Психологиня Марія Радченко Дніпро лише онлайн

Доброго дня.

« Директорка однієї зі шкіл сказала мені прямо в очі: ми нічого не вдіємо, зараз діти такі, хай Ваш син вчиться вливатися у колектив.»;
Чесно кажучи, з булінгом так не працюють. По-хорошому, класний керівник школи веде пояснювальну роботу серед учнів та їх батьків, а також залучає шкільного психолога, який проводить індивідуальні та групові заняття з усіма учасниками булінгу (і з тим хто булить, і з тим кого, і з пасивними спостерігачами, яких більшість).
«він обдарована дитина»;
Ви з сином розглядали варіанти переводу до спеціалізованого навчального закладу, щоб там всі були такі ж обдаровані? Чи, можливо, домашнє навчання?
«Турбує ще те, що в нього нема друзів і навіть не намічається. Адже скоро доросле життя, і не хочеться, щоб він був відлюдькуватим і жив на самоті.»;
Ви непокоїтесь через те, що в сина нема друзів. Але чи непокоїть це його самого, чи вважає він це проблемою? Що найстрашнішого може статись, якщо син у дорослому віці не знайде друзів? Чи боїтеся самотності Ви самі?
«Уявіть собі: у 25 років пішов вчитися грати на фортепіано і купив собі його, почав ходити по різним спортивним секціям, змінюючи їх одна за одною, вдома майже нічого не готує, замовляє їжу з ресторанів»;
Можливо, таким чином у Вашого сина відбувається пошук себе. З боку сам процес може здатися дивним, але син вже дорослий, і має право на свої гроші жити як хоче, і опановувати будь-які навчки.
«Я його вчила не пити алкоголю зовсім, а тепер мій старший син перетворюється на алкоголіка і випиває раз на тиждень 2 літри пива сам. Я йому кажу, що у тебе буде алкогольна залежність, він мене каже це не твоя справа. Часто коли я приходжу робити йому зауваження - він мені каже забратися з моєї квартири і не діяти йому на нерви. Після цього я дуже багато плачу.»;
Можете детальніше розповісти, яке у Вашій родині в цілому ставлення до алкоголю? Чи страждав на алкоголізм хтось з членів сім'ї?
«Питання наступне: як допомогти молошому синові з булінгом у школі, як зробити так, щоб у нього з'явились друзі?»;
Можна запропонувати молодшому синові допомогу з записом до психотерапевта (поки він неповнолітній, на це потрібна Ваша згода як матері), і самій теж бажано звернутися до психотерапевта. Бо коли Ви сильно тривожитесь за синів, це впливає і на їх емоційний стан також. Коли ми прагнемо щось занадто сильно контролювати, воно може стати зовсім не таким, як хотілося б, і життя власних дітей не виключення. Психотерапія допоможе змістити фокус уваги на свої особисті потреби, реалізуватися як особистість і прийняти автономію своїх дітей з усіма особливостями, які в них є. Ідеальних дітей без проблем нема ні в кого, і життя іноді відрізняється від того, яким ми його прагнемо бачити, але це нормально.
«І як зробити так, щоб старший син поважав матір, був більш відповідальним у житті і теж налагодив особисте життя?»;
Якщо чесно, то він уже надто дорослий, щоб його виховувати. В його віці людина може змінитися лише тоді, коли сама цього захоче. Особисте життя на те і особисте, що він влаштує собі його сам, коли схоче.
А щодо неповаги - це складне питання. Судячи з усього, у Вас зі старшим сином склалися співзалежні відносини. Щоб вони стали здоровими, треба навчитися поважати особистий простір одне одного. Ви вже не несете за старшого сина відповідальність, за те чи прибирається він в хаті і скільки п'є алкоголю. Як би сумно не звучало, але кожен має право псувати своє життя на свій смак. Але ситуація ускладнюється тим, що син фінансово забезпечує Вас, і це робить залежність між вами сильнішою.
Ви думали про пошук роботи? І як у Вас з особистим життям, як складалися стосунки з батьком синів і з чоловіками взагалі?

Відредаговано автором 10-09-2023 18:32:04

Здравствуйте.

Почему Вы не видели отношений с этим парнем? Какие эмоции испытываете к нему сейчас?

Доброго вечора.

Комп'ютерну інженерію для Вас обирали Ви самі чи батьки? В будь-якому разі, навчатися там Вам, а не їм, тому рекомендую робити вибір з власних міркувань.

