Психологиня Ирина Константиновна Зубиашвили Київ

Ірина, всі майбутні мами за фізіологічними показниками схильна до тривожності. Крім того, в період очікування дитини, у жінки переважають інтереси пов'язані з народженням та здоров'ям майбутньої дитини, все інше відходить на другий план.
Те, що з'являються страхи - це непогано. Спрацював психологічний захист, пішов процес адаптації до нових життєвих умов. Просто потрібно не емоційно, а раціонально підійти до цього питання. Саме мислення людини – її спосіб сприйняття себе, світу та інших людей – визначає її поведінку, її почуття та її проблеми.
Перебудувавши своє неадекватне мислення та розвинувши здатність мислити більш реалістично та конструктивно, людина вже зовсім інакше починає дивитися на світ і своє місце в ньому – вчиться жити, підлаштовуючись під обставини, які не в змозі змінити.
Ніхто не каже, що вагітність та пологи - це легко, але ви добре знаєте, що організм жінки спеціально для цього призначений, і доросла жінка без шкоди для свого здоров'я може виносити та народити здорову дитину.
Звичайно, Вам дуже допоміг би психолог. Але давайте почнемо з того, що тільки-но з'являється тривожність. Ви говоритимете "У мене все добре. А буде краще, ніж я можу собі уявити".
Виконайте практику "Перлинне намисто". Згадуйте щасливі моменти, наче це перлини. які Ви нанизуєте на нитку.
І постарайтеся усвідомити, що Ваші негативні думки, це лише думки. вони не мають нічого спільного із реальністю.

Ваше завдання – будувати стосунки з чоловіком, а не з його мамою. Тобто потрібно обговорити як він бачить ваші стосунки надалі. Опір батьків факт, звісно, неприємний, але не значний. Хлопцю є 18, і формально він вже здатний навіть одружитися з ким хоче.
Ви ж не збираєтеся завтра оформлювати стосунки. Ви можете продовжити зустрічатися, краще впізнавати один одного, розбиратися у власних пріоритетах і прийти до створення сім'ї усвідомлено, а не через менталітет чи попри все.

Відредаговано автором 26-09-2023 15:40:37

Вікторія, Вам можна лише позаздрити. У вас закохався молодий чоловік. І переживаєте Ви не через вік, а через соціальні стереотипи - "чоловік повинен бути старшим". А чому не навпаки? Вік - це лише цифра в паспорті, вона потрібна державі для статистики, а не для щасливих стосунків.
Я не думаю, що Пугачова чи дружина президента Франції Макрона бігають до психолога та плачуть. Ні, вони просто насолоджуються своїм щастям.
Бути молодшою ​​за свого чоловіка - це зараз тренд. І ще, у наш час стає нормою у 40 жінці виглядати на 25 і зберігати бадьорість, здоров'я та гарну шкіру. Вікові рамки стираються і це глобальний тренд.

Екатерина, хочу еще добавить несколько слов. Общение с Вами является ярким примером тому, что консультирование по переписке не очень эффективно. Вот сейчас становится ясно, что многое Вы вынуждены терпеть из-за сложившихся обстоятельств. Вы думаете не только о себе, но и о своем ребенке. И это вызывает уважение.
Но еще небольшая рекомендация. Внешне меняться - замечательно, это нужно каждой женщины. Но Вам очень нужно менять внутреннее состояние. Ваш мужчина это сразу почувствует и, возможно, призадумается.
Конечно, это возможно с помощью психолога. Но для начала примите фразу, пусть она прошьет Ваше сознание. Как только услышите что-то неприятное в свой адрес, улыбнитесь и подумайте "А почему я должна этому верить?".
Вам очень важно выйти из образа Золушки.

Кристина, если вы хотите счастливой жизни, то не надо соглашаться на отношения, которые вас не устраивают.
Сообщите партнёру, что, такие отношения вас не устраивают. Но подчеркните, что вы не хотите их заканчивать, а хотите изменений и объясните, каких именно.
Конечно, никаких гарантий успешного завершения разговора нет. Как он закончится – неизвестно. С другой стороны, если всё равно отношения не устраивают, то лучше их закончить, чем жить и страдать.
Если хочется счастливой жизни, то нельзя идти на компромиссы. Нельзя соглашаться на отношения, которые не устраивают – только или перестраивать эти отношения, или расставаться.

