Тут ніхто не скаже що вам робити, я скоріш запитаю: «А що ви хочете робити? І що ви будете робити якщо поведінка чоловіка буде продовжуватись?». Це ж ваша відповідальність і здається межі вже переходять здорову відмітку і важливо проявляти власні кордони як з вами можна чи не можна.

Можна запропонувати чоловікові парну психотерапію і проговорити своє невдоволення і його «бажання» в присутності спеціаліста. Кожен партнер матиме змогу виговоритися! Здається, що зараз ви в глухому куті та безсиллі, але переписка тут не допоможе в тій мірі, яка вам потрібна.

Доброго дня!

Будь-які стосунки будуть висвітлювати наші вразливі та крихкі особистісні моменти, тому треба змінювати себе, а не стосунки! Ви усвідомлюєте, що у вас низька самооцінка і невпевненість, саме ці місця потребують підтримки та розвитку. Розвивайте себе!

Іншу людину не можна змусити робити чи не робити щось, але можна говорити про свої почуття і відчувати чи дійсно ви для нього особлива. Можливо вам просто зараз не вистачає безпеки у стосунках і ви так реагуєте ревниво? Чи відчуваєте ви надійність у вашому зв’язку чи сумніви беруть верх?

Доброго дня!

Співчуваю, що вам доводиться слухати такі бажання від чоловіка. Це дуже образливо, знецінююче по відношенню до вас і дуже незріло. Тобто людина реагує якимось примітивними інстинктами та потягами, які сама ще вигороджує. Але це не норма! Я не знаю яку допомогу ви тут чекаєте, проте важливо називати речі своїми іменами. Ваш чоловік же таким не став під час 2 вагітності?! Якісь дзвіночки ж були до цього. І він не маленька дитина, яку треба пасти щоб він не трогав інших жінок. Що окрім дітей вас пов’язує? Які у вам стосунки і чи ж у вас стосунки, окрім сексуальних?
Чи є у вас підтримка зараз серед рідних та близьких людей? Чи сестра є рідною та надійною людиною для вас?

Відредаговано автором 25-07-2024 09:45:22

Доброго дня!

Стосунки ніколи не бувають з гарантією, що ми обираємо один одного раз і на все життя, навіть при сильному бажанні люди розходяться, що трапилось і з вами. Я думаю про вашу емоційну частину, яка ранена, бо ви і з дружиною намаялись, і тут пахне травмами з цією дівчиною. Свідомо ми можемо багато що розуміти і мати глибинні переконання, але є інші пласти нашої підісвідомості… Комплекси залежності, історії трикутників та відображення якихось сценаріїв. Це все важливо досліджувати через свій внутрішній світ, а не через дівчат, жінок, бо можна багато разів вступати в одне і те саме. Для цього потрібна довготривала психотерапія. 5 років пройшло, при всій хімічній реакції все ж таки є сумніви та острах до дівчини, і це щось про вас більше ніж про неї.
Ваші мотиви прекрасні і світлі, але треба розібратись чи є всередині місце та готовність для зрілих близьких стосунків!? Ми притягуємо людей у відповідності до того, чим самі наповнені, така аксіома відображення нашої психіки.

Відредаговано автором 25-07-2024 09:37:15

Здравствуйте!

У вас нету надеждой привязанности и как следствие нету ни с кем, и даже с собой глубоких отношений. Скорее вами движет интерес, дальше которого ничего не продвигалось.

Человеческие отношения нам нужны для роста, развития и самое главное для понимания себя. Вот вы себя достаточно хорошо уже осознаете на данный момент своей проблемы и важно ее решить. Тут нужна длительная психотерапия, которая поможет функциональные отношения с людьми перевести в человеческие, где возможен обмен чувствами, глубинное доверие и близость. Почитайте про надежную привязанность и про типы привязанностей и вам станет чуток яснее ваша ситуация!

Здравствуйте!

В депрессии качество, ощущение и вкус жизни притуплены. Ничто не радует и не вдохновляет. Сочувствую, это тяжелое состояние и важно искать помощь у профессионалов.

