Здравствуйте, Анастасия!

Ваша семья - как поле мин и взрывов, после которых нужно долгое восстановление, реабилитация и выстраивание доверия. Как я понимаю, что вас тянет к мужу когда вы разочаровались в своих изменах, тогда вы начинаете его ценить, либо свои чувства. Это говорит о вашей нарушенной привязанности, видимо ростки которой в глубоком детстве. Кто вас бросал?


Ваша пара не приходит к глубинному взаимодействию, вы ищите разнообразия и не можете пережить какие-то пласты одиночества, скуки и неудовлетворения, но причина не муж и не мужчины. Это все в вашей душе! Сочувствую! Рекомендую длительную регулярную психотерапию, где не надо бросать психолога, обесценивая его раньше времени! Это вы точно захотите сделать, выдержите этот шторм в более безопасном взаимодействии и вы исцелите эту травму отвержения. Это длительная но очень важная работа!

Вітаю!

Співчуваю такому непростому досвіду з сестрою. Дуже багато агресії, відчаю, примусу у вашій історії. Прикро, що ваша мама змушувала вас весь час брати сестру і саме ця відсутність кордонів, здорового розмежування є причиною вашої ворожнечі та ненависті. У вас не було свого простору, життя з якого могла з’явитись цікавість та любов до сестри. Сестра сприймалась несвідомо як перепона чи перенавантаження для вас. І ви не можете це пережити, тому раджу оплакати своє дитинство, в якому ви рано подорослішали і змушені були брати відповідальність, на яку не хотіли погоджуватись. Треба відгорювати втрачене і прожити це з кимось. Я співчуваю і розумію вас, в мене 3 менших сімблінгів. Проте я бачу і відчуваю, що вам не всеодно, ви шукаєте шляхи примирення та прагнете знайти спільну мову! Все ж таки є паростки любові та споріднення, які поки що не можуть прорости чи пробитись через пласти болю та відчаю.

Підтримую вас сердечно у ваших стражданнях та пошуках! Знайдіть можливість звернутись до психолога! Є безкоштовні соціальні центри чи лінії довіри! Навіть просто висловлюючись, ви отримаєте значне полегшення! Поки що у вас нічим любити сестру, але це поки що… Вам важливо себе таку полюбити, якій боляче та нестерпно…❤

Здравствуйте!

У вас была любовь и как я понимаю и ощущаю, что это то ключевое, о чем вы тоскуете и грустите. Счастье - это состояние души и оно не зависит от того что у кого, а только от внутреннего наполнения и смыслов. Именно с этим вам нужно работать. В жизни не раз будет то вверх, то вниз, это можно сказать атракцион для нашего развития. Все приходящее и уходящее, а мы вечные души в поиске смыслов.

Депрессия и страдания нас углубляют, чтобы мы ныряли во внутренний мир и отрешались от внешних развлечений, разнообразий и искали клад на дне нашего моря. Поздравляю, вы начинаете свою внутреннюю Одиссею! Вам предстоит обрести свои силу, познакомиться с собой и тут главное не цель, а сам путь, в котором вы будете меняться. Когда нету внешних опор - должна формироваться внутренняя!

Вибачте, але я не зовсім зрозуміла ваше питання. Сформулюйте, що все вас турбує?
У вас нарцисична травма і вже сформований комплекс знецінення, яким ви сприймаєте батьків і можливо інших подібних до них...

Я розумію ваше невдоволення і співчуваю. Ви в процесі сепарації, бо протестуєте проти позицій зверху, але вони ж по життю будуть, і це нормально витримувати старших по віку, по рангу, навіть якщо ви вважаєте себе кращим чи дорослішим. У вас така доля, з таким батьками і важливо це прийняти як данність, проживаючи всі переживання, звільняючись від них. Ви як раз розбираєтесь і робите це! Ваша реакція поки що реактивна, але це процес часу, бо розуміння та проживання комплексів - це різні речі.

Здравствуйте!

Извините, но ваша первая любовь - это не любовь, а это ущемленная гордость, что вас не захотели и не предпочли. Именно это вы не можете прожить, смириться. Доказать кому-то что вас можно любить нужно только вам, так как это ваша боль. Настоящая любовь - это когда я люблю и ничего не требую взамен, бескорыстно, искренне, даже если это не взаимно. У вас классическое залипание и травматизация.

Я имею такой же опыт первой любви и понимаю все, что вы пишите. Мне очень помогла терапия в методе ДПДГ. Как рукой сняло и важно продолжить потом личную терапию, разбирая свои семейные и личные комплексы! У вас разбитое сердце, которое нужно исцелить и наполнить любовью ❤

Здравствуйте!