Це добре, що у Вас є час подумати і змінити спеціальність, якщо вона не сподобається. Якщо абстрагуватись від очікувань інших людей, що особисто Вам хочеться робити? Які сфери діяльності цікавлять?

Доброго дня, Софіє.

Імовірно, у Вас депресія. Вам варто звернутися до лікаря-психіатра, щоб отримати діагностику і рецепт на антидепресанти, бо з ними буде легше зняти симптоми типу апатії і небажання щось робити. Також бажана психотерапія, тому що медикаментозне і психотерапевтичне втручання одночасно дає найкращий ефект при депресії.

«непорозуміння із батьками, які вважають,що мені не може бути важко, це ж моє улюблене діло, малювати це не складно і що за мене все платять,я підробіток не мала часу мати,бо все навчання займало багато часу»;
Малювання - це те, чим Ви хотіли б займатися й надалі? Чи бажаєте Ви пов'язати життя з творчою професією, чи Ви зрозуміли, що хотіли б чогось іншого?

«я просто хочу звідси поїхати, батьки дають умову що я шукаю роботу і їду куди захочу, і щоб приїхала додому чере місяць»;

Ви уже повнолітня, то ж маєте право поїхати, коли схочете, не питаючи дозволу в батьків.
Мені здається, що батьки намагаються Вас утримати біля себе, тому контролюють. І дають подвійні послання: з одного боку - докоряють тим, що Ви не навчаєтесь і не працюєте, а також не ведете активне соціальне життя, з іншого - пресікають намагання самостійно приймати рішення щодо свого життя, і перекладають на Вас частину своїх обов'язків (виховання брата). Вони можуть робити це неусвідомлено, бо просто по-іншому не вміють, але тільки за Вами вибір, що робити зі своїм життям.

Якщо шукати роботу - Ваше особисте бажання, а не батьків, то це непогане рішення, бо фінансова незалежність - дійсно корисна річ. Але і тиснути на себе не варто, бо з огляду на Ваш стан (емоційне вигоряння), це може зайняти набагато більше часу, ніж в людини у ресурсному стані психіки.
«батько побудував будинок і там буде моя кімната.Говорять, що я не повинна жити за чужий рахунок»;
Також Ви можете спробувати жити окремо від батьків, і раз на певний період часу приїздити до них в гості. Якщо будете жити окремо і мати свій заробіток, у них буде менше важілів тиску на Вас. Але і в нинішньому становищі ніхто не має права на Вас тиснути.

Відредаговано автором 09-09-2023 16:49:07

Певне що, відсутність почуттів до Вас у потенційних партнерів - це не зона Вашої відповідальності, бо Ви не можете вплинути на те, чи закохається у Вас інша людина.

Проблему я бачу тут в тому, що відсутність взаємності у відносинах підриває Ваше ставлення до себе і змушує думати, що із Вами щось не так. Я б рекомендувала змістити фокус уваги на себе і свої особисті потреби, подумати, чого б Ви хотіли від відносин і від життя взагалі. Відносини - це одна зі сфер життя, а у Вас їх багато, в тому числі і психологічне здоров'я.

Чем конкретно в отношениях с мужчиной Вы недовольны?
Вы уточняли у партнёра, что он хочет этим сказать? Хочет ли он как-то менять своё поведение по отношению к Вам, или планирует дальше оставаться "профаном"? Что Вы лично хотите со всем этим делать?

Причина цього може бути в минулому, коли Вас батьки або інші близькі люди порівнювали з іншими не на Вашу користь, і тепер Ви продовжуєте робити це з собою в дорослому віці.

Так-то Ви не знаєте, які проблеми можуть бути в людей, чиїм успіхам Ви заздрите, бо ні соцмережі, ні особисте спілкування може не дати повної інформації про людину. Ну, і порівнюючи себе з оточуючими, Ви не помічаєте своїх сильних сторін, які вирізняють Вас з-поміж інших людей. Не ставлять на перше місце, а саме роблять Вас Вами.

Здравствуйте.

«Мы вместе год, живём с первого дня знакомства»;
Я правильно понимаю, вы с парнем живёте вместе с первого дня знакомства? Как вы познакомились, и как развивались ваши отношения?

