Почуття провини - це маркер співзалежності, бо нормальна реакція на ненормальну поведінку вашого чоловіка - це злість, а як наслідок - розлучення. Проте ваш чоловік потребує лікування, бо він страждає і він має усвідомити, що він причина цьому, а не ви. Це все свідчить про його незрілість та пошук втіх, які замасковані «благодійними» намірами по відношенню до вас. Дуже співчуваю вам і радію, що ви починаєте усвідомлювати себе.

Також рекомендую вам лекції Марини Таргаковоі в інтернеті, вона описувала свій досвід, коли її чоловік пив. Її досвід не ваш, але натхнення та підтримку можна отримати якщо вам буде відгукуватись. Не відкладайте свій похід до психолога і бережіть себе, свою дитину!

Відредаговано автором 04-08-2024 12:07:15

Здравствуйте!

Чтобы понять как быть, важно поставить себя на место своего мужчины. Представьте, что ему все время звонит бывшая жена, она с ним периодически встречается и на ваши просьбы прекратить это - вы узнаете об обмане. Какие чувства у вас? Важно увидеть человека и почувствовать его. Похоже этого не происходило долго и он ушел, чтобы вы заметили и ощутили его.

Ваш бывший муж может делать все что угодно, до тех мер и времени, что вы позволяете. Возможно, вы не можете попрощаться с прошлым и поэтому это проигрывается в настоящем.
Вы сейчас находитесь в расщеплении или в конфликте, который важно прожить и разобраться. А для этого нужна психотерапия!

Вітаю!

Спічуваю вашій непростій історії. Ніхто за вас не прийме рішення розлучатись чи ні. Ви тут як і ваш чоловік потребуєте допомоги, перекладаючи відповідальність.

Вам потрібно вашу жалість переводити в зрілість. Самій зростати і брати відповідальність, витримувати свої почуття, не спішити з них щось робити, а для початку витримувати.

Чоловік зараз як дитина - він бавиться і грається і зовсім не спорожній на стосунки. Це хвороба і ви дійсно його самотужки не врятуєте. Ви можете рятувати себе і тому вам потрібна психотерапія, щоб досліджувати свою співзалежність, свої моделі поведінки та витоки цієї історії з раннього дитинства.

Вітаю!

У вас травматичний досвід дитинства, де ви не переняли моделі глибоких теплих стосунків, а отримали аб‘юзивну модель. Щиро співчуваю! Я підозрюю, що ви заморозили свої почуття і травми, щоб не відчувати те, чого ви надивились… У вас зараз нічим любити, ви як закрита система. Ви пишете розумні логічні речі, але вони не впорядковані з вашими відчуттями. Тут рекомендація лише одна - довготривала постійна психотерапія. Чим раніше ви приступити до цього - тим швидше можливі стосунки! Зараз потрібно зосередитись на стосунках з собою, зі своїми переживаннями та підшукувати власні переконання, ціннності, і сама базова цінність - це ви самі для себе, а не для когось. Ви хочете щоб вас любили, але ви не пишете, що ви хочете любити. Коли ми хочемо щоб нас любили - це стан дитини, а коли ми любимо - ми віддаємо, це доросла позиція. Ви шукаєте насправді батьківську фігуру, а не партнера, тому потягів сексуальних просто може і не бути…

Відредаговано автором 04-08-2024 02:22:54

Здравствуйте!

Вы из мухи сделали слона. Ваша мать говорила исходя из своей боли, травм и разочарований. А вы все переводили на себя. Вы еще не мужчина, а юноша, а для нее ребенок. Видимо вам не хватает признания, тепла и любви, поэтому нету чем воспринимать недовольство родного человека. Скажите, а даже если мама ваше мужененавистница, то что?! Вы будете ее перевоспитывать? Похоже реальность мамы и ваша сильно слеплены воедино и вы не способны разграничить это. Когда человек испытывает боль от противоположного пола, то звучит именно такой текст как у вашей матери. Кстати, а есть ли у нее муж, отец? Отношения с этими людьми были причиной такой красноречивой перепалки с вами…

Если человека укусила собака - она будет опасаться собак, но она может любить свою собственную собаку. Я уже привожу вам примеры чтобы остудить вашу обиду.

Главное, чтобы вы себя любили и были непоколебимы в собственном отношении, вне зависимости от того, что и кто говорит вокруг.

Доброго дня!

