Рада допомогти ❤

Я сумніваюсь, що існує форма як це зробити так, щоб він не образився чи мирно погодився. Якщо у людини є проблеми з психікою, то будь яка фрустрація це травма для нього, тому я писала, що вам потрібен супровід психолога. Єдине, що можу порадити, це говорити за себе, а не про нього і його особливості. Типу, що ви зараз не можете бути в стосунках, вам важко, ви настільки заплутались в собі і ви йому так вдячні за все, але зараз у вас немає, що йому дати. Подякувати за все і сказати, що навіть розглядаєте психотерапію, бо хочете розібратись у своїх станах, відчуттях. Проте гарантій нема, що це допоможе!

Доброго дня! Чи було приниження вашого тіла в дитинстві через значущих родичів? Треба виключити травматичні історії, бо якщо їх нема, то можливо підіймається тривога перед власною сексуальністю та довірою до чоловіків.
Оголена людина - відкрита, вразлива і ви хочете бути прийнятою такою. Це здорова потреба!
У вас страх неприйняття вашої тілесності та знецінення вас як особистості. Цікаво а як ви самі до себе відноситесь, до свого тіла? Можливо самоосуд себе і проектується на майбутнє.

Добрый день! Вы ищите ответ и хотите что-то сделать, но только тут дело в вашем отвержении, которые вы испытали. А это надо прожить! Вы были очень желанны и нужны, а сейчас вас не любят. И даже если это стадия тревожной избегающей тип привязанности, вы все равно попадаете в эту зону. Ваша девушка отображает и вам какую-то сторону вас. Она вам стала более интересна, когда вы попали в отвержение. Почему это произошло надо исследовать через вашу родительскую историю, поэтому рекомендую работу с психологом! Сейчас вы хотите ее понять и предугадать, а я бы рекомендована себя понять и разобраться с собой!

Доброго дня! Співчуваю і це дійсно лякає. У вашого хлопця якийсь межовий стан, але це його відповідальність, не ваша.
Вам потрібна підтримка та супровід психолога у проживанні розриву та завершення стосунків, бо ви досить довго перебували з ним в близькості.

Треба прожити свої страхи та не відчувати провину за своє автономне життя. Для цього залучайте активну уяву. Уявіть що він таки зробив те, чого ви боїтесь? Підіть у свій страх! Ви дійсно там винні і причетні?
А також уявіть, що ви все життя будете його рятувати від цих станів? Як вам така ноша?
Уявіть, що ви ще 10 років з ним живете і народили дитинку?
Ці вправи дозволяють піти в страхи і прожити вже їх.
Рекомендую роботу з психотерапевтом, можливо краще з медичною освітою та психіатричним профілем!

Доброго дня! Ви сильно зосереджені на вашому хлопцеві. І в мене склалось враження, що ви хочете щоб він підтвердив вашу цінність та особливість для нього. А ви як самі до себе відноситесь? Як ви захищаєте свою цінність? Бо таке враження, що вам можна сказати болючий знецінюючий посил, а ви ще будете його аналізувати.
Треба не грати в цю гру, а питати: «Нащо ти мені це кажеш? Що ти хочеш отримати? Не розказуй, що мені робити, я доросла людина!» А також ділитись почуттями, що у вас це викликає лють, біль, сум, відразу тощо. Тобто потрібна реакція, бо ніби і хлопець чіпляється за вас і хоче від вас вірності та власної цінності, що лише він вам потрібний. Спосіб отримання цього дійсно маніпулятивний.

Ваші стосунки вийшли з квітково-цукерної стадії і ви зустрічаєтесь з реальним положенням речей. У хлопця зараз домінують якість його пригнічені стани, озадаченість реалізацією, а у вас як я припускаю невпевненість та тривожність. І це те, що просто розгортається в стосунках, бо ви стаєте близькими. Вам потрібно вчитись переживати невдоволеність, розчарування та сум. Гарні і міцні стосунки, це коли я витримую всі свої почуття і почуття іншого, не критикуючи його за це. А у вас зараз гра «я хочу щоб було як раніше», а він щось своє теж вам пропонує.
Рекомендую роботу з психологом!