Ваш парень похоже не готов с вами считаться, он занимает позицию «мне должны». Непонятно было ли так всегда или это демонстративная обида. Что предшествовало этому? Для вас марш-бросок этот приезд и важно действительно расчитывать на свои возможности, у вас здесь есть понимание и поддержка мамы. А парень не может в силу своего эгоизма. Порой когда нас не выбирают, важно самой себя выбирать. Для него чушь - для вас ценность. И важно вам не занимать позицию жертвы - «доводит меня до нервного срыва или истерик, как быть?». А вместо этого попробуйте присвоить себе ответственность - «я довожусь до нервного срыва и истерик, я не справляюсь и в растерянности что делать, так как мои чувства затапливает разум».

Вы оба ищите удовольствия и понимания от друг друга, но ни вы, ни он не даете это. Я предполагаю, что вы истощены и не в сильном ресурсе и ваш парень. Важно свои претензии и недовольство развернуть к себе. Другой не обязан наполнять, другой может разделить, поддержать.

Відредаговано автором 30-07-2024 17:59:10

Дивіться в свій текст. Я трошки допомогла побачити це!

« Вмене є ЗЛІСТЬ від таких їх вчинків які гроблять шаблон життя брата. І сильне ВІДЧУТТЯ справедливості по житті яке і впливає тут в цілому - чому такий поділ бляха дивний і маніпуляції щоб показати наскільки я тут лишній».

« Мені ВСЕРІВНО на їх думку, на їх вчинки, єдине мене БІСИТЬ коли вони щось роблять, а потім це вилазить боком всій родині.

«Ніяких ЕМОЦІЙ!»

Я скоріш ПРИЗИРАЮ таку поведінку в людях, а не тому що це мої батьки чи тому що я маю якісь емоції до них відчувати. І звідци ЯРІСТЬ тому що чому люди які нічого не добились вчать мене як жити, хочуть бути в мому просторі та інше».

Ви детально розписуєте і реагуєте на на очевидну правду, і я розумію, що ви в це вірите, проте це неправда. Ви виросли в родині, де емоції та внутрішній світ не цінувався і тому ви не сильно зв’язуєте і розумієте самі себе, бо пишете сюди і ми допомагаємо вам. Це боляче усвідомити вам, що ви залежні і емоційно вразливі від них, бо та кількість деталей і наступальне пояснення для психологів - сильне підтвердження. Мені можна не доказувати, я працюю багато років з цим і бачу те, що є, а не те що ви хочете мені показати… Я не знецінюю ваших переживань та складнощів, але я щира і дотримуюсь цього у відповідях на сайті.

Ваша проблема в тому, що ні батьки, ні ви не приймаєте один одного. Ви хочете щоб вони були інші і вони хочуть цього по відношенню до вас. Коли ви навчитесь приймати свою вразливість, залежність, то ви не будете так реагувати на наші зворотні відгуки, а поки ви захищаєтесь як і ваші батьки на очевидну реальність вашого життя.

Вітаю!

Співчуваю вашому горю. Я вас розумію і це дуже велика рана, біль зараз, але з часом ви зможете згадувати і радість, ніжність, яка у вас була. Мій котик помер 9 місяців і лише зараз мені легше. Я проживала це як велику втрату і дозволяла собі писати пости, плакати, розповідати про нього. Оплакуйте, сумуйте і бажайте її душі кращих світів! В пам’ять про неї можна допомагати притулкам, годувати безпритульних тварин. Ваша киця подарувала багато вам любові і тому важливо її нести далі в світ!

Відредаговано автором 30-07-2024 01:45:20

Здраствуйте!

Я согласна с колллегой! Жаль, что вы испытываете такую порцию обесценивание и вымещенной агрессии, которую перекручивают в вину. Я думаю за годы совместных отношений вы не зря не хотите замуж, ведь истинное лицо человека ощущается и нам через экран. Скажите, а за кого вы бы хотели выйти замуж и посмотрите на разницу того, кто рядом. Вы достаточно нацелены на отношения, а ваш партнер нет(((

Ваш тест переповнений почуттями до батьків і образами, і ревнощами до іншого симблінгу, що виливається в таку сильну реакцію аж до панічної атаки… Ваші уявлення про себе і ваші реакції не співпадають, немає гармонії, тому сепарація не відбулась, на жаль…
Ви щось хочете довести, включаєте стьоб і реагуєте. Тут лише довготривала терапія на постійній основі!

Вітаю!

Ваші батьки скоріш за все нарцисичного типу, а це значить, що вони все оцінюють і встановлюють свої «маркери» якості. Зазвичай, все що ми говоримо про інших, це і є ми. Тому це вони прагнуть бути пупом землі і проектують ці якості на ваших дівчат.