Співчуваю вашому станові. Такі важкі періоди часто трапляються з нами, коли зовнішні стимули потужно тиснуть та пригнічують нас. Але якщо вміти витримувати це навантаження, то буде проростати ваша сила, працелюбність, турботливість. Це вже відбувалось з вами, за вашим описом, але ви чомусь вірити зараз більше у свою вразливість більше ніж у стійкість. Зараз ви на відпочинку і набираєтесь ресурсів для подальших зрушень. Подумайте, пошукайте, що може бути вашим наповненням, можливо книги, танці, спорт, друзі, якісь захоплення, а також поділіться з рідними своїми переживаннями. Ви ще юнні і потребуєте підтримки та пояснень з боку дорослих, можливо у школі є психолог?!

Доброго дня!

Все, що ви описуєте не є нормою взаємодії вчителя та учениці. На обличчя сексуальний контекст та зловживання владою. Ви неповнолітня і ми не маємо права вас підштовхувати до чогось, проте ситуація критична і я раджу звернутись до своїх батьків, розповісти що до чого, так як ви це зробили тут. Негайно припиніть брати уроки в нього, просто зупиніть будь-яку взаємодію, він не єдиний педагог на дану тему і ви можете бути дійсно дуже привабливою і талановитою, але ніхто не має права вас використовувати для своїх втіх та задоволень.
Бережіть себе, своє тіло і своє психічне здоров’я!

Тоді лише один варіант - до кінця життя все питати у мами та тата. Коли народжувати? Як дітей називати? Як що … Вибачте, але я накаляю, щоб ви побачили очевидну реальність. Ви можете робити те, що ви хочете, але як я відчуваю ви не витримуєте невдоволення батьків. Конфлікт між колективним та індивідуальним, але вам обирати. Ви не готові на конфлікт, ви хочете миру, а мир це покірність… Тобто ви регресуєте у хорошу дівчинку, дочку.

Як би це було з боку рідні вашого чоловіка і така давка його родичів, якби ви реагували? Наприклад, його мама каже що треба почекати 3 роки і чи не на часі зараз весілля робити.

Вам треба розхльобувати свої стосунки з батьками, не вашому хлопцеві. Це ваші задачі розвитку. Він же не змушує вас свої стосунки з ріднею вирішувати.
Ви зараз у відчаї, але я рекомендую вам пережити це і перечитати на днях по декілька разів що вам відповіли колеги. Доречі, у всіх одна думка з приводу вашої ситуації….

Відредаговано автором 02-08-2024 15:33:08

Доброго дня!

Вітаю вас з статусом нареченої! Це чудова подія і навіть якщо хтось не може порадіти чи підтримати вас, це не привід відмовитись від свого щастя! Я підтримую колегу Басанського Павла Леонідовича, бо реакція вашої мами неадекватна та токсична. Вона вкрала у вас відчуття щастя, нанизуючи провину, власний егоїзм та неспроможність радіти дорослішанню та автономності доньки. Прикро, що ви так залежні від неі і погоджується з її реакціями і атакуєте свого хлопця. Хлопцю жити з вами, не з вашою мамою та татом. Ви зараз скоріше донька, а не потенційна жінка. Батьки можуть мати інші погляди, почуття і це не має бути ваш задачею це обробляти, ви не їх батьки і не відповідальні за це. Можна мамі сказати: «Вибач, що я стаю дорослою, але я маю право на це, навіть якщо тобі це не подобається і ти маєш право на свої почуття, а я на свої…». Можна навіть не говорити, проте ця фраза розділяє ту залежність між вами, бо і у війну народжуються шлюби та діти! Життя все ж таки перемагає!
Рекомендую подумати як вам все те, що відбулось без опор на реакції мами, тата. Ви зраділи? Ви хочете одруження?

Відредаговано автором 02-08-2024 13:02:29

Анастасія, вітаю!

З почуттями не треба боротися, їх треба проживати та ставати сильнішими за них, тобто вичерпувати їх як внутрішню воду, щоб не бути затопленою. Ви описуєте ситуації, де неможливо проявляти свої переживання і як наслідок у вас формується відчуття провини та сорому за свої живі прояви. Зазвичай люди засуджують тих, хто на них не схожий і якщо вони не дозволяють собі проявлення емоцій, то і іншим не можна. Ви вже дозволяєте, але внутрішні системи захистів спрацьовують поки що як сором та провина, щоб ви не сильно відрізнялись від інших і були як всі. Це нормальний процес, його треба пережити та пройти. Ви на шляху закріплення і дозволу собі своїх проявів. Для кращого розуміння та самопідтримки рекомендую психотерапію, де всі ваші почуття будуть важливі і де їм буде місце та час!