«Я с ним говорила на это счёт и всегда слышу, что он сильно устаёт и уделит внимание тогда, когда будет время.»;
Вы говорили партнёру, что чувствуете, когда он не уделяет внимание? Вы с ним пробовали найти какой-то компромисс?

«Мне очень обидно, думаю о том, чтобы уйти»;
Что Вам дают отношения с этим мужчиной? Как представляете себе будущее с ним и без него?

У Вас може бути розлад харчової поведінки, тому Вам варто звернутися до психіатра і до психотерапевта, щоб визначити ступінь проблеми з ментальнім здоров'ям і знайти оптимальний шлях їх вирішення.

Проблема також і в тому, що через неприйняття себе Ви відкладаєте життя на потім. Тобто, вважаєте, що носити речі, які подобається Вам, можна тільки з ідеальним тілом. Виходити кудись можна тільки з ідеальним тілом і в одязі, який Вам подобається. А оскільки Ви себе не любите, то поки що не вважаєте достатньо гарною для таких банальних речей, як надягти сукню і вийти на вулицю. Але Ви маєте право на любов до себе і прийняття себе вже в такому вигляді, як є. Можна починати носити те, що подобається, і отримувати задоволення від життя з будь-якою комплекцією, бо Ваша самоцінність не повинна залежати від ваги.

«як правильно обрати психолога?»;
Дивіться на освіту, вона повинна бути вищою психологічною (бакалавр, спеціаліст або магістр) або медичною (спеціальність - психіатрія та психотерапія). Якщо шукаєте не просто психолога, а психотерапевта, то крім вищої освіти повинні бути пройдені (або в процесі) курси психотерапії у певному підході (психоаналіз, КПТ, гештальт, клієнт-центрована терапія, екзистенційна, тілесно-орієнтована та інші). Психолог-психотерапевт має право не просто консультувати клієнтів, а і займатися психотерапією, тобто більш глибоко і грунтовно розбирати проблеми клієнта. Якщо психотерапевт має вищу медичну освіту, він має право також діагностувати розлади і виписувати ліки, якщо ні - то не має, але за підозри на якийсь розлад у клієнта, повинен спрямувати його до психіатра.

Психолог не дає порад, не нав'язує своєї точки зору, дотримується конфіденційності (секретності) отриманої від клієнта інформації, користується тільки методиками з доведеною ефективністю, які не шкодять клієнтові.
Якщо шукаєте психолога на форумі, можна подивитись анкети і відповіді іншим користувачам. Також можна пошукати інформацію про різні підходи психотерапії, щоб мати про них уявлення і обрати підходящий.

Стосовно негативних емоцій до психолога. Їх можна проговорювати з самим же психологом на консультації, бо вони можуть бути проекцією Ваших почуттів до якоїсь іншої людини на фахівця. Тобто, психолога як людину поза робочими кордонами Ви не знаєте, тому можете під час консультацій відчути до нього ті ж емоції, що і до людей з Вашого життя, з якими є певні проблеми. Це називається переносом і краще таке обговорювати зі своїм психологом.
Якщо відраза чи ще якась емоція виникає через особисту неприязнь до фахівця, серйозні ціннісні розбіжності між вами (якщо вони заважають роботі) або через те, що фахівець "просто не подобається і все", можна змінити психолога, це теж нормальна практика.

Відредаговано автором 07-09-2023 19:30:02

На вопрос почему, ответ лучше всего знает Ваша подруга. Целесообразно обсудить с ней все возникшие недопонимания, чтобы лучше понять её и решать, что делать с вашей дружбой дальше.

Возможно, у Вас с подругой разные представления о дружбе и разное отношение друг к другу, вы разное значение придаёте этому общению. Иногда дружба со временем начинает меняться, и это тоже нормально.
У Вас в жизни есть ещё значимые люди, кроме подруги?

Доброго дня.

Коли у Вас почався такий стан, і після яких подій в житті? Я так розумію, він загострився зі вступом у ВИШ, але схоже, що і раніше могла мати місце тривожність і занижена самооцінка.

« типу що я тут роблю взагалі? це місце для таких як вони, а не я»;
Від кого або після чого у Вас з'явилась думка про те, що Ви гірші за інших?