Вам потрібно пройти цю емоційну сепарацію, коли ваш вибір атакується, знецінюється. Вам з дівчатами будувати стосунки і важливо своє особисте життя вберегти від токсичного осуду, менше розповідати і впускати їх у свій внутрішній світ! Якщо ж ви хочете подобатись батькам, то це весь час їх слухати та слідувати, не думаю що саме це зробить вас щасливим. Така ціна дорослішання, витримувати реакції і невдоволення, не відмовляючись від себе і свого. А ви чекаєте визнання, але його не буде… Вибачте, але кажу щиро і без ілюзій! Ваші батьки втрачають контроль і управу над вами, а ваші реакції на їх поведінку тому підтвердження, бо вони їм вертають свою значущість, так як ви підсіли на емоційний крючок і чекаєте як дитина від них - любові і підтримки. Вони хочуть слухняного синочка, який буде їх слухати… А ви хлопчик? І чи можете дозволити собі бути неслухняним? Бути ізгоєм - це бути собою, я перекладаю вам сімейне послання, але ви можете бути собою! Я підтримую вас сердечно ❤🙏

Рано чи пізно батьки змиряться з вашими виборами, а на перших порах будуть ось такі реакції, що ви описуєте. Вони не можуть інакше, тому не чекайте цього, а для вас це гарний привід дорослішання, самостійності та опори на самого себе!
Рекомендую вам більше думати як ви реагуєте на них, а не як вони реагують на ваших дівчат! Це таке тренування свідомості, емоційної вразливості та аналізу себе!

Відредаговано автором 29-07-2024 10:48:36

Здравствуйте!

Парень доигрывает какие-то свои истории и комплексы, которые вами вскрылись. Похоже это его теневая часть и он может до конца сам не осознавать этих проявлений, но вам важно проговорить свои условия ваших отношений, свои правила и свои табу. Взросление парней в мужчин бывает не столь быстрым, если он хочет об вас это делать, то важно вернуть ему его незрелость и сказать, что если он не догулял то зачем ему свадьба? Вы же не мама ему, а невеста и соотвественно можете не прощать и не верить в то, чего возможно нету в той степени которая вам нужна.

Разочарования - важная часть отношений, потому что в ней можно увидеть реальность, а не желаемые оазисы. И после разочарования начинаются настоящие отношений, без иллюзий, когда можно увидеть друг друга и выбрать или не выбрать снова в дальнейший путь…

Здравствуйте!

Вы хотите чтобы мы дали оценку правильно или неправильно, но ведь это ваша жизнь и важно чтобы вам было хорошо и удовлетворительно. Вы переполнены сомнениями и недоверием, и в первую очередь к своим принципам и чувствам! Почему? Если вам комфортно так как комфортно, то зачем уступать? У него есть свои пожелания, удобства и порой нужно время чтобы познакомиться и присмотреться, адаптироваться и видеть, и слышать, и чувствовать друг друга.

У вас остались какие еще чувства, в которых вы не успели разобраться и они атакуют вас, что вы что-то сделали неправильно, но вы сделали как сделали и предлагаю поменять формулировку. Задав вопрос почему вы так поступили и зачем? В ваших ощущениях больше правды чем в наших оценках!

Вітаю!

Ви наче лише сама підтримуєте вогник тепла в цьому холоді та байдужості… Співчуваю!

Скажіть, а таке було завжди чи це трапилось після якихось подій, обставин? І чому ви не поговорите по душам і не поділитись тим, що тут пишете нам? Ви ніби боїтесь з’явитись до нього з вашої невдоволеністю? І чи можете ви були егоісткою і брати те, що вам потрібно?

Бачите ви про нього більше пишете, а в мене питань до вас більше, бо хочеться вам допомогти, а він не просить цього…

Здравствуйте!

Согласна с коллегами, хотелось бы от себя добавить, что чем больше у человека внутри тем меньше ему нужно снаружи. У вас видимо есть внутренние дефициты, в которые попадают слова и поступки окружающих и как следствие у вас - обида. Если обида сильнее чем вы, то вам трудно сохранять самообладание, поэтому сейчас важно отслеживать какую потребность другой «игнорирует» по отношению к вам. То есть вы хотели уважения, признания или внимания, а получили другое. Это маркер, что вы это ждете от других и от этого зависимы от их мнения, даже если не согласны. Нужно саму себя наполнять, по капельке, по силам и на саму себя опираться, но вы на пути к этому так как осознаете уже это и ищите ориентиры! Ну и конечно рекомендую вам психотерапию, где вы сможете дорастить те уязвимые трогательные части личности, которым сейчас больно и обидно!