Співчуваю! Я писала, що з цим працюють в психотерапії, але ви чомусь оминаєте цю відповідь. Коли дитині страшно їй потрібен поруч дорослий, який розділить та сконтейнує її емоції. Ви як раз сказали, що з батьками не було такої близькості. В психотерапії такою фігурою виступає на перших засадах психотерапевт. В цих стосунках ви будете плакати, тривожитись та ділитись всіма переживаннями. Далі ви дійдете і до злості до психотерапевта, що частково і тут відбулось. Проте зараз ваша агресія у формі образ. Тому треба доростити внутрішні ресурси, щоб вміти відстоювати себе і з терапевтом це набагато безпечніше. Ви попрацюєте здорову прив’язаність, самоцінність і питання залежності. Ще раз кажу це довготривалий процес, ви з цим все життя і це не забирається усвідомленням чи розумінням. Це глибокі несвідомі пласти, які повільно поступово змінюються. Тут як у спорті та навчанні потрібна регулярність.
Щодо спорту, то він покращує самопочуття, нарощує вашу волю, самодисципліну, але ваша проблема у сфері стосунків.

Шкода, що ви не побачили допомоги. Коли ми боїмось ми дуже вразливі. І ваша ситуація вже сама по собі напружена і ви з відповідями зустрічались з різними аспектами ситуації через ваші почуття. У вас подавлена агресія, ми вам здаємось дуже агресивними. Проте питання з відповідями не вирішить вашу проблему. Тут треба працювати з психологом. Тут скоріш кожен підсвітив аспекти, може не так підібрали слова для вас. Перепрошую за це!
Там де сильно страшно, значить треба накопити ресурс та опору, спочатку зовнішню, потім проросте внутрішня. Це можливо при довготривалій роботі з психологом. Ви ж сюди прийшли почути і побачити. Просто знецінення та сум десь є всередині і тому ви іх відчули через переписку. Я співчуваю і бажаю прожити ці почуття та зробити свої стосунки комфортними для вас.

Відредаговано автором 29-12-2023 22:32:32

Вибачте, я не хотіла знецінити вас і не мала такий намір. Я лише відмітила, що ви тримаєтесь страхів і не хочете вирішувати це. Я дійсно зробила фрустрацію, щоб ви це побачили, але певно не готові. Коли людині говорять щось неприємне про неї - вона часто захищається, але я все писала для вас по мірі ваших відповідей.

Дивіться ніби динаміка між вами і нами психологами така сама як у вас з хлопцем. Ви не хочете відповідальності та уникаєте рішень. Вам страшно і йому страшно, але рано чи пізно ситуація змусить приймати певні кроки.

Доброго дня! У вас ціла палітра симптомів, з якими треба працювати. Співчуваю вам! Дуже багато людей проходили такі стани як у вас. Це лікується і ви потребуєте психотерапевтичної допомоги. Повідомте про цю потребу батьків. Вам самій собі для початку треба стати другом і зуміти себе витримати, а потім коли ця мета буде втілена - друзі з’являться. Знаєте все по силам дається. Вам потрібні сили та любов до себе, бо ви негативно налаштовані до себе і очікуєте, що і життя буде нападати.

Добрый день! Возможно вы переполнены яростью, обидой и злостью, которые атакуют вас в навязчивых мыслях. Вы столкнулись с потрясением в детстве и это нанесло сильный отпечаток на вашу психику. Поэтому важна консультация с психиатром, который сделает вам лечение. Большая боль утраты убивает в вас желание жить и поэтому есть тяга к теме смерти. Вам нужна помощь и это нормально ее запрашивать. Сочувствую вашим потерям!

Відредаговано автором 29-12-2023 16:16:04

Доброго дня! Дуже мало інформації. Старші діти можуть ревнувати і ігнорувати менших, вважаючи їх конкурентами. Чи є у вас час коли ви окремо проводити час зі старшим і він відчуває, що він особливий чи ви весь час включаєте в нього старшого брата? Він син і він дитина. Важливо досліджувати ваші стосунки в родині і питати в дитини, що йому не подобається і що він хоче. Він може свою агресію до вас направляти на меншого, відчуваючи розрядку, бо менший нічого не скаже проти чи не заборонить. Чи вистачає уваги вашій старшій дитині і чи підготували ви його до братика?

Добрый день! Попробуйте в общении с мужчиной быть женщиной. Вы задаете вопрос нам, а можно ему и можно самой чаще звонить если вам хочется большего общения. Складывается впечатление, что вы занимаете пассивную позицию и чего-то ожидаете. И если у вас есть виды на него, то нужна и ваша включенность. А там узнаете больше что он хочет от вас и что вы от него! И есть ли в этом надежда на взаимность.

Доброго дня! Співчуваю! Вас вбиває вже саме перебування в цій історії. Ви налаштовані на сім’ю, яка на жаль не відбувається з вами. У партнера хлопчача поведінка, де він фліртує, шукає задоволення та хизується перед другом певними «трофеями». У вас є страх, який заважає проявити свою агресію та невдоволення. І це маркер співзалежності. Ви цінуєте ці стосунки більше ніж себе.
Важливо повернути собі гідність та автономію! Іноді краще піти з стосунків, які вбивають ніж залишитись і померти. І це в першу чергу про стосунки з собою, бо ваш партнер лише дублює ваше самовідношення.
За 3 роки стосунки мають перейти на новий рівень, але вони не переходять. Хлопець не хоче відповідальності і може не дограв свої підліткові юнні потреби. Я би міркувала і йшла в ваші страхи, бо там є свобода. Коли ви їх проживете і зустрінетесь, то ви лише станете сильнішою. Для цього рекомендую роботу з психологом!

