношений и почему Вы на это соглашаетесь?.
Давать рекомендации не пообщавшись с Вами, сложно.
Психолог нужен, в первую очередь Вам, чтобы Вы осознали свою ценность.
Не каждая женщина будет терпеть такое отношение к себе. Но Ваш муж почему-то успокоился и считает, что Вы никуда не денетесь и Вам больше не надо уделять внимание.
Но он очень ошибается. С помощью психолога Вы можете очень измениться и тогда уже он начнет писать на этот сайт.

Є два види тривожних станів
Тимчасова, ситуативна тривожність. - занепокоєння приходить і йде,
І є тривожність, як риса характеру. У цьому випадку людина постійно перебуває у напруженому стані та гостро реагує на все, що відбувається в її житті. Почуття занепокоєння поступово переростає у розлад, який заважає жити: людина може боятися виходити з дому або перестає робити те, що їй подобається.
Причини постійної тривожності можуть бути різними: зміна гормонального фону, стрес, депресія, інші розлади психіки. Іноді тривожність «родом з дитинства»: якщо дитина була свідком занепокоєння батьків з будь-якого приводу.
Намагайтеся відволіктися від того від того, що Вас турбує. Якщо Ви почали відчувати тривогу від перегляду новин, вимкніть телевізор, увімкніть приємний фільм або відео, почитайте. Потрібно зайняти голову чимось іншим.
Увімкніть заспокійливу музику. Музика може бути будь-яка: класична, для медитації, звуки природи — головне, щоб Вам ставало спокійніше.
Ці кроки допоможуть швидко заспокоїтись у конкретній ситуації, проте слід розуміти, що вони не позбавлять проблеми остаточно. Потрібна допомога фахівця (психолога. психотерапевта).
Коли стан тривоги триває понад 6 місяців, то може йтися про тривожний розлад, який сам не пройде.