Можно пройти опросник на депрессию Бека в интернете, но важно все обратиться к психиатру чтобы было качественное наблюдение и лечение!

Це свого роду горе - втрата того, чого тобі не можуть дати на даний момент. Співчуття вам і сил впоратись з цим! Це треба пережити і бажано в просторі психотрепевта. Горе має всі стадії - від ігнорування, злості, безсилля і десь там за горизонт є примирення з реальністю…

А як ви переживаєте, що щось може бути не за вашим бажанням? Тут ніби фонить неможливістю прийняти та змиритись з тим, що є на даний момент.
І чи дійсно ви вже готові як пара до дітей? Чи обговорювали коли хлопець буде готовий до весілля, народження дітей? Чи є у вас якісь орієнтири як пережити фрустрацію ваших бажань? Для хлопця це дійсно дуже рано, бо вони формуються як особистіть ближче до 25 років, як фізіологічно так і психологічно.

Доброго дня!

Співчуваю, ви переповнені почуттями та розгублені. Для цього вам потрібно поділитись переживаннями з психологом.

Скажіть, ви заміжня з цим хлопцем? Як довго ви зустрічаєтесь? Можливо, ви просто не відчуваєте серйозних намірів та відповідальності від коханого? Чи притаманна вам внутрішня безпека і можливо ви проектуєте на створення своєї родини бажання відтворити всі дефіцити дитинства? Ваша реакція просто подібна до дитячої, ви плачете і навіть не можете говорити, доросла людина б злилась, що її бажання не враховуються. Я рекомендую вам психотерапію! Знайдіть собі спеціаліста і проживіть свої страждання, сумніви.

Андрій, доброго дня!

Ви самі заганяєте себе ще в більший кут, краще робити піші прогулянки на природі, це як мінімум, бо перебувати фізично в дискомфорті і на самоті - для вас не є добре. Дуже сильне потрясіння в вашому життя - розлучення, яке підняло багато травматичного досвіду, де пласти самотності, покинутості, відчаю та безсилля. Я співчуваю вашому станові! Це все душить вас час від часу і ніякі таблетки не заглушать те, що вже мусить бути пережитим, прожитим, бо від себе не втічеш.

Ви пишете сюди час від часу, скажіть що саме б ви хотіли почути? Що могло б зарадити вашу біль та розпач? Будь-яка рана довго болить, а якщо це була - операція як відсікання (розлучення), то знеболювальні (антидепресанти) - це лише часткова поміч, а не панацея. Чи звертались ви до психотерапевта чи є у вас друзі, з якими можна погорювати, можливо батьки, рідні, брати? Зараз вас здається, що ця подія зламала вас, ваша життя, ви перестали вірити в себе і в свої можливості, але дуже багато людей пережили подібне і точно скажуть, що це нестерпно боляче, проте життя триває і ваш вибір що ви самі будете робити далі.

Бажаю пройти темний ліс своєї душі, відродити мужність, знайти нову дорогу та нові сенси!

Доброго дня!

Підтримую колегу повністю, бо територія бабусі - її устав. Вам треба створювати свою атмосферу, вона душить своїми емоціями, а ви намагайтесь залишатись зі своїм внутрішнім світом. Ви реагуєте і цим самим віддаєте їй багато енергії. Запитайте її, а які квіти вона любить, а що цікавого було в неі в студентські роки, проявляйте цікавість до неі. Будь-яка людина це любить. Вам треба нестерпну атмосферу війни перетворити на знайомство, дослідження. Можливо саме це переведе увагу з ворожнечі і трошки розслабить вас обох, можливо ні, але спробувати можна.


По відношенню до себе, коли сильно неприємно, треба підтримувати саму себе і казати своїй внутрішній ображеній дівчинці, що таке буває у похилих людей, вони хочуть поваги, статусу і своєї правди, але ви співчуваєте дівчинці і ви розділяєте її почуття, вона не сама проти цієї дідівщини. Бабуся попадає в якусь вашу історію, де вас не цінують, не люблять і викликають провину. Десь таке вже було у вас? Спробуйте ви туди лити світло, прийняття та тепло! По можливості шукайте нагоди жити окремо, бо 2 господині на одній кухні - це війна, а тут ще війна поколінь.