Процитую слова відомого юнгіанського аналітика Джеймса Холіса: «Справжня сутність близьких відносин полягає в тому, що вони ніколи не бувають кращими за відношення до самого себе.

Те, як ми ставимося до себе, визначає не тільки наш вибір Іншого, а й якість наших відносин з ним.

Таким чином, всі відносини симптоматично відображають стани нашого внутрішнього життя, і жодне з цих відносин не може бути кращим від нашого ставлення до свого несвідомого».

Тетяна, доброго дня! Співчуваю вам. За описом ваш чоловік нарцисичного типу, а це значить, що неможливо добитись від нього співчуття та емпатії. Такі люди хочуть лише як вони хочуть… Розвиток таких людей подібний дитячому, де вимагають увагу до себе та виконання лише його потреб. Ви страждаєте і у вас навіть не вистачає ресурсів на себе, а тут ще він «подарунок» зверху. Вам потрібно вибудувати емоційні кордони, він ображається, а ви не обробляйте його почуття, залишайтесь з вашою позицією.
Рекомендую вам виписати список - «як з вами не можна». Зробіть власну особисту конституцію. Прикро, що ви терпите таке відношення і здогадуюсь, що десь таке було у вашому дитинстві.
Я вам процитую відомого сучасного юнгіанського аналітика Джеймса Холіса: «Справжня сутність близьких відносин полягає в тому, що вони ніколи не бувають кращими за відношення до самого себе.
Те, як ми ставимося до себе, визначає не тільки наш вибір Іншого, а й якість наших відносин з ним.
Таким чином, всі відносини симптоматично відображають стани нашого внутрішнього життя, і жодне з цих відносин не може бути кращим від нашого ставлення до свого несвідомого».
Вам потрібно працювати з відчуттям своєї цінності, самоповаги та любові!

Добрый день, Андрей! У вас накопленная агрессия и череда претензий к своей девушке. Это все нужно проговорить возможно даже лучше с психологом. Она вас не удовлетворяет только как физический партнер? Как происходят ваши отношения помимо сексуальных? Есть ли у вас близость в ценностях, общие планы? Есть ощущения, что в переполнены какой-то еще неудовлетворенностью помимо сексуальной и от этого нету мотивации и тоска по удовольствию. Сочувствую и рекомендую работу с психологом!

Дякую, що поділились. Співчуваю вашій історії. У вас правда мама, яка знищує морально і не дарує безпеки і звідси ваші проблеми. Тотальне знецінення ваших почуттів та відсутність поваги, а я вже не кажу про любов… Вам дійсно треба вирватись з дорослішанням з цього пекла і пройти довготривалий курс психотерапії. Зараз ви можете пошукати психолога на лініях довіри, в школі та в соціальних центрах.

Славик, здравствуйте! Вы по возрасту вступили в совершеннолетие и это ваша задача развития становится автономным. Сейчас вы на пороге изменений и вам страшно, это нормально. Неизвестное всегда пугает и нужно время чтобы его сделать своим.
В вашем тексте просьба чтобы мы решили как вам быть, но тогда вы будете оставаться зависимым и ведомым и возможно вам это еще нужно. Вы несете ответственность за себя и свой выбор, даже если он не взрослый и неправильный или взрослый, все равно он ваш! Так формируется собственный опыт и становление самостоятельности. Ваши родители вас не держат и поддерживают ваш любой выбор, но вы за них держитесь. Вам страшно быть взрослым?
Давайте исследовать этот страх, ведь Харьков от ракет вы не можете защитить.