Тема любові велика і можна прочитати цілу лекцію, і можна довго обговорювати.
Любов - це одне з найпотужніших почуттів, які може відчувати людина. Вона дарує нам радість, щастя та благополуччя.
Але що таке здорове кохання і як його відрізнити від любовної залежності?
Здорове кохання - це почуття, яке будується на взаємній повазі, підтримці, довірі та розумінні. Це не лише романтичне почуття, а й тісний зв'язок, заснований на спільних інтересах та цінностях. Здорове кохання дозволяє нам зростати і розвиватися, воно не обмежує нас, а навпаки, розширює наші можливості.
У здорових стосунках люди повинні намагатися зрозуміти і прийняти один одного, цікавитися своєю другою половинкою і розуміти, що вони все ж таки є різними особистостями зі своєю думкою, звичками та поглядами на життя.
Любовна залежність, є патологічним станом, який змушує людину сильно залежати від іншої людини. Любовна залежність включає сильні емоційні переживання, нездатність розлучитися з партнером, нездорову залежність від стосункыв і бажання контролювати партнера.
Любити себе — це більше, ніж носити шикарне вбрання та користуватися дорогою косметикою. Це широке поняття, в якому поєднується безліч смислів, матеріальних та духовних. На світі чимало доглянутих та чудово одягнених людей, які не уявляють, що означає справжня любов до себе. У ній немає егоїзму — лише прояв доброти до оточуючих, бо той, хто любить себе, не перекладає на інших свої проблеми.
Така любов складається з чотирьох аспектів: самосвідомості, самооцінки, самоповаги та турботи про себе.
Це коротко про любов

Юліє, всі українці отримали психічну травму від війни. Люди втомилися морально так, що не завжди є сили на звичайні речі. Але нам треба жити далі.
Постійна втома може виникнути від постійної емоційної напруги під час тривалого стресу.
І треба подумати, що Вам допоможе розслабитись. Можливо, Ви любите щось робити руками або медитувати зі свічками, а може допомогти розмова з психологом.
Війна забирає багато сил та емоцій і дуже важливо не провалитися в емоційну яму. На форумі немає можливості допомогти Вам відновити життєвий ресурс. Це можливо лише за умов індивідуальної консультації.

Екатерина, в ваших отношениях явная дисгармония. Речь идет не только о бестактных высказываниях Вашего мужчины, а вообще о нездоровых отношениях.
Непрошеные высказывания – не что иное, как эмоциональное насилие. Здоровый, гармоничный союз предполагает уважительное отношение к личным границам друг друга, в том числе и к телесным.
Кстати, подобные высказывания мужчины могут говорить о его собственных страхах. Возможно, он потому и подчеркивают ваши телесные несовершенства, что сам боится изменений, старения? У мужчины явно есть комплексы, а также он просто плохо воспитан.
Вы имеете право на эмоциональную реакцию в таких ситуациях и на защиту своих границ. Установить их можно такими словами, например: "Спасибо за мнение, но я себе нравлюсь". Или так: "Если мне потребуется твой совет, то я обязательно к тебе обращусь. Сейчас я не нуждаюсь в комментариях".
Переделать его Вы не сможете, но у Вас всегда есть шанс поговорить и понять, что Вы значите друг для друга и есть что-то, ради чего вы должны продолжать отношения.