Верните просто себе свою ценность, которую вы вложили в эту девушку. Поблагодарите себя, ее, жизнь за этот опыт, где вы были счастливы и быть может впереди вас ждет еще лучше… У меня в жизни есть секрет трудных времен, как бы не было тяжело надо развиваться и учиться, проживая сложные переживания и события. Когда нам хорошо - мы кайфуем, а когда плохо - ищем, анализируем и трансформируем себя и свое сознание. Желаю вам быть сильнее ваших сложностей! У вас есть начало этого пути, вы пишите, вы слышите и вы уже делаете выбор для себя!

Вы сейчас познаете себя и еще сами себя не знаете и вся ваша ценность проектируется в девушек. Понимаете, их так много в этом мире, а вы у себя один. Никто не заполнит ваши дефициты внутренние и эти девушки лишь отображают ваши оголенные комплексы, что вы не такой или еще какой-то… Когда нас не выбирают, то важно самому себя выбрать и развивать! Первым делом - самолеты, а девушки потом. Реализованная личность не может не привлекать внимание, у нее есть изобилие и для себя, и для других! Я вам об этом писала. А вы за девушек вцепились… Вы сами себе не нравитесь, сами собой и работой недовольны. Это все ваш объем работы. Залипание на прошлом - это нежелание двигаться вперед, быть в настоящем.

Сейчас важно и нужно грустить и оплакивать прошлые потери, горевать и отпускать былое… Не будет уже так! У вас отрицание реальности, пока что… Почитайте стадии горевания. Переписка здесь - не решит ваши проблемы, лишь даст ориентиры и свяжет ситуацию, а вам нужна психотерапия!

Відредаговано автором 01-08-2024 20:28:41

Так как будет уже не будет… Вы совсем не поняли моего ответа. Когда нету радости во вне, важно работать над внутренней наполненностью. Сейчас ваша жизнь похожа на обывание - работа, дом, работа и между этими вещами нету радости, вдохновения, а есть тоска, растерянность и много других чувств, которые важно прожить. Вы ищите ответ, чтобы не чувствовать, но его нет. В терапии - делать - это переживать все, что с вами происходит даже когда кажется, что ничего не происходит. Сейчас у вас трудный период, это настоящее от которого не сбежать в прошлое и не перелететь в будущее…

Наталія, вітаю!

У вас сформована надзвичайна цінність роботи і ваше тіло бунтує проти цього! Воно хоче бути цінністю для вас і як вся ваша особистість! Зараз ви потребуєте сил для життя, відновлення, відпочинку, перезапуску. Будь-яка хвороба - це своєрідний регрес у дитинство, де багато сну, турботи та відпочинку, бо ви десь втратили чутливість до себе. Між вашими треба і хочу великий розрив! Можливо до цього легально ви не могли собі це дозволити і лише хвороба дозволила те, чого ви насправді потребували - відпочинку, паузи.

Комплекс відмінниці в тіні має комплекс знецінення і саме це зараз проявляється з вами. Ви атакуєте себе за свої живі прояви? Чому так жорстоко до себе? Ви гідні просто по праву свого існування, без регалій та надлишкового тиску працювати. Ваше життя і ви маєте бути цінністю та опорою, з якої можна творити та робити добро 🙏❤

Здравствуйте, Александр!

Ваше состояние говорит о том, что много внутреннего напряжения, которое уже выплескивается и хочет «вырубить» систему, т.е. вашу осознанность. Прием наркотиков, аяваски, баловство с травой часто играют злую шутку, ведь не у всех от природы устойчивая психика… Могут всплыть такие вещи, которые лежали глубоко на океане вашего бессознательного и уже не усыпить их никакими антидепрессантами… Сочуствую и рекомендую становиться сильнее своих внутренних комплексов! Вам нужна на постоянной основе психотерапия, где слой за слоями будет проживаться и изживаться вся запакованная неудовлетворенность жизнью! Также рекомендую вам все практики, от йоги до цигун, что будет способствовать расслаблению вашего тела, возможны и бани, и массажи.

Відредаговано автором 01-08-2024 18:41:07