«ще одне, це мої інтереси. от мені щось подобається, потім я бачу, що комусь з знайомих теж це подобається і я починаю думати, що та штука не для мене, що типу я її недостойна.»;
Але ж інтереси не припиняють бути Вашими від того, що хтось іще їх розділяє. Майже жоден інтерес не унікальний, це дає змогу людям розділяти інтереси між собою і спілкуватись за ними, як на мене це добре. І нема ніякої об'єктивної "планки", дл якої Вам треба дотягнути, щоб почати цікавитись чимось, це так не працює.

«я не можу спати, в грудях стискає, руки постійно трусяться. мені тут зле, на мене ніби це все тисне. у мене тривога кожен раз коли кудись треба виходити, всю трусить, живіт болить, хочеться блювати»;
З цим варто звернутись до лікаря-психіатра, щоб Вас продіагностували і за необхідності виписали щось для зниження тривожності.

«в мене нема стійкого уявлення яка я людина. ні зовні, ні всередині. коли мені спокійно, то мене все влаштовує, а коли треба спілкуватися з іншими, то я себе ненавидіти починаю»;
А з цим - до психолога або психотерапевта, тому що ненависть до себе треба довго розбирати.

«Классный руководитель знает про её и просил перестать однокласников это делать, на что они ответили "вы не знаете почему мы это делаем", и мне бы не хотелось дабы кто-то (возможно кроме психолога/психиатра/психотерапевта) знал причину травли»;
Ну Вы же понимаете, что "Вы не знаете почему мы это делаем" - просто отговорка. Когда люди делают нечто социально неодобряемое (в том числе и травят кого-то), они стараются рационализировать своё поведение тем, что тот человек травлю заслужил по каким-то веским причинам. Какие бы причины не были, мне они не видятся достаточными в любом случае.

«и мне бы не хотелось дабы кто-то (возможно кроме психолога/психиатра/психотерапевта) знал причину травли»;
Тогда можно обратиться к перечисленным специалистам самому и/или с помощью мамы и рассказать им. Всяко лучше, когда есть кому рассказать о проблеме, чем когда некому.

«Если я ей расскажу про то что надо к психологу, с вероятностью в 40% мв пойдём к нашей знакомой, а ту моя мать возможно сможет уломать чтобы она ей рассказала что у меня не так.»;
У психологов есть принцип конфиденциальности в работе, то есть то, что Вы выносите на обсуждение в кабинете специалиста, должно остаться между вами двумя. Исключения составляют случаи, если клиент совершил уголовное правонарушение (тогда психолог должен уведомить об этом полицию), и если клиент планирует в ближайшее время покончить с собой (тогда тоже нужно предупредить полицию что в таком-то месте человек будет самоубиваться, чтобы они приехали это дело останавливать). В случае суицидальных намерений у подростка (не просто мыслей, а именно плана суицида) психолог имеет право об этом уведомить родителей.
Причина травли, если это что-то личного характера и не несёт угрозы лично Вам и обществу, не должна быть разглашена никем. Как вариант, можно бесплатно самому обратиться к психологу в школе или в больнице, где будет психиатр (в психоневрологических диспансерах есть клинический психолог обычно).

Відредаговано автором 07-09-2023 14:18:05

Будь ласка!

«не уяаляю як пережити це все ще раз,не уяаляю себе вагітною в такому віці,як бути в тій ситуації»;
Спирайтесь тільки на Ваше бажання або не бажання народжувати дитину. Ні чоловік, ні репродуктолог не мають права на Вас тиснути і змушувати робити те, до чого Ви не готові і чого боїтеся.
Чи настільки принципово народжувати суто тому, що чоловік хоче генетично свою дитину, не знаючи при цьому, як Ви себе фізично і психічно почуватимете під час вагітності і виховання дитини?

«Поки я народжу мені буде 43,коли мені буде 60,йому лише 17,мені тут був важливим кожен місяць»;
Це Ваші власні думки, чи когось з Вашого оточення? Звідки стереотип, що доросла мама для підлітка - це соромно? Чи соромитесь Ви зараз свого віку?

Дивіться, Вам зараз дуже тривожно і страшно, Ви вже пережили кілька втрат (які варто було б опрацювати індивідуально з психотерапевтом, який спеціалізується конкретно на перинатальній психології), це неабиякий стрес для організму і психіки. Варто пригальмувати, і спитати себе, а чого власне Я хочу? І на це вже спиратися, не залежно від того, скільки грошей було вкладено у медичні втручання і чого від Вас хоче партнер.

Відредаговано автором 07-09-2023 00:57:55