Вы обеспокоены, так как улыбка является телесным проявлением, которое Вы не можете контролировать. Но не все так просто. То, что Вы называете улыбкой, - это реакция Вашего организма на тревогу.
Кто в Вашей семье тревожный? Возможно у Вас генетическая тревожность.
И в какой-то момент в раннем детстве эта реакция (улыбка) стала самым лучшим, возможно, спасительным, ответом на обстоятельства Вашей жизни. Вот почему поведение закрепилось и стало привычным.
Но выход из проблемы совсем не там, где он кажется очевидным. Попытки действовать запретом избавиться от привычки приводят только к усилению телесных проявлений.
Что же поможет? Важно создать заново ТАКИЕ ВНУТРЕННИЕ ОБСТОЯТЕЛЬСТВА, при которых необходимость в "навязчивой улыбке" отпадет сама собой. А это значит, что Вам предстоит познакомиться с собой поближе.
Какая Вы? Что Вам нравится и что не нравится? Как Вы строите отношения? и т. д.
Вы лучше узнаете себя, и тогда, встречая человека, Вы будете СВОБОДНЫ - УЛЫБНУТЬСЯ ему или нет.
Но улыбка может быть проявлением навязчивого состояния.
Скорее всего, Вы очень боитесь, что будете снова улыбаться и начинаете постоянно себя контролировать. Тогда Вы можете пойти от противного - заставляйте себя улыбаться постоянно, и тогда ваше тело перестанет вам сопротивляться. Это как при бессоннице, чем больше о ней думаешь, тем тяжелее уснуть.
Если Вы обратитесь к психологу за индивидуальной консультацией. то быстрее разберетесь в проблеме.

Владислав, ситуация. конечно, непростая. Но букетами и шоколадками Вы ничего не измените. Нельзя цветочками вернуть потерянную любовь.
И никаких унижений и просьб. Вы лишь демонстрируете свою слабость и окончательно потеряете авторитет в её глазах. Не извиняйтесь за свои ошибки. Этим Вы опять проявляете слабость и демонстрируете себя не лучшим образом.
Соберитесь с мыслями и чётко ответьте на вопрос: почему она захотела уйти? Будьте честным и ищите первопричину этих бед. Хотя. Вы уже это в какой-то степени осознали. А что-то, возможно, еще и нет.
Можно ли вернуть жену? Да, но это сделать непросто. Нужно понимать, для того чтобы вернуть её – нужно приложить не мало усилий, времени и ресурсов.
И в особенности нужны внутренние изменения. Поэтому акцент нужно ставить именно на внутреннюю работу над собой. Если Вы не будете заниматься собой, а будете сидеть и ждать чудес и свято верить, что жена вернется, - это не случится. Чудес не бывает.
Необходимо провести анализ себя, найти в себе минусы, составить план действий, как изменить себя, написать цели и конечно же начать работать над собой. Чтобы жена захотела вернуться, нужно провести сильную работу над внутренними изменениями. Тогда будет шанс заинтересовать жену новым своим образом и поведением, новым собой.
Умеренная жизнь рядом с женой полностью Вас убила. Вы потеряли самостоятельность.
В этом кроется причина вашего желания все вернуть. Вы окончательно разучились жить самостоятельно. Но всё поправимо.

Відредаговано автором 23-09-2023 15:50:20

Ваше бажання офіційно зареєструвати шлюб – абсолютно нормальне. Ви почуватиметеся більш впевнено, відчуватимете психологічну захищеність.
Але Вас хвилює питання, чому він не одружується? Мені здається, що відповідь проста. Він ще не вирішив, що Ви підходите йому як дружина. Чоловік може говорити, що шлюб — формальність, або ще не час, або що спочатку потрібно заробити грошей (купити квартиру, зробити кар'єру), але це означає, що він вам відмовляє.
У сучасному світі жінці не обов'язково бути одруженою. Багато жінок здатні самі забезпечити фінансово і себе, і дітей та батьків. Дедалі більше жінок обирають незалежність, вільні стосунки. Чоловік у їхньому житті може бути сексуальним партнером, другом, просто близькою людиною. Це їхній свідомий вибір.
Але Ви хочете заміж, хочете обручку та штамп у паспорті. Це нормальне бажання, це Ваш вибір. Ви можете продовжувати жити із партнером на його умовах, а можете запропонувати свої. Наприклад, що згодні жити з ним лише у зареєстрованому шлюбі. І підете, якщо не одружитеся протягом, скажімо, півроку. Але тоді дійсно через півроку доведеться піти, інакше Ваша залежність від нього та Ваше розчарування збільшаться багаторазово. Але, можливо, розставання стане шансом зустріти того, хто побачить у Вас дружину та візьме на себе відповідальність, гідну чоловіка.