Дем‘юр, вітаю! Читаючи ваш текст, ловила себе на думці, що ви обрали собі бути антигероєм - такий зворотній полюс нарциса, своя значущість підкріплюється відчуттям, що я самий жалюгідний і самий недостойний з нотками мазохізму. Прикро, що так! Вам важко бути в контакті з людьми і ви відсторонюєтесь всіма можливими і неможливими способами. Вам притаманна висока чутливість і ви переповнені деструктивними почуттями, які неможливо направити в світ і ви атакуєте себе ж. Таке враження, що це лише верхівка айсбергу, а хотілось би дізнатись що було передумовою таких станів. Треба також перевірятись на наявність депресії у психіатра.
Розкажіть про себе трошки більше. Як народжувались чи є у вас брати і сестри? Як протікало ваше дитинство? Які стосунки з батьками? Чи були колись друзі? Втрати близьких людей?

Відредаговано автором 02-02-2024 12:08:15

Ви як птаха з одним крилом, без підтримки і цінності батька. Батьки рідко бувають люблячими та теплими у тих людей, хто тут задає питання. В психотерапії ми проживаємо почуття, які людина носить все життя і навіть не здогадується, що їх можна прожити і стати вільними. У вас образа на батька, яка проектується і на чоловіків.
Нові програми - це нові переконання, установки, які ви будете самі собі створювати та закріплювати. Це як пункт призначення, куди б ви хотіли потрапити. А зараз треба працювати і розвінчувати закріплений досвід і з приводу себе, який може звучати як «я не цінна і не важлива для рідних людей», так і з приводу чоловіків «вони зраджують і обманюють, і мама була права». Ваша історія потребує роботи і розуміння проблеми, це ще не вирішення. В терапії сама головна робота - це проживання почуттів.

В вашому досвіді як раз і є відповідь. Ви займали позицію мами і були відсторонені від тата, але тато завжди залишався вашим татом.
Стосунки між батьками це їх діло і часто діти залучаються на підтримку когось з потерпілих партнерів, що не є нормою. Прикро, що мама передала таку спадщину.
Травма робить розщеплення на хороше і погане і втрачається цілісність образу сім’ї. Мама - хороша, папа - поганий. Це закріпилось у вас на несвідомому рівні. В подальшому ваші досвіди підтвердили це. Чоловікам не можна вірити і всі зраджують - це певні програмування, за якими ви живете.
В замін цим які програми ви хотіли б собі? Подумайте, що можна зробити, щоб вони були робочими та дієвими для вас.
Також можна повернутись в своє дитинство і собі маленькій з дорослої позиції щось сказати, що не зробили ваші батьки, бо ви тоді втратили довіру як до мами так і до папи, бо батькам, як я розумію, було не до вас. Саме там коріння вашої самотності.

Співчуваю такому відкриттю як зрада. Це правда боляче, огидно та сумно… Чи була зрада з боку рідних у дитинстві, де вас обманювали та брехали?
Віє також одинокістю від вашої відповіді, бо у всіх ваших переживаннях не було підтримки та розуміння людського. Ви зневірились і це правда схоже на горювання та втрату надії, сім’ї, яка не склалась. Це потребує часу та оплакування, зараз ви в таких почуттях і здається, що нічого не вийде. Це нормально відчувати такі переживання і я розумію ваш відчай. Так прикро, що з вами так вчинили.
Рекомендую вам все ж таки роботу з психологом. Ви можете прожити ці розчарування в присутності емпатійного кваліфікованого спеціаліста, а також дослідити витоки дитячої історії.
Доречі, а які були стосунки у батьків і яку модель чоловічу-жіночих взаємодій ви спостерігали?

Доброго дня! В мене є припущення, що відносини з вашим чоловіком актуалізували давню непрожиту травму. Ви пишете, що весь час обирали не тих чоловіків. Як ви пережили ці досвіди і з чим залишились на виході?
З прочитаного також бачу тенденцію, що ви і своїм почуттям не довіряєте і хочете підтримки від авторитету. Порушена базова довіра до світу і з цим треба працювати. Стосунки завжди мають етап розчарування, бо спадають ідеалізації і ми бачимо реальну людину, яку ми знову маємо обрати чи ні. Чи є у вас досвід, коли ви пережили розчарування?