Відредаговано автором 22-07-2024 19:18:10

Здравствуйте!
Сочувствую вашей истории, здесь чувствуется тупик, ваши стратегии не рабочие и не приводят к регуляции поведения. Нужно идти к психологу!

Ребенок протестует против всех заданных норм, мне кажется здесь есть какое-то напряжение между родителями или у вас с собой. Вы не выдерживаете его агрессию, вам хочется тишины и спокойствия. Вы хотите, чтобы ребенок понимал, но ребенка надо чувствовать, вся его эмоциональная система кричит - я недоволен и ты меня не видишь! Бить ребенка - не вариант, потому что это усиливает его жестокость и разрыв доверия к родителям. Таким образом, подавляться воля, а не воспитывается личность. Вы бы слушали и уважали того, кто колотит вас? Вы бы разве что боялись силы этого человека. Мне кажется, что вы так делаете потому что с вами так поступали родители или потому что вы были послушной, а парень нет.

Выдерживали ли ваши эмоции ваши родные люди или просто приказывали и указывали слушаться?
Вспомните себя 5 летнюю, что там было и в чем нуждались вы тогда? Какая история была у вас в его возрасте?
Я верю, что возможно наладить контакт с ребенком, но для этого надо быть искренней и правдиво смотреть в себя. Дети - искренние индикаторы поля, их не обманешь взрослыми угрозами. Есть лекции Шалвы Амонашвили по педагогике, которые учат говорить на языке детей, но это вторично, первично нужна консультация психолога!

Доброго дня!

Коли ми маємо ресурс, то будь-яка стресова чи дискомфортна ситуація сприймається легше, бо є чим реагувати. Коли наявні дефіцити і ми в мінусі, проявляється все наше нутро, тобто інстинкти без манер, когнітивних обробок. Це подібно тому як ведуть себе тварини, у яких інстинкти базові орієнтири по життю. Зараз ви вчитесь і пізнаєте себе, свої стани та реакції, це все піддається регулюванню і корекції.

Доброго дня!

Важко сказати і нам чому так поводить себе дитина. Це треба досліджувати, відслідкувати період коли почалось і чи залишалась донька наодинці з чоловіками вдома?

Якщо є сильна тривога, то можна найти піскового дитячого психолога і дитина зробить композицію з піску, якщо було насилля - там видно буде по сюжету. Також можна піти в казку і попросити її створити історію про персонажа, який спочатку соромився свого тіла, а потім почав його демонструвати. Тут треба підіграти і обіграти, щоб іі несвідома розкрилось і проявилось. Це все можна досліджувати, а через екран телефону, важко знати чому саме ваша донька так робить. Можливо дійсно їй жарко, можливо в неі включився елемент цікавості до чоловіків і вона хоче привертати увагу до себе, це теж буває нормою розвитку.
Ваша тривога зараз малює страшні картинки, але накручувати не треба, знайдіть дитячого психолога, раджу саме піскового юнгіанського підходу, щоб заспокоїтись та зрозуміти ситуацію.

Доброго дня!

Прикро, що вам випало так багато випробувань на ваше дитинство. Співчуваю! До вас можуть по різному відноситись і рідні, і не рідні люди, але вам потрібно навчитись добре ставитись до себе. Зараз ви залежні і емоційно, і фінансово від батьків, бо ви ще дитина, проте ви можете пізнавати світ, вчитись і ставати більш самостійною. Думайте про своє майбутнє і рухайтесь в розвиток. Чи є у вас якісь захоплення, які будуть розраджувати вас і можливо там будуть друзі? Станьте самі для себе потрібною, ваша мама не є опорою для вас, на жаль, але це не значить, що ви якась погана.

Чи є бабусі, дідусі? Які стосунки з татом? Спробуйте розказати татові про свої душевні рани та біль.

Відредаговано автором 21-07-2024 11:29:53