Вітаю з вашим святом! Хай життя завжди перемагає!
Ви описуєте класичну ситуацію розриву зв’язків. Ви розгублені, бо на довгий період була втрата дому та живих контактів з усіма. Ви повернулись, але ви вже змінились і тепер потрібно по-новому адаптуватись до змін, до забутого. На фоні повернення можуть накрити всі почуття, які ви накопили за весь період відсутності. Це і туга, і печаль, і злість, і безсилля, а тепер є безпечне рідне місце, де психіка нарешті розвантажує себе. Також у вас може бути втрата орієнтирів, сенсів і тепер треба видубувати нові. І ви вразливі, бо це ваш день народження, можливо це свято пов’язано з спогадами з минулого чи з певними очікуваннями.
Я рекомендую вам роботу з психологом, де ви зможете прожити свої переживання. І плакати це нормально, ви оплакуєте щось і воно вас сильно торкає. Через екран важко зрозуміти що саме.

Ваші подальші відповіді привели мене до думки, що у вас може бути амбівалентна прив’язаність. Коли я хочу і не хочу бути в близькості одночасно. Коли ви йдете в один полюс, другий автоматично включається і навпаки. Почитайте про це.

На жаль якщо депресію не лікувати, вона не пройде просто так. Це вже як сніжний ком, коли стани стають більш запущеними та важкими. Окрім психіатра, треба ще психотерапевт. Перший забирає наслідки, а другий працює з причиною. Це довготривалий та важкий процес. Я своїм клієнтам кажу одразу, що це як ремонт будинку, в якому ви зараз живете. Дуже незручно, нестерпно, лячно, але ремонт треба пережити. І так в ремонт треба вкладатись ресурсами, як грошовими, так і душевними. Якщо є зараз проблеми з фінансами, є багато соціальних центрів, де допомога безкоштовна. Шукайте і лікуйте себе ❤

Добрый день! Быть живым - это не только ощущать радость, энтузиазм, а также боль, грусть, одиночество и т.д. Именно вторая часть жизни страшит многих и они находят утешения в играх, алкоголе, в чем либо, заменяя встречу с собой. Если посмотреть на развитие личности, то кризисы - это закономерный этап взросления. Мы должны встречаться с ощущением потери ориентиров, смыслов и заново себя отстраивать. Я предполагаю, что у вас есть трудности в переживании отрицательных чувств, без развлекательных игр это ощущается остро. Нету красок жизни, бонусов и декораций. Подумайте в сторону профессии, кем бы вы хотели стать, в сторону спорта и в сторону саморазвития.
Альтернативой замены игр могут выступать книги, там вам предлагают историю, а уже ваше воображение работает, тем самым развивая как вашу фантазию так и эмоциональный интеллект. Почитайте биографии известных людей, посмотрите автобиографические фильмы. Вам нужны живые истории, а не иллюзии. Жизнь - это труд. И счастье это бонус в этом труде!
Также если у вас затяжное состояние апатии, то необходима консультация психиатра. Либо пройдите тест на депрессию Бека.

Вітаю! Важко вгадати мотиви та переживання партнера! Однак саме у вас складнощі у сприйнятті ниття. Чомусь у вас одразу команда: «Що мені робити?». А чи дійсно саме вам адресоване це невдоволення? І можна його запитати: «А що ти від мене хочеш, коли все це озвучуєш? Чим я можу зарадити?» Тобто ви таким чином підтримуєте його дорослість та відповідальність.
І другий момент, який мені припав на думку. Можливо ви саме дратуєтесь на дитячі прояви партнера. Як у вас з цим справи? Чи можете ви понити, бути невдоволеною? Він ніби інший полюс вам транслює, який для вас чужий та незрозумілий. Коли мої клієнти так роблять, то я кажу їм: «Сьогодні ви нехочуха чи бурчиха». І просто слухаю, бо там потреба бути прийнятим. Звісно, ви не психолог своєму партнеру, проте хочете його зрозуміти. Бажаю знайти взаєморозуміння!

Доброго дня! Так, вони можуть образитись, але це їх відповідальність за їх почуття. Ваше свято - ваші правила, ваші побажання. Насправді ви про себе потурбувались і зробили якнайкраще, проте всередині вмикається самоосудливий голос, який атакує вашу індивідуальність, бо є колективні правила, норми. Ми всі родом з радянського союзу і його ехо досі гучне. Що люди скажуть! Це неправильно! Образяться! Все для всіх! Але ви обрали себе в цьому вчинку і можливо це вдалось нелегко, але вдалось! Я вітаю! Коли ви будете самі себе обирати, то і інші будуть з вами рахуватись.
А тепер уявіть, що все таки будуть ті люди і ніхто не образився, але чи буде у вас настрій?
Правди та щирості багато в вашому рішенні. А це завжди цінно та справедливо по відношенню до себе!