Цілком нормально після розриву ходити з очима на мокрому місці. Не намагайтеся придушити негативні емоції. Як тільки Ви звільните емоції, Ви зможете подивитися на ситуацію з ясним розумом.
Спробуйте зрозуміти, чому стосунки закінчилися. Чи була сварка, зрада, чи Ви відчули, що він поступово втратив до вас інтерес? Знаючи причину, чому хлопець пішов від Вас, Ви зможете зрозуміти, чи варто його повертати.
Проаналізуйте його поведінку за кілька тижнів до розриву. Це допоможе Вам визначити, чи можна врятувати стосунки.
Якщо це було раптове розлучення через розбіжності в думках, можливо, йому просто потрібно трохи часу, щоб охолонути.
Якщо ж стосунки були поганими місяцями, подумайте, чи справді спроби повернути його варті Ваших зусиль.
і давайте домовимось, що Ви викинете з голові міслі про те, що не хочете жити. Навіть якщо Ви не вірите в Бога – це не найкращий варіант.

Відредаговано автором 23-09-2023 04:15:02

Намагайтеся заспокоїтися і напишіть, чому ви розлучилася, через що сварилися.
Почуття гіркоти від того. що пішла кохана людина, Вам потрібно прожити і пережити, проплакати і проговорити, від цього нікуди не подітися, на це потрібен час. Скільки саме - залежатиме від Вас.
Між вами були стосунки і у Вас були думки про майбутнє та фантазії. Можливо, Ви бачили більше, ніж є, можливо, Ви ідеалізували хлопця та стосунки з ним і зараз зіткнулися з розчаруванням, що Ваші очікування не виправдалися і Вам дуже боляче.
Але він уже пішов своєю дорогою. Вам важливо не просто відпустити людину, а й повернутися до себе!
Важливо проаналізувати помилки в цих стосунках, побачити у них свій внесок. а також повернутись до себе, до свого життя.
Надія, кохання, стосунки, щастя – все це насправді не розбивається. Воно так і залишається усередині Вас. Але Ви зможете все це відчути в інших стосунках, з тим чоловіком, який теж прагнутиме стосунків. Збережіть собі надію і любов.
Чого Ви очікуєте від себе? Від життя? Чого Ви хочете і до чого рухаєтеся?
За Вашими словами складається відчуття, що вам уже 90 років і життя майже закінчено. Ви молода, перспективна жінка і у Вас все життя попереду.

Светлана, а как Вы считаете - там. где нет уважения, может быть любовь?
Возможно строить и нужно ли строить семейные отношения без уважения?
Вспомните, в какой момент вашей жизни Вы потеряли для мужа ценность и позволили так обращаться с собой.
Скорее всего, произошел "эффект снежного кома". Мужчина, видя, что Вы принимаете и прощаете хамство, привык к этому. Стал грубить и оскорблять все чаще. А Вы заметили это, когда на Вас покатился уже огромный ком унижений.
А Вы себя любите и уважаете? Вы уверены, что именно с этим человеком хотите строить дальнейшие отношения?
Ответы на эти вопросы дадут Вам возможность посмотреть на ситуацию другими глазами, принять решение по вашим дальнейшим действиям. Бороться или нет за ваши отношения решать только Вам, и принимать это решение лучше из состояния хотя бы уважения к себе.
А прогноз неблагоприятный. Действие будет разворачивается постепенно: сначала ‒ неуважение, потом ‒ Ваша просаженная (как раз хамством) самооценка, и ‒ физический абьюз,

Вам не не нужно переезжать от мамы. ОКР - не приговор. И панические атаки, и ОКР - все это проявление избыточной тревожности. Но все это можно преодолеть. Только выбирайте психолога, который умеет работать с тревожными расстройствами.
Не накручивайте себя, не концентрируйтесь на ОКР. У Вас его нет и скорее всего, что и не будет. А навязчивые мысли иногда появляются у всех людей. Это не патология. Но психолог Вам подскажет, как можно избавляться и от них.

Відредаговано автором 22-09-2023 10:54:11